MiriamS

Сторінки (1/60):  « 1»

Зіллється вогонь

Зіллється  вогонь  
В  дику  повінь  
Тремтить  рука  на  лоні  життя,  
Пульсує  годинник  відколи  
Пульсує  рука.
На  тремор  поставлені  клавіші  ночі
Залишивши  час  
Віддався  воді  сповна,
Тремтить  тихий  вальс
Над  прірвою  життя,
Його  спогадів  та  минулого  майбуття  
Скоріше  ця  повінь  горить
Хуртелиця  безжально  кричить,
Аби  вбити  мрії,
Позбавити  тихого  життя.
І  що  буде  далі,
Куля,  дикий  полон,
Нічого  нового,
Все  те,  що  приймає  життя  за  обман,
Аби  жити,  Бог  киває  йому  з  неба,
Тримайся,  кричить  з  повна,
Я  з  тобою,  янгол  твій  поруч,
Он  там  головне  вір.
Зіллється  вогонь  
В  дику  повінь,
А  хлопець  сповна  
На  мить  заплющить  очі,
А  потім  воскреслим  криком  -  кричить,
Я  вільний,  чуєш  Господи,
Ти  подарував  мені  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835457
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 13.05.2019


Я розсиплюсь на сотні шматочків

Я  розсиплюсь  на  сотні  шматочків,
Від  голосу  ніжного,  терпкого  щоночі  
Впаду  в  твоїй  руки,  в  тобі  утоплюся,
Закрию  думки,  вимкну  уяву
І  ніжно  в  тобі  засну  наостанок,
До  світлого  ранку,  
До  перших  перлових  променів  світла,
Я  зостанусь  в  тобі,
Допоки  не  завершить  земля  своє  круговертя,
Допоки  не  зникне  повітря  і  сила  туману,
Допоки  земля  не  зіткнеться  з  небом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834732
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.05.2019


Ти моя аномалія

Ти  моя  аномалія,
Моя  вранішня  гроза,
Терпкий  смак  віри,
Кохання  повні  легені.

Тону  в  тобі  наче
Вечірній  туман  вбиває  кругозір,
Задихаюсь,  кричу,  мовчу  
Темрявою  плентаюсь  в  душі.

Ти  моя  аномалія,
Моя  тятива  терпка  надії,
Моє  спасіння  серед  
Тисячі  брехні.

Мій  Янгол  
Посланий  з  небес  грозою,
Вітром  буйним  приплентаний  до  ніг,
Я  тону  в  тобі  -  ти  моя  манія.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834010
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.04.2019


Шумить час на твоїй долоні

Шумить  час  на  твоїй  долоні,
Тятива  днів  рветься  поволі,
Згорає  плин  думок  невдалих,
Коли  в  твоїх  обіймах  -  я  просто  тану.

Лечу  в  прогалини  мостів,
У  твою  душу  щиру,  рідну,
Ти  мій  рятівник  
Живу  тобою  зараз.

Весна  розправила  ці  крила,  Янголе,
Життя  вдихнула  вмить  мені,
Коли  ти  поруч,  коли  обійми  
Щирі  в  потрібну  мить.

Шумить  час  на  твоїй  долоні,
Я  твоя  на  все  життя,
Яке  тиче  поволі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832762
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.04.2019


Я зійду з планети

Зупиниться  час,
Я  зійду  з  планети  
У  вічному  ритмі  життя  
Гулятиму  серед  нескінченності  зір.

Я  наче  та  птаха,
Облітаю  сотні  планет,
Торкаюсь  сірого  місяця  
Тону  в  темну  безодню.

І  світо  сонця  мені  усміхається,
Теплом  тіло  наге  огортає,
Я  вештаюсь  космосом,
По  ньому  літаю.

І  це  не  кінець,
Пролітаю  галактики,
Заплющивши  очі  кохаючи  час,
Я  обдарована  ніжністю,
Розкриваю  душу
Дарую  усім,
Вона  цей  космос  
По  якому  літаю

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827613
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.03.2019


Весь світ наче чужий

Весь  світ  наче  чужий,
Вештаюсь,  кочую,
Шукаю  пристановище  в  житті  
Поволі  догораю.

Лише  ти  посланий  аби  мене  спасти,
Аби  врятувати  від  муки  
Ти  мій  рятівник,
Я  віддаюсь  в  твої  руки.

Поведи  мене  дорогою  щастя,
Лелійно  шепочи  про  легкість,
Забери  біль  з  серця  
Вітрам  на  злобу  віддай  муки.

Розбий  мій  дикий  гнів,  
Приборкай  мою  темну  сутність
І  лише  миром  оповий  моє  серце,
Я  троянда  серед  лілей  
Я  тону  в  твою  турботу.

Весь  світ  наче  чужий,
Лиш  ти  мій  милий  хороший,
Шукаю  пристановище  в  тобі  
І  тихо  розлітаюсь  на  малі  шматочки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821610
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.01.2019


Мій одяг пахне тобою

Мій  одяг  пахне  тобою,
Кімната  зберегла  наші  обійми
За  вікном  лютує  мороз  
Невгамовно  рветься  до  хати.

Мої  вірші  отримали  відтінок  затишку  
Місцями  пустоти  та  шаленого  кохання,
Я  пишу  для  тебе  
Хоча  ніколи  тобі  про  це  не  кажу.

Мої  вуста  вмирають  без  тебе,  
Вода  не  так  допомагає  як  твої  доторки.
Очі  світяться-вони  пам’ятають  ті  миті  
Шаленство  ніжності.

Моя  душа  плаче  без  тебе  
Сумує  за  словами  про  тендітну  любов,
Чекає  миті  коли  відчує  тебе
І  скільки  би  слів  не  було  
У  цім  дивнім  вірші  
Ти  затишок,  щастя,  моє  життя.

Все  пропахло  тобою,
За  вікном  лютує  мороз...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816636
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2018


Не відпусти мене

Не  відпусти  мене  з  обіймів  ночі,
Птахою  мрій  приклич  гаряче  сонце-
Кохай  мене  в  світанку  див  
Даруй  життя  в  цю  мить.

І  небо  плакатиме  для  нас,
Гаї  шумітимуть  від  люті  вітру,  
А  ми  з  тобою  серед  мрій
В  коханні  безмежному  потонем,
І  щоб  там  не  було
Перестороги  ночі,
Серпанки  днів,
Тятивно  болючі  кроки,
Та  ми  разом  
Гукаєм  в  темінь  до  зірок  
Наставник  нас  побачить
І  ми  мрійливо  в  вічності  потонем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815935
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2018


Він мій

І  як  мені  б  не  боліло
Не  рвалось  серце  на  малі  шматки  
Я  вірю,  вірю  сильно,
Що  все  міняється,  проходять  складні  часи.

Якщо  б  мені  сказали
«Не  вір  Йому-це  просто  гра»
Я  б  птахом  злетіла  в  небеса  
І  слів  не  чула  більш  таких  
Бо  Він  є  мій,  і  це  не  гра,
Яб  з  ним  втонула  в  океані  
Штормовим  вітром  затонула  десь  не  дно
Лише  аби  ніхто  з  людей,
Ніхто  у  світі  не  керував  моїм  теплом.
І  як  би  мені  не  боліло
Я  хочу  впасти  у  Його  обійми,
Кричати  сильно  як  Люблю,
Життя  віддати  за  його  тепло,
Він  всесвіт  тихий,  
Закинутий  шаманський  ліс,
Він  мій  допоки  світять  зорі,
Я  з  ним  допоки  дихає  душа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813889
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2018


Прихистила осінь мене на долоні



Прихистила  осінь  мене  на  долоні,
Обвіває  вітер  нагі  тіла,
Ми  з  тобою  край  дороги
Тонемо  в  безмежне  життя.

