| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
Бачите, там он купалося сонечко 🌞
І цвіркуни заливались мугиканням...
Хто тоне у щасті, не молить помочі!
Хто зранку всміхається, живе за покликанням!
Бачите, там он пірнають промінчики!
Хтось між каміння наткав павути...
Той, хто нав'язливий, той - непомічений.
Хто тільки жде, тому не дійти.
Бачите, там он кружляють качури.
Ліс пряде спокій між лівими ребрами.
Хто хоче висот, ризикує значимо.
Хто вірить собі, той багатий шедеврами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751815
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.09.2017
🎶... По два боки одного океану втрачені
Чи то долею, чи то жагою до кращого.
А нічого страшного не скоїлось. Начебто.
Просто ми розминулися. Тільки нащо??... 😟
Щоб тепер чекати і тихо мріяти,
Не здаватися, і в наші весни вірити,
І любов ту шалену диким голодом міряти,
Далі жити, і дотлівати покірними.
Ні, нестримно пече поблизу аортального.
Коронарна сіпнулась. Повітря - нема.
Заблукало щастя межи картами гральними,
Ми програли самі його. Все. Зима.
Це чекання життів, певне, двох завдовжки...
Заспокоює м'ята. І думка. Зневірилась.
Я б хотіла піти до якої ворожки,
Щоб сказала, що більше ми вже не зустрінемось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2017
Додайте у ранкову каву цукор мрій.
Хай море гладить язиком солоним
Сорочку вам, а сон збере з-під вій
Ту гіркоту, що серце так холонить.
Додайте в каву зернятка надій,
Що витягнулись з паростків прощення.
Хай буде світло! Ну ж бо, каво, грій,
Незвична каво , спів мого натхнення!
Додайте мудрості найкращого помелу!
Щоб аромат її п'янкий був супроводом вам!
І щирість не забудьте, щоб довела
Ранкову каву до готовності і там,
У світі, що чатує непривітно,
Несіть з собою присмак диво-кави.
Цвітіть, світіть, хай в серці сила квітне
Впізнати справжніх й обійти лукавих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751808
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2017
Знов лелека курличе над гаєм
І купає калину роса…
Я цей ранок знов тут зустрічаю ,
Ловлю поглядом ці чудеса.
Я до серця свого пригортаю
Рідну грудку святої землі,
Знову я вишиванку вдягаю
І вклоняюся низько вербі.
Знову серце щемить і радіє,
Соловейко співа небесам,
Вітер тихо колосся леліє,
Ще киваючи сонним квіткам.
Я іду по стежині козацькій
І радію – моя це земля!
Тут надія блукає в юнацтві
І живе віра в краще життя.
Тут гостинність панує і вдача,
Тут лунають вкраїнські пісні,
Сонце в полі, неначе калачик,
Посміхається ніжно мені.
Україна моя розквітає!
Веселиться привітний народ!
Між усіх наша слава лунає,
Забираєм мільйон нагород!
Край історії, праці, завзяття,
Тут Шевченкове слово зросло,
Лише тут є Купальське багаття,
Лише тут мені добре було.
І не тільки було. Але й зараз,
Я люблю це Дніпро і калину.
Де б не була, між лісу чи гір,
Прокричу : «Це – моя Україна!».
Оповита ключами лелечими,
У вінку із волошок й хлібів,
Хоч була на погибель приречена,
Та пройшла грізний іспит віків.
Я пишаюсь Тобою, Вкраїно!
І молюся за Тебе давно.
Я твоя, Україно, дитина!
Я землиці твоєї зерно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2017
[i] Невичерпно вдячна
мудрим своїм наставникам
В.П.Саєнко, А.Т.Малиновському,
В.В.Кравцю[/i]
Таких сьогодні залишились одиниці,
Людей цих називаю батарейками.
Де ураган в душі і сонце на обличчі,
Ідеї в голові оранжерейками.
Вони щомиті борються з собою,
Як у Гвінеї гори з естуаріями рік.
Духовно сильні. Одинокі, хоч залюблені юрбою.
Таких дарують світу раз на вік,
Як Ніцше, Арістотель, Фрейд, Есхіл.
Такі свій камінь, як Сізіф, ‒ угору.
Дивакуваті. Йдуть наперекір
Суспільства нормам і примхливій долі.
Їх не здолає вітер із Сахари,
Бо все просте в своїй основі – геніальне.
