AnnaHodko

Сторінки (1/51):  « 1»

В поиске слов

Рифмы  найдены,  но  мертвы,
СлОва  хочется,  но  не  всякого.
Снег  вошел  с  утра  во  дворы,
А  к  обеду  стал  серой  слякотью.

Я  ползу  вперед,  не  иду
И  стираю  грусть  с  потного  лица,
А  слова  опять  на  виду,
Я  беру  и  в  сердце  кладу,
Но  в  стихи  они  не  уложатся...  

Снова  дождь  польет,  снова  снег...
по  нему  пройдусь  росчерком  шагов.
Я  открою  сердце  для  всех  -
Стих  мой  станет  тогда  совсем  другой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858169
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.12.2019


Чарівні моки

Від  давніх  давен  як  хворіє  дитина
Маленькі  моки
Втрачають  спокій.
Подейкують,  їхня  турбота  єдина
Знайти  коріння,
Зібрати  трави,
Щоб  діти  знову  здорові  стали.

Сучасні  мами  про  мок  не  знають  –
Щось  ми  забули,
Щось  розгубили.
А  моки  зілля  й  росу  шукають,
Щоб  хворим  дітям
Вернути  сили.

Підходять  тишком
Разом  до  ліжка.
Одна  погладить,
Друга  –  подмуха,
А  третя  –  зіллям
Мастить  за  вухом.
Четверта  пісню
стару-старезну
Промуркотить,
Щоб  всі  болі  щезли.
Пилком  сонливим
Посипле  п’ята,
Щоб  діти  вміли
Міцніше  спати.

Відтак  спокійно  щось  пошепочуть,
А  потім  зникнуть  в  серпанку  ночі.

Маленькі  моки
Зеленоокі,
Забравши  болі,  тривоги,  втому
У  строях  білих
На  тихих  крилах
Летять  до  інших  дітей  додому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852430
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2019


А знаешь, ведь звезды бессмысленны…

А  знаешь,  ведь  звезды  бессмысленны…
Ведь  звезды  и  петь  не  умеют…
А  просто  собрались  послушать,
Как  реки  и  кроны  шуршат.
А  ты  наполняешь  их  мыслями…
Не  можешь  ты  больше  не  верить,
Что  звезды  –  забытые  души.
И  смотришь  на  них,  не  дыша.

Никто  в  этом  мире  не  ведает,
Какими  дорогами  дальними
Ты  бродишь,  лежа  и  мечтая
Под  бледною  россыпью  звезд.
Миры  наполняются  бедами,
А  ты  наполняешься  тайнами.
И  значит,  что  звезды  не  тают
Для  тех,  кто  под  ними  мечтает,
Кто  знает,  что  мир  наш  непрост.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845466
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.08.2019


Миті спливають!

Миті  спливають  –  нам  більше  їх  вже  не  здобути.
Кожна  розвіється  попелом  вітру  на  харч.
Час  поспішає  і  зменшує  всі  амплітуди.  
Те  що  із  нами  було  уже  потім  не  буде!
Пробач!

Стільки  здобутків  –  страждань  іще  більше  на  зміну.
Болі  ж  –  невічні,  зникають  в  землі  назавжди.
Норни  сплітають  тендітні  нитки  без  упину.
Їх  випробовуй,  втрачати  не  смій  ні  хвилини!
Іди!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844071
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2019


Осені

Ти  стікаєш  сльозами,  моя  оксамитова  подруго!
Ти  ступаєш  по  листю  так  тихо...  в  минуле  ідеш...
Пахнеш  яблуком,  зливою...  Дихаю  твоїм  подихом...
Прохолодою,  смутком,  туманом  без  меж...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2018


Складні стосунки

Слова,  що  до  болю,  
Голками  нагострені.
Пальці  на  горлі  -  
Дай  волі  до  осені!
Знаю,
Жорстокість  твоя  необмежена
Колеш?
Прошу,  обережніше.

Струна,  що  між  нами
До  крові  натягнута.
Грали  роками,
Вже  не  та...  я  не  та.
Бачиш,
Багато  скрутного  сказали...  вже
Тиснеш?
Прошу,  обережніше.

Діла,  що  до  сліз
До  безсоння  щоночі...
Лиш  в  душу  не  лізь
і  думок  не  підточуй!
Хочеш
Від  мене  зізнання  відверті?
Мучиш?
Прошу,  не  до  смерті!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813217
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2018


Вчимося жити ми щодня, як малі діти

Вчимося  жити  ми  щодня,  як  малі  діти
Навчаються  стояти  і  ходити.
То  колемось  самі,  то  когось  ранимо,
Все  конспектуємо  і  зморшками,  і  шрамами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2018


Кохання в Барселоні

У  Барселоні  рідко  дощ.
Пекучий  брук.
Ми  йшли  старезних  стін  уздовж
З  вузлом  із  рук

Троянди  пахли  п’янко  так
І  грів  пісок.
І  кастаньєти  чітко  в  такт  -  
Цок-цок,  цок-цок…

Серед  розжарених  цеглин  
Майолік  гра.
Ти  цілував.  Це  чув  один
Пісок  між  трав.

Минає  спека  уночі...  
І  ця  мине.
Фламенко  більше  не  звучить.
Забудь  мене.

Я  йду,  прощаємось  відтак.
І  не  питай  por  qué
Вода,  що  дасть  солоний  смак
І  відчуття  гірке.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2018


Прощайте!

Вы  шуршите  листвою  опавшею  -  
Наше  лето  счастливое  прожито.
Не  тревожьте  меня  уставшую,
Я  считаю  себя  брошенной.

Ну  и  что,  что  ресницы  влажные!
Ну  и  что,  что  вздрогнули  губы!
Верьте,  я  сегодня  отважная  –  
Я  сегодня  плакать  не  буду.