Ніч  і  місяць  повен,
Ген  шумлять  осінні  гаї,
Спочорніло  небо
Птахи  відлітають  в  теплі  краї.

Гамлет  загорлав  останнє  слово,
Лист  шумить  над  прірвою  пори  
Тятива  слів  рветься  на  малі  шматки,
Струни  скрипки  грають  мінорно  наче  у  сні.

Сонце  тоне  в  мороку  зими,
Безпощадно  холод  забирає  осінні  дні,
Кольори  землі  змітає  собі  до  вуст  
І  вдихає  мороз,  пронизує  люттю  до  кісток.

Ми  з  тобою  край  дороги,
Нагі  тіла  мерзнуть  в  зимі,
Двулика  королева  Осінь  
Гралась  нами  як  малими  дітьми.

І  вже  здавалось  все,
Здавалось  час  забрала  і  щастя  заховала  собі,
А  ну,  он  дивись  Милий
За  небокраєм  видніє  кохання  в  огні.

Зима  розправить  наші  крила  
І  ми  з  тобою  Любий  в  її  обійми  повернем,
Зігрієм  тихо  душі  
І  вічне  кохання  проживем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812460
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2018


Закричить заметіль

Закричить  заметіль,  вітрила  здіймуться  над  мною,
В  мережевнім  серпанку  я  стою  перед  тобою,  
Ти  ніжно  підходиш,  підхоплюєш  мій  стан,
Я  наче  вітер  розпорошують  в  твоїх  руках,
Тону  в  суцільному  мирі,  віддаюсь  тобі  уся,
А  все  за  мить,  коли  бачу  твоє  прекрасне  обличчя,
І  більш  нічого  не  потрібно,
Душа  кричить,  легка  любов,  а  далі  шаленство  кохання,
Я  тихо  тремчу,  шепочу,  ми  кохаємось  в  повінь,
І  все,  я  мовчу,  я  врятована  тобою,
Коли  лише  вуста  промовляють  «Я  живу  тобою».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806303
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2018


Давай станцюємо вальс

Давай  станцюємо  вальс  
Я  віддамся  тобі  поволі
У  вічному  круговерті  кохання
Я  буду  лише  з  тобою.
І  байдуже  що  завтра  буде  
Усе  мине,  зливою  змиє  наші  перестороги  
Бо  поки  ми  танцюємо  
Відчуваємо  ковток  волі,
А  далі  то  все  байдужість  
Стікає  стрімко  по  наших  венах,
Здається  зараз  в  танці  
Земля  зіткнеться  з  Небом,
А  далі  сильний  вибух
І  більш  нічого  не  вернути,
Допоки  ми  танцюєм,
Допоки  ми  з  тобою  не  розлучні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802463
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2018


Над мурами старого замку

Над  мурами  старого  замку
Я  в  пошуках  її  літав  
Відчувши  у  ній  пристрасть  палку  
Я  пробудивсь  від  сну  в  якому  тихо  спав.

Століття  вимерли  між  нами,
Гілками  дикими  проросли  тихі  дні,
О  мій  принце-спокій,  ти  вернувся  
В  мої  дивні  сни.

Я  зарікавсь  колись  не  пить  любов  з  долонь  
Ти  пробудила  у  мені  жагу  невпинну
Я  знов  попав  до  тебе  у  полон
Молю  пощади  в  ночі,  на  колінах...

Лелійно  цілуєш  зранеті  губи,  
Руками  кволим  торкаєшся  скроні,
Між  нами  немає  спокою,
Ми  з  тобою  мрійливо  потопаєм  у  вогні.

Ми  будем  впиватися  кров’ю  нещасних  
І  стрімко  злітати  у  вись  
Кохаючись  потім  в  травах  диких  і  рясних,
Ми  знов  згоримо  як  колись.

(Створено  спільно  з  Сергієм  Варжелем)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800812
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2018


Цей місяць тихо впаде

Цей  місяць  тихо  впаде
Мені  до  кімнати.
Серпанок  відкриє  двері  
В  нове  цікаве  життя.

Допоки  на  небі  є  зорі,
Допоки  рахую  їх  навмання,
Доти  відчуватиму  легкість
У  наших  щирих  почуттях.

Ти  вірно  промовиш  мені
Й  тихо  затанцює  душа.
Допоки  ми  з  тобою  зв’язані-
Ти  мій,  я  твоя

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800700
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2018


Мені болить цей ноктюрн

Мені  болить  цей  ноктюрн,
Ці  помисли  що  тихо  зачаїлись  в  будинку,
Ця  гра  без  правил,  а  де  мій  спаситель?
Грозою  ударю  себе  по  лиці,
Багряна  ріка  потече  тихо  додолу,
Я  все  ж  жива,  але  отравлена  тобою.
Отрута  розтікається  по  моїх  венах,
Поволі  входить  до  голови,  і  Ти  в  думках  моїх-я  навіжена,
Б’юсь  в  конвульсіях  минулого  тебе.
На  волю  помисли,  на  волю  душу,
Я  рвусь,  кричу,  згораю,  прошу,
Аби  ти  знов  вернувся  у  цей  світ,
Аби  відчувався  смак  лелійних  губ.
Геть,  геть  від  мене  сни,
Геть  усе,  що  мене  болить,
Його  немає  переді  мною,
Я  замовкаю  і  рвусь  з  усього  зла.
Ти  там,  а  я  перед  тобою,
Сміюсь  з  твого  прекрасного  лиця.
Бо  я  божевільна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800133
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2018


І коли моя рана точила

І  коли  моя  рана  точила,
Коли  кров  лилась
Я  не  кричала,  не  ридала,
Вони  говорили  мені:
«Ти  сильна  духом!»
Я  знала,
Коли  серце  прокололи  стрілами,
Одна  вп’ялась  у  мене  п’явкою,
Потягнула  мене  на  дно,
Я  різко,
Стрімко,
Лечу  на  дно,
А  потім  птахом  воскрешаюсь,
Тепер  в  гору  лечу,
І  коли  моя  рана  точила,
Коли  люди  над  мною  гнобились,
Я  була,
І  буду  сильна,
Ви  ще  не  знаєте,
Яка  я  насправді,
І  все  що  не  вбиває  робить  мене  сильнішою,
Я  наситилась  злом  -  тепер  час  радіти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798986
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.07.2018


Залиши мені знак

Залиши  мені  знак,
Ієрогліфом  щось  намалюй  на  долоні,
Втопи  сонце  в  безкрайньому  океані,
Приклич  небо  плакати  без  упину,
Нехай  гори  для  мене  танцюють,
Вітер  мелодійно  колосся  колише,
Квіти  падають  додолу,
Мені  під  ноги,
Нехай  Меркурій  зупиниться  
У  вічному  круговерті,
Венера  позбирає  свої  довколишні  зорі,
А  місяць  нехай  лише  для  мене  
У  ночі  вічно  світить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797329
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2018


Мовчання

Мовчання,  між  мною  й  тобою
Як  бур’ян  виростає,
Ти  абстрагуєшся  від  мене,
Я  повільно  входжу  в  мембрану,
Поволі  сапаю  повітря,
Пливу  через  окени,
І  це  все  за  мить,
Коли  мовчання  між  нами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796946
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2018


