Олен вчитель

Сторінки (1/56):  « 1»

Зимовий вечір

Зимовий  вечір  за  вікном,
Сім'я  вечеря  за  столом.
Із  хати  пахне  свіжим  хлібом,
Святковістю  й  жаданим  миром
Усміхається  мати,  голубить  дітей,
А  батько  з  родини  не  зводить  очей.
Лунає  сміх  щасливих,  вільних...
Таких  близьких  і  таких  рідних.
Вони  терпляче  так  чекали,
І  в  Бога  захисту  благали.
Тож,  нині,  цінуємо  миті  й  хвилини,
"Одягаємо"  усмішку  кожної  днини...
Адже,  радість  двері  відчинила,
Впустила  нас  і  прихистила.
Зимовий  вечір  за  вікном,
Сім'я  вечеря  за  столом.
Вони  щасливі...їх  син  живий.
Його  родині  уклін  низький.
Усміхається  мати  -  божественна  мить:
Її  син  біля  неї,  в  окопі  не  спить.
Пишається  батько:  "  Гідна  заміна!
Як  добре,  що  доля  вберегла    мого  сина!"
Нехай  кожній  родині  дарує  доля  презенти,
Лише  добрі,  хороші  й  щасливі  моменти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024


Украдене дитинство

Шкода,  що  дитинство  у  наших  дітей
Відібрала  війна,  а  скільки  людей...
Скалічено,  вбито  і  тих,  яких  не  знайшли.
Лунає  тривога,  дорога  в  підвал,
Десь  плаче  дитя,  а  десь  вже  "аврал"...
Темрява,  тиша  -  чиїсь  оченята
Бігають,  шукаючи,  маму  й  тата.
Це  страх,  що  колотить  серце  "відбійно",
І  запах  золи  у  повітрі  постійно.
Лячно  й  тривожно,  душа  не  на  місці,
"Загриміло"  гучно,  мабуть,  в  передмісті.
Так  минає  дитинство  -  ніхто  ж  не  бажав,
Своїм  дітям  того...А  хто  ж  нас  спитав?
Стихія  вогню  у  ворожих  руках
Станцювала  танок  на  людських  кістках.
Стихія  води  у  ворожих  руках
Змила  людей,  неначе  комах.
Так  минає  дитинство,  а  в  когось  -  немає.
Тривога,  тривога...
Надія  на  Бога!
На  мужніх  доньок  та  синів,
І  на  молитву  матерів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023


Кровію политі папірці

Коли  керують  світом  папірці,
Яких,  колись,  давно,  так  МИШКА  незлюбила;
Коли  остання  крапля  нервів  в  кулаці,
Задумайся,  для  чого  ненька  породила?
Чого,  тоді,  варте  життя  людське?
Про  совість  -  забудьте  вже  й  подавна...
Невже  ніхто  не  може  зупинити  "бісівське",
"Оте  мале  дитя",  що  душа  в  нього  "рвана".
Боже,  навіщо  нам  такі  знущання?
Чим  завинили?  Чому  це,  саме,  ми?
Прийми  Всевишній  наші  покаяння,
Дай  нам  світла  доброти,  виведи  з  пітьми.
Вбережи  нас  від  біди,  спокуси,  гніву  й  злості.
Нехай  же  наші  діти,  внуки  й  пра...пра...
Ніколи  не  відчують  тої  млості:
Залпового  вогню  й  болю  втрати,  коли  "горить  земна  кора".
Я  все  ж  про  те,  коли  керують  душею  й  серцем,  розумом  твоїм...
Коли  заполонили  світ,  настільки  цінні,  кровію  политі,  папірці;
Коли  для  брата  чи  сестри  так  і  "не  став  своїм";
Коли,  так  звана  "надлюдина",  тримає  світ  у  кулаці.
Невже  ніхто  не  в  змозі  зупинити  оте  "  бісівське  дитя"  в  людській  подобі?
Якого,  мабуть,  недолюбили  "надбатьки",  що  воно,  "бідне",  кров'ю  захлинається  в  жадобі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2023


«Квітуня моя»…


Моя  пташечко,  моя  донечко,
Мій  діамант,  любе  сонечко…
Послухай,  як  вітер  осінній  шумить,
Як  стогне  Дніпро,  як  чайка  квилить…
А  хочеться  так,  щоб  квіти  цвіли!
Щоб  всі  на  Землі  щасливі  були!
Квіточку  щастя  для  тебе  зірву,
Неймовірно  красиву  й  вічно  живу.
Ти  знаєш,  як  я  безмежно  люблю.
Пригорну,  поцілую  щічку  твою.
Мені  ж  до  душі  усмішка  твоя,
Що  світиться  сяйвом,  «квітуня  моя»!
Ти  –  невід’ємна  частина  мене:
Мама  і  доня  –  ціле  одне.
Відчуваю  твій  біль,  читаю  думки…
Гортаю  прожиті  свої  сторінки…
І  дякую  Богу  за  щедрий  дарунок,
За  доню  мою  –  золотий  поцілунок!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2022


Друг чи ворог?


Чому  завжди  мама  застерігає  мене?
Не  грайся  з  вогнем,  бо  біду  принесе.
Не  бери  запальничку  чи  сірники,
Не  пали  навколишні  смітники!
Бо  вогонь  не  товариш,  далеко,  тобі
Зарубай  це  на  носі,  дитино,  собі.
Чому  ж  мама  «плачевно»  не  любить  вогню?
Із  «конкретним»  питанням  бабусі  дзвоню.
Для  мене  він  друг  надійний,  привітний,
Яскравий,  ласкавий  та  самоцвітний.
Цілком  згодна  бабуня  зі  мною  моя:
«У  кожного  з  нас  правда  своя.
Вогонь  для  нас  ворог  і  друг  одночасно,  
Без  нього  не  було  б  в  будинку  так  ясно.
Не  було  б  тепла  і  їжі  смачної,
Жили  б  у  полоні  темряви  нічної.
Проте  з  мамою  теж  цілковито  я  згодна,
Хоч  «гарячий»  цей  друг,  та  душа  геть  холодна.
Якщо  до  рук  потрапить  він  невмілих,
Візьме  в  полон  невинних  потерпілих.
Тому  порад  матусиних  не  ігноруй,
Правила  безпеки  «помуштруй!»
Після  щирої  повчальної  розмови,
Я  прийняв  матусині  умови.
Перелистав  одразу  весь  ІНЕТ,
І  влаштував  собі  «інфабенкет».
Дізнався  багато  про  службу  за  дзвінком  101,
Про  її  доблесних  лицарів,  відважних,  як  один.
Вони  знають  усе  про  дружбу  з  вогнем,
Заспокоїти  можуть  його  без  проблем.
Тож,  мамі  й  бабусі  обіцянку  дав:
«Я  стану  тим  лицарем,  що  людей  рятував».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2022


Бос

У  сімействі  Оклюків  
Є  маленький  командир,
Що  боїться  павуків,
Хоча  й  трішки  дебошир.
Всі  йому  так  догоджають:
І  сестричка,  й  мама,  й  тато...
Павуків  тих  проганяють...
Для  синочка  -  справжнє  свято!
Татко  до  м'яча  зове,
Мама  кличе  вже  до  столу,
А  сестричка  підморгне,  як-то,  для  "приколу".
Командира  у  сім'ї
Звуть  усі  Богданом,
Рано-вранці  солов'ї,
На  гілячці,  за  парканом,
Наспівали  це  ім'я
Його  любій  мамі.
Тож,  назвали  так  хлоп'я,
Охрестили  в  храмі.
Так  зростає  помічник
Татові  -  завзятий!!!
"В  ділі"  він  передовик,  
Ще  й  не  марнотратний.
Так  зростає  ЯНГОЛЯТКО
У  теплі  й  любові❤️
Ще  пишатиметься  татко...
Аби  всі  були  здорові!

