Михайло Онищенко

З - за Гайсина сонце сходить.

З  -  за    Гайсина    сонце    сходить.

З  -  за    Гайсина    сонце    сходить,
А    за    Тульчин    і    заходить.
Третій    день    уже    миленький,
Та    й    додому    не    приходить….

Що    йому    не    так    зробила,
Чим    його    я    розгнівила?
Що    миленький    так    сказився,
Та    й    від    дому    відступився.

Любить    дуже    мій    миленький,
У    чарчину    заглядати.
А    яка    ж    тоді    робота,
Не    мені    Вам    то    казати…

Футбол    любить    мій    миленький,
В    телевізорі    дивитись.
Любить    їсти,    любить    спати,
І    мене    любить    кохати.

Та    я    мушу    Вам    сказати,
Щоб    не    стали    Ви    питати.
Чи    умію    чоловіка,
Я    по    справжньому    кохати.

В      мене    чоловік,    ще    й    діти,
Їх    мені    ж    треба    глядіти.
Де    ж    часу    вже    того    взяти,
Хочу    Вас    я    запитати?

Соток    п'ятдесят,    городу,
Треба    вчасно    обробити
Дім    прибрати,    всім    попрати,
Та    ще    й    смачно    наварити.

Є    свині,    гуси,    корова,
А    би    я    була    здорова.
Треба    всьому    раду    дати,
Так    учила    мене    мати.

Я    старалась    і    хотіла,
І    в    руках    усе    горіло.
А    як    час    лягати    спати,
Мене    голова    боліла.

Про    що    думав    мій    миленький,
І    яке    до    того    діло.
Подумаєш    солоденький,
Що    тобі    там    закортіло.

Я    тоді    лиш    сполошилась,
Коли    милого    лишилась.
Пішов    іншої    шукати,
Відцурався    і    від    хати.

Я    таки    його    шукала,
І    нарешті    відшукала.
Був    він    у    своєї    мами,
Не    мав    іншої    програми.

За    Гайсином    сонце    сходить,    
А    за    Тульчином    заходить.
Уже    третій    день    миленький,
Подвір'ячком    усе    ходить.

           2014  –  01.12.2015.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780372
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 05.03.2018

Почему я не смел был тогда.

Почему    я    не    смел    был    тогда.


Почему    я    не    смел    был    тогда,
Почему    я    тебя    не    дождался?
Он    уводил    тебя,    навсегда,
Неужели    его    я    боялся?

Почему    я    не    смел    был    тогда,
И    куда    же    глаза  –  то    глядели?
Он    уводил    тебя,    навсегда,
Средь  зимы,    в  свои  бури,    метели.

Как    забыть    мне    родные    глаза,
Как    забыть    твои    синие    очи?
По    щеке    вновь    стекает    слеза,
И    стою    я    один    среди    ночи.

Это    плачет    больная    душа,
Это    плачет    душа    и    тоскует.
И    не    знает,    покоя    душа,
Потому,    что    с    тобой    не    воркует...

Пройдёт    время,    следы    зарастут,
Заживет    и    любовная    рана.
И    откроется    истина    тут,
Что    бывает    любовь,    без    обмана.

Так    бывает,    любовь    не    зажглась,
Один    любит,    второй    позволяет.
Прошло    время    и    страсть    улеглась,
Что    поделать,    так    в    жизни    бывает.

Вспоминаешь    любовь,    ты    всегда,
Это    нежное,    хрупкое    чувство.
И    любил,    ты    её    же,    всегда,
Быть    влюблённым  -  большое    искусство!

                                           06.06.11.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780209
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 04.03.2018

Я люблю, красивых, женщин.

   Я    люблю,    красивых,    женщин.


Я    люблюЄ    красивых,    женщин,
Давно,    к    ним,    не  равнодушен.
Их    целую,    взглядом    своим,
А    взгляд,    у    меня,    воздушен.

Целую    красивых    женщин,
Когда    жены    нету    рядом.
Знаю,    за    это    получишь,
Сверкнёт,    она    своим    взглядом.

Я    люблю    небо    синее,
Да    и    голубое    тоже.
Осенью    небо    синее,  
Летом,    оно    помоложе.

Люблю    я    и    сильных    мужчин,
А    ещё,    молодых    духом.
Бывает    в    них,    много    морщин,
Но    не    ведут    они    ухом.

Ещё    люблю,    тех    на    свете,    
Кто    ценит    нежность    в    поэте.
А    нежность  -  это    искусство,
И    мне    бы,    такое    чувство.

Мы    нежность,    к    любимым    людям,
Храним    вечно,    не    забудем.

                     июль    2011;

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780193
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 04.03.2018

Пишет влюблённый в неё человек.

Пишет    влюблённый  в    неё    человек.


Пишет    влюблённый    в    неё    человек,
Нежно    пишет,    любви    своей,  слово.
Сам    покорённый    он    ею    навек,
И    стихи      свои,  он    ей    посвятил,    
О    ней    написал,    вот    всё,    готово.

И    давно    у    него    радость    в    душе,
Душа    его    поёт    и    кружится.
Встретиться    взять    бы,    с    любовью    своей,
Ночью    ему    теперь    ведь    не    спится,
А    может    ему    взять    да    напиться?

Напиться    б    ему,    от    любви,    зелья,
Потом,    всю    жизнь    ходить,    как    с    похмелья.
А    может    лучше    сидеть    на    печи,
Есть    калачи,    запивать    куличи,
Он    у    нас    кто    -    влюблённый    Емеля?

Нет,    не    подходит    ему    эта    роль,
Он  же,    у    нас    кто  –  влюблённый    герой!
И    сердце    прекрасной    дамы    украл,
Никому    и    нигде,    сам    не    сказал,
Только    вот    сел    и    стихи    написал.

И    почти    до    утра,    даже    не    спал,
Он    всё    вздыхал    себе,    да    и    вздыхал.
И    был    он    нежный,    совсем    не    нахал,
Даме    прекрасной    платочком    махал,
На    что    он    надеялся?    Вот    нахал.

Нет    не    нахал    он,    а    влюблённый    тип,
Сердцем,    он    к    даме,    так    крепко    прилип.
Как    оторвать    теперь,    по    живому?
Я    не    знаю,      скажите    другому,
Который    сможет,    его    не    болит.

Любите    красиво,    любовь    это    счастье,
И    даже    когда    наступает    ненастье.
Вокруг    тогда    будет,    лишь    в    розовом    цвете,
За    любовь    то    можно,    отдать    всё    на    свете,
Остался    бы    лучик    надежды,    в    ответе...

                                                       19.09.11

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780097
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 03.03.2018

Встречают везде нас.

                                 Встречают    везде    нас.

Встречают    везде    нас,    всех    по    одёжке,
и    видно    ли    вам,    всё    то,    что    умею.
А    важно    ли    вам,    что    я    уже    знаю,
и    доказать    это,    вряд    ли    сумею?

Трудно    мне    жить,      вожаку  -  одиночке,
и    всем    легче    бежать,    за    верной    стаей.
Только    мне    выть,    как    волку  -  одиночке,
я    ведь    так    не    привык,    жить    в    волчьей    стае.

Проходит    вся    жизнь,    летят    мои    годы,
годы    мои,    как  листва,    опадают.
Была    у    них    радость,    были    невзгоды,
не    все    так    живут,    не    все    же    страдают...

Я    поселился,    давно,    в    своём    мире,
свои    песни    пою    и    не    скучаю.
На    мир    я    смотрю,    возможно    пошире,
вот    и    чего,    теперь    всем    Вам,    желаю.

                                         март,    2014;  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779993
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 03.03.2018

А денежки, стремительно летят.

     А    денежки,    стремительно    летят.

А    денежки,    стремительно    летят,
Иногда    до    получки,    не    хватает.
Дружить    со    мною,    видно    не    хотят,
Скажите    мне.    У    вас,    так    не    бывает?

Мне    женщины,    красивый    дарят    взгляд,
Порою,    просто    сердце    замирает.
И    от    любви,    глаза    мои    горят,
Скажите    мне.    У    вас,    так    не    бывает?

Мне    говорят,    любовь,    ведь    это    яд,
А    о    ней,    кто    только    и    не    мечтает.
Когда    ушла,    тихонечко    грустят,
Скажите    мне.    У    вас,    так    не    бывает?

Любовь    и    деньги,    их    многим    мало,
А    когда    они    есть,    душа    летает.
Главное.    Чтобы    всегда    хватало,
Скажу    вам.    У    вас,    тоже    так    бывает.

             11:15.08.11.2017.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779818
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 02.03.2018

Проснулась женщина сердита.

Проснулась    женщина    сердита.

Проснулась    женщина,    сердита,
И    зуб    болит,    и    не    умыта.
Вот    день    настал,    он    ей    не    в    радость,
И    слезы    все    давно    пролиты.


И    ещё,    возле    глаз    морщины,
Не    доставляют    сердцу    радость.
Ах,    если    знали    бы    мужчины,
Что    жизнь    настала,    просто    гадость.


Скажу    я    женщине    печальной,
Не    все    так    в    этой    жизни    плохо.
Вы,    будете    еще    счастливой,
Не    будьте    в    этой    жизни,  «лохом».


С    утра    примите    душ    контрастный,
Доставьте    телу    всему    радость.
И    я    то    знаю,    день    прекрасный,
Он    превратится    для    вас    в    радость.


Да    скиньте    вы    цветной    халатик,
На    себя    в    зеркало    взгляните.
Ох,    дураки    же    все      мужчины,
Ведь    вы    давно    уже    в    зените.


Да    плюньте    вы    на    те    морщины,
Окиньте    всё    «холодным»    взглядом.
И    я    уверен    все    мужчины,    
"Сойдут    с    ума",    под    вашим    взглядом.


Войдите    в    день    вы,        как    богиня,
И    дарите    радость    всюду,    всем!
И    тогда    счастье    не    покинет,
Вас    совсем,    всех    вас,    совсем!


                 июль    2011;
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779815
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 02.03.2018

Годы мои.

                                                       Годы    мои.

Годы    мои  -    непокорные    птицы,
Быстро    они    надо    мной    пролетели,
Не    один    я    носил    разные    лица,
А    виски,    уже    давно    поседели.

Живу  теперь,    как    журавль  -  неудачник,
Песни    пою    и    не    часто    скучаю,
Подошёл    лишь    ко    мне    друг    мой,    собачник,
И    говорит:    навестим,    вместе    Раю.

Она    добрая    и    нам    не    откажет,
И    обоим    нальёт    прямо    у    кружку,
Водки    возьмём,    она    нас      не    накажет,
За    то,    что    пригласим    с    нами,    подружку.

Будем    песни    мы    петь,    для    нашей    Раи,
Пойдут    потом    поцелуи    и    слёзы,
Хорошо    будет    нам,    почти    как    в    рае,
Лишь    только    жаль,    что    бывают    морозы.

Удалась    наша    жизнь    в    общем    нормально,
От    бутылки,    через    ночь,    до    бутылки,
Решили    с    дружком,    вчера    мы,    буквально,
Не    пить    ничего    нам,    кроме    горилки.

Так    вот    друзья,    завелась    незадача,
Приключилась    уже    этой    весною,
Появится    в    нас,    в    кармане,    лишь    сдача,
Не    выйдем    тогда,    с    дружком,    из    запоя.

                                 март,    2014;  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779599
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 01.03.2018

Яйце - райце.

         Борітеся,    поборите,                                                                      
                                                   Вам    Бог    помагає…

                                                       Т.  Г.  Шевченко.

             Яйце  –  райце.

Вся    наша    країна,    то    є,    яйце  –  райце,
Тому      Україна,    вона    така,    оце.
Була    б    вона    інша,    не    став    би    писати,
Такої    у    світі,    треба    пошукати.
І    таку    потрібно,    з    Умом    розУміти,
А    ще    і    зУміти,      все    так    заГадати.
Щоби    не    відразу,    могли    розГадати…
Та    все    по    порядку,    розповім    заГадку.  
Про    курочку    рябу    і    за    рибу    гроші,
Візьму    я    хороші.  
Тому    не    бувати,    Щоби    ошукати.    
Мене    обманути,    Такому    не    бути.  
 Отже,      починаю,    Вам    оповідаю…

     1  –  й    розділ.

Яйце    що    знеслося,    райцем    назвалося,
Таким    тихим    «раєм»,    за    своїм    «сараєм».
Та    мова    про  інше:  Розглянем    будову,
У    яйця,    основу.
Відомо    в    живого,    починаєм    з    серця,
В    якого    немає,    з    золота    відерця.
Але    є    зародок*,    який,    як    те    серце,
Сидить    завжди    у    жовтку**,    немов    би,    в    мішку.
Сидить    мабуть    тому,    що    добре    усівся,
Надійно    сховався    і    навіть    зігрівся.
Жовток    його    кормить,    леліє,    як    може,
Здається        мені,    на    щось    це    все    похоже.
Бо    жовтку,    в    світі,    таки    добре    живеться,
А    коли    то    потрібно,    зразу    знесеться.
Знаю    без    жовтка,    не    буде    в    нас    діла,
Щоби    наша    країна,    не    захотіла.
Бо    є    у    тім    жовтку,    природняя    сила,
І    всім    іншим    вона,    життя    закрутила.
Зародок    із    жовтком,    в    нас    довго    панують,
Та    знають    що    роблять,    тому    і    керують.
Також    серед    них,    є    і    ще    депутати.
Які    будують    собі,    вже    царські    палати.

     2  –  й    розділ

Крім    депутатів,    унас    є    білок,***
Живе    небагато,    він    не    жовток.
Є    своя    хата.
І    регулярно,    платить    податки.  
 З    яких    маємо,
Платню,    пенсії,    іншії    статки.
Це    такий    собі,    офісний    планктон,
Та    не    попаде,    у    той    жовток    «он».
Як    би    він    довго,    вже    не    трудився,
За    краще    життя,    сам    і    не    бився.

         3  –й    розділ

А    хата    в    білка****,    то    є    скорлупа,
Буває    тверда,    буває    крихка.
Якщо    то    яйце    круто    зварити,
То    легко    його    можна    розбити,
Майже    безпечно.
А    сире    яйце,    може    розбитись,
Жовток    і    білок,    тоже    розлитись.
І    дуже    дурна,    та    шкаралупа,
Яка    не    держить,    та    гостро    вуха.
І    своє    нутро,    не    зберігає,
А    все    страдає,    одна  страдає.

     4  –  й    розділ

Що    ж    потрібно    нам,    далі      робити?
Щоби    скорлупу,    тую    розбити.
Що    б    життя    інше,    для    нас    настало,
І    такий    жовток,    не    обирали.
І    де    ж    кується,    такий    молоток?
Що    скорлупі    зробить,    та    цок,    то    цок.
І    цю    скорлупу,    зможе    розбити,
А    ми    всі    почнем,    тут    добре    жити.
Куй,    куй      молоток,  
Та    всім    нам    підкуй,    лиш    свій    чобіток.
От    казочці    кінець,    а    хто    слухав,
ТО    ВІН,    МОЛОДЕЦЬ!

зородок*  -  олігархи    держави,    керівники    ФПГ(фінансово  –  промислових    груп);                

жовток**  -  окремі    групи    депутатів    та    міністрів,    а    також    члени    ФПГ;

білок***  -  наймані    працівники    та    підприємці,    що    платять    податки;

скорлупа****  (шкаралупа)  –  пенсіонери    та    бюджетні    працівники,    що    існують    за    рахунок    податків;

                   07:15.08.12.2015.


©  Copyright:  Михаил  Онищенко,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115120802374  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779593
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 01.03.2018

А в садах, расцвели абрикосы.

А    в    садах,    расцвели    абрикосы.

А    в    садах,    расцвели    абрикосы,
Аромат    их,    волнует    не    нас,
Мне    на    плечи    легли,    твои    косы,
Не    могу    оторвать,    от    них    глаз.

                       
                             Абрикосы,    мои    абрикосы,
                             Запах    мёда,    и    пчёл,    он    манит,
                             Здесь    летают    и      пчёлы,    и    осы,
                             И    к    тебе    меня    тянет,    магнит.


Ты    красивая,    юная    очень,
Я    такой    же    безусый    юнец,
Но    я    знаю,    придёт    наша    осень,
Я    тебя    поведу,    под    венец.

                       
                             Абрикосы,    мои    абрикосы,
                             Запах    мёда,    и    пчёл,    он    манит,
                             Здесь    летают    и      пчёлы,    и    осы,
                             И    к    тебе    меня    тянет,    магнит.


И    ушли,    перед    утром    морозы,
Отобрав    теплоту    в    абрикос,
Ах,    люблю    я,    люблю,    свои    грёзы,
И    копну,    твоих    чёрных    волос.

                                   3.04.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779478
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 28.02.2018

Натали.

                                         Натали.

Ты    красивая,    вся,    Натали,
И    скажи,    что    мне    делать,    с    собою?
Я    влюбился,    в    тебя,    Натали,
Ты    не    стала,    моею    судьбою.

Припев:  Натали,    Натали,    Натали,
Познакомил    двоих    нас,    лишь    случай.
Натали,    Натали,    Натали,    
Я    прошу,    меня    больше,    не    мучай.

Моё    сердце,    верни,    Натали,
Или    просто,    подай    мне,    надежду.
Как    мне    жить,    без    тебя    и    любви,
И    в    какую    одеться    одежду?

Припев:  Натали,    Натали,    Натали,
Познакомил    двоих    нас,    лишь    случай.
Натали,    Натали,    Натали,
Я    прошу,    меня    больше,    не    мучай.

Чтобы    ты,    не    забыла    меня,
И    те    первые,    летние    встречи.
От    любви,    во    мне,    море    огня,
Жду    родная    тебя,  каждый    вечер.

Припев:  Натали,    Натали,    Натали,
Познакомил    двоих    нас,    лишь    случай.
Натали,    Натали,    Натали,
Я    прошу,    меня    больше,    не    мучай.

Буду    ждать,    я    тебя,    Натали,
Может    сердце    твоё    и    оттает.
От    одной,    лишь    горячей    любви,
Её    пламени,    лёд    твой,    расстанет.

             07:50.28.02.2016.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779474
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 28.02.2018

Я не люблю, изысканных стихов.