Мы  любовь  удержать  не  сумели,
Никого  не  вините  –  не  надо.
Я  не  здесь,  я  уже  улетела,
Вы  забыли,  что  я  крылата.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800448
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.07.2018


У моря

Дыхание  моря  на  моих  ладонях,
Тонет  взгляд  усталый  в  синеве  бездонной.
Птицы…  
Только  шорох,  не  услышишь  пенья.
Таят  на  ресницах
Птичьих  крыльев  тени.
Под  листвой  сквозною
Солнце  золотиться.
Бросилась  к  прибою
И  взлетела  снова
Белой  тенью  птица.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800447
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.07.2018


Моему сердцу!

Разбиты  прежние  мечты,
Осколки  остаются…  
Ах,  жаль!  Еще  не  знало  ты,
Как  люди  расстаются.  

Молчи,  ревнивое,  не  плачь,
Тянись  к  дневному  свету.
Жизнь  –  нить  удач  и  неудач,
Пора  запомнить  это.

Он  не  вернется  никогда,
Забудь  же  его  губы.
Нельзя  же  быть  таким  всегда
Влюбленным  сердцем  глупым.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800327
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.07.2018


Ищу тебя!

По  тайной  неосознанной  черте,
Границе  между  радостью  и  болью,
Иду  к  тебе,  спешу  к  тебе,
Но  не  могу  увидеться  с  тобою.

Ты  на  меня  похож,  я  точно  знаю,
Ты  так  же  любишь  небо  и  цветы.
Я  так  же  о  тебе  мечтаю,
Как  обо  мне  мечтаешь  ты.

Ищу  тебя!  И  каждый  вечер  
Брожу  по  улицам  пустым.
Случится  скоро  наша  встреча,
А  знаешь  ли  об  этом  ты?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800275
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.07.2018


Загадати бажання

Коли  мені  було  десь  років  п’ять,  я  дізнався,  що  можна  загадати  бажання  на  Новий  рік.  Щоб  воно  здійснилося,  необхідно  зловити  саме  той  момент,  коли  старий  рік  закінчується,  а  новий  починається.  Рівно  о  12:00.  Ні  хвилиною  пізніше.
Наступного  31  грудня  я,  звичайно,  захотів  випробувати  це.  Але  вже  о  десятій  мене  відправили  спати.  Cказали,  що  я  ще  занадто  малий,  щоб  так  пізно  сидіти.  Я  тоді  завів  таку  істерику!  Плакав,  кричав,  що  вони  просто  хочуть  здихатися  мене  і  самі  позагадувати  всі  бажання.  Втім,  я  витребував  собі  дозвіл  лишатися  за  святковим  столом  до  12:15  ночі  наступного  разу.  
Наступного  31  грудня  я  сів  на  дивані  о  10:30  вечора.  Заздалегідь,  щоб  не  пропустити  той  самий  момент.  По  телевізору  показували  щось  святкове,  музичне  і  блискуче.  Всі  дорослі,  крім  мого  старенького  прадіда  Павла,  по  черзі  прибігали  з  кухні,  приносячи  на  стіл  пахучі,  прикрашені  яскраво-зеленими  гілочками  кропу  та  петрушки  святкові  страви.  Я  невідривно  сидів  на  дивані,  постійно  поглядав  на  великі  зелені  цифри  електронного  годинника  і  повідомляв  кожному,  хто  заходив  до  вітальні,  що  всіх  покличу  об  11:45,  щоб  ніхто  не  пропустив  загадати  бажання.
-  І  не  забудьте  придумати,  що  саме  хочете  побажати!  –  нагадував  я.
Прокинувся  я  уранці  у  своєму  ліжку.  Спочатку  розгублено  намагався  зрозуміти,  що  відбулося.  А  потім  як  почав  обурюватися!  На  всіх,  хто  мене  не  розбудив  у  потрібну  мить.  На  час,  який  тягнувся  як  резина,  а  тільки-но  я  заплющив  на  мить  очі,  полетів  як  скажений.  На  себе,  бо  заплющив  на  мить  очі.  
Наступного  31  грудня  я  навіть  поспав  удень  і  був  абсолютно  готовий  ловити  момент.  Я  бігав  разом  із  дорослими,  носив  пахучі  страви  у  гарних  тарілках.  І  коли  всі  сіли  за  стіл  об  11:45,  я  відчував,  напевно,  справжнє  щастя.  Всі  наповнювали  свої  бокали,  схвильовано  гомоніли,  шампанське  булькало  і  шипіло,  скло  і  порцеляна  дзенькали.  Раптом  всі  якось  загули,  схопили  свої  бокали,  потягнули  їх  один  до  одного.  Я  взяв  свій  бокал  із  компотом.  Хтось  за  столом  вигукнув:
-  Зробіть  телевізор  голосніше!  Хочу  послухати  президента.
Я  перелякано  глянув  на  електронний  годинник.  Великі  зелені  цифри  показували  12:01.  Пропустив!  Це  був  перший  справжній  розпач  у  моєму  житті.  
Скажу  одразу,  що  наступного  31  грудня  той  самий  момент  я  таки  зловив.  Швидко  прочитав  заздалегідь  написане  на  клаптику  паперу  бажання  і  навіть  спалив  його  у  вогнику  свічки.  Але  знаєте  що?  Бажання  не  здійснилося.  Я  впевнений,  що  я  все  зробив  правильно,  але  воно  не  здійснилося.
Наступного  31  грудня  я  знову  сидів  у  вітальні  і  думав,  чи  варто  взагалі  щось  загадувати.  Як  завжди  у  своєму  кріслі  сидів  дід  Павло.  
-  Діду,  а  ти  загадуєш  бажання  на  Новий  рік,  –  запитав  я.
-  Загадую.
-  І  як?  Збувається?  
-  Поки  збувалося.
-  А  яке,  якщо  не  секрет?  
-  Зустріти  наступний  новий  рік.
Я  замовчав.  Дивне  якесь  бажання.  Куди  ж  він  дінеться  той  новий  рік.
-  А  моє  чомусь  не  збулося,  –  продовжив  я.  –  Тепер  і  не  знаю,  чи  варто  пробувати.
-  Варто,  звісно.  Ти  ж  бажання  самому  собі  загадуєш.
-  Як  це  «самому  собі»?
-  Ти  ж  не  думаєш,  що  бажання  виповниться  якимось  надзвичайним  магічним  чином?  
-  А  тоді  як?
-  Коли  записуєш  своє  новорічне  бажання,  ти  думаєш  про  найважливіше.  Загадуєш  його  собі  самому.  Маю  на  у  вазі,  що  це  бажання  найближчим  часом  має  стати  твоїм  планом,  а  далі  ти  його  виконуєш.
Спочатку  я  не  хотів  це  приймати.  Знаєте,  хотілося  якогось  дива.  
І  досі  на  31  грудня  я  загадую  бажання.  Рівно  о  12:00.  Самому  собі.  Щоб  точно  знати,  чого  хочу  на  прийдешній  рік.  І  тепер  мої  бажання  здійснюються.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800274
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 22.07.2018