Кришталеві сни

Я  ніколи  його  не  бачила,
Ніколи  не  торкалась  ніжної  скроні,
Не  тримала  за  тендітну  руку,
Але  він  тепер  в  мені.
Ніжно  заплющую  очі,
Відриваю  думки  від  землі,
І  на  мить,  на  секунду  або  хвилину
Лечу  кріз  сапфірові  сни.
Головне  аби  з  ним,
Головне  аби  навіть  у  сні.
Я  відчуваю  доторк  його  руки,
Його  лелійних  губ,
Його  щирих  та  ніжних  слів.
Я  ніколи  його  не  бачила  на  яву,
Але  сни  кришталеві  показують  мені  його  світ.
Ти  мій,  чуєш,  ти  тільки  мій

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796412
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2018


Допоки небо плаче

Допоки  небо  плаче,
Допоки  затягнуте  хмарами.
Мій  милий,  давай  разом  танцювати
Допоки  не  настане  ніч,
Допоки  блискавиці  не  розітнуть  небо,
Давай  поволі  танцювати,
Все  вище  до  неба,  
До  неба  підійматись.
Кришталево,  мрійливо,  повільно,
Обійми  наші  -  це  все  що  нам  потрібно.
І  ніжний  колір  наших  очей,
З  відлунням  океану.
Ми  разом,
Ми  вільні,  
Допоки  небо  поволі  плаче.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796189
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2018


Мелодійно

Мелодійно  шумить  вітер,
Мелодійно  хитає  віття
Древнього  лісу  вночі,
Дощ  поволі  рветься  
Легкими  краплями  до  землі.
Торкнутись  би  темного  неба
Обпаленого  сонцем  ще  тоді,
Достукатись  прямо  туди.
Мелодійно  музика  сліз  лунає,
Залітає  тихо  в  прогалини  старих  мостів,
Випрошує  сонно  -  лелійно,
Щось,  що  зробить  щасливим  тебе.
Поволі,  поволі  усе  засинає,
Поволі,  мелодійно  шумить  древній  ліс.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795037
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.06.2018


Серед сотень світлин

Десь  серед  сотень  світлин,
Де  я  щиро  усміхаюсь.
Час  краде  життя,  
Поволі  від  нас  його  витягає,
Мов  кишеньковий  злодій  діє  непомітно,
Ей,  час,  бігом  зупинись.
Десь  серед  сотень  світлин,
Де  я  мовчу,  а  спогади  «жеруть»,
З’їдають  усе  повільно,  
А  що  далі?  Фото,  спогад  і  кінець?
Де  щастя?  Агов,  відзовись.
Десь  серед  сотень,  тисяч  світлин  
Я  плачу,  але  ви  цього  не  побачите.
Десь,  колись,  напевно,  
Ви  дізнаєтесь  хто  я,  а  може  навіть
Не  пригадаєте  ніколи,
А  зараз  я  усміхаю  на  світлині,
Вам,  для  вас,  заради  вас,
Бо  я  надто  довірлива

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794921
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.06.2018


Синім птахом

Здається  я  засумувала  без  тебе,
Здається  земля  вирвалась  з  під  ніг
І  я  полетіла  високо  до  хмар,  аби  побачити  тебе,
Побачити,  як  ти  сидиш  на  розвалинах  замку,
І  закохатись  у  все:  У  ті  волошкові  мрії,
Зелений  пухкий  простелений  килим  з  трави,
Каміння  оброшше  від  спраглого  часу  тепер.
Я  просто  полетіла,  а  ти  бачиш  мене?
Як  давно  ти  забув  і  не  знаєш  де  блукають  мої  мрії,
Моя  віра  та  усе  життя?  Де  воно?  Ти  не  спитаєш?
А  що  буде  далі,  не  знає  ніхто.
Наче  хутір  утворився  ось  тут,  прогалини  часу  
І  я  самотньо  стою  над  проваллям  зими.
Що  далі?  У  що  вірити  мені?  
Почекаю.  Тут.  Ще  мить.  Голубкою  синьою.
А  потім  далеко,  аби  ніхто  не  знав  у  теплі  краї  полечу.
Десь  там,  я  буду  за  океаном,  а  ти  тут.  
Прибережи  миті,  усе  що  ти  знаєш,  усе,  що  пригадаєш,
А  потім  згадай  мене  синім  птахом,  десь  там  
На  розвалинах  замку,  десь  там  де  рветься  сонце
Прямо  аби  впасти  у  долоні  твої.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794039
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2018


Довго я буду мовчати

Довго  я  буду  мовчати
Про  свої  сни,
Які  пропахли  весняними  грозами.
Довго  чекатиму,  
Коли  подме  спокійний  вітер.
Затанцюють  мрії  волошками,
Про  тебе  думки  вкрадуть  ночі,
Зорі  попадають  додолу,
Якщо  я  буду  без  тебе.
Довго  я  ще  мовчатиму,
Місяць  вирветься  із  неба,
Сни  пропахнуть  грозами.
Залишись  тут,  бо  здається  я  закохалась.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793304
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2018


Може я, може ти

Може  я,  може  ти,  
Зможемо  повернути  цей  прекрасний  світ,
А  потім  разом  летіти  до  зірок.
Може  я,  може  ти,
Зустрінемо  попутний  вітер  
Навздогін  відкриєм  таємницю  світла.
Може  я,  може  ти,
Зможемо  реалізувати  наші  мрії,
А  потім  любити  до  нестями,
Й  летіти  до  темного  неба
Розколоте  дикими  блискавицями.
Може  я,  може  ти,
Світ  цей  змінимо  ще.
Полетимо  до  зірок  
Вільними  тоді  будемо  
Може  я,  може  ти,  може  ми...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790643
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2018


Ти на небі

Розривається  серце,  
Ти  на  небі.
Серед  тисячі,  сотень  зірок,
Місяця  крилом  летиш  додолу.
Я  сумую  за  тобою,  
Як  без  тебе  мій  чарівник?  
Зовсім  ніяк,  тону  в  суцільному  білому  просторі,
А  що  далі?  За  що  прийдеться  заплатить?
Не  прощайся  ніколи  зі  мною  
Моя  зоре.
Мій  чарівник.
Мій  місяця  слід.
Залишись  ще  тут,  
Побудь  зі  мною  ще  мить,  
Ще  одну  ніч.
Прошу,  не  йди.  
Зостанься  навіки.
Обійми.  
Приголуб.
Не  йди...
Не  відпускай  моєї  руки.
Ніколи  не  зникай...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789049
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2018


Вони

Вони  оминали  старі  будинки,
Побиті  вікна  у  кіосках  забитих.
На  вулиці  гамір,  діти  існують  
Холод  тіло  пронизує,  душу  щось  лікує.

Вони  йшли  парком,  
Крокуючи  по  бруківці.
Назустріч  йшли  дивні  люди,
Кожен  живе  своїм  життям,  люди  -  як  звірі.

