| Сторінки (16/1527): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
позбутись его
в оболонці тіла
лишиться божа іскра що влетіла
в момент зачаття/поєднання двох клітин
позбутись его
з всесвітом єдин
зомлієш з величі того єднання
бо святості підходиш бездоганно
спали неспокою вагання
лиш тиша
тільки з чорним ділись/розтанули і інші кольори
не чутно темряви
одне суцільне світло
по спектру не розкладене/привітне
згори струїться струнами міцними
висвітлює один лиш дух в людині
і всі навколо добрі/рівні/чисті
однаковісінькі
дрібнять намистом
утопії блукають садом
розпутне его то душі принада
позбудешся і втратиш вмить
себе для світу
й світ для себе втратиш
цей вимір для персон з його безмірним ражем
людям без его в інший вимір путь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2021
Натхнення пре з всіх дірок організму,
І ті, хто поряд, у цунамі-зоні.
Не видихнеш – мокряк засмокче кризи,
А ґвалтувати інших – не резонно.
Розумний вихід винайдено людством:
Закарбувати подих у творінні.
Гарне вино насититься, загусне.
Той питиме, кому воно потрібне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2021
На ланцюжку гойдається прикраса.
Його цілуєш зично, напоказ.
Ти думаєш мене такий жест вразить?
Фальш сам себе заводить у екстаз.
Мій хрест в мені – одвічне перехрестя:
Направо, вліво, вгору, а чи вниз.
Одвічний вибір між жагою й честю.
Одвічний блюз життя, танок реприз.
Горизонтально блудить мозок скудний
Вліво – в минуле, вправо – в майбуття.
Реальність перехрестя, бачте, нудно:
Відсутні тут регалії звитяг,
І мрій нектар, що мимо вуст стікає.
Сховатися так хочеться в пласти.
Шлях вертикальний мало хто долає:
Не легко вгору по прямій іти.
Свій хрестик цілувала театрально,
Бажаючи пробити на сльозу.
Сама себе розчулила обманом.
Втішайся. Я свій далі хрест несу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021
Вечір заховав в тумани ніжні очі.
Жме нудотливо-духмяне твоє «хочу»,
Наливається бажанням в стиглі груди.
В скронях гупає питання «як ся буде?»
Повний місяць бродить лугом в росах-травах
У судому розум вводить слів октава
І твоє й моє бажання в серце жалом.
Вже трамплін, та ще пружинить волі слалом.
Зникло все, єдиний грієш сирість ночі.
І боюся, і не вмію. «Вибач, хлопче.»
В сум ведеш мене додому. Щастя ділось.
Кажеш «жаль, не збив оскому, а хотілось.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2021
Прокинувся світ, муркотить, м’яко топче животик.
Далекий трамвай щось простукав в перетинки сонні.
Предмети із темряви сходять химерами готик.
В мені проявляється всесвіт чужий і знайомий.
Ввірвався в вікно свіжий подих вологи повітря.
Арабка звичністю тішить, робу ста смакує.
Спрацьовує тіло-приймач на розкладення світла.
Лиш це відчуваю, та знаю, що й інше існує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2021
Простішою будь, і до тебе потягнуться люди.
Спрацьовує принцип, та все ж береги не забудь.
Прогнешся – отримаєш лестощі, пестощі в блюді.
Засмокчуть масненькі, замнуть особистості суть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2021
Попрала білизну.
Панове, чекайте дощу.
Насупилось небо,
Все в Бога для мене готове.
Така господиня.
Себе знов прощу й відпущу.
Дощ – привід для смутку,
Як в серці немає любові.
Захлюпала радість,
Бульбиться в калюжах блідих.
Хто землю залляє,
Той згодом осушить, остудить.
Зросли парасольки,
Ховаються очі під них.
Щасливі, нещасні,-
Однаково змочені люди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2021
На глибинах тиха радість,
На глибинах вічна ніжність.
Де блукала? Чом так сталось?
Билась хвилями об вічність.
Настої пила полинні
З келиха щедрот безодні.
Необачна, п’яна, дивна…
Вчора ще було. Сьогодні ж
Граю з сонцем, граю з вітром.
То зросту під саме небо,
То струмком дзвінким, привітним
Роздратую старість вербам.
На моїх глибинах тиша,
Ніжність ранку, води талі.
Щастя скоромовку пише
Кеглем п’ятим у астралі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2021
Обожнюю політ кривих думок
Стерильної у недоуцтві вати:
"Зеленський нам не вирок, не урок,
То був проект, і втюхали нам Штати."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2021
Чинність серпантину літа.
Радість прохолоди ранку.
Боса діва - кармеліта,
Бога безсловесна бранка,
Славить тишею ці дні.
Так не зможу. Це мені
Не вдавалося й не вдасться.
У молитві тихе щастя
Возвеличує Христа.
З мене ж вічно рветься слово,
Часом, грубе, випадкове.
Хто вкладає у вуста?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2021
Мелодії думок прозоро-тихі.
Свідомість чистим дзеркалом дзвенить.
Дощ очищає світ від бруду, лиха.
Реальність в’ється в нескінченну мить.
Басистий грім розбудить спозаранку.
Світло долає темряву в борні.
Вдихає свіжість радості фіранка.
Здається знов літала уві сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2021
Цікаві враження привозять люди
З Туреччини: з руїн, готелів, гір…
«Як фініки, гівенце у верблюда»,-
Чувак, таки, розширив кругозір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2021
Стань тим, заради кого варто жити.
Будь тим, заради кого кожну мить
Цей всесвіт вимальовує орбіти,
Земля навколо Сонця в танго-ритмі
Себе забувши, віддано летить.
Стань тим, єдиним, з снів дівочих чистих,
Розхристаних у щебеті птахів,
Розсипаних гранатовим намистом,
Сховавши сором в зелень зрілу листя…
Ще не забруднених в безпечність слів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2021
Небесна твердь. Податливість грунтів.
Мить, міріади струменів дзюрливих
Безжально впились в простори степів.
Вітер стогнав, вгризаючись у зливу,
Та вже не мав ні влади, а ні впливу:
Вода заповнила прозорий світ.
Змістилися пласти твердих порід
І лезо блискавки з ніщо явили.
Вона зійшла далека і безсила,
Та розірвав прадавнім страхом грім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2021
Протерлися улюблені штанці?
Віддай в село комусь для огороду.
Нові ще жмуть, однак у тому й сіль:
Підтягнуть попу, тим підкреслять вроду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2021
Ти інший. Ти собі це вже дозволив,
Чи лізеш в рамки, щоб зламатись знов?
Достатньо в серці мужності і волі,
Буденності позбутися оков,
Обрати шлях за для якого йшов
В цей світ?
Зозуленям між рідних, друзів
Вживаєшся в стандартну глупу роль.
В гріхи, до забуття, безжально грузнеш,
Бо як не дієш, то від горя луснеш,
Не взнавши, що в потенції – король.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2021
З страху кричу молитву,
З туги її ридаю:
Дай нам уламок світла,
Дай нам ковток повітря,
Дай нам шляхи безкраї.
В хрест замикаю тіло.
Хрест – то печать від бісу:
Згиньте нечисті сили,
Згиньте думки зчорнілі,
Згиньте тумани сизі.
Богу молитва – тиша.
Слово – то огорожа:
Тьмущі, що пеклом дише,
Звабі, що кров’ю пише,
Хворі, що стелить ложе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2021
Щасливі каву п’ють з коханими у Wien,
Нещасні – ходять, дражнять мужиків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2021
Дай гроші бідному – він закопає
На чорний день, й живе на копійки,
Бо бідність – сенс життя. Інших – не має.
Чуже багатство – в пазурі голки.
Нещасного обурить щира радість
І роздратує злого - доброта.
Не змінюються люди, що дісталось,
Те знову й знову в серці пророста.
Хай дотліває той, хто ледве тліє.
Хтось догниває? Теж не заважай.
Роблять, що вміють, мають світлу мрію,
Їм винні всі. Хіба не справжній рай?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2021
Хворенькі люди набивають бруд у шкіру,
Бо модно, а для їсти голова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2021
Народ, що клоуна за гетьмана обрав,
Вартий життя, що має. Стань обабіч.
То кров твоя, ти родом з його лав,
Та все ж не привід простиратись навзніч,
За неуцтво платити і гріхи.
Стань особистістю. Пишайсь собою.