                                                                               20.05.2018
 


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2022


Рай

Рай
Можливо,  душа  моя  рветься  у  рай,  
Та  рай  на  землі,  будь  упевнений,  знай!  
Цим  раєм  зову  я  "сімейний  вігвам",  
Його  складові  розкажу  ж  бо  я  вам.  
Ось  мама  і  тато  ,та  їх  янголята,  
Щира  розмова,  на  ніжність  багата,  
Спільна  мета  і  тема  одна,  
Взаємна  підтримка,  що  завжди  єдна.  
Кожній  проблемі  є  рішення  тут.  
Потрібна  порада?  Для  тебе  знайдуть.  
Кожного  успіх  -  радість  для  всіх:  
Для  моїх,  для  твоїх  і  для  своїх.  
Рай  на  землі  -  "сімейний  вігвам".
Скажу  тет-а-  тет    верховним  богам.  
Можливо,  вони  й  осудять  мене,  
Та,  що  таке  рай  я  повідала  вже.  
Якщо  цілковито  ти  згоден  зі  мною,  
Наступні  рядки,  тоді  за  тобою...  

                                                                                                                 09.07.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2022


Я себе присвятила тобі…

Я  в  сонці,  у  небі  я,  і  в  зірках...
Ніколи  "не  економила"  на  почуттях  ❤️
Я  змайструвала  тобі  два  крила-  
Красуню  -  доньку  й  сина  -  орла.
Так  міцно  спліталась  рука  в  руці...
Чому  ж  залишаєш  на  серці  рубці?
Я  завжди  з  тобою,  у  різні  часи...
У  будь-який  період  "життєвої  краси")
Чому  по  щоці  пробігла  сльоза?
Так  боляче  вдарила  правда  гірка!
Життя  мене  било  не  раз  і  не  два...
А  доля...як  доля  -    готувала  дива)
Я  сильна...я  знаю...
Я  жива...я  кохаю...
Для  кого  живу?  Для  них...  дорогих)
Для  доньки  -  красуні,  для  сина  -  орла!
Для  нових  ідей,  для  "фраз  ключових"...
Я  себе  присвятила...я  тебе  берегла...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2022


З Днем народження, УКРАЇНО!

УКРАЇНО,  НЕНЬКО  РІДНА!
Чом  ти  злякана  така?
Знаю,  знаю,  що  ти  "бідна"
Від  такого  "ГОПАКА"!
"Танцювала  і  танцюєш",
А  чи  будеш  далі..."танцювати"?
То  "співаєш",  то  "нудьгуєш"...
То  будеш  співати,  чи  то  нудьгувати?
Ти  прекрасна,  щедра,  мила,
Молода,  завзята,  терпелива,
Поетична  і  мрійлива,  
Моя  ВКРАЇНО  легкокрила!
Тож  радій,  танцюй,  співай!
Святкуй  річницю,  молодице!
Всі  радощі  життя  "вдихай",  
То  все  дрібниці,  не  зважай,  
Моя  чарівна  трудівнице.
Душею  й  серцем  прикипіла
До  тебе,  матінко  моя.
Ти  перша  пісня,  що  бриніла,
Моя  ти  казко  чарівна!
Люблю  тебе,  МОЯ  ВКРАЇНО!
Моя  лебідко,  УКРАЇНО!
                                                                         22.08.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2021


Ностальгія

Я  сумую  за  тими  часами,  
Коли  була  маленькою  для  мами.  
Коли  із  рання  в  дві  щоки,  
Бабусині  "топтала"  пироги.  
Коли  раділа  сонцю  і  дощу,  
Разом  із  сестрою  бавилися  досхочу.  
Коли  на  великах  влаштовували  ралі,  
По  вже  давно  відомій  магістралі.  
Я  сумую  за  тими  часами,  
Коли  чаруюче  спостерігала  за  зірками.  
Коли  батьки  гукали,  що  вже  час...  
Та  то  даремне,  то  ж  бо  не  до  нас)))  
Я  сумую  за  тими  роками,  
Що  не  прилинуть  жодними  вітрами.  
Навіки  в  пам'яті  залишаться  моїй,  
Як  безліч  здійснених  дитячих  мрій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2021


Материнська любов безмежна

Чи  можна  виміряти  ту  любов,  
Що  зоветься  материнською?  
Якою  мірою  і  за  яких  умов,  
Цей  промінь  сяє  над  колискою!?  
Промінь,  що  має  точку  відліку,  
Проте  кінця  у  нім  нема.  
Це  формула,  що  виведена  зі  сповитку,  
І  вирішення  їй  ніхто  не  зна.
Чи  є  в  любові  тій  межа?  
А,  можливо,  вона  є  безмежною?  
Така    безмірна  та  безмежна,  
Як  неозорий  край.  
Прозора,  чиста  та  бентежна,  
Як  той  струмочок  через  гай.  
Струмочок-промінь,  що  біжить,  
Ніколи  не  висихаючи.  
Струмочок-пломінь  -  пломенить,  
Ніколи  не  згасаючи.
Ні  формулі,  ні  мірі  довжини,  
Умові,  наслідку,  а  чи  причині,  
Ніколи  "не  дістатися"  вершини,  
Де  майорить  яскраво  в  вишині,  
Ота  любов,  що  зветься  материнською.  
Вона,  як  АНГЕЛ,  що  зійшов  з  небес,  
Сліпуче  сяйво  сяє  над  колискою.  
Божий  дар  -  чудо  із  усіх  чудес.  
                                                                                                 12.03.2018  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020


Продовження мене

Безмежно  вдячна,  Боженько,  тобі
За  той  момент,  коли  подарував  мені  ти  крила,  
Коли  відчула  вперше  я  життя  в  собі,  
Коли  напнулися  долі  вітрила.  
Благословенним  будь  же  той  момент,  
Коли  тебе,  моя  красуне,  народила.  
Спасибі,  Боженько,  тобі  за  комплімент,  
Любов  і  ласку,  в  якій  я  квіточку  зростила;
За  пишний  сад  в  житті  моїм,  
Безцінний  скарб,  продовження  мене.  
Життя  моє,  я  в  погляді  твоїм.  
Моя  надія  і  опора,  океан  без  меж,  
В  якому  ніжності  й  тепла  доволі.  
Моя  лебідко,  зведу  для  тебе  безліч  "веж",  
Що  захищатимуть  тебе  на  суходолі.  
І  неважливо,  скільки  літ  мине,  
В  моїй  руці  завжди  твоя  долоня.  
І  не  біда,  що  посивіють  мої  скроні  -  головне,  
Щоб  була  поруч  ти,  моя  доросла,  і  ще  така  маленька  доня.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2020


Гармонія

Розхвилювалося  Чорнеє  море
З  вітром  на  ноті  високій  говорить.  
Ой  лишенько!  Що  ж  це  за  горе?  
За  обрієм  сонечко,  ген,  майорить.  
Високо  в  небо  чайки  злетіли,  
Від  хвилі  морської  втікали  вони.  
Насолоди  такої  аж  ніяк  не  хотіли,  
Змахнули  крильми,  мов  звуком  струни,  
В  небесних  просторах,  вмить,  розчинились.  
Ворожнеча  із  вітром  ще  довго  тривала,  
То  хвилі  здіймались,  то  легко  котились,
Пінились,  мінились  -  боротьба  чарувала.  
Хвилююче  шуміли,  грайливо  так  сріблились.  
З-за  обрію  сонечко  весело  всміхнулось,  
Золотими  променями  хмари  розгорнуло.
"Повертайтесь,  чаєчки",  -  здалеку  почулось.  
Море  одежину  блакитну  одягнуло.  
Відступився  вітер,  зітхаючи  поволі,  
Заіскрилось  море  синіми  вогнями,  
Повернулись  чайки,  хоч  і  дуже  кволі,  
Звеселили  море  гучними  піснями.  
Навіть  у  природі  "  домовленість  "  існує:
Між  вітром  та  між  морем,  між  хмарами  та  сонцем.  
Чому  ж  тоді,  людино,  рука  твоя  руйнує.  
Все  похапцем  хапає,  блукає  манівцем!  
                                                                                                                                   11.  05.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2020


Цілунок долі

Пригорнуся  до  тебе,  мишенятко  моє,  
Відчую  тепло  дитяче  твоє,  
Подих  гарячий,  "  сопіння  смачне",  
Стукіт  у  грудях,  відлуння  гучне.  
Його  відчуваю  на  відстані  я,  
Ангеле  мій,  розрадо  моя.  
Душею  і  серцем  за  тебе  киплю,  
Бога  благаю,  щоденно  молю.  
Здоров'я  і  долі  для  тебе  прошу,  
Ніколи  в  житті  не  залишу.  
Допоки  жива  -  ти  дитятко  моє!  
Нехай  доля  барвисту  дорогу  снує!  
Я  скупчені  хмари  розжену  над  тобою,  
Нехай  всяка  біда  обмине  стороною.  
Можливо,  колись,  пригорнеш  і  мене,  
Коли  вітер  нещадно  єство  колихне.  
Я  впаду  в  обійми  дорослого  сина!  
Як  швидко  "летіла    часу  машина",  
Промайнули  спогади  перед  очима.  
Як  добре,  що  доля  дала  мені  сина!  

