| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Круговоріт життя все в'ється в танці,
Минає тиждень, в слід за ним другий.
І відживаєм ми від п'ятниці до п'ятниці.
Бо нас жахає - недолугість будніх днів.
Життя - це зустріч. Змагання зла й добра.
Це протилежність сенсу, і це війна за мир,
Дарунок спокою - й натхнення це іскра,
І відчуття в появі, тягнуть в бездонний вир.
Але взлетіти як, коли на дні ти тонеш?
Коли думки твої, все тягнуть лиш на дно.
У темряві безкрайнній, у темній, не просвітній.
Вируєш ти безмірно. Життя відіграно.
Зупинка твоя тут. Як хочеш - можеш йти.
А якщо знайдеш ти сил, якщо здолаєш біль.
Як зникне вічний страх і ти вернешся в бій,
Трофеєм буде шанс, вернутись у вир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753751
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.10.2017
Коли лише зникаєш ти на мить,
Я відчуваю сум і біль , в своєму серці.
На цілу мить. Єдину. Вічну мить.
І разом з тим зникають в душі дверці.
Чому така сумна? Що коїться зі мною?
Та тож все ти. Ти полонив думки.
Ти викрав серце. Втопив в коханні волю.
Тепер лиш вічний вир, блукання в забуті.
Твоя ж поява змінює всі долі,
І не збираюсь я ховатись в почутті.
Візьми мене за руку, гайни у вір любові,
І нові спогади зі мной, в свій світ - нирни.
А час минає, летить, біжить, втікає...
І тільки ти, ти поруч. Інші? Ні!
Нема того, крім тебе, хто згадає.
Хто попіклується про справи і думки.
Бувають звісно, часом ті моменти,
Де путаєш стежки, де часом не права.
Але я вдячна долі, що відверто,
Вона у вірне русло повела.
І хто бажав піти, хто кинув у неволі.
Той хай блукає у свій осінній вир.
А ти ж рятуєш в миті, знаходишся зі мною,
Бо тільки ти спроможний, з сумних кайдан звільнить.
Лише в твоїх обіймах надію відчуваю,
Лише з тобою поруч, палає тепла мить,
І разом ми з тобою, зимову пору чекаєм,
Коли зустрінем сніг - потонем в відчутті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2017