Шевчук Ігор Степанович

Сторінки (18/1726):  « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 »

Ода мовчанню

                                               Святій  і  Пречистій,  Данте,
                                                 не  зовсім  точному  в  питанні    заслуг,
                                                 завжди  з  любов’ю  присвячується


Заслуг  не  можна  чимсь  інакше
                                                           зупинити,
одним  лиш  цим:
мовчати
і  любити...


І  Схід,  і  Захід  будуть  червоніти,
що  взнавши  це,  —
так  не  схотіли
жити


Вже  тануть  полюси
Бог  в  середину  вводить
ще  не  зіпсуті
мовчазні  народи


Калитки  
і  матраци
і  пожитки
якщо  поставити
їх
в  вертикаль
не  дають  дихати
і  не  знання  —  в  блаженство
                                         злинуть  знов.
У  вертикаль
затягує  й  оберіга
і  оберта
і  поглина  любов
й  рушійна  сила  —  це  любов!!


Як  Захід,  світ  спинити?
Та  як  мені  б  мої  заслуги  —
                                                               зупинити??
Мовчати  —  і  молитись
і  любити.


Ще  більш  ожити
від    Слова.

23.06.2021,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2021


Джміль — в літі


Я  в  літі
розчинитися  можу
в  звиток  зібрати  можу
взяток  узяти  гожий
і  я  джміль
я  —  неможливий
по  науці  —  не  повинен  літати
може  тому,  що  наук  я  не  знаю,  —
тому  я  літаю...
вушка,  квіти!  вушка,і  діти!  —
якщо  в  Богові  не  гудіти,
як  можна  літати?
тому  —  злітаю
і  в  славу  Божу,  і  на  сторожу  —
і  сам  Зів  Левиний
                                                           можу  —  відкрити!
і  тоді  скільки  в  таненні  –
квіточок  —зірочок  —
діточок  —  умних  маргаритів!
І  скільки  в  реєстр  зірний!  —
в  маєстати  Божії,
аби  постати...
а  якби  я  закашлявся
якби  я  не  гудів
я  перестав  би  Богу
рай  тут  воскрешати!!

23.06.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2021


Зайшло на свято Трійці: Хвала Вседержителю!



         Поема


                               Слову-Богу  і  Діві  Марії
                               з  любов’ю  присвячується


1

Зберіг  я  ...  не  пухкі
й  без
лез
уста:
нема  спасіння  без  Христа
нема  бо  —  Джерела...
лишив  кількох  —
яких  не  вбили...
все,  що  вселенна
у  той  час  змогла,  —
носив  ще
                               брили...
і  мене  на  фіали
не  пустили...


страшно  сказать!  —
           не  опустили...


І  тих  не  вбили  —
бо  не  змогли  убити!
Культ  мертвих...
Онтику*  пріч
а  чи  тектонні
                               чотиботи
але  звалив    Ти...
Крила!!  —  сміх
                               і  річ
за  них
і  —  з  них...
чо’  —  їх  не  збити!
Служити!    Діва
Крила    Любов’ю  й  подала!!
але  й  любов  така!  (без  зла).
                               Пала!
                               Хвала!


2

Вже  маю  добре  серце

В  серці  —  Бог,  й  Цариця  Неба,

і  святих  плеяди!

о  це

Любов!

і  аромати  вічні

і  троянди



А  світ  старіє.

І  —  нема  принади.

О,  як  дивитися?

І  як  все  нюхати?

Усе  розпадне.

                               Й  цей  вихід  —
Й  небесний  звід  зрадів

І  Бог  зрадів

Ось  це  поет  —  то  так  поет

Опісля

зрілості  не  постарів  —
                               внутрі  помолодів!!

О  захват  в  Діви  —  і  в  небесних
                                                                       дів!!


І  молоді  ж  —

о  молоді  ви!!!



3

О  Зірко  на  небеснім  кресі!

Від  Тебе  —  земне

щезне

й  думки  щезнуть

Це  Ти,  Любове,  що  небесна

як  Ти  воскресла

й  я  воскресну

у  Царство

дивитимусь  я  безсловесний



Два  Сонця

у  одній  Любові


14.06.2021,
15.06.2021,
Київ
*-  онтологічні  зв’язки

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2021


Серце віддане Богу

                 Поема  духовна                        

                                                               Богородиці  Марії
                                                               і  Божественному  Й.-С.  Баху  
                                                               з  любов’ю  присвячується!


1

Нема  вже  піклування  колюхів,
Тому  не  глушать  вони
                                         Божих  слів,
глаголів  і  —  Божественних  стихів.


І  сильний  німб,
бо  чистий  лімб  —
ніщо  з  рептильних  більш
не  входить  й  не  єднається
                                   у  нім!
Христе,  любове!
це  —  Твій  розум
                   не  грози
се  блискавки  і  грім
в  безхмар’ї  голубім!!



то  згине  анонім  —  а
чи  не  згине  анонім
він  все  й  ніхто
є  в  світі  цім
                         і  тім  —
Господь  і  Слово
в  Світлі  золотім!!!


2

І  я  як  з  кадуба  загув
                                     і  загудів!
я  вибив  верхню  кришку
                                                       бочки  днів!!
Єдиний,  що?  —  я  змолодивсь  —
                                                           помолодів!!
Й  що  я  скажу
кусючим,  в  дні  артистам?
Здобудьте  золотко?
в  мені  —  світло  й  насіння?
як  я  з  неволі?
дух  ясен!  —
ум!  —  безхмарний!  —
                                       чистий!  —
то  я  відображаю  Воскресіння!!!
Що  я  —  як  тут
відобразилось  Воскресіння?!


Душе  Святий,  в  П’ятидесятницю
зійдеш?  так!  —
я  прошу  —  зійди!
ці  дуже  точнії
                                     ще  й  тонкії  сліди!
у  —  назавжди!
із  назавжди  —  мені  мовчати?
й  ручкою  махати
і  вбігли  б  й  не-махатми,  і  махатми


3

О  око  віри  —
помічати  й  розуміти  —
у  мене  чуб
в  вас  кантик  губ...—
вже  дим  валує  на  усьому
                                                                 світі
сльоза  —
як  вилізли  з  печер  всі
                                           сталагміти  —
їх  помічають  й  починають
                                                                 розуміти


чим  більше  помічає  хто  —
він  більш  плекає  і  надії...
а  все  розпізнане  іще  грізніш
                                                               зачне  диміти!
і  я  вас  розумію
і  Той,  Хто  в  вас,  все  розуміє  —
але  ж  —  усе  диміє!
жива  виплекується  лиш  надія!!
і  —  більш  плекаємо  надію!
тож  бачимо  —  вже  любимо!!
                                                         в  диму  і  дії!..


Ні,  скажуть,  —  терпіння
дає  досвід,  вже  досвід  —  припасує
                                             і  надію...
Вже  темність  лиже  —  леза  губ...
і  —  о  мій  геній!  і  —  о  мій  чуб!
Господарем  усьому  Син!  —  Бог!  —
                                         це  ж  і  ваш  Любий?
допоки  сльози
мов  печерні  сталагміти
                                                     не  вийдуть  —
й  не  помічають  й  не  починають
                                                           розуміти


4

Сльозо  погідного  повітря,
о  ти  —  жива
в  тобі  Краса
о  в  тобі  шлях  на
                                                         небеса
торкнулась  промінцем  як
                                                 ніби  вістрям
то  й  серцем  чую
у  мені  роса
любов  —  Краса


о  земні  душі
ніяк  не  зашкодять
не  вип’ють  із  небесних
                                               душ
допоки  не  закаламутять
воду

12.06.2021,
13.06.2021,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2021


Так думаю, що я…

*      *      *


                               Преподобному  Антонію,
                               наставнику  з  Ближніх  печер,
                               з  радістю  присвячується


Так  думаю,  що  я
                         (чи  аз)  —
духовний  м’яз
й  любов-життя  качаю
з  малобуття
у  спів  Життя
далі  вже  направляючі  із  веж
справді  Антоній  —  із
Ближніх  печер  —
веселе  Пульсуюче  сонце!
це  видно  —
й  мене
доставляти  любов
всім  всім  всім
напоумив  він  теж!!


Не  правові  поля  качаєш
і  не  свої  права  качаєш
любов  качаєш  —  життя  вінчаєш...
розумію  з  осликом:
                               на  любові  життя,  відчайне!!


Чи  Бог  від  нерозумних  ховає
чи  Богоматір  долонями  червоними
                   вуха  й  слух  затуляє?
були  запитання?


Зробишся  серцем  —  лиш  усміхаєшся...

12.06.2021,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2021


Боже . Поема


                       Богу  улюбленому  
                       Ісусу  Христу  
                       в  любові  присвячується


1

ногами  босими  
ідем  по  глиці
зі  спин  світлішаєм
бо
світлішають  лиця


як  мало  людей  
доходить
до  пасіки


дитинством  вщасливиться
і  небом  вмиться!


2

поет  щастя
божого-божого
заради  цілого
можливого  кожному!


заради  доспілого
можливого  з  кожним
дух  в  щасті  —
в  божім-божім


Кого  надбаєм?
і  дні  перехожі
зарання  не  знаєм
як  ідем
по-божім


3

був
за  кордоном-й-межами
а
голубінь
незалежна


був  я
за  межами  (з  тілом?
без  тіла?)
а
окликалось
доспіле!


був  я
улюблений  вітром
й  дощами  —
але  я
чув  це  —

вощане...


дід  із  бабунею  —
їх  знали  люди
як  діти  в  сіни  —
і  діти
є  чудо
і  сіни  —  є  чудо!!


вощаність  комор  —  є  усюди
сиротам  й  вдовам  —
не  дивлячись
хто  ми
Бог  є  відомим!  


Бог  —
вся
медовість!!
або  ж  —  то
хто  
ми?


4

Крок  вільний  —  щастя!
крок  як  за  краєм
вільний  дух  —
знає
вільний  дух  —  перемагає!


Голос  божий
голос  цей
з  тілом
скажи  слово
бо  окликнеться
доспіле!

05.07.2017,
дорога,  сонце

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2021


Іноземцям — з руки, що тут така Слава Божа?

   


                               Святому  Луці  Кримському
                               з  надією  і  любов’ю
                               присвячується


І  ви  візьміте  пальму
                               в  руки
якщо  перемогли
послані  муки
бо  пальму  так
скеля  землі  стискає
що  —  виривається  вона  в  небо
                                                                                                   безкрає!!


бо  бачать  це  й  хвилюються
                               науки!
лиш  звуки
в  них  —  з  небес  —  перебігають...
Софію,  мудрість  —  за  інтуїцією
духа  і  сердець  —
переживають!

11.06.2021,  свято  святителя  Луки
(Войно-Ясенецького)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2021


Мудрість Божа переможе

                         Сину  Божому  на  Вознесення
                         з  любов’ю  присвячується



Чиста  любов  йме  джерельність:
це  Бог  пам'ятає.
Чистим  солов’їним  трелям
Чиста  мова  співчуває.


Все  багатство  одягає
мудрість  із  любові
бо  не  снить  любов  —
сердечно
в  Богові  п’є
                                                             слово!


Як  Ти  мене  начуваєш  —
один,  Боже,  знаєш
перемога  —  тріль  за  гаєм
Бог  в  себе  вбирає


Жаль  що  музики  не  стане
о  Ти,  Боже,  танеш
і  рахманне  небо
встане
в  жилавий  світанок

10.06.2021,
свято  Вознесення

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2021


Сонце — і я. Поема

       


           Поема


                               Пресвятій  Трійці
                               з  Пресвятою  Богородицею
                               в  любові  присвячується



А  нижня  «вата»
потягнулася
до  протирічних  вияснянь
а  верхнє  небо  —
геж
розмите  —  й  незаснуле
о  сонце,  ти  над  всім!  —  засяй!!
і  —  Істино  над  всесвітом,  —
просяй,
лиш  не  тріщало  б  —
й  те  «майбутнє»
й  те  «минуле»
і  протягну  тертям  народів  деміургічного
                               плаща
й  хмарам!  чи  їм  —  не  час
щоби  між  тілом  неба
                               і  землі
аж  зайве  свіжістю
подуло
сховаюся  —  я  від  собачої  французької
                               й  собачої  німецької
і  буду  в  опиналі  люблячої
                               і  розробленої  —  грецької
не  кажучи  —  я  небо  й  землю  зрушив

зворушений  навзаєм  слоганом  —
                               просвітів  і  їх  заворушень...


о  Христе!  спрягай
                         в  розломах
                         волошкові  душі
й  вогненні  —  й  жаркі  душі!!
і  сік  зелений  музику
                 хай  вдушує
я  потерплю  —
й  ще  —  мушу!



2

І  вдень  —  це  я  тут  ходжу
                           і  люди  ходять!
о,  всі  що  згодні  є
                               на  музику  журну,
в  словах  поезії  я  помяну,
які  нижчі  —
                               нижче  Богу  годять
й  заводи  і  пляци
й  материки
й  сади  у  голубій
                             гліцинії
й  ослаблі  хмари
що  ввечері  посперечаються  ще  з  синню
й  так  посклубкуються  —  що  ввечері
                               й  вночі  з  дощами  ходять!


Так,  вища  є  погода,
але  скипають  в  Чехії  черешні  —
                               і  хай  їм  вихід  буде!  —  і  догода...
На  який  смак  мене  знаходиш?  —
і  на  які  зір  і  бік
як  Вседержителя  —  знаходжу?
Все  ввись  —
й  все  у  ріки  —
і  у  виснулі  народи?!



3

Й  Меркурій,  що  заретроградивсь,  —
й  цей  сонний
в  коридорі  Твоїм  —
ходить?
І  Ти  вдихнув  —  й
мене  вдихнув
і  одшкрібаю  і  верхи  —  і  хну
                               з  природи?


Це  дух  літає  —  Ти
                           лишень
                           Око  по  мені  —  проводиш!
І,  о!  находи!
й  ну  —  походи!!

09.06.2021,
після  Літургії,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021


Любов Хрестителя

                                   Улюбленому  Іоану  Хрестителю
                                   з  вдячністю  присвячується



І  скільки  та  правиця
указала:
це  є  Христос!  —
нічого  не  стяжала
й  роздавала  —...
бо  Він  же  —  ось...
І  Він  не  втомиться  казати:
нічого  не  стягати  —
й  роздавати...
І  кожного  рука,  любов  би  мала,  —
о  блискавко  з  Небес!!  —
вогонь  Небесний  привітала  б!
вогонь  Небесний...
й  оскільки  все  є  одягом  вогню  —
то  і  рукою  й  на  руці
в  одязі  їжі  —  роздавала  б!
в  одязі  слова  —  роздавала  б  —
хвали  роблять  немислиме  і  ці  —
єдино  тій  Творящій  вся  і  всім  Руці!!


Й  наскільки  моє  око  указало
й  ще  ніби  слово  указало  —
не  це  єсть  —
є  любов    Хрестителя,  хто  при  Лиці
у  Царя  Слави!!!
ось  тому  й  в  слова  —  промінці!..

07.06.2021,
третє  знайдення  глави  Іоана  Хрестителя

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2021


НА СВЯТО ВЕЛИКОГО ІОАНА: "З ним я…"

*      *      *

                                             Великому  Іоану  Предтечі
                                             з  любов’ю  присвячується


З  ним  я  пірнав  —
а  яка  у  нім  
глибина!!!
на
яких
він
глибинах!!!  —
коси  чорніли
що  були  
в  сивинах...

ах!
за  словом  
Єдиним...
о  я  люблю
живе
й  молодече!!
це  він  
був  в  горах
на  горах
так  і  в  глибинах!  —
говорить!..
так
ось  —
люблю
Іоана  Предтечу...
12.06.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2021


Книжний дар

   
   Поема

                             Єфросинії  Полоцькій
                             з  любов’ю  —  неймовірною
                             вдячністю  присвячується


1

Дати  ще  дівчинці
з  княжого  роду
вічну
бурунячу  з  Царства
Небесного  —  воду!..


Господи!  я  і  стовпи
не  гикаєм
я  із  стовпами  —
                               до  Тебе
тікаєм
тікаєм
тікаєм
весь  цей  світ
відкидаючи  —  з  ходу!!!
Бо  це  на  мене
подивилась
з  стовпа
у  обличчі  веселім
                               і  в  славі  —
та
                   що  знала  —
хто  буде  ув
                               справі  —
бо  на  неї  цей  дар  —
дар  від  Бога  упав!!
Дар  цей  книжний  упав!..


Предиславо,  лебідко,  княжно,
серце  добре!  ти  з  ікони*  —
           і  я  —  аж
           розтав!!!
Єфросиніє,  серце,  кохана  Небес,
ти  у  Бозі  свята!..


2


Ті  що  втекли
ті  світ
цей  зігрівають


Ті  які  ловляться
ще  в  філософії
впадають


Ми  розціловуєм!
ми  розціловуємо
               квіти!
Завдаток  благості  Твоєї
це  є  початок
               літа


мої  слова
це  в  Єфросинії
ще  піднімають  над
               цим  світом
й  чиїсь  слова  —
ще  підіймають
над  цим  світом
початок  благості  Твоєї
                     це
є  початок  літа


3


а  є  слова
це  як  моря
і  крізь  моря  всіх
протягають
а  —  чи  від  моря
                     відривають?


ті  що  втекли
ті  у  любові
бо  ті  любов’ю
світ  весь  зігрівають


мої  слова
у  Єфросинії  —
це  в  Радості!
аж  в  Світлі!!
               ми
виціловуємо  квіти
бо  плоди  радості
всіх  достигають!..


Чи  я  хоч
світ  цей  памятаю?  —
       Любов  так  втягує  до
       свого  Краю!!


05.06.2021,
свято  Ігумені  Єфросинії  (Радості)  Полоцької
*  -  в  Дальніх  печерах  Лаври,  в  молодості  моїй

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2021


і не запитують як туди…

*      *      *


і  не  запитують  як
                 туди  втрапить
й  готові  подорожувати
                                 в  чистоті  —
вже  відпустили  
                           трапи


і  не  готові  в  видивах
                                         ледь  в  грязі
і  відпускають  й  потерпають  
                         в  них
                         ще  ті  —
як  і  їх  князі


нечисті  не  пройдуть
                 в  жодному  разі
й  готові  подорожувати  
                                     в  простоті  —
не  у  відказі


і  як  любові  острови  
                                         літають
є  ті  що  не  в  каналах
                           не  в    -заціях
їх  —  відчувають


а  їм  могли  б  відбабахкать  —
                             урочисто!
справа  не  ...    ця
а  —  непримітно  стають
                                   чистими...

03.06.2021,
ранок

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2021


Лімб чистий

   


Доторки  душ
доторки  до  сердець
там  пахне  кущ
може  раїв  живий  вінець


чим  більша  тайна
тим  вище  і  поезія
цілунки  —  й  оживання
любов  —  що  є  й  спочатку
і  є  в  підтримці  —
і  в  наших  прагненнях
до  Істини  насамкінець


доторки  книг...
доторки  друзів...
цілунків  мить...
любов  —  в  небеснім  колі
                               як  на  лузі...
і  все  до  Істини  стремить!


І  перша  думка  —  до  Христа!
і  чистий  ти...
й  світ  в  прямоті  постав

31.05.2021,
01.06.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2021


І знає Бог …

*      *      *


                                         Наталці  Половинці  —
                                         Божій  співачці  і  акторці
                                         присвячується


І  знає  Бог  
як  жалко  богоборчих
що  думали  сади  свої  місити
клячать
буквально
«не  можете  ви  ще  вмістити...»
й  земля  закриє  їхні  очі
і  сиплю  позамежну  творчість
у  позамежність
         спахне  слово  —
         скільки  точне

31.05.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2021


О, виходить, як глянути – я вже на шляхах…


О,  виходить,  як  глянути  –  я  вже  на
шляхах
далеких  і  високих  водночас!
Не  чекай  помочей  від  когось.
А  Він,  наближуючи  момент,
притискує
мене
явно  натякає,
що  витисне  Він  із...-
попустити  треба...-
із  мене  схоже  і  зміст
і  форму...


в  цій  Величі  туманній!
Так  і  я  ж  –
за  представимість  цілого!!
Ні,  я  доб’юсь,  Боже!
представимості  художньо-цілого!!
Блискавичні  удари  –  удари  непо-вторні!
Так  підігрів,  божу  атмосферу,
то  хто  тепер,  Боже,  пригорне?


пригорне  Тебе  при  цілому?..
при  таких  палких  жилах...
О,  дозріва  оригінальне!
з-за  глибин  Його  з’являється  унікальність,–
або  можливість...

Дивиться  Бог  і  нею  пізнає
мене,  я  бачу  туманне  Його:
не  скажи:  величний  божий  задум,
ніби  Промисел...
хто  це  скаже??
О,  я  справлюсь
з  непомірним  всього  найкраще,
але  не  станем  спини  латать:
тримайсь,  Боже,  бо  найкраще  –
спонтанний,
ні  Тобою  ні  мною  –
хрещусь  –  непередбачений  хід!!

і  справді  неймовірний  результат!..

нехай  в  зглибних  хрящі  не  тріщать...
Гарячий!
трепетно
гарячий,  гарячий  звір  –
трепечучий  з  форм!!


то  Тобі,  Сину,  не  студіозуси  –
рветься!
пала!  рветься!
зараз  жахне  по  п’ятах,
на  землі,  Твоїх,  –
стане  Тобі  зовсім  не
до  віртуозності!..