                                                                                                             12.04.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2020


Невже справедливо життя забирати?

Як  мені  вам  про  все  розказати?
Не  знаю  я,  навіть,  із  чого  почати...
Розпочну  я,  напевне,  із  цінного  часу,
Що  рікою  пливе  для  кожного  "класу".
Мову  веду  про  клас  соціальний,
Що  ділить  людей  і  цілком  "реальний".
Високий  ми  клас,  а  чи  середній,
Низький  чи  вже,  зовсім,  злиденний,
Проте,  найдорожчим  для  нас  є  життя.
Його  ми  леліємо,  бережемо,  як  дитя.
І  кожна  відведена  часом  хвилина
В  житті  проростає,  мов  пшенична  зернина.
З  якої  завжди́  пожинаємо  врожай,
І  ніхто,  й  ніколи  не  давав  права  "комусь"
Забирати  життя  для  "чогось",  "чомусь".
Тож,  чому  цей  "закон"  споконвіку  існує?
Вводить  в  оману,  долі  руйнує.
Чому  за́вжди  страждають  "без  вини  винуваті"?
Прокляття  чи  доля?  Чи  виною  "пихаті"?
Що  сьогодні  "діла  залатали"  для  себе,
А,  що  завтра  буде...  "Sorry",  то  вже  не  до  мене!
А  завтра  та  "латка"  вогнем  спалахне,
І  безліч  життів  в  мент  забере.
Чорна  завіса  затьмарила  долі,
Що  рвались  до  світла,  летіли  до  волі!
Злетіли  й  навік  залишились  в  безодні,
Бо  наші  "пихаті"  завше  голодні!
Не  знаю  я,    навіть,  як  краще  сказати?!
Невже  справедливо  життя  забирати?

                                                                                                                                   16.12.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858202
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2019


Радість

У  маленької  Оленки  сонечко  у  жменьці.
Міцно  так  його  тримає,  щоб  віддати  неньці.
Візьми,  нене,  сонечко  з  моєї  долонечки.
Візьми  й  пригорни  подарунок  від  донечки.
Нехай  зігріває  всю  нашу  родину.
Нехай  супроводить  у  добру  годину.
Матуся  прийняла  безцінний  дарунок.
Послала  Оленці  свій  ніжний  цілунок.
Оленка  не  втерлась,  лише  посміхнулась.
До  нені  своєї  мерщій  пригорнулась.
Як  радісно  й  хороше  маленькій  душі!
Радіє  Оленка,  радіють  усі!


                                                                                         14.10.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854127
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2019


Тріумф

По  життю  мені  оди  ніхто  не  співав,
Не  присвячував  віршів  і  не  впадав,
Та  я  гордо  йшла  до  своєї  мети,
Я  плекала  надію,  бо  ж  у  мене  є  ти:
Мій  талант  і  натхнення;
Мій  поклик  душі  і  моє  одкровення;
Думка-стріла  й  перли-слова;
Чиста  душа  й  світла  голова.
Та  я  все  ж  дочекалась  тріумфу  свого,
Хоч  спіткнулась  не  раз,  ідучи  до  цього.
Я  зібрала  усі  смарагди  свої.
Усміхнені,  щирі,  мов  діти  малі.
Так  довго  чекали  на  волю  вони.
Заіскрились  на  сонці,  пішли  до  води,
Все  далі  й  далі...  і  попливли,
Місце  обрали,  час  віднайшли.
Як  вдячна  я  долі,  що  ви  в  мене  є,
Поклик  душі,  одкровення  моє.
Хоч  оди  мені  ніхто  не  співав,
Не  присвячував  віршів  і  не  впадав,
Я  сумлінно  і  вперто,
Скажу  вам  відверто,
Крок  за  кроком  я  йшла  до  цієї  мети.
Мій  таланте,  мій  друже,  бо  ж  в  мене  є  ти!

                                                                                                                     07.  05.  2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835023
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.05.2019


Усміхнися мені

Доле  моя,  пригорну  тебе  я,
Пригорну,  як  маленьку  дитинку.
Доле  моя,  попрошу  тебе  я,
Усміхнися  мені  на  хвилинку.
О,  усміхнена  доле  моя,
По  життю  я  з  тобою  крокую.
Те,  що  бачила  ти,  те  і  бачила  я.
За  минулим,  повір,  не  жалкую.
Пригорну  тебе  я,  моя  золота,
Пригорну,  обійму,  зацілую.
Більш  ніколи  в  житті  не  залишусь  сама,
Ні  хвилини,  відтак,  не  змарную.
Попрошу  тебе  я,  доле  моя,
Будь  усміхнена  кожної  миті,
Бо  ж  усмішка  твоя,  така  чарівна,
Як  волошка  у  пишному  житі.
Пригорну  тебе  я,  доле  моя,
Міцно  так,  як  нікого  на  світі.
Ти  мій  Всесвіт,  путівка  в  життя,
Всі  дороги  без  тебе  закриті.
Пригорну  тебе  я,  моя  золота,
Більш  ніколи  в  житті  не  залишусь  сама.


                                                                                                               23.05.2018  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792881
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.05.2018


Бос

У  сім'ї,  у  Оклюків,
Є  маленький  командир,
Що  боїться  павуків,
Хоча  й  трішки  дебошир.
Всі  йому  так  догоджають:
І  сестричка,  й  мама,  й  тато.
Павуків  всіх  проганяють...
Для  синочка  -  справжнє  свято!
Татко  до  м'яча  зове,
Мама  кличе  вже  до  столу,
А  сестричка  підморгне,  як-то,  для  "приколу".
Командира  у  сім'ї                                                                                                                                                                                                                        
Всі  зовуть  Богданом,
Рано-вранці  солов'ї,
На  гіллячці  за  парканом,
Наспівали  це  ім'я
Його  любій  мамі.
Тож,  назвали  так  хлоп'я,
Охрестили  в  храмі.
Так  зростає  помічник
Татові  завзятий,
"В  ділі"  він  передовик,
Ще  й  не  марнотратний.
Нехай  зростає  янголятко
У  теплі  й  любові.
Ще  пишатиметься  татко,
Аби  всі  були  здорові!


20.05.2018  року        

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792518
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 20.05.2018


Красномовний володар

Чи  розумієш  мову  вітру?
Який  нашіптує  деревам
Свою  історію-палітру,
Що  переходить,  згодом,  травам,
Озерам,  лукам  і  лісам,
Що  так  хвилюються  тривожно
За  долю  вітру,  що  десь  там...
Бунтує  так  бентежно  й  дивовижно.
Володар  всіх  природних  явищ.
Куди  війне  і  як  війне,то  так  уже  й  буде.
Ніхто  не  в  захваті  від  сих  видовищ,
Але  ж  послухай-но,  послухай,  як  гуде!
Ти  чуєш,  чуєш  ці  слова?
Ти  відчуваєш  його  силу?
Силу  володаря,  що  владарює  над  усіма,
Кидаючи  у  вічі  "море"  пилу,
Навіваючи  спогадів  "макітру",
Що  розвіваються  на  схилі  прірви.
Нашіптує...чиюсь  історію-палітру,
Перевіваючи  слова,  неначе  барви.


                                                                                                                     14.05.2018  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792281
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.05.2018


Зима

Зима  -  чарівна.
Мої  думки  кришталеві.
Така  пухнаста.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785562
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 01.04.2018


Весна

Пішов  чудо-дощ.
Сонячна  іскра  душі.
Світло  -  темрява.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785561
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 01.04.2018


Діти - це…

Діти  -  це  снага  до  життя!
Велика,  безмірна  скриня  добра.
Діти  -  це  великі  надії!
Рано,  чи  пізно,  здійснять  наші  мрії.
Діти  -  це  промені  сонця!
Стукають  завжди  у  "людські  віконця".
Я  дітям  відкрию  "віконце  своє",
Що  носить  ім'я  -  "серце  моє"!