     Я    не    люблю,    изысканных    стихов.


Я    не    люблю,    изысканных    стихов,
Они    меня,    уже    не    вдохновляют.
Как    много    в    них,    красивых,    нежных    слов,
Что    где  -  то    любят,    даже    и    страдают...


Я    не    люблю,    высокопарных    слов,
Сладких    историй,    как    жизнь    прожигают.
Я    не    найду,    для    них,    хороших    слов,
Мне    всё    равно,    во    что,    там    все    играют...


Я    не    люблю    и    блеск,    и    мишуру,
И    мне    милей,    берёзки    при    долине.
Я    не    люблю    и    всякую    муру.
Я    Вас    любил,    буду    любить    и    ныне...


Я    Вас    люблю,    люблю    я    только    Вас,
Вы,    не    другая,    сердце,    покорила.
Я    встретил    Вас,    я    встретил,    в    добрый    час,
Хочу    чтобы    Душа,    лишь    Вас,    любила...


                         12.05.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779253
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 27.02.2018

Чорна рада.

                     Чорна    рада.

Чорна    рада,    чорна    рада,
В    Україні    всюди    зрада.
У    ній,    так    давно    ведеться,
Більший,    перед    меншим,    пнеться.    

Як    згадаю    ту    Руїну,
Бачу    неньку  –  Україну.
Хоч    пройшло    вже    три    століття,
Не    кидають    нас    жахіття.
   
Мені    чомусь    сумно    стало,
Бо    часи    лихі    настали.
Кожен    за    булаву    б’ється,
Один    з    одного    сміється.

Чорна      рада    і    не    рада,
Коли    брат    іде    на    брата.
Всюди    ділиться    еліта,
І    вигляда    пройдисвіта.    

Чорна    рада  –  то    є    зрада,
Для    усіх  –  моя    порада.
Та    кажу    Вам,    «сучі    діти»,
Країну    треба    глядіти.

Працювати    вдень    і    вночі,
А    не    лежати    на    печі.
Не    чекати    манни,    з    неба,
У    труді,    є    в    нас,    потреба.

І    нам    клепку    треба    мати,
"Всіляких",    не    вибирати.
Жити    дружно,    усім    миром,
Можем    кінчити    Сибіром.

Пам’ятаймо,    Чорну    раду,
Лихе    залишим    позаду.
І    всі,    єднаймось,    до    душі,
Любі    друзі,    товариші!

         20:30.26.02.2018.




                                                   Чорна  Рада  -  ефект  українських  граблів.
 

За  допомогою  «Чорної  Ради»  московітам  вдалося  розділити  Україну  навпіл  і  встановити  цілковитий  контроль  над  Лівобережжям.

Отже,  деякі  особи  та  політичні  сили,  які  все  ще  мають  серед  частини  українців  імідж  патріотичних,  не  одноразово  збираються  провести  так  зване  Народне  віче  ,  на  якому  поставлять  питання  про  зраду.
Мається  на  увазі,  що  нинішній  український  Гетьман  і  власне  увесь  український  уряд  є  зрадниками  і  їх  треба  трохи  стратити.
А  на  їх  місце  обрати  справжніх  патріотів.
Тих,  хто  клянеться:  ми  вас  не  підведемо!  Ми  за  вас!
Цікаво,  що  відомо  пересічним  українцям  про  Чорну  раду  ,  яка  зібралася  352  роки  тому,  аби  розглянути  питання  зради?
Якщо  коротко,  то  події  розвивалися  наступним  чином.
Після  остаточного  зречення  в  січні  1663  року  Юрія  Хмельницького  в  Україні  розпочався  період  Громадянської  війни,  який  у  істориків  отримав  назву  Руїна  .
Фактично  країна  розділилася  на  дві  частини  Правобережну  та  Лівобережну.
На  Правобережжі  був  традиційно  високий  вплив  Європи,  передусім  Польщі,  а  козацька  еліта  Лівобережжя  орієнтувалася  на  Москву.

Обидві  ці  країни  активно  втручалися  у  внутрішні  справи  українців,  особливо  Московія,  яка  не  жаліла  грошей  на  підкуп  козацької  старшини  та  створення  в  Україні  п’ятої  колони  ,  яка  вела  підривну  роботу,  провокуючи  виступи  проти  чинної  влади.
На  початку  1663  року  за  згоди  польського  короля  у  Правобережній  Україні  було  обрано  гетьманом  Павла  Тетерю.
Однак,  провоковані  Москвою  лівобережні  полки  і  Запорізька  Січ  не  визнали  влади  Тетері.
У  Лівобережжі  на  гетьманську  булаву  претендували  наказний  отаман  Яким  Сомко,  ніжинський  полковник  Василь  Золотаренко  і  запорізький  отаман  Іван  Брюховецький.
За  Сомка  і  Золотаренка  виступали  північні  полки  Лівобережної  України  й  різні  групи  козацької  верхівки.

Всі  троє  по  черзі  їздили  на  уклін  до  московських  бояр,  воєвод,  всім  їм  роздавали  подарунки,  гроші,  усіх  плескали  по  плечу  й  обіцяли  підтримку.
Щоправда,  за  деякі  зобов’язання  з  їхнього  боку.
Фактично  Москва  вела  торгівлю  -  хто  більше  здасть  українського  суверенітету,  тому  й  виділимо  соболів  на  підкуп  козацької  старшини,  гроші  на  купівлю  гречки  аби  підкуповувати  чорноту  та  військо  на  випадок,  якщо  щось  піде  не  так.
Кошовий  отаман  Іван  Брюховецький,  вдаючись  до  соціальної  демагогії,  обіцяючи  зменшити  податки,  звинувачуючи  противників  у  зраді  та  видаючи  себе  за  захисника  інтересів  народу,  зумів  отримати  підтримку  серед  бідних  верств  українського  населення.
Його  представники  не  соромлячись,  роздавали  гроші  та  хліб,  обіцяючи,  що  так  буде  й  далі  головне  обрати  правильного  гетьмана.
Гречкою  не  обмежувалися  -  подекуди  й  діжки  з  оковитою  викочували:  пийте  досхочу  та  про  зраду  слухайте...
Найтрагічніше,  що  Іван  Брюховецький  діяв  абсолютно  щиро.
Він  щиро  вважав  себе  патріотом,  а  Дорошенка  та  решту  зрадниками.
Він  щиро  вірив  у  те,  що  Сомко,  Тетеря,  Золотаренко  не  здатні  керувати  країною,  а  от  він  не  лише  здатен,  але  єдиний  здатний  на  те.
Словом,  Брюховецький  сам  вважав  себе  патріотом  і  переконав  в  цьому  інших.
Отож,  саме  Брюховецького  й  було  обрано  на  Чорній  Раді  гетьманом  Лівобережної  України.

З  ясувалося,  що  всі  обіцянки  Москви  Золотаренку  та  Сомку  були  не  більш  ніж  обманом.
На  раду  для  підтримки  Брюховецького  прибуло  московське  посольство  та  8-тисячне  військо,  яке  мало  в  разі  чого  допомогти  новому  гетьману  приборкати  невдоволених,  перш  за  все  козацьку  старшину.
Після  ради  Яким  Сомко  і  Василь  Золотаренко  у  побоюванні  за  свої  долі  намагалися  шукати  захисту  в  московських  посадовців,  що  були  присутні  в  якості  спостерігачів.
Ці  спроби  виявилися  марними  і  невдовзі  Сомка  і  Золотаренка  разом  з  кількома  прихильниками  було  заарештовано,  звинувачено  у  
зв’язках  з  Польщею  і  після  кількох  місяців  ув’язнення  страчено.
Таким  чином  за  допомогою  Чорної  Ради  московітам  вдалося  розділити  Україну  навпіл  і  встановити  цілковитий  контроль  над  Лівобережжям  .
Іван  Брюховецький  у  1665  році  першим  з  гетьманів  відвідав  Москву  й  підписав  там  Московські  статті,  які  сильно  обмежували  права  України.
Гречки,  до  речі,  чорнота  ,  яка  голосувала  за  Брюховецького,  більше  не  бачила.

Цікава  подальша  доля  цієї  людини.  У  1668  році,  переконавшись,  що  Москва  просто  використала  його  у  своїх  цілях,  Брюховецький  відкрито  розірвав  всі  угоди  з  нею,  виступив  за  об  єднання  Лівобережжя  та  Правобережжя  й  навіть  намагався  укласти  союз  з  гетьманом  Правобережної  України  Дорошенком.
Проте  це  не  допогло  гетьману.  Напередодні  зустрічі  з  Дорошенком  його  заживо  розірвали  козаки  лівобережних  полків  за  запроданство  Москві.
Прозріли  козаки,  зрозуміли  що  наробили  на  Чорній  Раді,  але  пізно  було  за  цей  час  Україну  дуже  послабив  той  розкол  і  Москва  легко  поглинула  все  Лівобережжя.  А  Правобережна  Україна  дісталася  Речі  Посполитій.
До  речі,  є  версії,  що  розправу  над  запроданцем  Москви  спровокувала  московська  агентура  аби  запобігти  союзу  Брюховецького  та  Дорошенка.

Мораль  цієї  історії.
В  кого  ще  зберігся  хоч  грам  мізків,  да  узрять  вони  яскраві  історичні  паралелі  і  перш  ніж  шлятися  на  різні  віче  ,  пускаючи  слину,  слухати  обіцянки  про  молочні  ріки  й  кричати  ганьбанасзрадили  ,  нехай  згадають  про  Чорну  раду  .
Я  все  сказав.

                 Джерело:  Автор  –  Наталія    Левицька.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779246
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 27.02.2018

Замело пути - дорожки.

Замело    пути  -  дорожки.

Замело    пути  –  дорожки,
у      лесную,    у    сторожку,
где    ноченьки    ночевали,
до    утра    не    уставали.

А      подружка    нам,    Тамара,
говорила    вы    не    пара,
мы,    с    Тамарой,    одна    пара,
говорила    нам    гитара.

Протоптали    мы    дорожку,
у    лесочку,    до    сторожки,
где    так    часто    ночевали,
и    усталости    не    знали.

Эх,    Тамара,    ты    Тамара,
говорили    же  -  не    пара,
говорили  -  поматросит,
поматросит,    тебя    бросит.

Заросла    травой    дорожка,
у    лесную,    у    сторожку,
нету    больше    сеновала,
где    с    любимым    ночевала.
 
А    Тамара,    ах,    Тамара,
и    теперь    она    без    пары,
кавалер    то,    поматросил,
поматросил,    ее    бросил...

               март,    2010;

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779088
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 26.02.2018

Любов і смуток, поруч ходять.

 Любов    і    смуток,    поруч    ходять.

Любов    і    смуток,    поруч    ходять,
Чому    ж    так    часто,    нас    знаходять?
Чому    Любов  –  жага    бажання,
Лиш    додає    мені    страждання?

Тебе    кохала    я    душею,
Ти    гарно    звав    мене    своєю.
Пила    кохання,    по    краплині,
І    не    забула    його    нині.

Від    поцілунків    тих,    тремтіла,
Так    цілуватись    я    хотіла.
Ти    ж    цілував    і    гладив    коси,
Поки    не    впали,    ранком,    роси…

Війна    прийшла,    в    мою    країну,
В    любиму,    неньку  –  Україну.
Не    став    ти    призова    чекати,
Пішов,    "з    братами",    воювати.

Я    залишилася,    з    собою,
Вся,    наодинці,    із    журбою.
Від    тебе    вісточку    чекаю,
Щоб    вижив,    Господа    благаю.

Любов    і    смуток,    ох,    і    смуток,
Як    дістане,    то    не    до    шуток.
Коли    любиш  –  серце    співає,
А    в    журбі  –  воно    волає.

Любов    і    смуток,    поруч    ходять…

                     16:50.25.02.2018.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779069
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 26.02.2018

Ах, речка, моя речка.

   Ах,    речка,    моя    речка

Ах,    речка,    моя    речка,
есть    остров,    в    ней    -    СЕРДЕЧКО,
ах    речка    золотая,
моя    ты    дорогая.

Течёт,    бежит,    здесь    речка,
щемит    моё    сердечко,
где    моя    дорогая,
девчонка    молодая?

Девчонка    озорная,
пришла    вначале    мая,
но    убежала    речка,
а    с    ней,    моё    сердечко...

Вернись,    вернись  -  ка    речка,
отдай    моё    сердечко,  
девчоночка    простая,
такая,    чумовая.

Спросила    меня    речка,
дарил    ли    я    колечко?
Девчонка    ж    молодая,
красивая    такая...
 
И    я    ответил    речке,
что    дарил    ей    колечки,
девчонка,    непростая,
ушла,    с    моего    мая...

             11.04.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778896
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 25.02.2018

Парнишечка молоденький.

   Парнишечка    молоденький.

У    речки,    на    при    горочке,
высокий    бугорок.
А    я,    иду    к    парнишечке,
иду    на    огонёк.

У    реченьки    кудесницы,
холодная    вода.
Скажите    мне    ровесницы,
как    мне    пройти    туда?

Парнишечка    молоденький,
сводит    меня    с    ума.
Раз    он    такой    холодненький,
приду    к    нему    сама.

Приду    к    нему,    признаюся,
как    я    его    люблю.
На    людях,    я    стесняюся,
но    взгляд    его    ловлю.

Надеюсь,    не    прогонит    он,
любимую    свою.
Иначе,    будет    не    прощён,
ему,    я    не    спою.

Эх,    реченька    студеная,
уж    отошла    вода.
Ох    полюбил,    молоденький,
меня    и    навсегда.

             февраль,    2014;

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778895
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 25.02.2018

Ты зажгла.

                         Ты    зажгла.

Ты    зажгла,    во    мне  -  Свечу,
И    я,    к    тебе,    лечу,    лечу…
Ты    зажгла,    Любви  -  Огонь,
Сразу    стал    я,    резвый,    как    конь.

Я    весь    стал,    быстрый    как    лань,
Что    бы    бежать,    к    тебе,    ты    глянь.
А    ты    глянь,    лишь    на    меня,
В    сердце    моем,    день  -  ото    дня.

День    за    днем,    расцветаешь.
Я    лишь    таю,    всё    лишь    таю...

Растаял    совсем    я,    стал    мягким,    как    воск,
И    куда    мне    теперь,    где    же    мой    лоск?
Куда    же    девался,    пижон    напускной?
Есть    лишь    мальчишка,    влюбленный    такой.

Мальчишка    влюбленный,    ему    по    плечу.
По    жизни    нести,    СВЯТУЮ    СВЕЧУ!

                                 июль    2011;

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778775
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 24.02.2018

Сам стоял я, в общественном месте.

́  Сам    стоял    я,    в    общественном    месте.

Сам    стоял    я    в    общественном    месте,
Долго,    долго,    на    женщин    глядел.
И    томным,    и    нежным,    я    взглядом,
Всех    их    целовал,    как    хотел.

И    те    женщины,    были    чужие,
Но    мне    сладок,    запретный    тот    плод.
А    если    они    не    такие,
Почему    не    встретил    отвод?

И    от    жарких    моих    поцелуев,
Кажись,    кружилась,    в    них    голова.
Узнает    жена,    заревнует,
Упадет    моя    голова.

А    женщины    были    счастливые,
Все    милы    и    прекрасны    собой.
Мне    не    жаль,    ради    вас,    милые,  
Рисковать    своей    головой.

Скажите    друзья,    мне    сердечные,
Вот    скажите,    пожалуйста,    мне.
Откройте    вы    тайны    вечные,
Любовь,    ещё    нынче    в    цене?

А    может    любовь    отменяется,
И    давно    у    неё    вышёл    строк?
Песня    моя,    уж    кончается,
А    я,    ведь    совсем,    не  пророк.

Так    стоял    я,    в    общественном    месте,
Да    и    дождик    уже,    на  крапал.
Послал    его    видно    Всевышний,
Чтоб    взгляд    мой,    совсем    не    устал.

                   Сентябрь    2011.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778766
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 24.02.2018

Почему, мне нравились?

 Почему,    мне    нравились?

Почему,  мне    нравились,    седые    мужчины?
Задавал    я    себе,    один    тот,    же,    вопрос.
И    отвечу    я    вам.    Не    таясь,    без    причины,
До    седин,    я    тогда,    ещё    и    не    дорос.

Припев:  Сединой,    сединой,    голова    вся    покрыта,
Сединой,    белым    снегом,    всю    её    замело.
А    судьба,    лишь    судьба,    теперь    мне    открыта,
И    сам    знаю,    что    с    ней,    мне    ещё    повезло.

Позади,    почти    жизнь    и    кажись,    понимаю,
Седина  –  это    метка,    того,    что    прошёл.
Я    часто    теперь,    свою    Любовь    вспоминаю,
Её    долго    искал    я    и      всё    же,    нашол.

Припев:  Сединой,    сединой,    голова    вся    покрыта,
Сединой,    белым    снегом,    всю    её    замело.
А    судьба,    лишь    судьба,    теперь    мне    открыта,
И    сам    знаю,    что    с    ней,    мне    ещё    повезло.

Таки    нашол    я    её,    себе    и    признаюсь,
Я    когда  –  то,    любил    и    любимым,    сам    был.
Сделал    много    ошибок,    теперь,    просто    маюсь,
И    всегда,    её    юную,    в    сердце    носил.

Припев:  Сединой,    сединой,    голова    вся    покрыта,
Сединой,    белым    снегом,    всю    её    замело.
А    судьба,    лишь    судьба,    теперь    мне    открыта,
И    сам    знаю,    что    с    ней,    мне    ещё    повезло.

Седина,    седина,    мне    теперь,    лишь    досталась,
Да    и    след,    на    душе,    от    тревог    и    дорог.
Попрошу    у    Господа    я,    самую,    малость,
Всех    тех,    кто    мне    дорог,    чтобы    он    поберёг…

                             05:45.16.02.2018.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777284
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 16.02.2018

Зайка.

                     Зайка.

Сидит    у    речки    зайка,    
попробуй    угадай  -  ка,
попробуй    подойти    к    ней,
и    задать    ей    вопрос.
Сидит    надута    зайка,
страдает    моя    зайка,
подойду,    расцелую,
и    разрешу    вопрос.