А  мені  б  солодкого  колача!  –
скоро  буде  нам  –  як  в  себе
я  скрізь  вдома!
о  як  добре,  Боже,  невідоме...
сице  –  словом-з-духом  –
душа  моя  Тебе  велича!!


упразднися  тьмо  в  свіжих
й  нових  днях!
розрішітеся  підодіяльно  узники  на  ночах:
як  Марко
голий  од  Господа  утікав!
я  вас  напоятиму  грудьми
мов  Марія
того  клірикового  –
що  зачах...


першозданну  життєпроникливу  велич  –
душе,  величай!
я  тобі  покажу,  життя  в’яле,
самоусвідомлення  художника  –
від  крутого  від  Христового  плеча!!
щоби  тілько  світ  святий  не  закричав!


вип’ємо,  Боже,  аби  це  мобільні  з’їли
(в  стиду)  з  пуза  задзвонили
довжникам...

Вип’єм  –  ми!,  Бог  ти  мій,  отже,
до  дна
мені  можливого!
вип’ємо
щоб  не  чіплялися  з  відомого...
Дух  –  й  черезжильно:
дух  у  жилах  і
по  жилах!!


Бач,  в  кутку  –  мов  щось  живе  –
заворушилось...

Внутрішній,  що  набухає,  жар-жар–
жар!!–  управ...
аби  більше  сих  не  набухав!
–  Кого  шукаєте?–
Ісус  в  добрі  пита:
і  то  се  так  –
по  той  бік,  й  сей  бік
творища,  щоразу...(!)
Й  Папи  мовчать  (?!)

це  й  папірці  мовчать.  Бо  –
блідолиці  дивляться  –
«торчат»...
храмові  «газди»

дивуються  оплавленим
тональністю
дитинною
частинам:
єдиною...

це  папірці  бо  винуваті
серця  порваті  й  неєдині:
«Оце  –  Людина!!»  –
розкрив  порив  добра
цей  крик  в  Пилатові!
Бо  жінка,  Клава,  трохи
цим  водила,
що  без  паперу,
у  грудині:
є  –  для  чогось  воно  є...
дано  непередбачливій  людині:
Чого  ж  не  бачать  ці  художньо-цілого?

Не  люблять  Христа.
От  би  сказав,  прийшов,  Син:
це  плавлене  й  оплавлене
сердечне  ціле  –
більше
аніж  в  папері  є...

Ціле  –  більше  суми  частин:
Як  так?
поет  Христа  єсть  двері:
любов  Сина,  Отця  і  Духа  –  на  всіх  більш!
Ціла  й  жива  –  Любов!!
та  любитесь  ви  понятійним,  і  віруєте  понятійним,
тож  мисль  вся  в  понятійність
і  опускаєтесь  в  постійність
сих  адських  антикрил...

Чого  б  Бог  за  любов  цю  кришку
не  відкрив!?
Та  всі  –  тікать  від  Данте,
справді  духовних  ієрархій...

Залюблення  моє  вражаюче  –  до  пекла  я
не  посадив
й  душі...
Бог-Син,  мабуть,  мене  любив.
Всі  без  страху  вже  нині?
Немає  страху  у  Христа  людині...

Вся  безхарактерність,
ця  безхребетність,  лжа  –
вам  не  до  крил,  –
самі  бо  те  зробили,  –
навчилися  Христа  реформувати...(!)
А  що  захтіть  природі  –  вздорови-тись:
відрегулюватись?
їй  захтіть  спастись?  Кого  ж  то  виріжуть??
Підтягую,  бо  розвіваються,  поли  плаща:
здасть,  не  здасть  екзамен  чиновник  і  єпископ?

Слів  нема,  як  остерігаюсь  Діву  засмутити!..
Диявол  за  Її  милість  і  надихання  мстить
і  більш  лютує,
як  загибель  свою  чує...
Вона  ж  стоїть  вище  над  колишнім  місцем  Денниці,
цього,  через  заздрість,  Вбивці...

Спаситель  і  Співспасительниця  спасають  нас  усіх.
Слава  їм.  І  любов  наша.
Амінь.

6.05.2009  –  свято  св.Георгія  Переможця

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2021


На глибині немає протиріч

         На  глибині  немає  протиріч

         Поема


                               Отцю  Небесному  і  Сину
                               і  Святому  Духу,
                               і  святому  Миколаю
                               з  трепетом  присвячується


Пан
чи  не  хан
ти
крайньо  вийди  із  хати.
Треба  вийти  із  хати
дайте  мені
написати
Бог-Отець  з  Миколаєм
в  зірному
небі...
Ангели  йдуть
їх  любов
в  зірнім  небі
жити  і  жити
і  надихатись...


Треба  добром  надихати!
бо  від  благодаті
забудеш  світ
просто  окаті
з  кошлатої  хати...


як  вище  даху  підняло
і  вище  хати
ви  у  собі  і  в  Миколаєвій  вже
благодаті
в
«теперішнім»
й  «майбутнім»    і  жорстокі
до  себе  ви  не  будьте
мов  стародавнії  пророки
бо  є  тепло  —  це  ви  у  благодаті
духом  покликані  —
словом  підняті
і  доручили  Миколаю
і  мені
його  писати!..
де  вже  немає  і  релігій
і  конфесій
єсть  Миколай
і  ви  в  його  процесі...


й  треба  добром  у  людяність
знов
надихати
бо  непророщеним  зерном
сядете  знов
до  хати
і  зорям  —  волохатим!  —  знов  —
кружляти...

18.12.2020,
після  вечірньої  служби
благодать  від  Миколая
19.12.2020,  з  причастям,
свято  нашого  Миколая

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2021


Бог . Поема

             Бог

     Поема  двісті  сорок  третя

                               Вседержителеві,
                               Слову  Отця,
                               Христу  Ісусу  з  любов’ю
                               присвячується


Світ  себе  зганьбить  у  муху
               і  в  муку
Він  вже  крокує  в  вогонь
                               і  в  розруху
Так  як  я  —  крок  і  життя
                               в  потойбічнім
Будеш  жить,  Боже  Святий,  й
в  поцейбічнім  —
Так  на  мені  знаменується  Вічність!  —
Не  небесам  один  бік,
а  землі  інший  бік.
Слово  Огненне!  а  від  Слова  —
ніхто  ще  не  втік.
А  від  Слову  служіння
ніхто  ще  не  втік...
                               Любий  мій,  живеш  у  мені,
                               Любий  мій,  живеш
                               як  в  Огні  у  мені.
                               Бог  наш  є!
                               І  я  з  Ним,
                               і  у  Нім.



Преполовення  —  й  світ  дзижчить:
                               муха,  зі  слухом...
Боже,  Ти  знав
і  Ти  дав
мою  юність  —  горіннями  духу!
Лиш  —  проникненням  Духу!!
В  що  я  вступав  —
віднімав  звичаєве  життя!!
                     Й  як  би  утримались
                     й  нитки  і
                     це  ниття??


І  я  чув
краєм  скраю
муркотіння  в  життя  —
й  пожирання  яскравість!
І  як  де  я  протяв
углєбоша  життя  —
та  є
дзінкість  життя!!


На  словах  возлетять?
Чи  вже    —  так
полетять??
О,  і  духом  —  і  так
вже  літав.
Ти  мовчав.
Я  кричав:

         «...  чуєш,
           немає  для  мене  життя!»


Це  в  Четвертій.
Яка  Божа  відвертість...


Й  Ковалевичу:  Бог
в  Європі  помер?
Й  Ковалевичу  —  і  тоді  та  й  тепер:
                               Любий  мій,  живеш  у  мені,
                               Любий  мій,  живеш
                               як  в  Огні  у  мені.
                               Бог  живе!  —
                               І  я  з  Ним,
                               і  у  Нім.


Не  небесам  один  бік,
а  землі  інший  бік,  —
будеш  жить,  Боже,
не  один  іще  рік  —
я  живу...
                         а  від  слова  ніхто
                         не  втече
                         й  тут
                         не  втік!

Ти  живеш  в  слові!

25.05.2021,
свято  Преполовення

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021


ЧЕТВЕРТА ПОЕМА

Засвідчую:  поки  світ  помишляє  про  третє,
             я  знаю,
                                 далеко
                                                     на  парсеках  
                                                                                           йде
робота  над  спробою
                                       автопортрета.


Художники  в  зорях!
«Темно.  Темно.                          «Темно.
Темно.                                                                Темно.
Неможливо  подовжити».    Темно.
                                               Неможливо  
                                                                             подовжити».


Зійдіть  з  розуму,  художники.
Це  я  —  входженням  в  інше,
                                                                               прошу  
                                                                                               пофантувати.
Я  тягнутимусь  з  чорного  
                                                                       світлом  туди,
                                                                                 як  порубані  
                                                                                                             ванти!


Я  прийду  
молодий
для  загальної
                                       звірки.
Працюйте!
___________________


                                             сонце


               С  о  н  ц  е,
в  проясненні  світу
                                                     —  не  брали  мене  —
                                                     щезли  диханнячком,
                                                                           пропадуть  дрібночерпії.
Хтось  повинен  хоч  знати:
                                               згоряю    не    я  —
                                               для  скінченності
                                                                                 я  невичерпний!


Сонце,    ближчих  нема!
збились  світи,
                                             як  покрадене
                                             витекло  Слово!
Чорний-чорний  політ,
                                             але  в  часі  —  мене  помилково.


Дотягнусь  я,
               іду  світловими  стовпами,
                                                 такий  непомірний.
Сонце!    це,
                         що  такого  несе  —
         це  останній  примірник!


Ігоре!
                         нащо  бачив  ти
                                       як  підміняються
                                                                                       люди,
і  що  я  для  них  вічний  підсудний!


                                         Майбутнє,
                   я  дав  твої
                   невиникаючі  креслення,


чуєш,
немає  для  мене  життя.


Друге    тисячоліття,
1981  р.,  м.  Київ                      (З  першої  книги  "Деміург",  рік  видання  1992)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2021


Чудо з чудес . Поема




                               Діві  Марії  з  любов’ю
                               і  надією
                               присвячується


Якби  я  не
родив  із  Христа  смисли  —
вам  смерть,
Росіє  й  Україно!
Ви  ще  не  досягнули  Христа  мислі,
ви  ще  не
в  вертикалі  Христа  смислу!
по  вас  же  біси  полин
                               котять  —
й  все  зароста  полином...



І  як  же  небу  в  нім?  —
                               ходить-бродити?
Біси  росмовою  речуть  :  «Поменять
                               смыслы!»
Й  хурделять
і  хурделять  —
                               щО  б  підложить  під  мислі...
а  —  можна  нові  смисли  —
лиш  родити...
Для  чого
ви  прийшли
сюди  всі
жити?



Ще  ж  —  можна  нові
смисли  —
                             лиш  родити!
І  не  питаєтесь:  що  ж  Богу
                               є  в  потребі?
і  як  же  їх
спожерти  земно
і  спожити
як  їх  нема  іще  й  на  Небі?!

03.02.2021,  свято  Максима  Сповідника
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2021


Вакханалія . Поема

       


1

Одна-єдина  вірна  нота  —
і  з  серця  геть  ідуть
                               усі  тісноти!
Не  так  важливо  —
                               скільки  блискавка  скакала,
важливо  —
Бога  до  живого  вже  дістала!!
Ми  з  Ним  причиним
                     за  горою
                     світла  день,  —
і  в  серці  світло  —
й  нітелень.


Безтрепетно
та  й  без  причини  —
                               слухать.
Як  світ  прослухає  —
хто  має  вуха.
Пастух  біля  кошар  простягне
ноги.
Був  день  як  рік…
                           було  все  без  дороги.
Важливо,  духом  хто
зійшов  —  на  Висоту.
Го;ри  в  любові  —
ребра  в  релігії…
як  сяють  —  тут!
Ісус  Христос.
Безмежжя.
Безначальне?  —
Страшний  —  і  гірний
інститут...


Єдина  є  одна
любові  нота  —
відскакують  темнот  темноти.


2

Важливо,  хто  зійшов
на  висоту...
Гори  в  любові  —
ребра  в  релігії.
Як  дихать  тут?
Тому  і  сяють  тут!!
Так,  усі  мученики:
але  —  безоплатні:
керівники  ще  оглядатимуться  —
в  газаваті!!


Рвоніться  —  на  Христову
висоту!!
Всі  дихаємо?
Сліпці,  всі  —  дихаєте  тут?
То  —  некрилаті.
І  більше  нікому  подати.
Данте  дав  «Пекло»,
тільки  ж  я  дав  «Крила!!»
Бо  й  пишу  —  шилом!
 
Маркер  нюха  спирт!  —
хоч  би  Шевченкове  слово
заворушилось...
Спека!
тошно:
гранди  —  тож  й  спека:
що  вас  тошнить  —
спека  чи  пекло?..


Чи  від  долі  не-сила,
чи  від  Духа  не-сила?
Правильно  виписав  «Пекло»  —
суворий,
а  хто  вам  дав  «Крила»??
Маркер!
тонкий
мов  шило!
Шиломани,
тонше  я  дав  —
що  ж,  від  крил  вас  стошнило??


В  зад  вам  дав  шилом!  —
Бог  дав  Дантові  «Рай»,
а  ви  не  читаєте!
може  б  сонне  Шевченкове  слово  —
                               заворушилось?
кріпкий  спирт
хто  в  цей  маркер
уширював?


Дайте  президентам
усім  —
в  зад  шилом!
             (тут  теж  —  духовно,
               задля  тверезіння  ума...)

 
3

Їй-богу:  від  раю
всіх  і  стошнило?..


А  від  раю  спекатись  —
спекались.
Хочете  пекла?
йде  спека,
і  проситесь  в  пекло?
прямо  душі    в  трудах  схололі,
однополиє
і  двуполиє!..

Сонце  Правди  є,—
які  ще  приколи?
Прямо  мучаться  Європа  з
Азією:
нехай  ми  вмиємось...
нехай  отямимось...
не  дай  Бог  ще  засяємо...
хоч  би  вилляли  фейсбук
до  наших  наук  —
та  й  приправили  асісяєм!!!  —


прямо  інтелігентним
неможливо  —
як  —  хоча  б  чимось  —
їх  не  прикрашають...
так  що  —  воно  зігріває
хто  на  себе  його  нагрібає


Але  Ігор  —  не  Європа  із  Азією,
щож  вам,  шини  і  шило?
—  Як  він  пише!
Поет  білярайський,
а  чого  ж  нас  стошнило??
А  в  якому  духовному  хто  чині?
Хто  що  сіє,  чи  сіяв  —
до  нього  те  повернеться…


Куди  вискочиш?
куди  підскочиш?
своє  затримає!!  але  й  зігріває!..
Хочете  раю?
Європа  з  Азією,  може,  аномалія?
якась  вакханалія.
Ак-ха,  прямо  ця,  вакханалія!!

18.07.2015
15.05.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021


Аромат святомиколаївський




Між  ангелами  й  геніями  —
з  тилу  —
ми  вставлені  —
між  пальцями  світила



І  нас  ясно  не  бачать
може  чують  —
аж  ці  —
що  руку  Богові  цілують!

20.12.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2021


Любов до Миколая


Й  важкість  —  в  примар.
І  вийшов  з  лісу
               дуб
               на  тротуар
І  завертає
         небу
                               вулицю!
О  милосердя  дар...


Христос  воскрес!
Настільки  Бог  —
все  —  навертає  до  Небес

22.05.2021,
свято  Миколая,  з  великим  милосердям
чудотворця  (величаймо  його!)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2021


Свято Миколая, великого чудотворця


І  то  як  треба  —
             продощить...
             для  райдуги!
Треба  ж  комусь
             крізь  сяйво  йти  —
             і  жить!
А  буде?  серце  аж  дрижить
в  дитини...
є  Миколай...  і  серцем  хай
         засяє
                     стане  в  степу
                               і  хай  вітає
                               Небом...

Радість  чекає  на  людину...

22.05.2020,
свято  Миколая,  великого  чудотворця!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2021


Іоан Богослов


                                             Богородиці,  що  Їй  Господь  всиновив
                                             Іоана  і  також  всіх  нас,
                                             і  великому  апостолу  і  євангелисту  
                                             Іоану  Богослову
                                             присвячується


Нема  потреби
щоб  кусати  лікті
що  бач  помер
у  другому  столітті
(помер  —  хіба??)
любов  як  правда  —
що  іде  в  хлібах...
як  яма  —  це  в  землі
любов  є  —  в  літі
(помер  —  що,  в  цім  столітті?)
бо  як  прийшли
яму  —  розрили
гуляйте,  тіла  нема
а  нема  тіла  —  що  ж  ви
балакали  і  говорили
що  це  могила?
і  
учні  —  подивились
дак  й  —  здивувалися?
й  куди  бігти  хотіли?


пророк  як  по  життю  іде
то  чернь  землі  ще  підкладе
і  він  на  Небі  —  і  ніде
так  й  далі  все  —
                                               яко  не  у  людей!..


Могилу  засипали?
земля  ще  є  у  ліктях!
ну,  не  широка  ж  ...  і
хіба  хотіли?
стало  би  щоб  тільки  тіло
і  лягло  б  ...  ясно  —  живим  тіло
                         і  засипайте?
Христос  сказав:  нехай,  то
Я  схотів,  щоб  він  зоставсь,  поки  прийду...
Та  ж  не  сказав:  Іван  не  вмре...


Це  круто!!
Буде  всім  по  вірі.
Я  богословлю  нині  до  дерев.
Ба,  він  залишивсь  —
та  не  в  Івановім,
в  Христовім  тілі,
бо  й  так  круте  іде
у  богословії  Христа  —
як  все  це  наближати  до  людей!

І  слава  Богу!!!

21.05.2021,
свято  великого  богослова  і  євангелиста  Іоана,
наперсника

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2021


Є вже пам’ять раю?


Який  зв’язок!
Один  разок!
Це  
             т  о  й    бузок
і  засвітив  й
зафарбував  двори
                                                       без  тями
і  волоть  світла
і  така  любов
де  —  втямитись  —
               торкай  райськую  пам’ять



й  це  перевісити  серцями
все  —  через  —  це  Небесне  попіддашшя  —
Того,  Хто  Сам  вміщає
ранки  й  дні
ще  й  простяга  любов
в  ранки  і  дні
місцями
             мов  з  гуашшю!  —
це  в  Тобі  й  мені
в  тобі  й  мені...
в  тобі  й  мені...


любов  молочні  зуби  
забира  в  дітей  —  найкращих

20.05.2021,
в  день  народження  дружини,
чи  є,  хто  її  не  знає?
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2021


Кава


Ти  можеш
і  проїхатись  на  каві
але  є  Бог  й  те  в  Богові
і  як  не  з  Богом
то  вчиниш  тим  лукаве


Але  ж  то  є  Очі  —
ласкаві!..

19.05.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2021


Що є великі форми?



З  малої  міри  життя  —  великого  твору  не  створиш:  з  невеликого  за  глибиною  і  об’ємом  змісту  —  великої  форми  не  створиш,  її  просто  не  знайдеш,  —  її  нема.  Як  в  авіаційних  польотах  наявність  великого  запасу  висоти  надає  аероплану  можливість  для  набору  потрібної  швидкості  та  здійснення  успішного  маневру,  так  само  висота  духу  поета  вирішально,  багато  значить  для  знаходження  високим  і  глибоким  змістом  —  відповідно  тонкої  і  єдиної  форми…

Назвичаєний  рівень  духу  може  приносити  і  приносить  лише  повторні  невисокі  змісто-форми,  прикрашені  лиш  трішки  іншими  словами…
З-за  недосвідченості  і  через  недотримання  постів  з  мо-литвами  поет  втрапляє  в  схеми,  повторювальність,  він  ніби  загрузає  на  одному  і  тому  ж  приземленому  рівні.
Хвилинку,  поясню:  це  —  коли  поет  творить  з  уяви,  з  фантазії.  Так  творили  європейські  поети  і  композитори,  зокрема  —  і  великі!  Одинично  геніальні  і  духовних  геніїв  носії,  з  палаючими  серцями  й  глибоко  віруючі  в  Христа,  —  змітали  культури,  гниль  часового,  не  тільки  загрузання  своєї  творчості…

А  інакше,  як  Вагнер,  творець  ставав  полоненим  продукту  власної  фантазії,  не  міг  вирватись  з  наркотизму  всього  цього,  земно-часового,  нечистого.
Скажемо  зараз  про  це  іще  іншими  словами,  —  читачеві  подобається,  коли  до  нього  мають  поважний  стосунок,  з  глибоким  знанням  справи.

Чи  важливо  знати  —  що  таке  велика  міра  життя  і  мала  міра?  Адже  ж  це  є  присутнім  в  людській  природі:  прагнення  володіти  великою  мірою  життя.  Часто  це  слугує  заміною  —  якщо  не  створені  реальні  великі  чи  величні  твори  з  небувалих  змісто-форм…  Тут  натяк:  чому  ставали  народними  керівниками  або  мас  мучителями  ті,  хто  не  зміг  —  чи  їм  не  дали  —  стати  творцями  великих,  небувалих  змісто-форм…  Гітлер,  наприклад.
(Патологічне  —  цікаве  шукачам  пізнання  людської  природи:  воно  дає  пізнання,  що  є  здоровим).

Не  діянню,  не  земно-діяльному  відкривається  велич  задуму  Божого,  навпаки:  це  прямо  пропорційне  здатності  духовного  споглядання,  що  Бог  дає  вслід  за  буттям-діян-ням…
 
Отже,  велика  міра  життя  зв’язана  з  висотою  духу  і  не-бесною  мудрістю,  швидше  —  цілісною,  таж  не  однією  земною!

