Infenochka

Сторінки (1/66):  « 1»

АЗОВСТАЛЬ

Пекло  порожнє,  всі  демони  вже  тут
І  їхня  ціль  -  зламати  Азовсталь...
Та  є  один  за  кораблем  маршрут  -
а  не  пішов  би  ти,  клятий  москаль!?
Ми  маємо  незламні  силу  й  дух,
І  наші  воїни,  гартовані  як  сталь
Боронять  землю  від  ворожих  рук
Тримають  небо  над  заводом  Азовсталь
І  кожен  хоче  власних  перемог
І  хтось  рятує  друга,  хтось  -  медаль
І  я  молюсь,  якщо  існує  Бог,
Щоб  врятував  від  пекла  Азовсталь
Скільки  життів  війна  ще  забере?
Чи  зможе  зникнути  безслідно  ця  печаль,
І  біль,  що  серце  на  шматочки  рве
За  Україну,  і  за  рідний  Азовсталь
Ворог  прийшов  зі  зброєю  в  руках
Та  є  одна  малесенька  деталь
Він  може  зруйнувати  стіни  й  дах
Та  не  зламає  тих,  хто  зараз  в  Азовсталь
Нас  не  здолати,  у  нас  коріння  є
І  мова  рідна,і  наш  рідний  край
Куди  не  глянь    -  воно  усе  МОЄ!
І  руки  геть  від  мого  Азовсталь!
Здавалося  б  що  це  простий  завод
Та  в  цій  історії  важлива  є  мораль
Ми  сильна  нація,  нескорений  народ
І  в  кожному  живе  свій  Азовсталь
Якщо  в  душі  настане  смутку  час
Бо  тріснув  світ,  немов  крихкий  кришталь
Згадай  усіх,  хто  бореться  за  нас
Згадай  одне  лиш  слово  -  Азовсталь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2022


Війна іде… якої нам не треба.

Я  Богу  дякую  за  те,  що  в  мене  є...
Не  нам  вирішувати  бути  чи  не  бути,
Моє  життя  -  воно  лише  моє,
Сьогодні  є,  але  ж  могло  не  бути...

Ти  віриш  в  те,  що  все  в  Твоїх  руках?
Частково  -  так.  Можливо.  Маєш  право.
Та  впевненість  розвіюється  в  прах,
Як  озирнешся  Ти  наліво  і  направо....

В  повітрі  дим  від  шин  і  сигарет...
Від  страху  вимикаєш  телевізор
І  хтось  кричить  -  "до  бою"  і  "вперед"
Горять  надії...  плавиться  залізо...

А  хтось  шукає  трон  і  булаву
І  власне  Его,  зведене  до  неба
Я  бачу  хмару  -  чорну  грозову
Війна  іде...  Якої  нам  не  треба...

Та  схаменіться,  люди,  оживіть!
Біда  за  нами  ходить  крок  за  кроком,
Коли  по  лікті  руки  у  крові,
Це  зазвичай  колись  виходить  боком.

Надієшся,  Тебе  це  омине?
Бо  маєш  амулет,  везіння,  мантру?
Сьогодні  ще  щасливо  Ти  живеш
А  хто  виборює  для  Тебе  Твоє  ЗАВТРА?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2022


Холодно стало

Холодно  стало,  здається  прийшла  зима...  
І  в  повітрі  кружляють  слова,як  раптовий  сніг
Я  шукаю  причини  зостатись,а  їх  нема
Я  хотіла  піти  назустріч,та  Ти  не  зміг....

І  шлях  замело,навколо  густий  туман
Дерева  під  снігом  вклонились  мені  до  ніг  
Холодно  стало  -  так  буває,якщо  сумна
Ти  у  мене  один,а  у  Тебе  багато  всіх...

Холод  дихає  в  спину  ледь  чутно  і  крадькома
Мереживом  дивним  малює  мороз  на  склі
Холодно  стало  -  Ти  гадаєш  це  все  зима?
Бо  холод  зникає,коли  серце  Твоє  в  теплі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2022


Яка ціна душі?

Що  для  людини  гідність  та  свобода?
В  руках  синиця,  в  небі  журавель?
Чому  примушує  найменша  перешкода
її  покинути  зрадливо  корабель?

Чому  так  легко  прапор  свій  міняє?
Пливе  туди,  де  течія  несе...
У  бочці  меду  завжди  так  буває,
Що  ложка  дьогтю  вирішить  усе.

Якою  ж  дивною  бува  людська  природа...
І  скільки  поміж  нас  ховається  Іуд
Що  продають  і  гідність  і  свободу
Тільки  спитати  встигнеш:  "І  Ти,  Брут?"...

І  голос  той  мовчить,  що  зветься  совість...
І  в  тиші  цій  байдужість  проросте
Та  попри  все,  скажу  я  Вам  натомість
Що  Бог  розсудить  -  грішне  чи  святе...

І  темрява  густа  перед  світанком...
І  відчуття,  що  в  полі  воїн  сам...
Одні  боронять  гідність  до  останку,
А  інші  лиш  хоронять  її  там...

Що  для  людини  гідність  та  свобода?
І  стерта  грань  -  де  свої,  де  чужі...
За  душу  продану  мізерна  нагорода-
Тридцять  монет...  така  ціна  душі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2021


Якби можна було….

Якби  можна  було  повернутись    на  мить
І  минуле  розкласти  на  гарні  картинки
Я  б  сказала  собі  -  час  так  стрімко  летить  
Будь  дитиною  в  поглядах,мріях  і  вчинках!

Я  б  сказала  собі,що  усім  не  вгодиш  
І  потрібно  навчитись  не  слухати  інших
Я  б  спитала  себе  -  ну  куди  Ти  біжиш?
Не  ускладнюй  речей,які  значно  простіші

Я  б  принесла  додому  ось  те  кошеня,
Що  знайшла  під  кущем  по  дорозі  зі  школи
Я  б  вчилась  для  того,щоб  мати  знання
І  дрібниці  б  не  брала  до  серця  ніколи

Я  б  позбулась  одразу  всіх  зайвих  речей
І  купила  квиток,куди  карта  покаже  
Я  зустріла  в  житті  безліч  гарних  людей
І  за  це  я  минулому  дякую  скажу...  

Я  б  сказала  собі  -  так  влаштований  світ
Ті  хто  повзає  часом  навчають  літати
Не  порівнюй  себе,контролюй  свій  політ
І  нікому  не  дай  свої  крила  зламати...

Бережи  власний  простір.Цінуй  вільний  час
І  навчись  іти  геть  з  нецікавого  фільму  
Я  б  сказала  собі,  що  найбільша  з  прикрас
Це  вміння  змовчати  у  точці  кипіння  

Якби  можна  було  повернути  ті  дні
І  тих,  хто  пішов  ще  хоч  раз  обійняти
Я  б  хотіла  змінити  події  сумні
Та  не  знаю,  чи  варто  минуле  міняти...

Бо  це  є  мій  шлях,мій  щасливий  квиток
І  я  зараз  там,де  я  мріяла  бути
Минуле  -  це  досвід  та  цінний  урок,
Що  вчить  обирати  життєві  маршрути...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2021


Хто піде за Тобою вниз?

Як  піднімешся  до  вершини
Хто  поряд  є,озирнись
І  подумай  чи  ця  людина  
Буде  йти  за  Тобою  вниз?
Чи  розділить  з  Тобою  горе?
Бо  у  радості  кожен  свій...
Кому  по  коліна  море,
З  ким  не  страшно  піти  у  бій.
Як  зіб'єшся  зі  свого  шляху
І  попереду  темний  ліс,
Чи  не  піддасться  страху
Той  хто  поряд  ліхтарик  ніс?
Хто  повірить  у  Твої  сили
І  штовхатиме  до  мети..
Якщо  б  всі  Тебе  залишили  -  
Хто  не  буде  від  Тебе  йти?
У  мить,коли  йдеш  угору
Чи  буває  зірвався  вниз
Так  важливо  знайти  опору,
Перевірений  щит  і  спис.
Перешкоди  долати  разом
І  не  вішати  ярликів,
Щоб  Ти  зрозумів  одразу  -
Свою  Долю  знайти  зумів!
Щоб  удвох  зустрічати  старість,
Не  шукати  для  себе  зиск,
З  ким  знаходити  спільну  радість
І  в  очах  життєдайний  блиск.
Щоб  пройти  і  вогонь  і  воду,
Цілу  вічність,єдину  мить...
Хто  розділить  Твою  свободу
Хто  обійме,коли  болить...
І  у  радості  і  у  горі...
На  край  неба  і  в  темний  ліс...
Я  піду  за  Тобою  вгору...
Я  піду  за  Тобою  вниз...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021


Життя - театр…

В  цій  історії  надто  красивий  сюжет
І  розібрані  ролі  переднього  плану,
Хтось  розкаже  на  шпальтах  ранкових  газет,
Що  ставити  крапку  ще  трохи  зарано...

Я  вмощусь  зручніше,займу  перший  ряд
Ну  що,  починається  наша  вистава.
Як  легко  давати  сто  тисяч  порад,
Коли  Ти  глядач  на  чужій  переправі...

Як  важко  відчути  душі  глибину,  
Коли  всім  подавай  лиш  видовищ  і  хліба.
Чи  здатен  зламати  четверту  стіну
той,  хто  жодного  разу  на  сцені  не  схибив?

Та  я  знаю,  що  Ти  -  бездоганний  актор
В  номінації    Бог  -    це  як  мінімум  Оскар
Цю  виставу  поставлю  собі  на  повтор
Я  люблю  зазирати  під  зірвані  маски

Станіславський  сказав  би,а  я  промовчу
Ця  комедія  варта  величного  Данте
З  дев'ятого  кола  ніяк  втікачу
Не  вдасться  дістатись  до  раю,затямте.