Місцями  дерева,  забиті  чагарники  чортополохом,
Вони  крокують  повільно,  примарно,
Але  вони  все  ж  існують.
Оминають  тіж  старі  будинки,
Наче  нічого  не  міняється,  але  життя  триває,
Чи  то  існує,  пливе,  повільно  вмирає.
Закладені  ампули  з  неминучою  недугою  смертю,
А  що  далі?  Ті  ж  будинки?  Ті  вулички  і  бруківка?
Що  по  смерті  настане?  
Вони  не  знають  відповіді  на  це  питання.
Віра,  мрія,  життя,  
Щось  все  ж  є  приємного  у  вічному  знаменному  амплуа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788034
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.04.2018


Я не спала всю ніч

Я  не  спала  всю  ніч.
Вогонь  
Холод
Мій  внутрішній  світ.
Я  зупинилась  
Вороття  назад  нема.
Я  шалено  втомилась  
Від  нестачі  щастя.
Весна
Брехня  
І  я  одна.
Лише  аби  не  часто,
Лише  аби  не  надовго,
Лише  аби  не  в  думках.
Повільно  мрії  вмирають
Сил  нема.
На  краю  провалля  
Стою  одна.
Зриваюсь  об  камінь,
Лечу  до  самого  дна.
Лише  аби  не  надовго,
Лише  аби  не  часто,
Лише  аби  в  думках.
Сон  поволі  поглинув  мене
На  краю  ночі  я  заснула.
Вогонь  
Холод  
І  мій  внутрішній  світ.
Я  одна...
Серед  тисячі  мрій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786263
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.04.2018


Примарно

Я  зайшла  у  цей  день  примарою,
Вічно  пустою  та  вічно  п’яною.
Кров’ю  своєю  ти  поїв  мене,
А  я  вічно  тобі  віддавалась.

Вітром  польовим,  гірськими  річками
Вдихай  у  мої  вуста,  повільно,  примарно.
Тепло  тих  країв  -  сапфірових  снів,
Молитву  янгольських  слів.

Запах  зрадливої  весни  болем  у  груди  
Мені  повільно  вливається.
Волошково,  брехливо  тону  повільно,
П’янію  від  звуку  тихих  кроків  твоїх.

Надвечір,  у  цей  день  примарно  вертаюся,
Згадую  твої  блакитні  небесні  очі.
Привіт  мій  уявний  світ,
П’яною  мене  ти  ще  не  бачив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782797
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2018


Мінорно

А  якщо  почекати  до  вечора,
А  якщо  почекати  до  завтра?
Чи  не  буде  надто  пізно,
Чи  не  буде  надто  далеко?

Розпорошуються  люди  довкола  
Запорошує  сніг  усю  землю.
Час  біжить  довкола  міста,
Час  біжить  довкола  тебе.

А  завтра  може  й  не  бути,  
Сьогодні  вже  ледве  настало.
Тужливо,  мінорно,  болюче  
Прийшло  наше  світання.

А  якщо  почекати  до  зими,
А  якщо  почекати  ще  літа.
Воно  надто  далеко,
Його  може  навіть  не  бути.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777204
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.02.2018


Ти одна, як самотня невідома земля

Скажи,  хіба  буває  дощ  без  веселки?
Скажи,  хіба  цвіте  троянда  без  шипів?
Скажи,  хіба  можливо  в  цьому  світі  покохати?
Скажи,  хіба  на  світі  варто  жить?

І  про  це  ніхто  вже  не  скаже,  у  присмерку  
Вмираючого  сонця,  бо  все  пройшло.
І  всі  змінились,  тепер  нікому  тобі  про  все  
Говорити,  розкривати  всі  одвічні  таємниці.

Ти  одна,  як  самотня  невідома  зоря,
Як  щойно  впавша  зникаюча  роса.
Ти,  як  єдина  біла  серед  усі  чорних  ворон,
Як  квітка  серед  забитих  диких  чагарників.

Скажи  собі  сама,  чи  буває  дощ  без  веселки.
Скажи  собі  сама,  чи  цвіте  троянда  без  шипів.
Скажи  собі  сама,  чи  можливо  в  цьому  світі  покохати.
Скажи  собі  сама,  чи  на  світі  варто  жить

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774048
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.01.2018


Мереживом спускаюсь у сонний світ

Мереживом  спускаюсь  у  сонний  світ,
Ти  вже  зачекався  втримувати  сонце  в  небі,
Не  впускати  шовкові  хмари,
І  мрійливо  споглядати  чекаючи  мене.

Ось,  я  тут  вже  біля  тебе,  
Відпускай  з  небес  ці  хмари  й  сонце  відпусти
Я  прийшла,  пробач  та  не  надовго  
Допоки  не  настане  день.

Ти  для  мене  зорі  порозкидав  по  небу  
Відірвав  шматочок  місяця  і  віддав  сказавши:
«Це  тобі  на  згадку  про  мене,  й  дивні  ночі  
В  мені».  Запросив  мене  до  танцю.

Вітер  тихий  лоскоче  ніжно  щоки,
А  ми  танцюєм  підіймаючись  догори.
Ти  торкаєшся  моєї  холодної  руки
Наші  пальці  сплелися  навіки.

Мелодійно  пісня  Ангелів  звучить,
Ти  мабуть  зумисне  їх  попросив,
Аби  лише  для  мене  так  прекрасно  грали
Дякую  тобі  мій  Чарівник.

Вже  почало  сонце  сходити,
Горизонт  пітьми  тоне  у  вогні,
Небеса  забарвлюються  у  ніжні  кольори.
«Пробач,  я  маю  йти...»  

Ти  промовив  цілуючи  мене...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773261
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2018


Розгорається полум’я світла

Розгорається  полум’я  світла,
Ти  шукаєш  глибинно  себе.
Щось  колюче  та  тихе  
Повільно  вбиває  тебе.

Гострі  поштовхи  прямо  у  серце,
Тихі  тремтіння  вуст  ніжних  твоїх.
І  повільне  зітхання  востаннє  
«Боже,  невже  це  кінець?»

Ніжно  заплющивши  очі  
Віддав  Богу  душу  свою.
Все  мрійливе  стало  реальне,
А  майбутнє  вже  вічно  живе.

Ти  так  мріяв  про  космос,
Безмежний  лише  уночі.
Про  ту  дивну  невідану  кулю,
Яка  до  небес  підносить  тебе.

Буйний  вітер  витає  один,
Догорає  той  вогник  єдиний.
Ти  тепер  в  моїх  снах,  
Ти  тепер  в  мені  тихо  існуєш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772083
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.01.2018


Чуєш, замовчи!

Шшш...  Не  говори  нічого,
Прислухайся,  як  шумить  жива  вода.
Як  плавно  за  собою  вітер  
Тягне  довгий  шлейф  надії.

Шшш...  Слухай  лише  пустоту  
Вона  має  різні  кольори,  які  притаманні  лише  їй.
Не  говори  нічого  лиш  слухай,  
Як  мелодійно  періщить  дощ.

Ти  знаєш,  що  вода
Змиває  усі  давні  відчуття.
Ти  повертаєшся  в  первинний  світ  надії,
Бо  позаду  лише  почуття.

Шшш...  Тихіше  сподівайся,
У  краще  вір,  нікому  не  розкайся.
Не  говори  нічого,  чуєш  замовчи!
Лиш  слухай,  як  вітер  сильний  дме.  Шшш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771925
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.01.2018


Той, що…

Той,  що  промовляє  
В  затінку  тихих  думок.
Той,  що  ховається  
Від  місяця  тендітно.

Стиснувши  волю  в  кулак  
Прямує  до  зазначеного  місця.
Бореться  у  зграї  диких  
Вовків,  помалу  на  волю  рветься.

Той,  що  береже  життя,  
Як  зіницю  ока.
Той,  що  вірить  у  казки
І  мрійливо  до  мрії  тягнеться.

Той,  що  знає  все
І  живе  лиш  сьогоденням.
Той,  що  з  Богом  вірно  
Йде  крізь  великі  терни.

Він  пройде,  а  повірте  
Не  даремно.
Проживе  життя,  як  належно
І  тихо  у  вічність  попливе.