Ах    зайка    моя    зайка,
давай  -  ка,    угадай  -  ка,
скорее    угадай  -  ка,
что    я    тебе    принёс.
Давай    ты    не    стесняйся,
сама    не    отпирайся,
а    отвечай    быстрее,
только    на    мой    вопрос.


А    я    принёс    конфеты,    
вино    и    сигареты,
сигареты    для    себя,
а    для    тебя    цветы.
Хочу    я    выпить    зайка,
хочу    чтоб    спела    зайка,
и    как    цветы    сияла,
от    такой    красоты.


Хочу    ещё,    чтоб    было,
и    ты    меня    любила,
чтоб    были    между    нами,
согласье    и    мечты.
Ведь    любим    мы,    друг    друга,
и    из    одного    круга,
моя    родная    зайка,
мой    ангел    доброты.


         14.05.2014.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777245
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 15.02.2018

Душа сгорала.

     Душа    сгорала.

Душа    сгорала,    как    свеча,
душа    сгорала,
я    часто    делал    сгоряча,
и    думал    мало.
Прошли    года,    уже    года,
забылись    речи,
легли    года,    одни    года,
на    наши    плечи.


Я    помню    милые    глаза,
тот    тихий    вечер,
и    не    бежит    уже    слеза,
я    помню    встречи.
Всегда    я    помню    о    былом,
о    том,    что    было,
люблю    тебя,    одну    тебя,
а    ты    забыла.


Ты    позабыла    про    меня,
ты    позабыла,
я    не    зажёг    в    тебе    огня,
любовь    остыла.
Я    не    жалею,    ты    поверь,
ведь    было    счастье,
ты    не    откроешь    мою    дверь,
чтоб    стал    я    счастлив.


             13.05.14
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777235
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 15.02.2018

У кого - то, радость, и смех.

У    кого  -  то,    радость,    и    смех.

У    кого  -  то,    радость    и    смех,
У    меня  -  печаль    и    слёзы.
К    кому  -  то,    приходит    успех,
А    ко    мне,    только    морозы.

До    одних,    приходит    любовь,
От    других,    только    уходит.
Почему    же,    любовь  –  морковь,
Ко    мне    совсем    не  приходит?

И    я    был    счастливый    такой,
Был    и    весёлый,    и    нежный.
А    ушла    от    меня    любовь,
И    снова    я    стал,    тот    прежний.

Остался    совсем    я    один,
И    пою    грустные    песни.
Сам    себе    теперь    господин,
А    моя    душа,    хоть    тресни.

Ты    совсем    разбейся    душа,
Для    меня,    стала    чужая.
Душа    говорит,    не    спеша:
"Любовь  -  награда    из    Рая.

Любовь  -  это    Счастья,    лишь    миг,
Любовь  -  это    Счастья    лучик!
Ушла    любовь    и    мир    поник,
Потеряв    от    сердца    ключик.

Теряешь    в    душе    ты    покой,
И    может    грустишь,    порою.
Не    печалься    мой    дорогой,
Песня    моя    же,    с    тобою.

И    ты    верь,    что    придёт    любовь,
В    твои    открытые    двери.
У    жар  –  птицы,    нету    оков,
А    в    счастье    твоё,    я    верю!"

                   28.10.11

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776962
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 14.02.2018

Калина касная, весною белая.

Калина    красная,    весною    белая.

Калина    красная,    весною    белая,
А    я    девчоночка    такая    смелая.
А    я    девчоночка    -    личико    белое,
Вы    парнишечки,    такие    смелые.


А    я,    девчоночка    и    я,    влюбилася,
Калина    белая    мне    поклонилася.
Мне    поклонилася,    взяла    ответила,
Что    люблю    его,    она    заметила.


Ой,    парнишечки,    меня    то,    не    знаете,
Я    полюблю  его,    сами    узнаете.
На    вас    и    не    гляжу,    и    не    стесняюся,
Лишь    его    люблю,    ему    признаюся.


Ему    признаюсь    я,    с    меня    то,    станется,
Он    только    мне    одной,    одной    достанется.
Калина    красная,    весною    белая,
Я    девчоночка    такая    смелая.


                           15.05.14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776954
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 14.02.2018

І я, молю Бога…

                                     І    я,    молю    Бога...

І    я,    молю    Бога,    щоб    дав    мені    сили,
А    ще    дав    і    пораду,    як    мені    жити.
В    мене    за    плечима,    своя    є    дорога,
А    ту,    що    лишилась,    щоб    гідно    прожити.

Чому    в    своїй    хаті,    у    нашій    країні,
Не    можемо    ми    і    самі    панувати?..
Чому    довелось    так    моїй    Україні,
За    незалежність    свою,    волю    страждати?..

Господь    нам    послав    найкращії    землі,
І    працьовитих,    та    привітних    людей.
Аби    правителі    були    в    нас    гідні,
Й    не    мали,    для    нас    всіх,    дурних    тих    ідей.

Та    вже      нам    і    сусіда    не    вибирати,
Бо    він,    з    давніх    давен    біля    нас,    також    є.
Нам    віками    прийшлося    з    ним    воювати,
Він    знову    і    знову,    і    нині    за    своє.

А    можновладці,    не    шанують    країну,
Та    й    Бога    вони    перестали    боятись.
Роками,    руками    грабують    Вкраїну,
Не    хочуть,    у    тому    і    Світу,      признатись.

Пошли    ти    нам    Боже  ,  святого    Мойсея,
Щоб    вивів,    увесь    наш    народ,    у    майбуття.
Одна    в    нас    надія    тепер,    лиш    на    тебе,
І    на    світле,    й    щасливе,    майбутнє    життя.

І    я,    молю    Бога…

                                     06:40.08.04.2016.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776718
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.02.2018

Ещё не вечерь.

             Ещё    не    вечерь.

Ещё    не    вечерь,    господа,
Не    жгите    свечи.
Не    жгите    свечи,    господа,
Ещё    не    вечерь.

Не    жгите    свечи,    господа,
Ещё    не    вечерь.
Ещё    не    вечерь,    господа,
Не    жгите    свечи.

Пусть,    в    Лету    канули    года,
Смелые    речи.
Вы    вспоминайте,    иногда,
Былые    встречи.

Женские    плечи,    господа,
Тот    танцевальный    вечерь.
Легла      рука,    теперь    года,
На    ваши      плечи.

Еще    не    вечерь,    господа,
Вы    ждёте    встречи.
Зажгите    свечи,    господа,
Настал    ваш    вечерь.

Зажгите    свечи,    господа,
Теперь    уж    вечерь.
Пришёл    наш    вечерь,    господа,
До    скорой    встречи!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776708
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 13.02.2018

Ой жила в Україні.

                         Ой,    жила    в    Україні.

Ой,    жила    в    Україні,    кайдашева    сім’я,
Ревли    тоді    воли    і    були    ясла    повні.
Кажу    вам    люди    добрі,    придумав,    не    я,
Ми    українці,    одні    в    середині,    й    зовні.

Слова    ці,    Нечуй    з    Панасом,    всім    нам    донесли,
Щоби    ми    і    сьогодні,    про    то    пам’ятали.
Значить,    в    світі    своєму,    не    даром    жили,
І    мені    здається,    ми    іншими,    й    не    стали.

Подивіться    лише,    яка    між    партій,    гризня,
Та    чомусь    всі    знову,    ревуть    ті    бізнесмени.    
То    ж    скажіть    же    мені,    звідки    така    дурня,
Може    й    вам    байдуже,      але    то,    не    про    мене.
   
Писав    великий    Тарас,    мудрий    батько,    у    нас,
Ви    кайдани    порвіте,  натіштеся    в    волю.
Рукава    закачайте,    прошу    всіх,    я    вас,
Та    Україні,    розбудуйте,    іншу    долю!

                     05:15.12.02.2018.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776529
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 12.02.2018

Люблю і я, Львів.

Люблю    і    я,    Львів.

Люблю    і    я,    Львів,
Місто    Лева,
Що    вирина,
З    сивих    віків.
Ще    коли,
Князь  -  Данило,
Синові    град,
Цей    заповів.  

                                       Люблю    тебе    я,  
                                       Місто    Лева,
                                       Де    днів    немало,
                                       Я    провів.
                                       Бувало    стану,
                                       Серед    неба,
                                       Наговорю,
                                       Багато    слів.

Такий    солодкий,
В    тебе    «Світоч»,
Дуже    високий,    
Костел    Юра.
Та    мудрий,
Твій    і    Франко.
Кобзар    стоїть,
В    твоїм    серці.
Ще    Міцкевич,
Недалеко.

                                       А    яка    кава,
                                       Ота    Львова  –  
                                       Відня    кава,
                                       У    кав’ярнях  ,
                                       У    центрі,
                                       Де  я    бував.  
                                       Я    повернусь,
                                       Знов    до    тебе.
                                       Бо    ти    не    раз,
                                       Мене    чекав…

                                     16.11.2015.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776488
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2018

Вінниця - місто чарівне

                                                           Вінниця  -  місто    чарівне.
                             
Я    тихою    ходою,    сам    Вишенькою    йду,
Всі    ці    рядки    співаю,    тихенько    на    ходу.
Бо    дороге    і    для    мене,    місто    це,    й    тому,
Низесенько    вклонитись,    так    хочеться    йому.

                                                       Приспів:    Вінниця,    Вінниця  –  місто    чарівне,
                                                                           Вінниця,    Вінниця  -  місто    жде    мене.
                                                                           Вінниця,    Вінниця  –  любий    серцю    край,
                                                                           Вінниця,    Вінниця  –  мене    не    забувай.

Місто    гарне    над    Бугом,    ти    Поділля  –  краса,
Мов    тебе    умиває    найчистіша    роса.
Твої    люди    привітні    і    такі    молоді,
Мені    здаються    такими,    як    вчивсь,    я    тоді.

                                                       Приспів:  Вінниця,    Вінниця  –  місто    чарівне,
                                                                         Вінниця,    Вінниця  –  місто    жде    мене.
                                                                         Вінниця,    Вінниця  –  любий    серцю    край,
                                                                         Вінниця,    Вінниця  –  мене    не    забувай.

Тут    пройшла    моя    юність,    тут    і    долю    зустрів,
І    у    мене,    для    тебе,    є    немало,    тих    слів.
Інститут    тут    закінчив,    тут    я      мріяв,    любив,    
І    своїх,    друзів  –  братів,    я    тобі    залишив.

                                                       Приспів:  Вінниця,    Вінниця  –  місто    чарівне,
                                                                         Вінниця,    Вінниця  –  місто    жде    мене.
                                                                         Вінниця,    Вінниця  –  любий    серцю    край,
                                                                         Вінниця,    Вінниця  –  мене    не    забувай.

                                                                         17.11  2015.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776426
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 11.02.2018

Звуки вальса

                                                     Звуки    вальса.

В    мой    день    рожденья,    в    светлый    праздник,    ты    манил,
И    сам    сиял    весь,    одну    меня    боготворил.
Красное    платье,    белые    розы    мне    дарил,
А    под    звуки    вальса,    меня    в    танце    закружил.  

                                                             Припев:

                             Звуки    вальса,    звуки    вальса  -  глаза    горят,
                             И    о    любви    глазам    напротив    говорят.
                             И    ликует,    и    ликует,    вновь    душа,
                             И    танцуем    мы    с    тобою    не    спеша.

В    большом    зале,    светлом    зале,    горят    огни,
Веер    платьев,    блеск    паркета    и    мы    не    одни.
Черные    фраки,    длинные    банты,    здесь    кружат,
И    от    волнения    наши    руки    чуть    дрожат.

                                                             Припев:

                             Звуки    вальса,    звуки    вальса  -  глаза    горят,
                             И    о    любви    глазам    напротив    говорят.
                             И    ликует,    и    ликует,    вновь    душа,
                             И    танцуем    мы    с    тобою    не    спеша.

Мой    вальс    любимый,    мой    любимый,  дорогой,
Уже    не    расстанусь,    не    расстанусь,    я    с    тобой.
И    я    не    забуду,    не    забуду,    эти    дни,
Так    много    счастья    подарили,    мне,    все    они.

                                                             Припев:
 
                             Звуки    вальса,    звуки    вальса  -  глаза    горят,
                             И    о    любви    глазам    напротив    говорят.
                             И    ликует,    и    ликует,    вновь    душа,
                             И    танцуем    мы    с    тобою    не    спеша.

                                   февраль,    2014;

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776391
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 11.02.2018

Ой, чому козаче, ти так, зажуриввся?

Ой,    чому    козаче,    ти    так,    зажурився?

Ой,    чому    козаче,    ти    так,  зажурився,
Чи    не    маєш    жінки,    тому    й    засмутився.
Чи    не    маєш    жінки,    та    й    своєї    хати,
Скажи    мені    друже,    мені    скажи,    брате.

Та    маю    я    жінку,    тільки    язикату,
Гарну    і    звабливу,    та    трохи,    пихату.
Є    в    мене    і    хата,    є    і    малі    діти,
І    чомусь,    не    можу,    тому    я    радіти.

Як    в    похід    збирався,    жінка    голосила,
Що    б    і    не    вертався,    Господа    просила.
Мабуть    і    не    знає,    козак    Бога    має,
Який    у    поході,    завжди    помагає.

Воріженьків    лютих,    козаки,    розбили,
В    неньку  –  Україну,    вони    б    не    ходили.
В    полі    їх    могили,    тільки    вітер,    свище,
Будуть    пам’ятати,    довго,    боєвище.

Вже    й    пора    додому,    що    мені    робити,
Чи    зможу    я    знову,    жінку    полюбити?
Скажи    мені    друже,    дай    добру    пораду,
Заспокой    і    серце,    посій    в    нім,    розраду.

                               00:05.10.02.2018.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776127
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 10.02.2018

Метель - метелица.

   Метель  -  метелица.

Ой,    метель  –  метелица,
белой    дымкой    стелется,
белой    дымкой    стелется,
за    окном.

Выйдем    мы    на    улицу,
поглядеть    метелицу,
поглядеть    метелицу,
за    селом.

Ах,    метель  -  метелица,
вьюжится    и    стелется,
вьюжится    и    стелется,
серебром.

Ой,    метель    красавица,
белым    пухом    нравится,
белым    пухом    нравится,
нам      вдвоём.

А    жена    красавица,
и    мне    очень    нравится,
и    мне    очень    нравится,
с    ней,    вдвоём.

Дети    все,    пригожие,
на    нее    похожие,
на    нее    похожие,
все    споем:  

"Что    пройдут    метелицы,
будем    жить,    надеяться,
будем    жить,    надеяться,
на    добро!

Доживем    до  старости,
мы    все    вместе,    в    радости,
мы    все    вместе,    в    радости,
доживем!"

           январь,    2010;

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776068
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 09.02.2018

Ти моє сонечко!

                               Ти    моє    сонечко.

Ти    моє    сонечко,    моє    ти    сонечко,
Добра    і    ніжна    у    тебе    Душа.
Виглянь    в    віконечко,    ти    моє    сонечко,
Тебе    зачекалась,    моя    Душа.

Я    гарно    зову    тебе,    бо    люблю    тебе,
Вірна    любов    зігріває    мене.
Моє    коханнячко,    наше    світанячко,
І    не    забуть,    не    забути    тебе.

Люба    і      кохана,    ти    моє    сонечко,
Зігрій    мою    Душу,    добре    зігрій.
Тебе    лише    я,    завжди,    буду    кохати,        
Прийшла    ти    до    мене,    із    моїх    мрій.

                       08:17.10.02.2016.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2018

Дальняя зимняя дорога.

         Дальняя    зимняя    дорога.

Белое    безмолвие,    за    стеклом,
Еду    я    еду,    село    за    селом.
Еду    я    еду,    гляжу    только    в    даль,
Сердце    моё,    беспокоит    печаль.

Путь    мой    далеко    лежит,    на    восток,
Лишь    не    подвёл    бы,    мотор  –  мой    дружок.
Лишь    не    уснули,    мои    бы    глаза,
В    матери    горькая    будет    слеза.

Грустные    мысли,    гоню    от    себя,
Слушая    музыку,    пою    "про    себя".
Думаю,    думаю    за    свою    жизнь,
Крепче    браток    за    баранку    держись!

Первые    сутки,    прошли    ничего,
Только    не    встретил    в    пути    никого.
Белый,    как    сахар,    снег    режет    глаза,
И    выступает    скупая    слеза...

Утром    в    дороге    я    встретил    рассвет,
И    счастье    какое  –  выключил    свет.
Стал    на    минутку    я    сделать    дела,                                                                              
Средь    всего    снега,    была    не    была.

Спрыгнул    на    землю    и    скинул    тулуп,        
Валенки    тоже,    до    чего    же    глуп.
Вокруг    машины,    даю    гопака,        
Падаю,  на    все    четыре    бока.

Снегом    сухим    протираю    лицо,
Сомкнув    ладони,    забыв    про    кольцо.
Крикнув    от    боли,    я    кожу    содрал,
Прыгнул    в    кабину    и    дальше    погнал.

А      в    теле    своём,    почуял    тепло,
Завтракал    я,    когда    было    светло.
Красное    солнце    взошло    впереди,
И    пожелало    удачи,    в    пути...  

                         7.02.2010.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775850
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 08.02.2018

Віють вітри.

                   Віють    вітри.          

Віють    вітри,    віють    буйні,
Та    й    на    Україну.
Там    живе    моє    серденько,
А    я,    може    й    згину.
Зібралися    козаченьки,
Та    в    похід    ходити.
Може    ляхів,    чи    москалів,
У    поході    бити.
Бо    на    нашу    Україну,
Вони    зазіхають.
Та    ми    вільні    козаченьки,
Нехай    про    те    знають.
А    ми    хлопці  –  запорожці,
Нам    не    сумувати.
Бо    хочемо    свою    правду,
В    своїй    хаті    мати.
Віють    вітри,    віють    буйні,
Та    нас    не    злякають.
Нехай    наші    воріженьки,
Стільки    й    щастя    мають.
Ми    зібрались,    козаченьки,
В    краї    панувати.
І    немає    в    Світі    сили,
Щоб    нас    подолати.
Лише    тільки    в    бусурманів,
Можете    шукати...