Брудниться влада всяка, як сніги
По веснах сходить. Та якщо ти воїн
До боротьби готовий будь завжди,
Бо лише рабство подають на таці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2021
любить/не любить
до біса
гойдалки в формаліні
ржавий/скупий зойк куліси
тишу сплюндрує нині
збудить лихого сну
маєш себе одну
в залишку
у сухому
пестила серцем мальви
весело їх зім’яли
збили жаги оскому
ті що не сплять вночі
смійся/ридай/кричи
звірі
вони без квітів
якось живуть у світі
кинь те
не клопочись
жебракуватимеш радо
душу порожню/дім
навстіж відкриєш
не вкрадуть
ніц
бо не вкрадеш стін
там, де немає забрати
там не цікаво їм
людям
чи людям?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2021
Моя нова робота.
Полотно. Олія. 60х60
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2021
Дітей вчимо: умій давати здачі.
Дорослі, збиті власним етикетом,
Себе гнітять за всі свої невдачі,
За всі галімі згини до сюжету.
Зґвалтована? В якій була спідниці?
Обкрадена? А ти молилась Богу?
Як зраджена, - нікчемність роздивився.
Змирися. Заслужила. Радій з того.
Так, заслужила, бо мовчиш в ганчірку,
Бо егоїстка,- люди ж натякають
Яка для них приємна поведінка,
А їм все щоки вправно підставляють,
Щоб грамоту отримати з небес,
Щоб зло сьогоднішнє у душу закопати.
Судити легко, важко – покарати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2021
Діючі особи:
Гномик
Сорока
Струмок
Свинка
Яблуня
Лис
Їжачок
Змій
Дерева
Поросята
Маленькі яблуньки
Дія І
Ліс. Дерева розходяться, відкриваючи галявину по якій крокує Гном.
Гномик: Я добрий гном, веселий гном,
Ще вчора був я малюком,
Ще вчора лісова рідня
Повчала, мучила щодня.
Та років виповнилось сто,
Тепер не вчитиме ніхто.
Без няньок і без вчителів,
Дорослим став, як і хотів.
Тепер мій дім цей темний ліс
Сміх, радість запанують скрізь.
Знайти сто друзів мушу лиш.
Життя моє почнись скоріш.
З’являється сорока.
Сорока: Шум-гам! Шум-гам! Гномик, малюк, ти в лісі сам? Ти заблукав? Ти згубився? Жах, жах. Гноми загубили свого малюка.
Гномик: Вчора мені виповнилося сто років. Я став дорослим. Тепер я можу робити все, що хочу.
Сорока: Сто років? Сто років! А що ти хочеш робити?
Гномик: Не вмиватись зранку.
Сорока: Жах, жах! Новина! В нашому лісі оселився Гномик, який не хоче вмиватися зранку.
Гномик: Агов, Сорока, де цей Гномик? Я хочу з ним подружитися.
Сорока: Жах, жах! Новина! Грандіозна новина.
Сорока зникає.
Гномик: Ой. Я забув привітатися. (вслід Сороці) Доброго ранку!
Струмок: Доброго ранку!
Гномик: (озирається) Ви хто?
Струмок: Струмок.
Гномик: Ви де?
Струмок: За пеньком.
Із-за пенька з’являється Струмок
Гномик: Ви чули? Сорока розповідала, що в лісі оселився Гномик.
Струмок: Гномик, що не бажає вмиватися?
Гномик: Так. Він мені вже починає подобатися.
Струмок: Мені здається, що Сорока повідомляла про Вас.
Гномик: Мені вона повідомляла про мене? Навіщо? Я ж знаю і сам, що поселився в цьому лісі.
Струмок: На те вона і Сорока, щоб говорити всілякі дурниці.
Гномик: А я повірив їй, як маленький Гномик, якому ще виповнилося сто років.
Струмок: Сто років? Покажіть себе.
Гномик демонструє себе Струмку.
Струмок: Вам би не завадило освіжитися.
Гномик: Нізащо!
Співають.
Струмок: Водиця чарівна!
Гномик: Вона змиває бруд?
Струмок: Вона змиває сором, біль і тугу.
Гномик: Сто років мився я, і знову митись тут?
Струмок: На жаль, вода не стала Вашим другом.
Гномик: Мокрюща вся така.
Струмок: А як інакше їй
З душі змити печаль, з обличчя втому?
Гномик: Печаль, вона яка? Чи є в душі моїй?
Струмок: Промий стежину досвіду святому.
Гномик: (радісно) Який корисний Струмок живе в моєму лісі!
Струмок: Вода, яка виходить з-під землі – жива.
Гномик: А мені більше подобаються калюжі. Вода в них тепла. На дні м’якенький мул. І живуть там веселі пуголовки і комарі.
З’являється Сорока.
Сорока: Диво! Диво! В тітки Свинки народилися поросята. П’ятеро дивовижних малюків з’явилося на світ. Ви чули? Семеро неперевершених поросят живуть в нашому лісі. Ви не чули? Як можна не знати такої новини? Дев’ятеро ніжних карапузів. У тітки Свинки. (зникає)
Гномик: Мені конче потрібно побачити цих малят. Я не ображу Вас, якщо піду ненадовго?
Струмок: Звичайно не образите. Я ж Струмок. Я не вмію ображатися. Ця я всіх рятую від образ.
Дія ІІ
Ліс. Свинка співає. Поросята танцюють.
Свинка: Ці маленькі хрюшки. Хрю, хрю, хрю.
П’ятачки та вушка. Хрю, хрю, хрю.
Розум в оченятах.
Прагнуть все пізнати.
Гей, малята-поросята, Дуже вас люблю.
Невгамовні ніжки. Хрю, хрю, хрю.
Витопчать доріжки. Хрю, хрю, хрю.
Не біжіть далеко, –
В хащі – небезпека.
Неслухняне поросятко вовк з’їсть без жалю.
Непосиди дітки. Хрю, хрю, хрю.
Виростайте швидко. Хрю, хрю, хрю.
Кріпніть. Злому вовку
Будем м’яти боки.
А тепер своїм малятам каші я зварю.
З’являється Гномик.
Гномик: Добрий день.
Свинка: Гномик. Ти теж прийшов помилуватися моїми малятами? Проходь. Сподіваюся, ти мені допоможеш їх погодувати?
Гномик: Не знаю. Я не вмію.
Свинка: Це не складно. Я навчу.
Гномик і Свинка танцюють – годують Поросят.
Свинка: Наїлися мої маленькі. Наїлися, мої миленькі. (Гномику) Принеси води – потрібно помиті ці замурзані рильця.
Гномик: Я не певен. (приносить тазик).
Гномик і Свинка миють рильця Поросятам.
Свинка: Тепер вкладемо їх спати.
Гномик: Як?
Гномик і Свинка вкладають Поросят спати.
Гномик: Я прийшов привітати Вас з народженням Ваших дітей.
Свинка: Пустопорожні слова. Я так стомилася. Трішки подрімаю. Попери, будь ласка, пелюшки. (передає Гномику корзину)
Гномик: Пелюшки? Що таке пелюшки?
Свинка: Пелюшки – це такі памперси, які потрібно прати.
Гномик: Я не можу прати памперси.
Свинка: Як це не можеш? Чому це не можеш?
Гномик: Я не хочу.
Свинка: Будь ласка. Я ж сказала будь ласка.
Гномик: Будь ласка, не говоріть будь ласка, бо прати пелюшки я все рівно не стану.
Свинка: Ти грубий, злий, не вихований Гномик. Мені дуже важко дати лад такій купі дітей, коли ніхто не бажає допомогти.
Гномик: Я ж допомагав. Я старався.
Свинка: Не виправдовуйся. Я образилася, вся повністю, від кінчиків вух, до кінчика хвоста. Іди звідси. Не бажаю бачити тебе.
Гномик: Можливо Вам можна якось інакше допомогти.
Свинка: Йди. Справжніх друзів не існує.
Гномик іде. Дерева заступають Свинку і Поросят. З’являється Струмок. Гномик вмивається.
Струмок: Мій юний друже, Ви змили образу і провину. Що трапилося?
Гномик: Я образив тітку Свинку. Від кінчиків вух до кінчика хвоста.
Струмок: Це не дивина. Тітка Свинка ображена на всіх в цьому лісі.
Гномик: Їй важко. Їй потрібна допомога. Я допомагав. А вона навіть не подякувала.
Струмок: І Ви образилися на тітку Свинку за те, що вона свиня?