Досить  часто  буває,що  "голий  король"
Тому  я  не  вірю  в  красиві  сюжети...
Ми  шукаємо  драму,  вживаємось  в  роль,
А  просто  потрібно  навчитися  ЖИТИ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2021


Вчителю


Ви  створені,щоб  змінювати  світ...
Ви  сієте  добро  та  справедливість
Ви  дали  сили  гризти  той  граніт,
Який  в  житті  відкрив  для  нас  можливість

Бути  людьми!  Ми  дякуємо  Вам
За  те  що  вірили  і  дарували  крила,
Навчили  думати,  пололи  наш  бур'ян,
У  вільне  плавання  розправили  вітрила

Ми  виросли.  З  маленького  зерна,
Яке  Ви  трепетно  і  щедро  поливали.
Духовні  цінності  прищеплювали  нам  
Любити  рідну  мову  нас  привчали..

Ви  створені,щоб  змінювати  світ!  
І  Ваша  зброя  -  вічна  й  нездоланна
Нескорена  душа,мов  моноліт
І  сила  Слова,що  латає  рани

І  щиро  Вам  подякувати  слід
За  Ваше  серце  сповнене  любові  
Ви  створені,щоб  змінювати  світ!
Та  Ви  не  змінюйтесь  -  залиштеся  собою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2021


Хто Ти є?


Хто  Ти  є?  
Надто  вільний  у  небі  птах?
Чи  у  полі  мустанг  неприборканий?
Ти  приходиш  до  мене  в  снах...
Відсторонений...  Недоторканий...
А  позаду  горять  мости,
Дивні  речі  навколо  робляться...
І  логічно  було  б  піти,
Та  від  Тебе  іти  не  хочеться...
Проти  кого  ведеш  війну?
Від  усіх  оборону  тримаючи...
Не  тікай,я  Тебе  пригорну,
Обладунки  Твої  не  знімаючи...
Я  зупинюсь  на  цій  межі,
Де  стіна,що  Тобою  збудована,
Ти  до  бою  готуєш  ножі,
А  я  давно  вже  стою  обеззброєна...
Ти  мовчиш...  То  мені  піти?
Віє  холодом  штучно  створеним,
Твій  олімп  тільки  з  висоти
Виглядає  таким  непідкореним?...
Твоя  сила  -  то  слабкість  Твоя,
Ти  свідомо  на  це  погодився?
Мені  байдуже  хто  Ти  є,
Бо  таким  Ти  мені  сподобався...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2021


Йому подобаються інші…


Вона  чекає  його  вдома
Він  як  завжди  прийде  пізніше  
Вона  відчує  підсвідомо
Йому  подобаються  інші...

Вона  у  дзеркало  погляне
Хіба  вона  не  найгарніша?
Для  нього  ким  завгодно  стане...
Йому  це  байдуже,між  іншим...

Вечеря  знову  охолоне  -  
У  нього  справи  важливіші
Самотність  в  тихому  полоні
заповнить  всі  душевні  ніші...

Так  іноді  в  житті  буває  -
Трава  в  сусіда  зеленіша
Своє  так  швидко  набридає
А  інші  -  значно  цікавіші...

І  ніжність  зміниться  на  звичку
І  все  складне  стає  простішим
Така  малесенька  дрібничка  -  
Якщо  змиритись  -  щоб  не  гірше  ...

Німе  питання  споконвіку
І  з  часом  всі  стають  мудріші
Навіщо  бути  з  чоловіком
Якщо  йому  потрібні  інші?

І  зникне  в  ніжності  потреба
Вночі  вона  не  плаче  більше  
Коли  знаходиш  час  для  себе
Життя  насправді  яскравіше

І  якось  вечір  цей  настане  
Вона  чомусь  прийде  пізніше
Мрійливо  в  дзеркало  погляне...
Вона  подобається  іншим...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2021


В яких одиницях відміряти відстань

В  яких  одиницях  відміряти  відстань?
У  кількості  сказаних  слів  на  прощання...
Дві  крапки  на  карті,  від  міста  до  міста  -
Це  крихітна  відстань,  якщо  є  бажання...
Бажання  -  це  ворог  найдовших  дистанцій,
Коли  кілометри  втрачають  важливість,
Ти  знаєш  дорогу  цю  без  навігацій
Якщо  є  бажання  -  то  буде  можливість.
Бо  відстань  зникає  від  кроків  назустріч,
Від  того  наскільки  єдиний  світогляд,
Буває  на  відстані  люди  пліч-о-пліч
Стають  ще  рідніші,  ніж  ті,  хто  є  поряд...
З  ким  можна  сміятись,  і  можна  мовчати,
До  успіху  йти,  і  ділити  поразки,
І  будь-яку  відстань  можливо  здолати,
Якщо  обирати  дорогу  до  казки.
Для  намірів  щирих  простий  індикатор,
Хоч  іноді  йти  цим  шляхом  і  не  легко
Та  справжнє  кохання,  немов  навігатор,
Веде  до  близьких,  які  дуже  далеко...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020


Не переймайтеся, що думають про Вас!

Не  переймайтеся,  що  думають  про  Вас,
У  кожного  в  житті  є  власні  драми,
І  кожен  кожного  не  любить  повсякчас,
І  кожен  вводить  сам  себе  в  оману...

Ми  хочемо  сподобатись  усім,
Збирати  оплески,  захоплення  і  лаври,
Та  справжня  суть  ховається  у  тім,
Щоб  пам'ятати,  хто  ми  є  насправді...

Щоб  йти  за  покликом  і  прагненням  душі,
Звільнитись  від  пліток  і  пересудів,
Чи  так  важливі  схвалення  чужі,
Щоб  точкою  опори  бути  всюди?

Не  переймайтеся,  що  думають  про  Вас.
Не  озирайтеся  прямуючи  до  цілі.
Ножем  у  спину  Вашу  ще  не  раз
Порадники  і  критики  поцілять...

Не  переймайтеся.  У  Вас  є  власний  шлях.
І  власні  мрії,  цінності  і  крила...
В  своєму  небі  -  Ви  є  вільний  птах,
В  своєму  морі  -  компас  і  вітрила...

Не  зупиняйтеся,  коли  не  вірять  Вам!
І  перед  страхом  двері  зачиняйте.
І  бережіть  в  душі  свій  власний  храм,
Тільки  собі  і  Богу  довіряйте...

Хто  камінь  кине  -  грішний  чи  святий?
Дарує  силу  чи  посіє  сумнів?
І  висновок  прозорий  і  простий  -
Ніхто  про  Вас  ніколи  і  не  думав...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2020


Я хотіла Тобі сподобатись….

Я  хотіла  Тобі  сподобатись...
Наливала  Тобі  вина
І  навчила  себе  поводитись,
Ніби  інших  таких  нема.

Дослухалася,  розчинялася,
і  згорала  в  Тобі  дотла,
Від  важливого  відмовлялася  -
Я  старалася,  як  могла...

Я  хотіла  бути  єдиною
І  шукала  простий  рецепт,
Щоб  накрила  любов  лавиною,
Та  чи  знав  Ти  тоді  про  це?

Як  важливо  комусь  подобатись,
Коли  порожньо  на  душі...
Не  боятися,  не  розходитись,
Як  буває,  коли  чужі...

Забагато  тоді  хотілося???
Я,  здається,  дійшла  до  дна...
Те  бажання  кудись  поділося...
І  я  знову  тепер  одна...

Важко  з  правдою  не  погодитись,
Не  важливо  -  з  Тобою  чи  без...
Перед  тим  як  комусь  подобатись
Треба  вміти  любити  СЕБЕ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020


Чи існує антисептик для душі?

Чи  існує  антисептик  для  душі?  
Щоб  миттєво,  з  написом  "стерильно"...
Де  його  придбати,  підкажіть?  
Буду  обробляти  всіх  насильно.  

Шкода,що  маску  носять  не  усі.  
Не  проти  вірусів  чи  непідйомних  штрафів,  
 А  для  очищення  думок  і  голосів,  
Що  розтинають  душу  замість  цвяхів.  

Якби  можливо  було  на  вагу
Купити  совість...  Замість  тої  гречки...  
На  здачу  взяти  до  життя  жагу
І  про  запас  покласти  до  аптечки...  

Поки  за  стінами  чекає  цілий  світ,  
Нам  мало  просто  мити  руки  -  
Потрібно  чистити  байдужості  наліт
І  взяти  свою  совість  на  поруки.  

Бо  знають  всі  свої  на  помилку  права,  
Але  обов'язків  ніхто  із  нас  не  чує...  
Коли  з-під  наших  рук  горить  трава,  
Ніякий  Бог  від  цього  не  врятує...  

Наша  планета  втомлена  від  нас...  
Від  слів  і  вчинків,  що  ножем  у  спину.  
Тож  не  змарнуймо  цей  останній  шанс  -  
Щоб  у  людині  віднайти  ЛЮДИНУ.  







 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2020


Сьогодні залишусь вдома

Сьогодні  залишусь  вдома...
Скидатиму  зайвий  одяг
Від  одягу  -  зайва  втома  
Без  одягу  -  зайвий  протяг
Оголену  душу  й  тіло
За  стінами  заховаю,
Без  одягу  так  хотілось
Добрести  до  свого  раю...  
Та  раю  немає  вдома
Сьогодні  в  серванті  пусто
І  голос  напівсвідомий  
До  тями  привести  мусить
Привести  до  свого  дому
У  свої  холодні  стіни
Здається,  ми  не  знайомі?  
Та  разом  чомусь  постійно...
Без  одягу  трохи  дивно
І  дихати  стало  легше
Без  одягу  я  -  людина,  
Бо  одяг  постійно  бреше.
Сьогодні  залишусь  вдома  
Вивчатиму  власні  тіні  
І  закутки  невідомі
І  спогади  надто  цінні
І  в  тиші  буває  страшно
Бо  дихання  надто  гучно  
Без  одягу  все  невчасно  
Бо  цілитись  -  надто  влучно
І  маски  залишу  зовні
Хтось  дихає  прямо  в  спину
Ми  точно  були  знайомі?  
Я  зовсім  не  та  людина,
Що  одяг  скидала  вчора...
У  дзеркалі  бачу  втому,
Здається,  я  трохи  хвора.
Я  просто  залишусь  вдома...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869640
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2020


Невиліковний вірус…



...Під  тиском  страху,неначе  офіра,  
Втомлена  й  хвора  наша  планета...  
Якийсь  небезпечний  у  світі  вірус
Розправив  повсюди  свої  тенета,  
Розставив  пастки  для  кволих  духом,  
Посіяв  хаос  там,  де  потрібно.  
Спостерігає  за  кожним  рухом
І  вказує  рішення  позавгорідно...  
Цей  вірус  вбиває.  І  прямо  й  умовно.  
Та  досі  нам  не  вдається  збагнути,  
Що  хворими  будемо  невиліковно,  
Поки  патріотами  правлять  манкурти...  
Поки  заблокована  наша  свідомість...  
Поки  забуваємо  власне  коріння...  
Десь  люди  гинуть,  а  хтось  натомість
Веде  перемовини  з  власним  сумлінням...  
Головне,  не  втрачати  надію  й  віру!  
У  час,  коли  інші  стають  байдужі,  
Бо  найстрашніший  у  світі  вірус  -  
Це  холодні  серця  і  спустошені  душі...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868352
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2020


Що бачив Ти, поки ішов до Бога?