Дорослий

«Коли  я  стану  дорослий,  робитиму  все,  що  захочу!».  Всі  в  дитинстві  так  говорять,  напевно.  Я  теж  колись  так  говорив.  Думав,  що  коли  подорослішаю,  лягатиму  спати  після  опівночі…  чи  навіть  далеко  після  опівночі..,  а  може,  зовсім  не  лягатиму.  Буду  їсти  все,  що  забажається  і  дивитимусь  телевізор  досхочу.
Ну,  в  дитинстві,  ясна  річ,  батьки  контролюють  твою  свободу…  до  моменту,  коли  ти  починаєш  виборювати  її.  Коли  починаєш,  взагалі  складно  зрозуміти,  коли  ти  робиш  насправді  те,  що  хочеш,  а  коли  просто  те,  що  роблять  круті  хлопці,  а  коли  просто  те,  що  не  подобається  батькам.  
Навчаючись  у  виші,  ти  вже  майже  дорослий,  але  то  пари,  то  сесії,  то  грошей  не  вистачає.  Їсиш  що  прийдеться  і  коли  прийдеться.  Спати  вночі  вже  хочеться,  але  не  завжди  доводиться.  Телевізора  просто  нема.  А  ще  гроші  треба  підзаробити,  а  ще  друзі,  перші  стосунки.  Думаєш:  «Ну,  от  вивчуся,  знайду  роботу  і  тоді  вже  робитиму  те,  що  хочеться.  А  зараз  з’їжджу  до  батьків  на  вихідні.  Поїм  смачненького».
Закінчуєш  університет,  знаходиш  стажування,  тебе  беруть  на  роботу.  Ось  воно  доросле  життя!  Чи  ще  ні?  Бо  чомусь  робити  те,  чого  бажаєш  все  одно  не  виходить.  Треба  знімати  квартиру,  викладатися  на  роботі,  купити  і  приготувати  вечерю  (адже,  хочеться  вже  не  просто  морозива  як  в  дитинстві).  Все  частіше  прагнеш  засинати  до  опівночі.  Напевно,  треба  міцно  стати  на  ноги,  щоб  отримати  ту  омріяну  свободу.
А  потім  закохуєшся.  Це  приносить  щастя,  метеликів  у  животі,  іноді  затишок,  іноді  пристрасті,  іноді…,  але  не  свободу.  А  коли  ти  вперше  ідеш  до  театру  з  дівчиною,  замість  футбольного  матчу  з  друзями  –  розумієш,  що  у  вас  все  серйозно.  Та  й  батьки  говорять,  що  стаєш  по-справжньому  дорослим,  коли  заводиш  родину.  
Одружився.  Ну,  от  вже  зовсім  дорослий!  Чи  ще  ні?  Квартира  в  кредиті,  думаєш  про  додатковий  заробіток,  дружина  весь  час  випробовує  здоровим  харчуванням.  Телевізор  можеш  дивитися,  але  чомусь  вже  не  так  хочеться.  Хочеться  спати.  Та  й  фільми  якісь  тупі  стали  показувати.  Чи  ті  самі?  Але  чому  вони  стали  такі  тупі?
Народжується  дитина.  Нуу,  от  тепер  вже  точно  і  остаточно  дорослі.  Максимум  відповідальності  і…  мінімум  свободи.  Не  спати  після  опівночі?  Та  будь  ласка!  Тільки  це  не  тому,  що  ти  так  хочеш,  а  тому  що  так  вирішив  твій  нащадок…
Скажіть,  коли  людина  стає  дорослою?  Так  уже  хочеться  робити  те,  що  хочеться.  Чи  є  шанс,  що  я  подорослішаю  нарешті  до  пенсії?  Чи  ще  ні?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799919
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 19.07.2018


В кожнім дні є краплинки радості

Стільки  сонячних  днів  попереду!
Стільки  радісних  злив!
Так  хочеться
Бігти,  руки  розвівши,  берегом,
Усміхатись  містам  й  околицям.

Хочу  радість  хапати  жменями,
Зберігати  нейронами,  м*язами.  
А  усе,  що  стирає  й  жме  мене
Я  скидатиму  геть  одразу.

В  кожнім  світлі  –  барвисті  промені,
В  кожнім  дні  є
краплинки  радості.
Їх  ловлю  і  життя  наповнюю  -  
Хочу  безліч  зібрати  до  старості,

Прохолодою  дихати  у  лісах
І  провулками  міст  ходити…
Бачиш  щастя,  воно  причаїлося
У  найменших  куточках  світу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799508
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2018


Іди

Коли  снігами  білими  дорога  вкрита,
А  сірий  дощ  налив  непрохідно  води.
Ти  можеш  плакати  і  сердитись,  і  вити,
Та  все  ж  іди!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798714
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.07.2018


Ми – люди, і усе нам до снаги…

Ми  –  як  великі  та  розгублені  птахи,
Літаємо-шукаємо  усюди…  
Ми  –  люди,  і  усе  нам  до  снаги.
Ми  є  і  Рембрандти,  і  є  Іуди.