Гномик: Звісно. Вона ж свиня. Виходить, я образився даремно. А вона знає про це?
Струмок: Про що?
Гномик: Про те, що вона свиня. Їй потрібно про це розповісти.
Струмок: Навіщо? Вона народилася свинею, щоб бути свинею. Тож є те, що має бути.
Гномик: А мій учитель говорив, що можна стати ким завгодно, можна досягти всього що побажаєш.
Струмок: І чого бажаєте Ви?
Гномик: Не знаю. Але твердо знаю, що не бажаю прати пелюшки. Ніколи.
З’являється Яблунька.
Гномик: Яблунько-яблунько, скажіть, що Ви бажаєте?
Яблунька: Для себе – нічого. Хіба що для своїх діток. Бажаю, щоб дітки, яких гойдаю на своїх вітах, потрапили в долину за лісом. Щоб в їх житті було багато сонця і тепла.
Гномик: Ось так і я. Для себе, нічого не бажаю. А ось для тітки Свинки. Бажаю, щоб вона повчилася етикету. Тоді одразу ліс стане радісним і веселим.
Дія ІІІ
Ліс. Лис проходжає весело, підтюпцем. Чується мелодія пісні Їжачка.
Лис намагається прийняти жалісливий вигляд.
Лис: Подайте скибочку хліба нещасному Лису. (озирається, прислухається) Подайте хлібця, бодай окраєць.
З’являється Їжачок. Іде, співає.
Їжачок: У пана Їжака турбота не важка.
Бо я не хитрий, не дурний.
Бо я не сильний, не слабкий.
Окрилена душа сховалась в колючках.
Не налякаю Вас, хоч фиркаю весь час.
Не боягуз, не відчайдух.
Для себе сам найкращій друг
Ці голочки для мене найліпша із прикрас.
Лис: Іди звідси.
Їжачок: І Вам добридень, пане Лисе.
Лис: Іди з моєї галявини.
Їжачок: Я теж Вас люблю. Чим, дозвольте запитати, я Вам не догодив?
Лис: Ти мене розчарував.
Їжачок: Щоб когось розчарувати, потрібно спочатку когось очарувати. Ви були мною очаровані?
Лис: Зникни.
Їжачок: Не можу здогадатися. Що я скоїв таке, що могло Вас розчарувати? Нагадайте, будь ласка.
Лис: Прийшов на галявину. Я чекав не тебе. Тихо. Хтось іде сюди.
Заховайся.
Їжачок ховається за дерево (залишається видимим для глядачів). Лис приймає позу страждання. З’являється Гномик.
Лис: Подайте скибочку хліба нещасному Лису. Подайте хлібця, бодай окраєць.
Гномик: Що трапилося, Лисе?
Лис: Нещасний я. Голодний і нещасний.
Гномик: Чи можу я Вам допомогти?
Лис: Ви вже мені допомогли. Не залишилися байдужим до моєї долі.
Їжачок: Зараз заплачу, Так жалісно бреше.
Лис: Ніхто в лісі мене не любить.
Їжачок: Любов – почуття взаємне. Якщо нікого не любиш ти, то ніхто не любить і тебе.
Лис: Ніхто в лісі мене не поважає.
Їжачок: Повагу потрібно заслужити.
Лис: Ніхто не хоче бути мені другом.
Гномик: Я хочу бути Вам другом.
Лис: Яка радість. Я такий щасливий. (обіймає Гномика). О, друже мій.
Гномик: О, друже.
Лис лапою залазить до кишені Гномика. Їжачок виходить із схованки.
Їжачок: Так приємно бачити щиру дружбу. А що ви, пане Лисе, шукаєте у кишені Гномика?
Гномик хлопає рукою по кишені. Хапає Лиса за лапу. Лис висмикує лапу.
Гномик відштовхує Лиса.
Гномик: Ви мене обманули. Ви не друг, Ви розбійник.
Їжачок: Злодій. Якщо бути більш точним у визначенні.
Лис: Крайня потреба змусила мене до такого вчинку. Я не їв три дні і три ночі.
Їжачок: Ви голодний?
Лис: Не від злого серця заліз я до вашої кишені. Там могла бути зовсім не потрібна Вам крихта хліба.
Їжачок: Або якісь інші непотрібні речі.
Лис: (Їжачку) Іди звідси, біфштекс з голками, тебе це не стосується.
Їжачок: Стосується. Я не дозволю Вам ображати маленького Гномика.
Гномик: Я не маленький. Мені вчора виповнилося сто років.
Лис: Він дорослий, і сам здатен зрозуміти хто йому друг. (намагається обняти Гномика).
Гномик: (відсахується) Більше не хочу бути Вашим другом. Хочу допомагати Вам з милосердя.
Лис: Милосердя. Це Ви гарно придумали. Милосердя мені підходить. (жалібно) Подайте скибочку хліба нещасному Лису.
Гномик: У мене немає хліба.
Лис: А що є?
Гномик: Добре слово. Це велика сила. Воно підтримує друга у важку хвилину.
Лис: Добре слово не зарадить моїй біді. Піду в гущавину. Помру там з голоду. (понуро виходить)
Гномик: Лисе, зачекайте.
Їжачок: Ідіть-ідіть.
Гномик: Він пішов у гущавину. Голодний, нещасний, одинокий. Що з ним буде?
Їжачок: Заховається і буде чекати на людей.
Гномик: Буде чекати на людей? Навіщо?
Їжачок: Люди зазвичай влаштовують пікніки і розкидають багато їжі.
Гномик: То Лис знайде окраєць хліба і врятується від голоду?
Їжачок: Ні. Хліб Лису потрібен для принади.
Гномик: Для принади?
Їжачок: Рижий розбійник мріє покласти шматочок хліба на стежці. Сховатися за кущем. А коли Сорока підлетить, він її хап, і спіймав.
Гномик: Чому?
Їжачок: Бо Сорока дуже балакуча.
Гномик: Як все складно в цьому дорослому житті. Якщо я допоможу Лису і дам йому окраєць хліба, тим я зашкоджу Сороці, бо він її задумав зловити. (дістає з-за пазухи книгу, розгортає) У підручнику нічогісінько не написано ні про Сороку ні про Лиса. Що мені робити?
Їжачок: В нашому лісі і дорослі, і малі, коли не знають що робити, запитують у Змія. Він самий мудрий в лісі.
Гномик: А де знайти Змія?
Їжачок: Тут не далеко. Я покажу. (ідуть)
Дія ІV
Ліс. Гномик і Їжачок ідуть. Пісня Змія чується голосніше.
Змій: (голос)
Пильную скарби у пітьмі
Подалі від хижого ока.
Лежать і зростають в ціні.
Не мають придатності строку.
Без сонця, тепла, суєти
Тут мудрості сенс осягаю.
Від золота, як від біди
Я сонячний світ зберігаю.
Їжачок: От ми і прийшли. Це нора Змія. Питайте, що Ви хотіли?
Гномик: Як.
Їжачок: Кричить у нору.
Гномик: Кричати не чемно.
Їжачок: Якщо не кричати, Змій не почує.
Гномик: (кричить в нору) Добрий день.
Змій: (голос) Добрий день.
Гномик: Це я, Гномик. Прийшов у Вас запитати.
Змій: (голос) Прийшов, то заходь.
Гномик: Ви мене запрошуєте?
Змій: (голос) Так.
Їжачок: Дуже дивно. Змій нікого ніколи до себе не запрошував.
Гномик: То я йду.
Їжачок: Ви впевнені, що це правильне рішення?
Світло гасне. Грюкіт. Печера. Посередині сундук із скарбами. Біля сундука Змій. Світло вмикається. Гномик перекидається через голову і опиняється перед Змієм.
Змій: Я чекав на тебе.
Гномик: Підкажіть, мудрий змій. Чому вчора все було просто і зрозуміло. Хороше було хорошим. Погане було поганим. Чому сьогодні все сплелося до купи?
Змій: Ти вчишся думати.
Гномик: Ви говорите так, ніби все що трапилося і з тіткою Свинкою, і з Лисом, це звичайнісінькі справи.
Змій: Так завжди буває у Гномів.
Гномик: І що вони роблять?
Змій: Ховаються під землю і рахують золоті монети.
Гномик: Хотів би я спробувати. Шкода монет немає.
Змій: Чому ж немає. Цей сундук мені передав твій пращур. Я пообіцяв, що збережу скарби. Відкрий но. Це все належить тобі.