04.02.2010  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785558
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.04.2018


Ціна щастя

Скільки  потрібно  для  щастя:
Усмішок,  емоцій  і  добрих  справ.
Усмішок  щирих  -  без  презирства.
Емоцій  позитивних  -  без  "облав".
А  скільки  справ  зробити  необхідно,
Щоб  стать  щасливим  "наповал".
Вести  себе  чесно  й  гідно,
До  щастя  мчати  "напровал".
Скільки  ж  для  щастя  потрібно?
Щоб  вмерти  із  щастям  в  грудях.
Щоб  прожить  на  Землі  небезслідно,
Щоб  щасливим  був,  навіть,  твій  прах.
Щоб  люди  при  згадці  про  тебе,
Щасливими  були  завжди.
Щоб  щастя  ціну  для  себе
Не  брали  з  людської  біди!


20.05.2010  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785153
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2018


Дорога наймення життя

Є  багато  на  світі  доріг,
Та  дорога  лише  дорога  одна,
Ота,  що  падає  тобі  до  ніг,
Як  червона,  барвиста  хна.
Ця  дорога  веде    вдалечінь
І  кінця  в  ній,  напевно,  нема.
Вона  схожа,  якось,  на  тінь,
Але  ж,  іноді,  тінь  зника.
Та  вона  ніколи  не  зникне,  
Якщо  ти  не  захочеш  цього.
Вона  в  серце  твоє  проникне
І  навіки  збентежить  його.
Адже,  дорога  ця  -  непроста,
Її  можна  назвати  життям!
Адже,  дорога  ця  -  потайна,
Її  можна  назвать  майбуттям!




31.01.2009  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785143
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2018


Сон із минулого

Наразі  наснився  сон  дивний  мені,
Що  люду  багато  і  хтось  у  труні.
І  стогін,  і  крик  -  кипить  все  в  огні,
І  душі  померлих  блукають  в  тіні.
Прокинутись  хочу,  та  щось  не  дає.
Цей  сон  якісь  знаки  мені  подає.
Все  тіло  тремтить,  а  серце  палає,
Сон  дивний  нутро  моє  пожирає.
Із  мороку  вийшов  якийсь  чоловік,
Руками  торкнувся  моїх  він  повік.
Дотику  цього  чекала  не  рік,
Залишились  в  пам'яті  руки  навік.
Цього  чоловіка  я  знаю  давно,
Неначе  дивлюся  минуле  кіно!
А  руки  знайомі,  як  дивно?
"Та  хто  ж  ви?"-  питаю  нестримно.
Прокинулась  вмить  у  холодні  поту,
При  цьому  я  скрикнула:  "Тату!"
Зрозуміла  відразу  свою  "глупоту",
Відчула  рук  батьківських  турботу.
Наразі  наснився  сон  дивний  мені,
Неначе  мій  тато  лежить  у  труні,
І  стогін,  і  крик,  і  люди  дурні,
І  жінка  із  дітьми  блукає  в  тіні.


                                                                                                         30.03.2011  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782074
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.03.2018


Її ніхто не чекає

Смерті  ніхто  не  чекає,
Вона  завжди  приходить  сама.
Її  нікому,  ніколи,  ніхто  не  бажає,
Вона  темна,  жорстока  і  зла.
Її  очі  горять  від  жадоби.
Вона  ладна  забрати  все.
Смерті  люди  усі  до  вподоби,
Але  людям  смерть  -  це  одне:
Це  рана,  що  завжди  сочиться
І  загоїтись  не  може  ніяк;
Це  рана,  що  завжди  ятриться,
Не  затреться,  як  яскравий  срібняк.
Але  життя  пливе  за  течією,
Куди  вона,  туди  й  життя.
І  люди  думкою  живуть  однією,
Що  назад  нема  вороття.
Ми  зродились  і  живемо  для  того,
Щоб  лишити  по  собі  слід,
А  за  плечима  не  відчуваємо  одного,
Коли  підступить  вона,  холодна,  як  лід.



                                                                                                           15.04.2009  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782073
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.03.2018


Людина і прекрасне

Я  думаю,  що  щось  прекрасне
Ховається  у  кожного  із  нас,
І  це  прекрасне  не  погасне
У  час  відведений  для  нас.
Ми  на  Землі  живемо  для  того,
Щоб  слід  лишити  по  собі,
Та  ми  не  знаємо  одного,
Що  на  Землі  ми  лише  гості.
Тому,  життя  прожити  треба,
Щоб  пам'ять  вічною  була,
Радіти  треба  просто  неба,
Щоб  стороною  біда  йшла!
Я  думаю,  людина  -  це  прекрасне...
І  нею  завжди  треба  буть.
Будьмо  ж  людьми,  а  власне  -  
У  кожного  свій  путь...



                                                                                           07.09.2009  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782071
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.03.2018


Красота души

Душа  есть  в  каждом  человеке.
Но  в  чём  же  её  красота?
А,  может,  её  ценят  по  одежде,
И  ни  к  чему  здесь  доброта?
Красота  души  -  что  же  это?
Характер,  общение  или  увлечение?
Красота  души  -  это  яркое  лето,
И  ни  к  чему  такое  размышление.
Это  лучшие  качества  наши,
Это  любовь  чиста  и  верна,
Это  добром  наполнены  чаши,
Это  горячая  в  венах  волна.



                                                                                 10.07.2003  г.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781816
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.03.2018


Жаркий костёр

Вместе  весело  гуляли,
Вместе  весело  смеялись,
И  в  любви  не  раз  мы  признавались.
Но,  вот,  внезапно,  вьюга  залетела,
И  в  сердца  она  наши  поспела.
А,  ведь,  мы  с  тобою  любили,
Два  костра  любви  объединили.
И  надо  бы  запомнить  навсегда,
Что  костра,  безумно,  пугает  вода.
И  если  тебя  накалила  любовь,
Попей  воды  и  шагай  вновь.



                                                                                               27.03.2000  г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781812
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.03.2018


Любовь до мелочей

Твои  руки,  словно  сталь
Никак  забыть  я  не  могу
И  пряча  личико  под  вуаль
На  вены  рук  твоих  гляжу.
Глаза  твои  горят  в  любви,
Они  хотят  что-то  сказать,
И  я  прошу,  ты  не  молчи
Ведь  мне  не  надо  нагло  врать.
Губы  шепчут  непонятно,
Пытаюсь  что-то  разобрать.
Я  думаю,  и  это  вероятно,
Они  о  многом  могут  рассказать.
Ты  о  любви,  и  я  о  том  же.
Касаясь  губ  твоих  хочу  понять,
Но  почему,  но  почему  же
Так  хотеться  тебя  прогнать?
Воспоминаний  много  разных
Никак  из  сердца  не  прогнать,
Но  есть  всего  три  слова  важных,
Ты  должен  их  сейчас  сказать.
Лицо  твоё  воспламенилось
Огнём  испытанных  страстей,
Я  думаю,  у  нас  получилось
Узнать  любовь  до  мелочей.
Любовь  испытывают  люди,
Которые,  конечно,  любят.
Поэтому,  любите,  люди,
Иначе  мысли  вас  погубят!


                                                                                                           31.01.2009  г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781811
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.03.2018


Чому все так?

Чому  без  тебе  сумно  так?
Чому  все  так,  а  не  інак?
Чому  я  поглядом  тебе  шукаю?
Чому  без  тебе  я  страждаю?
Чому  такий  жорстокий  ти?
У  своє  серце  ти  впусти,
Мою  любов,  мій  страдний  біль.
Байдуже,  що  в  серці  в  тебе  заметіль!
Її  розвіє  моя  вірна  любов,
Що  так  палає  знов  і  знов!