Що  бачив  Ти,  поки  ішов  до  Бога?  
Чи  був  цікавим  Твій  життєвий  шлях?  
В  які  світи  вела  Тебе  дорога?  
Яких  людей  дала  Тобі  Земля?  

Твій  Всесвіт...  Ти  про  нього  мріяв?  
Якими  були  Твої  віщі  сни?  
Чи  тішить  душу  те,  що  Ти  посіяв?  
Чи  варті  битв  здобуті  ордени?  

Ти  жив.  Та  чи  пізнав  Ти  Щастя?  
Чи  бігав  босий  вранці  по  росі?  
Чим  сковані  були  Твої  зап'ястя,  
Коли  життя  тонуло  в  цій  красі?

Де  та  межа,що  зветься  апогеєм?  
Той  п'єдестал,  Твій  внутрішній  олімп?  
Чи  вірним  був  святим  своїм  ідеям?  
Чи  зрадив  їх,  підтримуючи  німб?  

Ти  зараз  там,  куди  Ти  стрімко  прагнув?  
Ціле  життя  -  одна  коротка  мить....  
Прісна  вода  лікує  тіло  спрагле
Та  як  життя  прісне  -  душа  болить...  

І  кожен  день  -  маленька  перемога
І  час  на  крилах  нас  кудись  несе...  
Що  бачив  Ти  поки  ішов  до  Бога?  
Ти  просто  йшов.  Та  Бог  бачив  усе...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2020


Люди з'являються, люди зникають….

Люди  з'являються  на  чужому  порозі  
Зовсім  без  стуку  і  без  запрошення,  
Буває  оглянеться  вслід  перехожий
І  одразу  на  серці  висить  оголошення
З  табличкою  "Зайнято"...  Так  несподівано
З'являються  люди  зовсім  без  дозволу,  
Здається,  нічого  ще  не  заподіяно  
Та  світ  перевернуто  без  можливості  позову...  
Люди  з'являються  просто  спитатися,  
Щоб  стати  для  когось  життєво  важливими,  
Примушують  плакати  і  щиро  сміятися,  
Вони  обіймають  і  роблять  щасливими...  
Люди  з'являються,  долями  граючись,  
Руйнують  світогляд,  будують  ілюзії,  
Заводять  далеко,  за  руку  тримаючи,  
А  потім  стають  мовчазні  та  байдужі...  
Люди  стають  випадково  нещасними
Залишають  одних,  загубившись  між  іншими,  
Зовні,  частково,  є  псевдопрекрасними,  
А  всередині  часто  бувають  ще  гіршими...  
Люди  приходять  на  чужі  території
Обіцяють  залишитись  і  не  залишаються...  
Ідуть,  одягнувши  життя-бутафорію...  
Люди  зникають  і  не  повертаються...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845689
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2019


Я Тебе не питатиму….

Я  у  серці  Твоєму  проростатиму  квітами  
Огортатиму  зеленню  і  коріння  пускатиму
Я  на  нервах  зіграю  цю  мелодію  квінтами
І  без  дозволу  струни  по  одній  обриватиму

Я  в  свідомість  Твою  проникатиму  кішкою
По  спині  ніжно  нігтями,і  за  шию  кусатиму
Я  зостанусь  єдиною  настільною  книжкою
Ти  мене  надихатимеш,  я  про  Тебе  писатиму

Я  по  шкірі  Твоїй  буду  бігти  мурахами
Я  впиватимусь  глибоко,  Твою  кров  щедро  питиму
Королевою  гратиму  у  цій  партії  шахами
Короля  обиратиму,  в  свої  сіті  ловитиму

Я  стану  Твоєю  шкідливою  звичкою,
Лікуватиму  ніжністю,  Твої  рани  солитиму
Для  запасів  пального  буду  я  запальничкою
Десь  у  небі  салютами  я  для  Тебе  горітиму

Я  палитиму  докази  на  Твоїй  території  
І  у  зону  комфорту  свій  білет  вимагатиму
Я  триматиму  німб,  поки  ллються  історії  
Я  здивую  відвертістю,зайвий  одяг  скидатиму

Я  кричатиму  голосно  Твоїм  внутрішнім  голосом
Закриватиму  шорами,  мозок  Твій  відключатиму
В  павутині  заплутаю  з  безкінечного  хаосу
Я  з  Тобою  творитиму,а  сама  витворятиму

Я  тінню  Твоєю  розчинятимусь  в  темряві  
Твої  сни  десь  на  стінах  я  собі  транслюватиму
Спокушатиму  яблуком,  що  на  райському  дереві
Я  з  Тобою  грішитиму  і  Тобі  сповідатимусь...  

Я  поставлю  на  чорне  і  прикинуся  доброю
Ще  останній  ковток  і  крізь  пальці  тікатиму
Я  шматочок  Тебе  заховаю  під  ковдрою
Чи  Ти  будеш  моїм?  Краще  я  не  питатиму....  





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844641
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2019


Стань мені вчителем…

Стань  мені  вчителем  вічного  й  звичного,  
Дай  сили  мені  перешкоди  долати,  
Руйнуючи  стіни  надмірно  величного,  
Мости  для  любові  й  добра  будувати...  

Стань  мені  прикладом  честі  та  гідності,  
Як  істину  в  світі  мені  відшукати,  
Не  відкриватися  без  необхідності
І  з  легкістю  зайвий  тягар  відпускати...  

Навчи  мене  бути  у  виборі  вільною,  
Щоб  правильний  шлях  у  житті  обирати.  
З  Тобою  -  слабкою,  а  з  іншими  -  сильною,  
Щоб  мати  сміливість  Тобі  це  сказати...  

Будь  мені  ментором,хоч  би  на  відстані...  
Моїм  маяком,що  у  темряві  світить.  
Моїм  індикатором  справжньої  істини,  
І  просто  МОЇМ  -  найріднішим  у  світі...  

Стань  особистим  духовним  наставником
І  гуру  моїм,щоб  могла  я  спитати  -  
Як  бути  мені  з  забороненим  яблуком,  
Коли  поряд  немає  кого  пригощати?  

Ти  вчиш  обережності,холоду,логіки...  
А  я  обладунки  Твої  хочу  зняти...  
Давай  ми  забудем  про  наші  недоліки,  
І  може  вже  я  Тебе  буду  навчати?  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841793
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2019


Рано чи пізно

Рано  чи  пізно  ми  будем  щасливі!
Іти  назустріч  своїм  пригодам,  
Вірити  в  те,  що  існує  диво,  
Замість  причин  шукати  нагоди,  
Любити  щиро  без  нотки  фальші,  
Іти  по  світу  безперешкодно,  
Добром  до  краю  налити  чаші
І  танцювати  коли  завгодно...
Рано  чи  пізно  ми  будем  жити!  
Радіти  сонцю,  радіти  вітру,  
І  під  дощем  по  калюжах  бігти,  
Щоб  веселкову  знайти  палітру.  
Забудем  невдачі,  згадаємо  літо,  
Підемо  назустріч  дитячим  мріям  -  
Є  стільки  цікавих  речей  у  світі,  
Якщо  замість  страху  обрати  дії.  
Дамо  можливість  собі  творити,  
Любити  рідних,  прощати  винних  
Душею  прагнути  до  зенітів,  
Думок  високих  і  надто  вільних.  
Ми  знаєм  точно,  рано  чи  пізно
Впаде  нам  зірка  із  неба  в  долоні,  
І  знову  почуємо  мамину  пісню,  
І  буде  куди  повертатись  додому...  
Ще  зовсім  трішки  і  жити  почнемо,
Десь  на  межі  між  завтра  і  вчора,
І  час  для  себе  тоді  знайдемо,
Ще  зовсім  трішки,  вже  дуже  скоро...
Рано  чи  пізно  цей  день  настане,
І  ми  щасливими  будем  звісно,
Головне,  щоб  не  було  занадто  рано...  
Головне,  щоб  не  було  занадто  пізно...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839711
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2019


Вона - жінка

Вона  була  подібною  на  сонце,  
Що  сходить  ліхтарем  на  горизонті,  
Промінчиком  крадеться  крізь  віконце,  
Щоб  освітити  шлях  на  повороті.  
Вона  яскрава  зірка  десь  на  небі,  
Що  вказує  в  житті  орієнтири
І  крилами  зігріє  при  потребі,  
Собою  залатає  чорні  діри...  
Вона  могла  повести  за  собою
Або  в  тилу  від  ворога  прикрити,  
Вона  була  -  і  сильною,  й  слабкою...  
Сміливою  -  так  вміють  тільки  діти.  
І  зіткана  зі  щастя  і  любові  
Мереживом  свій  Всесвіт  огортає,  
Вона  уміє  в  радості  і  в  горі...
Вона  -  це  жінка.  Та,  яка  кохає...  








