| Сторінки (1/17): | « | 1 | » |
Жінка, берегиня, поетеса, лікар -
Все зібралось в особистості одній.
Знають в Україні й за кордоном
Всі поради й методи її.
Саме у народній медицині
Широко розкривсь її талант.
Кожен овоч, ягідка, стеблина
У її роботах злота варт.
Навіть і природа перед нею
Щедро розкриває таїни,
Щоб несла Наталія Петрівна
Ліки хворим і дорослим, і малим.
Хай здоров’я, щастя їй прибуде,
Зустрічає ранки золоті.
Доброту її і відданість, і розум
Шанувати будемо завжди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2019
1919-ий. Зима. Це 22 с
Історії згадаємо роки...
Із заходу і сходу України
Зібралися у Києві усі
Представники від урядів республік,
Аби проголосити дружбу на віки.
Мороз. Холодний вітер грає кольорами
Блакитно-жовтих прапорів.
І голоси на весь майдан лунають:
- Ми об’єдналися сьогодні назавжди,
Щоб разом захищати Батьківщину,
Ростити щедрий на землі врожай.
І хай від нині усміхнеться Україна –мати.
Народе славний, далі процвітай!
2019 р. Н.П. Петрова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825901
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.02.2019
Вони були такі ще юні,
Вони були занадто молоді,
Бо мріяв кожен про своє майбутнє,
Судилося ж загинуть в боротьбі.
Що може бути у житті страшнішим,
Аніж батькам втрачати діточок?!
Коли ховали цвіт країни,
Заполонили слізьми тисячі річок.
А їм би жити і добро творити
На благо України – рідної землі.
Та довелося на Аскольдовій могилі
Спочити не на день, а на віки.
На князеву їх доля була схожа,
Бо небайдужими були вони,
Бо, як і він, шукали кращої дороги,
Аби підтрмати народ у ті тяжкі часи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825900
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.02.2019
Афганістан...
Вони пройшли вогонь і пекло цього краю
Як миротворці, як мужі.
А повернулися на рідну землю вже «афганці".
Так стали величати їх завжди.
Були на тому полі бою прості й звичайні наші земляки:
А.Мірошниченко, Р.Холод і Ю.Коробка,
І.Іваннніков, С.Мороз і Ю.Білик, й В.Куліков. Їх тисячі таких,
Що з честю й гідністю відстоювали мир там,
Ішли на допомогу побратимам, обов’язок виконували свій.
Якби когось з них запитали: «Як там було?» -
То відповідь одна: «Війна! Це так жорстоко!
Стріляють, убивають, не жаліють,
Втрачають сили і життя".
І скільки б років не минуло з того часу,
Після повернення героїв в рідний дім,
Той їхній подвиг, мужність, славу
Ми не забудемо, вшановуючи всіх.
15 лютого 2019 р. Н. Петрова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825899
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 18.02.2019
Сію, вію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю!
Аби був у Новім році
Успіх і на вашім боці.
Хай у хаті і в коморі –
Скрізь буде добра доволі.
Діти ваші на печі
Хай смакують калачі!
Хай господар буде бравий,
Господиня – завжди вправна!
Сію, вію, посіваю,
З Різдвом Христовим вас вітаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766158
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.12.2017
Мерехтять пелюсточками айстри,
Ніби хочуть сказати мені,
Що осінні художники – майстри
Взяли в руки чудові пензлі.
Підбирають найкращії фарби,
Та найбільше у них золотих,
Щоб багрянці заграли рум’яні
У лісах, у садах молодих.
Чую кроки чарівної осені.
В танок кличуть хмаринки легкі.
А мені ще так хороше з серпнем,
Ще б я слухала пташок пісні.
Наближається бабине літо,
А за обрієм линуть дощі...
Потемніли зелені ялини,
Червоніють калини кущі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755954
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.10.2017
Половіють пшениця і жито,
Пахне соняшник медом смачним,
В Україні панує скрізь літо
І з любов’ю милуємось ним.
Зеленіють садки і посадки,
Ген лісок вдалині майорить,
А блакитнеє небо високе
Ніжно з сонечком гомонить.
Пропливають хмаринки легенькі,
Мелодійно танцюючи вальс.