Велика  міра  —  якщо  в  художньо-духовного  поета  і  художника  Бог  проявляє  духовне  і  духовно-художнє  бачен-ня  і  духом  споглядання.  Тобто,  цілого  Божого  світу  —  очима  духу  в  серці  внутрішньому.  Вже  не  з  уяви  чи  фантазії.  Образи,  архетипи,  ідеї  —  в  серці  народжуються,  та  вони  —  від  Бога,  який  знає,  що  і  як  подати…

Це  —  з  невідомого.  Розсуває  межі,  розломує  культури  зашкарублі  —  світлом  Христа:  це  є  спеціальне  служіння  носія  генія.  В  цьому  сама  велич  Творця-Христа  та  творіння  Його.

Увага  вся  сюди:  що  ви  зрозуміли  і  усвідомили?  Якісний  бік  світу  Божого  (управляючий)  переважає  бік  кількісний  матеріального  світу.Це  споглядання.  Ось  тут  відкривається  міра  життя  і  творчості  дуже  велика  —  раптово.  Все  підготовлено  Богом…

Велика  міра  буття-творчості  в  Богові  —  оскільки  буття  є  вже  більш  Божим.  Він  присутнім  є  в  більшій  щораз  мірі…

Тому,  ще  раз  з  досвіду  промовим:  на  це  треба  рішитися,  бо  ніяк,  ні  з  чого  іншого  —  знання  цього  не  виводиться.  Тре-ба  відкрити  серце  Богу,  Його  тільки  запрагнути,  великої  присутності  Його.

Боже  буття  (зустріч)  є  первіснішою  щодо  подальшої  творчості.  Далі  взаємність:  вже  через  великі  форми,  які  поети  знаходять  у  відповідності  світу  єдиного  і  себе,  отримують  дуже  велику  міру  життя-молитви  (зустрічі-буття),  бо  воно  більше  за  відоме.  Конкретно:  це  можна  жити  в  Бозі  тільки  любов’ю,  любов’ю  і  творчістю  здобувають  поети  і  Царство  Боже,  тобто  і  світлі  світи  для  всіх,  що  —  в  Царство  Небесне.  Самого  ж  Бога  можна  жити  в  цьому  боці  тільки  світлом,  що  виявляється  в  радості  природно-духовній.

Само  собою:  без  духу  і  світлопровідних  творінь  —  скука  тут,  нема  радості.  Педантично  кажучи,  природна  радість  —  тварна,  ненадійна  і  тряска,  та  ще  й  здрібніння  всяке  —  й  дрижання  природної  радості.  Зараз  без  Христа  всі  —  від  чого  радуватись??  Хто  без  Бога  в  серці  —  без  світла  (радості)  і  без  любові  (тепла),  скука  неодухотвореної  матеріальності.  Нині  в  безбожно-матеріальних  є  все  —  крім  любові  і  радості!
 
Дивіться:  як  скучно  —  коли  лиш  звернути  саму  нашу  увагу  на  тему  їхню!

В  чому  інтереси  художнього,  ново-світосприймального  та  духовного  життя?
Найперше:  мистецтво  звертання  уваги.  На  що  звертати  уваги  кров,  на  що  —  ні.  Б’ються  зараз  всі  за  оволодіння  ува-гою:  крові  душі  попити…
Бо  майже  всі  —  це  споживачі  і  вампіри,  не  мають  творчості,  що  захищає,  живить,  відновлює,  несе  до  Бога.  Молодь  зорієнтовано  спеціально  на  упадок  —  гроші  й  статевість,  й  тільки  аналіз…  Упав  розум…  Мало  синтезу  із  висот!

Імпульс  йде  до  нас  від  Бога,  а  від  нас  —  наша  вільна  творчість!!  Навіть  —  вольова  творчість!  стихійно-любовне  діло  в  Богові  із  Богом!  На  нашу  відповідальність,  дякую  вашій  уважності.  Дорожу  читачем  уважним  і  самостійним.

Ваші  інтереси  —  з  найвищих,  з  Божими  поетами-обранцями:  посередниками  між  Небесами  благодатними  і  вами,  творчими.  То  якісні  і  вільні  творці:  святі  молильники,  що  не  мають  дарів  втілення  небувалих  художніх  образів-відкриттів,  і  поети-композитори  —  з  жахливим  баченням  словом  і  втіленнями  художньо-музикальних  образів.  Краса!  Велич  Божа.

Божою  поміччю  підносим  великі  змісто-форми,  потім  вони  —  підносять  нас:  щоб  Бог  понюхав.  Так,  —  що  тільки  Богу-Христу  не  довелось  нюхати…  І  знову  підносим  твори…  і,  оскільки  творець  в  мені  ліпший  за  людину,  слава  Богу  —  хоча  б  твори  є…  мене  із  пекла  твори  і  Богоматір  одна  —  витягли.

«Тварини  не  винуваті»,  що  «мучаться  і  стогнуть»:  є  від  чого…  Ледащі  ледацюги!  —  навкруги,  із  земним  розумом-страшком,  фарисейство  —  на  цей  раз  світове!
Всепалаючі  серця  великих,  гігантських  резонаторів  в  світі  —  в  любові  залишаються!  і  остаються  вічно!!  «На  голові  далеко  не  зайдеш…»  А  на  гортані  —  тільки  трішки  далі.  Та  є  джерело  Бога-Христа  в  серці  глибокім,  —  якщо  є.

Великі  форми  з  бачення  духом  (і  в  мені  словом)  —  є  свідчення  Ісуса  Христа.  І  мало  хто  пише,  крім  мене,  нині  великими  формами!  —  псалмами,  поемами  драматичними  і  поліфонічними,  з  майбуття  (до  чого  світ  звівсь,  ожорсточивсь  за  три  тупики-віки  науки!!).  От!  великі  форми  —  жахи  живі  й  видіння.

Плесне  рука  серця  об  незриму  руку  Богоматері  —  і  босі-голі  побіжите  до  джерела-Христа;  голі  й  босі,  окрім,  може  —  кросівочок  і  тренувальних  трусиків…
«Воно  й  не  дивно,  юначе.  Видно,  що  ці  люди  не  моляться…»

2010  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914060
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2021


В любові




                               Пренепорочній  Діві  Марії
                               і  святому  ігумену  Феодосію  Печерському
                               з  ласки  їх  присвячується


живе  і  дихає  сусвітнє
                               й  несусвітнє
посередині  вкрало  в  травня  —
                               літнє
мовляв  то  відчепись  що  було
                               в  квітні
Тепер  куди  ви  їздите
                               в  якій  Ахаї?
чи  апельсиновеє  небо
                               вас  махає?!
тепер  над  моїм  краєм
                               локдауни  повідпадають
і  ви  помітили
Він  може  заградити
і  ви  —  нікуди  вже
                               не  ходять  ерудити?
я  їжджу  —
а  куди
Бог  знає
і  я  помітив  було  —
що  весь  день  як  Пасха  я
літаю


блажен  хто  по  художності  —
                               полює
бачить  весь  світ  —
                               хлюєм-нехлюєм
і  так  як  хмари
кроком  в  річці
так  опадають  з  неба
східці
і  той  хто  відстиковує  нехлюїв  —
той
в  небі!
тільки  небо
нас  хвилює


тай  вище  травня  —
ті  не  сплять  у  світі
то  кажуть
дихає  сусвітнє  й  несусвітнє*

15.05.2021,
і  заходить  на  свято
прп  Феодосія  Києво-Печерського
*  -  всім  потрібна  свіжа  нова  художність

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2021


Сходинки стежини


                                       Cлову-Спасителеві  світу  —
                                       Христу  з  любов’ю  присвячується


так  як  чайки
у  засніженості
в  зимовій  теплій  «бульці  в  повітрі»
мов  по  вірі
у  одному  проєктові  віри
кинувши  думи  з  їжею
так  здіймаються  —
                       аж  красу  в  моїм  серці
             нарізають
й  наріжуть

от  в  Якім  вони  серці!


от  стрижі  навесні
у  строю  одностройні
салютують  мені  —  перед  балконом
некорисливі
безборонні
незастосовні
           і  як  не  стрясеться
ні  для  похоронів  ні  для  тронів
вчирк  —  й  чистісінька  Божая  віра!

от  в  Якім  вони  серці!!


це  я  плачу
як  давній  пророк  Єремія
що  цей  світ  брудний  вирище
грязний  вал  цей  —  в  собі  і  собі
                                 заподіє
а  слова  ці  тремткі
ще  досвітні  та  вже  світанкові
ці  слова  що  з  любові  і  до  любові
ці  слова  золоті
             як  слова  на  меті
             у  Любові  Христовій
ці  сходинки  стежинки
                           що  підхоплювали  б  у  житті...

от  в  Якім  вони  серці!!
що  й  проллялись
ці  сльози  пекучі,  святі


Як  любити  захочете  все  й  всіх
і  щоб  вас  любили  —  
де  слова?
Там  де  Бог  їх  є  —
в  серці...

13.05.2021,  зайшло  на  спомини  пр.  Єремії,
14.05.2021,
память  пророка  Єремії,
прообраза  Ісуса  Христа

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2021


Нині така Радониця




1

Безжурне  серце  —  безжурне  небо
Це  для  інших  —  собі  зайняття  ще
                               видумувать  треба
ти  поет
ти  перейшов  всю  крилатість  коня
Бог  твоє  серце  зайняв
Чисте  серце  —
веселі  очі
нема  нижнього
нижнього  думання  не-біг!


2

серце  в  любові
і  возтікають  любов’ю
і  чи  личить  тоді  говорити?
Бог  в  усіх  душах
є  пряме  богословіє!
свято  всіх  —  храмове
чи  Небо  відкрите?

свято  в  усіх
й  провозтікає  любов’ю!



сорок  хвилин  Пасху  піють
крутизна!
не  улесливість
як  це  сказать?
то  ми  в  тілі
вони  безтілесні...


3

вище  мислення
любити  —  в  Богові  жить
в  Бозі  стоїть
й  не  біжить

11.05.2021,  свято  Радониця,
12.05.2021,  память  св.  прп.  Нектарія  Оптинського

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2021


Здогадки-«хроніки»


                                                         Сину  Божому  Воскреслому
                                                         Єдиному  Спасителеві  присвячується


Сказано  просто
«В  путі  не  вітайтесь».
Дух  є  для  слова.
Все  може  статись.


Нині  і  присно.
Кізка
провінція
мильне  розключення
випивка
сало
дух  —  вибив  двері  зопалу
простого  світу  не  стало
в  громовідвід  устромилася  блискавка
чи  де  горіння  зачалось
зараз  —  всі  вискочать


то  впустіть  проповідника  —
світло  Воскреслого  
щоб  не  щезало


то  ж  бо  не  просто  махають  воздУхом
від  преогненного  єднання  —
з  Духом!

09.05.2021,  з  причастям

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2021


З 2010 р: Світ провалюється на тонких планах…. винищення… з ризиком питомо вірусами

Світ  провалюється  на  тонких  планах!!  Матеріалізується  важкістю,  більшовики  хочуть  пекла  всім,  як  диявол.  Ось  чому  віддавайте  своїх  дітей  веденню  серця  Матері  Божої.  
Чому  світ  провалюється?  Поясню.
Слово  найдосконаліше  в  поезії  наповнюється  питомо:  
1)    л  ю  б  о  в’  ю;    2)  р  о  з  у  м  о  м;    3)  в  о  л  е  ю    Христовою.  Але  дуже  рідко  зустрічається  поєднання  хоча  б  двох  із  цих  складових.  
При  тому  слова  поезії  —  живі  істоти.  Вони  хочуть  Божественно  неповторного  наповнення  від  поета  всіх  своїх  складових  частин:  
—  внутрішньої  частини  —  духовної,  особистісної  (семеми);
—  середньої  —  душі  значень  (морфеми);
—  зовнішньої  —  звукової  (фонеми).  
Неспеціалісти  чули  лиш  про  фонему.  

Світські  мізки  не  лікують  душі  і  не  лікують  все  подальше!  

...несподіваніше  буде,  різко.  Не  змінять  матсвітогляд  —  й  не  зміниться  ієрархія  цінностей.

І  найгірше  далі.  Вони  всього  лиш  в  потоці,  який  запущений  їхніми  предтечами.

                                                   ТЯЖІННЯ  ДО  УНІВЕРСАЛЬНОСТІ
                                                                               (Стаття)

Можливо,  не  випадково  свята  Мати  Божа  вибрала  мене,  який  небесно  тяжіє  до  універсальності.  (Про  цю  якість  говорилося  —  в  зв’язку  з  першою  книгою  —  Іваном  Михайловичем  Дзюбою  
на  пленумі  письменників  Київської  організації  НСПУ:  
універсальність  в  поезії  світоглядна,  у  вільному  розмаїтті  тем,  в  свободі  форм,  жанрів,  їхніх  переходів.)  А  також  в  свободі  музикальних  діалогів  вселенної,  в  повноті  погляду,  в  умі  в  джерелі  Божім.
Йде  мова  про  універсальність  —  навіть  не  концептуальну,  чи  конструктивістську.  Коли  я  подаю  руку  всім  братоубивчим  і  світоубивчим  мізкам,  які  кожен  в  своїй  голові    розвіяні  і  по  світу  розсіяні,  то  це  —  залишком  з  внутрішнього  серця  (зв’язковим  т.з.  «останком»,  який  відомий  чернецям  світу).  
Я  при  цім  ризикую.
Та  надіюсь  на  Матір  Божу.  Бо  Вона  наймилосердніша,  найдосконаліша.  
Справу  цю  зрозуміти  потрібно.  Бо  є  ризик.

Перше.  Найвища  творчість  —  поезія  в  серці  з  Духом  Святим.  Ця  поезія  вся  з  невідомого:  «потойбічна»  джерелом  своїм,  але  божосвітова  (троїстична  в  виконанні)  —  художнім  цілим  («тілом»)  найвитонченішим  і  всенесучим  в  Матері  Божій.  І  спасаюча  в  Церкві:  в  усвідомленнях  церковних...    
В  моїй  поезії  —  невелика  і  найлегша  ступінь  матеріалізації  слів...  Зверніть  увагу  на  це!
Другий  бік  універсальної  богоподібності  в  людині  —  
«останок»  розуму  в  голові.  

У  викривлених  нинішніх  людей  розум  майже  весь  в  голові.  

В  полоні  кон’юнктури,  отрути    вони.  Деякі  лиш  мають  залишок  в  глибинному  серці.  Наймудріші.  Світ  —  перевернутий  нині,  народ  каже:  «з  ніг  на  голову».
 
Тож  я  маю  дещо  в  цім  ареалі  середнього  і  важкого  ступенів  матеріалізації,  як  фізико-математик  (з  розумовою  творчістю,  концептами,  рештками  конструктивізму)  —  тільки  для  тих,  хто  зупинивсь  на  техніці,  щоб  спасались  і  технократи!..
Якщо  на  першому  боці  є  простота  і  велика  простота  (Божа),  
а  для  недоступних  реалізацій  саме  вона  є  основою,  
то  на  другому  —  значно  гірше  за  ситуацією:  для  керунку  складними  об’єктами  (літаючими,  економічними  і  т.д.)  необхідною  є  система  оптимальної  складності...  
Вектори  легкої  матеріалізації  і  важкої  (за  наявності  відмови  від  Духу  )  відчу-тно  «розходяться»...  Збагнули?

Христос  казав:  «Хто  може  збагнути,  нехай  збагне».
Як  ви  здогадались:  за  все  треба  розплачуватись.  

Відмовились  майже  всі  від  Христа-Спаса?  Кажучи  сучасно  для  зрозумілості:  відмовились  від  ЦУПа  (тобто  Центра  управління  польотом)?  
Кінець,  значить!..  
Нема  надпровідності,  нема  найпростішої  дії,  бо  зважніли  в  концептуальності  земного  ума,  нема  розсудливості  і  духовного  ведення,  ширшає  омертвіння  й  матеріальність,  падаєте  на  дно  політики,  глибокого  провалля.  
Бо  ви  не  з  Духом  Святим.  Без  Матері  —  і  без  Моцарта,  і  Баха,  і  сотень  тисяч  геніїв  невідомих,  і  Небесних  ангелів  ,  і  святих,  і  найяскравіших  світил.

Заручниками  «гомо-совєтікус»  є  і  була  частина  душ  в  світі,  а  нині  усі  вже  є  заручниками  «гомо-технікус»...
Всі  стали  однакові  в  баченнях  і  малоусвідомлених  проживаннях.  Всі  з  «спільним  лиця  виразом»,  —  в  требах,  в  квартирах,  в  обстановках,  в  пакуваннях,  в  авто  і  т.  д.  І  в  головному  —  у  відкиданні  Духа  Святого,  непереміні  світогляду  матеріального,  в  самообмані  щодо  Христа  і  спасительної  Божої  Матері,  в  підмінах  в  усьому  духовному  —  всеоднакові  усі  в  житті.  

Закінчення  втрати  смислу  життя,  отже,  буде!  Будуть  випробування  —  усьому  тлінному-бездуховному.
Більшовики  «гомо-технікус»  (їх-таки  більшість)  не  відмовляються  і  далі  порушувати  Божі  основи  цього  світу.  Не  відмовляються  від  зазіхань  на  дальші  генні  зловживання,  від  злочинів  мафії-фармації  і  винищення  людей  здорових,  борців.
 Від  бактеріальної  зброї  і  питомого  ризику  вірусів.  
Від  зброї  психотронної,  невідомої.  Від  дальших  замін  вкладених  Богом  здатностей  —  протезами  електронними.  
Протези  готують  на  все:  на  волю,  на  совість,  на  мислення  і  т.п.  
Технічні  лауреати  чекають,  що  далі  настануть  тотальні  психічні  захво-рювання  і  прийде  такий  же  рак...  

Помиляються  вони,  як  звичаєві  таки  люди:  несподіваніше  буде,  різко.  
Не  змінять  матсвітогляд  —  й  не  зміниться  ієрархія  цінностей.  Більшовики  нового  здичіння  не  встигають  самоусвідомитись,  бо  не  за  100,  не  за  20  років  нині  переміню-ється  падаючий  світ  (!),  а  за  4  роки...  
І  найгірше  далі.  Вони  всього  лиш  в  потоці,  який  запущений  їхніми  предте-чами.
Більшовистськість  неадекватна  новизні  —  і  в  історії  близька  до  завершення;  це  не  середина,  кінець  застарілого  настає,  —  як  скрізь  й  завжди  для  тлінного.
Через  переповнену  підсвідомість  (знаєте  чим)  —  їхня  мета:  винищення  не  себе  нечистих,  а  —  дітей…  Незабаром  побачите  ви.

Світ  провалюється  на  тонких  планах!!  Матеріалізується  важкістю,  більшовики  хочуть  пекла  всім,  як  диявол.  Ось  чому  віддавайте  своїх  дітей  веденню  серця  Матері  Божої.  
Чому  світ  провалюється?  Поясню.
Слово  найдосконаліше  в  поезії  наповнюється  питомо:  
1)    л  ю  б  о  в’  ю;    2)  р  о  з  у  м  о  м;    3)  в  о  л  е  ю    Христовою.  Але  дуже  рідко  зустрічається  поєднання  хоча  б  двох  із  цих  складових.  

При  тому  слова  поезії  —  живі  істоти.  Вони  хочуть  Божественно  неповторного  наповнення  від  поета  всіх  своїх  складових  частин:  
—  внутрішньої  частини  —  духовної,  особистісної  (семеми);
—  середньої  —  душі  значень  (морфеми);
—  зовнішньої  —  звукової  (фонеми).  
Неспеціалісти  чули  лиш  про  фонему.  Знайдіть  про  душу,  морфему!!!  Огонь  семеми  від  Христа!..

Та  досконале  наповнення  слова  і  досконале  поєднання  слів  в  таїні  світу  —  без  Духа  Святого  неможливе,  тому    інші  світлі  звершення  в  світі  —  також.  Богом  це  не  передбачено.  

Точніше,  без  Бога  нічого  доброго,  чистого  чи  досконалого,  а  тим  більш  святого,  неможливо  створити.  

Ніби  знають  про  це,  але…  що  це  так  серйозно!..

Скажу  тепер  те,  що  дійсно  мало  хто  відає  з  чистого  пізнання.
(Крім  небагатьох  людей  —  всезагальна  НЕСЕРЙОЗНІСТЬ  всіх,  аж  дотепер).

У  моїй  поезії  єсть  складова  найпотрібніша  й  найважливіша  —  це  Христос.  В  певних  главах  поем  неможливий  дальший  підйом  —  без  взаємодії  й  помочі  через  цю  складову.
Підйом  —  головне:  дух  оновлений  творить  із  невідомого…  

Світські  мізки  не  лікують  душі  і  не  лікують  все  подальше!  

Хтось  вважає,  я  надто  не  поспішаю;  в  нього  якимись  ходами  все  вияскравилось  —  зайняло  свої  раніше  неясні  для  нього  місця,  є  в  ньому  вже  цілісна  картина.  Не  спішімо.  Маємо  йти  з  усіма.  
Чи  не  найстрашніша  хвороба  —  пошлість  (мало  хто  знає,  що  це,  і  як  лікують  її…)
В  Христі  —  святість  і  чистота,  і  в  Марії  також.  Опускаються  й  вже  провалились  у  світі  —  як  тільки  зреклись  Христа,  складових  духа  і  поетичного  слова…  
Перемінюйтесь  духом.  
І  відновлюйтесь!  Бо  якби  Бог  подав  з  глибини  іще  —  закричали  б.  «Віддайте  своїх  дітей  Богові.  Вони  спаслися  б».  