Ми  –  як  дерева,  виросли  з  землі,
Але  ж  всі  тягнемося  в  різні  боки.
Хтось  до  небес,  де  промені  ясні,
А  хтось  до  прірви,  в  темряву  глибоку.

Такі  ми  різні  й  схожі!  Подивись!
Як  краплі,  сонценосні  та  колючі.    
Одні  краплини  просто  висохнуть  колись,
Інші  зволожать  чорнозем  родючий.

Краплина  падає,  їй  все  одно  куди.
Своє  ж  призначення  сам  вибираєш  ти.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798700
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.07.2018


Вдягну я на тата намисто строкате

Вдягну  я  на  тата
Намисто  строкате.
Ще  й  бантик  потрібно  на  чуба  вчепить.
Найкращий  мій  тато!
Люблю  я  з  ним  грати,
І  навіть  коли  тато  спить.

Зроблю  йому  щічки,
Сплету  дві  косички,
Браслети  вдягну  на  зап’ястки  й  литки.
Прокинеться  тато  
бадьорий  і  радий.
І  скаже:  «Тепер  я  гарненький  такий!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792290
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.05.2018


О, рідна країно!

О,  рідна  країно,  сумна  моя  ненько,
Ти  землю  вбираєш  в  ці  дні  весняні.
Заколихались  листи  зелененькі
І  залунали  весняні  пісні.

О,  рідна,  як  серце  за  тебе  радіє!
Ти  найгарнішою  зараз  стаєш.
Разом  з  весною  приходять  надії  
На  процвітання  твоє.  

Врода  твоя  –  зачарована  пісня,
Ніжна,  природня,  жива.
Ти  –  найгарніша!  Хай  вкриються  листям  
Всі  неважливі  слова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2018


Я поспішаю за життям швидким…

Я  поспішаю  за  життям  швидким.
Щоб  не  вдаватися  в  подробиці  й  деталі,
Широким  жестом  я  скорочую  рядки,
Коротким  «Вау!»  й  «Окей!»  відповідаю.

Збираючи  все  більше  вантажу
Несказаного,  мучусь  за  звичаєм.
Я  кваплюсь,  все  скорочую  й  біжу…
Але  як  щось  важливе  не  скажу,
То  щось  важливе  назавжди  втрачаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781796
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2018


Фантазер-мандрівник

З  іграшками  ми  пливемо
На  кораблику  моєму.
Ми  знайдемо  острова,  
Де  цікаве  щось  бува.

Летимо  ми,  летимо
До  друга  одного  мого.
Він  живе  на  тій  планеті  
І  літає  на  ракеті.  

Гарно  разом  мандрувати
Небом,  морем,  по  землі,
Що  завгодно  уявляти
Без  обмежень  взагалі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781271
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 09.03.2018


Коли уже тепло?

Весняні  запахи,  весняні  кольори…
Думки  весняні  зігрівають  душу!
Я  є  весна,  я  усміхатись  мушу,
Злотистим  світлом  литися  в  двори.

Та  щось  зимове  в  серці  залягло…
Воно  не  квітами  –  кристалами  укрите.
Я  вже  готова  сіяти  й  ростити,
Але  нема  тепла…  Коли  ж  воно,  тепло?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779960
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2018


Расступились серые тучи…

Расступились  серые  тучи,
И  уходит  печаль.
В  дебрях  сердца  глухих  и  колючих  
Есть  один  отпечаток.
Кто  успел  там  пройтись  и  оставил
Этот  радостный  след?
Улыбаясь,  я  это  скрываю.
Это  большой  секрет.
Просто  я  ни  с  кем  не  делюсь  
Сладкой  нежностью  наших  встреч…  
К  его  сердцу  покрепче  прижмусь  
И  поцелую  покрепче.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777862
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.02.2018


Дождь

Под  нервозную  дрожь  ниспадающих  струй
Держит  небо  усталою  кроной
Старый  тополь.  И  ласковый  сей  поцелуй  
Оживлен  трепетаньем  зелёным.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777861
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 19.02.2018


Колись настане день такий…

Колись  настане  день  такий,
Морозний,  сніжний  і  сумний.…  
Тепла  захочеться  нестерпно,..  
А  плед  не  допоможе,  ні.

Тепла  такого,  як  тоді,..    
Коли  були  ще  молоді,  –  
І  смуток  ляже  по  кімнаті,
Постануть  спогади  бліді.

А  найсумніше  буде  те,
Що  час  минув…  а  біль  росте.
І  час  нічого  не  лікує  –
Жалі  і  тугу  продукує…  
І  не  зігрітись  вже  ніколи,
Теплі  –  лиш  спогади  навколо,
А  все  теперішнє  –  пусте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777419
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2018


Carpe momentum!

Дні  швидко  так  спливають  -  не  збагнеш,
Коли  вже  встигли  місяці  минути.
А  що  ти  зміг  за  дні  оті  набути?
Що  з  того  в  серце  забереш?
Що  дав  очам?  А  шкірі?  Голові?
Чи  не  забув  і  душу  підживити?
Так,  дуже  легко  миті  розгубити,
А  ти  наповнюй  їх...  й  лови!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777242
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.02.2018


Подумай про Атланта

Скажи,  мій  друже,  що  із  нами  буде,
Коли  Атлант,  узрівши  кривди  і  жалі,
Які  щодня  вчиняють  люди,
Опустить  руки  сильнії  свої?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776890
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.02.2018


Світло у вікні

Скінчився  сірий  непривітний  день,
А  дощ  продовжував  проколювати  хмари.
Сьогодні  я  ховався  від  людей,
Я  образів  шукав,  але  намарно.

Взяв  парасольку  та  у  дощ  пішов
В  надії  саме  там  відчути  крила.
А  ніч  розтягувала  свій  покров,
У  темряві  провулки  розчинила.

Старі  будинки  спали  вже  давно  –  
Очима-вікнами  на  місто  надивились.
І  лиш  одне  світилося  вікно,
Єдине  тепле  затишне  вікно  -  
мов  в  темряві  надія  засвітилась.