Стережіться    воріженьки,
Та    й    всі    стережіться.
Бо    воскресне,    Іван    Богун,
То    й    Ви,    бережіться...

             20:55.20.04.2016.

Навіяно,    Великим    Кобзарем,
та    сучасними    подіями,    на    Сході.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775827
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.02.2018

Золотце.

                                                                                                                 Золотце.  

     В    сталінські    часи,    на    квартиру    до    старого,    зубного,    лікаря  -  яврея,    прийшли    люди,    з    органів.
 
То    й    відразу,    його    приголомшили    питанням:  У    вас    золото    є?
     На    це,    мудрий    чоловік,    нітрохи    не    розгубившись,    їм    відповів,    що    є.

І    зайшовши    в    іншу    кімнату,    своєї    квартири,    промовив:  Сарочка,    золотце,    вставай.    За    тобою    прийшли...                                            

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775722
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 07.02.2018

Мамо.

                               Мамо.

Мамо,    матінко,    матусю,
Я    до    тебе    пригорнуся.
Бо    люблю    тебе    рідненька,
Моя    мамо,    моя    ненька.

Мамо,    ти    моє  серденько,
Вклонюся    тобі    низенько.
Я    щасливий,    тебе    маю,
І    про    те    не    забуваю.

Моя    мамо,    як    сонечко,
Світиш,    в    моє    віконечко.
Завжди    мене    розумієш,́́́́́́
Підтримати    словом    вмієш.

Мамо    рідна,    моя    мати,
Хочу    тебе    обійняти.
Мою    душу,    грієш    теплом,
А    за    добро,    платиш    добром.

Мамо,    матінко,    матусю…

         06:55.06.06.2016.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2018

Навчав мене батько.

Навчав    мене    батько.

Навчав    мене    батько,
ще    малу    дитину:
"держи    завжди    прямо,
ти    козаче    спину".

На    добру    пораду,
собі    не    дав    раду,
почав    підростати,
то    став    забувати.

І    погнув,    я    спину,
на    чужого    пана,
чому    така    доля,
у    мене    погана?

Я    робив    на    пана,
та    не    став    багатим,
тепер    видно    буду,
я    лише      горбатим.

Що      малим    я    вивчив,
не    мав    забувати,
твої    слова    тату,
довелось    згадати.

Але    не    забув    я,
що    з    козаків,    роду,
то    розпрямлю    спину,
й    піду    до    народу.

Піду    до    народу,
всім    стану    казати,
нема    краще    в    світі,
як    дома    бувати.

Нема    краще    в    світі,
не    було    й    не    буде,
коли    стануть    вільні,
українські    люди!

Коли    вони    будуть,
не    пана    питати,
а    самі    вже    стануть,
долю    вибирати.

Виборем    всім    миром,
ми    щасливу    долю,
будем    жити    добре,
й    забудем    неволю.

І    життя    заможним,
зможемо    зробити,
коли    усі    люди,
будуть    чесно    жити.

А    ще    нам    потрібно,
у    рідній    країні,
робить    добрі    справи,
нашій    Україні.

     лютий,    2014;

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775424
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.02.2018

Снежинки тихо падают.

Снежинки    тихо    падают.

Снежинки  тихо  падают,  
И  тают  на  губах.
А  ты,  вся  Счастьем  светишься,  
Тобой  любуюсь.  Ах!
И  ты,  такая  милая,
Что  я  боюсь  спугнуть.
И  вновь,  себя  ругаю  я,
А    это,  просто  жуть.

Дрожат  мои  коленочки,
От  близости  твоей...
Я  верю,  это  сбудется,
И  станешь  ты  моей.
Сам  зацелую  до  Пьяну,
Да  унесу  в  кусты...
И    станешь  ты  счастливою,
Мой  Ангел  Доброты.

И  пускай,  всё  куражатся,
Все  те,  кому  не  лень.
Они,  с  нами,  не  свяжутся,
Я    совсем,  не  Олень.
Буду  хранить  всю  жизнь  тебя,
Под  сердечным  замком.
Не  заведёшь,  шуры  -  муры,  ты,
С    моим  лучшим  дружком.

Верю,    с  любовью  проживёт,
Всегда  наша  семья.
И    потому,  что  будет  в  ней,  
Не  меньше,  чем  семь  Я.
А  пока,  вся  счастливая,  
Ты  рядышком  идёшь.
И  снег,  который  только  шёл,
Он  переходит,  в  Дождь...

Благодарю,    за    Вдохновение,  Людмилу    Кочегарову,
автора    стиха,    "Нежность"!

                     23:00.27.03.2016.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775411
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 06.02.2018

Расцвели уж давно.

                             Расцвели    уж    давно.

Расцвели    уж    давно,
Хризантемы,    в    саду.
Расцвели    на    несчастье,
Расцвели    на    беду.

                                       В    честь    погибших    ребят,
                                       Здесь    кострами    горят.
                                       Их    не    видят    солдаты,
                                       Не    вернуть    нам,    солдат.

Полегли    они    все,
В    том,    жестоком    бою.
Защищая    Донбасс,
Эту    землю,    свою.
 
                                       Чем    утешить    теперь,
                                       Горе    тех    матерей?
                                       Кто    сыновей    своих,    ждёт,
                                       Не    пришедших,    с    полей.

Тяжким    горем    легла,
Эта    смерть    на    чело.
Много    сыночков,    родных,
У    них    всех,    полегло.

                                       Как    войну    прекратить,
                                       Как,    всё    это    забыть.
                                       И    как    всем    матерям,  
                                       Без    родимых,    прожить?..

                                                 16.11.2015.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775223
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 05.02.2018

З Україною, в серці.

З    Україною,    в    серці.

З    Україною,    в    серці,
Пісні    ми    співаємо.
З    Україною,    в    серці,
Усе    ми    пізнаємо.
З    Україною,    в    серці,
Ми    все    подолаємо.
З    Україною,    в    серці,
Завжди    і    встаємо.

Приспів:  Україно    моя,    ти    мій,    рідний    краю,
Батьківська    і    дідівська,    святая    земля.
Україно    моя,    зелений    розмаю,
Україна    моя,    бо    люблю    тебе,    я.

З    Україною,    в    серці,
Нас    ніхто    не    здолає.
З    Україною,    в    серці,    
Каже    і    мати    моя.
З    Україною,    в    серці,
В    нас,    кращої    немає.
З    Україною,    в    серці,
Всюди,    був    і    сам,    я.

З    Україною,    в    серці,    
Живемо    ми    у    Світі.
З    Україною,    в    серці,
Чуємо    спів    солов”я.
З    Україною,    в    серці,
Ми    за    все    і    в    одвіті.
З    Україною,    в    серці,
Тільки    ти,    тільки    я.


З    Україною,    в    серці,
Ми    будемо    здорові!
З    Україною,    в    серці,
Хай    усім    нам    і    щастить!
З    Україною,    в    серці,
Всі    зростаєм,    в    любові.
З    Україною,    в    серці,
У    нас    і    кожна    мить.

З    Україною    в    серці…

       21:05.12.05.2016.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775213
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 05.02.2018

Стану любовью, я тебе мстить.

Стану    любовью,    я    тебе    мстить.

Стану    любовью,    я    тебе    мстить,
И    продолжать,    я    буду    любить.
Сама    украла,    мою    Душу,
Надеялась,    может    и    струшу.

Меня    ты    жди    и    не    надейся,
А    хочешь.    Надо    мною,    смейся.
Не    любить,    сердцу,    не    прикажешь,
Даже    когда    глаза    завяжешь.

Тебя    увижу,    расцветаю,
Порою    сам,    того    не    знаю.
А    может    ты,    просто    колдунья,
И    у    любви    моей,    ведунья.

В    мечтах    своих,    тебя    целую,
Одну    мою,    а    не    другую.
Скажи,    скажи    и    дай    мне,    ответ,
Меня,    ты    любишь,    или    же    нет?

08:55.04.02.2018.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775026
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 04.02.2018

Гомін, гомін по діброві.

 Гомін,    гомін    по    діброві.

Гомін,    гомін    по    діброві,
Журавлі    курличуть.
Молодого    козаченька,
До    походу    кличут

Виряджала    стара    мати,
Сина    у    дорогу.
Щоб    не    прийшли    воріженьки,
До    її    порогу.

Все    що    мала,    то    й    поклала,
Йому    у    торбину.
І    з    сльозами    наказала:ові
"Борони    Вкраїну!"

Та    й    просила    Матір    Божу,
Сина    врятувати.
Буде    вона    біля    нього,
Віка    доживати.

Хай    синок    з    війни    вертає,
Живий    і    здоровий.
Він    у    неї    молоденький,
Гарний,    чорнобровий.

Приведе    тоді    невістку,
До    своєї    хати.
Будуть    жити    і    радіти,
Добра    наживати.

Так    і    думала,    й    гадала,
Собі    стара    мати.
І    не    знала    як    їй    довго,
Синочка    чекати.

Пройшло    літо,    уже    й    друге,
А    сина    немає.
Біля    хати,    стара    мати,
Його    виглядає.

Болить    серце,    тисне    туга,
За    свою    дитину.
"Де    ж    ти,    де    ти    забарився,
Ріднесенький    сину?

Мала    б    крила,    полетіла,
По    світу    шукати"  -
Тихо    плаче    й    примовляє,
Одна,    стара    мати.

Гомін,    гомін    по    діброві…

           08:25.16.09.2017.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774847
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 03.02.2018

Давай браток, держись!

         Давай    браток,    держись!

Чёрный    ворон,    на    белом    снегу,
Ходит    кругами,    я    не  могу.
Я    не    могу    так    долго,    больше,
И    уже    дольше,    ждать.

А    за    окном,    зима    и    жизнь,
Давай    браток,    теперь    держись.
И    надейся,    только    на  себя,  
И    только    на    себя.

И    да    хранит,    тебя    Господь,
Но    сам    то    ты,    чуток    погодь.
На    Бога    надейся    и    себя,
Надейся,    на    себя.

Тебе    дана    путёвка    в    жизнь,
И    за    нее    крепче    держись.
На    друзей    надейся    и    себя,
Надейся,    на    себя.

А    если    жизнь,    то    вверх    то    вниз,
Постой  -  ка    ты,    да    оглянись.
На    родных    надейся    и    себя,
Надейся,    на    себя.

Вокруг    тебя    большая    жизнь,
Давай    браток,    всегда    держись.
И    надейся,    только    на    себя,
И    только    на    себя!

                       28.01.10.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774678
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 02.02.2018

Ты не придёшь, ко мне.

                 Ты    не    придёшь,    ко    мне.

Ты    не    придёшь,    ко    мне,    уже    я    знаю,
С    тобой    разошлись    мы,    как    корабли.
И    я,    всё    тем    же    курсом,    уплываю,
А    тебе,    не    нужны,    песни    мои.

Ты    была    нежна    и    очень    ранима,
Я    песни    пел    свои,    как    соловей.
Увы,    теперь,    ты    мною,    не    любима,
Да    никогда    и    не    была    моей.    

Ты    забыла    всё,    вычеркнула    имя,
А    мне    даже    не    больно,    ты    с    другим.
Сама    живи,    как    знаешь,    птица  -  вольна,
А    я    всё    остаюсь,    лишь    тем,    одним.

                         01:20.01.02.2018.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774483
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.02.2018

Мы, одним местом, в историю входили.

Мы,    одним    местом,    в    историю    входили.

Мы,    одним    местом,    в    историю    входили,
А    надо    было,    может,    думать    головой.
И    пока,    да    как,    судили    там    рядили,
Что    будет,    друг    милый    мой,    с    тобой?..

Вся    припонтида**    -    это    наша    колыбель,
Восемь    тысяч    лет,    до    Рождества    Христова.
Она    и    принесла    нам,    очень    много    бед,
О    ней    пою,    снова    и    снова.

В    Триполье    тоже,    была    наша    культура,
Мне    кажется,    всего    ей,    пять  –  шесть    тысяч    лет.
Если    бы,    она    была    совсем    не    дура,
То    раструбили    бы,    на    весь    Свет.

Египетские    пирамиды,    все    знают,
А    у    трипольцев,    под    соломою    жильё.
И    были    же,    у    них,    города    большие,
Всё    равно,    водилось    там    жульё.

И    как  –  то    цивилизации    справлялись,
Лишь    зародившись,    вширь    и    в    даль,    могли    расти.
А    наши,    при    Понте*,    при    нём    и    остались,
И    ведь    тоже,    могли    отгрести…

Говорят,    по    духу,    у    нас    все    арийцы,
Думаю,    это    сложно    будет    доказать.
Были    наши    предки,    тоже    кровопийцы,
Так    пишет    История    нам  ,    мать.

Знаю,    сейчас    и    генетика,    в    фаворе,
Теперь    уже,    ведут    подсчёт,    всех    хромосом.
Правда    меня    это    уже    и    пугает,
Каким    окажется    наш    геном.

Тогда    ведь    каждый,    захочет    стать    арийцем,
И    очень    великим,    как    фюрер,    был    одним.
А    он    плохо    кончил,    как    и    все    убийцы,
Что    не    повадно    даже    другим.

А    если    всё    серьёзно,    то    мне    ребята,
Почти    все    вы    нравитесь,    нету    вам    цены.
И    пусть    живём    мы,    сегодня,    не    богато,
Лишь    бы    дальше,    не    было    войны.

Нам    война    приносит,    горе    и    страданье,
А    война  -  это    кошмар    и    кровь,    боль    и    кровь.
И    пожелаю    всем    вам,    я    на    прощанье,
Пускай    живёт,    в    мире,    лишь    Любовь!

                                       07:00.07.01.2016

Понт*    -    древнее(греч.)    название    Чёрного    моря.
Припонтида**    -    территория    современной    Украины.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774475
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 01.02.2018

А в городе нашем.

                               А    в    городе    нашем.

А    в    городе    нашем,    скрипка    играла,
Она    мою    душу,    сама    вынимала.
Скрипка    рыдала,    смеялась    и    пела,
Мне    всё    казалось,    ну    какое    ей    дело.

Какое    ей    дело,    она    играет,
И    разные    звуки,    смычком    извлекает.
Но    когда    музыкант,    мастер,    от    Бога,
К    нему    и    приведёт,    вас    снова    дорога.

А    история    эта,    о      прошлом    веке,
Речь    в    ней    идёт,    о    пожилом    человеке.
На    скрипке    играл    он,    в    том    городишке.
Где    я    тогда    подрастал,    помню    мальчишкой.  

Сам    весь,    он    седой,    совсем    не    высокий,
В    моём    сердце    оставил,    след    свой    глубокий.
И    его    скрипка,    не    просто    играла,
Она    в    мир    музыки,    путь    всем    открывала.

На    площадь    водила,    тётушка    Лия,
Где    на    углу,  была  всегда    бакалея.
А    в    ней,    на    разлив    и    водка,    и    пиво.
Музыкант,    всем    всё    играл,    ну    просто    диво.

А    народишко    там,    разный    встречался,
Конечно    спиртным,    он    всегда    баловался.
Когда    лишь    скрипач,    брал    первые    ноты,
Всем    слушать    его,    становилось    охота.

А    о    нём,    нам    тогда,    все    говорили,
Раньше,    был    знаменитым.    Слухи    ходили.
И    знали    его,    Варшава    и    Вена,
Но    весь    прошлый    Век,    лишь    одна    перемена.

Менялись    границы,    рушились    строи,
Не    устояли    вековые    устои.
Будто    выжил    с    ума,    мир    и    менялся,
Тогда    этот    скрипач,    у    нас    оказался.

Его    приютила,    тётушка    Лия,
Она    же    петь    любила.    О,    мама,    мия!
Давно    это    было,    память    осталась,
И    никуда,    она    совсем    не    девалась.

Вот    сегодня,    скрипач    чудно    играет,
Он    у    вокзала.    Где    народ    прибывает.
Ему    я    оставил,    деньги,    что    были,
А    на    душе,    воспоминания    всплыли...

                                 08:45.25.06.2017.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774352
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 31.01.2018

Коли темна хмара.

                               Коли    темна    хмара.

Коли    темна    хмара,    півнеба    закрила,
Молода    дівчина,    та    й    заголосила:
Ой,    з    темної    хмари,    добра    не    чекати,
Мені    молоденькій,    та    щастя    не    мати.

Вирядила    мати,    сина    воювати,
Тож    не    довелося,    його    дочекати.
Рідненького    свого,    мого    коханого,
Як    мені    самотній,    вже    тепер    без    нього.

Попрошу    я    вітру,    хай    розжене    хмару,
Може    ще    колись    я,    та    й    зустріну    пару.
Бо    печаль    і    туга,    серце    моє    крає,
Де    зліг    мій    миленький,    воно    і    не    знає.

Ой,    ці    темні    хмари,    як    мене    дістали,
На    нашу    Україну,    знову    напали.
Тільки    мужні    хлопці,    можуть    захистити,
Вернуться    живими,    будемо    любити.

                             07:20.31.01.2018.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774311
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 31.01.2018

Садок вишневий біля хати.

Садок    вишневий    біля    хати.

Садок    вишневий    біля    хати,
Кожну    весну    він    розцвітає.
А    коло    нього    стара    мати,
Свого    синочка    виглядає.

Цвіте    той    сад,    перецвітає,
Та    й    додає    її    жалю.
Бо    звісточки    давно    не    має,
Поліг    десь    син,    може    в    бою.

Для    неї    син,    і    ще    дитина,
Хоча    вже    має    двадцять    літ.
І    на    війні    її    хлопчина,
Залишить    свій    сміливий    слід.

Вони    всі    хлопці  –  добровольці,
Пішли    Вкраїну    захищати.
Прошу    верніться,    лиш    живими,
Я    всіх    прошу,    прошу    як    мати.

Я    за    усіх    буду    молитись,
Може    Господь    мене    почує.
І    допоможе    вам      зцілитись,
Та    ваші    душі    полікує.

Вже    сонце    за    обрій    сідає,
Птахи    в    саду    угомонились.
Біля    воріт    мати    чекає,
Здається    зовсім    не    стомилась.

Садок    вишневий    біля    хати,
Покритий    сумом    і    журбою.
Як    важко    сина    їй    чекати,
Та    залишатися    одною.

             14:00.11.04.2017.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774124
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 30.01.2018

Эта ночь.

