| Сторінки (1/18): | « | 1 | » |
Зима, чекаю так тебе, я ніби щастя.
Так хочу почуттів, як сніг твій ясний.
Дивитись в небо, й бачити орбіти.
Благати бога, щоб хотілось жити.
В душі так пусто, що аж хочу свята.
Я хочу сніг, ялинку, усмішку дитячу.
Я хочу бачити, як впаде моя зірка.
Зірка бажань, і щоб розквітла я як квітка.
Квітка зими, і серця льодяного.
Для кого я цвіту , для зеркала тонкого.
Тонкого як та нитка, що не рветься.
Що тягне день за днем, як пташка у вікно все бється.
Тремтить, як ніби струни в руки майстра.
А я пуста, душа моя не ясна.
Якась вона сумна і сліз не видно.
Напевно вмерла та душа огидна.
А я живу, і хочу все змінити.
Чого ми хочем, нам не пояснити.
Чи щастя, чи любові, чи достатку.
Ми плачем, і так кожен день до ранку.
Чому мені бог дав красу не щастя?
Вона як те прокляття попелясте.
Все тягне дні, здається як роками.
А я не хочу жити з голими руками.
Ти подаруй мені сніжинку для надії.
Не розтопи її, вона у мене вірить.
Нехай вона для всіх залишиться малою.
Але для мене стане вічною живою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762481
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 27.11.2017
Я дякую тобі,а імя твого я не знаю.
Я дякую за світ, в якому я живу, і виживаю.
І байдуже що час пішов вже проти сонця.
Ми люди всіх висот, і до кінця ми боремся.
Я дякую тобі, за рідні стіни.
За батька , мати , і за любов країни.
За відданих людей, і за героїв.
Я дякую, що я дочка землі святої.
І навіть якщо все буде палати.
Ми нація, що до кінця буде стояти.
За рідну землю стримаєм всі біди.
Я дякую тобі що з України.
Я дякую тобі що маю серце.
Нехай не гасне віра, що воскреснем.
Я запалю вогонь, душею щастя.
Бо хочу бачити, я зірку неба ясну.
Бо хочу мати, я майбутнє для дитини.
У відданій будованій країні.
Я дякую що можу говорити.
Що вмію я прощати і любити.
Я дякую за все,за щастя й горе.
Я дякую за небо, поля,гори.
Я дякую за те що українка.
Що сильна, вільна, неповторна жінка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762325
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 26.11.2017
Сьогодні зрозуміла все.
Що не потрібні ми нікому.
Все те що у душі несла.
Я відпустила у глуху дорогу.
Я в середині відчуваю пустоту.
Я ніби та ворона без печалі.
Я з цею думкою живу.
І вже нічого я не відчуваю.
Скажи чому життя звернуло в поворот?
Чому відкрило очі на помилки?
Можливо тут є свій водоворот.
І я почну з нової вже сторінки.
Я дивлюсь в небо, а воно похмуре в ніч.
В мою холодну ніч, це ніби в серце.
Що там лишилось, ти мені скажи?
Чи треба все ж для цього мені вмерти?
Що сталось в мене у душі?
мені самій не сила зрозуміти.
А стало пусто, хоч бери кричи.
Чи мені все життя такою бути.
Не знаю, може треба бігти в даль.
І там зустріну те що так бажала.
Чи загубитись, щоб забули всі мене.
І навіть ті кого я чарувала.
Хто скаже це мені? ніхто, я всім загадка.
Холодна, темна і пуста як страх.
Кому потрібна така мертва пташка?
Дияволу який тебе чекав.
Ну хоть комусь, напевно це мій поклик.
Я ніби його права вже рука.
Я відкликаюся на його голос.
Для нього стала я коханням на віка.
Напевно доля, він чекав так довго.
Хотів побачити чи пусто все в мені.
Він і не знав, що це було його любовью.
Яку він все життя в мені вбивав.
Він любить, і від цього вся його біда.
Бо все в душі в нього тремтіло.
Його все тіло ніби ожило.
І так мене нестерпно вже хотіло.
Він покохав, і це вбивати вже почало.
Він теж відчув, як це нестерпно, просто жах.