Хто  там  живе?  Чому  вночі  не  спить?
Хвилюється?  Сумує  чи  радіє?
Та  більш  за  все  боявся  я  в  ту  мить,
Що  світло  згасне  й  забере  надію.

Не  відчуваю  ні  дощу,  ні  вітру.
Я  не  один!  Вглядаюсь  в  мерехтіння.  
Є  вибір:  випромінювати  світло,
Чи  в  темряві  лишатись  просто  тінню.

Я  геть  пішов  на  пару  із  дощем.
Подумалося:  «Скоро  вже  весна!».
Я  знав  –  сюди  вертатимуся  ще
Черпати  світла  із  таємного  вікна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776877
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 14.02.2018


Кольорові вітаміни

Вітаміни  вітамінні
Не  в  аптеці,  в  магазині,
Різні-різні  вітаміни
Можеш  взяти  за  смаком.
Ананаси,  апельсини
І  хурму,  і  мандарини,
І  багааааато  журавлини,
Й  броколі  із  буряком.

І  смачні,  і  кольорові!
Щоби  ви  були  здорові,
Часто  їсти  ви  повинні
Вітаміни  вітамінні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776709
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 13.02.2018


Весняне

Недавно  ще  дивився  у  вікно  –  
Навколо  все  було  блискуче  й  біле:
Там  кучугури  снігу  навалило,
Вздовж  вулиці  машини  замело.

Сьогодні  ж  зовсім  інше  –  от  дива!
Великі  бруньки  на  деревах  налилися,
У  них  ховається  новеньке  листя,
З  землі  голками  вилізла  трава.

Птахи  схвильовані  та  дзвінко-гомінкі
В  гілках  стрибають,  розправляють  крила…
На  вулиці  настільки  потепліло,
Що  вже  з’явились  перші  мушки  та  бджілки.

І  люди  інші  –  радісно-ясні
Із  задоволенням  гуляють  пішки,
Не  можуть  втримати  весняної  усмішки,
Мугикають  собі  під  ніс  пісні.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2018


Якщо їхати в таксі

Якщо  їхати  в  таксі,
будуть  заздрити  усі:
"Ну,  це  ж  треба,  пощастило,
Ще  й  такому  крокодилу!"

І  дарма,  що  крокодил  
пів  зарплати  заплатив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776495
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 12.02.2018


Проходять дні, минають ночі…

Проходять  дні,  минають  ночі,
За  літом  осінь,  там  зима
І  знову  літо,  знову  осінь...  
І  так  біжить  усе  по  колу  -  
Йде  день  за  днем,  
за  тижнем  тиждень…  
І  ту  образу,  що  учора
Так  сильно  ранила  тебе
Сьогодні  ти  забув.  А  горе,
Яке  сьогодні  мучить  душу
І  вже  здається  безкінечним,
Розстане  завтра  наче  сон.
Сьогодні  ти  вірші  складаєш,
Такі  дотепні  та  красиві,
А  завтра  їх  перечитаєш  –  
Безглуздям  вже  вони  здадуться.
Сьогодні  дивишся  в  вікно  ти
І  бачиш  там  одну  картину.
А  завтра  –  наче  все  те  ж  саме,
Але  все  інше,  все  нове:
Дерева  наче  веселіші
І  сонце  сяє  геть  не  так…  
Коли  ж  ти  змін  не  відчуваєш
І  все  тобі  одноманітне
Повір,  це  зовсім  не  цікаво.
Частіше  змінюйся,  живи!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2018


Крапля

От  падає  крапля  згори
Вниз,  вниз,
Пада  стрімко  і  довго
Із  неба,  де  сонце  горить,
З  повік  споконвічного  Бога.
А  очі  маленькі  й  сумні
Угору,
Де  простори  сині.
А  очі  маленькі  й  сумні
Всміхались  назустріч  краплині.
Дивились  ті  очі  сумні
Крізь  кругле  віконце  з  підвалу.
Ті  очі  маленькі  сумні
Раділи  краплинам  рясним
І  краплі  свої  випускали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2018


Дрожащими губами поцелована…

Дрожащими  губами  поцелована,  
Горячею  рукою  обнята...  
Теперь  спокойствие  мое  изломано,  
Теперь  все  думаю:  "Я  та  или  не  та".

Ведь  может  быть,  что  взгляды  эти  не  всерьёз.
Ведь  может  быть,  что  чувств  не  разгадал.  
А  я  строга  –  меня  или  любить  до  слёз,
Или  не  целоваться  никогда.

Но  что  это?  Смущенно  стали  у  стены,
Слова  теперь  даются  нелегко…
Мой  милый  незнакомец,  вы  же  влюблены!
А  там  и  до  любви  недалеко…

Что  ж  покажите,  что  у  вас  под  латами:
Какие  доблести,  какая  злость.
И  знайте,  мое  сердце  уже  латано,
Оно  уже  болело  и  рвалось.  

Дрожащими  губами  поцелована,  
Горячею  рукою  обнята...  
А  я  верна:  когда  люблю  –  на  полную,
И  не  придам  вас  никогда.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776309
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.02.2018


В героях ходять Герострати

Напевно,  у  людей  заведено  страждати
І  не  пускати  в  серце  доброти.
У  нас  в  героях  часто  ходять  Герострати,
А  будівничі  –  не  завжди,  ох,  не  завжди!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776134
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.02.2018


Птахи

Птахи,  птахи…  
Сідають  на  дахи,  
Не  маючи  ні  дому,  ні  снаги.
Я  теж  колись  бувало
Подібне  відчувала.
Тепер  я  свої  крила  
Безсило  опустила.
Сиджу  під  чужим  дахом,  
Шукаючи  наснагу,
Вглядаюсь  у  далекі  береги...  

Птахи  бувають  різні:
І  милі  є,  і  грізні.
У  когось  більші  крила  -
Між  хмар  летять  щасливо.
А  хтось  будує  гнізда,
На  схилах  кам’янистих.
Котрісь  радіють  зернам,
І  крихточкам  мізерним.  
А  хтось  шукає  жертви,
Аби  самим  не  вмерти.
Хтось  нагріба  багато
Й  ганяє  всіх  завзято…  

Ти  подивися  навкруги…  
Всі  люди  –  як  птахи…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776133
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2018


Пінгвінятко

Пінгвінятко  сумувало,  
що  літати  не  могло:
«Може  пір’я  в  мене  мало,
Може  замале  крило».