Залишаючи  за  собою  
Недоспані  мрійливі  ночі.
Він  вже  там,  далеко  в  небесах
Господу  сміється.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771575
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.01.2018


Fac fideli sis fidelis

Будь  вірний  тому,  хто  вірний  тобі,
А  найголовніше  вір  собі  одному.
Усюди  дикі  люди  -  звірі  порвуть  
Тебе  залишать  без  душі  одного.

Нагим  залишуть  перед  Богом,
А  ти  станеш  бридким  собі.
Що  порятує  тоді  тебе?
Невже  хтось  -  щось  зможе  це  зробити?

Можливо  десь  побачиш  відблиск  світла,
Чи  десь  подме  спокійний  вітер.
І  ти  відчуєш  себе  живим,  
Який  пройшов  сотні  важких  доріг.

Тоді  ти  не  будеш  одним  і  вірним  теж  
Не  будеш  кожній  погані  в  цім  світі.
Повіриш  лиш  собі  і  знову  встанеш,
Ітимеш  до  кінця,  адже  ти  знаєш  все.

Хто  бореться,  той  переможе,
А  хто  залишив  все  та  здався.
Ніколи  більш  не  буде  вільний
І  лиш  думки  з’їдатимуть  того.

Хто  все  покинув  і  не  піднявся,
Хто  тихо  заховався  у  кущі.
Ти  йтимеш  далі  все  вперед  
І  радітимеш  кожному  прожитому  дню.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771185
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.01.2018


Потонуло село в тихій імлі

Ось  новий  день  знову  скінчився,
Периферія  міста  загубилась  в  імлі.
Дерева  гнуться  від  дикого  вітру,
село  потонуло  в  безмежному  сні.

Лиш  його  музика  грає  
В  безмежній  імлі  серця  крах.
Сотні  думок,  а  він,  як  привид
Блукає  в  безмежному  сні.

Ще  вчора  був  тут,  
А  зараз  нема,  тепер  чути
Її  серця  безмежний  плач,
Душа  вже  давно  потонула  в  пітьмі.

Вона  знала  його,  а  він  бачить  її  
Навіть  з  тих  гігантських  хмар.
Хто  тепер  допоможе  їй  розуміти  себе?
Коли  його  нема,  хто  допоможе  любити  усіх?

І  ніхто  не  допоможе  вона  сильна  сама,
Щоб  пройти  всі  негаразди  і  дихати  навіть  у  воді.
Вона  може  все  навіть  у  сні
Потонуло  село  в  тихій  імлі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770625
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2018


Ми затанцюєм тихо

Ми  затанцюєм  тихо  
В  наших  легких  мріях.
Моя  душа  сплететься  
Навіки  з  твоєю.

У  ритмі  танцю  -  дикого  вальсу
Ти  не  покинеш  мене  навіки.
Твоя  рука  торкнеться  
Моєї  ніжної  скроні.

Наші  вуста  поєднані  разом
І  ніжний  присмак  тих  лілей.
Яких  ти  так  ніжно  
Запах  вдихав,  він  на  твоїх  вустах.

Ми  затанцюєм  в  полі  
З  диким  вітром.
Кружляєм  разом  посеред  
Небесних  зір.

Ти  не  відпустиш,
І  не  скажеш  до  завтра.
А  вічно  мої  трояндові  
Вуста  будеш  цілувать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770136
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2018


Моя вічність (прозово)

         Сидячи  у  своїй  світлій  кімната,  яка  повністю  час  від  часу  заливається  золотом,  а  відтак  саме  його  грайливими  променями.  Мрійливо  споглядаю  на  пейзаж,  який  відкривається  мені  з  вікна,  у  мене  немає  подиву,  бо  кожного  дня  я  бачу  те  саме  за  вікном,  лише  інші  птахи  пролітають  над  моїм  будинком,  та  на  сто  відсотків  я  не  впевнена  у  цьому.  Зараз  зима,  снігу  немає  «Гора»,  так  я  називаю  те,  що  бачу  за  вікном,  на  ній  виросло  доволі  багато  ялин,  але  шкода,  що  сніг  їх  ніяк  не  може  збагатити,  будинки  збудовані  на  самій  горі  і  городи  які  здаються  падають  у  прірву  ледве  стримуючись  за  край  цього  крутого  спуску,  я  вивчила  вже  все  це  на  пам’ять  і  навіть  інколи  годинника  мені  не  потрібно,  відчуваю  себе  Робінзоном  Крузо,  який  знав  котра  година  по  сонцю.  Я  теж  навчилась  це  робити,  що  –  правда  коли  немає  сонця  і  небо  повністю  тоне  у  білих  молочних  хмарах,  важко  дізнатись  котра  година,  тоді  навіть  день  здається  вічністю,  але  я  гадаю,  що  вічність  це  класно,  хоча  не  у  мому  випадку.  Моя  вічність  триває  більше  вісімнадцяти  років.
         Мій  погляд  повільно  сковзить  на  робочий  стіл  за  яким  я  час  від  часу  малюю,  чи  то  пробую  щось  ліпити  з  полімерної  глини,  воно  мене  рятує  від  нудьги.  Спостерігаю  як  кімната  починає  тонути  в  темноті,  але  вірю,  що  завтра  буде  новий  день,  та  вона  знову  оживе  від  сонця.  Погляд  вже  на  екрані  мого  смартфона  у  якому  я  завжди  щось  записую,  невід’ємна  частина  життя,  мені  з’являються  думки,  вірші  або  цитати  які  я  час  від  часу  сюди  записую  і  музика,  музика  яка  дає  мені  натхнення  щось  творити.  
         Час  така  дивна  річ,  наче  щось  матеріальне  і  його  можна  взяти  в  руки,  направду  я  можу  торкнутись  часу.  Відчуваю  як  він  рветься  від  мене  і  чомусь  не  може  зупинитись  ні  на  мить,    дивно  якось  це  все.  А  дні  як  летять  швидко,  як  птахи  у  теплі  краї  на  осінь  відлітають,  так  і  він  спішиться,  але  ж  йому  нічого  не  грозить,  ні  холод,  тепло,  сніг,  ба  навіть  дощ.  Тоді  куди  він  так  біжить  швидко?  Мій  погляд  плавно  ковзнув  на  небо  яке  видно  з  вікна.  Воно  почало  темніти  і  видно  темні  хмари  у  вигляді  клякс,  які  бруднять  його,  але  це  надзвичайно  гарно  виглядає.  Клякси  у  вигляді  крокодила,  інша  якийсь  диван,  тут  можна  багато  чого  побачити  і  розгадувати  досхочу  кожну  хмарину,  яка  переплітається  одна  з  одною  як  корені  з  величного  дуба.  Кімната  майже  потонула,  світло  -  рожеві  стіни  отримали  дивний  синьо  -  фіолетовий  відтінок,  де  –  не  –  де  видно  білі  плями,  які  не  збираються  міняти  колір,  а  хочуть  залишатись  автентичними  та  недоступними.  Дивне  ось  це  слово  «автентичні»,  одразу  собі  згадую    Львів,  ось  він  справді  автентичний  і  місцями  незайманий,  особливо  архітектура,  цікаві  горгулії  які  перекочували  до  Львова  з  Парижу,  стара  черепиця  на  дахах  і  запах  свіжозмеленої  кави  по  –  львівськи,  ще  музиканти  які  дарують  дитяче  натхення,  старі  кам’яні  леви  які  охороняють  місто  та  львівський  дощ  який  мене  надихає  на  щось  нове.  Кімната  вже  повністю  потонула  у  сутінку,  в  надії  жити  завтра,  за  вікном  зникають  хмари,  а  небо  стає  біле  і  водночас  накривається  темним  шовком.  Я  знаю  це  все  на  пам’ять,  краєвид,  кімнату  та  робочий  стіл.  Закралася  у  голові  думка,  а  можливо  завтра  все  зміниться?  І  я  побачу  щось  інше  окрім  звичних  речей?  Завжди  вірила  і  вірю  у  кращ,  як  би  там  не  було.  А  зараз  час  вечеряти,  як  завжи.  Залишаю  за  собою  шлейф  рожевих  мрій,  та  темну  кімнату,  яка  повністю  залита  темним  чорнилом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769866
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.01.2018