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2019


Тілу потрібне тіло…

Кожному  тілу  потрібне  тіло
І  кожній  душі  -  душа...  
Я  так  сильно  Тебе  хотіла,  
Що  заплуталась,  де  межа...    
Ти  так  тонко  мене  дзеркалиш...  
Прораховуєш  кожен  крок...  
То  вогнем  мене  вмить  запалиш,  
Підкидаючи  до  зірок...  
То  в  безодню  мене  штовхаєш,  
Щоб  змогла  доторкнутись  дна...  
Ти  на  відстані  відчуваєш  
Ті  моменти,  коли  сумна...  
Коли  тілу  потрібне  тіло
І  самотня  моя  душа...  
Я  межу  перейти  зуміла
Десь  по  вістрі  Твого  ножа...  
Я  сили  свої  витрачаю
На  багато  життєвих  драм...  
Я  спитати  Тебе  вагаюсь  -
Чи  судилося  бути  НАМ?  
У  мереживі  душ  самотніх
Твоє  тіло  знайде  моє...  
Повертаюсь  на  шлях  зворотній
І  залишу  усе  як  є...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2019


Ти близький мені?

Ти  близький  мені,  майже  рідний...  
Ти  між  літер  мене  читаєш...  
Як  повітря  мені  потрібний...  
Хоч  і  зовсім  мене  не  знаєш...  
Твоя  близькість  для  мене  -  вирок.  
Інший  погляд  на  звичні  речі.  
І  помітно  без  перевірок,  
Хто  у  шкірі  сидить  овечій...  
Ти  близький  мені?  Я  не  знаю...  
Часом  погляд  такий  холодний
У  момент,  як  вогонь  згасає...  
Я  зникаю  у  цій  безодні.  
Мить  відвертості  замість  кави...  
Я  іду  за  своїм  Мойсеєм...  
Ти  навмисне  зіграв  виставу,  
Щоб  я  стала  Твоїм  трофеєм?  
Найсолодша  Твоя  отрута,  
І  питання  стають  німими...
Ти  близьким  мені  міг  би  бути,  
Якби  ми  не  були  чужими...  
І  річ  не  в  тім  Ти  близький  чи  рідний,  
Просто  ставки  надто  високі...  
Люди  грають  з  людьми  у  ігри...  
Люди  глибоко  одинокі...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2019


Я спитаю Тебе….

Я  спитаю  Тебе,  де  Ти  був  весь  цей  час?  
Коли  холод  знімав  примусово  пальто
І  оголював  плечі  мої  повсякчас
Коли  не  приходив  зігріти  ніхто...  
Де  Ти  був?  Коли  я  озиралась  назад
І  шукала  хоч  натяк  на  Твої  сліди
А  натомість  до  мене  прийшов  листопад
Непроханий  свідок  чужої  біди...  
Де  Ти  був?  Я  стояла  одна  під  дощем...  
Як  загублене  кимось  мале  цуценя
Що  хоче  сховатись  під  Твоїм  плащем  
І  не  може  прожити  без  Тебе  ні  дня...  
І  невже  Ти  не  знав,  що  потрібен  мені?
Коли  чай  на  столі  вже  давно  охолов
І  дощ  за  вікном  обернувся  на  сніг
Я  чекала  Тебе...  Але  Ти  не  прийшов...  
Де  Ти  був?Коли  серце  поглинув  пустир
Я  питаю  Тебе,  а  Ти  знову  мовчиш...  
Наша  лінія  Долі  малює  пунктир,
Чередує  в  собі  божевілля  і  тиш.
Де  Ти  був?  Хоч  не  має  різниці  тепер...  
Ти  прийшов.Я  чекала  Тебе.  Заходи...  
Відчуй,як  бажання  долає  бар'єр...  
Ти  залишся  зі  мною...  і  більше  не  йди...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2019


Я торкаюсь до Тебе…

Я  торкалась  до  Тебе.  Цілком  добровільно
Віддавала  себе  у  полон  почуттів...  
При  здоровому  глузді  я  стаю  божевільна,  
Витікаю  на  волю  з  своїх  берегів.  

Я  торкаюсь  Тебе,  кажеш  я  кінестетик?  
Я  уражена  струмом  у  сто  тисяч  вольт!  
Та  від  стану  цього  не  існує  таблеток...  
Я  у  Твоїх  руках,  як  заряджений  кольт.  

Я  торкнуся  Тебе,  щоб  залишити  запах
Та  тікає  він  знову  крізь  пальці  мої...  
Неіснуючий  шлях  у  загублених  мапах,
Що  веде  безпомильно  в  обійми  Твої...  

Це  дотик  об  згубне  моє  веретЕно,  
Я  торкаюсь...  щоб  стати  Твоїм  міражем...  
Давай  корабель  цей  красиво  назвемо
І  далі  красиво  удвох  попливем?  

Я  торкаюсь.  Зникаю  у  Твоїх  тенетах,
Потрапляю  у  пастку  своєї  душі...  
Залізаю  у  шафу  до  свого  скелету
І  вірю  у  те,  що  ми  вже  не  чужі...  

Я  торкаюсь  до  Тебе.  Ти  мене  обіймаєш,  
Пригортаєш  до  себе,  як  було  колись...  
У  свій  дотик  прохання  німе  загортаю  -
Ти  хоч  раз  до  моєї  душі  доторкнись...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836147
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2019


Мої океани…

Я  поринаю  в  свої  океани,
Де  моєї  душі  глибина.
Я  не  обмежуюсь  берегами
І  констатую  відсутність  дна...  

Є  моменти,  які  надихають
Безкінечний  потік  думок.  
У  волосся  вінок  заплітають,  
Але  це  не  простий  вінок...  

Переплетені  в  ньому  долі
І  сховалося  безліч  слів...  
Я  знайшла  себе  мимоволі
У  безодні  своїх  морів...  

Я  в  полоні  цієї  стихії
Занурююсь  в  океан,  
Де  з'являються  нові  мрії
І  народжуються  дива...  

Велич  світу  цього  вражає!  
Я  пройду  по  його  осі.
І  босоніж  у  напрямку  раю,  
Де  душею  красиві  всі...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2019


Ви кажете, що я стаю чужою…

Ви  кажете,  що  я  стаю  чужою...  
Хоча  я  рідною  хотіла  стати  Вам...  
Я  пропоную  вибачення  свої,  
На  противагу  всім  Вашим  словам.  

Я  в  простір  Ваш  попала  ненавмисне  -
Думки  мої  далеко  доведуть...  
Напруга  вибору  в  повітрі  десь  повисне,  
В  свідомість  проникаючи,як  ртуть.

Ви  обираєте  для  мого  стяга  колір,  
Хоч  наміру  не  маю  до  війни.  
Ховаєте  сміливість  поза  комір
В  моменти  вирішальної  весни...  
 
Я  знаю,  Ви  надіялись  на  диво,  
Хоч  кожен  мріє  про  свої  дива...  
Якщо  мета  однаково  красива,  
То  може  і  шляхів  до  неї  два?  

Хотілося  б  вже  здатися  без  бою
Та  річ  одна  не  йде  із  голови  -  
Ви  кажете,  що  я  стаю  чужою...  
А  я  скажу  -  чужими  стали  Ви...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833817
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2019


Муза має Твоє ім'я….

Слова,  що  у  серці  зерном  проростають  -
Що  посіяли  -  те  й  пожнем.  
Буває,  метелики  світла  шукають,  
А  їх  обпікає  вогнем...  

Я  йду  за  Тобою,  наче  спраглий  по  воду,  
Ти  несеш  мене,як  течія.  
Якби  муза  була  чоловічого  роду  -  
Вона  мала  б  Твоє  ім'я...  

Я  в  Твоєму  мовчанні  черпаю  натхнення,
Я  створила  Тебе  сама.
І  залежною  стала  ще  в  мить  рівнодення.  
Доленосна  була  весна...

Я  досі  не  знаю,чи  це  кохання,
Та  без  Тебе  тепер  -  ніяк...
Коли  сумно,  згадаю  слова  останні:
"Дівчинка  мила  моя..."  

Я  вдячна  Тобі  за  можливість  відчути
Цю  поразку,  коли  нічия...  
Якби  я  обирала  чиєю  бути  -
Я  напевно  була  б  Твоя...  






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2019


Нотр Дам

І  ниточка  спогадів  тягне  в  ті  дні,  
Де  здавалась  історія  вічною.
Але  чорними  фарбами  на  полотні
Стала  вмить  ця  картина  трагічною…

Байдужість,  цікавість  в  однім  казані,  
Що  гіркою  приправлені  втратою.  
Буває,що  небо  горить  навесні…
Покаравши  невинних  розплатою…

Наче  полум'я  щось  обпікало  в  мені,  
Охопивши  нові  території.  
Це  не  просто  собор,який  зник  у  вогні  -
Це  згоріла  частина  історії…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833342
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2019


Я шукала весну…

Я  шукала  весну…
Рік  тому  вона  обіцяла  вернутись…
Відійти  від  зимового  сну…
І  сонцем  мені  посміхнутись…

Я  шукала  весну…
У  квітах,  закутаних  в  ковдру  зі  снігу…
Із  запахом  кави,  таку  запашну…
Десь  у  шелесті  щойно  відкритої  книги…

Я  шукала  весну…
Що  лунатиме  співом  птахів  через  вікна
І  весела  мелодія  змінить  сумну…
І  березовим  соком  у  вени  проникне…

Я  шукала  весну…
Вона  ніжно  мій  одяг  додолу  скидала…
Оболонку  зриваючи  з  мене  тісну…
Вона  спала  в  мені,а  я  далі  шукала…

Я  шукала  весну…
Що  кидала  услід  свій  замріяний  погляд…
І  мене  залишила  одну…
Наче  кимось  загублений  спогад…

Я  шукала  весну…
Серед  криги  в  серцях  мій  шматочок  тепла…
За  той  рік,  що  минув…
Я  шукала  весну,  і  знайшла…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2019


Самотність

Самотність  не  має  кордонів  і  меж,  
І  вмикає  щодня  телевізор.  
Вона  не  питає  чи  шапку  візьмеш,  
Бо  сьогодні  на  вулиці  вітер…

Самотності  байдуже  що  на  обід,  
Самотність  не  знає  контролю  
Коли  безкінечно  шукаєш  підхід,  
А  насправді  -  дорогу  на  волю.  