                                     Эта    ночь.

Нанесу    дорогой    макияж,
И    надену    красивое    платье.
Пусть    душа    моя,    скатится    в    раж,
Упаду    я    в    мужские    объятья.

Эта    ночь,    весела,    и    хмельна,
В    белом    танце,    я    буду    кружиться.
Пригублю    лишь    немного    вина,
Я    любовью    хочу    насладиться.

Как    перчатки,    я    стану    менять,
Полюбившихся    мне    кавалеров.
Знаю,    многим,    меня    не    понять,
И    другим,    не    смогу,      быть    примером.  

Эту    ночь,    буду,    только    гулять,
Прогуляю,    всю    точно,    на    Славу.
Себя,    кому,    потом    отдавать,
Я    сама,    всё    решу    и    по    праву.

                       19:30.29.01.2018.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774097
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 30.01.2018

Души серебрянные нити.

         Души    серебреные    нити.

Души    серебреные    нити,
Вы    не    порвите,    не    порвите.
Это    на    них    Душа    играет,
От    них    и    плачет,    и    страдает.

И    не    жаль    мне    лет,    тех    что    ушли,
А    только    лишь    молодость,    всю    жаль.
Ко    мне    опыт    и    мудрость    пришли,
А    с    ними    кажется    и    печаль…

Печально    лишь    то,    что    не    вернуть,
Всё    что    хорошее,    что    было.
И    мне    говорят,    совсем    забудь,
А    то    что    было,    оно    сплыло.

Я    сердцем    это    понимаю,
Моя    Душа    не    принимает.
Я    то    знаю,    она    страдает,
И    боль    меня    не    отпускает.

Души    серебряные    нити,
Вы    мне    звучите,    мне    звучите!
Без    них,    мне    так    грустно,    господа,
И    с    ними    года,    прошли    года…

                         08:15.19.04.2016.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773941
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 29.01.2018

Задощило кругом.

                                         Задощило    кругом.

Задощило    кругом.    В    спину    дихає    осінь.
Тепле    літо    пройшло,    як    його    й    не    було.
А    я    лиш    пам’ятаю,    небесну    ту    просинь,
Коли    все    буяло    і    кругом    все    цвіло.

Ми    зустрілись,    з    тобою,    такою    порою,
Соловейко    в    гаю,    нам    весело    співав.
І    ти    гарна    була    і    була    молодою,
Твої    ніжні    вуста,    я    тоді    цілував.    

Нам    всміхались    зорі,    трави    щось    шепотіли,
І    легкий    вітерець,    нас    грайливо    власкав.
Молоді    ми    були.    Разом    щастя    хотіли.
Попереду    життя.    І    його    я    пізнав.

Тепер    задощило.    На    душі  –  ніби    осінь.
Так    багато    пройшло,    різних    зим,    теплих    літ.
Ти    кохана    зі    мною,    на    серці    та    просинь,
Та    що    нас    вберегла,    від    розлук    і    від    бід.

                                         08:05.13.08.2017.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773909
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 29.01.2018

Сеточка морщин.

                                   Сеточка    морщин.

У    меня    возле    глаз,    сеточка    морщин,
Так    бывает    иногда,    у    таких    мужчин.
Кто    часто    хохочет,    знает,    чего    хочет,
Знает,    но    молчит.

Вижу    я,    что    у    глаз,    исчезли    синяки,
А    в    душе,    кто  –  то    свой,    оставил    узелки.
Знали,    чего    хотели,    добиться    не    успели,
Остались    узелки…

А    у    неё    вокруг    глаз,    тысячи    мужчин,
От    того,    у    меня    прибавилось    морщин.
Спрашивал  -  хохочет,    отвечать    не    хочет,
Сколько    у    неё,    на    сердце,    там    мужчин.

Да    ладно,    лишь    бы,    на    душе    моей,    
Не    было    морщин.

                                                 07.08.11.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773723
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 28.01.2018

Їхав козак, їхав,

                                         Їхав    козак,    їхав.


Їхав    козак,    їхав,    у    чистому    полі,
Молодий,    гарячий,    він    гуляв    по    волі.
Коник    вороненький,    козак    чорнявенький.
Вимахав    нівроку,    собі    здоровенький.  


Зустрілась    дівчина,    йому    Марусина,
Взяв    і    закохався,    от    лиха    година.
Хіба    можна    ж,    брате,    було    їй    казати,
Що    підеш    за    нею,    до    чужої    хати.


Марусино  –  серце,    дай    води    відерце,
Маєш    воду    в    дворі,    повнеє    цеберце.
Дай    води    відерце,    для    мене    і    коня,
Я    вже    й    буду    їздити,    до    тебе    щодня.


Марусина  –  серце,    йому    відповіла,
Дам    їсти    і    пити,    сама    ж    захотіла.
Заїжай    до    двору    і      розпрягай    коня,
Залишишся    у    мене,    може    й    на    півдня.

 
Коня    напували,    самі    розмовляли,
Радістю    світились,    очі,    як    стояли.
Запала    у    серце,    козаку    дівчина,
Молода,    гарненька,    наша    Марусина.


Марусино  –  серце,    дай    мені    сідельце,
Я    тобі      залишу,    в    душі,    своє    серце.
Мені    пора    їхати,    подай    на    коня,
Зачекалась    дома    вже,    вся    моя    рідня.

                     14:00.26.01.2018.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773716
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 28.01.2018

Счастья лучик.

                           Счастья    лучик.

Счастья    лучик,    летает,    летает,
Он    на    любовь,    не    бывает    на    зло.
Счастья    лучик,    не    тает,    не    тает,
Хочется    мне,    чтобы    вам    повезло.

                                 Припев:

Счастья    лучик,    счастья,    наш    лучик,
Носит    он    в    сердце    золотой    ключик.
И    кто    заветный    замочек    откроет,
Тот    своё    счастье,    сам    и    построит.


Счастья    лучик    -    здоровые    дети,
Очень    яркий,    нежный,    розовый    цвет.
Больше    всего,    люблю    я    на    свете,
Раннее    утро    и    тихий    рассвет.

                               Припев:

Счастья    лучик,    счастья    наш    лучик,
Носит    он    в    сердце    золотой    ключик.
И    кто    заветный    замочек    откроет,
Тот    своё    счастье,    сам    и    построит.


Счастья    лучик    -    только    мгновение,
Счастья    лучик,    у      всех,    это    как    приз.
Если    к    тебе,    пришло    вдохновенье,
Это    Любовь    и    совсем,    не    каприз.

                                 Припев:

Счастья    лучик,    счастья,    наш    лучик,
Носит    он    в    сердце    золотой    ключик.
И    кто    заветный    замочек    откроет,
Тот    своё    счастье,    сам    и    построит.

                                 08.05.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773591
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 27.01.2018

Не грусти ты, Серёга.

Не    грусти    ты,    Серёга.

Не    грусти    ты,    Серёга,
Твои    годы,    не    в    счёт.
Ты    надейся    на    Бога,
Нам    ещё    повезёт.

                                       Дни    под    старость,    короче,
                                       Это    всё    ерунда.
                                       Жизнь    у    нас,      быстротечна,
                                       Пролетают    года.

Улетают,    как    птицы,
Все    к    тёплому    югу.
Не    грусти    так,    Серёга,
Говорю    как,    другу.

                                       Не    грусти,    не    печалься,
                                       Не    жалей    ты    о    том.́́
                                       А    с    любимой,    встречайся,
                                       Будет    вспомнить,    о    чём.

                                       15.11.2015.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773588
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 27.01.2018

У берёзки серёжки.

                             У    берёзки    серёжки.

У    берёзки    серёжки    на    ветках,
в    Серёжки,    в    руках,    ветка    берёзы.
Не    сидит    он    в    соседских    беседках,
не    нужны    ему    девичьи    слёзы.

                                       Припев:

Ах,    Серёжка,    ты    Серёжка,
полюби    ещё    немножко.
Полюби    меня    такую,
не    найди    себе    другую.


Все    девчонки    друг    друга    ревнуют,
а    одна    я    во    всём    виновата.
Что    меня    лишь    он    только,    целует,
и    мне    нравится    это    девчата.

                                   Припев:

Ах,    Серёжка,    ты    Серёжка,
полюби    ещё    немножко.
Полюби    меня    такую,
не    найди    себе    другую.


Ты    Серёжка,    мой    парень,    красивый,
И    девчоночкам    нравишься    очень.
Но    лишь    со    мною,    будешь    счастливый,
И    я    люблю    тебя,    между    прочем.


                                     Припев:

Ах,    Серёжка,    ты    Серёжка,
полюби    ещё    немножко.
Полюби    меня    такую,
не    найди    себе    другую.

                       май    2014;

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773418
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 26.01.2018

Ой, дівчино гарна!

                             Ой,    дівчино    гарна!

                             
Розцвіла    дівчина,    як    весняна    квітка,
Ходить    по    садочку,    мов    тая    лебідка.
Молода    й    чарівна,    гарная    на    вроду,
Як    її    побачив,    хоч    скачи    у    воду.

                                               Приспів:

Ой    дівчино    гарна,    чи    бува    не    марно,
Полонила    серденько,    ти    моє.
То    ж    прошу,    благаю,    вийди,    я    чекаю,
Щоб    забрати    серденько    і    твоє.


Я    теж    молоденький,    чому    ж    зажурився,
Вона    така    гарна,    що    і    розгубився.
Коли    розгубився,    то    й    не    зміг    спитати,
Бо    дівчину    милу,    покликала    мати.

                                               Приспів:

Ой    дівчино    гарна,    чи    бува    не    марно,
Полонила    серденько,    ти    моє.
То    ж    прошу,    благаю,    вийди,    я    чекаю,
Щоб    забрати    серденько    і    твоє.


То    й    візьму,    піду    я,    розшукаю    друга,
Хай    мені    поможе,    може    пройде    туга.
Бо    він    сестру    має,    а    та,    нам    поможе,
Не    знаючи    броду,    в    річку    йти,    не    гоже.

                                                 Приспів:

Ой    дівчино    гарна,    чи    бува    не    марно,
Полонила    серденько,    ти    моє.
То    ж    прошу,    благаю,    вийди,    я    чекаю,
Щоб    забрати    серденько    і    твоє.


А    сестра,    та    рідна,    скільки    не    просили,  
Сама    щось,    не    хоче,    в    мене,    нема    сили.
Може,    ось    цю    пісню,    дівчина    почує,
Тоді    і    узнає,    де    милий,    ночує.

                                                 Приспів:

Ой    дівчино    гарна,    чи    бува    не    марно,
Полонила    серденько,    ти    моє.
То    ж    прошу,    благаю,    вийди,    я    чекаю,
Щоб    забрати    серденько  і    твоє.


                                       14:30.25.01.2018.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773394
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 26.01.2018

Слова серебро.

                               Слова    серебро.

Слова    серебро,    молчание  -  золото,
Слова    серебро,    серебро,    серебро.
А    я    говорю,    мое    же    ты    золото,
А    я    говорю,    это    мне    повезло.
 

Когда    мне    повезло,    я    был    лишь    с    тобою,
Свои    песни    пел    и    стихом    говорил.
Да,    мне    повезло    и    я    это    не    скрою,
Ведь    я    полюбил,    так    тебя    полюбил.
 

Любила    ли    ты,    того    и    не    узнаю,
Сама    и    давно,    ты    ушла    от    меня.
А    мне    много    не    надо,    но    точно    знаю,
Что    в    сердце    моем,    только    дым,    без    огня.


Огонь    сильно      горел,    когда    была    осень,
Разметался    пожар,    тогда    голубой.
Давай,    мы    об    этом,    у    осени    спросим,
Как    я    же    любил    и    любим    был    тобой?


Слова    серебро,    молчание  -  золото,
Слова    серебро,    серебро,    серебро.
А    я    говорю,    мое    же    ты    золото,
А    я    говорю,    мне    тогда    повезло.
 

                                       29.08.11.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773255
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 25.01.2018

Пока пишу тебе.

                       Пока    пишу    тебе.

Пока    пишу    тебе,    ещё    не    вечер,
Подбираю    только    нежные    слова.
Душа    живёт    последней    нашей    встречей,
И    от    любви,    кругом    голова.

Припев:  Ах,    эта    Осень,    Любви    нашей    Осень,
Тихо    кружится    золотая    листва.
И    неба    просинь,    чистая    просинь,
И    сладость    губ,    и    глаз    синева.

Тобою    болею    я    дорогая,
Ты    меня    полонила    и    позвала.
Спасибо    судьбе,    что    ты,    не    другая,
Так    полюбила    и    приняла.

Припев:  Ах,    эта    Осень,    Любви    нашей    Осень,
Тихо    кружится    золотая    листва.
И    неба    просинь,    чистая    просинь,
И    сладость    губ,    и    глаз    синева.

Ты    меня    жди    и    я    скоро    приеду,
Я    время    разлуки    хочу    сократить.
Уже    в    этот    четверг,    а    может    в    среду,
Встречу    тебе    смогу    подарить.

                           09:00.16.10.2017.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773211
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 25.01.2018

Помню я маленький наш городок.

Помню    я    маленький    наш    городок.

Помню    я    маленький    наш    городок,
В    тёплые,    светлые,    майские    дни.
Кудри    акации    в    нем,
Сердце    тревожат    они.

Аромат    цветущей    акации,
Душу    согрел    без    огня.
И    цветок    акации,
Снова    волнует    меня.

А    те    гроздья,    акации    белой,
Помню    я    день    ото    дня.
И    поцелуй    твой    несмелый,
Вновь    взволновал    он    меня.

Как    в    юности,    всегда    лишь    красивые,
Белой    акации    цвет.
Были    с    тобою    счастливые,
Вместе    встречали    рассвет...

Помню    я    маленький    наш    городок,
И    часто    вижу    во    сне.
Словно    попал,    на    чуток,
В    юность    мою,    в    Тульчине.

                   
                   27.05.11.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773075
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 24.01.2018

Іване Богуне.

                                           Іване    Богуне.

Іване    Богуне,    де    ж    ти    народився,
На    милій    Україні,    в    Кальнику,    женився.
Ця    земля    подільська,    гарна    і    багата,
А    коли    трудився,    добра    повна    хата.

Сусіди  –  поляки,    добре    пам’ятають,
Та    чомусь      гультяєм,    тебе    величають.
Бо    зняли    для    себе,    вони    твоє    кіно,
Як    актор    Домогаров,    любить    жінок,    вино.  

Чи    так    воно    було,    то    не    їм    казати,
Бо    нам    дуже    треба,    усю    правду    знати.  
Який    ти    був    справжній,    лицар    благородний,
Воїн  –  полководець    і    герой    народний.

Неньку  –  Україну,    бажав    захищати,
Її    ворогів,    умів    перемагати.
Ой,    про    це    Іване,    добре    шляхта    знала,
У    Вінниці,    Монастирищі,    під    Батогом    чекала.

Там    здобув    Іване,    свою    перемогу,
Завдяки    козакам,    та    їхньому    Богу.
Були    Жванець,    Охматів    і    Берестечко,
Захистив    козаче,    не    одне    містечко.

Москалі    Іване  –  своє    ж    получили,
Та    з    під    Конотопа,    тікали    щосили.
На    булаву    гетьманську,    ти    не    зазіхався,
Коли    попросили,    тільки    посміхався.

       ___________________________

Такого    Богуна,    нам    нині,    на    півроку,
Розквітла    б    Україна,    думаю    нівроку…

                   08:00.24.01.2018.





Народження 1618
м.  Брацлав,  Брацлавське  воєводство,  Річ  Посполита
Смерть 17  лютого  1664
м.  Новгород-Сіверський,  Новгородська  сотня,  Стародубський  полк,  Гетьманщина
Розстріл
Приналежність Військо  Запорозьке
Роки  служби 1650—1664
Звання Полковник
Війни  /  битви Хмельниччина
Битва  під  Вінницею
Битва  під  Монастирищем
Сучавська  кампанія  Тимоша  Хмельницького,
битва    під    Батогом
Жванецька  облога
Охматівська  битва
Битва  під  Берестечком
Конотопська  битва


Іва;н  Богу;н  (пом.  17  лютого  1664)  —  український  військовий  і  державний  діяч,  козацький  полководець  часу  Хмельниччини,  полковник  подільський,  згодом  —  кальницький  і  паволоцький.


Достеменно  про  походження,  дату  та  місце  народження  Богуна  не  відомо.  Його  біографія  до  1649  року  рясніє  припущеннями  та  версіями,  жодна  з  яких  не  є  безсумнівною.


За  даними  польського  дослідника  Евгена  Лятача,  був  сином  Федора  —  дрібного  шляхтича,  державця  містечка  Бубнева  (тепер  село  Бубнівська  Слобідка,  Золотоніський  район).  Рід  Івана  Богуна,  як  припускається  у  наукових  дослідженнях,  козацько-шляхетського  походження,  але  це  припущення  мало  обґрунтоване.  У  книзі  «Малороссійский  гербовник»  (автори  В.  Лукомський,  В.  Модзалевський)  описано  герб  роду  Богунів.  Також  вказано,  що  полковник  мав  сина  Григорія  та  онука  Леонтія.  Вони  були  військовими  товаришами.

Молоді  роки.

Деякі  джерела  стверджують,  що  він  був  учасником  визвольних  повстань  1637-38  років,  проте  сучасні  дослідження  спростовують  цю  тезу.  Протягом  40-х  років  XVII  століття  Богун  вів  звичайне  для  реєстрового  козака  життя  —  робив  грабіжницькі  наїзди  на  прикордонні  землі  московського  царату,  брав  участь  у  військових  походах  проти  кримських  татар  та  переймав  їхні  торгові  обози  до  Московії.  Вірогідно  перебував  на  королівській  службі  в  Кодаку.

Хмельниччина.