Універсальність  бачить,  залишаючись  універсальністю,  мабуть,  скрізь…  
Вона  —  Христовий  дар.  І  не  диктує  мені  слів  Бог-Христос.  
Матір  Божа  всіх  спасає.  

Секунди  іще  для  усіх  є.

З  практики  виходить:  милосердя  і  універсальність,  музику  небесну  мені  подавала  і  подає  Мати  Сина  Божого.  
Переміна  моя:  від  дрампоеми  «Цар  духу»  —  до  книги  веселої  «Музика!»...  
З  ким  поведешся,  від  того  наберешся.
Світова  несерйозність!  така  ж  —  «негострота»!

Слава  Отцю  і  Сину  і  Святому  Духові.  Слава  Богородиці.  Амінь.  
06.09.2010  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913501
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2021


Хто може - усвідомте антиномічність і спасіться (до книги великих форм "Новий Єрусалим")

                                                             До  книги  великих  форм


Богородиця  спасла  мене  від  черствості  серця:  професійного  поета-деміурга  (незалежний  творець)  і  водночас  винахідника  змислів  і  мислителя  (незалежний  самобутній  розум,  в  інтуїціях  надформності  ум).  

Відкриття  Живого  Бога  приводить  до  преображення  всієї  єдиної  людини...    Душа  була  вже  готова  зупинятись  і  мертвіти.  Через  складеність  поета-мислителя,  з  професійним  захворюванням.  І  з  гордістю  розуму,  це  ясно.  

Кожному  ясно:  моя  деміургічна  творчість,  якою  б  у  досягненнях  не  була,  надмірною  заособистісністю  заважала  б  творчості  Творця…
І  серце  Богородиці  недоцільності  не  витримало.  Опісля  Данте  церковного  збудування  такого  рівня,  поцейбічного-і-потойбічного  цілого  світу  Божого,  не  являлося.
Богоматір  бачила,  що,  зробивши  для  світу  все  можливе  і  неможливе,  сам  я  міг  би  зв’язаною  душею  спрямуватись  до  пекла.

Воістину  так:  «Яка  користь  людині,  коли  здобуде  увесь  світ,  але  занапастить  свою  душу?»

Отож,  відкривши  в  житті  гармонію  з  любові  —  слова  від  Слова,  —  вони  з  Христом  неминуче  дали  побачити  жах,  знеособленість,  роздрібненість  людських  життів  у  вселенній.
Тримайтеся,  слова  від  Слова,  засліплені  євреї  в  розсіяннях  між  народами!  тобто  усі  народи!
Бачать  бо  всіх  вас  художньо  драматизовані  антиномії,  учіться  в  Слова-Христа.  
Для  Бога  все  —  краса,  благо.  Підніміться  над  роздрібненістю  людською  і  заразіться  щастям,  радістю:  зближуються  народи  як  протилежності  —  лиш  в  слові  від  Слова,  вчитуючись.

В  книзі  «Новий  Єрусалим»  спасіння  не  лише  показується,  ним  заражуються:  бути  християнином  тут  і  зараз,  і  завжди.  Це  —  художній  квіт,  в  серцях  віруючих  в  Христові  —  плід!  Слова  сіяння.
Бо  на  Небі  —  Новий  Єрусалим,  і  єдина  Істина  —  Ісус  Христос.  
Ви  знаєте,  що  внизу  —  багато  істин,  осколків  Істини,  які  лінійно  й  механічно  між  собою  не  з’єднуються,  не  конгруентні.

Натхненні  з  Висоти  антиномії,  явлені  любов’ю  і,  отже,  музикою  гармонійно  з’єднані,  піднімають  на  Висоту.  Згадайте  Богоцентричного  Й.-  С.  Баха.  
Тим  і  спасають  вас,  хто  в  кусках,  від  зближення  протиріч  і  протидій  нижчим  шляхом:  війнами  як  без-умом.

Переживання  антиномічності  великих  форм  —  зближує  з  Христом,  щадячи  таким  чином,  вас  і  піднімає…
Множини  різних  схем  і  теорій,  як  такі,  що  походять  з  різних  точок  спочаткових,  —  це  доказ  тріщин  світобудови.  Сам  розум  розколотий  і  роздрібнений,  і  тільки  очищений  ум  в  серцях  святих  і  праведних  —  дещо  цільніший:  в  ньому  зрос-таються  тріщини  і  осколки,  хвороба  буття  заліковується,  рани  затягуються,  наскільки  сам  він  є  органом  світу,  що  оздоровлює…

Вся  справа  в  Христі  і  Богородиці:  у  пережитті  й  освоєнні  цілісності  творів  для  становлення  у  Вічності.
Слава  Богу,  я  доніс  цю  думку  до  людських  свідомостей,  хай  просто,  задля  зручності.
Зрозумілість  і  любов  (світло  і  теплота)  —  одно  на  висоті-глибині  і  творить  все.

З  догмату,  Надсвідомості  і  протидій  —  художніми  образами-слідами  створюється  досконала  гармонія,  яка  вводить  у  Вічність.

Я  звідти,  в  тих,  хто  був    т  а  м,  перехоплюватиме  дух,  бо  я  з  Ісусом,  ця  перевірка  догматичності  свідомості  отак  і  постає.
Можна  глибше  —  і  простіше:  з  досягнень  Богоматері.
Ліпше  загорітись  —  спастися,  аніж  написати  про  слово  від  Слова  хорошу,  але  холодну  статтю.  Любов  Божа  зрадіє.

І  як  же  ви  підете  на  оці  первісні  незачепані  скелі?  Бо  ж  відкриється  релігійна  єдність  народам,  що  має  основу  —  Духа  Святого,  веселість.
Ви  веселі?
Чим  більша  любов  Христа  і  Богородиці  —  вищі  і  досягнення,  антиномічні  страждання  і  підйом,  —  тим  вище  блаженство,  повнота  (що  і  є  щастя):  і  що  казати?
Тож  взиваємо:  Ісусе,  Царю  над  царями,  Ісусе,  Владико  над  владиками…

Мені  з  Людмилою-дружиною  наливали  Ісус  Христос  і  Богоматір  як  у  дві  долоні,  які  наставлені  пригоршнею...

Диявол  вважає  Богоматір  своєю  Супротивницею!!  На  практиці.
Молитвами  Богоматері  Дух  Святий  здійснював  преображення  моє  в  Христовій  Церкві,  це  видно  за  творами.  В  них  і  надалі  розкриття  Святої  Тройці  в  єдиному  лоні  Єдиної  Церкви  Духом  Святим…

Сонце  Ісус  Христос  в  Небі  сяє-висяває,  я  іду,  віддзеркалюючи,  перед  рядом  біло-рожевих  яблунь,  —  вони  розквітнули!
Неоціненні!  Бо  з  Богом.
Ви  в  соромі?
Що  ви  скажете?

06.04.2015—05.05.2015
Київ  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913366
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2021


Є яскрава радість


                               Слову-Богу
                               з  любов’ю  присвячується

Щоб  не  спокушати    -    видалив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2021


Від невіруючого Фоми — віра перевіряється мацаннями

           


                     Поема


                           Фомі,  апостолу  утвердження  віри
                           в  Христа,  з  розумінням
                           і  з  любов’ю  присвячується


Якби  нинішнії  маловіри
і  завтрашнії  маловіри
помацати  тіло  Христа  —
                     (пропускаєм  деталізацію)
                               захотіли
я  виставляю  для  розуму  художнє
                               ціле
може  хто  й  не  зразу  розуміє



«Поет  від  Бога»  —  куди  оце
                               націлює?»
«й  з  глибин  образ,  дивись»  —
                               це  ж  націлює?!?
велике  помацало
то  вас  от  зцілює
край  вас  підсвічує  і  вітає
край  края  підсвічує  —  і  вас  вітає
про  вас  вже  не  думають  —  але  в  Центр
                               направляють
задружкотіло  (дружба  тілом)  —
все
підсвічує!  —  ум  ваш  вправляє  —
прямо  засвідчує  що  все  з  одного
                               цілого
прямо  ум  ваш  звиток
і...  пізніш  відрізняє:
що  з  іншого  пришито...



Руки  добрі  є!*
Великий  Бог  —  перечитати  притягує  —
велике  художнє  ціле!..

08.05.2021,  Світла  субота
*  -  я  в  Руках  Бога  Живого

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2021


Радість понад цим (чого прагнути)


Боже  Великий,
візьми  в  понаджанрові  свідки
є  сонце  —
                 літо  —  зима
                 літо  —  зима
                 літо  —  зима
в  Радість!  —  від  Христового  світла
                   є  —  є
       нема  —  то  вже  точно  нема

06.05.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2021


Слухай, світова глино



                   Євангелисту  і  апостолу  Луці
                   з  ум’якшенням  і  любов’ю
                   присвячується



метелики  райські
райські
                             метелики-вірші
влітає  з  них  —  ліпше
від  усіх  відліпляється  —  глина!  —
                               у  гірше...



та  й  усім
буде  глина
де  мільярди
де  глина  —
де  її  більше...



це  розглянувши  глинище
                               з  віком  —
хоч  не  хоч
а  навернуться  до  Небес
чуєте
як  півсвіту
райськи  виспівує
«Христос  воскрес!»
«Христос  воскрес!!»


Та  і  я  відчепив  друга
                               від  пекла
й  уподібнивсь  Христу
та  і  шмякнув  мене
та  не  стрес  —
земний  прес
Миколаєм  я  зібраний
                         недалеко  від  Кіровського
на  радість  раю  —  росту


А?  індуси  й  китайці,
хто  вас  відчепить?
а  метелики  райські
райські
                               метелики  вірші...
від  них  влітає  всім  краще
світло  крилець  в  них  слабшає


прямо  ожило  вухо
«Христос  воскрес!!»
оце  оказія  з  слухом!
«Знов  оказія!  нехай  би  щез  ...»


будуть  віддячувать?

але  ж  є  поезія!

05.05.2021,  память  євангелиста  і  апостола  Луки,
07.05.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2021


Що дає Христова Церква поету? (прод-я: ч. 3 "Розвиток таланту", і ч. 4, 5)

3.  Розвиток  таланту

Хто  я?  Бог
її  влаштує
Засипає  золотом
з  натхнення
Бог  —  цілує
(Він  —  цілувальник)
і  я  —  цілую!
голову  уклав
я  —  на  смирення!
Дивна  річ.

Поет,  якщо  він  не  християнин-практик  з  щонедільним  причастям,  не  може  вимучити  за  все  життя  одну  чи  дві  поезії  від  живого  почуття  до  Ісуса  Христа.

І  з  верху  серця
іскри  далі
й  над  —
літали
з  надміру  серця
возвеличені
недбалі

І  дивні  горлиці
що  кочували  моря  й  суші
наготували
нам  любов  трави  й  конюшки.

Наготували  —
нам  любові  Сонця
й  зі;рок,  —
ми,  Боже,  віримо  Тобі!
і  в  Тебе  віруємо!!

Навіть  просто  на  «релігійну  тему»...
А  як  є  велике  почуття  до  Ісуса  Христа  —  а  його  неможливо  підробити  —  воно  чутне,  і  слово  чується  дивне,  слово  неждане.

Бо  тут  полум’янію  —
Приходжу  за  медом.
Ви  вдома  підвіситесь
із  меблями!
й  з  пледом...
Й  на  диво
сусідам
літатимете
літатимете

І  завжди  результат  несподівано  спонтанний,  й  серце  оживає...
Чесно  себе  запитайте:  що  означає  оцей  прорив  —
не  одна-дві  поезії  —  а  розвій  океанський  36  книг?

Парк  захитає
кармінно  —
дверима  —
Вогнь
бо  я  серцем
незриме
затримав...

Або:

Ти  наширо;тивсь  щоб  і  шосе
шерехтіло  до  мене,  —
по  мені  можна  ходити
і  дорога  і  цикламени  —
одно  в  моменти
Христе!  Слове!
Ти  є  шия  —
на  Тобі  висять  продуценти!

Бо  на  Заході  мріяли.  аби  хоч  в  одній  книжці  гриміло  Ім’я  Ісуса  Христа,  та  на  ділі  зробив  оте  Христовий    служка  покірний:  а  люди  зарилися  лицями  в  земний  пісок,  не  встають  й  води  не  просять:  гримить  Ісус  Христос??!!

Меди  одні...
Золоті  вікна
світу  любові.

Або:

Мов  струмоприймачі
небесній  правді!
І  струмом  б’є!
І  —  з  міріад!  трясуться  міріади!

Бо  при  СРСР  лише  кілька  поетів  боягузами  не  були,  не  вступили  до  компартії,  забороненими  були,  з  багатьма  книгами  поезії  ненадрукованими  були.

Праведним  хмарам
у  праведнім  небі  біліти
чистії  лікті
дитині  омити
у  світлі

Страшно  впасти  в  руки  Бога  Живого!!  Так,  апосол  Павло  істинно  мовив:  це  єдине,  що  насправді  страшно  вчинити.
Щоб  змінити  в  світі  все  в  духові  і  слові,  треба  мати  природжену  велику  силу  духу.  Патріах  Філарет  казав  про  це.

Ой  ми  у  літі!
Серцем  світленьких  нашию
в  Божому  світлі  —
міт
крил
і  ліктів
гірляндою  —
Богу  на  шию...

А  що  найтрудніше?  Зректися  самого  себе,  взяти  свій
хрест...
В  самопожертву  Богові  принести  свою  природу...

Величезная  місткість  сприймає
Де  окована  златом
діжа  є
І  де  серце  що  злата
не  знає
Настає  вмить  краса  —
золотая
Тру;сить  і  потрясає!

Від  гордості  відмовлятися,  бо  сам  Бог  цього  не  забирає...
Бог  подає  самого  Себе,  —  здогадуєтеся  ,  від  чого  слід  відмовлятись??  Ви  –  в  Церкві  ж?

Передаю  Небесний  покров!  —
вимкніте  мобпередачі:
і  все  хліб-кров
хліб-кров
земля  ж  плаче!

Диявол  дав  би  вам  світ  весь  матеріальний  (!),  аби  ви  забули...  про  все  Боже…  і  про  слово,  щ0  через  мене  йде.

Засмійтесь,  братіє,  знов  —
На  землі  дивне  буває.
Нам  —  земним!  —  Бог  помагає:
Саме  і  Тіло  і  Кров!

Відмовлятися  від  слави  людської  все  життя  —  це  важко,  але  ради  любові  Божої  —  хочеться  відмовлятися.

Він  здер
цю  здобич
із  начал!
і  як  на  те  —
із  піднебесниїх  властей!
І  Він  вказав!  —
що  Логос
і  поет  тут  роблять...

Із  любові  Бог  подає  Себе!!!—  і  яким  стає  тоді  –  це  життя...  і  хоч  відмовляйся  –  від  самого  життя!..

Клірос  зліва  —  клірос  справа,  
антифон  —  і  антифон.
З  нами  тонка  лісу  справа...
він  здіймає  на  озон...

І  скільки  таємниць  відкриває    нам  Бог!!!    І  все  ради  слова,  як  океан  і  гори.

Мох  як  море!
І  парадно
сироїжки  в  нім  горять!
Мов  в  ляльковому  театрі  —
мов  ввімкнуті,  —  й  майорять!
І  все  слова  Бога  ради...

І  щож,  відмовився  поет  якийсь  від  людської  слави??  Майбуть,  ні  (крім  автора  «Слово  о  полку  Ігоревім»).  А  це  —  душевна  хвороба,  та  іще  ін’єкції  потрібні...  Будь  щасливий  здобутком  вічності,  Христом.

Бо  як  ти  будеш  творчим
щиглик  з  червою
і  небесна  олива  —
як  ти  сам  і  протоки
й  проточини  —
до-звук  чути?
то  будь  щасливим

Будь  щасливим!!
Диявол  —  нетворчість.
Сточим
сточимо
його
сточим.
Ти  —  будь  творчим!

Та  й  відкривається  в  деякий  момент,  що  Бог  творить  більше,  аніж  поет.
Ви  розумієте,  що  вся  культура  в  світі  —  підготовча?
 
Бути  з  Христом.
Не  бути  в  хвості.
І,  себто,
бути  де  є...
...Ретроградний  Меркурій
пролітає  —
не  дістає

Світська  поезія  –  загрунтування!  І  ти,  як  іконописець,  якщо  не  станеш  в  Світло  —  не  відкриєш  замежне,  Поезію  Церкви.  І  справжню  церквокультуру,  отже.

Ніхто  і  не  знає.
Темінь  —
а  правди  сонце  піднімає
щасливих  серцем
жить...

Так  все  ж  в  Церкві?  І  можливе  —  світло  в  Світлі?
Силу  Божу  знаєте  ви  і  Писання??

Крила  білі-білі
З  серця  виростають.
Глибокая  річка  —
Плавно  протікає.

В  Церкві  як?  Благодать  творить.  Благодать  на  всіх.  Від  мого  незадоволення  собою  й  тручання  себе,  і  очищення,  проходження  постів,  любові  сильної  до  Бога,  відмовлян-ня  від  всього,  крім  Бога,  —  а  Він  відновлює  втрачену  красу  й  дає  Свою  Красу,  —  і  відкривається  буття  більше  за  людське.  І  не  проекція  —  живе  древо.

Ким  би  поет  не  був
чи  був,
амінь  —
не  в  нім  вина
а  в  злеті  —
приносити  вино
й  ремінь  —
свята  жила  поета...

Репнете  як  фортеця  —  влине  в  просвіт  Боже:  і  поета,  й  натхнення,  й  підготовку,  слово  й  образи  Бог  творить  більш,  ніж  поет.

*      *      *
Дозвольте
вічності  дзвеніть
святій  живій  —
що  у  мені...
Може  на  руки  —
як  маля.
Може  то  в  серці—
ангеля!

Вам  ясно?  Не  ображайтесь,  виховував  Її,  Богоматір,  а  Вона  любляче  притерла  мій  характер.  Просто  сказано?  Поступово  переродила  з  природнього  в  духовного,  любов  і  перевиховування  постійні,  Богоматір  —  мене,  а  я  —  Її,  я  не  здавався,  бо  я  цільний,  сформований.

             Віра

                               Ліні  Костенко,  що  любить
                               серцем  всіх,  присвячується

джерельцями  тихо  б’є
у  середині  серця
Бог  як  є

орлам  і  дітям  і  митцям
й  —  святим
відрада  б’є
джерельцем  золотим

орлам  —  це  Бог  провів  до
дзьоба-носа
орел  як  дивиться  —  то  Сонце
зносить

в  малій  дитині  Бог
от  є
і  о;рлі  і  здивовані
вони  є  —  навзаєм!

Єсть  Бог
що  в  Слові  —  Пелікан  є:
поет  п’є  Кров
коли  смиренно  зволікає
канти

І  віра
що  у  всіхній  суті
над  віками  є
вона  є  з  нами
у  серцях  присутніх!
Амінь:  краї  стираються
у  сутіні...
24.11.2016

І  здавалось  —  всі  безодні  пекла  і  диявола  появлялися  і  проскакували,  й  також  небесні,  але  любов  Її  перемагала!  І  щедрість  прямо  як  гора  низпадала  на  мене,  мене  це  вбивало!  Збирався  з  силами,  а  любов  Її  сильніша.  Та  це  окрема  книга.

Я  зробив  крок,
коли  краще  не  спати  —
і  міцним  серцем  пащу
леву  зміг  порвати!

Так  ось,  природній  поет  (що  не  в  Церкві  в  повноті)  виписується  в  41-45  років  життя.
«Криза  вікова»  —  кажуть,  насправді  ж  —  початок  кінця  природного:  задля  дальшого  переходу.  Воно  й  скучно  про  це.
 
Коли  прозрінням
без  ліні
голубінню
так  рівноважно  зириш  Ти
на  води,  риби,  й  на  каміння...
А  з  каміння  —
як,  Боже  Слово,
наробить  Тобі
стовпів?
Боже,  та  —  остовпінням!!

В  мені  влади  ніякої  нема,  відрікся  й  не  потрібно,  та  Богоматір  —  така  влада,  що  й  жоден  керівник  світський  чи  з  кліру  нічого  не  пікне  про  мене  (!),  аби  з  ним  не  трапилось  чого.

Можна  долати  —
дати,
розпущеність,
гріх,
слиз
в  городах,
смог  в  городах  —
холодно!  не  можу  я,  Боже,  й
дихати!  —
кажи  швидше  —  так??
Да!  да!

Це  так,  про  невипадковість  всього,  що  до  Вас,  глибоко  нещасного,  долетіло...
Отже,  до  когось  дійде:  мав  постійний  вже  досвід  Божественної  реальності,  в  якій  я  жив,  брав  участь  в  житті  й  промислі  Св.  Тройці,  бо  не  сам  писав.  Це  ж  писалося  мною  із  надформного  світу  (надмисленного  і  духовного),  не  з  уяви.  Я  трактат  пишу,  бачите,  ліпше  ж  стояти  в  мов-чанні  ума  —  перед  Богом  ...  Раз  так,  то  чи  не  осунеться  десь  правий  берег  ріки?..

І  як  ти  любиш,  любиш  —
цю  таїну
тебе  й  прониже  на  ту  мить,
у  ту  ж  хвилину!
О  —  це  б  вернутись
до  очей  —  які  в  дитини...
вони  глибинні  теплі  раді
не  під  зтином  —
                           світів  мочальних
                           і  холодних
                           й  безначальничих.