Божевільна

Ти  кажеш  я  божевільна.  Але  чому?
Чи  не  тому,  що  пропахла  духом  диму  і  полини?
Чому  ти  покидаєш  мене  на  половині  ціє  дороги?
Довгої,  та  нестерпої  водночас  милий.
Це  місяць  за  душу  зачеплений  рогом
Зводить  з  дороги  в  пекучі  кропиви.
О  ні  чому  так?
Чому  місяць  не  так  яскраво  світить?
Чому  дорога  така  важка?
Бо  світ,  певно,  зійшов  з  орбіти,
Бо  не  маємо  маяка.
Де  нам  все  повернути  щоб  було  як  колись?
Де  відчути  ніжний  доторк  твоєї  руки.
Вітер  тихо  мені  в  спину  шепоче  ,навіює  спогади  давні.
А  я  все  танцюю  над  прірвою  там  де  ти.
І  допоки  ти  там  танцюєш,  на  мить  жевріє  давній  знак,
Хто  сказав,  хто  сказав,  що  минуле  не  маяк?
Хто  сказав,  що  я  не  твоя  ?
Хто  сказав,  що  сонце  сяє,  а  зорі  падають  з  небес  ?
Хто  сказав,  що  в  світі  немає  чудес  ?
І  про  це  вже  ніхто  не  скаже,  бо  за  нами  пішли  слова,
Хіба  ж  ними  себе  не  зв`яжемо,  щоб  я  твій,  щоби  ти  моя.

(Створено  з  «Небесним»  поетом)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769660
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.01.2018


Зупинись

Я  не  можу  повернути  назад
Вже  мною  пройдений  шлях.
І  час  зупинити  не  вийде  ніяк
В  світлі  сонця  потоплений  рай.

Без  повертання  спраглого  часу  назад
Стрілка  годинника  люто  біжить.
Секунди  тихо  потопають  в  смутку,
А  я  на  краю  одна.

Бо  час  ніяк  не  вернути
Він  втікає  з  рук  моїх  наче  птаха  з  клітки.
Я  стараюсь  ніжно  торкнутись  його
Та  він  надто  колючий  .

Зупинись,  зупинись  хоч  на  мить,
Дай  вдихнути  ніжності  осінь.
І  торкнутись  опавших  листків,
Що  золотом  покрила  осінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769490
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.01.2018


Я живу в своїх віршах

Я  живу  в  своїх  віршах,
Ковтаю  слова  спрагло.
Поїдаю  сотні  образів
Наче  навіжений  рвусь  з  в’язниці.
Давніх  поетичних  поколінь  
Намагаюсь  щось  своє  принести.
Та  ні,  мене  все  цькують,
Говорять,  що  не  так.
А  я  усе  творю.  
Бо  у  мене  лише  слова,
І  дивні  болісні  душевні  відчуття.
Моє  життя  -  це  вірш
Який  я  несу  крізь  призму  століть

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769306
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2018


Erare humanum est

Людині  властиво  помилятись  
Мабуть  і  ти  пішов  тому  не  попрощавшись.
Ти  зник,  як  вранішня  зоря  
Поплив  десь  собі  у  забуття.
Забув  сказати  «прощавай»
Лише  промовив  ніжно  мені.
У  тебе  все  попереду,  лише  прибережи
Життя  своє  і  проживи.
Свій  кожен  день,  наче  востаннє  
В  думках  мій  погляд  залиши.
Але  чи  це  було  прощання?
Ти  не  сказав,  що  вже  ідеш
І  я  прийняла  це  як,  що  ти  ще  повернеш.
Зайдеш  у  мою  теплу  хату  
І  ніжно  так  принишкло  обіймеш.
Та  ти  пішов  і  не  сказав  до  завтра,  
Не  промовив  прощавай.
А  заховався  у  густий  нічний  туман.
Ти  помилився,  адже  людині  
Властиво  помилятись,  милий.
Я  вірю,  що  колись  ти  скажеш  
Прощавай  й  обіймеш  ніжно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768521
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2017


Серпантином в‘їжджаю у мрії

Серпантином  в’їжджаю  у  мрії
Тонко  відчуваю  Господню  підтримку.
Потроху  встаю  з  побитих  горем  колін
Вдивляюсь  в  життя,  наче  я  за  штурвалом  
Керую  власним  кораблем.
Пливу  десь  далеко,  за  сотні  морів
Махаю  чайкам  у  небо  привіт.
І  наче  сама  я  літаю  над  містом  «мрій»
Залітаю  в  прогалини  дивних  мостів.
Повітря  кохає  мене  й  підносить  
Високо  над  дахами  дивних  будинків.
Я  одна  у  цілому  всесвіті  моїх  дивних,
А  може  й  часом  дитячих  мрій.
Безмежний  космос,  який  був  між  нами
Тепер  лише  мій.
І  запах  скошених  у  полі  диких  квітів
З  тихою  росою  мій.
Танці  з  другом  вітром,  який  підносить  мене
Лише  мій.
І  все,  що  вмістилось  у  моїй  голові  
Є,  було,  й  буде  моїм.
Я  рушаю  у  мрію,
Я  рушаю  вперед!
Залишаючи  за  собою  запах  
Свіжих  відчуттів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768098
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.12.2017


Прожиті дні

Нами  прожиті  дні
Марево  років  як  оаза.
Прокажені  думки  
У  вічних  муках  зітхання.
Шепіт  тихого  кричання
Конвульсія  життя.
І  це  здавалось  все  
Для  вас,  а  може  й  для  нас.
Апокрифічна  мова,  яка  не  увійшла  
До  нашого  легкого  спілкування.
Десь  у  кутку  зачаїлися  думки  
Про  вічне  життя.
І  в  погоні  «вічно»  жити.
Вбиваєте  усіх  «святих».
На  своєму  кривавому  шляху
Підпалюєте  лють  як  тече  по  венах.
Агонія  життя,  і  ви  в  останнє
Ламаєте  усі  життєві  мости.
Нехай  навіть  вони  у  вашій  
Дивній  голові.
І  на  останок  ваші  «легкі»  дні
Які  вбивають  вас  повільно.
Над  ліжком  чорна  діва  витає
Кімната  пропахла  духом  надії.
Вами  прожиті  дні
Віра  у  Бога  приходить  з  роками.
А  вже  тепер,  надто  пізно
Молитись  до  отця.
Просити:  дайте  милість
Ви  вже  не  тут,  а  тіло  згортаєте  від  болю  повільно.
Останні  подихи,  думки  і  мрії
Ви  вірите,  що  все  ще  триває.
Остання  мить
Душа  влітає  до  Бога  в  руки.
Спаситель  рятує  прокажених.
Навіть  у  час  розпуки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767690
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 23.12.2017


Чи чуєш?