Самотність  удвох  так  дволико  мовчить,  
Наодинці  -  це  майже  свобода.  
Кайдани  самотності  зняти  б  на  мить,  
От  справжня  була  б  насолода!  

Самотність  ночами  практично  не  спить,  
І  думками  літає  далеко.  
Вона  не  спитає,  чи  сильно  болить,  
Обпікши  душею  об  пекло.  

Самотність  це  тексти  і  довгі  дзвінки,  
Коли  абонент  недоступний…
Хто  знає,  можливо  це  інші  жінки  -
Самотності  слуги  підступні?  

Самотність  сама  по  собі  не  мине  -
Єдине,  що  час  не  лікує.  
Це  ковдри  окремі,  хоч  ліжко  одне,  
Поділене  кимось  надвоє…

Самотність  це  навіть  не  стіни  пусті
(Може  й  краще  нікого  не  мати…)
Самотність  -  коли  вдома  чекають  не  ті,  
До  кого  б  хотілось  вертатись…

Самотність  під  шкіру  вростаючи  вглиб
Після  себе  рубці  залишає…
Дати  відсіч  самотності  легко  могли  б,  
Та  кому  це  потрібно  -  не  знаю…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825751
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2019


Істина

Буває  істина  раптово  відкривається,  
Наче  загублена  від  світу  Атлантида.  
У  кожного  всередині  ховається  
за  кимось  реквієм,по  комусь  панахида.  

Про  що  напишеш  власну  епітафію?  
Будуючи  своє  життя  на  еківоках…
В  альбомі  чорно-білі  фотографії
І  сумніви  у  напрямках  і  кроках.  

Буває  на  душі  і  тепло,і  так  холодно,  
Коли  всі  спогади  нахлинуть  ненароком.  
Під  сонцем  моє  місце  -  де  ж  воно?
Яке  ім'я  наступного  пророка?  

Все  в  цьому  світі  з  чогось  починається,  
І  все  закінчиться  однаково  і  тихо.  
Коли  пітьма  все  ближче  підкрадається,  
Дещиця  сонця  -  то  є  справжня  втіха.  


Можливо  це  прозрінням  називається
І  вузол  Гордіїв  вдалося  розв'язати…
Буває  істина  невчасно  відкривається  
Про  речі,  яких  краще  і  не  знати…







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822953
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 27.01.2019


Щасливий хтось…

Щасливий  хтось  давно  не  вірить  в  казку,  
Собою  ставши  перший  раз  в  житті,  
Так  хочеться  зірвати  з  себе  маску
Десь  на  околицях  чужих  перипетій.  

Не  бачити,  не  чути,  не  зважати
На  провокації  якихось  там  людей.  
Щасливий  хтось  не  буде  розпинатись,  
Бо  не  вартує  бісер  цих  свиней!  

І  замість  слів,  якщо  є  щось  важливе,  
Ти  просто  мовчки  щиро  посміхнись.  
І  може  стане  хтось  тоді  щасливий…
І  може  стане  тепло,як  колись…

І  поглядом  торкаючись  до  неба,  
Сказав  хтось  тихо  з  Богом  в  унісон  -
Щасливий  я.  І  більшого  не  треба.  
Лишень  піти  кудись  за  горизонт…

Лишень  сховати  виплекану  казку,  
чи  виплакану,  але  не  в  тому  річ,  
Важливо  не  отримати  поразку,
Коли  війна  за  душу  зусібіч…

Та  досі  більшість  носить  свої  маски,  
Куди  життя  несе,  туди  пливе…  
І  поки  дехто  далі  вірить  в  казку,  
Щасливий  хтось  давно  у  ній  живе…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819010
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 26.12.2018


Нескорена

Хто  ділить  на  силу  та  слабкості?  
Як  було,  і  як  бути  не  мало  би?  
Бути  сильною  жінкою  здалося  б
Щоб  очолити  пік  досконалості…

Хто  приборкати  жінку  насмілився?
У  мовчанні,  де  очі  зав'язані  
Де  назавжди  слова  недосказані
Її  світ  назавжди  перевтілився…

Хто  видумав  жінку  покірною?  
В  неї  сили  на  армію  вистачить
Вона  зради  ніколи  не  вибачить
Бо  сама  залишається  вірною…

Хто  вирішив  в  ролі  погратися?  
Серед  слів,  що  на  вітер  розкидані
У  книжках,  які  поки  не  видані,  
Її  вчать,  що  не  можна  здаватися…

Хто  придумав  ці  межі  і  правила?  
Той  вартує  корита  розбитого
Поза  кліткою  золотом  вкритою,  
Жінка  крила  нарешті  розправила…
















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817836
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2018


Кохати не можна страждати

Відривати  себе  пошматково  від  себе
Для  когось,  кому  того  зовсім  не  треба
Щоб  потім  спитати,  латаючи  душу,  
Чи  то  я  так  хочу?  Чи  просто  я  мушу?  
Я  можу  навшпиньки  дістати  до  неба
Якби  тільки  це  була  Твоя  потреба
Чи  дійсно  важлива  Тобі  моя  зірка
Чи  може  покірності  це  перевірка?…
Коли  цілий  Всесвіт  всередині  Тебе
А  зовсім  десь  поряд  важливий  хто-небудь
Нарешті  між  нами  поставлена  кома  -  
Кохати,не  можна  страждати  одному…











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2018


…треба келихів два.

Ні,  ні,  облиш  -  це  ж  усе  несерйозно…  
Слова,  що  стікають  по  Твоїх  устах…
Ти  з  часом  зникаєш  не  так  віртуозно
І  часто  з'являєшся  тінню  у  снах…

І  келих  один  і  червоного  пляшка…
Земля,  що  спонтанно  тікає  з-під  ніг…
Повітря  густе,  що  аж  дихати  важко,  
Коли  Ти  без  стуку  ступив  на  поріг…

Ні,  ні,  не  чекаю  нікого  сьогодні.  
Тремтіння  по  тілу,як  оголений  дріт…
Це  наслідок  тОго,що  ночі  холодні…
І  причина  тогО,  що  в  самотності  дні…

Ні,ні,облиш  -  це  вже  навіть  не  смішно!  
В  обіймах  Твоїх  я  втрачаю  контроль.  
І  спроба  забути  Тебе  -  безуспішна…
Просто  слабкою  побути  дозволь.  

Дозволь  відігнати  думки  одіозні…
Нарешті  повірити  в  Твої  слова…
Якщо  Ти  ще  тут,значить  це  вже  серйозно…  
І  до  червоного  треба  келихів  два…







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2018


Я б могла написати книгу…

Я  б  могла  написати  книгу…
Про  світанки  в  Твоїх  обіймах…
Про  підступні  чужі  інтриги…
Про  мовчання  в  самотніх  стінах…

Мені  хочеться  написати,  
Що  удвох  під  дощем  не  страшно…
Обійнявшись  -  тепліше  спати,
Прокидаючись  одночасно…

Про  розправлені  мої  крила…
І  про  щастя,  що  любить  тишу…
Я  так  довго  цього  хотіла,  
Що  колись  я  про  все  напишу!  

Між  рядками  сховаю  погляд,…
І  в  три  крапки  вкладу  я  душу…
Я  щаслива,  коли  Ти  поряд!  
Я  про  це  написати  мушу…

Я  напишу  про  все  на  світі!  
Ти  можливо  себе  впізнаєш,  
Десь  загубленим  серед  літер…
Якщо  справді  мене  кохаєш…

І  про  те  як  у  листопаді
В  Твому  серці  розтане  крига
І  про  те,  хто  я  є  насправді
Я  напишу  невдовзі  книгу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2018


Осіннє…

В  цієї  осені  було  щось  таємниче…  
Під  шатами  із  нотками  цинізму
вона  оголена  була,  скидала  листя
і  залишки  чужого  евфемізму…

 А  часу  ні  на  що  не  вистачало  
Так  іноді  буває  -  раз  в  півроку
І  кожна  мить  солодшою  ставала,  
Натомість  день  -  холодним  і  коротким…

Чомусь  хотілось  просто  танцювати,  
Кружляти  між  самотніми  дахами,  
Від  дощової  осені  втікати
на  південь  з  перелітними  птахами.  

В  цієї  осені  усе  не  випадкове…
Наче  десерт  з  мастикою  із  перцем,  
Коли  приходить  реченець  черговий,  
Ці  теплі  спогади  ховаються  у  серці…










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2018


Йшов дощ…

Йшов  дощ…  Ось  так,посеред  літа…
І  барабанив  по  дахах  про  щось  своє…
І  райдуги  на  небі  розмаїті
Додали  кольору…  Залишу  все,  як  є.  
Тікати  геть  щось  зовсім  не  хотілось,  
А  літній  дощ  також  не  поспішав…
Він  був  один,  чи  то  мені  наснилось…
Що  хтось  мене  так  солодко  втішав.  
І  теплий  дотик,  що  у  кожній  краплі  
Частинку  неба  залишав  в  мені
Ці  спогади  мої  неоднократно
Розчиняться  в  червоному  вині…
Йшов  дощ…  І  було  зовсім  тихо  …
Лише  мелодія  по  клавішах  вікон…
Бути  із  кимось  -  то  сумнівна  втіха,
щоб  слабкості  віддатися  в  полон…
Запах  свободи  лине  хтозна-звідки…
Порожні  вулиці  ховають  всі  сліди…
Лиш  Ти  і  я  -  дощу  самотні  свідки…
Йшов  дощ…  Тобі  вже  час  -  іди…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2018


Настане день

Настане  день,  я  повернуся  знову,  
Перетинаючи  всі  межі  заборон,  
Стираючи  всі  правила  й  умови,  
Щоб  перейти  назавжди  Рубікон.  