Але кохав, мене це огортало.
Бо він горів, як в пеклі жар.
Диявол теж уміє покохати.
Можливо це кохання не для всіх.
Але він вміє мене тихо взяти.
І просто дарувати мені світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2017
Війна, холодна і повторна.
Вбиває в серці все живе.
Тих янголят, що в полі бою.
Ховають в землю тіло молоде.
Вона не плаче, а сміється.
Що за країну віддаєм життя.
Вона кричить, і всім нам материться.
Бо ми живем, і любим це життя.
Вона забрала самих неповторних.
Самих живих, які живі в цю мить.
Вони лишились у землі холодній.
А усміхаються з небес як диво цвіт.
Чому земля вже пахне кровю?
Чому біжить кривава скрізь ріка?
Бо ми любов кидає неповторну.
Країні рідній що живе віка.
Скажіть для чого сльози льються?
Для чого ти прийшла сюди війна?
Так хоче наше серце стрипинуться.
А ти руйнуєш, забираєш в нас життя.
Ти молодість кидаєш всім під ноги.
Ти злість туманом в душу всім несеш.
Зриваєш цвіт кохання для тривоги.
І все вбиваєш на шляху живе.
Ми не здаємся, бємся до світанку.
І не здамось, бо перемога завжди наша є.
Ми віддаєм тіла на згадку.
А душу в бій кидаєм, бо життя одне.
Я хочу щоб війна благала.
Благала про пощаду і каяття.
Але для нас цього вже буде мало.
Бо ми віддали їй своє життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760126
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.11.2017
Тебе нема в мене в житті.
А в серці є твоя струна.
Вона все тягне важко дні.
Хоча потрібна вже не я.
Чому не відпускаєш ти?
Очей моїх бажану мить.
Чому все тягнеш ту печаль.
Хоча сміється пустота.
Ти вже порви струни свої.
І вже порви, зі серця крик.
Ти зрозумій, сльози мої.
Це ніби грозовий потік.
Душа болить, а в серці злість.
Ти мучиш нас, і тягнеш день.
Ти відпусти очей печаль.
І не тримай моїх повік.
Піди, як ніби той туман.
Який, приходить кожну ніч.
Піди, як сонячна печаль.
Яка, тримає десь мій крик.
І більше просто не приходь.
Ні в серце, ні в мою печаль.
Ти ніби вдарив з висоти.
І в серце застромив кенжал.
Не любиш?. тіло не бажай.
Бо я не стану вже твоя.
Ти забери, свій світ бажань.
Бо я не є твоя краса.
Я буду ніби далечіть.
Як гори, не твоїх висот.
Я стану айсбергом на дні.
Я буду пеклом, ти мій чорт.
Прошу, ти більше не приходь.
Прошу, піди як сірий дим.
Я не відчую більше крик.
А ти не будеш більше мій.
Піди, я стану твоя тінь.
Піди, я буду твоя злість.
Але, ти більше не приходь.
Піди від мене як в політ.
Відчуй, як холодно в зимі.
Відчуй, як треба вже мене.
Мене нема, бо та струна.
Порвала все в мені живе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2017
Дощ знову цей дощ.
Холодне небо сипле свої сльози.
Дощ знову цей дощ
Скажи чому привів холодні ти морози
Ти лише один що розтопив айсберг серця
Ти лише душа яка полине в струни піднебесся
Ти моя любов що я чекала так нестерпно
Ти моє життя що хоче жити там де буде тепло
Там у моїх руках тебе чекає тільки щастя
Там у нас в серцях горітиме любов прекрасна
Там де я тебе чекаю тисячі зупинок
Ти обрав тільки мою і біг ти без упину.
Я тебе обійму, дай мені ще часу
Звикнути до того що це мить прекрасна
Звикнути до того що ми вічність
І не забувай любов не бідність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2017
Сніг холодний,сніг душі.
Зіграв на струнах хуртовини.
Ти так мене кохав вночі.
Як міць вина яке ми пили.
Червоне і міцне як я.
Як тінь душі і ніжність неба.
Це я для тебе берегла.
Тебе чекала, ти був треба.
Ти ніби погляд у ночі.