Чи  чуєш,  як  тихо  дощ  по  ринвах  стіка?
З  зелених  листків,  що  на  краю  міста  роса.
Додолу  з  висока  впала  на  мої  босі  ноги.
Які  витанцьовують  твіст  на  шалених  пройдених
Людиною  відомих  магістралей  в  ночі.

Я  танцюю  одна  .  Чи  чуєш  ти  грім-грізний  з  неба?
І  блискавка  ударила  напролом  у  землю.
Заметушилися  незаймані  гаї,
Принишкли  довгі  українські  степи.

А  я  одна,  танцюю  все  далі  під  темним  небом,
Затягнутим  чорним  пеклом.
Чи  чуєш  як  вітер  свище  холодом  в  мені?
І  тобі  крізь  сотні  міст  намагається  про  мене  розповісти.

Закриті  вікна  у  твоєму  домі,
Мабуть  тобі  сняться  сни  кольорові.
І  вже  мабуть  не  пам’ятаєш  ти  мене,  з  думок  вирвані.
Твої  присяги  які  говорив  мені  вночі.

Чи  чуєш  крик  мій  як  в  останнє?
Я  наче  птаха  рвусь  крильми  з  неволі,
В  волю,  хочу  жити  добре!
А  ти  все  не  даєш...

Чи  чуєш  як  болить  моє  зранене  серце?
Проколуте  сотнями  гострих  слів.
Як  тихо  з  очей  калинові  сльози  течуть,
А  ти  все  спиш.

Прокидайся  вже  скоріш,  давай  разом  танцювати!
Кожну  ніч  ми  будем  разом,  і  не  будем  спати.
Чуєш  грім  і  блискавку  незнану?
Чуєш  крик  і  голоси?
Чуєш  спокій  на  світанні.
Милий  мій,  усе  забрали  в  мене  сни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767526
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2017


Стріла шмигнула поза очі

Стріла  шмигнула  поза  очі
Моє  життя  біжить.
Час  невпинно  усе  поглинає
Чорна  рідина  з  очей.
Я  непритомна  від  думок.
Наче  усе  кінець,
Але  кінець-це  і  є  початок.
Коли  тобі  здається  важко  
Приходить  болюче  розуміння.
Твори-це  все  що  в  тебе  є.
Живи  бо  час  іде,
Він  невгамовно  усе  поглинає.
Життя  у  тебе  одне.
Мої  думки  заполонили  
Дикі  крики  у  голові.
Я  борюсь,
Але  що  з  того  ?
Хто  ви  усі  такі  ?
Я  встаю  ,  торкаюсь  краю  мороку
Падаю  на  землю  запалену  сонцем  болю.
Розплющую  очі  та  дивлюсь  на  небо.
Руки  трусяться  я  вірю.
Я  намагаюсь  далі  жити.
І  у  мене  це  вийде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766971
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2017


Я борюсь за життя

Господи,  я  борюсь  за  життя,
Згораю  від  думок  болючих.
Моє  крихке  дівоче  тіло
На  сотні  шматків  рветься.
Душа  пуста-агонія  життя,
А  хто  насправді  я?
На  що  я  заслужила  
До  життя?
Хто  вийме  з  мене  цей  кинджал?
Який  у  груди  мов  п‘явка  вп‘явся!
Хто  вдихне  свіже  життя?
І  наостанок  
Хто  подарує  легкість  відчуття
Що  життя  лише  початок!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766777
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2017


Як ?

Як  це  тихо  по  землі  ступати?
Як  стопами  по  мокрому  моху  іти?
Як  стояти  самому  у  воді?
Як  по  дикому  полю  невгамовно  
Від  метеликів  втекти?
Як  це  падати  на  траву,
Яка  дзвенить  від  вітру?
Як  кружляти  від  дикого  вітру?
Як  танцювати  на  тихому  дощі?
Як  все  це  мені  зробити  ,
Нуте  розкажіть!
Дайте  шанс  самій  рухатись  вперед!
Дайте  надію  на  світле  життя!
І  рухатись  лише  вперед!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766555
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2017


Я марю тобою ночами

Я  марю  тобою  ночами,
Кричу  у  глибоку  пітьму.
Благаю  щоб  ти  повернувся
Як  сонце  рятує  весну.
А  ти  у  малій  домовині
Все  тихо  та  ніжно  спиш.
Я  прошу  вітру
Аби  тебе  пригорнув.
Торкаюсь  холодної  землі,
Яка  накрила  твоє  тіло.
Намагаюсь  взяти  тебе
За  ніжну  руку  крихку.
Я  марю  тобою  ночами,  
Впускаю  тебе  у  думки.
А  ти  ласкавим  голосом
Промовляєш  тихо  мені.
Про  місяць  зачеплений  рогом
Та  дивну  незайману  весну.
Ти  водиш  мене  край  дороги
Коли  я  в  гарячці  лежу.
Даєш  мені  надію  далі  жити
Говориш  що  я  все  пройду.
Але  чому  ж  тебе  тоді  нема?
Я  марю  тобою  ночами,
Впускаю  твій  дух  у  душу  свою.
Милий,  скоріш  повертайся,
Бо  так  охота  обійняти  тебе.
Хоч  на  мить...
Дай  вдихнути  ніжності  вуст  твоїх.
І  ніколи  не  відпускати  
Незаймані  ночі  в  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765585
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2017


Відчуття

Моя  зранена  душа.
Мої  нагі  слова.
Моє  зболіле  серце.
У  голові  літає  мошва.
Моя  дивна  уява.
Шепіт  тихого  тремтіння
Місяця  в  кімнаті.
Бокал  червоного  вина,
Але  це  кров  моя.
Я  грішниця.
Думаю  про  тебе  
Навіть  у  снах.
Ти  заполонив  мене
І  голос  рветься  на  волю.
Крик  у  безодню
Темну  підлогу.
Невже  тобі  
Так  важко  .
Відповісти  тихо  мені.
Та  ні  ,ти  рвеш  мене  
На  малі  шматки.
Пожираєш  мою  душу
Як  дикий  лев  малу  косулю.
Ти  для  мене  все.
Ооо  так...
Ти  моє  життя.
Але  я  в  сеж  сама.
Моя  зранена  душа.
Мої  нагі  слова.
Моє  зболіле  серце.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764639
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2017


Вперед

Агов  ,ти  зупинився?
І  перестав  іди  вперед?
Нумо  швидко
Волю  у  кулак  зібрав!
Бігом  почав  творити!
Ти  ж  поет  і  знаєш,
Що  з  цим  робити.
Вставай,  вдихай  аромат
Її  незайманого  волосся.
Дивись  в  перед,
не  озирайся.
-«Ей  Поете!»
Залиши  трохи  натхення
На  завтра  мені.
І  може  я  тихо.
Заримую  тобі  вночі.
Свої  делікатні  вірші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763480
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.12.2017