Настане  день,  і  я  згадаю  море.  
З  соленим  присмаком  світанків  на  устах.  
Де  простір  для  польоту  неозорий.  
Де  щастя  прокладає  собі  шлях…

Настане  день,  я  наберуся  сили.  
Окреслю  свій  невидимий  кордон.  
І  зроблю  те,  чого  завжди  хотіла,  
Наче  фатальна  жінка  на  мільйон…

Настане  день,  де  зовсім  неважливо
Хто  переписує  історію  Твою.  
Якщо  ідеш  назавжди  -  то  красиво…
Щоб  не  відчути  прикре  жамевю…

Настане  день,  де  запах  кави  й  квітів…
В  один  кінець  квиток  в  чужі  міста.  
І  скаже  хтось:  "Моя  найкраща  в  світі!"
Відчуєш  Ти  -  цей  день  уже  настав…





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2018


Щасливі люди…

Щасливі  люди  вночі  не  плачуть
У  самотності,  коли  двоє…
Закривши  очі,  душа  все  бачить
І  слова  Твої  -  моя  зброя.  

Я  хочу  бути  Твоїм  повітрям  -
дихай  мною  на  повні  груди.  
Єдиним  кольором  у  палітрі,  
Яким  малюють  щасливі  люди.  

Я  хочу  мріяти  про  майбутнє,  
Не  рахувати  чиїсь  трофеї.  
Збирати  спогади  незабутні,  
Назавжди  бути  лише  Твоєю…

У  цій  війні  без  переможців  
я  здаюсь  до  Твого  полону.  
Чи  то  дьоготь  чи  мед  у  ложці,  
коли  бочка  до  краю  повна…

Будь  єдиним  моїм  героєм,
Я  Твоєю  назавжди  буду.
Ми  споріднені  душі  двоє,
Ми  з  Тобою  -  щасливі  люди…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2018


Трагедія Модільяні…

Пройти  той  міст,  якого  не  існує…
Коли  життя  -  суцільний  бруд  і  пил.  
Кричати  так,  ніби  ніхто  не  чує,  
Кохати  так,ніби  з  останніх  сил…

І  цілий  світ  -  лише  одна  палата…
І  все  багатство  -  фарби  й  полотно…
Коли  на  прірві  -  кожен  день,  як  свято,  
Коли  мистецтво  в  обмін  на  вино…

Пізнати  душу,намалювавши  очі…
Сумні  обличчя  ангелів  без  крил…
Себе  втрачати  справжнього  щоночі…
Це  божевілля…  Вже  немає  сил…

Всі  творчі  люди  -  трохи  божевільні
І  наче  вирок  вимовив  ім'я…
Мистецтво  вічне.  Він  нарешті  вільний…
І  на  вустах…  посмертно…  Модільяні…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792446
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 20.05.2018


Моє щастя пахне молоком…

Моє  щастя  пахне  молоком
І  босоніж  бігає  по  хаті,  
Міцно  обіймає  перед  сном,  
Посмішки  даруючи  крилаті…

Це  безмежна  трепетна  любов,  
Зведена  до  піку  в  абсолюті.  
Я  вдихаю  його  запах  знов  -  
Це  запах  Бога…  Щастя  це  відчути…

Клубочок  ніжності  і  радості  щодня,  
Безсонні  ночі  мої  найсолодші,  
В  майбутньому  -  опора  і  броня,  
Мій  син.  Шайда  Семен  молодший:)

Дітей  не  "роблять"  -  діти  Бог  дає,  
Маленькі  янголята  в  цьому  світі…
Коли  здається  все  для  щастя  є,  
А  справжнє  щастя  -  це  здорові  діти!  

Я  тішуся,  що  він  обрав  мене,  
Хоч  втомлена,  зате  я  двічі  мама
І  час  летить,  невдовзі  це  мине…
Цінуйте  час,  коли  ще  діти  з  вами…



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792198
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2018


Чай чи кава?

Заходь.  Зробити  чай  чи  каву?  
Скидай  свій  одяг  не  на  свій  диван.  
Я  розкажу  історію  цікаву,  
Які  в  житті  трапляються  дива.  

Як  погляди  єднають  перехожих
І  сплячі  душі  знову  ожива.  
Хоч  зовсім  різні,  але  чимось  схожі…
І  почуттів  безмежний  океан.  

Солодкі  миті,  сховані  у  вічність.  
Між  обіцянками  загублені  слова.  
Одне  для  одного  вони  непересічні,  
як  цілий  світ,  помножений  на  два.  

Кохання  вірить,  терпить  і  прощає,  
Але  емоції  -  стихаючий  вулкан.  
Знайти  того,  хто  сам  Тебе  шукає  -  
Найкращі  ліки  від  душевних  ран.  

Здається,вже  завершено  виставу.  
У  канцелярії  небесній  інший  план.  
Хоча  яка  різниця  -  чай  чи  кава,  
Коли  для  двох  лише  один  диван…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2018


Весна в душі

Весна  прийшла  у  календар  і  в  душу.  
І  перші  квіти  в  лісі  зацвіли.  
Я  монотонність  кольором  порушу,  
Щоб  будні  веселішими  були.  
Візьму  з  собою  з  дому  парасолю,  
А  може  краще  посмішку  візьму.  
Хто  зна,  який  мені  дарунок  Доля
Загорне  у  сьогоднішню  весну.  
Сьогодні  пахне  якось  особливо:
Вчорашнім  снігом,  завтрашнім  дощем...
Я  вірю  в  те,  що  все  в  житті  можливо,  
якщо  є  той,  хто  ділиться  плащем.  
І  поки  в  небі  журавлі  й  синиці,  
А  пори  року  ходять  хто  куди  -  
Весна  в  душі,  а  решта  -  то  дрібниці…
Моя  погода  сонячна  завжди!  ☀

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2018


На початку нашої весни…

Зачекай.  Візьми  мене  за  руку.  
І  до  себе  міцно  пригорни,  
Щоб  почула  Твого  серця  стукіт
На  початку  нашої  весни…

Зупинись.  Ці  миті  неповторні.  
І  щодня  я  дякую  за  те,  
Що  у  потоці  безлічі  сторонніх
Змогли  ми  одне  одного  знайти.  

Озирнись.  Нам  є  про  що  згадати,  
Хоча  забути  також  є  про  що…
Ми  разом  встигли  стільки  подолати,  
Що  не  зламає  нас  уже  ніщо.  

Посміхнись.  Ось  це  є  справжнє  диво.  
Коли  любов  помножена  на  два.  
В  Твоїх  обіймах  справді  я  щаслива,  
І  погляд  скаже  більше,  ніж  слова...  

Обійми...  Так  хочеться  зігрітись.  
Обабіч  найміцнішої  стіни.  
Бо  в  цьому  світі  легко  загубитись
Без  рідної  та  сильної  спини…

Пригадай.  Сьогодні  в  нас  річниця…
І  час,як  досвід,рветься  в  наші  сни…
Вітаю  нас…  Нехай  усе  здійсниться!  
Десь  на  початку  восьмої  весни…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2018


Проси дуже тихо…

Проси  дуже  тихо.  Щоб  бути  почутим.  
Словами  навшпиньки  у  серце  чуже...  
Тендітно,  спокійно  і  тільки  по  суті,  
Щоб  не  отримати  в  спину  ножем.  

Ти  дотиком  ніжним  проси  ненароком
торкнувшись  чужого  плеча  мимохіть.  
Повільно  назустріч  іди  крок  за  кроком,  
Складаючи  миті  до  пазлу  століть...

Щоб  бути  почутим  не  треба  кричати.  
Мовчання  Твоє  замість  тисячі  слів.  
Ти  поглядом  спробуй  найважче  сказати,  
Про  ночі  безсонні  та  втрачені  дні…

Німе  запитання  між  видихом-вдихом
І  ніжних  обіймів  жаданий  полон...  
Щоб  бути  почутим,  проси  дуже  тихо...  
Ледь  чутно  у  душу  постукай  крізь  сон...  

Сховай  всі  прохання  у  посмішку  щиру,  
У  відблиск  очей,  що  опущені  вниз…
В  долонях  тремтячих  надія  і  віра…  
Ти  будеш  почутим…  можливо…  колись…












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2018


Ти досі мене не знаєш…

Чи  Ти  знаєш  мене  насправді?  
Який  мій  любимий  колір?  
Чи  тоді  я  сказала  правду,  
що  і  в  радості  і  у  горі?

Чи  Ти  знаєш,  про  що  я  мрію?  
І  яку  я  читаю  книгу?  
Чи  торкнутись  Тебе  посмію,  
щоб  розтанула  в  серці  крига?  

Чи  оголену  душу  бачив,  
Коли  одяг  упав  додолу?  
Чи  колись  я  Тобі  пробачу
Прямо  в  очі  ту  правду  голу?  

Розумієш,  чому  я  плачу?  
І  коли  мені  сумно  й  страшно?..  
Які  сни  я  ночами  бачу,  
Коли  боляче  і  невчасно?  

Ти  хоч  знаєш,  що  сльози  значать,  
Коли  в  спину  останній  погляд?  
Найгіркішу  мою  невдачу?  
Найдорожчий  дитячий  спогад?  

Ми  з  Тобою  на  різних  хвилях,  
Хоч  в  одному  човні  пливемо.  
Наша  відстань  -  не  тільки  милі,  
Але  це  не  Твоя  дилема...  

Чи  Ти  знаєш  мене  хоч  трішки?  
Коли  я  Тобі  посміхаюсь?  
Щось  задумала  тишком-нишком,  
Чи  заплутати  намагаюсь?  

Мої  наміри  всі  прозорі...
А  Ти  справді  мене  кохаєш?  
То  який  мій  любимий  колір?    
А  Ти  досі  мене  не  знаєш...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2018


Для тих, хто питає.

Для  тих,хто  питає  (і  тих,  хто  байдужий:))
Я  світло  пролию  на  власні  вірші,  
Комусь  це  цікаво,а  іншим  не  дуже,  
Що  твориться  зараз  у  моїй  душі...  

Чому  стільки  смутку,  чому  так  глибоко?
Бо  цінності  дивні  у  тих  хто  навкруг!
Позбавлені  крил,  а  літають  високо,  
Зникає  поняття  -  де  ворог,  де  друг.  