Гномик відкриває сундук. Звідти сяйво. Змій і Гномик зачаровано дивляться.
Змій: Так багато монет. Порахуй їх.
Гномик перекладає.
Гномик: Один, два, три.
Змій: Що ти відчуваєш?
Гномик: Що тут роботи не початий край.
Змій: Спробуй ще раз. Ти маєш відчути задоволення, щастя, радість, могутність. Якщо ці монети обміняти на гроші, за них можна купити пів світу.
Гномик: Дивний Ви. Навіщо мені купувати пів світу, якщо у мене вже є цілий світ.
Змій: Згоден. Нічого купувати не потрібно. Потрібно рахувати, пестити ці монети, гріти теплом своїх рук.
Гномик: Навіщо?
Змій: Бо так роблять всі гноми. Так робив твій пращур все своє життя. А перед смертю віддав мені сундук на охорону. І заповів передати маленькому Гномику.
Гномик: То Ви хочете, щоб я все життя сидів у цій печері і рахував ці монети.
Змій: Не має значення, що хочу я. Важливо, що заповів старий гном.
Гномик: От халепа. Якщо я відмовлюся від скарбів, то не уважу заповіт пращурів. Якщо уважу заповіт пращурів, то все життя просиджу в цій норі, перекладаючи цю купу монет. Зміє, Ви мудрий, підкажіть, що робити?
Змій: Рішення мусиш прийняти сам і відповідати за нього.
Гномик: То ж моє рішення таке. Я приймаю ці скарби і знімаю з Вас обов’язок їх охороняти.
Змій: Мудре рішення.
Гномик: Це ще не все. Ми з Вами виходимо назовні, маскуємо лаз в нору. А при бажанні, завжди зможемо повернутися.
Змій: Вітаю. Ти став дорослим.
Гномик: Дякую. Мені вчора виповнилося сто років.
Змій: Ти не зрозумів. Дорослий – не той, кому виповнилося сто років. Дорослий – той хто бере на себе відповідальність. Хто приймає рішення.
Дія V
Ліс. Яблуня. Під нею лежить Їжачок.
Їжачок: Яблунько-яблунько, скинь мені своє яблучко.
Яблунька: Не можна. Насіннячко не дозріло. Впаде на землю – загине.
Їжачок: Подивись уважніше, можливо якесь і дозріло. Те, яке росте вище, ближче до сонечка.
Яблунька: Коли дозріє – одразу скину.
Їжачок: Так кожного року. То жодного яблучка не дістанеш, а потім встелена плодами земля. Їж – хоч лопни.
З’являються Гномик і Змій.
Їжачок: О, Гномик, Ви повернулися? Не сподівався зустрітися на цьому світі. Добрий день, пане Зміє.
Змій: Добрий день.
Їжачок: Вибачте. А Ви точно той Змій? Мудрий? З печери в яку веде нора? Бо щось і голос у Вас інакший, і вигляд звичайнісінький.
Змій: Ви праві. Мудрий не я, а те місце в якому жив. Мудрість вона в усамітненні.
Їжачок: То Ви до нас не на довго? Бо якщо Ви не в норі – порушиться устрій в лісі.
Змій: Ні. Планую оселитися на болоті.
Їжачок: А хто буде давати відповіді на складні запитання?
Змій: Гномик. Віднині він захисник лісу.
Гномик: Я?
Їжачок: Він? Він, звичайно, дорослий. І, можливо, розумний. Але такий наївний. До того ж він і сам не знає, що хоче. Навіть я знаю, що я хочу. Я хочу яблучка. Зірвіть, будь-ласка, мені яблучка.
Гномик протягує руку до Яблуньки.
Яблунька: Добрий Гноме, не рви моє яблучко. Насіннячко не дозріло. Впаде на землю – загине.
Гномик відсмикує руку.
Змій: Їжачку, ти ж завжди у лісі можеш знайти чим поласувати. Гриби, ягоди.
Їжачок: А хочу я яблучко.
Яблунька: Вибач, Їжачку. Я росту у гущавині. Високі дерева своєю кроною заступають світло. Мої дітки слабкі. Навіть, коли дозріють, не стануть солодкими. Така моя доля.
Гномик: То потрібно Вас переселити на галявину.
Яблунька: О, добрий Гноме, моя мрія – долина за лісом. Там, в дитинстві, гойдалася я на вітах мами яблуні, купалася в свіжих росах, тішилася промінням сонця, гралася краплинами дощу…
Гномик: Ми перенесемо Вас в долину.
Яблунька: Ні, мені не можна. Своїми коренями я навіки сплелася з корінням інших дерев. Ми тепер будемо разом до віку. Але, я так хочу, щоб в долину потрапили мої дітки, мої яблучка. Та не це мало надії.
Їжачок: Це легко зробити. Я на своїх голочках перенесу яблучка в долину.
Яблунька: Спасибі Їжачку. Але це лише початок справи. Насіннячко потрібно захистити від птахів. Коли з’являться пагони, їх потрібно захистити від бур’янів. Маленькі росточки може вимити дощ, може засушити сонце. На моїх діток чатує стільки небезпеки.
Їжачок: Згоден. Не просто виростити дерево.
Гномик: Але ж ми зможемо. Всі разом. Ми зможемо посадити сад у долині.
Змій: Посадити сад – нелегка робота.
Гномик: Не страшно. Я знаю. Я зрозумів, що хочу. Я хочу посадити сад.
Танець учасників вистави з елементами, що нагадують копання землі, посадку зернят, полив рослин, боротьбу з бур’янами, захист від птахів. Учасники вистави зникають. Танець маленьких яблуньок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2021
Я пахла борщами. Вас рвало вдихнути морозу
Бездонного неба, утятого цнотою зір.
Стелила шовками, сміялась, не чула загрози…
На здобич нову полював вже тотемний Ваш звір.
Біжи або бий. Не придумали іншого люди.
То била, то бігла, то знову вертала в той чад.
Бодай якийсь вихід порожній, нікчемний, облудний…
Кохання – війна. Рви, пали білий прапор, солдат.
Медаллю на груди – бажання пахтити борщами,
Стелити шовками, просити удачі у зір,
Сплітати вінки з квітів, стежити все ж за путями,
Де в травах принишк броньовик, бойовий хижий звір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021
Папір піском посипавсь між ногами,
Застрягли руки в патлах навісних.
Отак і біг, допоки ночі брама
Не зарипіла. Скоро й цей звук стих,
Чеканячи тату в душі пергамент.
А він знай протирав руками очі.
А темрява була, хоч в око бах.
Дув вітер по губах. Зливу пророчив.
Ще й в ноги босі впився ржавий цвях.
Хто винен? Нафіг шастать серед ночі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2021
так
хочу, щоб мене відніс
в наш ліс
де лише ти і я
де квапиться сполохано земля
зриваючись з орбіти
де заступили віти нас від світу
чи світ від нас
тепер не розділити
твоє/моє
не смертним
паперові квіти
на целюлозні злами штучних душ
вдають за діаманти
їх не руш
їх біль-фантом всміхни ласкаво
жива любов
тобі співаю славу
во істину_найкраща з нагород
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2021
А всесвіт, він не без гумору,
Що сіяв, те жнеш.
Відраза, огида б’є струменем.
Врожаї без меж.
Молила, волала до ницості.
Губив ті слова.
Змирилася – мертві обітниці.
Я – в росах трава,
Що лагідно в ноги стелилася.
Така її роль.
Топтав. Тільки трави без ніжності
Збігають з неволь.
Пробачила. Тут не до гонору.
Тривога на спад.
А всесвіт таки не без гумору.
Всьому дає лад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2021
«Маленькая девочка» Крематорий (группа)
Юне створіння із поглядом лоха.
Я теж колись був дебілоїдом трохи:
Курив лободу, захлинавсь в баговинні,
Щоб всі, хто був поряд відчули, що винні.
Ти ниці проблеми жуєш, як корови.
Себе розумієш, як губи і брови.
Задраємо шлюзи брудної епохи,
О, юне створіння, із розумом лоха.
Гниєш до кісток, не згадуй минуле.
Твій вчинок найгірший давно всі забули.
Надгробок в щириці, там гріються блохи.
О, юне створіння, з світоглядом лоха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2021
Я знаю, Ви обійдетесь без мене.
Я теж зможу без Вас. Це наша правда.