Вона

Вона  прийшла.
Дмухнула  холод  поза  очі.
Накрила  землю  білою  ковдрою.
Позапрягала  сніжні  коні.
Прокралась  в  дім,  де  мати.
Сина  навчала  жити.
Та  потягла  його  у  біль.
Його  життя  тримається  на  волосині.
Тонка  межа.
І  багряний  слід  принишкло  стіка.  
Його  груди  наповнились  болем  пекучим.
Життя,  як  тятива.  
Хлопчина  ще  побореться  
З  неминучим  холодом.
З  тими  кіньми,  які  намагаються  його  збити.
Хто  ти  така  аби  все  забирати?
-Я  твоя  війна.
Заберу  я  всіх  синів  від  матерів.
І  більш  не  буде  в  них  тепла.
Накрию  землю  я  червоним  морем.
І  не  віддам  життя  їхнього  нікому.
Позабираю  все  собі.
Буду  з  ними  в  моїм  темнім  лоні  гратись.
А  всі  будуть  страждати.
Я  біль,  нещастя  я  найгірше  що  було.
Хлопчина  бореться  з  життям  
На  смертнім  ложі.
Вона  хапає  його,  а  той  рветься  в  волю.
Удалині  гарматні  постріли.
Молитву  Богу  чутно  в  мами  в  хаті.
О  Господи,  прошу,  не  дай  їй  нас  зламати.
Небесний  Отче  й  Матір  Божа,  Збережи  життя  моєї  рідної  крові.
Дай  все  пройти,  оберігай  мого  сина.
Хлопчина  виривається  з  її  темних  рук.
Подумки  біжить  так  тихо.
Вона  рветься  за  ним.
Як  звірі  дикі.
-Не  дам  тобі  я  врятуватись.
Кричить  війна  йому  зухвало.
Він  виривається  іще  сильніше.
-Я  маю  жити.
Його  долоні  торкаються  її  тіла  ніжно.
Думки  про  те,  що  було  у  житті.
А  ще  про  неньку  рідну.
Ще  мить,  і  я  живу...
Заметіль  кружляє  в  полі  тихім.
Мати  сина  пригортає.
Хтось  не  зміг  вернутися  до  рідної  хати...
Але  життя  триває.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762850
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 28.11.2017


Незнаний край

Вітер  з  отарою  білих,  як  привиди  небачених  сніжинок.  
Дорога  пуста,  а  я  мчу  лише  вперед.  
Повітря  сапаю,  як  грішник,  який  рятує  в  чистилищі  душу.  
Вдихаю  життя,  
наповнюю  легені  морозним  киснем.  
Вдалечині  чую  потяг,  що  рветься  із  залізниці,
як  скажений  кінь  намагається  вирватися  від  пряжки.
Гучне  пищання  -  гальма  потяга!
І  він  зупиняється  та  просить  присісти.  
Повезу  тебе  в  край  той  незнаний,  захований.  
крізь  сотні  невідомих  магістралей.  
Де  дощ  без  зупину  летить  до  землі,
А  дерева  невгамовно  намагаються  від  нього  втекти.
Де  світло  дає  лише  величне  сонце.  
А  вночі  небо  затягнуте  чорним  та  багряним  килимом.  
Я  можу  допомогти  тобі  заблудитись  в  цьому  місті,  налитому  сигаретним  димом  ...
Заблукати  в  цьому  місці  мабуть  зумисно.
І  вітра  та  його  отару  тягну  повільно  за  собою.
Вдихаю  сигаретний  дим  з  його  лиця.  
Привіт  моя  незнана  душе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761585
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.11.2017


Нагі слова

Світлі  пасма  
Розвивав  повільний  вітер  .
Мої  волошкові  очі  
Прикуті  до  шалених  магістралей.
Слова  так  рвуться  
І  я  ніжно  промовляю.
От  що  вони  
Там  роблять  на  тих  скажених  дорогах?
Навіщо  так
Вони  усі  живуть?
А  він  тихо  мені  відповіда
Своїм  приємним  тембром  повільно.
Кожен  живе  своїм  життям  
Хтось  спішиться  існувати.
А  хтось  втікає  від  неминучої  смерті.
Але  всі  вони  одні.
Я  замовкла  
Слухаючи  те,  що  він  говорить.    
У  моїй  голові  сотні  думок.
Я  вирішила  заглянути  йому  в  очі,
налиті  янтарним  золотом.
"Але  я  не  розумію  їхнього  життя"  -
вимовилось  мені.
Краще  б  вони  берегли  
Те,  що  їм  дає  Господь,
А  не  їздили  туди-сюди.
Це  життя  тому  вони  
Самі  обирають
Що  і  як  мають  зробити.    
Тому  варто  хвилинами  жити.
І  берегти  те,  що  
залишилося  їм.  
Це  круговерть,
в  якій  усе  закінчиться.  
А  потім  все,
лише  чорна  вуаль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761240
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 19.11.2017


Огорнула

Огорнула,  огорнула  мене  осінь  
незнаним  болем.  
Огорнула  в  темний  плащ  
й  попросила  потонути.  
Потонути  в  обійми  темної  ночі.  
Віддатись  нестримному  вітру.  
І  проливати  сльози  
напролом  сонцю.  
Осінь,  ти  мій  біль,  
ти  моя  журба.  
Ти  забрала  все,  що  
мені  потрібно  було.  
Ти  дала  те,  що  я  просила
ба  навіть  більше.  
Хоча  головного  вже  нема.  
Гей!  Давай  із  тобою  я  пограюсь!
Теж  від  тебе  все  я  заберу.  
Позриваю  листя  з  дерев.  
І  вдихну  тобі  в  легені  
літній  вітер.  
А  ти  злякаєшся  й  підеш.  
Хоча  вже  більше  нікого  
не  вернеш.  
Королево,  постій,  
поверни  годинник  назад!
Серце  плаче,  а  душа  кричить!
Прошу,  
поверни  хоч  на  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761061
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.11.2017


Душе моя німа

Душе  моя  німа
Огорнута  смутком  одвічним.
Непройдених  мною
Важких  життєвих  доріг.

Як  вирватись  з  болю
Незнаного  в  мені?
Хочеш  я  тобі  тихо  заримую.
І  складу  усе  в  німі  вірші.

А  ти  слухай  і  просто  існуй.
Бо  я  вже  не  живу.
Огорнула  ти  мене
Болем  та  жалем  важким.

Слухай  лише  мене.
І  музику  німу,  душевну  мою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760905
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.11.2017


Десь витаю я у просторі

Десь  витаю  я  у  просторі.  
Десь  удалині.    
Тут  все  пусто,  тихо,  сумно.  
Мучусь  я  на  самоті.
Серце  тихо  стиснулось,  руки  аж  тремтять.  
Я  кричу:  "На  поміч  люди!"  -
Всі  мовчать.  
Всі  заснули  тихим  сном,  все  накрилося  вуаллю...
Де  я?  
Хто  я?    
Прошу,  поможіть!
Десь  витаю  я  у  просторі.  
Десь  на  самоті...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760743
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2017


Terra Incognita

Невідома  земля.
В  суміші  з  диким  вітром.
На  земних  небесах.
Люті  ворони  довкола  крутять.

Ти  один  якось  так.
Точно  я  смію  сказати.
Бо  невідома  земля.
Лише  раз  може  існувати.

Як  би  там  не  було.
І  хто  що  б  не  казав.
Але  всім  нам  самотньо.
Тому  і  мовчу  я.

Невідома  земля  в  тобі
Мені,  і  це  точно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760617
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2017


Mea mors tua vita

Моє  життя  ,  твоє  життя  .
Як  приказка  з  латини  влучно  .
Mea  mors  tua  vita  .
Перекладається  дослівно  ,точно  .
Моя  смерть  ,  твоє  життя  .
На  могилі  це  сказати  важко  .
Але  грішник  у  житті  ,
Котрий  кохав  хоча  раз  .
Повинен  вмерти  легко  
І  ніжний  дотик  опісля  смерті  
Йому  відчутно  має  бути  .
Бо  він  прожив  ,  повірте  недаремно  .
І  як  Ромео  із  Шекспіра  
Вмерти  мусів  .
Його  смерть  ,  моє  життя  .
Перекладаю  влучно  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760464
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2017