                                                                                                         08.04.2010  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2018


Матуся єдина моя

Мамочка  мила,  рідна  моя,
Ти,  мов  у  небі  ясна  зоря.
Ти,  мов  та  бджілка,  зранку  до  ночі,
Плекаєш  діток  не  змикаючи  очі.
Лагідні  руки  невтомно  працюють,
А  очі  сумні,  ніби  завжди  нудьгують.
Стужилась  ти,  мамо,за  ким  і  чому?
Навіяли  спогади  думку  сумну.
Я  руки  твої  пригорну,  поцілую.
Біля  тебе  присяду  і  посумую.
Загляну  у  вічі  твої,  моя  мила,
І  вмить  у  душі  в  мене  з'являться  крила.
Згадаю  дитинство  і  юність  свою,
І  лагідну,  щиру  усмішку  твою.
Її  пронесу  крізь  усе  я  життя,
Бо  ти  ж  бо  єдина,  матуся  моя.



                                                                                                                 06.02.2009  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781215
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.03.2018


Материнська молитва

Боже,  до  тебе  молитву  звертаю
Я  слізно  прошу,  я  щиро  благаю,
Вбережи  мою  радість  і  сонце  моє,
Хай  буде  повсюди  блаженство  твоє.
Я  кожної  миті  і  кожну  хвилину,
Молитимусь,  Боже,  за  рідну  кровинку.
За  свій  гріх  я  ладна  страждати  сама,
Аби  лиш  кровинка  не  знала  ярма.
Я  думаю,  вірю  і  знаю  одне,
Що  ти,  Боже,  є  і  єство  є  твоє.
І  той,  хто  у  вірі,  той  завжди  з  тобою,
Той  знає,  як  треба  боротись  з  бідою.
Тож,  біда  хай  обминає  усіх  і  завжди,
Щоб  люди  не  знали  лихої  вражди.
І  доня,  і  син,  щоб  у  мирі  жили,
Здорові,  щасливі  і  добрі  були.


                                                                                               25.03.2009  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781212
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.03.2018


Мамині очі

Мамині  очі  завжди  глибокі,
Мамині  очі  завжди  в  турботі.
В  них  я  вбачаю  ніжність  і  ласку.
Погляду  щирість,  чарівності  казку.
Мамині  очі  завжди  зі  мною,
Вони  не  обходять  мене  стороною.
Прозорі  та  чисті  -  джерельна  вода!
Їх,  навіть,  боїться  усіляка  біда.
Я  завжди  їх  бачу  у  сні  й  наяву,
Я  з  ними  лягаю  і  з  ними  встаю.
Мамині  очі  все  бачать  і  знають,
Вони  від  біди  мене  оберігають.
Мамині  очі  -  це  щось  неймовірне:
Вічне,  прекрасне  й  незамінне.



                                                                             05.02.2009  р.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780846
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.03.2018


Дурня, що смерті не злякались, що їй у вічі усміхались?

Дивитись  ворогові  у  вічі,
Навіть,  не  страшно  -  ти  повір.
Страшніше,  майже,  вдвічі,
Іти  йому  наперекір.
І  ти  ідеш,  так  швидко  йдеш,
Та  час  спливає  так  повільно,
Ти  набираєш  обертів  -  женеш,
Та  плин  часу  шепнув:  "Стабільно".
І  ворога  того  ти  не  боїшся,
І  бачиш  ти  його  щодня,
Та  не  здолаєш  ти  його  -  змирися,
Тебе  не  вистачить.  Дурня!
Дурня,  що  сильні  духом?
Дурня,  що  під  самим  вухом,
Гармати  ревом  розривались?
Ні!  Дивитись  ворогові  у  вічі,
Зовсім  не  страшно  -  ти  повір.
Страшніше,  майже,  вдвічі,
Його  здолати  і,  наперекір...
Наперекір  йому,  радіти  і  сміятись.
Відчути  перемоги  насолоду,  ейфорію,
Того,  що  ти  із  гордістю  можеш  назватись...
Назватись  тим,  хто  подолав  ворожу  течію.


                                                                                   02.02.2018  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2018


Звернення до брата

Нумо,  браття!  Жити  в  дружбі,
Цінувати  своє  життя!
Станемо,  браття!  Ми  ж  бо  дужі,
Погасимо  вороже  багаття!
Братські  народи,  бийте  тривогу!
Не  стійте  в  провулку,  в  тіні!
Не  будьте  байдужі  до  мого  народу,
Допоможіть  брату  чи  сестрі!
Давайте,  браття,  жити  в  дружбі!
Цінувати  кожен  момент.
Я  вірю,  що  ми  -  терпеливі  й  мужні,
Переживемо  ще  й  цей  фрагмент!
Ну  ж  бо,  браття!  Йдіть  до  мети!
За  дружбу  народів,  за  мир  на  землі!
Здолаймо  незгоду,  як  не  крути,
Ми  духом  сильні,  хоч  для  когось  -  "малі".


                                                                                                                 24.12.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780833
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 07.03.2018


Ми - українці

На  Батьківщині  ми  не  гості
І  не  прибульці  неземні.
Ми  -  громадяни  корінні!
Ми  -  патріоти  свого  краю!
Які  давно  не  знали  раю
І  всім  нагадували  зграю.
Братерство  наше,  за  горами,
Завжди  сміялося  над  нами
І  називало  нас  "хохлами".
Та  ми  не  здалися,  на  диво,
І  доказали  їм  поштиво,
Що  жити  вміємо  красиво.
Тому,  давайте  з  тої  злості,
Покажемо  всім,  що  ми  не  гості
І  не  прибульці  неземні!!!


                                                                                 16.  04.  2010  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779328
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 27.02.2018


Школа

Наша  школа  це  -  наш  дім.
Як  в  раю  завжди  ми  в  нім.
І  пограти  у  м'яча,
Комусь  дати  стусана.
Разом  з  тим  писати  треба.
Знати,  що  таке  амеба.
Додавати,  віднімати,
множити,  ділити.
Твори,  вірші  -  все  це  вчити,
Різні  вироби  робити.
У  школі  ми  завжди  в  роботі,
І  працюємо  в  охоті.
Наша  школа  це  -  наш  дім,
І  тому,  ми  завжди  в  нім!



                                                                           27.  05.  2009  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779327
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 27.02.2018


Борги

Я  весні  заборгувала
Всього  декілька  моментів,
А  вона  все  споглядала
На  боргових  агентів.
І  весна  обрала  їх
Борги  повертати,
Вітряних  посланців  своїх
До  кожної  сільської  хати.
Облетівши  всі  двори,
Не  знайшли  вони  борги,
І  піднялись  догори
Злі  агенти-вороги.
Їхній  погляд  зупинила
Самітна  хата  край  села,
Господиня  їх  зустріла,
То  була  саме  я.
"Ти  боржок  весні  віддай!"  
Грізно  посланці  сказали.
"І  процент  туди  додай!"
Під  кінець  пробурмотали.
"Я  цих  моментів  не  віддам,
Нехай  що  б  ви  не  казали,
А  весні  я  передам
Найкоштовніші  метали.
Дарунок  цей  нехай  візьме,
Своїми  буйними  вітрами.
Вітаннячко  скоріш  прийме,
І  розрахуємось  з  боргами!


                                                                                         29.03.2014  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767182
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2017


Творить добро велике щастя!

Добро  твори  і  не  шкодуй,
Своєї  сили  і  натхнення!
Даремне  часу  не  марнуй,
Все  з  Божого  благословення.
Якщо  зробив  добро,  колись,
Взамін  нічого  не  проси,
А  краще  Богу  помолись,
Ще  до  ранкової  роси.
Добро  добром  завжди  воздасться,
І  буде  править  світом  мир.
Творить  добро  велике  щастя,
Яке  пливе  в  життєву  вир.




                                                                             19.04.2010  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767177
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2017


Екстремальна пригода на великах маленьких гонщиць




Коли  сяє  сонечко,  співають  пташки  і  буяє  зеленню  все  довкола,  так  і  хочеться  затягнути  якоїсь  веселенької  пісні.