Під небом голубим трава зелена
Буяє, квіти стелять ароматом.
І день новий зачав нову задачу.
І інші люди ввійдуть в нові мрії.
Що втратимо? Відверне мить удачі.
Удача без кохання не зоріє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2021
Талант подарунок? Велика проблема.
Ним Бог, через тебе, цілує людей.
Енергія втілитись в форму повинна,
Інакше, дим чорний повалить з грудей.
Себе сам з'їси, перепалиш коріння,
До часу розвієшся в порох і прах.
Ти кращий, ти більший... Ти більше і винен.
Працюй, бо інакше посунеться дах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2021
Чорне, велике, лахмате створіння
Пхнеться нахабно в життя малюка.
Той відсахнувся – це щось негативне?
«Киця»,- погладила мами рука.
Посмішка мами вписала в свідомість:
Киця – це радість, дитинства тепло.
Гаркнула б мама на кицю, натомість.
Всі киці світу були б вічним злом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2021
Маршрутка. Місце поряд водія.
Законне для худих, без сумок.
Заліз пацан. Сидіти мала я,
То ж вивчила його ґатунок.
Бліде створіння. Ручки – патички.
Оливки нігтики. Без лаку.
Тестостероном пахнуть мужики
(Про водія). Свіженький зранку.
У мозку шторм обурення, і штиль.
Сидить горобчиком, нещасний.
Це на парадах золотавий пил.
А у житті журба. Аж страшно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2021
Підставити плече
Подати руку
Надати шанс
Один
В потрібну мить
Слово, що пропече
Гординю глупу
Сказати в масть
Як клин
У сплін
Вгатить.
Відсіяти слабких
Скупих
Лінивих
Їх хрест - змінитися
Їм і нести
Бо залюбки
Своє
Комусь
Звалили б
А стати милом - гріх,
Що більший
Суєти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2021
Сльозами любові відмию смолу із крил.
Окріпнуть – злетиш. Забажаєш другого щастя.
Лети, моя радість, у тебе достатньо сил.
Так кожен те робить у світі, на що придався.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2021
Вогняним півнем скльовує витрішки снів,
Запір удава чавить спіраллю брудною,
Слина кривава із пащі найбільшого з псів
Крапає в трупність землі та смердить гнилизною.
Той просто страх розвіють просто бабці.
У літній кухні земляна долівка.
Як сонце сяде. Після спеки праці
Тобі підсунуть грубого ослінця.
Коліна до грудей, лицем на схід.
Вмить забуваєш скільки тобі літ
Вслухаєшся в натруджену молитву.
Вливає бабця воду в грубу миску.
Воді говорить щось. У пічці блиски.
Танцює в такт її словам вогонь.
Тримаєш над своєю головою
Ту грубу ємність із тою водою.
І це єдина ціль твого життя.
Де ділись гордість, велич? Вороття
Немає їм. Ти знову у дитинстві.
В його беззахисності, вірі в дійство.
Ця віра вимиває страх з душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2021
Я бачила четверту гілку влади. Час від часу вона з’являється. З’являється нізвідки, як зображення на фотопапері. Проявляється для того, щоб діючі царьки не забували – вони під контролем.
Вечір. Звичний гомін стомленого міста. Все як завжди. Але по периметру тротуару офісу МВС через кожні два метри стоять співробітники МВС, вартують свої апартаменти. Щось назріває.
Два чоловіки, зупиняються напроти входу до офісу, починають ладнати нехитру апаратуру. Мить – їх вже сім. Зринув перший синьо-жовти прапор. За десять хвилин опиняюся в юрбі кремезних чоловіків. Військові. Цю енергію спокійної сили не спутаєш. Трапляються і цивільні, як ото я. До нас ставлення особливе, рівне, обережне. Відчуваю себе населенням. Гостем на чужому святі життя. Радісно кричу «Героям слава!» і «Смерть ворогам!». Мій пискливий голос губиться в їх беземоційному, безапеляційному «Україна понад усе!». І стає так спокійно від того, що є в Харкові люди для яких Україна понад усе, і саме ці люди не дозволять законно обраній владі продати і місто, і область. Бо законно обрана влада – вона може. Спокійно від того, що бувших військових не буває. Бо військовий це не професія. Вихідці з народу. Живуть для народу. Помирають за народ. Тільки вони не народ, вони влада.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2021
Маленьке горе тішиться сльозами.
Демонстративно руки заламавши,
Кидає погляд на глядацьку залу,
Ковтає спазм – маскує напад фальшу.
Свічадо стомлює у смерть собою.
Рахує сльози. А, бува, й забуде
Причину, привід, захопившись грою.
Знаходять часто цінність в горі люди.
Та тільки всесвіт – дзеркало прозоре:
Що в нього вкинув, те тобі й примножить.
Не забариться, зійде справжнє горе,-
Жорстке, безслізне, - вичавить, стриножить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2021
О, Господи, навчи мене не лізти
В храми чужі з своїм ницим статутом.
І грішний, й праведний нагрів там місце,
Уділ всяк має свій, трудом здобутий.
Навчи від себе світ уберегти.
Свої гріхи накрити саркофагом,
А пристрастям звести бетонні вежі.
Розгледіти величний задум в знаках.
Не спопеліти у спокус пожежі.
Навчи в собі намножити добро.
У небі демони нижуть намиста
Не дай їм шворку запустити в груди.
Відчути твою тишу в шумі міста,
Узріти твою велич в бучі люду
О, Господи, навчи мене, навчи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2021
Не ризикуй, веди в життя дитину.
Тоді є шанс зійти в свою ж родину,
Не впасти у цей світ зозуленям.
Твій правнук чи онук візьме на руки.
Душа потішиться кінцем розлуки.
Отримаєш те, що колись вклав сам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2021
Вимкнуто ясність. Прямуєш трамваєм останнім.
Світ відцифрований дивиться через піджак.
Падають зорі, по одній, десь губляться в травні.
Темрява бродить твоїм безкінечним unluck.
Хтось невідомий крізь морок, шпигує сигналом.
Конче потрібно розчути він ворог чи брат.
Мозку корозія. Думки смакують металом.
Пам'ять – глибокий окоп, ти її арештант.
Тьма посміхається - вбивця лишився в нірвані
В листі опалім, у танці туманнім вітрин.
В осені зареві велич буття розглядали,
Ну а тепер на полиці амітриптілін.
Яркость на минимум
ID: 918786 автор: Quadro.Tony
Яркость на минимум, едешь в последнем трамвае
мир цифровой смотрит пристально сквозь твой пиджак
звезды одна за другой растворяются в мае
мгла затянулась твоим бесконечным unluck
кто-то далекий сквозь мрак посылает сигналы
надо услышать и правильный взять стетоскоп
мысли на вкус отдают проржавевшим металлом
память твой все еще самый глубокий окоп
мгла улыбнулась, убийца остался в нирване
в листьях опавших и танце туманных витрин
в зареве осени той нам мерещились дали
ну а теперь лишь на полке амитриптилин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2021
Сублімую вишні у варення.
Далі зсублімую у компот.
В органічні добрива - пельмені
Легко трансформую, без турбот.
В творчості процес цей є зворотнім:
Прочитала твір - лібідо вшир,
Бо поет засунув в нього сотні
Поцілунків й інший штрих-пунктир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2021
Тенета ладите своїх глибин.
Пірнути, геть забути час і простір,
В анабіозі затонути млості,
Зректися світу? Лише Ви, один.
Стати зручною жменькою життя,
Своїх позбутись поглядів і віри,
Струною розтягнутися на лірі,
Завмерти фоном до віршів-звитяг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2021
не відпускай
не віддавай примарі чужої хіті чуйної душі
закрий всі двері/вікна/залий шпари
пручатимусь
не вір мені
зв’яжи
не я то рвуся в ігрища до біса
полуда в очі
бруд то не любов
розвіє вітром мороку завіси
лишиться на вустах запекла кров розплати
не час грати в благородство
спасай мене як можеш
в боротьбі
себе здала на відкуп до юродства
від мене що й лишилось
те в тобі
прошу
не відпускай
бо гріх великий коханих віддавати силам зла
у ґвалт думок ввірвався голос тихий
твій голос
світла
розійшлась імла
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2021
Ти вмієш. Напиши мені молитву.
Ти зможеш. Захисти мене від бід.
Пекучі сльози словом ніжним витри.
У ритм і риму затонуй цей світ.