Що  ж?  Бог  —  начальник?
Він  Світло  —
Він  цілується
світлом  цілується
в  серці  цілується
навік  цілується  —
єсть  Бог  —  дитина!

От  не  йдуть  до  церкви  в  45  років  і  не  випрошують  благодаті  —  й  що  далі?
І  чи  не  заглушить  тоді  кропива  ягоди  і  лісу,  і  мого  серця??..  Селяни  з  очима  ось  ніби  якими:  тривожна  кропива  в  очах...

Кому  очей  не  присиплять
і  кому  серце  оголять
долоні  в  тих  болять  —
як  від  чепіг  —  і  то
настільки  випадково
в  мені
в  Тобі
Боже,  в  Тобі…
хто  чує
біль
почує
слово

Ось  вони,  45-річні,  бачите:  п’яниці,  матеріалісти,  статево  стурбовані,  хулять  святих  —  естрадно  возносячись  і  над  святими  і  над  праведниками,  хулять  Бога  (в  дияволові  не  можна  зупинитись...),  отримують  премії  від  керівників  держав...  виходить  –  подібні  до  подібних.
Не  читаючи  слово,  що  через  вибраного  Богом  поета  з  новими  відкриттями,  можна  вважати  себе  порядним,  й,  не  знаючи  того,  бути  повністю  заодно  з  дияволом,  неза-лежно  від  посади...

Ізографив  —  ізбороздив??
вискочив  я  —  як  в  рази!
святе  —  святим!!
стоять  ліси!  —
як  Твої
живі  образи!
Під  небом  оголюючись!  —
щоб  хто  не  сказивсь.

Настільки  «знаючі»  державні  чиновники,  що  за  злочини  не  хочуть  добровільно  піти  в  тюрму,  аби  відпрацюванням  спасти  душу...

Чи  то  світильники
чи  наскрізні  корені
Бог  іншовисокий
я  Ним  створений

Які  серця  —  така  буде  Україна.  «Така  буде  нам  Україна,
Які  у  нас  будуть  серця.»  (Тетяна  Майданович).
Ясно,  що  Бог  пересіє    політиків,  –  а  для  чого  вони  само-вільно  і  по-нерозумному  «позіціонують  себе  вище  поетів»?  Диявол  і  далі  обдурює  і  всі  народи,  і  політиків,  і  академічних  учених,  вони  справедливо  остерігаються  суду  своєї  совісті...

Як  стане  добре
за  грудьми  вам
в  цементних  трубах
в  цементних  квітах
           в  аніліновім
                         цеху
в  конституціях
в  видатках
мене  ще  треба  оправдати
я  слово  —  ведене
                       світ  споглядати...

А  запитайте:  хіба  грязь  і  оці  остерігання  совісті  є  в  тій  людині,  яку  Бог  очистить,  зцілить  і  в  ній  є  тому  тиша,  спокій,  любов,  мир??

І  з  верху  серця
іскри  далі
й  над  —
літали
з  надміру  серця
возвеличені
недбалі

І  дивні  горлиці
що  кочували  моря  й  суші
наготували
нам  любов  трави  й  конюшки.

Наготували  —
нам  любові  Сонця
й  зі;рок,  —
ми,  Боже,  віримо  Тобі!
і  в  Тебе  віруємо!!

Бачите  —  що  дає  Христова  Церква???
Як  є  благодать,  любов  —  то  які  страхи?  які  складнощі?  звідки  непростота?
А  ви  —  це  страхи,  складнощі,  непростота.  Значить,  не  в  Церкві  ви,  як  слід  ще  не  покаялися!
Ви  смерті  боїтеся?
Слідкуйте  далі  за  кожним  словом.

я  слово  ведене  до  Джерела
із  фокусовок
і  ви,  які  високії,
згляньтеся  —  на  чисте  око

Якщо  в  Вас  нема  радості  від  можливого  залишення  тіла  —  в  якому  Ви  стані,  скажіть  чесно??  Боїтесь  місця,  –  до  якого  Ви  потрапите,  –  куди,  отже,  Ви  потрапите??..
Не  гавте  жодного  слова,  бо  не  вловлюватиме  –  що  відбувається...

Вже  самозамкнені  —
і  от
ви  і  лояльні
і  як  індуси  бездіяльні
ви  й  українці  самоприсипляльні
прокиньтеся!!

Навіть  в  яскравій  особистості  людське  відстає  від  художнього  поета,  а  якщо  не  каятися  й  не  вимолювати  благодать  —  то  що  буде?

...з-під  опинала  і  —
до  опинала!!  —
любов  тілесная
що  оживала...
і  до  Небес
і  до  Небес!!  —
Красою  утікала...

так  —  що  було
на  Сонці  га;ло
кохало
мене  й  дивувало
й  передчуттям  —  у  Небо  закликало
о,  мене  зцілювало
занебеснеє  начало!
понад  загалом

Чому  поет  пробуксовує,  повторюватись  починає?  загинається  на  очу  всіх?
Бо  втрачає  внутрішній  хід.
І  якби  тільки  одні  великі  випробування  –  ви  не  витримали  б,  і  якби  лише  велике  блаженство  –  поет  не  витримає!!

Весь  світ  стає
як  здивування  —
далі
і  толерантно-бездіяльні  —
намотані  на  колінвалі
мов  стали  кіньми
і  ангельський    здивуваннями
           рій  мій!

Так,  ви  здогадались!  Що  Бог  милосердний  і  своєчасно  забирає  поета,  аби  не  згіршилась  душа.
 
Однаково  без  слів
За  тим,  хто  дитинний
чи  юний
Заходили  в  море  —
дюни

За  пальці  самі  лоскотали
й  за  п’яти
Всього  мов  хотіли
обняти…

І  з  тим,  що  є  слово
і  слово  те  юне
Заходять  у  море
дюни

Під  сонцем  ці  білії
білі  підноси
самітнії  дюни
їх  но;сить

і  свіже  аж  гостре
повітря
як  білії  коси

Нічого  доброго  нема  в  ранньому  передчасному  відході  Шевченка,  і  всіх  хулителів,  содомітів,  спрямовуючих  себе  в  матеріалізм!

Серпень  губи  зализькав...
та  дерева  вчинили
серпневую  греблю:
всі  як  небо  тримають
всі  як  небо
та  міцніш  учепились  за
землю

І  здогадайтесь,  чому  працює  тут  багато  страшна  поезія  –  щоб  відповіли  на  страшні  питання  віку...
А  як  лиш  труднощі  –  то  всі  втікають...Бо  в  світі  –  інфантилізм...

Ось  Ліна  Костенко,  милістю  Божою  поет,  і  довголіття  —  і  світло  любові,  і  просвітління  душі!  Не  втікає.  А  ви  смокчете  інфікованих  соціалістів,  збоченців,  дияволів-комуністів...  Служіння  слову  —  це  як  меч:  або  в  пекло  заженеш  свою  душу,  або  очистишся  для  раю.

та  бульварні  ряди  —
як  бульварні  ряди  —
ще  міцніш  учепились
                   за  землю

А  на  все  відповідь  в  християнинові  —  любов,  благодать.
Якщо  проходиш  пости,  дух  оновлюється  —  слово  оновлюється,  й  нічого  дурного  в  тобі  нема,  Бог  все  підготовлює  й  своєчасно  подає...
А  несправжнє  все  ж  є,  цвіте  на  людях.

ходять  вражені
годять  —
глибоко  всаджені:
             як  позбутись
         несправжнього?..

І  бачиш  ти,  натякнуто  древнім  про  піднімаюче  крило  Боже,  що  тьма  одесную  тебе  пада,  й  тисячі  світлих  поча-тківців  —  ошуйя  тебе  падає,  як  всі  князі  й  президенти,  не  чують  слова  і  не  мають  його,  зверхні,  бо  ж  серцем  нерозумні  (без  благодаті).

Бо  всіх  подій  єсть  дух  —
цей  геній!
Та  всіх  їдять
залізнії  пельмені!
О  хто  ви?
Чи  ви  —  в  авто;-vip?..
Бо  то  й  мене  прониже  слово
най  крізь  залізо!  і  —  раптово!

Спостерігайте:  що  тут  відбувається,  яка  помічна  поезія!  й  чому  не  розвиваються  в  світі  таланти,  а  тому  таланти  –  розвинулись  в  Церкві!..
І  множина  хоронить  таланти  зараз  по  всьому  світі,  ревуча  й  отемнена!!..
А  любите  Богородицю?
Покинутих  і  забутих  —  витягує  ...
І  спасає  —  фарисеїв,  самозадоволених,  вони  не  пізнали  себе  як  слід...

         Нехристі  світові

Зубрів!  зубрів!  —
сам  Бог:
а  може  хто  бовкне?
Вносяться  окремо
заграва  лісова
слово
й  окремо  зуби...

А  як  воно  бахне!
Може  хто  замовкне!
Арт-
і  ракетна  підготовка!
Зубрів,  зубрів!
А  як  слово  бахне!
як  вчепиться?
бріолети  і  каби  —  врозтіч!
А  біля  камінів  —
камінь  віку
й  післямовка...

Серце  вирву  там  —
гаряче!  —
ковка!
26.09.2014

Можна  палити  цигарки?  Не  благословляє  ...
Можна  горілку  пити??  –  Колупайте  совість!...
Чи  жити  неповінчаними?!  Не  благословляє...
Марія  вас  спасає,  і  еклісіологія,  і  маріологія  ...
Поет  без  законної  дружини  всихає  мов  гілка...
Бо  не  в  Волі  Божій,  чи  не  так?..

                   Чи  випадково  це??

Стемніло  небо  —  чемодан
                   гурка;вищ!
Із  неба  вниз  —  вогонь!
І  реп!  І  тріск!  —
             І  в  рваність  вниз!  —  і  трісь!
                           вогонь  проллятий!

Прийшла  гроза!  —  достойна  імені  Твого!  
о  рве!  —  і  трісь!  Як  чужій  жінці
білі  груди  взяти...
Оце  гроза!  достойна  імені  свого!  —
так  сила  Імені  вперед  заходить...
І  —  во;ди!!!...
що  я  упав  від  цих  стовпи;щ
на  задок  імені  свого!

Ого!  —
авто  проштовхували  світляні  колоди...

Я  би  правду  —  обридав:
що  не  дух  —  то  на  зад  і  —  вода.
Ну,  ти!  ну,  небо!!  світляні  дереворити!..
Крізь  запах  між  розбоєм  і  бідою!..  —
Скульптор  провчався  Небом  —  із  Тобою,
що  треба  вийшлу  грудь  закрити,
                         затулити...

Ну,  так!!
Ну,  буде  ж  скора  сірість  і  стакани!
Але  поезії  —  не  стане...
А  без  поезії  —  радість  й  на  небесах
                   прив’яне.

О—о—о!  бум  води!!!
Ти  —  спеціально  мені  глянула!  —
і  я  від  аналоя  —  аж  сюди:
а  тут  —  димиться  море  щастя  п’яного.

Ну,  це  не  дивно,  так  собі  скажу,
що  Ти  як  хочеш  правиш  океанами...
Давай  я  хоч  струну  Твою
побережу:  не  покажу.
Чого  я  став  гаркавить?
А  —  це:
відбій!  просунувсь  чемодан  гурка;вищ...
07.08.2005

Бо  й  промисел  ще  не  певність,  лиш  вже    в  волі  Божій  —  люди  самопожертвувані,  Бог  же  їх  і  веде,  і  береже…
Поет,  якщо  і  з  природним  генієм,  —  він  всиха,  як  природа;  а  як  є  благодать  —  то  вічна  ріка.
Є  любов  Христа,  та  навіть  святі  не  спасають  —  бо  Спаситель  лише  один  Христос  милосерний...

         В  польоті  ростемо

Блаженний!  кому  в  утисках
живеться.
Над  ким  у  скло
стосонний  світ
сміється!
То  —  як  на  скелях  первоцвіт.

Це  він  сміється  —
ареал  блаженств!..
«Він  розіб’ється!..»
душею  —
вільно  в’ється...
і  злет  —  й  завал...
а  розсміється  —
й  догори  й
вниз!
а  —  то  карниз!

Отоді  світ  й  не
розіб’ється
як  в  його  слово  —
й  сипне  бриз!..

А  він  —
вже  знов!  —  не  застарілий!
свят  Себастьян!  —
він  ловить  стріли!!
Орел  сміється!
21.02.2015

Співспасительниця  —  Богоматір.
*      *      *
Який  трап?
плечам  –
пасати:
то  єсть  Твоя  нічна  сторожа
найшлась  на  мене  теж
премудрість  Божа

Бог  створив  й  сонце  –
Любові  дав  такі  права
щоб  я  не  викинув
більш  цільне  серце  на  слова…

або  слова  скинуть
комусь  трапа  гірчатого
або  Любові  мед
нитку  напне  мовчати…
така
таємна  Ти!
19.01.2004

А  де  всі?
Під  намулом  земності.  В  поета  душевного,  без  благодаті  тому  натхнення  —  один  раз  в  тиждень.
Вирваний  з  під  землі  руками  Отця  в  Небі  поет  —  яке  то  страшилище:  натхнення  —  є  щодня  в  глибокому  серці  у  внутрішній  людині!
*    *    *
Господь  вернув  мене
на  Гору  —
В  Господнє  серце  золоте!
Тепер  я  горам  наговорюю
маловідоме  і  просте.

Відмеженням
не  відмежовуюсь.
В  полудень  —  тінь
без  голови.
Небесні  корови  дожовують
що  Бог  багатий  і  з  трави!  —
Бог  просто  з  серця  уловив.
27.05.2012

В  день  може  написати  з  серця  любов’ю  Божою  багато  поезій,  іноді  з  десяток  поезій,  справжніх!  І  має  тисячі,  тисячі  таїн  життя.
Ось  приклад  з  книги  «П’ятки  любові  над  страшним  судом»:
*    *    *
Скеля  біла?
Бог  з  нею,  з  лоцією...
Бог
згада  нині  Данта
І  не  «метелика»  —
білого  банта!  —  Бог  зав’яже  Собі
на  шиї  мою  білу  емоцію!!

Так,  емоцію.

Мабуть,  хтось  в  землемірах  був  —
я  в  земледумах,
бо  я  виліз  із  шкіри
вірите  —  виліз  я  із  інтегралів  назад  —
до  учнівства  і  сумки
Я  продираюсь  над  скелею!
мене  зчисляють  лоцією!
Хто  закрив  мої  сайти?  якісь  товстом’ясії  —
їм  зовсім  не  ясно,
Де  дзвінкує  небесна  спадщина!
Поезія  —  від  всього  —  кращає...
Я  вовчище-орлище  —  і  сумніви?!
Богородиця  буде  кращою  знов  —  аніж  думаю...
8.9.2011

     Безсмертя

П’ють  гори
       синь  безсмертя
       надпивають  —
і  чисте  серце
хто  нестримне  має
Серце  Отця
в  своєму  сині,
що  те  знає:

що  бачить  квіти  спраглі  нині
жаліє  
з  ними  п’є
відповідає  —
безсмертю!
це  в  безсмертній    сині
8.9.2011

*      *      *
                               Матері  Божій  присвячується
Кров  твою
чують  черви
чи  ангели?
чи  вони  розп’яли?
Чи  то  мригали  —  бевкали,
чи  зірниці
                 були?

Чи  сковзались  по  схилах  —
обізлились,  кляли?
Всі  вітри  —  неслись  стрімко?
і  похилі  були?

Череда  зачиналась
навздогад
невпопад?
Дрібка  вуст
окликалась  —
а  зігрівсь  листопад?
           снігопад?

Кров  твоя  возвергалась
а  лавина
несла  все  назад?
Співпадали  розгули
біло  ребра  тиснули
а  коли  знов  заснули
один  спав
білолиць  горілиць...

Опадали  затули
свято  янголи  чули  —
співзвуччя    польоти    і  птиць
і  моливсь...
8.9.2011

               Феодосія

В  ній  —  ворушились  в  серці
вуста  Христа:
люблю  її
терплю  її  —  досі  та.
Поставте  пам’ятник  Феодосії,
поставте  любові!  її  устам!

Важкий,  тяжкий  —  у  великій  дозі  я:
розпливається  в  горах  блиск  моря
плистку  її  вставлять  в  устав
Зелена  печаль  —  матросія
тружденна  даль  —  торосія
Проб’ємось  —  поставим  скелю-статую
над  Феодосією:
хай  вознесе  догори    Христа  маєстат!!

Як  в  Ріо:  ставте!  —  й  краса!
8.9.2011

*      *      *
в  далекім  забутім
селищі
благословеннями
селять  щем...
людям
і  —  літа  трояндам...
тріади
сплески  душі
плеяди
а  біля  стін  троянди  —
передають  любов...

І  поїзд  столичний  пішов.

Не  знають  в  які  в’їдуть  зради...
Вивіска  «Живі  квіти».  Впаддя.
розчавлена  одна  троянда
тротуару  передає  любов,
небес  любов
8.9.2011

*      *      *
Чи  ви  мене  чуєте?
І  вилізете  з  підрам’я?
Гора  —  камінь  для  храмів,
А  для  гір  —  святий  храм  є.

Хроматизм
на  підгір’ях.
Хмар  зараяннє.
Аж  він  вас  піднімає!  —
...  і  свята  віра.

Серце  —  храм
що  за  маєм.
Гора  є!  гора  душу  тримає!
Гора  душу  взяла!  –
а  тепер  відпускає...
Гора  храм  є.
8.9.2011


         Есхіл.  Схил
                               Неповторній  Ліні  Костенко  любов’ю  присвячую

Жінка  —  раковина!
із  піщиною  —  перлиною.
Хай  би  помолився  Христодул
Хай  і  помолився  б  Хризостом
Перший  —  той  поет
що  засурмив
мов  заструмив  з  піском

Жінка  ніби  мре.
Схил.  Есхіл:
білозуба  усмішка  дерев!..
Велич!
Цей  —  як  продере  —  то  пробере!..
Схил.
Портики  від  мрев!
Уселенна  без  Христа?    —  помре.

Жінка!  —
раковина...
і  перлина  від  піщинки.  То  з  Христом.
і  —  поет
він  засурмив  краєм  душі  їй  —  із  піском.
Білозуба  посмішка  дерев  —
Есхіл  прийшов!  Хто  мре?
8.9.2011

Отакий  я  «сам  собі  монастир,  сам  преподібний...».
Це  і  не  дивно,  я  учень  легкого  крилатого    святого  Миколая,  який  всіх  випереджує!

       Норма
                       Св.  Миколаю,  другові  Норми,
                               приглядачеві  канону
                               присвячується

Слово  з  образу  Божого
рождене  із  Неба  з  таємної
точки
світло  пульсуюче  і
впізнаване
приймається  в  серце  —
й  не  зна  повідочків...

Ба,  в  нім  все  збувається
в  нім  все  забувається
а  що  Миколай  є  поетом  —
запам’ятається
точно

Норма!
як  з  кілочка-гвіздочка
17.9.2011

Приносимете  з  роботи  енергетичні  «наліпки»,  ви  краще  знаєте  —  які...  ну  то  жах  буде!  Сім’ї  жах  буде...
Благодать  же  знає,  умудряє  і  веде,  все  наперед  підготовлює,  для  раю,  і  все  на  благо  ...

Вже  в  тихім  німотінні
норд  і  зюйд  блаженно
мовкнули,
а  крило  сходу
вивищувалось  в  дух  –
й  ним  сходив  жар
благоговінь,
отінюючи  крила  другого  схолоду  –
й  тим  схід  у  трепеті
прощав  доріжку  –  звідки  дар
зійшов,  по  ній  тепер  богопослушливо
відходив,
по-царськи  серцем  розіллявши
насолоду…

тіло  трояндове  ж…
душа  з  небес  теж  благословена  –
сходом  ум’якшена  краса
м’який  сам  запах  литії,
є  в  небесах:
краса  –  у  взорі  Божім  єсть  вона;
найбільш  –  Бог-Взір:

поле  благоволінь  цілунків  тіл
тим,  хто  у  Взорі    в  крилах  писав…
мовчки,  бо  є  надія:  Богоблагодатна.
04.07.2004

Прибуток  маєте?  —  та  Ви  в  Євангелії  і  в  любові??  Любов  —  все  природне  роздає...
Дайте  Її  поезії  вас  спасати.

         Богоматір

І  як
облобизати
океани?
а  голос  океану!  —
він  коханий!..
із  серця  прозирає  атом
й  атом
а  як
те  слову  розказати?

і  от...
Ти  мене  чуєш?
я  ж  в  розлуці!!!
а  з  Океану
світлом
ру;ці...
руці...
руці...
руці...
руці...
30.07.2015

Особистості  своєї  не  розвинули  в  Церкві,  Ви  ж  не  продає-те  фабрик  і  заводів,  й  сиротам  і  вдовам  фронтовиків  не  подаєте  –  мізеру…
Хто  Вас  міг  би  покалічити  більше,  аніж  Ви  самі  себе??

         Видовбування  таланту
         з-під  асфальту

                               «Ти  добрий,  Давиде?
                               Як  добрий  —
                               паси  блискавки!»

Бог  вдарив  блискавкою!  —
бив  прямовисно
як  той  визнаний
я  Ним  пізнаний
був  біля  блискавки!
Вийде  —  то  винесуть
з  благословіння  Неба!!

