Miroslava Rizhuk

Сторінки (1/4):  « 1»

ти тут?

я  складаю  тобі  вірші
прокидаюсь  кожного  ранку
дихаю,  п’ю  каву,  снідаю  або  ж  ні
одягаюся  в  теплі  речі,  
середина  березня,  
сніг  скоро  розтане,  
коли  зацвітуть  вишні  –  я  тебе  знайду.
які  в  тебе  очі?  і  чи  тепле  серце?
я  не  бачила  тебе  ніколи
вірила  –  знайду.
то  для  тебе  я  співала  пісні
для  тебе  малювала  очі
для  тебе  одягала  найкраще
для  тебе  жила  і  виживала.  
будемо  засинати  разом,  прокидатися
заведемо  собі  улюбленця
готуватимемо  вечері,  сніданки
будемо  пити  вино  і  слухати  тишу
а  коли  стане  тепліше  -  
танцювати  босими,  на  траві.
все  що  потрібно  -  буде  в  серці
підтримка,  повага,  теплий  чай
гарячі  руки,  і  пару  гривень  в  кишені.
без  нарікань,  але  зі  сварками
кидатися  один  на  одного
не  з  звинуваченнями,  з  теплом.
захочеш  піти  –  йди.
захочеш  залишитися  –  я  тут.
і  будемо  самі  собі  бог,  свобода,  совість
спокій  в  душі,  шаленство  без  милосердь.
самі  собі  всі,  бігтити  від  всіх  –  
людей,  страхів,  машин.
самі  собі  любов  і  ненависть.
розчарування  і  гордість.
самі  собі  щастя.
самі  собі  біль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2018


єдина.

немає  не  красивих  жінок.  є  жінки  нелюбимі.
немає  некрасивої  усмішки  і  родимок  ,
немає  значення  яка  в  тебе  постава  
і  шо  вдягаєш  на  своє  стомлене  тіло.
шо  говориш  і  шо  куриш.

бо  ти  для  нього,  як  дорогий  алкоголь,
він  тобою  не  напивається.  але  від  тебе  на  ранок
несмачний  привкус  у  роті.

немає  нестерпних  жінок.  є  жінки  нелюбимі
немає  несмішних  жартів  і  нестерпної  вимови
не  має  значення  скільки  ти  їсиш  на  ніч
які  в  тебе  шрами  і  яка  білизна

ти  для  нього  –  небо  
і  всі  твої  фото  для  нього  –  ікони
все  про  шо  говориш  –  молитви
а  твої  рухи  –  то  танець

бо  не  краса  змушує  нас  любити,
а  любов  бачити  красу.
і  нехай  всі  жінки  світу  впадуть  до  його  ніг.
цілуватимуть  коліна,
обвиваючи  своїми  тенетами  -
колючими  і  солодкими
для  нього  вони  –  нелюбимі.
а  ти  
а  ти  і  є  любов!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2018


ФІНІШ.

більше  ніжності,  не  в  словах.а  в  діях
і  вже  час  відпускати  тих  хто  сидить  в  закутках
та  зрештою,  той  хто  пробачає  буде  звучати  не  краще
того  хто  був  -  підлим.
а  от  падати  на  коліна,  буде  саме  той
хто  не  боровся
і  не  віддавав  сенсу  тим  діям
яким  надавав  так  багато  змісту,  а  сам  загубився
у  власних  надіях.
падай,  милий,  
падай  на  коліна
і  проси  прощення,  кожного  вечора
за  те  шо  ти  впустив,  по  дорозі,до  власного  дому.
ти  всім  своїм  корінням
не  втомлюйся  просити  прощення  коли  зраджуєш  
власним  мріям.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2018


Рух назустріч

я  хочу  знати  ,вірити,  плекати
надії  мої  не  відняти
що  ми  зустрінемося  там  
де  сонце  вийде  з  поміж  хмар
де  співають  ті  птахи
що  однією  з  них  і  будеш  ти
навесні?
бо  взимку  жайворонки  не  співають
вони  мовчать,а  з  ними  ми
вони  від  холоду,  зими.
а  я  від  страху,  від  нудьги
боючись  тобі  защебетати
огорнути  крилами,  і  не  відпускати
злякалася  зими

а  страх  цей  вірний  ще  тому
що  зараз  пташку  маєш  ти  одну
іншу  пташку,  не  свою
сказав  ти  річ  собі  одну
–  досить  болю    і  жалю
крила  вона  має,  а  все  інше  нехай  почекає
та  ти  все  ж  таки  повинен  знати
правду  нікуди  сховати
крила  мають  всі  птахи
та  не  для  того  щоб  просто  махати,  а  відштовхнутись
і  разом  літати
куди  свої  крила  ховатимеш  ти?
ти  ж  вже  літав  і  бачив  світи
ти  бачив  те  місце,  що  зветься  коханням  
так,  саме  коханням,  та  не  маханням.

коли  прилечу  я  до  тебе  на  грушку
скажеш  тихенько  на  моє  вушко
що  ти  зі  мною  навчився  літати
та  падати  більше  не  хочеш,  і  знати
що  є  такі  крила  які  маю  я
болючі,  побиті,  великі,  а  я  
скажу  що  зовсім  вони  не  побиті,
просто  чекали  однієї  миті
коли  полетять  вони  високо  в  небо.

те  небо  жорстоке  і  бачили  очі,  тоді,  
лиш  свободу  і  пройдені  ночі
не  думала  зовсім  про  тебе,  коли  залишився  ти  тут,  на  землі,
а  я  полетіла  в  придумане  небо.

тож  зараз  я  буду  просити,  благати
доведеться  –  і  на  коліна  ставати!
пусти  мене  пташко  під  своє  крило
тепле,  затишне,  щоб  мене  не  змело
ні  снігом,  ні  вітром,  ні  болем
ні  вічно  п’янким  алкоголем  

сказав  ти    «лети  де  була,  моя  миленька  пташко,  ти  ж  і  не  знаєш  як  було  мені  важко»

та  я  вже  немаю  до  кого  летіти,  кого  відчувати  і  знову  любити
я  більше  не  буду,  не  вмію  хотіти
і  до  завтра  не  хочу  дожити
залишуся  тут  і  буду  чекати,  аж  поки  не  схочеш  мене  ти  прийняти
на  холоді  впаду,  замерзну,  
хай  топчуть    всі  люди
сміятися,  бити,  кривдити  будуть.
без  тебе  згорю,  замерзну  я  ,  вмру.
без  тебе  не  я  
я  вже  не  живу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2018