Який чекає біля серця.
Кохаєш, лелеєш у сні.
А коли тут, як лев в бій рвешся.
Я твоя пташка всіх бажань.
Яка літає без причала.
Я тут, з тобою, я завжди.
Бо я від тебе завжди пяна.
Я буду каплею вина.
Такою ніби келех крові.
Я буду пяна і твоя.
Щоб бути завжди, я з тобою.
Ти щастя міцно привяжи.
І моє тіло, ніби пристрасть.
Мене пали, чи потуши.
Я ніби те вино барвисте.
А моє тіло ніби шовк.
Все манить, і пянить невпинно.
Я твоя дивовижна мить.
Що за тобою завжди лине.
Кохай, бажай, і не тримай.
Я вільна пташка, хоть солодка.
Я буду, в списку всіх бажань.
І буду як вино, й безодня.
Я таємнича, і твоя.
Я вся холодна, ніби келих,
Червоного й безцінного вина.
Якого всім, нестерпно треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2017
Знову туман, туман густий печалі.
Ти написав, для чого сам не знаєш.
Просто залиш, слова свої у небі.
Ти як колись, колись мені не треба.
Я як душа, яка сама блукає.
Я не твоя, твоєю я не стану.
Плаче печаль, сама не розумію.
Ти показав, коли я все зустріну.
В темнім вікні, не тінь я, я примара.
Ти відлетів куди, я не питала.
Я відійду, з проклятою пітьмою.
В небо густе, зустрітися з душою.
Може найдеш, колись для мене пекло.
Може прийдеш, туди де чисте небо.
Чи не потрібно, нам цього прокляття.
Я як та смерть, палю нове багаття.
Я не любов, я просто берегиня.
Серце твоє, стискаю дуже сильно.
Не відпущу, бо все це, що я маю.
Я не люблю, я просто захищаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2017
Не наша доля це, і мрії це не наші.
Не моє це плече, що допоможе завжди.
Не мій ти чоловік, і моїм вже не будеш.
До мене ти не звик, зі мною тільки блудиш.
А може я гірка, як на лодонях правда.
А може я твоя, а може я не гарна.
А може всі слова пусті, як в небі вітер.
А може ти об мене, ноги витер.
Чи може я дурна, не того покохала.
Чи може не жива, й живою вже не стану.
Чи може ти маяк, який мене покликав.
Чи може ти убив, і лихо сам накликав.
Скажи навіщо ти, думки мої заплутав.
Скажи чому хотів, а потім передумав.
Скажи чому лиш я, до тебе пригорнулась.
Ти ніби відштовхнув, і небо повернулось.
Ти ніби егоїст, який себе кохає.
Ти ніби гордий принц, який собою маре.
Ти ніби той туман, що мною сам закрився.
Мене ти покохав, а горя сам напився.
Ти відпусти пітьму, яка тебе накрила.
Ти забери любов, яка до тебе лине.
Тоді тобі в душі, стане простіше.
Тоді ти зрозумієш, що найгірше.
Ти потім доженеш своє майбутне.
І покохаєш щастя не забутне.
І ти відчуєш, як треба кохати.
Як ніби відпустити і літати.
Я там в тумані тебе почекаю.
Я там в пітьмі, про тебе теж помарю.
Я тихо, візьму твою руку.
І кину нас в політ, а лишу тут розлуку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2017
Кохай мене, мені потрібно це кохання.
Тримай мене, якщо хочу піти у осінь ранню.
Лови мої уста, ударом поцілунку.
Підстав мені плече я прийму це дарунком.
Потрібна я тобі, чи все від скуки.
Потрібні ті уста, чи знов розлука.
Тримаєш серце ти в своїх лодонях.
Чи просто душиш все, аж темно в скронях.
Якщо не маєш ти бажань кохати.
Ти більше не дзвони щоб серце хвилювати.
Ти більше не пиши, це ніби стимул.
Щоб ти пропав вночі як ніби згинув.
А в середині все хоче кохання.
Все вірить і чекає аж до рання.
Чекає тих дзвінків і тих побачень.
А все скінчилось навіть не почавшись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2017
Здається в моїм серці знов горить іскринка.