 Цієї  ж  сонячної  пори,  наприкінці  весни  чи  на  початку  літа,  точно  я  вже  не  пам'ятаю,  трапилася  немилосердна,  на  перший  погляд,  але,  все-таки,  кумедна  пригода.  У  селищі  мале  Бокове,  Мале,  бо  ще  є  й  Велике  Бокове  і  просто  –  Бокове.  Тобто  Бокове,  ніби  розділили  на  три  гілки.  Отож  бо,  на  «малій  гілці»  цього  села  і  відбулася  пригода.  Рельєф  села  так  і  манив  до  незвичайності,  до  рухливого  життя,  особливо  у  таку  пору.
   У  мальовничому  Малому  Бокові  жили  сім'ї,  які  товаришували  між  собою,  як  дорослі,  так  і  діти.  Сім'я  Лавренчуків,  на  той  час,  складалася  із  чотирьох  членів  сім'ї:  тато  Григорій,  мама  Людмила  та  дві  доньки,  старша  –  Світланка,  менша  –  Оленка.  Хоча  і  різниця  між  дівчатками  була  два  роки,  проте  вони  були  нерозлучними  і  наслідували  одна  одну.  Друга  товариська  сім'я  Фальків,  які  були  не  корінними  жителями,  їхня  сім’я  складалася  також  із  чотирьох  членів  сім’ї:  тато  Петро,  мама  Тетяна  і  діти  –  Світланка  та  Євген,  однак  Євген  був  уже  дорослим  хлопцем,  тому  з  ними  він  не  проживав,  приїздив  лише  погостювати.  Так  от,  дівчатка  із  цих  сімей  товаришували,  хоча  й  вік  у  них  був  різний.  Світланці  із  Лавренчуків  було  одинадцять  років,  Оленці  –  дев’ять,  а  меншій  Світланці  лише  шість  років.  І  цієї  погожої  днини  захотілося  дівчаткам  покататися  на  великах.  У  сестричок  було  два  велосипеда:  «Україна»  -  для  старшої,  «Орльонок»  -  для  меншої.  Об’їздивши  довкола  села  вже  по  декілька  разів,  шукачі  пригод  вирішили,  що  нудна  їзда,  а  от,  щоб  полетіти  з  гірки,  не  торкаючись  педалей,  це  вже  задум  набагато  кращий.

Меншенька  Світланка  дивилася,  своїми  сірими  очицями  на  сестер,  не  розуміючи,  що  зараз  буде,  а  ватажок  команди,  Лавренчук  Світлана,  все  доступно  пояснила:

-  Дівчатка,  до  бою!  По  великах  і  на  ралі!  
-  Що  ще  за  ралі?  Ніякого  ралі  я  не  хочу,  -  здивовано  промовила  Оленка.  
-  Ралі  –  це  гонки  на  автомобілях,  тільки  ми  влаштуємо  гонки  на  велосипедах.  Ти  Оленко,  будеш  летіти  з  тієї  гори,  якою  ми  йдемо  по  череду,  і  яку  ти  неодноразово  «брала».  А  я  із  Світланкою  летітиму  з  іншої,  тієї,  що  має  різкий  поворот  та  веде  до  бабусі  Зіни.  Отже,  вперед!    

Оленка,  вхопивши  свій  транспортний  засіб,  помчала  по  наведеному  курсу.  Не  минуло  і  кількох  хвилин,  як  вона,  білявка  кароока,  вже  дісталася  свого  старту.  Зупинившись,  дівчинка  поглядала  на  маршрут  зляканими,  круглими  ,  як  ґудзики  очима.  Втерши  піт  з  чола,  набравшись  сміливості,  Оленка  рушила.      

Тим  часом,  Світланки,  «Богині  сонця»,  добиралися  до  свого  призначення:
- А  я  сидітиму  на  багажнику?  -  запитала  менша.
- Так,  тільки  ти  тримайся  за  мене,  і  віддаляй  ноги  від  заднього  колеса,  бо  із  наших  пригод  вийде  велика  біда.
- Можливо,  гонки  відбудуться  без  пасажира?
- Не  бійся,  ти  в  команді  найвитриваліших    ,  і,  взагалі,  на  останньому  етапі  не  здаються.
- Тоді  я  заплющую  очі  і  вперед!
- Такий  хід  подій  мені  починає  подобатись.  Вперед!  

«Богині»  дісталися  призначеного  місця,  зайняли  позиції  і  рушили.  У  гонщиці  Світлани  вираз  обличчя  став  серйознішим,  а  чорні  великі  оченята,  стали  ще  більшими.  Десь  далеко  в  душі,  хоч  вона  була  найстаршою,  її  також  охопив  страх.  Якщо  схематично  зобразити  шлях  їхньої  гонки  то  виходить  ,що  велосипедисти  виїжджають  з  різних  точок  ,а  ось  приїдуть  в  одну.  Тільки  виникає  відразу  ж  ще  таке  питання  :  «З  якою  швидкістю  вони  будуть  їхати?  І  чи  прибудуть  вони  одночасно?»  Та  самі  погодні  умови  того  дня  нічого  одночасного  і  страшного  не  передбачали.  Сонячні  промені  гралися  із  зеленим  запорошеним  листям,  вітерець  легенько  повівав,  розпелехкуючи  дівчаткам  кіски,  шепочучи  їм  на  вушка  всілякі  химерні  звуки,  травичка,  обабіч  дороги,  шелестіла,  розмовляючи,  між  собою,  ніби  хизувалися,  яка  вища  і  зеленіша,  а  яка  нижча  і  жовтіша.  Хмарки  бігли,  наздоганяючи  одна  одну,  міняючи  відтінки,  з  голубого  на  білий,  з  білого  на  голубий.  Вони,  мов  би  теж  влаштовували  гонки,  як  дівчатка-подруги.  Та,  яка  б  там  погода  не  була,  все-таки  непередбачуване,  особливо  з  подругами,  трапилося.  
   
 Велосипедисти,  виходить,  вирушили  одночасно,  і,  ні  одна  кермувальниця  ,  ні  інша  не  торкалися  педалей.  Зустрілися  вони  зіткненням  з  величезними  емоціями,  неконтрольованими  жестами  та  мімікою:  
-  Бери  вправо!  –  вигукнула  Світлана  старша.
-  Бери  вліво!  –  роздався  гучний  рев  Оленки.

І  ось,  зіткнення,  як  то  кажуть,  таран,  відбувся.  Що  ж  з  дівчатами?  Де  вони?  Оленка  голосно  сміялась,  міцно  тримаючи  кермо,  Світланка  –  кермувальниця,  зі  сміхом  ледве  підвелася  із  дороги  .Коли  Олена  хотіла  підбігти  до  сестрички  ,  то  пустила  кермо  і  ,на  тобі  ,  кермо  впало  додолу  каменем  в  один  бік  ,а  інша  частина  велика  –  в  інший  .Тут  роздався  ще  дзвінкіший  дівочий  сміх  .Хіба  ж  до  сміху  ?  Як  тільки  гонщиці    подивилися  на  велосипед  Світлани  ,  сміх  відразу  зник  ,  тому  що  переднє  колесо  зігнулось  у  вісьмiрку  :
-  Що  тепер  буде  ?  Як  ми  з`явимося  додому  з  цим  брухтом  ?-  бідкалася  Світлана  .  
-  Ти  заварила  цю  кашу  ,  ти  і  відповідай  ,  -  обурилася  Олена  .  
-  А  де  ж  це  наша  подруга  ?  Світланко  !  Світланко  –  о-о  !    
-  Можливо  я  її  загубила    по  дорозі  ,  бо  стартували  ми  разом.                                                          
           -  Стартували  вони  ,  от  ми  отримаємо  наганяй  від  нашого  батька  ,  та    ще  й  від  батьків  Світланки  .У-у-ух  нам  і  дістанеться  !
     
   Недовго  сестрички  бідкалися  ,  незабаром  ,  із  близькорослих  хащiв  завиднілася  світла  голова  –  це  була  менша  «  Богиня  »  .Вона    ойкала  ,  голосно  плакала.  Дуже  забилася  у  найм`якше    місце  людського  тіла  ,  а  так  ,  нічого  серйозного.  Лише  кілька  подряпин  і  психологічна  паніка  .Світланка  ,  взагалі  ,  була  панічною  дитиною  ,  могла  влаштувати  істерику  із  нічого  ,  із  нічого  зліпити  кулю  .Ми  побігли  допомагати  подрузі  ,  виручати  друзів  із  біди  –  це  благе  діло  .  Коли  ситуація  підлягала  контролю,  дружня  команда  розмірковувала  над  тим,  як  зꞌявитися  на  очі  батькам  і  що  казати,  вірніше  –  брехати.  Та  тут  Світланка  –  ватажок  зауважила:
     -  Що  ж,  брехати  нам  не  доведеться.  Всю  провину  беру  на  себе,  адже  ви  лише  виконувачі  наказів.
     -  Я  тільки  постраждалий  пасажир,  -  додала  меншенька.  Мій  маршрут  –  нижня  вулиця,  попід  акаційки  і  додому!  Дуже  вдячна  вам  за  все,  далі  –  без  мене.