Громоподібне  —  теж  через  тебе!
Кесарю  —  кесареве!
Богові  —  Боже.
Що  ж!  вийде  —  враз  винесуть
з  благословіння
Неба!..

Тим,  хто  знає  ієрархію  сходження,  –  що  Ви  кажете?  Є  більший  тюремник  Вам,  ніж  Ви  самі  собі??
В  Богові  Ви  певність  маєте  –  чи  впевненість  в  собі?  Вірите  в  самого  себе?
І  лицедії  театральні  стараються  не  приносити  енергетично  з  роботи  до  дому  свого  нічого...  бо  жах  забезпечено  стався  б  ...

       Ясна  любов  прокинулась

Хтось  в  гавані!  –
у  глибині.
Такий  –
і  впав  би  навіть  косо  –
то  ангел  Божий  розчесав  би
йому  коси,  –
молився  б  в  серці.

А  що  бігають  матроси
недальніх,  не  в  великій  воді  плавань??

Цей  –  в  Небі    в  глибині,
у  гавані.

«Цей,  –  скаже  Дух,  –
вник  надто  в  біль,  то  полюбіть».

І  щоб  не  глипав
і  не  ікав  з  вселюблення
то    усадіть  у  липах
хай  п’є  любов  ясну
він  в  серце  увійшов,
заживо  з  часу  випав…
03.09.2004

Як  Ви  психічно  здорові  —  де  мудрість,  хіба  Ви  ворог  собі??..

золоте  є  Начало
не  починати  іноді
думати
позбутись  земної
біди

і  досить  —
єсть  Начало
за  ним  сліди!
животворчі  сліди
золоті  великі  метелики

Ви  ж  прирекли  без  благодаті  усю  молодь  всього  світу  —  не  вияснивши  їй  натхнення,  справжніх  чуттів,  творчості,  ієрахії  цінностей,  краси  почуттів  (що  виліковує  гени!!),  оригінального  мислення,  служіння,  нових  смислів  (гідності  і  щастя),  що  мною  і  іншими  Бог  зводить  докупи  —  в  зціленість...  нової  церквокультури.

а  любов  тут  ходить
просить
ніби  перли  їм  кидати:
«Не  женися  на  багатій,
бо  вижене  з  хати!»
Доста!
Боже,  кажу  —  доста!
я  —
більш  не  писатиму!!
запах  Бога
тут  і  зараз
доки  не  переважатиме!!

Замість  цього  життя  і  смислу  ви  дали  камінь  наукового  богослів’я  (невихованість  плачевна  й  волаюча!  невихо-ваність  православ’я  світова  ...  по  суті  загибель),  замість  життя  ви  дали  крайнощі,  що  суто  нежиттєздатні:  або  олживе  смирення  (сірість!  ніби  то  духовне!),  або  робочу  твар  (чистоганом  гроші  плюс  секс  згідно  Фрейду-маразматику  і  плюс  аналітичне  мислення,  земне,  що  не  піднімає  на  крилах  —  як  то  вільний  синтез  в  творчості...).

І  пам’ятаєш,  тебе,  чистим
у  чистім,  мати  нарядила
і  вивела
і  спорядила  —
в  місті  зуроченім  та  урочистім
тебе  залишила??
і  пташкою  легко  ходила
у  дружбі  найсердечнішій
тут  ходила
світла  зоре!
моя  ти  мила!!..

і  правда  хороша
допоки  без  грошей

Що  означає  прорив  цей?  —  випірнем  з  чавильні  молоді  без  смислу,  з  пресуючої  хвороби-страху:  як  би  встигнути  «добра»  цього  набратися.

вище...  вище!
чавіть  в  серці  м’які  вишні
бо  не  замерзає
всесвіт  тихий  —
всесвіт  вільний!!
крила!  Божі  білі  —
з  темряви  зростають!!
крила  тиші  —
тож  моліться!  —
земля  з  серця  виростає
в  серце  Боже...

Поетові  хіба  добре  буде  ще  й  працювати  на  літпосаді?  —  і  що  буде  з  словом,  і  серцем.  й  домом?
*  *  *
Опустивсь  Дух  ногами  по  вантах  –
корабель  літа  дольного  стрімко
і  рушив;
піднялись  паруси  похідні  великі,    і
і  носові  піднялись  паруси,
щось  шваргочуть  дерева-матроси
й  оп’яніли  в  собак  від  розширення
душі
і  біжать  в  кораблі
а  матроси  опинають  і  гладять
ледь  ясні  тканини,
незримої-гладять-краси,
й  напинають  і  плещуться  вітром  канати
ще  не  напнуті

А  скажіть  –  чим  поводяться  ці,  що
найнижчі  у  кораблі
під  гукаючими  –
ну  от  –  що  найнижчії,  квіти?!
соромливі  і  тихі,  рожеві,  подібні
і  на  паруси  і  чимось
м’яким  на  жінок
І  у  сонці  в  зеніт  піють  щогли
і  серцем  усім  кораблю
не  маліти!
Навіть  якщо  в  селіннях  і  днив
й  ночував  і  ходив  одинок.
10.06.2004

Ліпше  це  є  від  змішувань  театральних?..
З  Ким  лукавите?

Ось  те:
дивитися
любити  і  —
просити...
Це  Сина  Божого  просить!
й  мене  простить...
й  людей  простити...

І  людина  внутрішня  буде  тоді  більша  за  зовнішній  світ?..
Як  поету  з  Ісусовою  молитвою?

По  голові
в  стрибках:
«Ох  ка...»
«Ой  ка...»
«Ех  ка...»  —
кашкети  гудзикам!
і  серце  при  дорозі:
а  над  усим
лиш  Бог!!  —
і  Баха  музика...

Наскільки,  все-таки,  високий  «процент  поезії»  в  крові  світовій?!..
Переміщений  акцент  на  Бога  і  Матір  Божу,  нема  акцентування  на  мені.  Маєте  вмерти  і  народитись  щодня,  як  апостол  Павло.  Чи  ви  не  в  духовному  процесі?  –  не  до-зріває  ваша  кров?

*  *  *
Як  пух
як  дух
як  сонце  з  черемух:
і  як  то  цілим  серцем
не  любити?
і  як  не  віддавати  тобі
квіти,
що  ангели  несуть  в  росах
на  слух?

То  справді  Бог
чи  отроча
чи  дитинча
чи  пропалилось  людське  серце
у  зеніті?
чи  оперезуєш  людину  –
жінку  в  літі
і  посилаєш  квіт  –  хто  вже  почав:

як  цілувати  рай  жіночого  плеча
то  задзвенять  у  грудях
тихі  струни
хто  бути  в  правді  з  Богом  розпочав
той  оживе  і  буде  вічно    ю  н  и  й

…Вклонюся  в  серці  юнім  цим  полям,
Впаду  і  з’їм  трави  як  в  першій  рані:
Все  ж  не  такі  ми  в  гречкосіях
забуянні
І  ось  у  серці  плаче  немовля…

Як  пух
як  дух
як  сонце  з  черемух:
і  як  те  добрим  Богом  не  любити?
і  як  не  віддавати  тобі  квіти?  –
їх  ангели  несуть  в  тобі  на  слух.
30.01.2004

Цьому  ж  поетові  Бог  з  дитинства  і  досить  чистої  юності  (дружину  пізнав  в  29  років)  ввів  Небо  —  пронизав  кров  і  жили...  аж  до  розрізняння  душі  і  духа.  Кров  приносить  інформацію:  більш  небесну  чи  земну...  Боретеся  вже  Ви  за  кров  як  носія??
Інтуїтивно  люди  хочуть  зберегти  хоча  б  дрібку  крові  трансцендентного  (ніби  консистенцію  внутрішнього  зв’язку...).

         Всемогутній!
1
Обійдеться  Хафіз  без  віз:
Він  розвалив  школу  і  шаха  —
І  всіх  сучасників  —  із  шиї  махом!
І  Бог  —  його  трояндою  поніс...
 
Що  ж,  обійдеться  й  без  коліс
цей  знов
Кого  Бог  цьомнув  із-за  хмар  —
любов’ю
А  що  підуть  у  Всемогутню  руку  —
Зніме  Бог  з  пліч  ліхтарозвучність
муки...
І  зразу  —  т  е
—  розкрилення  росте!

2
І  кілька  друзів  —
лиш  на  Бога  уповаху...
А  головне  є  —  пристрасть  шахову  післати!  —
в  палац...
щоб  мешкала  вона  в  палатах...

Й  візир  —
поменшає  в  рази.

(Хафіз
стоїть  один  між  звізд):
«Дав  —  так  як  в  юності  —  писати!!!»
Як  в  юності  писати!  —
І  юність!  —  серце  і  любов...
і  Мудрість-мати.
те  о  те  о
те  о!  5
те!
раїв  —  розкрилення  росте!!
 
3
О  який  я  розквітлий!
Як  сонях,  що  в  світлі...
І  Хафіз  —  руки  й  голову
вклада  на  віз:
«Це  ти  з  Богом,  Хафізе»

Бо  хто  з  Божих  побачень  —
до  землі
огненосних  не  зніс
Божих  сяйв?
оних  крил!
різнозначно
те  судачим
у  промінь
й  пробачили...
«Бо  ти  з  Богом!  Гафізе»
 
4
А  багатства!  —  як  юність.
Її  хочеш,
й  все  —  хочеш,
та  Бог  не  дає
І  сокочеш  —  й  сокочеш
Бог  молодшає,  —
небо  молодше...
виймись  з  чобота  —  все  те  і  є.
А  Хафіз  —
руки,  голову  кладе  на  гарбу  —
що  десь  лине  до  звізд...
2012

Говорив  я,  не  вірите,  —  казав  Ісус  Христос;  раз  один  говорив  вже:  яка  страшна  Ліна  Костенко!  Внутрішньою  свободою!!  Таких  лише  одиниці.  Не  знають  її.  Серце  лиш,  яке  Божим  є,  знає.

         Наближення

Живу  любов
квітучу  віком
і  в  неї  хата  вільна
повна  —  вікон

Живу  любов
і  нас  ніхто  не  бачить
ніхто-ніхто
зате  ми  бачим
не  ледаче

Нам  кажуть  друзі:
я  —
у  всьому  світі  вдома!
а  ніжу  я  любов
що  —  невідома

Живу  любов’ю
ми  світучі  віком
а  в  Бога  хата  вічна
світло  —  з  вікон...
18.10.2014,  «Аерос»

«Приступить  людина,  і  –  серце  глибоке…».  Не  ваше  воно  –  Боже…

           Священнодійство  слів

Літу  слід  би  послати  зірких
ще  й  стійких  послів,
І  сердечно  схилити  до  обширів
Матір  Божу,
Хіба  можуть  міста  знести  в  серце
більш    Божих  слів?
Ось  чому  я  відходжу.
Відходжу.

Виінакшується  на  підходах  їх  душ
сам  словник:
Я  знедавна  був  більш  ніж  міцний
на  памірській  погоді:
Але  в  луках  я  можу  найти  серце
мого  народу,
Мій  прихід  словниковий  в  містах
з  «ненародом»  зник.

Але  тут  є  язик  нічиєї  простої  троянди!
І  жасмин  теж  нічий  десь  на  розі  –
він  має  в  нас  хід:
І  у  травах  душею  –  й  горять,
плачуть  і  віють  пахнючі  плеяди.

Серцем  в  небі  –  й  зірками  стоїть
мій  вінчальний  прихід…

Але  літу  слід  слати  зірких
ще  й  стійких  послів!!
Світлих  духом;
без  Матері  вам  –  боронь  Боже!
Хіба  навіть  зірки  можуть  знести
більш  Божих  слів?
Боже,  Слово!
я  за  серцем  Її  відходжу,
відходжу  в  глибини,  відходжу.

Слово  –  й  Діва:
в  стеблинці,
і  в  хмарах,  і  всякій  погоді…
Взявши  духом  –  і  блискавка  в  слово  –
бігом!
Я  веду  і  пронизую  Духом  Христа  –
силу  силенну  природи!
Ради  Слави  Твоєї  і  Ймення  святого
Твого!

Боже-Слово!!
Ану  вертикаль  возсіяє!!  –
Сильна  блискавка  ся  до  землі  сеї
з  неба  гряде!
Висота  тільки  Духу  Христовому  вся
улягає!
Більш  народному  серцю  і  перепаде.
28.06.2004

Хто  не  має  «точки  перетину»  з  Богом  в  творчості,  аби,  як  він  каже,  не  втратити  регіональної  автентичності,  він  розповідає  про  свою  творчість  доконечно  ...
А  хто  має  розумову  силу  близьку  до  апостола  Павла,  той  не  в  літературі  світовій  чи  національній,  той  в  Божій  нескінченності...  Трансцендентне  —  це  в  Стусі,  Ліні  Костенко,  Воробйові,  Герасим’юкові,  в  інших.

       Передгроззя

Бджоли  гудуть,  чують,
де  квіти  найкращі...
Печі  день  печують
де  грім  любить  хащі!!..


Слава  не  з  жінками...
Щасливе  –  що  вдома!
Лежить  за  лотками
дригоніжка-втома.
10.04.2009

В  мене  є  в  книзі  «Собор»(вибрані  поезїї  про  святих)  цілі  окремі  розділи:  св.  Миколая,  апостола  Павла,  Великого  Іоана  Предтечі.  Іманетний  хід  назустріч  в  єдності  з  трансцендентним  Божим  святі  звершили  ,  нині  наповнені  Богом  є,  і  не  міг  я  написати  жодного  слова  художнього,  допоки  Бог  в  них  і  їхні  особистості  не  зволили…
Трансцендентне  є  настільки  іншим  —  ви  ходили  б  і  били-ся  головами  об  дуби  (вибачаюсь,  бо  в  Божій  тканині  відповідність  страшна,  вбивча,  кажу  —  неминуча).  Св.  Силуан  кулаком  бив  себе  в  лоб    —  вас  би  вже  не  було,  коли  б  дав  один  лиш  раз  кулака  такого  –  до  лоба  вашого!!

*  *  *
Вже  в  тихім  німотінні
норд  і  зюйд  блаженно
мовкнули,
а  крило  сходу
вивищувалось  в  дух  –
й  ним  сходив  жар
благоговінь,
отінюючи  крила  другого  схолоду  –
й  тим  схід  у  трепеті
прощав  доріжку  –  звідки  дар
зійшов,  по  ній  тепер  богопослушливо
відходив,
по-царськи  серцем  розіллявши
насолоду…

тіло  трояндове  ж…
душа  з  небес  теж  благословена  –
сходом  ум’якшена  краса
м’який  сам  запах  литії,
є  в  небесах:
краса  –  у  взорі  Божім  єсть  вона;
найбільш  –  Бог-Взір:
поле  благоволінь  цілунків  тіл
тим,  хто  у  Взорі    в  крилах  писав…
мовчки,  бо  є  надія:  Богоблагодатна.
04.07.2004

Щодо  святих:  трансцендентне  слово  є  наскрізним  в  усіх  значеннях  і  творимих  Духом  смислах,  Дух  єднає  подібне  до  подібного...  —  в  слові,  значеннях  і  ,  головне,  способі  життя...  Таїнники  Тройці,  ми  так,  чи  не  найбільш  щораз  відмінно  й  жахливо(!),  в  міру  свою  уподібнюємось  Богу!  Боже!  я  сорок  років  прошу:  наблизь  до  мене  в  плоті,  щоб  був  як  апостол  Павло!  Сцик….и  —  утікають!  Перевірки  бояться?
А  святих,  і  Матір  Божу,  й  Себе  Ти  —  мені.

*  *  *
                               Людмилі,  дружині

Хто  це,  крім  Слова,  мій  Душе,  напише?  –
де  любов  попереду  події  ішла,
де  рука  твоя  чашку  з  водою  несла
зупинився  мій  видих,
щоб  видіти  раптово  тишу…
26.03.2004

Їм  нема  слів  навіть  і  визначень  земних:  і  поезію  великої  християнської  подвижниці,  поетеси-теолога  Ольги  Седакової  росіяни  нарекли  трансцендентною  поезією...
А  Пресвята  Богородиця  сказала:  не  Вона,  а  Любов  Божа  —  в  авторстві  уподібнених  Богу.  Скромно.  Просто  я  в  свій  час  любов’ю  і  новим  словом  більше  з  Богородицею  змагався...  Бог-Слово  мене  виручав,  до  речі.
А  Божа  Матір  —  океан,  і  більше...  Хто  що  після  Неї  сказати  може?!  Кинувся  б  хто  в  цей  Океан  —  мав  би  свій  портрет  лиш  ...  своє  обмеження!

*    *    *
Я  так  люблю  Тебе!!  —
якби  любов  була  пружиною
то  витягла  б  куски  пред  лице  Сина!  —
а  що  то  в  ямі  людській  я  пророчу?  —
чи  треба?  —  мабуть,  ні,  —
сказали  б  Слова  царські  очі...
я  так  люблю  —  як  серп  спішить  в  обжинки!
А  в  ямі!!
А  в  надриві  у  земного!  —
Що  й  Дух  Святий  з  Небес
знайшов  такого  —
І  пальцями  своє  заволікає  знов:
О,  кісточка,  це  селезінка,  а  —  де  кров?!
і  пальцями  та  й  ну  перебирає,
і  в  анатомію  —  любові  дошиває,
не  тіло  смерті  —  стану  я  —  одна  любов:
Я  так  люблю  —  як  серп,  що  дожинає!  —

Усе  земне  стає  поперек  серця!
Я  так  люблю  Тебе  —  що  нависаючі
горби  й  пригорки,
мов  кістка  огнем  в  горлі!

А  хто  як  плакав??
А  хто  б  не  вибравсь,
якби  плакав  —  яко
чернець:
«Боже,  де;  я?»
і  паки  з  ями:  «Боже,  де;  я?»
і  —  «Непорочная!»
І  —  в  серце  кидає  незримо
й  приносить  явно:
і  гладіолуси,  і  орхідеї,  і  камелії...

Я  так  люблю  —  що  дивно  й  сокровенно
в  серці  пишеш:  «Я  тебе  не  залишу...»

Нема,  воістину  нема
нікого  кращого  Марії...
І  що  тут  гори  знов...  та  ще  златії!
Все  протилежне  Духу  і  Марії.
Я  так  люблю  Тебе!  Й  любитиму  іще!
Й  ще!  Що  над  землею  нетутешній  щем!..
Піду  —  нагадуватиме
про  Весну  вічну  кожна  гірка!
І  —«Боже,  де  я?»
«Боже,  де  я?»
А  хтось  запізниться  заплакать
                               й  стане  —  згірклим...

Та  обіч  нього  проростатимуть  камелії...

Сину,  роби  щось  —  і  зі  мною
й,  може,  з  Нею.
09.07.2005

Бог  не  робить  випадкове  або  що  непотрібне.  Новизна  вся  ця  —  смирення  Бога-Слова  і,  майбуть,    смирення  наше  перед  Ним:  художні  відкриття,  ікономія.
Чи  нагадувати?  —  Він  неспівмірно  більший...
Гряде  велика  подійність.
Потрібні  серця  чисті.

Щоб  вам  пришвидшитись  —  бачте:  якщо  поет  вроджені  таланти,  дари  і  велику  силу  духу  зберігатиме,  розвива-тиме,  художні  образи  отримуватиме  не  з  уяви,  а  з  глибо-кого  серця,  всі  в  зрілості  його  і  своїй  матимуть  іще  різкішу  відмінність  в  усім.
Ви  матимете  досвід,  з  ним  пов’язаний,  вчені  проекстра-полюють.
Слова  його  незвичні,  духом  розкішні  й  ріжучі  безумовністю  й  гостротою,  властивою  для  святих...  Ви  попередже-ні:  справа  вся  не  в  авторові  в  плоті...  «страшний  і  для  народів,  страшний  і  для  царів».  Вистачить  вам  цілих  Небес.

       День  увінчаний
                               Пренепорочній
                               з  любов’ю  присвячується

Ти  красива  —
як  стрижі  —  у
віражі!  —
Щоби  очі  не  змигнули
краще  не  кажіть

Так  і  кинулась
з  порога  —
свіжість
вмита  —
і  поля
і  грунтові  дороги
й  радість  літа
20.06.2016

Бо  Ісус  Христос,  втілившись  в  Вифлеємі  не  тільки  в  плоть,  а  й  в  земний  час  —  будучи  Вічністю  —  зробив  великий  Вибух.  Ним  Він  переобразив  світ  весь.  Бог  підняв  Ним  світ,  наблизив  до  Небес.
Нічого  іншого  не  творить  поет.  Він  художніми  образами,  втілюючи  вічне  в  часове  (!),  вибухово  підриває  все  і,  зі  старих  світських  культур  звільнюючи  серця,  переображує  художніми  творами  весь  світ  —  ставлячи  усе  і  всіх  перед  Богом,  Ісусом  Христом!  На  задники  падають  всі  зі  всім,  —  а  хіба  можна  так  творити  вибухом?
Не  хвилюйтесь,  ви  живете  у  Вибухові,  і  буде  так,  як  хоче  Бог.
Ліпше,  отже,  поету  зачатися  у  чистому  місці,  бо  початок  важливий  в  чистоті,  і  народитися  в  місці  досить  чистім,  народитись  поетом.
 
