| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
В очах твоїх свою я бачу душу.
Що загубив раптово , й знову відпущу
Лунати вперше у просторі твоїм
Таким небаченим покої
Що змушує мене й мій світ
Розкрити дерево життя у квіт
І ось нарешті поряд майже ти
Мала б невдовзі підійти
Горить той вогник не просто так.
Горить вогонь -горить та стежка
І я крокую дорогою тією.
Попереду нічого-окрім душі її феєрій
Відкрились очі сонця-
зустрілись погляди у твого віконця
Я дуже вдячний , що відчинилила для мене його ти.
І дала проміню мого серця увійти
Тримати промінь той не міг я двого всередині.
Пекло так боляче , що серце рвало на шматки
Промінчик той родивсь давно.
Родився раз й упав на полотно
Тепер не пусто всередині.
Немає холоду того
Що не давав моєму сонцю
вирватися промінню-бранцю
Для мене ти ,як перша зірка у Всесвіті цілому
Вона найперша й найостання у світі цьому чималому
Ти наче перша квітка на землі
Аромат якої був в Амура на стрілі
Твій погляд , як перші промені весни
Що повертали серце моє в душевні сни
Тепло долонь і стукіт твого серця
Останнє буде в житті моїм мого озерця
Останнє , що відчую я
Перед останнім ударом мого серця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2017