Ледь торкаючись річки й озерця,
Ще й запрошують радісно нас.
Тут чорніє земелька, парує,
Дочекалась подяки вона,
Віддала своі сили й наснагу –
У коморах зерно спочива.
Королева полів, кукурудза,
Фіолетово-сіро цвіте,
У палітру цих фарб яскравих
Свою часточку додає.
Привертає увагу і гречка,
Що так пишно росте за селом.
Її квіточки біло-рожеві
Всіх вітають чудовим вінком.
Рідна земле, свята Україно!
Ти прекрасна в таких кольорах.
Ти – єдина для нас, неповторна –
В синьо-жовтих тонах вигравай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2017
Ой веселе літечко, прощавай,
Наступного року ще прилітай.
Краснесенько дякуєм за тепло,
За урожай хліба і за добро.
Фарбовані сонечком запашні
Золотаві яблучка на дощі.
Ой осене – осене, завітай,
Про всі фрукти й овочі ти подбай.
Кольоровим листячком прикрашай
Наш лісочок, рідний сад і цей гай,
Заклич літо бабине ти до нас.
Хай буде веселим в нас весь цей час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755950
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.10.2017
Якби він жив в епоху Сагайдачного,
То добрим запорожцем тоді б став.
Бо й сотні літ йому не заважали
Відчути волі дух й козацьких перемог – заграв.
Збираючи шматочок до шматочка,
Складав історію козацької доби.
Коли б не праці Яворницького,
Багато дечого не знали б ми.
Спливає час, тече століття за століттям.
Все далі ніби гетьманів роки.
Та це не так. Козацтво нам близьке і рідне,
А його слава житиме віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754009
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.10.2017
Були у нього муки і тривоги,
Було кохання світле і палке,
Але відчув: не зможе без народу,
Не знатиме спокою він ніде.
Перед вінцем сказав своїй коханій:
-Прости мені! Й щаслива будь…
І зник поміж людьми, які весілля ждали,
Лиш зойк дівочий линув: «Не забудь!»
Так і прожив свої роки самотнім?
Та ні. Не в самоті минули дні.
Філософ все життя віддав народу.
Складає шану він тепер Сковороді.
Себе поет вважав захисником природи,
Любив її і зберігав, як міг.
Для нього рідним був широкий степ,
І тихі води вабили і перший сніг.
Свій сенс життя вбачав у «сродній праці»,
Трудивсь, як бджілка, «шершнів» не любив.
Хвалу співав поштивій Олениці,
А гудив «мавп», «ослів» і «кабанів».
Учитель не боявся влади світу
(який ловив його, та не спіймав),
Вітання слав простому люду,
Якому завжди вірив, добре знав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753669
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.10.2017
Як чути трелі солов’я –
То Солов’яненка душа співає.
Так сумно серце завмирає,
Що поруч нас його немає.
Він – символ щирості, добра,
Талант, який буває рідко…
Щемить, бринить гірка сльоза
І пісня кличе, мов лебідка.
«Чом, чом, чом, земле моя», -
Так ніжно нам артист співав,
Любити наш прекрасний край,
Рідну Вітчизну закликав.
Минуть роки, все зміниться навколо,
Підніметься Вкраїна, зацвіте.
Де на калині пісня солов’їна,
Там Солов’яненка душа живе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752530
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.09.2017
Література – вид мистецтва,
Література – це краса і спів,
Це колискова, що чарівно ллється,
Це рідна мова, що живе віки.
То що ж мені дала література?
Знання! Багато різних почуттів:
Любов і гнів, і радість неозору,
І сміх, і плач і ціле море мрій.
Ніби сама живу у тому світі
Разом з героями романів і казок,
Що дарували драматурги і прозаїки,
З ними лечу у космос, до зірок.
Письменники – знавці душі людської,
Вони на крок вперед ідуть в житті.
Їм першим сивина побілить скроні,
Та не шукають іншої путі.
Тому я в школі. Й буду, скільки зможу,
Розказувати дітям про книжки,
Хто написав їх і якої долі
Зазнав поет, торуючи стежки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752529
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.09.2017
Спасибі за підтримку. Дуже вдячна!