І  маленька  подруга,  плачучи,  подалася  додому  нижньою  вулицею,  так,  як  і  казала.  Оленка  і  Світланка  взяли  свої  велики  і  з  насупленим  виразом  обличчя  потихеньку  покрокували.  Ми  ще  ніколи  так  довго  не  брели  до  рідної  хати.  Брели  –  брели,  нарешті  добрели.  З  розпростертими  «обіймами»  нас  зустрів  татусь.  Найбільше  дісталося  Світланці,  Оленка  ж  встигла  проскочити.  Хоч  в  цьому  випадку  вона  вийшла  суха  із  води,  бо  завжди,  підкоряючись  наказам  сестри,  отримувала  на  горіхи  добренько.
   Після  цього  випадку  в  сімꞌї  запанували  мир  і  злагода.  Ми  ходили,  як  «шовкові»,  а  наші  руки  перетворилися  на  золоті,  тому  що  тато  вважав,  що  працею  найефективніше  виховання.  За  це  ми  дуже  і  дуже  йому  вдячні.      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760292
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2017


Відчинено минулого фіранку

                                                   
Посивіла  бабуся  загляда  у  віконце.
Чомусь  не  всміхнеться  їй  вранішнє  сонце
За  вікном  лютує,  вирує  негода
В  житті  не  завжди  хороша  погода.
Вітер  крутить,  підіймає
До  землі  все  суще  щосили  кидає.
Війнув  болючим  спогадом  на  ганку,
І  відчинив  минулого  фіранку:
Маленьке  дівча  стежиною  біжить,
Її  голос  душі  нестерпно  кричить.
В  очах  той  феномен,  що  відбувся  вмить;
Гукала  до  тата,  а  він  мовчить,
Торкнулась  матусі,  її  руки
Не  відчула  тепла…невже,  таки!
Ти,  війна,  така  потвора?
Можливо…можливо,  я  просто  хвора?
Можливо  –  наснилось  мені?
Можливо,  діється  те  все  уві  сні?
Дивлюсь  навкруги…вщипнула  себе…
О,  Боже,  примари,  облиште  мене!
І  вкрилися  щоки  гарячим  потоком,
Татусю,  матусю,  погляньте  хоч  оком,
Трава  щось  шепоче,  струмочок  біжить,
Сонечко  світить,  комарик  дзижчить.
Життя  кругом  вас  буяє  вповні!
Рідненькі  мої,  невже  ви  німі?
Невже  ви  так  міцно  поснули?
Невже  ви  про  мене,  маленьку,  забули?
Я  тут,  біля  вас,  босоніж  стою,  
Обіймаю,  цілую,  благаю,  молю…
Прокиньтесь  лишень,  погляньте  на  мене,
Як  страшно  і  голодно!  Ой,  лишенько,  нене!
Обійми,  поцілуй,  нагодуй,  зігрій…
Таточку,  татусю,  ріднесенький  мій!
Хто  ж  навіяв  на  нас  ось  цей  вій?
Давайте  ж  сховаймось  на  горі  Золотій,
Де  райські  сади,  де  немає  війни,
Де  вічне  життя  –  без  журби,  без  біди…
Затих  вітерець,  закрилась  фіранка,
Сидить  одинока  бабуся-бранка,
У  полоні  спогадів  у  віконце  споглядає,
Для  нащадків,  у  Бога,  кращої  долі  прохає.

                                                                                                                         25.04.2017р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760291
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 13.11.2017


Прийшла весна…

Коли  весна  прийде  до  нас?
Ніхто  не  знає,  в  який  час!
Чомусь  вона  не  поспішає,
Свою  красу  не  відкриває.
Дерева,  мов  після  війни.
А  квіти,  квіти,  де  ж  вони?
Трава,  неначе  вік  проспала.
Земля,  немов  весь  рік  дрімала.
Люди,  чомусь,  сумні  та  мляві,
Змінить  природу  вони  не  в  праві.
Законів  у  природи  є  багато,
Кожен  із  них,  шанують  люди  свято,
Та  є  проблема  лише  одна:
Коли  ж  прийде  до  нас  весна?
Вона  ще  при́йде,  ще  прийде́,  краєчком  ока  загляне́.
Легеньким  вітерцем  на  відстані  війне.
Просякне  душі  й  молоді  серця.
Ошатно  вбрані  дерева,  відразу  підуть  до  вінця.
А  як  весна  розкриється  вповні,
З'являться  в  небі  чарівні  просині.
Проблем  нема,  прийшла  весна,
І  пробудила  всіх  вона...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757655
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.10.2017


Чудес на світі не буває

Коли  зарадити  не  можеш,
Біді  в  своєму  ти  житті,
Нічим,  ніяк  не  допоможеш,
Усе  пливе  у  сум'ятті.
 Ти  розумієш,  що  безсилий,
 Чудес  на  світі  не  буває.
 Ти  розумієш,  що  безкрилий,  
 В  людини  крил  давно  немає.
Біда,  як  хуга,  свище,  виє,
Шукає  скрізь  собі  покірних.
У  дім  вбіжить  і  довго  ниє.
Мордує  в  домі  усіх  рідних.
   Ти  розумієш,  що  безсилий,
   Та  рук  не  треба  опускати.
   Тобі  й  світ  Божий  немилий,
     Кому,  і,  що  будеш  казати.
Чужій  біді  поспівчувай,
Ніколи  цьому  не  радій.
Туману  в  очі  не  пускай,
Який  не  був  би  ти  гордій.
     Коли  зарадити  не  можеш,
     Біді  в  своєму  ти  житті,
     Ти  сам  собі  не  допоможеш,
       Звернись  до  Бога  каятті.


                                                                           11.10.2011  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757651
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.10.2017


Той погляд, що зустрів…

Так  стримано  і  без  овацій,
Ти  поглядом  мене  зустрів.
Та  у  полоні  моїх  грацій
Ти  на  очах  сп'янів.
Два  погляди  злилися
У  битві  почуттів.
В  очах  вогонь  іскрився,
То  ніжно  мерехтів.
Той  погляд  різав  на  шматки,
Крамсав  дедалі  більше.
У  горлі  скупчились  коми,
А  біль  проймав  все  глибше.
Відверто,  я  хотіла,
В  обіймах  розчинитись,
Щоб  душа  не  так  боліла,
Де  їй  прихилитись?
За  цінні  лічені  хвилини,
Ти  перекреслив,  милий,  все.
У  твоїх  очах  нема  провини,
Товариш  вітер,  хай  несе:
Все  те,  що  разом  пережили.
Той  погляд  вщент  із  руйнував:
Любили,  плакали,  раділи-
Ти  сам  усе  це  поламав!


                                                                                 10.04.2014  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2017


Зорі

Зорі  на  небі  знають  про  все:
Про  фантастичне  і  неземне.
Зорі  на  небі  завжди  яскраві.
Люди  ж  бувають,  чомусь,  дуже  мляві.
Зорі  на  небі  світять  повсюди,
Милуються  ними  закохані  люди.
Милуються  всі  цією  красою,
Розмовляють,  іноді,  самі  з  собою.
Захоплень  багато,  не  передати,
Вийдіть  надвечір  і  будете  знати.
Адже,  зорі  на  небі  знають  про  все:
Про  мене,  про  тебе  й  про  щось  неземне...




                                                                                                           01.05.2009  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2017


Хоробрі солдати

Погляньте,  хоробрі  солдати,
Дерева  вдягнулись  у  шати.  
Осінь  барвиста  прийшла,
А  вас,  все  нема  і  нема...
Десь  матері  серце  кричить:
Чомусь  її  син  мовчить.
"Невже  його  більше  немає!"
Десь  матері  серце  волає.
Невже  ваші  мрії,  солдати,  про  те?..
Невже  ви  не  знали,  що  там  помрете?
Там  -  на  війні,  вогненній  потворі...
Погляньте,  солдати,  зима  вже  надворі...
Дерева  вдягнули  зимове  вбрання,
А  вас,  все  нема  і  нема...
Змилуйтесь,  любі  сини,
Не  додавайте  матерям  сивини.
Повертайтесь  скоріше  додому,
Можливо,  тоді  заживемо  по-новому.      