Гаряча ніби спалах, який палав хвилинку.
Ти просто запалив її нічого не робивши.
Просто обійнявши і завороживши.
Хоча ти сам не знаєш, чи треба іти далі.
Чи краще зупинитись, забути темні гралі.
Чи краще відштовхнути і включи байдужість.
Чи краще все збрехати і їхати у далі.
А може треба просто ризикнути.
І ніжно покохати і збагнути.
Що люди і кохання буває різне .
Одне звабливе, інше дуже грізне.
Я розумію ми зовсім різні .
І ти чекав таку, але боїшся буде пізно.
Коли збагнув що важко з нею буде.
І ти подумав про людські всі пересуди.
А ти подумай що тобі важливо? бути самотнім!
Чи потонути у коханні зливі.
Бути багатим, чи цілувати мої губи.
Чи знов шукати і боятись пересудів.
Ти все береш, що тобі хотілось.
Ти не питаєш, ти просто дієш.
Я може хочу, але боюся, тебе бажаю, але здаюся.
Перед твоїм важким словом, гординю я включаю.
Перед тобою, я ніби палаю, я не тримаю і не відпускаю.
А ти мовчиш ніби краплина, що в течії легенько лине.
Або тримай мене, або не треба.
Я твоя доля, яка відлинула від тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2017
Осінь, чарівна осінь.
Жовтаве листя як золото землі.
Воно взлітає, неначе крила .
Що відлітают вдалеч від зими.
Красива осінь, красиве небо.
І промені неначе колосок.
Вони так гріють, неначе вогник.
Що зігріває серця голосок.
А моє серце, маленька скринька.
В якій ховається печаль.
А ключ від неї, ніби зірка.
Що світить і приносить жаль.
А може осінь це поклик неба.
Яке кричить сльозами із душі.
Йому так треба, так сильно треба .
Поплакати дощем в плече зимі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2017
Чому мене кохати важко ?
Що в мені не так?
Чому кохати легше пташку в холодних небесах?
Чому красива і холодна, сиджу завжди одна?
Чекаю і сама не знаю, що чекаю я що дня.
Скажи мені осінь холодна, де моя любов?
Коли прийде і як завгодно кохатиме знов, знов.
А може не судилось серцю мати теплоту!
А так хотілось гріти душу й вбити самоту.
Моє кохання не взаємне і це мучить мене.
Воно неначе потаємне і має терпкоту.
А може я сама не бачу як руйную все.
Можливо я сама вбиваю в собі усе живе.
Можливо моєму серцю треба відчувати біль.
Вбивати душу, хоронити себе у гріб пустий.
А може треба взяти і забити хрест.
Щоб більше не кохала принца в якого в руках меч.
Скажи мені осінь холодна, чи треба мені це?
Скажи мені хоч що завгодно, порятуй мене.
Скажи кохання буде чи хоронити все?
Скажи чи він мене забуде, чи щастя принесе.
Мовчиш! напевно не судилось рятувати нас.
Мовчиш! на тебе небо злилось, дощ полив напасть.
І тільки листя тихо шелестить вночі .
Ти ніби кличеш лихо у моїй душі.
Чому така холодна завжди осінь ніби грім.
Вбиває серце, мочить душу, в небі золотім.
І рве кохання ніби листя із небес .
Нещадить руки, що тримають всесвіт весь.
Кохаю! буду я кохати до кінця .
Навіть якщо не буду знати чи тобі потрібна я.
Кохаю, кохаю я до темноти.
Холодної пустої ночі, своєї самоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2017
Зелені очі, твої зелені очі!
У них одне страждання і печаль!
Зелені очі, твої зелені очі!
Так часто плачуть в душі вже океан.
А де ж кохання і мрії щастя ?
Куди все діло чорне те життя!?
Воно хотіло, тільки хотіло.
Побачити нещастів каяття.…
А твої очі, неначе зорі, зачарували ….
Я в них блукаю ніби ворон !
Який наводить на душу жах.
Де то кохання, яке шукали, яке втопилося у небесах.!
Воно блукає і бачить промінь .
В холодних гущах нашої душі.