-  Не  хвилюйся!  -  каже  тато,  –  
Хоч  пінгвін  і  не  літа,
А  рибалити  й  пірнати  
Теж  наука  не  проста!

Вижити  посеред  криги
Геть  не  кожен  би  зумів.
Щоб  по  снігу  вправно  бігать,  
і  не  треба  дужих  крил.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776053
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 09.02.2018


Мечта и страх

Однажды  поймешь,  что  дорога  бессмысленна
если  отсутствует  ориентир,
захочешь  наполнить  мечтами  и  мыслями
долгие,  тяжкие  годы  в  пути.

Сомненья  и  боль,  безусловно,  пугают,
ветра,  что  в  лицо  и  людская  молва.
Но  знай,  очень  быстро  плющом  зарастают
дома  и  деревья…  мечты  и  слова…

Когда  первый  страх  изнутри  пробудится,
захочется  прятаться...  или  бежать.
А  может,  сражаться  как  доблестный  рыцарь,
Да  только  в  руках  ни  меча,  ни  ножа.

Ты  будешь  дрожать  как  подбитая  птица,
молитвы  твердить  и  бояться  уснуть...
А  может  быть,  это  с  тобой  не  случится  -  
бой  сердца  не  выдержит  грудь.

Ты  будешь  мечтать  утолить  свою  жажду
и  даже  полшага  к  воде  не  пройти...  
Но  знай,  что  мечта  покорится  отважным
и  гибнет  у  тех,  кто  боится  в  пути.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776036
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 09.02.2018


Вишні

Вишні  червоні  збираю  у  кошик:  
Буде  на  зиму  варення  хороше,
Будуть  вареники  з  вишень  дрібненьких,
Мамі  найбільших  зберу  я  дві  жменьки,  
Та  якщо  спілих  знайдеться  багато,
То  назбираю  іще  і  для  тата.
А  найгарніші  
І  найсмачніші,
Сонцем  зігріті,
Росою  умиті
Я  відправляю  до  ротика  радо,
Щоб  були  сили  ще  більше  збирати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775907
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 08.02.2018


Я сьогодні захворіла

Я  сьогодні  захворіла
Відчуваю  я  печаль.
Пострибати  геть  несила,
І  читати  геть  несила
З  ліжка  встати  геть  несила.
Тільки  й  пий  гарячий  чай.

Я  не  хочу  тут  лежати
Гучно  чхати  повсякчас.
Ноги  прагнуть  бігти  з  хати!
Шкода  радість  пропускати!
Шкода  захворіти  й  знати,  
Що  канікули  у  нас.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775906
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 08.02.2018


Блакитне

Хай  небо  сумує,  а  я  
Сумувати  не  хочу  й  не  буду.
Печалі  свої  я  забуду,
Засяє  усмішка  моя.
Я  крила  свої  розведу,
Легкі  і  міцні  свої  крила.
На  них  я  до  неба  полину,
Зітру  його  хмарність  бліду.
Блакить  зачерпну  я  рукою
І  серце  наповню  до  краю.
В  цім  світі  краси  і  покою,
Я  радість  нову  відкриваю.
Що  бачиш  у  моїх  очах,
Коли  я  тебе  зустрічаю?
Ти  бачиш  не  радість-печаль,
А  неба  блакить  неокраю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2018


Ти дивишся гордо…

Ти  дивишся  гордо  і  кільця  пускаєш…
В  диму  тім  і  я  заблукала  сама…  
Хіба  ти  не  бачиш?  Хіба  ти  не  знаєш?
Між  нами  –  зима.

Ти  думаєш,  буду  я  плакати-скиглити,
В  очі  дивитись,  шукати  причин.
Ні!  Буду  сильна!  А  ти?  
Яким  будеш  ти?
Без  мене…  один.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2018


Я розбурхала океани…

Я  розбурхала  океани,
Розгойдала  усі  вітри!
Хочеш,  клич  мене  ураганом,
Лиш  обіймами  не  лови.

Теплий  плед  може  стати  ґратами!
Одомашнення  –  не  для  всіх.
Прагну  волі!..  і  засинати
На  долонях  теплих  твоїх.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775506
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2018


Краплі-почуття

Лягають  осадом  на  дно  душі
Тремтливі  спогади  про  почуття
Від  зустрічей,  прощань,  людей,  подій
Так,  як  лишаються  на  листі
Важкі  краплини  від  дощу.

Лиш  руку  простягни  –  візьмись  за  гілку  мокру
Та  добре  потруси.  Зійдуть  дощем
Сріблясті  краплі.  Вколять  як  голки,
А  може  будуть  як  приємна  прохолода.
Та  точно  стане  легше…  

Не  бійся  струшувати…
Я  –  листок,  і  ти  –  листок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775317
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 05.02.2018


Звучить Вівальді

Звучить  Вівальді…  Поглинаю  кожен  звук!
Сріблясті  флажолети,  ніжні  трелі,
Обігрування  ясно  кришталеві
І  клавесиновий  ажур  з-під  рук…  

А  скрипка!  Як  вона  звучить  барвисто!
Віолончелі  стелють  оксамитом…
Гобой  у  гру  вступає  соковито,
Щебече  флейта  радісно  й  іскристо…  

Не  музика  –  а  щастя  гедоніста!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775312
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2018


Побачення з ніччю

Вуглисті  очі  дивляться  на  мене
Крізь  вікно.
Ніч  проковтнула  світло  денне  
Вже  давно.

Але  полегшення  вона  не  дала  -  
Тільки  біль.
Під  ліхтарями  тінями  лягала
Звідусіль.

У  кожному  провулку  причаїлась
Густа-густа.
І  розстелила  смуток  від  крамниці
Аж  до  моста.