*      *      *
1
Але  от  жив  він
на  Горі
І  зорі  —  зорі
                     в  ятері…

І  час  горів.
І  він  горів.
І  час  згорів…

І  то  нічний
його  налов
Струшував  зоряний
пилок

А  із  глибин
сердечний  лов
Більше  такого
не  було

І  похитнулись
якорі
І  осяялось
                 угорі

2
І  простягнулась
у  віках
Благословляюча
рука
11.09.2013

І  не-мати-не-знати  нічого  земного,  яке  протилежне  небесному,  навпаки,  мати  вже  силу  духу.  Буде  стремління  в  Небо,  і  слова  будуть  огненні,  як  в  стихійного  вогню.
І  розвиватися  спокійно  і  поступово  належним  чином.
Як  Ісус  Христос  в  дитинстві  розвивався.
Шиллер,  а  в  Україні  Всеволод  Нестайко  (ось  же  —  Всеволод!),  світліючи,  світлом  підготовлять  ранню  закоханість  світлу-світлу,  дитинну.  Є  Боже  явлення  (теофанія!)  в  поетові,  в  люблячім  серці!
З  дитинства  —  недоторканність  земним!
Спочатку  при  написанні  поезій  натхнення  є  опосередковане,  у  м’якості  муз  природних...
Із  затиханням  кохання  народжуються  пісні  і  поезії  вже  з  душі,  знає  Бог  чому,  в  родових  муках.
На  початку  пишуть  недосконало,  але  дуже  багато.  Душа  ж  горить!
Писання  корисне  для  душі  молодого  поета!  Не  гасіть  ні  себе,  ані  поетів  інших.
Далі  пишуть  сильніше,  проте  мало.  Мужніння.  Світла  печаль  за  теофанією.
І  тільки  значно  пізніше,  дозрівши  духом  і  цілісністю,  пишуть  сильно  і  багато  поезії...

Дяка  Ісусу  Христу,  я  жив  дитинством,  але  в  церкві  теж  був...  Як  багато  значить  світла  ласка  й  любов.  І  сонячна  ласка,  і  лагідна  південна  природа,  вчасне  відведення  на  Божу  службу  до  розташованої  поблизу  церкви,  дитинство  щасливе  й  освітлене...  і  зерна  посіяні  в  чисту  душу  дитини  —  це  найвагомішим  є  для  життя!
Мабуть,  так  ще  з  композиторами  є.
Чисте  і  лагідне  дитинство,  враження  дитинства  —  найвагоміші.
Як  дрова  сухі  ліпше  горять,  так  виявлена  схильність  душі  і  різні  таланти  горять  ліпше  у  відповідній  атмосфері,  творчій,  добрій  і  пронизаній  променями  світла  Божого...
Потрібна  рівновага  розуму  і  серця.  І  педагогічно  правильно  не  засушувати  серце  розвитком  знань  освітянських,  навпаки,  розвивати  спочатку  серце  з  раннього  дитинства!..
Чуйність,  виховання  співстраждання  в  бідах  й  до  матеріально  бідних,  любов  і  розкриття  краси  у  любові,  шляхетність  і  чесність,  підтримування  незіпсованих  боків  харак-теру,  подання  світлих  перспектив  для  людей  з  добрим,  вихованим  серцем,  радість  як  результат  освітління  серця,  радість  нізвідки  —  від  чистоти...  радість  буття.
Божий  дар  —  буття,  життя  з  чистим  серцем  —  радість  постійна...  присутність  Духу  Святого...
Коли  розум  в  серці,  то  і  думайте  в  глибині  серця.  «Думайте  серцем»  —  кажуть  в  народі,  бо  й  живуть  цим,  народним  серцем,  надійним.  Серце  без  розуму  сліпе,  а  розум  без  серця  немічний.

З  дитинства  мав  однаково  сильно  діючі  ліву  і  праву  півкулі.  Це  виняток,  має  бути  сильнішою  одна...  Усяка  пере-вага  з  винятковістю  подає  великі  можливості.  Мабуть,  рука  Божа:  в  школі  учитель  фізики  Петяншин  Дмитро  Петрович  факультативно  давав  концентрованість  інтуї-тивного  розуму  в  фізичих  задачах  значно  більшу,  ніж  ми,  вибрані  учні,  могли  вмістити;  навіть  спочатку  й  не  припускали,  що  таке  може  бути...  Ми  тижнями  сконцентро-вувались,  щоб  розв’язок  знайти,  –  вчитель  не  знав  розв’язку!
Зате  в  студенські  літа  я  сягав  неземної  сконцентрованості  цільного  розуму:  доїв  поеми  з  Неба,  як  з  корови:  одна  поема  небесна  —  за  один  рік!  Корова  –  ще  та:  інколи  найкращі  образи  художні  відбирали  при  спусканні  вниз,  мов  би  —  те  передчасне,  чи  не  годний  отаке  мати...  тобто,  будь  собі!  Не  міг  згадати  —  що  ніс  до  землі.
Згадав,  що  всі  мене  з  неба  стягували,і  все  життя  так,  –  ясно,  що  і  всі  в  Божій  руці...

Кажуть:  збудувати  внутрішню  людину,  нею  й  вирішити  творчі  свої  вибраності,  та  й  відбутись  в  соціумі,  завдання  повирішувати  на  землі.  Кажуть  те  правильно.
Ще  в  яслах    було  не  по  собі    мені  в  дитячих  колективах,  міг  сидіти  на  штакетнику  –  дивитись  на  дорогу!  Сконцентровуватись.
Дух  сильний  мав,  свободи  тільки  хотілося!  Можливо,  якісь  питання  на  небі  і  на  землі  вирішувались  за  мої  данності  від  Бога...  Ісус  Христос  спочатку  був  спеленутий  і  в  ясла  покладений.  Сконцентрованість  розуму  —  єдине,  що  прагнуть  монахи...

Дух  єднав  в  мені  фізика  і  лірика.  Це  потрібне  тепер?
Тоді  –  так  само.

Головне  —  не  гасити  таланти,  а  всі  сили,  дари  і  таланти  спрямовувати  до  однієї  справи  служіння  Богу.  Бо  й  зараз  можуть,  щоб  «на  всю  ввімкненість  всіх  сил».
Довіряю  Богу:  посилав  мені  кохання,  так  щоразу  оживає  поет,  «хто  не  любить,  той  і  не  живе!»
Ум  був  на  висоті,  земних  помислів  не  утворював  і  ніщо  земне  мене  не  вампірізувало,  бо  не  сягало!  Цілий  день  в  поезії  міг  знаходитися,  їсти  не  хотів,  —  з  ким  тут  порадишся?  Духом  висот  я  жив.  Дяка  Божій  Матері.  З  молодших  класів  школи  —  курірувала  мене.  Сам  св.  Миколай  –  натякнув!

В  1990  році  —  така  любов  до  Любові  Калєнської!!  Слово  перетрушувало  світобудови.  Після  цього  подав  мені  Бог  небесного  генія.  Дяка  Матері  Божій!
Так,  я  любив  сильно  і  недосконало  св.  вмц  Варвару,  написав  Акафіст  Медовий,  і  не  тільки.  Вона  втримала  від  загибелі  мене  і  напоумила!!

Але  і  це  не  завершення.  Я  любив  Матір  Божу,  любов  Її  така  повна,  що  навіть  святі  не  відають,  і  не  скажуть...

«Чим  більша  любов,  тим  більше  страждань  душі;
чим  повніша  любов,  тим  повніше  пізнання;
чим  гарячіша  любов,  тим  полум’яніша  молитва;
чим  досконаліша  любов,  тим  святіше  життя.»
(св..  Силуан  Афонський)

                               Смута
(з  правди  святителя  Афанасія
Великого  —  бійця  Христового)

А  жовчність  була  жовта!!  Дика.
За  ним  і  цар  ганявся,  і  владики,  —
Всіх  ж  аріани!  А  він  їх  вражає!
Святого  Афанасія-єпископа
світ  знає:
і  він  —  втікає…

це:  вже  й  від  друзів  утікає…
…Куди  ж  це  —  я  —  втечу??
Де  із  землі  не  виклубляться  змії  —
вчепити  й  здати  палачу?

От  я  —  орел  —я    вже  —
лечу…
Аж  —  золото!!!  —
Але  це  дивне  золото  —  з  плачу…

В  Нім  серцем  стану  —
що  там  аріани…
Сльози  самі  з  очей
течуть…

Бо  —  серце  Царське…  стріло…

Судіть:
В  пустелі  якби  стрів  хто
адаманта  в  паранджі,
В  оазі,
де  в  ній,  в  Любові,  —
все  є  —  як  згущене,  усі  Божі  дари,
й  усі  таланти,  і  все  зразу,
земне  ж  —  позаду,  каліч,
холодні  скалки,  міражі…

 (Вас  доганяли  —  як  виявилось!  —
міражі!..)

Судіть:
якби  з  вами  те  трапилось  —
то  що  б  оце  казали?
Таж  кажіть!!

…Шість  років  йому  ноги  мила  —
александрієчка!  красива!  молода!..
Ховала.  У  такої  —  не  шукали…
Бог  подав.
Йому  так  —  Бог  все  підказав…
Бач,  браття…  а  це  де  ваша  сльоза?..
Стій,  братіє!  а  де  ваша  сльоза!
…Мене  ж  ввібрало  й  приховало
Маріїне  і  Бога  серце!
28.07.2006

Я,  як  поет,  десь  скорочував:  чим  вогненніша  любов,  тим  більше  блаженство!  Просіть  про  дар  розпізнавання  духів,  не  тільки  тому,  що  є  вогненні  лукаві  духи,  але  тому,  що  нема  культури  без  розпізнавання…  і  відбору  ліпшого,  що  від  Бога…

Блаженство  —  це  Богородиця,  я  знаю,  і  коли  б  подавала  більше,  я  б  згорів  би,  або  не  витримав  би.
Я  міг  бути  тоді  в  Її  любові,  тільки  плакати  і  плакати,  та  нічого  вже  й  не  хотілось  писати...чи  не  моглось...  чи  те  і  друге.
Єднання  з  Богом  в  молитві  дає  лад,  Бог  спасає  завжди.
І  любов  до  Ісуса  Христа,  дозрівши,  вийшла  вперед.

           Сонячний  вітер

Церква  не  встигне  і  ахнути!
Розчахнуте!
Моє  сердечко  розчахнуте!
Вітер  любові!  —
великая  сила
за  те,  що  Ти  вітер
вільно  любила...

Люби!  —
полюби
вільний  вітер  у  полі
бо  вільне  кохання  —
щасливая  доля!

Та  й  слід  хоч
за  вітром  полюбиш
то  все  збережеш
і  ні  що  не  загубиш

Бо  щічок  Твоїх
вільний  вітер
торкався
любив  і  любив
і  до  мене
дістався!

Не  губить,
не  згубить  любов
сильне  сонце  недільне!
Усе  збереже  —
вільне!
світові  —
як  божевільне!..

Розчахнутим  —  вітер  такий
поводир
в  полі  чистім
Лиш  вітер,  що  сяє  —  відкритий,
святий,  —  урочистий!!

І  сльози  як  зорі  —
він  сяючи  витер
І  сльози  і  зорі  і  сяючий
                               вітер!!!
11.05.2016

Спитають:  є  такий  занебесний  розвиток?
Все  є  в  книгах,  я  кажу,  що  вони  найбільш  Богородичні,  Богоматір  сказала,  не  повторює:  їх  автором  є  Божа  Любов.
Є  помилка  в  людях:  вони  вважають  —  для  того  вони  тут,  щоб  жити.

А  насправді  —  лиш  для  Богоспілкування,  тут  брати  участь  в  житті  Святої  Тройці.
Є  буття  в  книгах  більше  за  людське  і  Великий  досвід  .
Хто  вмістить  це?
Христова  Церква!!

4.  Створення  нових  смислів    в  Христовій  Церкві

Як  навчений  Богом,  вважаю,  що  оригінальність  мислен-ня  і  його  спонтанність,  знання  життя  і  світоглядів,  світо-почувань  різних  народів  і  культур  світу  потрібні  поету,  як  були  потрібні  св.  Василію  Великому  і  св.  Григорію  Бого-слову  –  як  підготовчі  речі  –  для  повнішого    і  точнішого  виконання  місії  в  служінні  Христу.  Лише  в  Церкві  мо-жуть  з’явитися  навички  богослівського  розуміння  речей.  Є  багато  таїн,  яких  навчає  лише  благодать  Духа  Святого.  Є  такі  речі  ,  які  робить  тільки  Бог.
Впродовж  історії  Церкви  нові  смисли  Ісус  Христос  ство-рював  через  одного  або  кількох  чернеців.

Власть  Максима  в  Умі

Максимові  святому  —  і  всім  християнам,
які,  бувши  в  Церкві,  йшли  і  ще  йтимуть
найважливішим  шляхом
багатостраждального  Йова  —
присвячується…
(нехай  непрацюючий  тут  —  не  їсть…)

Біда  пливла  —  всезагальність!
Все  змелось.  Не  було  ще  й  вокзалів.
Ви  чули,  що  Імператор  сказали??
Всі  знаєте?  —
що  й  низина  патріархів  сказала?..
І  —  Максим!..  розібравсь
доскональніш.
Рухались  земні  тіні.
Бог  —  був.  Рухались  —  на  базальтах!
—  Максиме,  визнаний  Другим!
після  мене,  Іраклія!  бога  в  плоті!
найрозумнішим…
Максиме,  секретарю!  благоволив  тобі  —
заглянуть
в  небесні  і  божественноумнії
ніші!..
Спокійніше…
Я,
в  августійшому
літі…
Що  Православ’я?  Ми  —  світила  і  зорі,  —
і  скільки  на  тебе  голітів…
Один  вперся?!  —  І  —  як!  —
ти  один  не  приймеш  Монофелітство??
Ха,  ха!!  Смішно.  Що  ж  далі?
Єдина  єсть  власть:  в  Бозі  ум…
Максим  розумів  доскональніше!!
(З  повагою  до  керівників  нинішніх  —
на  рівень  дохідливіший
перекладаю:)
—  Пішли  ви  всі,  патріархи,  —  дуже
середньо-земні,  —
пішли  ви  всі  президенти!  —  В  НАХИЛ!!
І  Максим-сповідник  —  переплив
річку  перед  палацом  —
і  постригся  в  монахи…
І,  чую,  купа  патріархів  засовалась:
Божественний  Ум!  Смаленим  запахло!..
(тьху!  політичним  муленням  спахло…)
Спокійно,  породи…
Спокійно,  базальти…
Спокійно,  міжконфесійні  байбарки,
треба  правдоказати…
Спокійно,  століть  прийдешніх  піднебесні  собаки…
Максим!  —  Богом  має  захист:
неглупі  до  Нього  і  притяглись…
Живобожі  слова  де  взялись!
Один!  став  перемагать  патріархів…
та  і  світських!..і  всіх,  іже  архи…
Та  й  що  світу  монархи?!
З  Церкви  —  у  Православ’я  перебігали!  —
оп(?)  —  засмиканії  ієрархи…
якісь  вічнії  піри...  оп?  —  оп?
у  Нечувану  тут  Науку!
Ха!  —  схопили  за  руку  папу  Мартина!  —  перебігав  —
Божий  чоловік!  —  єретики  темні:
одрізали  руку!!
Папі!  —  одрізано  руку…
Спокійно,  міжцерковні  півбайки…
Спокійно,  будучнії  собаки…
Спокійно,  міжнародні  атаки…
Папі  —святому  Павлу  Другому  —що?
дано  в  Москву  запрошення  —?  —
нащо  Папі  правду  нести  було…
ще  й  правду  казати!..
Спокійно,  базальти…
Спокійно,  ігрові  поля…  гравці  Поля…
диявол  не  любить  нас,  він  в  вас…
і  наскрізну  правду  сказати…
Дайте  ж  мені,  стражденному,  донести
Христову  Науку!  —  Ви,  фюрери!!..
Божі  ми  люди  —  всім,  значить,  руку…
Схопили  Максима!  —  божа  людина  —
одрізано  руку…
Щоб  не  пописував!..
сице  —  живоруку  не  пропагував...
бо  язиком  ще  проповідував…
Скільки  їх  катували!!—Православ’я
перемагало!
Скільки  їх  —  не  втомлюю?  —
викликали!!  Все  всередині  поодбивали…
Православ’я  перемагало!!
Не  могли  найти  зрілу  муку!..
Писали,  бо  мали  ліві  руки!
Треба  б  —  і  ці  руки?..
Що  ж!  як  тяга  до  слова  —
і  до  Христа  така!
Схопили  Максима  —Божа  людина  —
й  нема  язика!
Схопили  Мартина  —  Божа  дитина  —
і  —  німий  у  віках…  Папа  —  без  язика…
І  —  Папи
не  стало…
А  Православ’я  —  тільки  тому
перемагало!!!
тільки  тому  перемагало
пітьму  й  перемагало…
Німий!..  без’язикість  в  Максима…
Світ  —  полова…  і  Поле  —  полова!
Невіруюче  в  Христа  Живого  начальництво  й  правдиві  левіти!  —
вічно  лякаються  живого  пророка  слова…
Фюреро-царів  !
Однопарт-першосекретаризму!!
не  любові  й  слова  з  Любові...
Німі!  нема  вини…  я  не  проповідував  —
завжди  Христа  —  Живим  пропагував:
тільки  апостольські  слова…
Пророчі  слова!
Бо  —  Христове  начало:
тому  Православ’я  (тоді)  перемагало…
Умучили  Максима!..  Кінець...
то  і  всяк  за  Христа  постражда!
максимально  Максим  прикурити  дав…
Що  ж  далі?
А  Бог  те  —  зна:
з  усім  в  Богові  розбиратися  доскональніш…
3.02.2007,  пам’ять  св.  Максима-сповідника

Особливість  православної  духовності,  як  стверджує  тео-лог  Ольга  Седакова,  для  мирян  така:  богослів’я  тут  більше  всього  відомо  в  формі  поезії  (  і  в  формі  пластич-них  образів:  «  богослів’я  в  барвах»),  не  в  формі  трактатів  чи  підручників.  Після  П.Флоренського  пройшло  майже  сто  років,  а  він  Леонардо  да  Вінчі  в  самоусвідомленнях  Церкви  Христа.  Седакова  розвиває  синтез  мистецтв  –  поезію  Христової  Церкви.
І  ніхто  не  зможе  заперечити  перевіреним  Богом  людям,  коли  вони  вслід  за  глибоким  зосередженням  ума  в  мо-литві  свідчитимуть  про  все  –  з  відкритих  їм  Богом  гли-бин:  викликані  Богом  і  дані  Духом  Святим  образи  в  по-езії  –  більш  літургійнотворча  поезія  одягає  наскрізними  богослівськими  смислами,  так  що  звучить  навіть  не  якийсь  ряд,  а  континіум  правічних  церковних  смислів  і  значень.  І  Христос-Слово  в  центрі  будівництва,  ікономії  Його.
Висока  чи  літургійна  поезія  неминуче  приносить  світло  в  силу  постійного  зосередження  ума  поета  на  Богові-Світлові!
І  така  ж  справа  з  іконописцями,  що  перебувають  в  світлі,  з  райськими  чи  білярайськими  композиторами,  співака-ми  і  співачками,  навіть  з  духовними  живописцями,  яких  за  найсильніший  вплив  зображень  на  народ  диявол  ста-рається  найбільш  унеможливити.
Хіба  можна  сказати,  що  культура,  богослів’я  з  хреста,  врешті  самоусвідомлення  тіла  Христового  залишаться  такими,  якими  були  до  поета?  Ви  з  радістю  підтвердите  промисел:  що  слово  повинно  було  дозріти  не  лише  в  мені,  а  й  навкруги:  у  внутрішньому  і  зовнішньому.
Бо  ніщо  в  Бозі  не  зупиняється:  в  світлі  настає  споглядан-ня  все  більше,  а  діяння  менше;  і  в  музиці  Божій  в  повноті  звучання  ні  на  Небесах,  ні  на  землі  нема  дрібниць  –  все  слухає  Бога.  Так  Богом  створено:  з’ява  нових  смислів  бу-де,  та  лиш  через  тих  поетів,  які  неухильно  уподібнюють-ся  Богу,  йдуть  в  Волі  Божій.  Справа  не  зовсім  в  подвигах!  Подається  значиме  й  смислове  –  лиш  за  послух!!..