                                                                                               29.08.2014  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2017


Лабіринтом думок

Блукаючи  лабіринтом  своїх  думок,
Спробуй  зробити  важливий  крок.
Все  цінне  і  дороге  тобі,
Спробуй  носити  завжди  при  собі.
Супротивника  у  вороги  не  пиши,
Кращим  другом  його  назвать  поспіши,
І  злість,  що  освітлює  думок  лабіринт,
Спробуй  сприйняти,  як  сукню  у  квітковий  принт.
Думка,  що  першою  вихід  знайде
Відразу  ж  до  діла  нехай  перейде,
І  слід  свій  залишить  для  інших  думок,
Що  прагнуть  зробити  свободи  ковток.


                                                                                                   12.  12.  2016  року                                                

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754937
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.10.2017


Умій цінувати дружбу

Як  хочеться,  друже,  
Прихилитися  дуже,
Опертись  на  сильне  плече.
Обійняти  так  міцно  тебе,
Торкнутись  твоєї  душі,
І  проблем,  що  вже  на  межі.
І,  якщо  ти,  друже,  спіткнешся,
Знай,  на  мене  завжди  покладешся!
І,  якщо  боляче,  друже,  тобі,
Не  залишу  тебе  я  в  біді.
Все,  що  в  змозі,  я  все  зроблю.
Я  небо  тобі  до  землі  прихилю:
Я  розвідаю,  усе  нерозвідане;
Розгадаю,  усе  нерозгадане;
Відкрию  усе,  що  нове,
Бо  справжній  друг  так  і  живе!


                                                                                 04.  12.  2014  року    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754932
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.10.2017


Взаємні почуття

Мені  здається,  я  чекала
Тебе  усе  своє  життя.
І  довго,  довго  мандрувала  
Вузькими  стежками  буття.
У  серці  спокою  не  мала,
Робила  все  без  каяття.
Кохала  я,  кохала  й  знала,
Що  є  взаємні  почуття.



                                                               30.  01.  2009  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2017


Я в Осені запитую…

Я  в  Осені  запитую:
"Чому  така  сумна?"
Волосся  їй  розчісую,
Золотаве,  як  вона.
Та  Осінь  все  вслухалася:
Про  що  це  знову  я?
Вона  аж  здивувалася:
"І  звідки  ти  взяла?"
У  вічі  мені  вп'ялася,
Мене  всю  пройняла,
І  довго  все  вдивлялася,
Неначе  щось  знайшла:
Кохання  нерозділене,  чи  смуток  і  жагу;
Тернисту  путь  життєвую,  чи  вічную  тугу?
Тоді  вона  все  зважила:
Глибокий  погляд  мій.
Відразу  ж  зауважила:
"Твій  шлях  -  це,  ніби,  мій!"



                                                                             10.  10.  2011  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754551
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.10.2017


Думками з тобою

Думками  я  завжди  з  тобою,
І  хочеш  ти  цього,  чи  ні.
Пліч-о-пліч,  навіки  з  тобою:
У  щасті,  у  горі,  в  біді.
Я  думку  пущу,  мов  стрілу,
Щоб  швидше  до  тебе  летіла.
Для  чого?  Навіщо?  Чому?
Щоб  серце  твоє  зачепила.
Думками  я  завжди  з  тобою,
І  знаєш  ти  це,  чи  ні.
Думками  кохаю  до  болю,
Які  в  серці  навік,  назавжди.


                                                                 17.  05.  2010  року  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2017


Чотири пори

Чотири  пори  -  багата  природа,
У  кожної  з  них  -  різна  погода.
Чотири  пори  -  дала  доля  людині
І  кожна  із  них  різниться  у  днині.
Пахощі  літа  -  липи  цвітуть,
Ягоди  спіють,  рослини  ростуть.
Вранці  дощить,  а  вдень  вже  пече,
Річка  в  долині  безшумно  тече.
Безтурботне  дитинство  -  літня  пора,
Натішитись  не  може  весела  дітвора.
По  осені  збирають  щедрий  урожай,
І  весело  всміхається  пахучий  коровай.
Дощить  цілодобово,  кружляє  падолист.
У  осені  до  цього  є  особливий  хист.
Турботи,  сім'я  -  осіння  пора.
Пожовкло  дитинство  -  проблем  "гора".
А  ось  і  зима,  вихваляє  себе,
Холодною  хугою,  снігом  мете
Безжальна  й  морозна  -  королева  природи,
Справжня  леді  стальної  погоди.
Білим  снігом  вкриваються  скроні,
Це  зимова  пора  у  людському  лоні.
Бурхлива,  пахуча  і  молода
Увірвалася  в  природу  вродлива  весна:
Життя  завирувало,  прокинулась  земля,
З  квітучою  усмішкою  рослинність  ожила.
Весняна  пора  -  вічне  життя,
Мрії  крилаті  -  надія  одна...
                                                                         
                                                                                                 08.  02.  2016  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754405
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.10.2017


Ріднішої нема

Свою  любов  до  Батьківщини
Сховаю  в  серці  я  своїм,
І,  навіть,  гілочку  калини
Я  принесу  в  майбутнє  їм...
Онукам,  дітям  і  пра,  пра...
Щоб  пам'ятали  звідкіля,
Що  в  них  велика  є  родина,
Що  в  ній  прекрасне  є  ім'я.
Ім'я  прекрасне  -  Україна!
А  найрідніше  -  Батьківщина!


                                                             10.  12.  2009  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754400
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 08.10.2017


Минулі роки

Не  ятріть  мені  душу,  минулі  роки.
Від  вас  залишились  одні  спогадки.
Ох,  як  би  хотіла  змінити  вас  я,
Розчинитись  у  часі  -  о,  доле  моя!
Не  ятріть  мені  душу,  минулі  роки.
Я  кревно  сповідую  свої  помилки.
Докоряти  у  чомусь  комусь  не  бажаю,
На  долю  свою  лише  нарікаю.
Минуле  своє  я  не  в  змозі  змінити,
Майбутнє  ж  готова  цілком  підкорити.
Достойно  збудую  майбутнє  своє,
Приборкаю  долю,  яка  вже  не  є!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753788
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.10.2017


Надія

Казкова  істота  приходить  у  сні
Нашіптує  щось  на  вушко  мені.
Приємне  та  ніжне  для  мого  сну.
Збагнути  не  можу,  я,  все-таки,  сплю?
Образ  істоти  чіткий,  не  розмитий,
Біда  лише  в  тому,  що  кров'ю  политий.
О,  ніжна  істото,  засмучена  чим?  
Де  ж  той  твій  недруг,  хто  ж  буде  ним?
І  шепіт  її  зрозумілішим  став.
Він  душу  і  тіло  на  шмаття  порвав.
Прокинься,  людино,  подивися  довкола:
Твоя  Батьківщина,  як  билинка,  квола.
А  ми,  українці,  спимо  у  той  час,
Коли  ніжна  істота  чекає  на  нас.
Твоя  Батьківщина  -  це  я,  людино!
І  недруг,  наш  ворог,  ллє  кров  безупинно.
Це  ж  нашою  кров'ю  мене  полито!
Прокинься,  людино,  поки  ще  не  вбито
Живої  надії  у  серці  вкраїнськім,
Бо  ми  ж  той  народ,  що  звуть  українським!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753257
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 01.10.2017


У вирі життя…

Перерви...  Уроки...
Минає  життя...
Годинника  стрілки
Біжать  крадькома.
Секунда  в  секунду,
Лише  оком  мигнув,
Хвилина  в  хвилину,
І  рік  промайнув.
І  так,  крок  за  кроком,
Пора  за  порою.
І  так,  рік  за  роком,
Легкою  ходою,
Проходить  життя...
Життєві  перерви,  життєві  уроки...
Чи  то  ж  бо  фортуна,  чи  доля  така?
Чи  часом  розмірені  кроки?
Кожен  урок  -  наука,  мистецтво...
Кожна  перерва  -  релакс,  "конфітюр"...
Життя  -  то  блаженство
Із  безліччю  різних  гравюр!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753256
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2017