Якби  не  ті  перлини  в  небі  чорнім
І  цвіркун,
Мені  б  не  витримати  ніч  мінорну
І  тремку.

Чому  у  темряві  стирчать  і  колють  разом
Як  голки
І  спогади  і  сумніви,  й  образи,
І  думки?

Вглядаюсь  у  сумну  чарівність  ночі  –  
Дивина!
Дивлюсь  в  її  вуглисті  очі
Крізь  скло  вікна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774826
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 03.02.2018


Усе минає

Я  йшла  по  вулиці  і  раптом  зупинилась
Перед  занедбаним  будиночком  маленьким.
Він  був  на  знос,
Чекав  своєї  черги.  
Я  довго  не  могла  відвести  погляд,
Я  звідти  не  могла  ступити  й  кроку  –  
Оті  осліплі  очі-вікна  так  дивились!
А  стіни  так  засмучено  стояли!..  
Зайшла  я  на  подвір’я  і  раптово
Явились  тяжко  в  ряд  переді  мною
Чужі  забуті  спогади  й  жалі…  
Отут  гуляли  діти,  гомоніли,
Тут  вішали  білизну  висихати,
А  там  за  рогом  –  місце  для  цілунків,
Таємне  й  затишне…  Там  лавка
Для  втомлених  допитливих  бабусь.
Тепер  було  у  дворі  пусто  і  самотньо…  
Лише  одна  старенька  чатувала,
Поклавши  стомлені  у  зморшках  руки
На  ситцеву  спідницю  в  квіточках.  
Вона  дивилася  так  просто  і  спокійно,
Так  просто  і  спокійно  привіталась.
Сказала,  що  цю  клумбу  доглядає,
Вже  років  сімдесят  як  поливає.
Була  ще  зовсім-зовсім  молоденька,
Як  перші  айстри  посадила  тут.  
І  той  старий  бузок  вона  садила,
Бач,  як  розрісся  під  самим  парканом.
Біля  цього  куща,  ще  молодого,
Давно-давно  її  ВІН  вперше  цілував…  
Я  так  хотіла  просто  усміхнутись,
Своє  замилування  показати,
Та  сльози  покотились  по  обличчю
Самі,  такі  небажані  й  гіркі.
Бабуся  сліз  моїх  не  зрозуміла,
Подумала,  що  маю  я  проблему,
Що  просто  через  хлопця  засмутилась,
Чи  на  роботі  щось  не  так  пішло.
Старенька  мені  в  очі  подивилась
Та  усміхнулась.  І  спокійно  каже:
-  Не  плач,  хороша,  все  минає,
І  це  також  колись  мине.
Та  я,  бабусю,  через  те  і  плачу,  
Та  через  те  мені  і  гірко,
Що  ось  мине  оцей  будинок
І  ви,  і  я,  і  клумба,  і  бузок...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774718
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.02.2018


Синові

Притулилась  я  ніжно  й  причаяно  
до  маленького  твого  плеча…
Я  відчула  цю  мить.
Я  вхопила  момент  наче  скарб,
До  тремтіння,  до  солі  в  очах.  

Я  не  маю  й  єдиного  сумніву,
Що  ти  ангелом  був  в  небесах…
Ти  є  кращий  за  мене,
Мудріший  у  своїй  щирості
І  я  вірю,  що  ти  обрав  мене  сам.

За  тобою  таким  я  сумую  вже  зараз
Час  безжально  втікає  митями…
Я  милуюсь  тобою,
молюся  про  долю,
дивуюсь,  хвилююсь  та  обіймаю…
А  як  станеш  дорослий  –  не  смітиму.  

В  жодне  слово,  
тим  більше  в  затерте  «люблю  тебе»,
не  вмістити  любов  мою  ту.
Лиш  з  тобою  я  зрозуміла,
Я  відчула  до  щему  у  серці  
Мікеланджелівську  П’єту.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774713
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2018


Нічна моя самотносте, лиши…

                                                                       O,  Solitude!..
Нічна  моя  самотносте,  лиши!
Лиши  мене…  і  крихточку  надії…  
Не  розривай  на  клапоті  душі,
Ти  й  так  безмежно  нею  володієш.

Коли  ти  поряд,  іншим  все  стає,
Все  набуває  філософських  значень.  
І  губиться  дрібне  буття  моє
У  плині  часу,  у  непевності  призначень.

Я  –  і  піщинка,  і  я  –  всесвіт…  Побудь  ще!
Думок  блукає  дивовижна  зграя…  
От-от,  замислена,  наповнена  ущерть,
Одну  із  таємниць  життя  я  розгадаю.

Хоч  ти  Самотність,  та  приходиш  не  одна,
Безжалісна  в  сумній  своїй  могуті,  -  
Несеш,  піднявши  із  самого  дна,
І  роздуми,  і  смутки  вже  забуті.

Лиши  мене  біля  вікна  одну,
Поки  всі  сплять,  дай  милуватись  ними.
Ти  мучиш,  та  ніяк  я  не  збагну,
Чому  я  знов  тягнусь  в  твої  обійми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2018


У кафе

Блиск  келехів  і  блиск  зірок
Нас  збуджують,  електризують…  
Я  зваблюю,  я  фантазую…  
І  до  кохання  лиш  ковток.

Ця  ніч  солодка  і  густа…  
Мене  як  струмом  прошибає,
Коли  я  тільки  уявляю,
Що  вуст  торкаються  вуста.

Я  розгубила  більшість  слів,
Але  тримаю  образ  гідний.
Як  добре,  що  йому  не  видно,
Як  він  мене  вже  полонив.

Руки  торкнувся  злегка  так…  
Так  ніби  це  не  помічає,
Сполохав  тріпотливу  зграю
Метеликів  вниз  живота.  