Читатиму удосвіта, раненько.
Покрови слів святих сховають зла.
Під ноги трави. Пташкою серденько.
Батисти радості – куди б не йшла.
В тілеснім світі стану надпрозора.
Не відшукає час мене в юрбі.
Якщо в молитві надміцним узором
Зав’яжеш, що потрібна я тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2021
Від нині – леді. То ж мовчу, як риба,
Що бахнулася головою в лід.
Така вся недоторкана, грайлива.
Мовчу, бо сподіваюся на диво.
В житті хебешнім щось змінити слід.
Вже ж стільки можна бігати по граблях.
Від простоти чманіє вже народ.
А як мовчиш, не тітка груба,- краля.
Без цуценя під пахвою, в сандалях
Чекаю від життя нових пригод.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2021
ніч
хочете
заправлю ліжко в біле
нехай блукає місяць спраглий тілом
засмаглим
скльовує тепло
смакує вітер тиші тло
несміло/впевнено/несамовито
торкає шкіру
ніде правди діти
холодна ласка/щедрі депозити
дала
ви ж дивитесь
cердито
неначе ви не ви
неначе я вам зовсім не цікава
неначе ви глядач вистави
кидаєте
моїй гордині виклик
вам стане сил нічого не робити
така байдужість діє безвідмовно
ви чините, що менше, не тактовно
спостерігаєте
росте жадання тіла
скоро затопить гордість
що кипіла
ще мить назад
а зараз стихла зовсім
перемогли
не можу більше порізнь
бажання дикого цунамі/через край
не муч/я хочу/я твоя/тримай
бій програний
та не кінець війні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2021
Сміялася. Безпечно. З серця. Щиро.
Такі кумедні люди в почуттях.
В смолу кохання лапки замочила.
Пручалася. Застрягли, влипли крила.
Завмерла в відчаї, пізнавши щастя жах.
Так манить і болить оте незнане.
То ріже серце, то п’янить вуста,
То піднесе до відчуття нірвани,
То зайде знизу нутрощі дістане,
То розіпне, не ставивши хреста.
Сміх захлинувся. Спала смирна тиша.
Нечутно клацнув пристрасті капкан.
До віку не сміятиметься більше.
Така і я була колись, раніше.
Вчимось життю з своїх душевних ран.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2021
Вона його любила. Й він її
І не її, і другу, третю, п’яту.
Любов квітчала в барви його дні,
Та не на стільки, щоб сім’ю ламати.
Чогось чекала. Шелестіли дні.
Прокинулась, а їй вже сорок п’ятий.
Вона його любила. На землі
Ніхто так віддано не вмів кохати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2021
Содом? Не набивайте собі ціну.
Тут трави, квіти, в снах якесь сміття.
Все досить ніжно, мило, офіційно.
Повний ерзац міщанського життя.
Содом минув, розвіялась Гоморра.
В слова квітчають мертві почуття.
Блукає пам’яттю уява хвора.
Зовсім не тягне на парад звитяг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2021
спітнілися пелюстки слюдяні
скрапли росою
зрання
зірвались з запобіжників бажання
бутон кохання забуяв в мені
і камертоном стих
текли нектари
і не було початку їм/кінця
і бджоли поряд клопітко літали
для себе кожна там любов шукала
натхнення
бодай теплого слівця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2021
Дощем стекла коротка літня нічка.
Зірвався день, весь в накладах турботи.
Давай пообнімаємося трішки.
Краплиночку, хвилинку, в межах квоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2021
Спинися вічність, бо вібрує тиша.
Прозорістю п'янить і глибиною.
Тамую подих/дихаю все глибше,
Боюсь/хочу насититись тобою.
Одежі слів лишились коло раю,
Петро їх зберігає до світання.
Морозивом між пальцями стікає
Тривожна ніжність не мого бажання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2021
Навожу різкість. З виставки прийшла.
Там голі люди. Фото. Все не просто.
Спочатку жах наводили тіла.
Потім змирилася – мистецтва поступ.
Це я відстала, вкована в кліше
Кайданів-комплексів двома ногами.
І відпустило. Щез душевний щем.
Ходила, любувалась не богами.
Фото - самий адекватний експонат
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2021
зайшли на рівних
полум’я схопив, у вихрі закружляв безпечний вітер
серця шалені/ґвалт несамовитий
гатять по ребрах – вирватись з грудей
не стало хліба/хмар/дощів/ночей
бо з рук гарячим їли щастя шмат
був той альянс булат
йшов день за днем
змінилася картина
вона кидалася в вогонь неспинно
він глибшав набував потрібні для їхньої співдружності знання
різниця їх персон росла щодня
прірва зростала
різні, дуже різні
вже муляє ота відмінність всім
над урвищем туманом в’ється привид щастя грішний
нудотна тиша
буде грім
закладена біда і неминуча
це фізика
його потенціал притягне інша сила
більш рішуча
вона ж кидатиметься на поруччя
клястиме небо – що не так робила?
і вихолостить її чужа сила
і каменем впаде на дно
того провалля
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2021
Мауглі гуляють в Україні,
Бо виховував їх Губка Боб.
Нагодує, бовдура дитині
Ввімкне мамка, й дивиться та в гроб.
Хто співав малечі колискову,
Фібри власні в душу закладав,
Не проходив свідком випадковим
Повз дитинство, сповнене забав,-
Той творив майбутнє свого роду,
Нації, народу і землі.
Діти ці вмирають за свободу.
Їх не розуміють Мауглі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2021
Ти жабониш в мені завжди.
Як не згадаєш, я гикаю.
Всі нутрощі тебе вчувають.
Лікуюсь келихом води.
Підживить пиво почуття.
За край. Стікають на підлогу.
Прошу: «Не дихай, раді Бога»,-
В екстазі тіл і душ злиття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2021
Миколу зустріла
На раннім пероні.
Він їхав до мами в село.
Із зміни нічної,
Був під самогоном,
Тому одкровення зійшло.
Із того почав,
Що поїхав до Польщі,
Для наших там всі поля.
Дружина ж Оксана
На прислані гроші
Знайшла собі хахаля.
Пішов з безнадії
В найближчу посадку,
Бо жити так далі не міг.
Мотузка порвалась,
Підгнивша попалась –
Не згодив Господь той гріх.
Спочатку пиячив
Бо не було вдачі,
А потім Людмилу знайшов.
Зійшлися. Нормально.
Та іноді сп’яну
Закислить Оксана кров.
А їхав з хрестин,
Так мінти повязали,
Проблеми були ще ті.
А зараз зібрався
Прямує до мами
Машину зробити сестрі.
А зранку вода
Йшла зелена із крану
Темніша за напій тархун.
Так душ не прийняв
Було страшно реально.
Поїхав, помивши пісюн.
Я щиро сміялась
З води катаклізму
На фоні трагічних подій.
Не самий тактовний
Микола, це звісно,
Та, Бог мій, який живий.
Мораль тут така –
Пропаде безнадійність,
Як повінь іде на спад.
І нову сторінку
Писатиме повість
Життя і на новий лад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2021
В шухляді прокидаєшся комоду
Із вичюреним авторським дизайном.
В шкатулці-попільничці на роботу
Прямуєш,- здогадалися, - трамваєм.
Працюєш серед ящика побільше.
Чекаєш доки час посуне простір,
Щоб у шухлядку гарну, найріднішу
Покласти шкіру, телбухи і кості.
В шухляді сяє чудо-ящик-бовдур.
Сформує він свідомість особисту.
Скажіть, людина й справді звучить гордо?
Щось тут не так, програмний збій регістрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2021
ногами в болоті до неба несе вівтар
умащений щедро медів пряним ароматом
спіймає носителя плоті суміттям фарб
блаженний невіглас несе себе в жертву кату
в красу ту додати атом
поживні смакує нектари аж до глибин
прозріє, та пізно, не вирватись з пастки щастя
на кальцій і фосфор розкладений ще один
таке це життя, хтось вмирає - комусь в зачаття
та й смерть ця не без причастя
до чар не чутлива бліда безталанна міль
тупу примітивність не рушать цупкі ферменти
назовні проїсть плоть, завдасть невтерпимий біль
роландами зваб зазвучать нотки - сантименти
кат/жертва зміни акценти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2021
Ніч до ліжечка крадЕться.
Спи коханий, моє серце,
Засинай.
Не шукай до щастя рими,
Всі його шляхи незримі,
Баю-бай.