З  початком  у  1648  році  Визвольної  війни  українського  народу  Богун  став  одним  із  сподвижників  гетьмана  Богдана  Хмельницького  і,  згідно  з  «Реєстром  Війська  Запорізького  1649  року»,  значився  серед  козаків  Чигиринського  полку,  в  його  сотні  був  записаний  «кадровий  резерв»  Хмельницького  як  прості  козаки  (зокрема  серед  них  Михайло  Криса,  який  був  серед  заручників  у  поляків  у  битві  під  Жовтими  водами).  Треба  додати,  що  народна  дума  згадує  про  нього  як  одного  із  чотирьох  керівників  повстання,  які  перед  самим  початком  війни  прибули  на  Низ  (серед  них  ще  Максим  Кривоніс,  Мартин  Пушкар  та  Михайло  Борохович).  Згодом,  1650  року,  за  добрі  організаторські  здібності  та  військовий  талант  Богуна  призначили  кальницьким  полковником.

"Поїхав  пан  Хмельницький  лугом  Базалугом,
Оттоді-то  припало  йому  з  правої  руки
Чотири  полковники:
Первий  полковник  Максим  Ольшанський,
Другий  полковник  Мартин  Полтавський,
Третій  полковник  Іван  Богун,
А  четвертий  Матвій  Борохович.
Оттоді-то  вони  на  славну  Україну  прибували,
Королівські  листи  читали,
Козакам  козацькі  порядки  давали."

Битва  під  Вінницею.

Іван  Богун  —  полковник  Вінницький  (Микола  Бондар).

Докладніше:  Битва  під  Вінницею.

У  1651  році  Богун  вів  бої  на  Брацлавщині  проти  загонів  М.  Калиновського  та  С.  Лянцкоронського.  У  боях  під  Вінницею  в  березні  1651  року  Богун  вперше  найбільш  масштабно  проявив  свої  здібності  воєначальника.  Залишивши  частину  свого  війська  у  місті,  Богун  з  рештою  вирушив  назустріч  польському  магнатові  Лянцкоронському  з  добірною  шляхетською  кіннотою.  Після  нетривалої  сутички  козаки  в  удаваній  паніці  почали  відступати  до  укріпленого  по  той  бік  Бугу  монастиря,  таким  чином  заманивши  в  ході  бою  польську  кінноту  на  Південний  Буг,  де  крилаті  гусари  потрапили  до  завчасно  підготованої  пастки  (козаки  перед  боєм  прорубали  в  кризі  ополонки,  притрусивши  їх  сіном  та  прикрили  снігом,  щоб  не  було  видно).  Сам  Лянцкоронський  ледве  врятувався  від  такої  смерті.

Незабаром  надійшов  і  польський  гетьман  Калиновський.  Він  обложив  Вінницю  та  почав  штурм.  Проте  великого  успіху  це  не  принесло.  Сучасник  (польський  шляхтич)  з  сумом  говорив  про  повну  безпорадність  і  безсилля  шляхетського  війська  перед  козаками  Івана  Богуна:

"Наші  оточили  їхні  укріплення  волами  і  постійно  вартували,  але  не  могли  відрізати  їх  від  води;  громили  в  обложених  пушками  та  кидали  в  їх  стан  бомби,  але  бомби  козаки  встигали  гасити  і  по  суті  ми  нічого  не  могли  їм  зробити.  Між  тим  військо  коли  вибилося  з  сил,  тоді  як  весь  час  солдати  і  коней  не  розсідлували,  і  самі  не  залишали  зброї"

«У  Вінниці  на  границі,
Під  могилою  над  Бугом-рікою  –
Там  стояв  Іван  Богун  вільницький
Під  обителем-монастирем  кальницьким.
Під  кальницькою  обителлю
Богун  стояв,
Із  турками-пашами,
Крулевськими  ляхами,
Калмицькими  князями
Богун  воював!»

У  цей  час  підійшли  надіслані  на  поміч  гетьманом  Хмельницьким  козацькі  загони  на  чолі  з  уманським  полковником  Йосипом  Глухим  і  полтавським  —  Мартином  Пушкарем.  Дізнавшись  про  підкріплення  польсько-шляхетське  військо  в  паніці  відступило,  залишивши  весь  свій  обоз.  В  подальшому,  переслідуючи  польські  загони,  полк  Богуна  брав  участь  у  штурмі  Кам'янця-Подільського  (29  квітня  —  1  травня  1651  року),  а  в  середині  травня  його  козаки  оволоділи  Корцем.

                                             Джерело:  Вікіпедія.


Найгарніша  постать  нашої  історії,  не  заплямована  ні  королівськими,  ні  царськими  нагородами  –  полковник  Богун,  вроджений  шляхтич,  син  –  Федора  Богуна,  державця  Бубнова  на  Київщині.  Є  свідчення,  що  одержав  козак  гарну  освіту  за  кордоном.  Знаємо,  що  дружина  Івана  Богуна  померла,  породивши  сина  Григорія,  нащадка  полковник  виховував  сам.

Багато  дум  і  пісень  оспівують  Івана  Богуна  –  талановитого  стратега,  майстра  польових  боїв  та  захисника  міст.  Найчастіше  згадується  облога  Вінниці  у  лютому  1651  року.  Полковник  Богун  тільки-но  довідався,  що  Калиновський  спалив  Красне  і  полковнику  Нечаю  (другу  Богуна)  вічну  славу  проспівали.  Тож,  коли  непрохані  гості  на  овиді  забовваніли,  розчинилася  міська  брама  –  і  півтори  тисячі  козаків  кинулись  назустріч  тридцятитисячному  польському  війську.  Козаки  прорвали  ліве  крило  ворога  й  почали  поспішно  відходити,  щоб  перейти  Буг  кригою  й  вийти  до  монастиря.  Польська  кіннота  кинулася  переймати  козаків  і  собі  вийшла  на  лід.  Але  сталася  несподіванка:  відступ  Богуна  був  військовою  хитрістю.  Він  заманив  нападників  на  ту  частину  річки,  де  козаки  вночі  зробили  ополонки  та  притрусили  їх  сіном.  Значна  частина  ворожої  кінноти  згинула.  Такою  була  перша  зустріч  поляків  із  оборонцями  Вінниці.  Калиновський  обложив  місто,  але  12  днів  козаки  не  тільки  мужньо  відбивали  атаки,  а  й  шарпали  ворога  вдалими  нападами.
Однієї  ночі  Богун  із  загоном  у  300  козаків  виїхав  на  розвідку  та  вступив  у  бій.  Мов  Божа  кара,  воював  полковник.  Пізнавши  Богуна,  цілий  натовп  поляків  кинувся  на  нього.  Один  ударив  полковника  древком  прапора  по  голові,  інші  схопили  козака  за  руки  й  ноги  І,  як  описує  польська  хроніка,  Богун  одним  рухом  скинув  ворогів,  вирвався  і,  відбиваючись  шаблею,  погнав  коня  до  річки.  Вороний  потрапив  до  ополонки,  але  швидко  вискочив  із  води  й  домчав  друга  до  монастиря.

Нарешті  надійшла  підмога.  Поляки  спочатку  бій  приймали,  потім  усе  награбоване  покидали  й  тікали,  життя  рятували…  Три  полки  Йосипа  Глуха,  Мартина  Пушкаря  та  Івана  Богуна  гнали  польське  військо  аж  до  Кам’янця-Подільського.  Тут  у  бою  козаки  відбили  дівчину-сиротину.  Кажуть,  15-літню  козачку  Оксану  пан  Чарнецький  у  Підгайцях  для  утіх  вподобав  і  своїх  слуг  її  викрасти  послав.  І  стала  Оксана  прекрасним  трофеєм  Богуна:  відвіз  полковник  сироту  до  замку,  щоб  дівча  разом  із  Григорієм  підростало.  Та  доля  чар-зіллям  пригостила  Богуна  й  Оксану:  вона  зайнялася  першим  коханням,  а  він  –  останнім.  Заслав  полковник  сватів  до  дівчини,  і  рушники  від  неї  одержав.  Тільки  з  весіллям  мусив  зачекати,  не  на  часі  -бо.
У  червні  1651  року  під  час  битви  під  Берестечком,  коли  зелений  кінь  помчав  Хмельницького,  Богуна  було  обрано  наказним  гетьманом.  Зайнявся  він  порятунком  війська:  уночі  47  тисяч  козаків  вивів  Іван  Богун  через  нашвидкуруч  споруджену  греблю.  Зосталися  полковник  Нечипайло  і  300  тих,  що  “як  скло,  товариства  лягло”  З  ними  навіки  лишився  митрополит  Іосаф  Коринтський,  який  привіз  Хмельницькому  меч,  освячений  у  Єрусалимі  на  гробі  Господнім.

У  1652  році  козацьке  військо  здобуло  перемогу  під  Батогом.  Ця  битва  –  вершина  воєнного  таланту  і  майстерності  полководця  Івана  Богуна.  Сучасники  її  порівнювали  з  перемогою  Ганнібала  над  римлянами  у  Каннах  /216  року  до  н.е./.

Виявилося,  що  не  забув  Стефан  Чарнецький  Оксани.  У  березні  1653  року  він  повів  відбірне  військо  на  Брацлавщину.  Нелюдською  була  поведінка  поляків:  убивали  всіх,  палили  все.  Винахідливий  Богун  заманив  великі  сили  ворога  під  Монастирище  /на  Вінниччині/  і  21  березня  дав  вирішальний  бій.  Поляки  розгорнутим  фронтом  пішли  на  козацькі  укріплення.  Сам  же  Богун  вивів  із  фортеці  найкращі  сили  кінноти  і  вдарив  у  тил  ворога.  Не  витримали  поляки  подвійного  удару,  кинулися  врозтіч,  Чарнецький  був  тяжко  поранений.

У  травні  Іван  Богун  очолив  20-тисячний  загін,  який  разом  із  Тимошем  Хмельницьким  здійснив  Молдавський  похід.  У  листопаді  –  переможний  бій  під  Жванцем,  де  від  повного  розгрому  поляків  урятували  татари.  За  це  людолови  одержали  королівський  дозвіл  на  ясир,  тому  Іван  Богун  став  грозою  степових  піратів.
Нарешті  можна  було  вкласти  меча  до  піхов.  Послав  полковник  гінця,  щоб  весільний  коровай  вчиняли,  сам  поспішив  до  Оксани.  Та  знову  зустрілася  чамбула  татар,  розбили  людоловів  козаки,  визволили  бранців  –  і  заклякли…  На  татарській  гарбі  лежала  Оксана:  червоною  калиною  горіла  на  грудях  Богунової  нареченої  смертельна  рана...

Ні  до  Москви,  ні  до  Польщі  Богун  не  пристав.  Він  до  Переяслава  не  прибув  і  рішуче  відмовився  присягати  царю.

У  жовтні  1657  року  полковник  підписав  Корсунську  Умову  зі  Швецією,  котра  “Військо  Запорозьке  за  нарід  вільний  і  нікому  не  підлеглий  проголошувала.”  Згодом  Івана  Богуна  було  арештовано  польською  шляхтою  і  рік  він  пробув  ув’язненим  у  Мальборгській  твердині.  Та  авторитет  козак  мав  такий,  що  король  мусив  звільнити  Богуна  й  призначити  його  помічником  Тетері,  наказним  гетьманом.  Приймаючи  цю  посаду,  мав  на  меті  українець  силами  козаків  та  росіян  завдати  нищівного  удару  Польщі  й  визволити  Україну.  Та  як  завжди,  знайшовся  “добродій”,  який  польському  королю  передав  лист  Богуна  до  російського  командувача  Ромодановського.
17  лютого  1664  року  Івана  Богуна  було  схоплено  поляками  під  Новгород-Сіверським  і  розстріляно.  Славу  Богуна  пронесли  син  Григорій  та  онук  Леонтій.

                       Джерело:  Ганна    Черкаська  -  краєзнавець,    вчитель,    журналіст.


Вшанування  пам'яті.

 
Поштовий  блок  «Козацька  Україна»:  Іван  Богун,  Іван  Ґонта,  Іван  Підкова,  Іван  Сірко.

Іменем  Івана  Богуна  названий  Київський  військовий  ліцей.

У  2007  році  НБУ  випустив  пам'ятну  монету  на  честь  Івана  Богуна.

У  багатьох  містах  України  є  вулиці,  названі  на  честь  Івана  Богуна:

Богунська  вулиця  в  Києві.
вулиця  Івана  Богуна  у  Києві.
Богунський  провулок  у  Києві.
вулиця  Івана  Богуна  у  Львові.
вулиця  Івана  Богуна  у  Кропивницькому.
вулиця  Івана  Богуна  у  Чернівцях.
вулиця  Івана  Богуна  у  Вінниці.
вулиця  Івана  Богуна  в  Дубно.
вулиця  Івана  Богуна  у  Хмельницькому.
вулиця  Івана  Богуна  в  Бердянську.
вулиця  Богуна  в  Сумах.
вулиця  Богуна  у  Жовтих  Водах.
вулиця  Івана  Богуна  у  Нікополі.
вулиця  Івана  Богуна  в  Горохові.
вулиця  Івана  Богуна  у  Броварах.
вулиця  Богуна  в  Горлівці.
вулиця  Богуна  у  Кривому  Розі.
вулиця  Богуна  у  Ніжині.
Богунський  район  у  Житомирі.

Пам'ятники  Івану  Богуну  знаходяться  у:

Вінниці  (вул.  Козицького,  р-н  Кумбари)
Жовтих  Водах  (Парк  Слави)
Боярці  (вул.  Хрещатик,  на  території  військового  ліцею  ім.  І.  Богуна)
Чигирині  (Богданова  гора)
Новгород-Сіверському
Ім'я  відважного  полководця  отримували  різні  збройні  формування:

1-й  Богунський  полк  РСЧА[джерело?]
В  Українській  Повстанській  Армії  був  Загін  імені  Богуна  та  Військовий  округ  «Богун»
На  честь  Івана  Богуна  було  названо  десантний  корабель  Військово-Морських  Сил  України.

Література:

«Іван  Богун».  (Юрій  Сорока)
«Іван  Богун  —  полковник»  (історичний  роман  —хроніка;  Олександр  Дмитрук)
«Іван  Богун,  полковник  вінницький»  (історичне  оповідання;  Островський  Олелько)
«Іван  Богун:  життя  героя»  (есе;  Олександр  Дмитрук)
«Вогнем  і  мечем»  (роман;  автор  Генрик  Сенкевич  тенденційно  висвітлив  постать  Богуна.
«Козацький  полковник  Іван  Богун»  (1884,  Антоній  Роле,  автор  прагнув  достовірно  викласти  життєпис  Богуна.
«Борці  за  правду»  (1919,  історичне  оповідання;  Адріан  Кащенко)
«Славні  побратими»  (1919,  історичне  оповідання;  Адріан  Кащенко)

Кіно:

Гетьман  (2015)  —  фільм  режисера  Валерія  Ямбурського.
Вогнем  i  мечем  (1999)  —  фільм  режисера  Єжи  Гофмана.

                                               Джерело:  Вікіпедія.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773042
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 24.01.2018

Краснеет черешня.

   Краснеет    черешня.

Краснеет    черешня,
Над    Бугом  -  рекою.
И    ей    я    любуюсь,
Зардевшей    такою.
И    октябрь    на    дворе,
Средь    бабьего    лета.
Она,    как    девчонка,
Красиво    одета.

Припев:  Черешня,    черешня,
Была    сладкая    летом.
Но    в    песне    поётся,
Совсем    не    об    этом.
Люблю    я    черешню,
И    вкус    её    знаю.
Порою    бывает,
Теперь    вспоминаю.

                             И    может    для    клёна,
                             Она    нарядилась.
                             Он    весь    золотистый,
                             Взяла    да    влюбилась.
                             Деревья    живые,
                             Такие,    как    люди.
                             И    лишь    молчаливы,
                             И    все    мы,    их    судьи.

                             Припев:  Черешня,    черешня,
                             Была    сладкая    летом.
                             Но    в    песне    поётся,
                             Совсем    не    об    этом.
                             Люблю    я    черешню,
                             И    вкус    её    знаю.
                             Порою    бывает,
                             Теперь    вспоминаю.

Ей    клён    улыбнётся,
Резною    листвою.
Её    завлекает,
Своей    красотою.
И    клён,    и    черешня,
Всё    в    танце,    кружатся.
Смотрите,    смотрите,
Двоим    не    расстаться.

     08:30.14.10.2017.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772891
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 23.01.2018

До українців!

                                                 До    українців!

                                                                   Вівці    мої    вівці.
                                                                   Вівці    та    й    отари.
                                                                   Хто    вас    буде    пасти.
                                                                   Як    мене    не    стане…

                                                 Українська    народна    пісня.
                                                 Автор:  Михайло    Гринишин.

Від    Карпатських    гір,    й    до    полонини,
У    Руси    моєї,    України.
З    давніх    давен,    тут    жили    люди,
І    добрі    газди,    були    всюди.

І    було    все,    у    власній    коморі,
І    в    льоху,    у    клуні,    та    на    дворі.
Росла,    як    з    води,    в    них    худоба,
Не    їла    душу,    їм    жадоба.

Тут    привикли,    кожен    день    трудитись,
Вставати    рано,    кращому    вчитись.
Себе    і    працю,    шанували,
У    власнім    краї,    панували.

А    коли    разом    брались,    за    діло,
В    руках    умілих,    все    і    горіло
То    ж    мали    й    хліб    і    все    до    нього,
В    молодого,    та    у    старого…

Тепер    вже,    інші    часи    настали,
І    щоби    мені,    там    не    казали.
Щось    не    виходить    газдувати,
У    вас,    хочу    я    запитати:

Чому    це    так,    все    у    нас,    сталося,
Що    добро,    лиш    сотні,    дісталося?
А    інші    всі  –  сорок    мільйонів,
В    своїй    домівці,    у    полоні.

Мені    на    думку    і    спали    вівці,
Покірні,    добрі,    як    українці.
А    ті,    що    все    до    рук    прибрали,
Пастухів,    до    овець    найняли.

Їм    би    "мудрим",    та    овець    любити,
То    могли    б,    вічно,    у    добрі    жити.
За    десять    років,    два    Майдани,
Скидали    вівці,    лиш    кайдани.

Колишні    газди,    любили    стадо,
І    давали    їсти,    йому    радо.
А    пастух,    теж    мав,    свою    мірку,
Та    не    здирав    він,    з    овець    шкірку.

Сучасні    газди,    "розумні"    стали,
Бо    вівці    наші,    вже    їх    дістали.
То    ж    пастухів,    лише    пригріли,
Аби    овець,    добре    гляділи.