Чи  я  щось  лукавлю?Чи  може  неправда?
І  в  кожному  слові  впізнали  себе...  
Не  там  Ви  шукаєте  втіхи  й  розради,  
І  обраний  шлях  не  до  щастя  веде.  

Та  хто  я  така,  щоб  про  інших  судити?...  
У  кожного  в  шафі  свій  власний  скелет.  
Ніколи  не  зможу  я  всім  догодити,  
Тому  моє  щастя  -  маленький  секрет...

Простягнуті  вранці  маленькі  долоньки...  
Обійми  дитячі,  хіба  це  не  рай?..
Дарунок  від  Бога  -  синочок  та  донька,  
Любові  у  серці  моїм  через  край!  

Я  жінка,  я  мама  й  кохана  дружина,  
Я  маю  опору  й  надійне  плече.  
Мені  пощастило  зустріти  людину,  
З  якою  проблеми  розбилися  вщент.  

Мій  простір,мій  Всесвіт,моя  безкінечність.
Я  дякую  Богу,  що  крила  дає...  
Кричати  про  щастя  не  дуже  доречно.
Для  тих,  хто  питає  -  вже  відповідь  є:)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2018


Новорічно-філософське

Підбиті  підсумки  та  плани  побудовані,  
І  рік  старий  -  як  перегорнута  сторінка,  
На  ваги  ставимо  досягнуте  й  змарноване
І  замість  цілей  виставляємо  оцінки.  

В  своїй  душі  блукаєм  коридорами,  
На  людях  констатуючи  зворотнє.  
Чи  варто  вихвалятися  обновами,
Якщо  в  цілому  світі  ми  самотні?  

Одвічний  біг  один  наперед  одного,  
Хтось  знову  вводить  сам  себе  в  оману,  
Знайомих  безліч,  але  друзів  -  жодного,  
Будуєм  стіни,  але  нехтуєм  мостами.  

Під  маскою  байдужості  ховаємось,  
І  ті  ж  самі  сумні  щорічні  звіти,  
У  дзеркало  чомусь  не  посміхаємось,  
Хоча  любові  прагнем,наче  діти.  

Закривши  очі,що  у  нас  всередині?  
Самі  себе  не  знаєм  -  дивні  люди...  
І  кожному  лише  свій  шлях  відведено.  
Вітаю  з  Новим  роком!    Далі  буде...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770093
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.01.2018


Настала зима

Ніч  оголює  спогади  прожитих  днів,  
Наче  присмак  терпкий  від  сухого  вина,  
Запиваю  ковток  недосказаних  слів...  
Як  невчасно  прийшла  цього  року  зима.  
В  теплу  ковдру  закутаю  серце  своє,  
Щоб  зігріти  його  і  зігрітись  самій,  
Є  причина,що  досі  піти  не  дає,  
І  питання  в  повітрі  витають  німі...
Апріорі  важливо  любити  себе,  
Щоб  не  вішати  іншим  чужі  ярлики,  
Невідомо  куди  нас  життя  приведе,  
Бо  ми  всі  час  від  часу  комусь  боржники.  
Так  важливо  відчути  надійне  плече,  
Коли  падає  небо  шматками  до  ніг,  
Хто  насправді  належить  Тобі  -  не  втече,  
Це  Твій  вибір  в  житті  -  перехрестя  доріг.  
Коли  Твій  мікросвіт  розбивається  вщент,
Дякуй  Богу  за  досвід  і  даний  урок,  
Відчуй  саме  той  переломний  момент,  
Коли  Доля  штовхає  на  правильний  крок.
І  якщо  десь  чекає  на  Тебе  сім'я,  
Всі  зусилля  в  житті  Ти  доклав  не  дарма
Бо  Твій  дім  -  найміцніша  фортеця  Твоя
Світ  для  двох.Тепла  ковдра.Настала  зима.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2017


Вона моя!(донечці)

Вона  моя.  Наче  дарунок  Бога.  
Від  пальчиків  до  ямочок  на  щічках.  
В  житті  моя  найбільша  перемога,  
Це  чортеня,  що  бігає  в  спідничках...  
Вона  моя.  Хоча  не  схожа  зовні.  
Ця  посмішка,що  поки  що  на  двадцять)))  
І  блиск  в  очах  дитячих  невгамовних,  
Як  не  досягне  цілі  -  то  не  здасться!  
Вона  моя.  Але  характер  в  тата...  
Той  випадок,  коли  усе  під  силу.  
Дитяча  впевненість,  що  може  все  здолати,  
В  дорослий  світ  розправлені  вітрила.  
Вона  моя.  Невимушено  щира...
Велике  щастя  в  метр  висотою,  
Моя  веселка  в  небі  хмарно-сірім,  
Мій  простір,  що  помножений  надвоє.  
Вона  моя.  Найкраща  в  світі  доня!  
Хоч  з  дому  пташенята  відлітають,  
Я  дякую  за  подарунок  Долі
У  той  вівторок,  дев'ять  сорок  п'ять...
Вона  моя.  Хоч  з  нею  трохи  важко...
Бо  в  кожного  є  істина  своя,  
Та  ця  любов  безмежна  і  назавжди!  
Моя  Златуся!  Донечка  моя!  







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765691
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.12.2017


Ти не мій…

Ти  не  мій!    Ти  вже  належиш  іншій.
Вже  іншій  Ти  любов  подарував...
Невже  Тобі  зі  мною  було  гірше?  
Чому  мене  на  неї  проміняв?  
Не  мені  в  коханні  зізнаєшся
І  промовляєш  ніжні  ті  слова,  
Ти  щасливий  зараз?  Ти  смієшся...
А  я  блукаю,наче  нежива.  
Не  тікай  від  мене  та  від  себе  -  
Від  почуттів  не  вдасться  утекти.  
Я  задля  Тебе  прихилила  небо
Лише  для  того,  щоб  зостався  Ти...  
Я  оберемками  Тобі  збирала  зорі,  
Але  ногами  зорі  Ти  топтав...
Я  рахувала  всі  краплинки  в  морі...  
Кохала  я.  Але  ж  і  Ти  кохав?  
Повір  мені  і  не  приховуй  правди
Прийдеш  до  мене,  наче  сам  не  свій.
І  знаю  я  -  будеш  моїм  назавжди!    
Будеш  колись...    А  зараз  -  Ти  не  мій...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2017


Безмежний край…

Безмежний  край  пустих  надій,  
Омана  спогадів  мінливих,  
Мій  ідеал  забутих  мрій,  
Реальність  снів  моїх  жахливих...
Холодний  піт,  гаряча  кров,  
Солодка  пристрасті  отрута  -  
Мені  здалось,  що  це  любов,  
Вона  ще  досі  не  забута...
І  не  забутий  досі  Ти...
Спокуса  терпкого  бажання,  
Я  намагаюся  втекти
І  від  заходу  до  світання  
Блукаю  я  в  чужих  думках,  
Свої  не  можу  віднайти.  
В  моїй  душі  панує  страх
Лиш  тільки  страх  і  тільки  Ти...  
Любов  Твоя  в  душі  моїй,  
А  в  серці  часточка  журби,  
Таємний  край  безглуздих  мрій,  
Що  поєднав  нас  назавжди...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2017


Словно мокрый щенок. .

Ты  по  жизни  идешь,
словно  мокрый  щенок,  
на  улице  брошенный  
кем-то  из  близких...  
Переломан  судьбою,  
Ты  валишься  с  ног
вместо  грозного  "гав",
только  жалобный  визг...  

Ты  ослеп  от  предательств
и  прошлых  потерь,  
и  стаешь  столько  раз
на  одни  те  же  грабли.  
Сердце  шепчет  "а  вдруг"
опыт  скажет  "не  верь"
Ты  захочешь  любить,  
но  подумаешь  "вряд  ли"...

Тебе  больно  забыть,  
а  еще  больней  вспомнить
все  что  в  жизни  Твоей
было  сделано  зря.  
Но  из  прожитых  дней
где-то  тянется  нить  
и  пять  лет  оборвалось
в  конце  декабря...  

Ты  остался  один  
может  понял  ошибку,  
кто-то  счастлив,  наверно,  
уже  без  Тебя...  
Ты  сумей  пережить
и  оставить  улыбку
ведь  любовь  совсем  рядом,  
ведь  любовь  -  это  Я!  

Я  возьму  Тебя  на  руки
к  сердцу  прижму,  
отогрею  от  холода
прежних  обид.  
Почему  убегаешь?    
Я  Тебя  не  пойму.  
Такой  дикий  оскал,  
такой  злобный  на  вид...  

Ты  по  жизни  один,  
Ты  обижен  и  брошен
И  не  станешь  Ты  прежним
уже  никогда...  
У  Тебя  путь  один,  
он  заранее  сложен,  
только  будь  осторожен  -  
этот  путь  в  никуда...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749444
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.09.2017


Чорні сни…

Гойдаючи  надії  на  майбутнє,  
в  колиску  сьогодення  зазирни.  
Чи  бачиш  Ти  крізь  казку  незабутню,  
як  ріжуться  до  Тебе  чорні  сни?  

Заплутуєш  себе  у  павутину,  
з  якої  вже  не  буде  вороття,  
Ти  віриш  в  те,  що  він  в  житті  єдиний,  
чому  ж  із  ним  життя  -  вже  не  життя?  

Кохаючи,  зализуєш  ті  рани
Латаєш  чорні  діри  в  своїх  снах
Посеред  люті,  страху  і  обману
даруєш  посмішку  в  загублених  серцях...  

І  книги  ті  залиш  собі  на  згадку,  
і  ті  історії,  що  втоплені  в  журбі,  
Нічого  більш  не  треба  для  достатку
лиш  сни  його,  призначені  Тобі...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749425
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.09.2017


Хоч я далеко - думки з Тобою…

Зіркове  небо  крізь  скло  вагона,  
і  потяг  мчиться  і  десь  несеться,  
неначе  з  вітром  наперегони,  
крізь  товщу  ночі  до  неба  рветься.  

Прощай,  столице,  така  велична!  
Я  повертаюсь  туди,  де  люблять.  
Під  звук  коліс,  що  гучить-колише,  
де  сни-надії  в  дорозі  гублять...  