Це вишуканий інтелект для антикварів,
В таких живе космічне, непізнанне.
Той неприборканий і несмиренний час
Не переможе думку й силу слова.
Життя – коротке, розум – вічний пласт.
Коштовність – розум, інше все – полова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751103
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2017
1. Ти знаєш, мамо...
Ти знаєш мамо, мрія – мов голубка,
Летить у даль крізь хвилі та шторми.
Вона приносить щастя й радість людям,
Її так хочемо спіймати в руки ми…
Ти знаєш мамо, в долі – два крила,
Одне для одного вони опора в щасті.
Мов сизі два зап’ястя журавля
Нас захистять від болі і напасті…
Ти знаєш мамо, слово – мов бджола,
Кусає боляче туди, де не чекаєш.
У серці сіль давно вже пропливла,
Ту мить із пам’яті ніколи не стираєш…
Ти знаєш мамо, що людина – квітка.
Вона так тягнеться до сонця промінців.
Її душа співає, наче влітку,
А в тій душі – чимало камінців.
Ти знаєш мамо, що любов – жива,
Вона клекоче у серцях бадьоро.
В ній не кусають, мов, бджола слова,
Вона настільки справжня і прозора.
Ти знаєш мамо, що тут говорити…
Я сяйво принесу тобі в руках.
Тебе ж бо неможливо не любити,
Мій найвірніший, найрідніший птах.
Нехай до тебе мрія прилітає,
А доля піднесе своє крило,
Нехай щоранку сонечко вітає,
А у душі вирує лиш тепло.
В твоєму серці хай живе надія,
У гості не приходить хай печаль,
Нехай кує зозуля многі літа!
Мов по пір’їнках, у житті ступай!
2. До Батька
Тату, подаруй мені ляльковий дім.
Пам’ятаєш, я про нього мріяла.
Замітає час дитинства слід,
Всі шляхи до нього перевіяло.
Тату, я давно від вас поїхала.
Як зажурно сил нема сказати.
Ти мене завжди вчив бути сильною.
Намагаюсь правду в серці зжати.
Тату, я приїду скоро, в п’ятницю,
Вже й валізи зібрані стоять.
Дивлюсь фото – серце розривається,
Сльози чисті по щоках біжать.
А чарівники старіють все ж таки…
Сивина в волоссі від тривог.
У душі казок лишились присмаки,
Біль поразок, радість перемог.
Я сумую тату, хоч приховую.
Бо ж розплакатись не можна!Як?...
Туш пливе… От бачиш, я вже нюняю.
Ні, це просто, рідний, щастя знак.
Ви ж бо є і знаю, що чекаєте.
Хоч не повернути вже ту дівчинку.
Шпильки, сукні - мабуть не впізнаєте,
Добре, суть моя – одна навічно.
Я сильніша і не так вже злякана,
Виросла і вдячна за любов.
Подарую тобі дім із ля́льками,
Щоб мене стрічав ти знов і знов!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2017
[i]Присвячую молодості[/i]
Щастя сьогодні тримай, не шукай його завтра!
Кричи! Танцюй! Біжи! Літай! У серці нехай не згасає
ватра!
Не шукай щастя вчора, воно пішло на далекий захід.
Щастя – сьогодні. Твоя опора. Бережи, що є, а не чим
розум марить.
Не лети вперед, там щастя нема так само.
Проживи сьогодні, немов це останній звук.
Обіймай кохану, сварись із начальством і посміхайся
мамі…
Бережи своє щастя сьогодні. І ніколи не опускай рук!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2017
А добро повертається сторицею…
Пролітають віки, наче привиди.
Інше місто названо столицею
І будинки давно вже не глиняні.
Пролітають епохи, гинуть цивілізації,
Прогресують хай-тек, дорожчають кораблі,
І цілують щоденно планету інші нації,
І нічого, здається, вічного на Землі…
Бенедикт, Бонапарт, віри і війни-убивці,
Історичний полин – ЧАЕС, громи канонад…
А добро споконвіку вертається нам сторицею,
А добро в цьому світі – назавжди безцінний клад!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2017
Історія не любить нерозумних,
Що сліпо йдуть булим шляхом.
Вже все боліло – війни, чуми…
Вже тричі там же стукались чолом.
І пам’ятай, коли не йдеш до бою,
Коли здаєшся, всіх виниш плаксиво, -
Земля не пробачає болю!
Земля – підтримує щасливих!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2017