Ранком, схід лиш засіріє,
Поцілунком збудиш мрії,
Не пустим.
Набирайся кріпко сили,
Відростуть утяті крила,
Полетим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2021
Езоп надумав мову ефемерну.
Тебе й образили, але й не факт.
Можливо фразу ту собі даремно
Приписуєш? Розшифрував не в такт?
То ж реагуй, як сам того бажаєш:
Плач, смійся, відповідь готуй, забудь…
Не здатна форма геніальна жалить,
Гармонія того творіння суть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2021
звучить мільйон
один зі мною в лад
розчую в повені омани/бруду/фальші
його вібрації
збіг в амплітудах наших
зачин космічний/генетичний результат?
не сплутати в азарті
нуль і фазу
не заблукати в нетрищах екстазу
не збитись з шляху
не піти на дно
триматися
хай буде, що дано
проходять поряд сотні/втрата часу
всіх відпусти у пекло/до парнасу
відміряй щастя їм по сто аршин
працюй
не зупиняйся
рвись вершин
щоб поряд залишався той один
чий серця стук відчутно через простір
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2021
Писала вірш про ніч.
Вийшла в садок. В натурі
Щоб осягнути річ,
Поповнити культуру.
Темінь, хоч в око стрель,
Мене вмить розчинила.
Тіні кидає день,
А ніч все чисто з’їла.
Стало не по собі,
Хоч сад вв’язаний тином.
Вірш – привід заслабкий
Ну, щоб за нього гинуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2021
падала
в квіт яблуневий під брязкіт латини
похапцем
меди спивали бджоли настирні
прихисток
в ночі просила, щоб зглянулась, надала
падала
повз пролітали обличчя сюжети вагонами
танули
викислі душі за гратами тіл набундючених
первопричина знайшлась і розбилась в агонії
розові слоники з крильми ставали беззвучними
всесвіт спинився
зірвався з безодні злий рик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2021
Блукати змореною тінню
Між самовкоханих дерев?
Притул шукати в сновидіннях?
На місячний завити серп?
З минулого в п’янке майбутнє
Кидатись крізь свічадо дня?
Собі пророчити щось путнє?
Себе по інших зарівнять?
Пірнути в святості безодню?
В гріхах розбухти до небес?
В гармонію ввійти сьогодні?
Щоб день сьогоднішній воскрес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2021
В платті раннього літа,
Бруківкою вмитою долі,
Між кремезних акацій,
Що бачили сім поколінь,
Вдаль крокую відкрита
Настільки це лише дозволить
У режимі вібрацій
Твоя набундючена тінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2021
Розбрелися думки по росою напоєних луках,
Понад сивим ставком, що з туману прорізує гладь.
Ранок сповнив легені. Шугаєш стривоженим слухом.
Йдеш в клубисте безмежжя, спиваєш блаженства нектар.
Ранок цей неповторний заносиш до пам’яті теки.
З нього зліпить свідомість кліше, вдавить стереотип.
Завтра буде блукати туманом самотній лелека,
Та його не побачиш – практичність зімне життя схлип.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2021
Клубочком підіпертись під бочок,
Пригрітися і ніжно так сопіти
В дві дірочки. Багато дірочок
У тілі є, і кожній щось та світить.
Чекають вушка на п'янкі слова,
На владу погляду чекають очі,
На доторк - груди... Колом голова.
Хай решта органів чекають мовчки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2021
Один мужик, при людях, мужику
Про третього розказував трагічно,
Що в того джинси бренд, лейба в кутку,
Колекція, на жаль, минулорічна,-
Не втрималася, відказала їм:
- Яка різниця, кошик, ящик, таця,
Фіговий лист, із цегли красень дім?
Для жінки головне, щоб були яйця.
Не із олімпу хлопці і не з дна,
Ще й бабники конкретні, в дошку наші,
А стільки в голові у них лайна,
Стільки життя на лейби вклали в часі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2021
Стелилась в ноги моріжком із трав,
Сльозами омивалась росяними,-
Ти ж лише погляд мимохіть кидав,
Вдаль прямував замріяно, безвинно.
Собі сказала: «Досить. Цоб-цабе.
Моління – не принада для кохання.»
Дощем по вікнах смуток ще шкребе,
Та сонце радісно злітає зрання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2021
Ростуть тарифи. Крадії державці.
Не зміниш? Не рви нерви, відпусти.
Травми душі чомусь лікує праця.
Світ – чехарда. У тебе є лиш ти.
Світ – обіймач. Помуркоти тихенько.
Серед дощів, лісів, людських принад
Щось та й порушить ритм биття серденька,
Зачепить, як серпневий зорепад.
Одненький в світі? З всесвітом єдиний?
Це вже як сам для себе обереш.
Повір, не було кращої людини
За тебе на землі й за мене теж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2021
Могильний хрест – ще той дороговказ.
Два напрямки: на право і на ліво.
Два напрямки: вверх – вниз, лякає нас
Навкісна лінія, така ігрива.
Ми обираємо не стиль, сюжет.
Ми обираємо між темрявою й світлом.
Ми обираємо озону ніжний лет,
Чи трупним смрадом впоєне повітря.
Щоб не робив, роби те на добро.
На нивах зла підв’язані мільйони.
Як ліпиш радість – сам собі пророк.
Як сієш смуту – щур на перегонах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021
Ми здобули в футболі перемогу,
В чемпіонаті. Не було ще гри.
Не формі збірної лягла розлого
Мапа із Кримом й миром на землі.
Шевченка лозунг «Україні слава!»,
«Героям слава!», як натільний хрест.
Це мій народ, моя земля, держава.
Шикарний хід – надполітичний жест.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021
Із Подерв’янського, про секс на кладовищі.
Комусь підходить, а комусь і ні.
Цікаво, певно, коли вітер свище
Поміж хрестів. Ти ж плавишся в огні.
В агонії, схилившись на могилу.
Фіксують очі дати небуття.
Колінами в траві. Це навіть мило,-
Вдихнути в смерті храм ритми життя.
І місяць в повінь, і луною стогін.
Безмежний кайф, чи неомитий гріх?
Фантазія, що робиш ти зі мною?
Де грань? Де страх? Де людськості поріг?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021
Сну туман сповз з ліжечка.
Вигнулася спинка.
Не жіночка - кішечка.
Кожен м’яз – пружинка.
Силою наповнений,
Радістю налитий
З трепету оновлення
Рветься щось творити.
Мозку біла лінія
Знов сканує тіло.
Душа щойно з вирію
Радісна влетіла.
Квантами і хвилею
Розливає світло.
Держиться богинею,
Хоч її й не видно.
Не знайти томографом,
Не знайти рентгеном
Щастя ієрогліфи
Божої системи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021
Танцюй життя,
На танець Віта
Не перейди.
До забуття,
Несамовито
Не рвись мети
Твоє тобі
За перехрестям
Впаде до ніг.
Не дайсь юрбі,
Бо не воскреснеш,
Не твій забіг.
Танцюй життя
Мотивом власним,
На власний стиль
Серцебиття
Твого.
Прекрасна,
Єдина ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2021
Прощати? Кожен грає свою роль
Відведену небесним режисером.
Як смерті косу вручить доля-стерво
Це пережити теж собі дозволь.
Образа: з’їв колега круасан,
Коханий не приніс на свято квітку?
Ще щось пусте надумав собі сам
Й плекаєш, бо нема чим іншим жити.
Хто мало бачив – ллє багато сліз.
Маленьке горе – багатоголосе.
Біда велика вибачень не зносить,
Слова для неї – мертвому стриптиз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2021
Ти всотував мою любов – сміливий.
Не налякався шквалом почуттів.
Фантазій вихор бив, емоцій зливи,
А радість, що виходить з берегів.
Спасибі, що ділив мою безпечність,
Сприймав мою наївність без наруг,
Що відштовхнув у світлу безкінечність,
Дав все, що міг й зірвав єднання круг.
Шалію полум’ям у танці щастя,
Шугаю тіні, втоплені в печаль,
Розкидуюсь безпечно, знову дасться.
Іду за вірою, в безмежну даль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2021
За собою помічаю ось яку біду:
Мрії, як дітей плекаю – руки не дійдуть.
Непрочитані пиляться купа мудрих книг:
Психологія – не трясця, не впаде до ніг.
Астрологія – мистецтво. Точно маю дар.
Здати б на права – чудесно. За кермом – ти цар.