А    ті    давай.    Раді    старатися!
Замість    того,    щоби    навчатися.
Отару    овець    стали    стригти,
А    останні,    з    країни    бігти.  

Спочатку    на    Схід,    нині    на    Захід,
Йдуть    наші    люди,    шукають    вихід.
Вже    не    сила,    даром    робити,
Люди  –  не    вівці!    Мають    жити.

Ой,    мої    любі,    всі    українці!
Щоб    жити    добре,    в    рідній    сторінці.
Не    будьте    ви,    самі    рабами,
Покірно    йдучи,    з    баранами.

Бо    заросте,    все    бур’янами…

                   09:00.23.01.2018.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772885
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 23.01.2018

З Днем Соборності, країно.

З  Днем    Соборності,    країно.
́
З    Днем    Соборності,    країно,
Вітаю    тебе    Україно!
Мені    приємно    привітати,
Бо    ти    нам    усім,    як    мати.

Дорога    така    й    рідненька,
Тепер,    вже    зовсім    не    маленька.
Ми    від    Карпат    і    до    Донбасу,
Прокладаєм    нову    трасу.

І    тобі    Слава,    на    віки,
Кажуть    всі    мужні    чоловіки.
Україні,    навіки    Слава,
Міцніє    наша    Держава!

     12:00.22.01.2016.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772669
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.01.2018

Где он был, больше нет.

 Где    он    был,    больше    нет.

Где    он    был,    больше    нет,
Даже    простыл    его    след.
Только    память,    лишь    память,
И    осталась.
Не    мне    одному,
А    уж    точно    ему.
Всем    по    полной,    по    полной,
Там    досталось.

Где    он    был,    больше    нет,
Там    война    и    рассвет.
И    он    не    трус,    не    герой,
Нам    казалось.
И    мы    приняли    бой,
Я    всё    там    понял.    Он    свой.
И    отчаянный    был,    так    и    мне,
Показалось.

Где    он    был,    больше    нет,
Нам    оставил    свой    след.
Задумал,    решил,    то    всё    и,
Всегда    сбывалось.
Не    раз,    и    не    два,
В    нас    болит    голова.
А    в    него,    у    него,    всё    так,
Получалось.

Где    он    был,    больше    нет,
По    годам,    почти    дед.
Никогда    не    ныл,    не    стонал,
Про    усталость.
Мы    любили    его,
Как    себя    самого.
Лишь    остаться    в    живых    и    нам,
Оставалось.

Где    он    был,    больше    нет,
И    мы    узнали    ответ.
Всё    что    знать    тогда,    про    него,
Полагалось.
С    Афгана,    герой,    
На    войне,    снова    свой.
Защищать    дом    родной,    так,
Удавалось.

Прошла    та    война,
Мы    лишь    испили    сполна.
Победой,    у    нас,    тогда,  
Увенчалось.
Нам    жаль    одного,
Среди    нас.    Нет    его.
А    дожить,    всем    дожить,    нам,
Так    мечталось…

             22:40.21.01.2018.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772664
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 22.01.2018

По ком звонят колокола.

По    ком    звонят    колокола.

По    ком    звонят    колокола,
Ещё    не    знаем,    как    только,    их    слышим.
Всё    в    высь    взлетают    и    святые    купола,
А    мы,    может    не    все,    Надеждой    дышим.

Знаю,    без    Веры,    нам    и    не    жить,
Своя    до    Господа    дорога.
Позволь    мне    жить    и    не    тужить,
Прошу    в    него,    прошу    у    Бога.

Пусть    миром    правит,    лишь    Любовь,
Только    Любовь    приносит    счастье!    
Я    повторяю    вновь    и    вновь,
Любовь,    всем    сладкое    причастье.

Надежда,    Вера    и    Любовь,
Нам    помогают    жить    на    свете.
И    продолженье  –  наша    кровь,
Родная    кровь,    то    наши    дети.

По    ком    звонят    колокола…

     09:10.01.02.2017.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772479
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 21.01.2018

Ще не вмерла Україна.

Ще    не    вмерла    Україна.

Ще    не    вмерла    Україна,
І    не    вмре    ніколи!
Її    долю,    нам    боронять,
Козаки  –  соколи.

Нині    вони    на    Донбасі,
За    Вкраїну    б’ються.
Як    розіб’ють    воріженьків,
Додому    вернуться.

Самі    стануть    панувати,
В    своїй    власній    хаті.
І    державу    будувати,
Молоді    й    завзяті.

Хай    Господь    їм    помагає,
Завжди    світить    сонце.
Мир    і    щастя    заглядає,
У    кожне    віконце!

     14:00.23.08.2017.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772475
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 21.01.2018

Я вернулся, к своим.

 Я    вернулся,    к    своим.    

Я    вернулся,    к    своим,
Так    давно,    у    них,    не    был.
Всегда    помнил    одно,
Я    всем    сердцем    моим.

Я    вернулся,    к    своим,
Здесь,    мне    многие    рады.
Я    вернулся,    к    своим,
И    вернулся    другим.
Я    вернулся,    к    своим,
Мне,    не    нужно    награды.
Не    за    ей    вернулся,
Я    вернулся,    к    своим.

Я    вернулся,    к    своим,
Они    и    не    знают.
Кому,    зачем,    сколько,
Я    же    должен    другим.

Я    вернулся,    к    своим,
Здесь,    мне    многие    рады.
Я    вернулся,    к    своим,
И    вернулся    другим.
Я    вернулся,    к    своим,
Мне,    не    нужно    награды.
Не    за    ей    вернулся,
Я    вернулся,    к    своим.

Я    вернулся,    к    своим,
Они    уважают.
Мне    просто,    поверьте,
Здесь    не    стану,    чужим.

     13:00.19.01.2018.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772308
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 20.01.2018

Листопад.

             Листопад.

Листопад,    листя    падає,
Листопад    з    сумом    згадує.
Листопад,    листя    згадує,
Було    літо.

Було    літо,    пройшло,
Вже    і    осені    неділі.
За    вікном    листопад,
В    золотій    заметілі.

Листопад,    листя    падає,
Листопад,    вальс    нагадує.
Листопад,    нам    нагадує,
Наше    літо.

Наше    літо,    пройшло,
Вже    і    осені    неділі.
За    вікном    листопад,
У    весіль,    заметілі.

Листопад,    листя    падає,
Листопад,      він    пригадує.
Листопад,    знову    згадує,
Тепле    літо.

Тепле    літо,    пройшло,
Вже    і    осені    неділі.
За    вікном    листопад,
В    сніговій    заметілі...

       ______________

Та    наступила    ось    зима,
Почорніла    горобина.
Але    прийде,    прийде    весна,
З    нею    пісня,    солов’їна.

           листопад,    2008;

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772304
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 20.01.2018

Китиці червоні.

                       Китиці    червоні.
   
Китиці    червоні,
Червоні    в    калини.
Китиці    червоні,
Як    і    камінь    агат.
Китиці    червоні  -
Кров    ви    України.
Китиці    червоні,
Ви    кров    її    солдат.

                   Ой,    ви    буйні    вітри,
                   Та    не    гніт    калину.
                   Не    розбудіть    знову,
                   Вже    тих,    хто    впав    в    бою.
                   Бо    віддали    життя,
                   Всі    за      Україну.
                   За    її    майбутнє,
                   І    за    землю    свою.

Калино,    калино  –
Серце    України.
Символ    її    суму,
Від    горя    матерів.
Ти    скажи    калино,
Розкажи    калино.
Скільки    не    вернулось,
З    війни    наших    синів?

                   13.11.2015.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772104
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 19.01.2018

Коли я піду…

                                   Коли    я    піду...
     
Коли    я    піду    і    мене    вже    не    стане,
Піду    назавжди    і    сам    не    прийду.
Тужливо    рідня    моя    плакати    стане,
Коли    я    піду,    коли    я    піду.

Залишиться    вільна    моя    Україна,
І    квітнути    будуть,    квіти    в    саду.
Хочу    щоб,    як    квітка,    розквітла    країна,
Коли    я    піду,    коли    я    піду.  

Залишиться    поле    й    зелена    діброва,
Більше    ніщо    не    накличе    біду.
А    кожна    людина,    хай    буде    здорова!
Коли    я    піду,    коли    я    піду.

Залишиться    в    лузі    червона    калина,
Явір    зелений    увесь    на    виду.
Залишиться    в    серці    моїм    Україна,
Коли    я    піду,    коли    я    піду.

Дорога    життя,    не    була    малинОва,
Зітреться    усе,    не    стане    й    сліду.
Залишиться    пісня    моя    калинОва,
Коли    я    піду,    коли    я    піду.

І    щасливою    стане    кожна    родина,    
Я    бачить    не    буду,    бо    вже    піду,
Та    житиме    вічно,    моя    Україна!
В    пісні    до    неї,    я    знову    прийду.

                                     22.  07.  11.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771941
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 18.01.2018

Пора шаблі гострити.

Si    vis    pacem,    рara    bellum!

(Хочеш    миру  –  готуйся    до    війни!)

Корнелій    Непот  (99  –  24року    до    н.е.)


   Пора    шаблі    гострити.

Господь,    не    без    милості,
Козак,    не    без    долі.
Не    може    він    вічно,
Сам    жити    в    неволі.
В    нас    так    було    завжди,
З    часів    Гетьманщини.
Боролись    за    Волю,
Руси  –  України.

Ті    лицарі    славні,
Завзяті,    відважні.
Молоді,    красиві,  
Такі    були    справні.
Що    кулі    ворожі,
На    льоту    ловили.
А    в    шабельнім    бою,
Вони    всіх    косили.    

Пам’ятають    добре,
Дюнкерк    і    Варшава.
Покрита    китайкою,
Козацькая    слава.
Кримчаки,      поляки,
Турки,    московіти.
Не    дали    козакам,
На    місці    сидіти.

Рідну    землю,    свою,
Завжди    боронили.
Життя    і    свободу,
На    шаблі    носили.
Хіба    іншу    долю,
Могли    вибирати.
Сусідів    найближчих,
За    недругів    мати.

Так    і    було    колись,
Нині    залишилось.
Пройшло    три    століття,
Мало,    що    й    змінилось.
Дістає    Вкраїну,
Її    східний    сусід.
Пора    шаблі    гострить,
І    з́́́́́биратись    в    похід…

     09:40.01.01.2018.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771933
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.01.2018

Не бійся.

                                     Не    бійся.

Євангеліє    від    Івана  починається    так:  Спочатку    було    слово,  
 і    слово    було    в    Бога,    і    слово    було    Бог.

     Одинадцята    заповідь    Спасителя:    Не    бійтесь  .  .  .                                            

Не    бійся,    не    бійся,    не    бійся,
Ні    в    кого    й    ніде,    не    проси.
Надійся,    надійся,    надійся,
Прийдуть    до    нас    кращі    часи.

Лише,    тільки    вільному  –  воля,
Щасливому  –  рай    в    курені.
Я    вірю    всміхнеться    нам    доля,
Усім    нам,    тобі    і    мені.  

Майдани,    майдани,    майдани,
Нас    кличуть,    їм    пишуть    вірші.
Кайдани,    кайдани,    кайдани,
Знімаймо    з    своєї    душі.

Не    бійся,    не    бійся,    не    бійся,
Не    бійся,    не    плач,    не    проси  .
Прийди    на    Майдан    і    зігрійся,
Там    велич    людської    краси.

Нас    вийшов    мільйон,    бо    дістала,
Система,    де    все    на    брехні.      
Що    б    краще    життя    всім    настало,
Корупції    скажемо  –  ні!    

Й    не    станемо    ми    на    коліна,
Не    хочемо    жити    в    ярмі.
Єдина    у    нас    Україна,
Не    буде    в    ній,    як    у    тюрмі.

В    майбутнє    візьмемо    ми    правду,
Маємо    гідність    і    віру.
Разом    подолаємо    кривду,
В    людей    з́аслужим    довіру.

Не    бійся,    не    бійся,    не    бійся,
Ні    в    кого    й    ніде,    не    проси.
Надійся,    надійся,    надійся,
Здобудемо    кращі    часи!  

                     грудень,    2013;

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771756
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 17.01.2018

Гарна дружина.

                                           Гарна    дружина.

Гуляв    я    по    світу,    довго    не    женився,
Приїхав    додому,    в      дівчину    влюбився.
В    сусідньому      домі    дівча    підростало,
Для    моєї    мами    невісткою    стало.

Для    моєї    мами,    та    рідного    сина,
Стала    дорогою    чужая    дитина.
Вона      молоденька      і      вміє    любити,
Тепер    будуть    разом,    вони    добре    жити.

Так    думала    мати,    думала    й    гадала,
А    прийшла    неділя    бабусею  стала.
Підростають    внуки,    носить    їх    лелека,
Добре    що    у    лузі    гніздо    не    далеко.

Спочатку    був    хлопчик,    та    й    дівчаток    двоє,
Вже    має    бабуся    онуків    аж    троє.
Молода    ж    дружина      розцвіла,      як      квітка,
Ходить    до    ставочка,    мов      тая    лебідка.

Ходить    до    ставочка    набирати    воду,
Там    як    у    люстерці,    бачить    свою    вроду.  
Коли      молодиця    вертає,    з      водою,
Хлопцям    й    чоловікам    немає    покою.

Від    такої    вроди    мусять    червоніти,
Як    прийдеться    з    нею    їм    погомоніти.
Думи      мої      думи,    горе    мені    з    вами,
Піду    на    розмову    до    рідної    мами.

"Мамо    моя    мамо,    дай    мені    пораду,
Маю    гарну    жінку,    та    не    дам    їй    раду.
Скажи      мені      мамо,    люба    моя    ненько,
Як    приручить    жінку,    ще    й    таку  гарненьку."

Відповіла    мати:    "З    лиця    не    пить    воду,
Люби    свою    жінку    не    тільки    за    вроду.
Люби    свою    жінку,    вона    дітей    –    мати,
І    вам    разом    жити,    треба    й    довіряти.

Щоб    на    світі    добре,    ти    прожив    не    днину,
Треба    що    би    завжди,    ти    любив    дружину.
Бо    любов    взаємна  –  то    велика    сила,
Й    запорука    щастя,    памятай    це    сину!"

                                     ́́́́  лютий,    2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2018

Запах свіжого хліба.

                                     Запах    свіжого    хліба.

Запах    свіжого    хліба    і    мамині    руки,
Запах    свіжого    хліба,    то    з    дитинства    мого.
А    мамині    руки,    теплі    мамині    руки,
Мене      малим    приласкали    і    не    одного.

Раненько    вставала    моя    рідна    матуся,
Тож    і    в    печі    до    світанку    вогонь    вже    горів.
Та    довго    й    старанно,    свіже    тісто    місила,
Щоб    спекти    для    родини,    тих    пухких    калачів.

Запах    свіжого    хліба,    домашнього    хліба,  
І    з    золотою    скоринкою,    що    не    черствів.
Ота    скатертина    на    столі    серед    хліба,
Так    було    у    селі,    майже    у    всіх    матерів.

Скибку    хліба    з    дитинства    на    смак    пам'ятаю,
Я    і    проніс    крізь    життя    життєдайний    той    хліб.
Хоча    тепер    вже    в    літах,    а    не    забуваю,
Яким    гарним    ужинком,    був    для    нас    перший    сніп.
                                                       
                                                     11.11.2015.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771580
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2018

Матері

                                                   Матері.

Я    багато    їздив,    обійшов    пів  –  світу,                  !    (2)  
Та    завжди    вертався    до    нашого    цвіту.
До    нашого    цвіту    в    весняную    пору,                !    (2)
Я    летів    по    світу    до    рідного    двору.

До    рідного    двору    й    до    рідної    хати,                !    (2)  
І    в    любую    пору    хотів    я    вертати.
Там    мене    чекає    моя    люба    ненька,                        !    (2)
Добре    серце    має,    дорога    й    рідненька.

Добре    серце    має    і    золоту    душу,                                !    (2)  
Як    її    згадаю    я    вертатись    мушу.
Добре    серце    має    рідна    моя    мати,                          !    (2)
Вклонюсь    їй    низенько,    буду    пам’ятати.

Буду    пам’ятати,    увесь    вік    любити,                          !    (2)
Що    б    моя    матуся    могла    довго    жити.

                                         ́́  січень,    2010;

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771572
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 16.01.2018

Пiсня - то є душа моєї країни

       Пiсня  -  то    є    душа    моєї    країни.
   
Пісня  -  то    є    душа    моєї    країни,
її    пісні    я    люблю,    та    й    сам    з    України.
Як    почую    лише,    чарівну    "Черемшину",
Пригадаю    тоді,    я    кохану    дівчину.

Коли    вже    сумно    мені,    такої    ж    співаю,    
Пісень    в    нас    багато,    не    усі,    я    їх    знаю.
"Рідна    мати    моя",    починаю    співати,
Коли    хочу    тобі    моя    мамо    сказати:

Ти    була    найдорожча,    найрідніша    в    мене,
Без    тебе,    так    сумно,    дорога    моя    нене.
Пам’ятаю    тебе,    буду    вік    пам’ятати,
І    для    мене,    як    сонце,    моя    рідна    мати.

Пісні    у    нас    є    і    мелодійні,    й    веселі,́
́́́́Коли    радість    приходить    у    наші    оселі.
То    ж    ми    і    співаємо,    усі    їх    завзято,
І    легко    на    душі,    на    душі    тоді    свято.

Всьому    світу    відомий    наш    "Щедрик"    народний,
Піднімає    всім    настрій,    цей    спів    благородний.
"Ніч    яка    місячна",    хочу    всім    нагадати,
Слова    у    ній    ніжні,    так    і    кличуть    співати.

Лети    наша    пісне,    над    землею    моєю,
Звеселяй    людям    серце,    красою    своєю.

                                         14:15.09.05.2017.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2018

Я розповім вам, чорноброві

Я    розповім    вам,    чорноброві

Я    розповім    вам,    чорноброві:
Все    починається    з    любові.
Все    починається    з    кохання,
Коли    прийде    жага    бажання.

Я    розпов́ім    вам,    чорноброві:
Все    починається    з    любові.
Коли    з    вечора    і    до    рання,
Любов    зоря  –  зоря    остання.