Я  повертаюсь  туди,  де  серце,  
де  зірку  з  неба  дають  в  долонях,  
і  поцілунок,  як  мед  із  перцем  -  
вогнем  запалить,  відтак  холоне...  

І  відлік  часу  руйнує  милі,  
що  віддаляють  мене  від  раю...  
Я  знову  їду  до  Тебе,  милий!  
Заради  Тебе  живу-вмираю...  

А  десь  далеко  у  Тебе  свято...  
І  поряд  хтось,  а  мене  немає...  
Спокус  навколо  є  так  багато,  
та  правду  в  серці  знайти  бажаю!  

Життя  проходить,  як  потяг  мчиться.  
І  кожна  мить  нам  дається  Богом.  
З  помилок  своїх  людина  вчиться...  
Зумій  обрати  свою  дорогу!  

Зумій  і  Долю  собі  обрати,  
щоб  щастя  лилось  Тобі  рікою.  
Коханим  будь.  Та  навчись  кохати...  
Хоч  я  далеко,  думки  -  з  Тобою...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2017


Гадаєш, збожеволіла?

Гадаєш,  збожеволіла?  Можливо...  
Та  сходжу  з  розуму  від  Тебе  однозначно!  
Тому  і  непостійна  і  мінлива...  
Якби  ж  Ти  знав,  що  Ти  для  мене  значиш...

Ти  думаєш,  покинула?    Не    варто...  
Зумій  відчути  -  кожну  мить  я  поряд
Насправді  фінішна  пряма    є  стартом  
Коли  від  погляду  міняється  світогляд.  

Ти  знаєш,  як  люблю  Тебе?    Безмежно!  
Вогонь  в  душі  запалюю  Тобою.  
Ці  почуття  і  гріють  і  бентежать...  
Так  не  буває,  щоб  без  болі  та  без  бою...  

Питаєш,  чому  зникла?  Я  не  знаю...  
Хотіла  захистити  нас  від  світу
Боялась  зруйнувати  те,  що  маю
Боялась  в  цьому  полум'ї  згоріти...  

Кричиш,  заплутала?    Я  вірю,  ненавмисне...  
Із  протиріччями  всередині  змагаюсь,  
Та  десь  у  грудях  так  болить,  так  тисне...  
Не  думати  про  Тебе  намагаюсь..    

Просиш,  забудь...  Та  як  забути  маю?  
Твій  дотик,  поцілунок,  запах,  сміх...  
Тебе  кохаючи,  себе  втрачаю...  
Ти  підкорив  мене,  та  втримати  не  зміг...

Гадаєш,  збожеволіла?  Можливо...  
Та  перед  сном  лише  про  Тебе  мрію!  
І  кожен  ранок  -  то  для  мене  диво!    
Ти  ангел  мій,  який  дає  надію...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2017


Кайданами до Тебе прикована…

Кайданами  до  Тебе  прикована:
Ні  права  голосу,  ні  власного  життя..    
В  межах  серця  образа  прихована,  
Немає  місця  вже  на  інші  почуття...  

Від  Твоїх  вчинків  знову  віє  холодом,  
Слова  фальшиві,  псевдопідігріті,  
Ілюзія  реальністю  спотворена
Чому  мене  не  хочеш  відпустити?

Розчарована,  знесилена,  втомлена...  
Хто  Ти  такий,  щоби  вершити  долі?  
Я  Твоїм  егоїзмом  знедолена...  
З  мене  досить!    Я  хочу  на  волю!  

Хочу  щастям  до  краю  наповнитись!  
Бути  КИМОСЬ,  чиєюсь  опорою,  
Ти  примусив  летіти  вниз,  
А  я  хочу  небесних  просторів!  

Ніж  у  спину,і  просиш  пробачення...  
Згадав  про  мене,дитину,сім'ю?  
Відучора  це  втратило  значення,
Даю  СВОБОДУ,  поверни  МОЮ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2017


Мій календар нагадує про осінь…

Мій  календар  нагадує  про  осінь,  
і  в  серці  оселилася  тривога,  
і  я  боюсь,  щоб  це  все  не  назовсім:
цей  стан,  цей  серця  біль  -  заради  кого?  

Пробачити  собі  цей  гнів  і  страх
і  зупинити  самознищення  процес  
знайти  момент,  де  все  пішло  не  так:
не  там...  не  з  тим...  мене  руйнує  стрес.  

Неначе  струм  мій  мозок  стимулює
і  220  б'є  по  голих  нервах,  
лише  слова  Твої  в  мені  пульсують:
я  егоїстка?    я  складна?    я  стерво?  

Тюрма  моя  -  то  ці  навколо  стіни
і  де  ті  ліки  проти  тиску  в  грудях?  
Я  вірила,  що  він  в  житті  -  єдиний...  
лиш  посмішку  вдягаючи  на  людях...  

Я  -  лялька,  нашпигована  голками,  
душа  благає  Бога  про  спасіння,  
себе  вбиваю  своїми  ж  руками
комусь  щастить,  у  когось  -  невезіння...

Не  нарікай  -  сама  створила  Долю
Цей  мікросвіт  придуманий  Тобою
І  в  ньому,  наче  в  клітці,  я  в  неволі
покарана  поразкою  без  бою...  

Мій  календар  сміється  -  надто  пізно...  
Моя  історія  за  вікнами  похована...  
Хтось  тихо,  хтось  засмучено,  хтось  грізно
спитає  якось:  хто  вона...  А  хто  вона???  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2017


В молитвах розбити коліна до крові…

В  молитвах  розбити  коліна  до  крові,
щоб  Бог  Тобі  вслід  посміхнувся...
І  стануть  колись  Твої  сни  кольорові
і  навіть  той  сон,що  не  збувся...
Розбити  годинник  і  час  зупинити,
щоб  крила  Твої  відібрати.
І  райські  ворота  для  Тебе  закрити  -  
без  крил  Ти  не  зможеш  літати.
І  кожен  свій  шлях  обирає  для  себе
і  хрест  свій  собі  обирає.
І  хтось  заслуговує  місце  на  небі,
для  Тебе  там  місця  немає...
Святою  водою  Твій  дух  покропити,
минуле  життя  Твоє  стерти,
бо  легше  з  гріхами  на  серці  прожити,
ніж  грішному  в  муках  померти...
До  Храму  Господнього  двері  відкриті,
Тебе  там  на  сповідь  чекаю.
Зберу  по  частинках  надії  розбиті,
молитву  Тобі  прочитаю....
Забудеш  про  страх,що  постійно  росте,
і  снів  незалатані  діри,
бо  найгірше  безвір"я,це  віра  у  те,
що  Бог  в  Тебе  більше  не  вірить.....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749107
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 04.09.2017


Коли квіти - не просто квіти…

Коли  квіти  -  не  просто  квіти,  
І  слова  значать  дещо  більше,  
Я  могла  Тебе  не  зустріти...  
А  Ти  міг  покохати  іншу...  

Але  в  неба  інакші  плани,  
Випадковості  не  випадкові,  
Я  Тобі  як  бальзам  на  рани,  
Ти  мені  -  подарунок  Долі.  

Так  з'єдналися  два  маршрути,  
Коли  двоє  -  це  цілий  Всесвіт,  
Але  цього  могло  б  не  бути...  
І  цей  хрест  ми  могли  не  нести...

Та  я  правду  сказати  маю:
Щастя  є.  І  не  любить  тишу.  
Я  не  просто  Тебе  кохаю,  
Ти  для  мене  -  це  дещо  більше!
 
Це  коли  виростають  крила,  
І  ми  можемо  вдвох  летіти...  
Це  якась  особлива  сила...  
Коли  квіти  -  не  просто  квіти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2017


Дехто владу ділить століттями

Дехто  владу  ділить  століттями
Дехто  гроші  рахує  вагонами
По  життю  пробиваються  ліктями
Хабарами,зірками  й  погонами

Ділять  землі  від  сходу  до  заходу
У  могутності  власній  змагаються
Стільки  слів  про  добробут  і  злагоду
Стільки  мрій  через  них  розбивається

Нас  годують  гучними  промовами
У  хоромах  розкішних  ховаючись
Ще  не  ситі  шоколадними  змовами?
У  той  час,коли  кров  проливається...

"Куля  в  лоб"  і  "жити  по-новому"
Дорогою  ціною  обходиться
І  свідомо  при  глузді  здоровому
Знов  на  граблі  ставати  доводиться

Може  досить?Нічого  не  зміниться!
І  не  тих  ми  в  бою  захищаємо!
Справжній  ворог  уже  не  зупиниться,
Ми  на  грудях  змію  прихищаємо

Сильні  духом,ми  зло  переможемо!
Справжня  влада  належить  народові!
Душу  й  тіло  за  волю  положимо!
Ми  з  руїн  Україну  відродимо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748978
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 03.09.2017


У посмішки моєї Твоє ім'я

У  посмішки  моєї  Твоє  ім"я,
І  тішусь  я  немов  мала  дитина.
Тобі  належить  райдуга  моя,
Від  серця  мого  друга  половина.

Ти  здатність  до  любові  дав  мені,
Та  другом  став  в  житті  єдиним.
Приходиш  знов  до  мене  уві  сні,
А  так  хотілося  б  зустрітись  на  хвилину.

І  згадую  постійно  слова  Твої,
І  прошу  вибач,якщо  в  чомусь  винна.
Для  мене  Ти  -  найкращий  на  Землі!  
Хоч  зовні  Вовк,та  в  серці  Ти  -  Людина...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748977
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2017


Дитячі крики

Дитячі  крики  серед  тиші  байдужості...
І  стук  у  двері,що  постійно  зачинені...
Ми  знову  спалюєм  мости  неминучості,
і  ті  образи,що  кимось  спричинені...
І  чиїсь  руки  до  неба  простягнені...
І  сіль  на  рани  колись  недосолені...
Не  той  щасливий,хто  в  золото  вдягнений,
а  в  кого  серце  любов"ю  наповнене.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748976
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.09.2017