Блиск  келехів  і  блиск  зірок…  
Я  поглядом  його  сп’яняю,
Я  бачу  це.  Я  точно  знаю,
Що  до  кохання  лиш  ковток.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2018


Не дивись, що волосся у мене русяво-солом’яне

Не  дивись,  що  волосся  у  мене  русяво-солом’яне  
Наче  сонцем  улітку  зігріті  пшеничні  поля.  
У  душі  я  вечірня,  тужлива,  я  місячно-зоряна…  
Я  не  знаю,  чи  добре  це,  та  напевно  я  доля  твоя.

Бачиш  шкіра  у  мене  атласна,  мов  квіти  магнолії,  
що  цнотливо  показують  ніжну  красу  навесні.
А  в  душі  я  осіння  –  щастя  з  нотками  меланхолії…  
Я  не  знаю,  чи  добре  це,  та  призначений  ти  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2018


Хвости китів

Коли  від  побуту  я  втік,
Вдивлявся  в  синь  безперестану.
Я  бачив  море  і  китів…  
Хвости  китів
Та  їх  фонтани.

Душа  рвалася  попливти
Назустріч  простору  п’янкому,
Дивитись  вічно  на  хвости,
Китів  хвости…  
Та  час  додому.

На  довгу  згадку  я  привіз
На  чорному  шнурі  підвіску
Сріблястий  металевий  хвіст.
Китовий  хвіст…  
Несправжній,  звісно.

А  що  поробиш  –  у  житті
Ми  часто  тішимось  несправжнім…  
Я  полюбив  отих  китів,
Хвости  китів,
Уже  назавжди.

Навряд  чи  знову  запливу  в  ті  води,
Навряд  чи  знову  побуваю  там,
Але  носитиму  як  знак  свободи
Сріблястий  металевий  хвіст  кита.  
Підвіска  –  спогад,  річ  проста…  
Та  буде  цінністю  навічно
Той  знак  хвоста,
Хвоста  кита,
Ота  дрібничка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2018


Кольорові вітаміни

Вітаміни  вітамінні
Не  в  аптеці,  в  магазині,
Різні-різні  вітаміни
Можеш  взяти  за  смаком.
Ананаси,  апельсини
І  хурму,  і  мандарини,
І  багааааато  журавлини,
Й  броколі  із  буряком.

І  смачні,  і  кольорові!
Щоби  ви  були  здорові,
Часто  їсти  ви  повинні
Вітаміни  вітамінні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774284
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 31.01.2018


Дощик

Дощик  намочив  доріжку,
Побешкетував  він  трішки.
Лив  із  хмар  холодний  й  дужий  –  
В  парку  в  нас  тепер  калюжі.

Краплі  залишив  на  листі  –  
Намистиночки  перлисті.
Просто  так,  задля  забави
Разом  з  вітром  ганяв  хмари.

І  веселку  понад  містом
Потім  розтягнув  барвисту.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774283
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 31.01.2018


Я дуже хочу цю машину!

Я  дуже  хочу  цю  машину!
Я  б  цілий  день  отут  стояв,
Дививсь  на  неї  у  вітрину
І  уявляв,  що  вже  моя!

Колеса  в  неї  ідеальні,
Блискучий  бампер  і  дверцята,
Щоб  їхати  зручні  педалі…  
Дивись,  дивись  скоріше,  тато!

Із  захватом  дивився  тато
В  вітрину  й  голосно  зітхав…
Знайшов  він  у  машині  ваду  –  
Вона  занадто  дорога.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774111
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 30.01.2018


Сніг

Сніг…  Просто  сніг…
Я  радію,  він  встиг
Ночі  різдвяної  падати  м’яко.

Більше  нема  
ні  машин,  ні  доріг.
Є  тільки  сніг…  і  сніжинки  налякані.

Втомлює  так
Кропітка  суєта,
Справи  дрібні  та  слова  недоречні.

Сніг  все  змінив
Від  воріт  до  моста
Й  душу  мою  він  міняє  в  цей  вечір.

Стільки  думок  
було,  стільки  тривог,
Мучили  розум,  бентежили  душу.

Снігом  цим  вмить
Заспокоїв  їх  Бог,
Чи  хто  там  із  неба  сніжинки  натрушує.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774110
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 30.01.2018


Ти сам собі стоїш біля вікна…

Ти  сам  собі  стоїш  біля  вікна.
Сама  собі  сиджу  я  на  дивані.
Історія  банальна  і  сумна,
Вже  тисячі  разів  траплялася  вона.
Але  ж  у  нас  уперше  і  востаннє.

Колись  без  остраху  пірнули  в  почуття,
Спаялись  так,  що  й  годі  розділити.
Та  ось  пройшло  щасливе  забуття.
Тепер  нестерпно,  що  на  двох  одне  життя  –  
І  не  забрать  своє,  і  разом  не  прожити.

А  як  звільнитись?  Бути  як,  скажи?
Як  розірвати  і  вузли,  і  кола?
Ми  разом  опинились  на  межі,
Напевно  час  збирати  багажі.
Та,  схоже,  нам  не  розійтись  ніколи.

Ми  спаяні,  ми  зшиті  як  одне,
Ми  знаємо  всі  грані  –  не  цікаво!
-  Як  сталось  це?    -  питаєш  ти  мене.
Кажу  у  відповідь:  «А  може  ще  мине?
На  кризи  всі  стосунки  мають  право».

Ми  так  поєднані!  Сама  вже  не  збагну,
Чи  я  ТЕБЕ  люблю,  чи  себе  в  тобі.
Прошу,  відкрий  мені  незнану  грань  одну,
Дай  закохатись  знов!  В  таємну  глибину
Дозволь  вдивлятись  у  твоїй  особі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2018


Пінгвінятко

Пінгвінятко  сумувало,  
що  літати  не  могло:
«Може  пір’я  в  мене  мало,
Може  замале  крило».

-  Не  хвилюйся!  -  каже  тато,  –  
Хоч  пінгвін  і  не  літа,
А  рибалити  й  пірнати  
Теж  наука  не  проста!

Вижити  посеред  криги
Геть  не  кожен  би  зумів.
Щоб  по  снігу  вправно  бігать,  
і  не  треба  дужих  крил.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774107
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 30.01.2018