Такий бажаний, такий безглуздий .
А серце хоче тої теплоти.
Ти плачиш знову і знову сльози.
Все падають на губи так бажані всім.
Поцілувати, чи прегорнути, нема кому !
А ти так хочеш ніжних почуттів.
Ти ніби пташка, яка блукає .
У лісі все чужих людей .
Когось шукає, когось чекає.
А все знайти не може, душі чеканний корабель.
А може очі, твоє прокляття ?
Яке всіх манить і несе печаль!
А твоє серце, то є багаття .
В якому сильно палає жар.
Ти маєш чари , чарівні чари!!
Куточків нашої душі.
Вони писали, тобі писали.
Ти всесвіт ними ворожи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2017
Где моя судьба , так и не понятна.
Может в прошлом или в будущим бродит,
А может моя судьба развратна и любить некого не может.
Может я как птица , только одиночка.
Вижу только лица, пишу только строчки.
А может жизнь прекрасна , просто я слепая.
А душа ужасна, а любовь не злая.
А может все не правда, может жизнь как сказка, просто не принцесса я а Есмиральда.
А может я слеза, что об хрусталь разбилась , так хотелось счастье, а жизнь не сложилась.
А может я как Герда, а сердце мое льдинка, вроде полюбила, а основа ошибка.
А может не я это а кто другой, судьбу мою взял положил на покой.
А может я смерть и любовь убиваю, себе не люблю и в других отбираю.
А может ты здесь, просто рядом не та, любила копюры, машины, дома.
А может ты просто не любишь меня , играешь в игру моя не моя.
Прошу одно, когда ты придешь, меня как котенка с собой заберешь.
Ты нежно держи меня словно хрусталь и я буду другом в холодный январь.
Судьба или нет, никто не узнает, а людям любви все равно не хватает.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755398
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.10.2017
ты снова спишь, один в квартире.
На дне стакана, капли коньяка.
И все удачно в жизни проходило.
Но нет удачи в женщин на века.
Все как перчатки, просто не подходят.
Одна , другой все хуже как гроза.
Которая всю осень бродит а места не находит для себя.
ты хочешь львицу и без разговора ворвалась что б у жизнь и вся твоя, но львица эта не готова. Играть в те игры, что писал года.
А может ты хотел бы идеальную, но нет такой,
Такую не создать, есть просто та что хочет бить реальной, но нам такую просто не достать.
А может тебе лучше одному, так дальше жить в пустой квартире и дальше пить коньяк и пустоту , которая заполнила все в мире.
Но нам нужна одна, красивая но в сердце злая, что б счастье берегла но чтоб не убивала, чтоб даже если ты упадешь в пропасть, держала в две руки отбросив гордость.
Она всегда как тень, и если не заметишь, уйдет она в метель и ветром маски сменит , на вид она одна в душе другая, ты не спеши бросать, она не есть плохая.
Так что ты выберешь любовь , или мималет с улыбкой, коньяк, квартира, темнота, или чай с любимой паразиткой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755247
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.10.2017
Кому нужны мои стихи!?
Кому нужна моя любовь ? Ведь мысли очень далеки .
А сердце ранят вновь и вновь.
Я как осенний виноград .
Так сладок но уже замерз.
А ветер рвет мои мечты .
На землю бросит мою гроздь.
Я как осенние лучи.
Красивая но без тепла.
Хочу согреть как свет свечи,
Я жизнь твою но не смогла!
Смотрю который день в окно.
И вижу тот же виноград.
И чувствую что без него,
Не будет сладок мой азарт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755161
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.10.2017
Осінь, вона холодна як моя душа!
Нема любові ні в очах ні в зорях.
А небо плаче ніби забуття.
Яке не знає де холодне море.
А море ллється у моїй душі.
Сльозами ллється душить моє тіло.
А в голові журавлів ключі.
Вони з думками в небо полетіли.
А де ж любов, чому вона пішла.
Чому забула крила дарувати.
Чому відкрила двері в забуття
А щастя не навчила цінувати.
Бо та любов зірвала листя все!
А в подарунок дарувала сльози
Як вітер що життя несе .
Приносив тільки вітряні морози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2017