Я бажаю вам сонячних ранків,
Оксамитових вечорів,
Нескінченно блакитних світанків
І щасливих , безхмарних днів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2017
Мова і пісня – дві вірні подруги.
Мова і пісня – це стежка в житті.
Мова і пісня – це крила кохання.
Мова і пісня – це гнів в боротьбі.
Їм не судилося бути окремо.
Це – один подих, одне майбуття.
Бо вони разом, як небо і сонце,
Бо вони рідні, як мати й дитя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2017
Що не скажеш простими словами,
Нам розкриє все пісня сама,
Бо у ній є любов і тривога,
І калина, й вербичка й журба.
Все у пісні, уся Україна:
Сміх і плач, і надія й печаль,
Сподівання народу на краще
Й від порогу стежина у даль.
Наша пісня – душа України,
Що іде крізь терни до висот,
Бо дарунком від Бога нам стала,
Найчеснішою серед чеснот.
Хто ж дарує нам пісню народну?
Із чиїх уст і лине, й живе:
Співаки – наша гордість і слава!
Кожен голос красу лиш несе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752348
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.09.2017
Була і є, і буде вона завжди,
Не зможе розтоптати вже ніхто
Нашу чудову українську мову.
І мрію я про те, щоб не цурався
Українець мови, а дбав про неї
І пишався тим, що сам він - часточка
Прекрасного народу, син України –
Вільної тепер.
Як не душили українську мову,
Вона все ж вижила і стала на чолі:
Державною, величною, святою,
Окриленою піснею в житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752346
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.09.2017
Є на Лозівщині річечка Бритай,
Там бере початок мій рідненький край,
Де б я не бувала і куди б не йшла,
В серденьку моєму рідна сторона.
Чому Бритай?
Тут козаки селились,
Бо прагнули на волі завжди жить
І брили голови, лиш чуба залишали,
Якого ще і оселедцем звали
(Любили гумор козаки),
Усі бритоголовими були.
І річку Бритаєм,
І хутір так назвали –
Тепер село Бритай,
Відоме в нашім краї.
У різні пори року
Воно таке красиве, що нівроку!
Весною зелень прикраша його,
А влітку пахне медом, ячменями.
Як прийде осінь – пригостить плодами.
Зима біленьким снігом сповиває.
Село Бритай відпочиває.
Це так здається, що дрімає:
Життя у ньому не стихає,
Бо люди щедрі тут живуть.
Вони на хліб і сіль багаті,
Ще гарні діти в них ростуть.
І пісню щиру українську
Не забувають, а несуть
Її майбутнім поколінням,
Які любитимуть село
І запах трав шовкових.
Жили, живуть і житимуть
Завжди у Бритаї
Нащадки козаків бритоголових.
Учитель - професія давня.
Може, хтось скаже: «Ні».
Глибоко той помиляється,
Хто заперечить мені.
Прошу зі мною полинути
В сиву, стару давнину…
Сходить літнєє сонечко,
Прорізує чорну млу.
Тихо ступає з апостолами,
Торкаючись ранніх рос,
Вічний Учитель світу –
Мудрий Ісус Христос.
Кому він відмовив в пораді,
Доброти не навчив кого?
Кожний учитель повинен
Стати учнем його.
Віки промайнули суворі,
Змінилась Дніпрова вода.
Іде до народу Вкраїною
Філософ наш, співець Сковорода.
Учив дітей по – новому, сміливо,
За що не був в пошані ректорів.
Ще за життя він став легендою,
Предтечею майбутніх вчителів.
Ми Кобзареву істину пізнали,
Повчання не забудемо його:
Щоб і чужого завжди научались,
Й ніколи не цуралися свого.
Учитель - не просто людина…
І грізні, криваві дні
Він учня свого підтрима,
Не дасть спіткнутись в пітьмі.
Ось світлий образ Корчака
Лине до нас по війні.
Любити дітей можуть
Тільки такі, як він.
Павлиш. Школа під голубим небом,
Багатий Кіровоградський край.
Там Сухомлинський дітям
Серце своє віддав.
Я - також учитель, і продовжити
Хочеться, звісно, мені
Все те, що принесли у світ цей
Кращі люди землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2017