Я    розповім    вам,    чорноброві:
Все    починається    з    любові.
Коли    жінка    чека    дитину,
То    любить    її    щохвилини.

Я    розповім    вам,    чорноброві:
Все    починається    з    любові.
Поки    зростають    малі    діти,
Хіба    їх    можна    не    любити?

Я    розповім    вам,    чорноброві:
Все    починається    з    любові.
В    своє    життя    йдуть    наші    діти,
Як    же    за    них    не    порадіти.

Я    розповім    вам,    чорноброві,
Все    починається    з    любові.
Нам    наймиліші  –  дітей    діти,
Вже    ми    їх    вміємо    любити.

Я    розповім    вам,    чорноброві:
Усі    гріхи    від    нелюбові.
Коли    не    любить    сина    мати,
То    хто    його    буде    кохати?

Я    розповім    вам,    чорноброві:
Усі    гріхи    від    нелюбові.
Не    стане    в    світі    краще    жити,
Коли    не    будемо    любити.

Я    розповів    вам,    чорноброві:
Все    починалося  з    любові.
І    щоб    щасливо    в    світи    жити,
Життя    й    людей,    треба    любити!

                                 23.02.10.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771386
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 15.01.2018

Завірюха – заметіль.

   Завірюха  –  заметіль.

Завірюха  –  заметіль,
Як    на    рану    тую,    сіль.
Навкруги    січе,    мете,
Біле    марево    густе.

Ѓ́райлива    завірюха,
Попала    в    ніс    і    вуха.
Так.    Аж    личенько    пашить,
І    до    хатоньки    спішить.

Завірюха  -  заметіль,
Буває    й    хурделиця.
Низесенько    при    землі,
Сніжком    собі    стелеться.

Вітерець    розігрався,
Бо    лихий    за    ним    гнався.
Далеко,    в    чистім    полі,
Всю    ніч,    гуляв    на    волі.

Завірюха  –  заметіль,
Звідусюди,    звідусіль.
Як    вщухне,    кажуть    люди,
Гарненько    буде    всюди.

       13:15.18.12.2017.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771214
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 14.01.2018

З Новим роком!

     ́З    Новим    роком!

Новий    день    настає,
Він    надію    дає.
Вітаю    Вас    друзі,
Усіх,    з    Новим    роком!
Рік    такий    молодий,
Хай    буде    чарівний.
Веселий,    щасливий,
У    нас,    крок    за    кроком.

Ми    цінуєм    життя,
І    йдемо    в    майбуття.
Хай    здійсняться    усі,
Наші    завітнії    мрії!
Хай    панує    любов,
У    людей,    знову    знов.
Не    можна,    не    можна,
Нам    жить    без    надії.

І    нехай    всім    щастить,
Бо    життя  –  тільки    мить.
То    ж    бажаю    я    вам,
Зустріти    удачу!
І    щоб    кожного    дня,
Нам    раділа    рідня.
Бо    ми    варті    того,
Достойні,    в    придачу.

На    Землі,    Новий    рік,
Розпочав    новий    лік.
Я    бажаю,    вам    всім,
Лиш    мирного    неба!
То    ж    співаймо    пісень,
Щоб    настав    новий    день.
І    в    нас    завжди    було,
У    всіх,    так    як    треба.

     09:10.01.01.2017.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2018

Туман по долині.

   Туман    по    долині.

Туман    по    долині,
Низенько    стелився.
Солдат    в    нім    ховався,
Та    й    Богу    молився:
"Допоможи    Боже,
Себе    врятувати.
Бо    дома    чекає,
Мене    стара    мати.

Один    я    у    неї,
Всього    залишився.
Та    ще    й    воювати,
Вже    дуже    стомився.
Війна    проклятуща,
Скажена    робота.
Але    ж    помирати,
Мені    не    охота.

Ой,    дай    Боже    сили,
До    своїх    дістатись.
Де    свої,    де    чужі,
Я    б    міг    розібратись.
Ворогів    не    боюсь,
Живим    їм    не    дамся.
Дочекаюсь    ранку,
Тоді    і    подамся.

Туман    по    долині,
Густіший,    густіший.
Господь    помагає,
До    мене    миліший."
Так    подумав    солдат,
Та    з    духом    зібрався.
І    підняв    автомат,
До    своїх    подався.

Туман    по    долині…

     05:50.19.06.2017.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771057
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 13.01.2018

Жив і я у мріях.

 Жив    і    я    у    мріях.

Жив    і    я    у    мріях,
Як    і    той    лелека.
Що    біля    ставочка,
Живе    недалеко.
З    трави    й    очерету,
Звив    собі    гніздечко.
Та    й    пару    шукає,
Уже    недалечко.

Я    також,    не    в    парі,
По    світу    тинявся.
Молодий.    Здоровий,
Додому    добрався.
Мені    каже    мати,
Чогось    ще    питає:
Чому    це    у    мене,
Дружини    немає?

Вже    маєш    за    тридцять,
Пора    оженитись.
Та    дім    збудувати,
В    ньому    поселитись.
А    то,    як    безпутний,
Все,    тільки    у    мріях.
А    може    дівчина,
Якась    при    надії.

Мамо,    моя    мамо,
Ти    права,    та    й    годі.
Приведу    невістку,
Тобі    при    нагоді.
У    сусідки    Клави,
Підросла    Наташка.
Світиться    красою,
Як    в    полі    ромашка.

Запитай    у    Клави,
Чи    можу    зустрітись.
Я    з    її    дочкою,
Та    й    порозумітись.
Бо    ота    Наташка,
Запала    у    серце.
А    в    ньому    любові,
Повнеє    відерце.

Каже    мені    мати:
То    не    гоже    сину.
Сам,    коли    вже    любиш,
Запитай    дівчину.
Бо    кохання    в    світі,
Святе    й    найчистіше.
Тому    не    барися,
А    давай    скоріше.

Поки    я    вагався,
Що    мені    робити.
І    як    їй    про    любов,    
Свою    говорити.
Смілива    Наташка,
Взяла    і    призналась.
З    першого    погляду,
Вона    закохалась.

Ось    так,    добрі    люди,
У    житті    буває.
Тільки    той    знаходить,
Коли    сам    шукає.
Навіть    наш    лелека,
З    милою,    в    гніздечку.
Стереже    він    з    нею,
Вже    свої    яєчка.

Ми    живемо    в    мріях…

     05:15.18.07.2017.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771050
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 13.01.2018

Моє рідне село.

                             Моє    рідне    село.

Забіліли    світи,    кругом    снігів    намело,
Коли    я    повертався    в    своє    рідне    село.
А    чорний    ліс    знов    шумів    і    мені    весЕло,
Бо    стереже    він    давно,    моє    рідне    село.

В    нас    в    подільському    краї,    звідки    би    не    мело,
Ліс    вітри    не    пускає,    у    найближче    село.
Ліс    людей    зігріває,      він    дає    їм    тепло,
Весь    його    не    зрубає,      моє    рідне    село.

Ліс    мій    Шпилем    зовуть,    тож    і    від    нього    тепло,  
З    козаків    в    нас    Паланка,    моє    рідне    село.
Боронити    Ладижин,    їх    сюди    привело,
Козаки    й    будували,    моє    рідне    село.

У    визвольних    змаганнях    їх    багато    злягло,
Лише    від    тих    хто    вцілів,    моє    рідне    село.
І    так    з    віку    й    до    віку,    навкруги    все    текло,
Як    могло,    так    і    жило,    моє    рідне    село.

Поряд    з    ним    Василівка,    теж    козацьким    звалось,
Що    не    раз    виручало,    моє    рідне    село.
Отаман    Заболотний,    хоч    давно    це    було,́
́Його    мав    за    хутір    і    моє    рідне    село.

Рядом    Буг    протікає    і    також    замело,
Він    тепер    напуває,    моє    рідне    село.
І    живуть    в    селі    люди,    щоб    завжди    в    них    цвіло,
Хай    Господь    зберігає,    моє    рідне    село!  

                               січень,    2014;  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770884
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 12.01.2018

Я люблю його, мамо.

 Я    люблю    його,    мамо.

Я    люблю    його,    мамо,
Він    такий,    як    то    сонце,
Гарний    і    ніжний,    та    мій.
Коли      ми    побачились,
Наче    світло    в    віконце,
Мені    заглянуло    з    мрій.

Він    у    мене    високий,
Молодий,    та    сміливий,
Лиш    повернувся    з    АТО.
Мені    дуже    хочеться,
Щоби    сам    став    щасливий,
Інші,    для    мене,    ніхто.

Ой,    люба    доню    моя,
Я    за    тебе    так    рада,
Сама    такою    була.
Для    тебе    ріднесенька,
Лише    одна    порада,
Люби!    Щоб    щасливо    жила.́

       ́  08:25.14.05.2017.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2018

Ну ось, я і вдома.

       Ну    ось,    я    і    вдома.

Ну  ось,    я    і    вдома,
Тож,    здрастуйте    мамо!
Здрастуйте,    рідна    моя!
І    для    мене    тут    кожна,
Та    стежина    знайома,
І    наймиліше  –  сім’я.

Якось    сталося    так,
Блукав    я    по    світу,
Кращої    долі    шукав.
Тоді    признаюся    вам,
Що    гарнішого    цвіту,
Ніж    наш,    я    не    зустрічав.

У    нас    і    повітря,
Якесь    особливе,
І    як    той    трунок    п'янить.
Тому    бачу    майбутнє,
Лише    вдома    щасливе,
І    мені    хочеться    жить.

У    мене    є    друзі,
Мої    побратими,
Вони    вже    тут    зібрались.
Ми    все    пригадаємо,
Як    всі    були    малими,
Що    з    нами    було,    колись.

Та    гарної    пісні,
Разом    заспіваєм,
А    би    весело    жилось.
Ми    міцного    здоров’я,
Нам    всім    побажаємо,
І    щоб    пилось,    і    моглось!

А    ще    і    любові,
Всім    повне    відерце,
Хай    у    житті,    нам    щастить!
Вже    давно    відчуває,
Те    закохане  серце,
Мила,    кохана,    не    спить.

Зустрінемось    з    нею,
В    саду,    біля    річки,
Де    б’є    холодна    вода.
З    неба    зорі    дістану,
Для    своєї    Марічки,
Гарна    вона,    молода.

Ну    ось,    я    і    вдома…

         19:20.10.06.2017.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2018

Встав би. батьку Хмелю!

Встав    би,    батьку    Хмелю!

Встав    би,    батьку    Хмелю,
Встав    би,    подивився.
Чому    на    Вкраїні,
Народ    зажурився?
Де    твоя    могила,
Лише    вітер    знає.
Розповів    нам    грішним,
Що    далі    чекає.

Пани    і    підпанки,
Знову    вже    банкують.
Неньку    Україну,
Нашу    не    шанують.
Все,    що    залишилось,
Тихенько    грабують.
Як    сліпі  –  не    бачать,
І    глухі  –  не    чують.

Поки    є    в    коморі,
Народ    ще    кріпиться.
Від    цього    бедламу,
Уже    дуже    злиться.
Показав    два    рази,
Силу    на    Майдані.
Тільки    ті,    що    зверху,
Чомусь      невпізнанні.

Є    ще    один    ворог,
Мушу    нагадати.
Сусіди,    "братушки",
Не    дають    нам    спати.
На    нашу    земельку,
Ласо    споглядають.
Слушного    моменту,
Мабуть    дожидають.

А    москалі,    батьку,
Зовсім    знахабніли.
Кусок    України,
Собі    відкусили.
Степи,    наші    східні,
Підло    підпалили.
Тому    і    тривожно,
Їх    ми    не    відбили.      

Та    є    у    нас    батьку,
Є    ще    чим    гордитись.
Козаки    чубаті,
Пішли    в    поле    битись.
Кіборгами    нині,
Люди    усіх    кличуть.
Бо    вони  –  без    страху,
І    їм    дуже    личить.

То    ж,    вставай    вже,    батьку!
Та    пошли    нам    сина.
Якого    б    любила,
Твоя    Україна.
Бо    чому    так    сталось?
Я    й    досі    не    знаю.
На    свого    Мойсея,
Надіюсь…  Чекаю…

     09:10.10.01.2018.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770543
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 10.01.2018

Пригадай мій коханий

Пригадай    мій    коханий.

Пригадай    мій    коханий,
Як    зустрілись    з    тобою.
Тільки    я    залишилась,
Наодинці    з    журбою.

Ти    поїхав    далеко,
І    чомусь    не    вертаєш.
А    мені    одиноко,
Лише    серденько    краєш.

Вже    весна    на    порозі,
Все    кругом    розквітає.
Я    одна    у    тривозі,
Соловейко    співає.

Нам    всміхалися    зорі,
Темна    ніч    чарувала.
І    була    я    щаслива,
Як    кохання    пізнала.

Як    і    той    соловейко,
Щебетав    ти    до    рання.
І    звабливе    та    ніжне,
Було    наше    кохання.

І    твоєю    любов’ю,
Моє    серце    зігріте.
Навкруги    було    літо.
Як    йому    не    радіти.

Та    закінчилось    літо,
І    зима    промайнула.
Я    лише    пам'ятаю,
Як    щасливою    була.

Пригадай,    все    коханий,
І    до    мене    вертайся.
Бо    тебе      я    чекаю,
А    ти,    й    не    сумнівайся.

     10:20.23.04.2017.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770521
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 10.01.2018

Ти, як і я…

                             Ти,    як    і    я.

Ти,    як    і    я,    також    любиш    пісні,
Співаєш    їх,    гарно    й    чарівно.
Коли    ми    разом,    я    ніби    у    сні,
Моя    ти    кохана    царівно.

Тобою    милуюсь,    так    і    живу,
Кохаю    тебе    до    нестями.
Коли    зі    мною,    не    сон  –  наяву,
Усе    те,    що    діється    з    нами.  

Я    ніжно    цілую    спілі    вуста,
Мене    спокушають    і    очі.
У    них    глибина    якась    є    ота,
В    ній    і    тону    вдень    й    серед    ночі.    

Ти    моє    серце    взяла    у    полон,
І    воно    вже    твоє  -    навіки.
Весна    у    кохання,    гарний    сезон,
Це    знають    усі    чоловіки.

Бо    розквітає    усе    на    Землі,
Душі    нашій    хочеться    щастя.
Наші    бажання,    великі    й    малі,
Здійсняться,    коли    усе    вдасться.  

З    тобою    кохана,    легко    мені,  
Здається,    що    ніби,    літаю.
Будуть    щасливими      всі    наші    дні,
Повір    мені,    точно    я    знаю.

Ти,    як    і    я…

             09:10.27.06.2017.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2018

Ти мене запитай.

 Ти    мене    запитай.

Ти    мене    запитай,
Пам’ятаю,    чи    ні.
Як    зустрілись    удвох,
Ми    тоді    навесні.
А    ти    гарна    була,
І    як    квітка    цвіла.
І    коханим    своїм,
Вже    сама    назвала.

Йшли    травневі    дощі,
Зеленіли    поля.
Розквітала    кругом,
Наша    рідна    земля.
У    зеленім    гаю,
Соловейко    співав.
І    веселі    пісні,
Свої    нам    дарував.

Від    тих    гарних    пісень,
Був    щасливий    і    я.
Коли    слухали    ми,
Десь    того    солов’я.
Люблю,    шепотіли,
Й    цілувались    вуста.
Мене    чарувала,
Лиш    твоя    красота.

Усе    пам’ятаю,
Бо    кохаю    тебе.
Все,    що    було    в    нас,
Мені    то    дороге.
Ми    разом    вже    давно,
Моя    ти    дружино.
І    я    вдячний    тобі,
За    дочку    і    сина.

Ти    мене    запитай..,

     08:05.11.09.2017.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770366
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 09.01.2018

Ми із різних світів.

                               Ми    із    різних    світів.

Ми    із    різних    світів,    бажань    та    емоцій.
Не    ховали    ніколи,    своїх    почуттів.
Набивали    і    гуль,    на    кожному    кроці,    
І    завдавали    всім    болю,    від    своїх    слів.

Я    холодний    мов    лід,    а    ти,    як    той    промінь,
Який    у    багатті,    саме    синім    горить.
Від    цілунків    твоїх,    розтане    і    камінь,
А    від    ніжних    обіймів,    сердечко    щемить.

Маєм    свій    досвід    і    далеке    минуле,
Напевно    здобутки    і    звичайні    гріхи.
Не    раз    за    життя    у    проблемах    тонули,
Так    бувало    завжди    і    в    минулі    віки.

Ми    з    різних    світів,    маєм    право    на    щастя,
Ідемо    в    новий    день,    не    спіткнувшись    в    пітьмі.
І    я    впевнений    в    тому,    нам    усе    вдасться,
Бо    знаємо    добре,    чого    варті    самі.


                                           10:00.26.12.2017.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2018

Там, де живе лиш душа.

 Там,    де    живе    лиш    душа.

Там,    де    живе    лиш    душа,
Заховано    наші    скарби.
В    них    є    добро,    є    і    зло,
Є    і    протиріччя    доби.

Час    завжди    змінює    нас,
Коли    ми    не    робим    добра.
Вертає,    як    бумеранг,
Ненависна    всім    «доба    зла».

Тоді    життя,    мов    в    тюрмі,
І    правди    там    ніде    нема.
Тож    винні    тільки    самі,
Замість    діла,    лише    слова.

́Де    та    порядність,    мораль,
Кругом    бенкетує    брехня.
Скосились    жита    добра,
Лишилася    тільки    стерня.

По    ній    гуляють    вітри,
І    падають    сірі    дощі.
Невже    холодна    зима,
Зажене    усіх    у    кущі?

А      там    затишку    нема,
Хоч    молимось    щоб    пронесло.
Гонимо    добро,    чи    зло,
Аби    лише    нас    не    знайшло.

Там,    де    живе    лиш    душа,
Відкрита    і    не    в    скорлупі.
Зростає    зерно    добра,
Коли    щирі    ми,    не    скупі.

Як    те    весняне    тепло,
Зігріє    добро    всіх    людей.
І    стане    кращим    наш    світ,
Від    сонячних,    добрих    ідей.

         09:20.29.12.2017.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770022
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.01.2018