Чи піти в аспірантуру. Ківа – кандидат.
В економіці – не дура. Зможу дати лад.
Іноземну час вже вчити. Знову ж – не тупа.
Мушу ще піти на фітнес. Завтра. А пока …
Віднайти когось між інших. Закохатись всмерть.
Бо так легше, бо так ліпше. Любов, та ще твердь.
В цьому комусь розчинитись, щоб ночей не спать
І страждати, і молитись. Зрештою – послать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2021
Двірник доріжки лихо замітає
І розмірковує приблизно так:
«Його робота ось, подвір’я сяє.
Директор хто? Без матюка, - чудак.
З якогось дива по заводу бродить,
У телефон говорить сотні слів,
Горілку п’є, катається на шкоді
Бути директором і я б зумів.»
Не прийнято в суспільстві цінувати
Уміння об’єднати колектив,
Заняття знайти кожному, зарплату.
Соціалізм в нас батоксом засів.
Всі рівні. Де у біса ми всі рівні?
Не рвемося у спаринг до Кличка.
У неповторності своїй чарівні.
Собою стань, себе гартуй в роках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2021
Дзвінко-дзвінко гудуть бджілки.
П’ють водичку із росинки,
Набирають в хоботки,
Напувають малюків.
А бджолята без спочину
Грають в піжмурки в вощині.
Мерщій в купку. Зі-зі-зі.
Пергу ділимо на всіх,
У бджолиній щоб родині
Малюки зростали сильні.
На бджолиних на малят
Зачекались поле й сад.
Підростайте, не барітесь,
Квітка має запилитись,
Ягідкою стати,
Діток годувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2021
Вона сиділа у вікні.
Безпечно-буйний рицар літо
Змінив рапсодію весни,
Закрив собою тяжби світу.
Вона вдихала вічний дзен
Новонародженого ранку.
Той безтурботно лився в день,
Кидаючи тепло в фіранку.
Ще мить блаженства й впнуться знов
Віжки потреб в тендітне тіло.
Та в світ несе вона любов
Яку сама в собі зродила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2021
В снах не блукаю світом без причини.
Відшукую там магазин взуття.
Якщо купляю – сон той до мужчини.
Практично знаю й якість набуття.
Бо чоботи – багатий і поважний,
А босоніжки, то романтик геть.
Як туфлі – елегантний, епатажний,
А тапки – весь турботливий, мов ґедзь.
Буває в сні самім не розберуся
Чи імпортний товар, чи ширпотреб.
Тоді на п’яних з острахом дивлюся.
Та гірше, як трапляється Ереб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2021
Цікаво вибудовується доля.
Людина робить вчинки, й незначні.
Ті смутком чужим сповнюються, болем
І обертають воза щастя днів.
Коли життя заходить в хмуру днину,
Зринають в пам’яті слова батьків:
«Роби що хочеш, не образь людину,-
Німа печаль накличе Божий гнів.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2021
Припустимо, я – Божий дух в мені,
Що з’єднаний з відвічним абсолютом.
Який прикол, це тіло життя дні
І душу під обставинами гнути?
Карма людська і Божа благодать
Працюють як сполучені судини.
Шалена думка, як на лоб печать,-
Дух Божий просто майниться в людині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2021
Коралі – те не про мене.
Про мене – потерті джинси
Вхопили піджарі стегна.
Про мене – точені риси.
Коралі. Так ніжно, мило.
З потого життя у спомин:
Де губи шукають губи,
Гойдається щастя човен.
Зійшло все. Індустріальна
Царівна мазуту й пилу.
Тендітна, частіш брутальна.
В подіях збираю силу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2021
Сіють хмари сонця світло.
Змрок.
Не бентежить подих вітру,-
Рок?
Не тріпоче на осині
Лист.
Тишу пестити в спасіння,-
Хист?
В спогляданні життя збоку
Суть?
В товщ пірнути замороки,-
Путь?
Гребти проти, чи віддатись
В плин?
Все пусте. В собі з’єднатись
В стин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2021
Дай, всесвіте, коханця молодого,
Щоб тілом – Зевс, а розумом – філософ.
В його поставі щоб відчула бога.
Такі існують. Відбери з хаосу.
Щоб розмовляли, свідки були зорі,
Про дао, про концепцію буддизму.
Щоб зав’язали сонми нас історій.
Щоб був як я, і мав свою харизму.
Так хочу відчувати силу, ласку.
Так хочу відчувати ніжність, владу.
Траплялася не раз по вірі казка.
Любов любові головна принада.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2021
Ми сестриці – печериці
Спали зиму всю в грибниці.
Народило нас тепло.
Дощем небо полило.
Пнулись, гладшали з неділі,
Надували спинки білі.
Як бульдозери малі
Риємо прохід з землі.
Відпусти грибнице рідна:
Вкрай до сонечка потрібно,
Щоб знайшли нас малюки
В супі з’їли залюбки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021
Поглядів повітряні цілунки.
Сонечко зірвало одяг вміло.
Впоєна бажання стиглим трунком,
М’яко мерехтиш молочно-білим.
Радість налякала недоречна.
Сиві перемерзлі перехожі
Випрямлять коцюбі, в смутку плечі.
Очі… Очі в туги на сторожі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021
Шум,
Гам.
Хто
Там?
Дві сороки
Взялись в боки
І вчинили тарарам.
Хутко зникли мишенята –
Їх сороки можуть взяти.
Вмить замовкли їжачки -
Їх злякали балачки.
Нашорошений ведмідь
Вухо чухає, мовчить.
- Хто чужий прийшов у ліс?
- Хто рушницю в бір приніс?
- Не кричіть, сварливі птиці,
У нас кошик, не рушниця.
Ми присіли у травиці
І збираємо чорниці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021
Полюби мене за ясний погляд.
Поблукай промінням по росі.
Дотягнися. Я жива, я поряд,
Чиста, біла, як найперший сніг.
Я сміятимуся дзвінко-дзвінко.
Час провисне, злинуться тіла.
Міріади звуків і відтінків
Заіскряться. Знову розцвіла.
Полюби мене безпечно-ніжну.
Трепетне бажання розбуди.
Відпусти гріхи. Яка я грішна.
Відроди. Це зможеш лише ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021
Є твори в геніальності легкі.
Звучать твої ж, давно забуті ноти.
З легкої невідомої руки
В мінорі розчиняєшся, й не проти.
І бігаєш під літнім тим дощем,
Хапаєшся за слово, чи за вислів.
Дитячого пустунства щедрий щем.
І щось твориш. Щось вже собі намислив.
Є твори грандіозно-убивні.
«Родіна-мать» Мамаєва кургану.
Химерні привиди в чужій ціні.
Мертве для мертвих, втяте бездоганно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2021
В Варвари з столу, у пориві гніву,
Папери скинула начальник – стара діва.
Варвара підібрала хутко все,-
Знайшла потрібний – гримзі тій несе.
Осуджувала в двадцять таку псовість.
Де гордість у Варвари, принциповість?
Підчухав час. Геть інша партитура:
Права Варвара, мало яка дурa
В якої гормональні нелади
Попреться в твою душу бруд нести.
Народна мудрість, прямо як в Сократа:
Бодне віслюк – для гідності не втрата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2021
Набратися сліпої чорноти.
Виходити в ніч грозову назовні.
Дивитись марам в скошені роти.
Збирати маків злоби квіти чорні.
Закрити ставні світлу і теплу.
Вплітати в мотанки мертве волосся.
Вкрапляти оцет у думок золу.
В цих забавках чекати смерті косу.
Отруєні чи смутком, чи жалем,
Стабільності безпекою сповиті,
Визбируємо те, що зродить щем
І захищаємо, несамовито.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2021
Посиділа. Земля була волога.
Цілком логічний лупиться чиряк.
«Не захистив»,- претензія до Бога.
А кожну попу захистити як?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2021
Безодня зродить молодик скажений.
Збиратиме чаклунка сон траву
Навколішки, навпомацки, у терні.
Плете, наосліп сіті ефемерні.
Для дідька душу стягує живу.
Така ціна за неземне кохання.
Угода, кров’ю скріплена, в руці.
Траву сушити в сторінках Писання.
На повінь звершиться обряд вінчальний.
Обмиють надбання нове й купці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2021
Нерозділене кохання,
Як Малевича квадрат:
Нашедеврити – не складно,
Репродукція – кaстрат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2021