5.Міра  світла  в  вірах  світу

В  основі  передання  Східної  Церкви  лежить  догмат  Святої  Тройці.
Коли  розум  очищений,  заспокоєний  і  заведений  в  глибо-ке  серце  внутрішньої  людини,  Бог  з’єднує  його  з  серцем,  утворюючи  ніби  аналог  органу  світу  надмисленного  і  духовного;  а  після  умудряння  і  вдосконалення  його  бла-годаттю,  поет  навчається  бачити-сприймати  художні  образи,  які  подає  Бог,  бачити  завдяки  Духу  Святому  ду-ховними  очима  серця...
Божа  Мати  своїми  молитвами  сприяє  внутрішньому  ходу  і  з’яві  шляху  з  любові,  шляху,  якого  тільки-що  небуло!..
Ви  бачите  зараз,  що  ви  раніше  ніби  й  знали:  на  відміну  від  релігієзнавців  і  філософів  поет  сягає  ідеалу  завжди,  бо  вони  –  по-земному  і  від  земного.
Бог  хоче,  щоб  християнські  поети  свідчили  про  христи-янських  поетів.Щонайменше  в  цім  вбачається  християн-ська  допомога  поетові-християнинові.Ти  допоміг  іншому  –  Христос  допоможе  віднайти  дальший  шлях  тобі.
Найперше  свідчу  про  велику  християнську  поетесу  і  по-движницю,  доктора  теологічних  наук  Ольгу  Седакову.  Розумова  сила  Ольги  Седакової  воістину  павлівської  по-туги,  про  що  раніше  свідчили  найкращі  християнські  розуми  в  Росії.
Росією  вона  не  запитується,  вона  понад  Росією,  дорога  її  трансцендентної  поезії  –  світова,  і  в  Слові  нескінченна.  Чесна  Ольга  Седакова,  при  всіх  царях.  Тому  вони  її  не  слухали  і  не  збираються.
Ліна  Костенко,  всесвітньої  величини  християнська  по-етеса,  можна  її  не  відрекомендовувати...  І  тому  її  теж  не  слухали.  Просвітлена  гармонія  поетеси  Ліни  Костенко  забезпечена  усією  її  більш  ніж  каторжною  роботою,  її  небесним  життям  у  слові,  в  слові  з  розріджених  висот,  проникаючим  всесвіт,  а  тут  на  землі  –  спалюючим,  бо  слова  не  витримують.
Василь  Герасим’юк  –  великий  християнський  поет,  смі-ливо  витворюючий  вихід  з  антиномії  чи  не  найбільших  суперечливих  сил  –  автентичності  різких  сил  природи  гуцулів  і  автентичної  євангелізації  у  сповіді  –  перед  ли-цем  Христа.  Він  має  шлях.
Майданович  Тетяна  –  дивовижна  християнська  поетеса  кришталевої  роси  в  серці,  і  з  роси  Духа  –  такого  ж  слова:  небувалої  кришталевості!  Про  кого  свідчили  ще  отак?  –  Її  книги  –  це  «катехізис  православної  віри  в  художніх  словах»,  так  промовив  про  неї  один  священник.  А  ось  Тетяна  Майданович  про  джерело  сліз  духовних  із  глибо-кого  серця:

«...Живлющі  сльози  гасять  лютий  гнів,
Бо  вищі  і  за  правду,  й  за  неправду,
Сильніші  і  за  вірність,  і  за  зраду,
Мудріші  за  підступність  ворогів.

Усе  нас  очищає  від  гріхів,
Все  може  послужити  для  спасіння!
Це  Задум  Божий,  це  любов-терпіння,
Щоб  жар  життя  повік  не  відгорів...»

Микола  Воробйов  –  великий  білярайський  поет,  і  світло  художніх  образів,  які  він  приносить,  –  безмежне,  транс-цендентне,  він  улюбленець  Богоматері,  що  і  сказано  мені  Нею.
І  на  цьому  зупинюсь,  не  все  знати  мені.
Всі  ці  поети  –  з  православної  конфесії  Східної  Церкви.  Найсуттєвіше  те,  що  православне  передання  за-знало  найменших  деформацій  у  світі.  Про  це  засві-дчено  і  історією  сходження  Благодатного  Вогню.  Право-славна  традиція  опирається  не  на  Гетсиманську  ніч  в  скорботах,  як  передання  Західної  Церкви,  вона  опира-ється  на  Фаворське  світло  (!):  згідно  догмата  Східної  Це-ркви  ці  поети  отримують  найсвітліше  натхнення.  Розум  людини,  як  те  знають  містики-богослови,  найбільш  пе-ремінюється  від  засвоєння  догмату,  до  речі  –  як  і  від  за-своєння  в  постах  того,  що  принесено  Ісусом  Христом  і  Духом  Святим.
Справа  Святої  Трійці  –  в  засвоєнні  данного  Нею,  аби  брати  участь  в  справах  Святої  Тройці.
Християнство  –  прообраз  Святої  Трійці,  воно  –  в  уподіб-ненні  життю  Святої  Трійці.  Бо  в  Ісусі  Христі  благодать  Святого  Духа  розкриває  через  зготовані  нею  розуми  по-етів  –  таїни  Святої  Тройці  і  сотворіння.  Ці  поети  можуть  побільшувати  таке  розкриття!!

Не  хочу  мати  на  землі,
Ані  на  небі  кращої  отчизни,
Як  Його  серце,
бо  тут  все  –  приблизність:
І  слуги,  і  раби,  і  королі,  і  плюралі...
Встаньмо,  Син  спас  мене:
Та  і  не  дав,  щоб  дух  змалів!..
Возстаньмо:  гляньмо  кожен  сам  на  себе...
Хіба  надбання  межиріч,
і  ятерів,  гостюг  і  берегів,
де  вмре  ще  й  Божа  річ  –
внесуть  на  Небо?
Якими,  кровопивці  хто,
заявитесь  –  нетребні...
Коли  –  Ріка  любові  –  Діва,  Її  Син
і  я...  одну  красу  й  любов!
одну  красу  й  любов
зносять  поети  з  Неба!..
А  як  –  Краса?..  та  слід  кровавить
Точність!  Потрібен  дух...
Здай  кров,  як  ти  такий.
«Дай  духа!»
«А  здай  кров!»  і  ції  –
сточки...
«Дай  духа!»
«І  яка  потрібна  точність?»
«То  в  Небо  пустите?»
«Та  в  Неї  не  «платочки»...
і  ти,  такий...»
«Долу,    т  е,–
опустять?»  І  –  і  –  і  –  точка!  а-а!
І  точка  –  й  промінь  –  звідки
точність:
Про  неї  чули  співаки  (!..)
Та  спрага  гірня  не  мине:
Сидиш  і  слухаєш  прекраснії  дурниці...
А...
разом  всі  –  їли  небесні  полуниці...
А...
вдосконалювать  –  чомусь  завжди  мене!
Небесно  їли,  і  так  треба!..
Красо  душевних  протиріч,
Може  –  на  писках  ягоду  тиснути  треба?..
Що  на  обличчях?  що  –  з  облич??

Бога  називають  Творце-Поетом.  Так  оспівують  Його  гре-цькі  церкви:  Поет  неба  і  землі!  Вічні  тільки  любов  і  поезія!
І  цими  поетами  сказано:  поезія  –  вічний  ніби  «елемент»,  він  пронизує  космос  з  вічності,  і  кожен  час,  і  кожне  місце,  й  всі  події,  все-все.  Подібно  до  того,  як  беруть  аналізи  на  наявність  в  людській  крові  складової  якоїсь  і  визначають  відсоток  її  в  крові,  нехай  визначають  «відсоток  поезії»  в  будь-чому...
Милістю  Божою  поет  щоразу  зцілює  у  небувале  художнє  ціле.  Як?  Приносячи  художнє  відкриття,  небувалими  художніми  образами  з  невідомого.  Тобто,  він  на  місці  свого  служіння  робить  художній  жест.  Звершує  з  Богом  невідоме  до  цих  пір,  відмінне  від  всього  попереднього  рішення,  дуже  важливе.  Божа  Матір  звеліла  не  виставляти  на  передній  план  навіть  пророцтва,  бо  вони,  відбувшись,  застаріються,  а  художні  рішення,  художні  жести  вічністю  пахнуть,  Божим  ароматом,  –  вічність  просвічує  крізь  художні  жести,  тут  формо-змісти!
Люди  хочуть  відкриття  світла!  В  цих  поетах  воно  відбувається!!!

Небувалого  в  антиномічності  Божественного  Павла  тому  і  називає  поетом  Вічності  отець  Софроній,  учень  св  Силуана  Афонського,  засновник  небувалого  монастиря  у  Великобританії.

Син  Божий  Ісус  Христос  Любов’ю  Своєю  всіх  наближує  до  Себе,  Центру,  Поета  всього,  що  на  Небі  і  на  землі.  Спасіння  –  це  вічне  життя  в  Ньому  і  з  Ним.
Можна  здогадатися  з  цього,  що  в  Христовій  Церкві  з  її  догматичністю  колективної  свідомості  і  відбувається  єднання  з  особистісною  творчістю  поета  (містика-богослова)  –  поєднання  на  благо  їм  взаємозалежне  і  взаємотворче.  Тут  саме  в  цій  взаємоєдності  традиція  і  новизна  відкриттів  антиномічно  розвиваються,  подаючи  шлях  для  спасіння  в  умовах,  що  змінюються.  Іншими  словами  –  вони  перебувають  в  діалектичному  розвиткові.

О,  виходить,  як  глянути  –  я  вже  на  шляхах
далеких  і  високих  водночас!
Не  чекай  помочей  від  когось.
А  Він,  наближуючи  момент,
притискує
мене
явно  натякає,
що  витисне  Він  із...
(попустити  треба...)
із  мене  схоже  і  зміст  –
і  форму...
в  цій  Величі  туманній!
Так  і  я  ж  –
за  представимість  цілого!!
Ні,  я  доб’юсь,  Боже!
представимості  художньо-цілого!!
Блискавичні  удари  –  удари  неповторні!
Так  підігрів,  божу  атмосферу,
то  хто  тепер,  Боже,  пригорне?
пригорне  Тебе  при  цілому?..
при  таких  палких  жилах...
О,  дозріва  оригінальне!
з-за  глибин  Його  з’являється  унікальність,–
або  можливість...
Дивиться  Бог  і  нею  пізнає
мене,  я  бачу  туманне  Його:
не  скажи:  величний  Божий  задум,
ніби  Промисел...
хто  це  скаже??
О,  я  справлюсь
з  непомірним  всього  найкраще,
але  не  станем  спини  латать:
тримайсь,  Боже,  бо  найкраще  –
спонтанний,
ні  Тобою  ні  мною  –
хрещусь  –  непередбачений  хід!!
і  справді  неймовірний  результат!..–
нехай  в  зглибних  хрящі  тріщать...
Гарячий!
трепетно
гарячий,  гарячий  звір  –
трепечучий  з  форм!!
то  Тобі,  Сину,  не  студіозуси  –
рветься!
пала!  рветься!
зараз  жахне  по  п’ятах,  на  землі,  Твоїх,  –
стане  Тобі  зовсім  не
до  віртуозності!..
А  мені  б  солодкого  колача!  –
скоро  буде  нам  –  як  в  себе
я  скрізь  вдома!
о  як  добре,  Боже,  невідоме...
сице  –  словом-з-духом  –
душа  моя  Тебе  велича!!
упразднися  тьмо  в  свіжих
й  нових  днях!
розрішітеся  підодіяльно  узники  на  ночах:
як  Марко
голий  од  Господа  утікав!

я  вас  напоюватиму  грудьми
мов  Марія
того  клірикового  –
що  зачах...
першозданну  життєпроникливу  велич  –
душе,  величай!
я  тобі  покажу,  життя  в’яле,
самоусвідомлення  художника  –
від  крутого  від  Христового  плеча!!
щоби  тілько  світ  святий  не  закричав!
вип’ємо,  Боже,  аби  це  мобільні  з’їли
(в  стиду)  з  пуза  задзвонили  довжникам...
Вип’єм  –  ми!,  Бог  ти  мій,  отже,
до  дна
мені  можливого!
вип’ємо
щоб  не  чіплялися  з  відомого...
Дух  –  й  черезжильно:
дух  у  жилах  і
по  жилах!!
Бач,  в  кутку  –  мов  щось  живе  –
заворушилось...

Внутрішній,  що  набухає,  жар-жар–
жар!!–  управ...
аби  більше  сих  не  набухав!
–  Кого  шукаєте?–
Ісус  в  добрі  пита:
і  то  се  так  –
по  той  бік,  й  сей  бік
творища,  щоразу...(!)
Й  Папи  мовчать  (?!)
це  й  папірці  мовчать.
Бо  –
блідолиці  дивляться  –
«торчат»...
храмові  «газди»
дивуються  оплавленим
тональністю
дитинною
частинам:
єдиною...
це  папірці  бо  винуваті
серця  порваті  й  неєдині:
«Оце  –  Людина!!»  –
розкрив  порив  добра
цей  крик  в  Пилатові!

Бо  жінка,  Клава,  трохи
цим  водила,
що  без  паперу,
у  грудині:
є  –  для  чогось  воно  є...
дано  непередбачливій  людині:
Чого  ж  не  бачать  ці  художньо-цілого?
Не  люблять  Христа.
От  би  сказав,  прийшов,  Син:
це  плавлене  й  оплавлене
сердечне  ціле  –
більше
аніж  в  папері  є...
Ціле  –  більше  суми  частин:
Як  так?
поет  Христа  єсть  двері:
любов  Сина,  Отця  і  Духа  –  на  всіх  більш!
Ціла  й  жива  –  Любов!!
та  любитесь  ви  понятійним,
і  віруєте  понятійним,
тож  мисль  вся  в  понятійність
і  опускаєтесь  в  постійність
сих  адських  антикрил...
Чого  б  Бог  за  любов  цю  кришку
не  відкрив!?
Та  всі  –  тікать  від  Данте,
справді  духовних  ієрархій...

Залюблення  моє  вражаюче  –  до  пекла  я
не  посадив
й  душі...

Бог-Син,  мабуть,  мене  любив.
Всі  без  страху  вже  нині?
Немає  страху  у  Христа  людині...
Вся  безхарактерність,
ця  безхребетність,  лжа  –
вам  не  до  крил,  –
самі  бо  те  зробили,  –
навчилися  Христа  реформувати.  (!)
А  що  захтіть  природі  –  вздоровитись:
відрегулюватись?
їй  захтіть  спастись?  Кого  ж  то  виріжуть??
Підтягую,  бо  розвіваються,  поли  плаща:
здасть,  не  здасть  екзамен  чиновник  і  єпископ?
Слів  нема,
як  остерігаюсь  Діву  засмутити!..
Диявол  за  Її  милість  і  надихання  мстить
і  більш  лютує,
як  загибель  свою  чує...

Вона  ж  стоїть  вище  над  колишнім  місцем  Денниці,
цього,  через  заздрість,  Вбивці...
Спаситель  і  Співспасительниця  спасають  нас  усіх.
Слава  їм.  І  любов  наша.  Амінь.
6.05.2009  –  свято  Юрія  Переможця

Як  явлення  Третьої  Особи  Тройці  в  П’  ятидесятницю,  Дух  Святий  розвиває  особистості  в  свободі  синів  Божих,  свобода  розкривається  в  їхній  творчості.
Але  досягнення  їхні  затверджує  службова  ієрархія  Хрис-тової  Церкви,  і  влада  їй  дана  тим  же  Духом  Святим,  через  подих  із  уст  Ісуса  Христа.  І  по  Ользі  Седаковій  це  видно.  Бо  вона  визнана  єпископом  Римським  –  святим  Іоаном  Павлом  Другим,  –  і  православним  єпископом  в  Мінську.  І  по  Ліні  Костенко  це  видно:  її  визнав  Ватикан.  Право-славні  менше  є  в  соціальному  служінні,  своїх  поетів  від  Бога  –  вони  не  слухають.

Найважливіше  –  не  виходити  поза  дві  оберігаючі  і  розвиваючі  руки  Отця,  Який  на  Небі:  Ісуса  Христа  і  Духа  Святого,  спасаючись  в  Христовім  тілі.  Бо  –  «дурна  безконечність»...

І  догматичність  свідомості,  що  сильно  впливає,  і  якомога  вища  чистота  розуму  в  серці,  і  живий  досвід  Богоспілкування  –  виникають  при  житті  в  Богові,  в  Церкві  Христо-вій.

В  митцях  Західної  Церкви  втрачена  пам'ять  раю,  білярайськості,  а  в  богословах  –  зміст  від  втрати  традиції  ісихазму  та  творчої  роботи  Ісусової  молитви  і  відновлення  в  ній  Ісусом  Христом  первозданної  краси  душі  при  постій-ній  пам’яті-любові…  Протестантизм  –  звільнення  до  розвитку  особистості  Духом  Святим.
Найяскравіший  приклад  живого  досвіду  в  Богові,  і  звільнення  –  і  принесення  незмірних  багатств  в  розвитку  традиції  –  Йоган  Себастьян  Бах  з  німецького  протестантизму,  найвищий  поет-композитор  духовної  і  райської  музики.  Благословляється  слухати  його  музику  в  строгі  пости.  Й.-С.  Бах  і  засміченність  –  поруч  не  живуть!!!
І  хто  з  християн  таке  припущення  висловить,  ніби  це  з  ним  відбулося  без  помочі  Подательниці  всіх  благ  –  Божої  Матері?!

Ісламізм,  який  вчить  про  спасіння  лише  душ,  чи  не  найбільшого  сягнув  у  перських  поетах-класиках  13-15  століть.  Це:  Фірдоусі,  Хаям,  Сааді,  Навої  (навіть  узбецькою  мовою  написав  одну  з  книг),  сердечно  палахкотючі  Рудакі,  Румі,  Нізамі,  Божественний  Хафіз...
Найбільше  опертя  вони  чинили  на  чуйну  людяність,  на  гідність  людини,  бачачи  перед  собою  підозрілу  практику    феодального  магометанства...  Хафіз  точно  знав  про  сина  Марії  Ісу  (Ісуса  Христа),  що  він  воскрешав  мертвих,  благодать  сприяла  йому  за  пожертвування  всім  ради  світла  небесної  поезії  вже  в  похилому  віці,  він  славив  її,  настільки  молодо  жив,  словом  славив  її,  що  майже  всі  думали,  що  він  пише  про  юну  дівчину  ...

*      *      *
Милістю  Божою  поет
зачувши  серцем  легкий  подих
гортанно  натяга  струну
й  бринить  розрішення  молитву,
рятуючи  непевнім  дню  налипле.

З  ласки  Божої  поете,
за  це  з  космічного  підлипу
ніхто  не  сотворить  милитву
тобі,
милістю  Божою  поете.
1989

Велика  віра  в  Ісуса  Христа,  Сина  Божого  –  повніша,  як  видно  жадаючим,  від  ісламу  і  юдейства.  Вона  має  принесену  Істиною  істину  щодо  майбутнього  воскресіння  в  духовних  тілах!!  З  живого  досвіду  життя  в  Богові  поети  відають,  яку  велику  перевагу  мають  при  збільшенні  світла  Божого  в  серцях  і  душах.  Тим  більше  –  при  великому  світлі  від  Святої  Трійці...
Воскресіння  в  духовних  тілах  –  майбутній  поворот  у  вірах  світу.
 Свідчу  лиш  те  –  що  Бог  дав!

Для  вас  ліпше  почути  це,  аніж  би  я  промовляв  про  душероздиральні  страждання  душ  і  духу  поетів  близьких  до  нас  19  і  20  століть  –  юдейських  (як  Целан),  і  з  мусульма-нів.  То  є  глухий  кут.  А  в  математиці  теж  існує    тупикова  функція!..

Крила  вересня
1

Одягнувшись  у  неба  шматок,
опустившись  на  крилах,
доторкнешся  землі,  –
обнімають  тебе.  –
худне  і  тане  твоє  друге  тіло.

2

Ранок.
І  солодко  діти  літають  у  сні
На  духові.  Сходить  Сонце.

3

Розліт  брів  –  політ  свободи.
Свободу  цілує  серце  поета.

4

Що  для  поета  –  осель  і  острогів  краса!
Що  йому  це!
Якщо  враз  роздягне  догола
взявши  душу  його  понесе
жарке  дихання  вічного  сяйного  ангела.
Що  йому  світу  порок!  –
Не  провалиться  світ  –
коли  чистій  душі  є
всього  як  десяток  літ.
1985

Аб

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2021


Що дає Христова Церква поету? (поезія, ч. 1, 2, продовження буде)

Що  дає  Христова  Церква  поету?
Поезія  в  трактаті

Найважче  першопрохідцеві.  Бог  повертається  несподіваним  боком,  щоразу  творить  відмінне.
Рівень  твору  все  вирішує,  та  ще  —  масштаб,  і  світ  –  втікає.

*      *      *
Отак  воно  з  першопрохідцями
буває
скакне    у  с  е    —
здивується
і  відповзає
та  й  дивиться...  —
й  аж  рот  не  закриває...
щелепу  ба  рукою  піднімає
не  закривається  ж!

І  от  до  вечора  так  ходить.
Але  про  щось  доходить
на  другий
день...
Щож?  —  дай  пісень!  —
жадно  очима  з  Небесами
хороводи  водить

але  є  я
перст  Божий
раніш  рубали  голови
всім  першим  до  колоди!..

1.  Рішучість  чи  сміливість  духу

Головне  для  поета  в  художній  образотворчості  —  сміливість  духу.

           Народження  Твоє

В  небо  вилом  —
оце  Твої  двері!
Зорі  —  й  вила,
солома  і  —  ери!
перші  вірні,  перша  вечеря,
вічна  зірка
всім  —
у  вічну  любов!

Вийшов  в  дім  —
і  вийняв  до  світу,
у  Любов  —
в  кому  неба  є  світло...
Бог-тектон
поверта
нас  в  любов.

Вільне  небо!  —
оце  Твої  двері!
Се  є  Ти:
Ти  —  і  вірні,  й  вечеря,
Ти  любов  там,
де  бідні  в  печері...
Ти  нас  виніс
в  небеснії  сфери,
бо  Твоя
ми  любов!!!

І  хто  скаже  хоча  б  щось  про  36  поетичних  книг  Ігоря  Степановича  Шевчука  —  із  сучасників?
Чому  не  кажуть  (крім  поета  Івана  Лужина  і  духовного  отця)?  Дух  несмілий  не  летить,  на  місці  тупцюється,  і  нічого  нема.  І  не  приносить  відкриттів  художніх  в  Ісусі  Христі.

Лелі  любові  —  крилам!
струменіти!
З  небесної  землі,  що  тут  є  —
легіт  —
Тіла  не  чуть  яко  небесні  діти!
Духом  щипати  струни  паралелям!..
Що  чомусь  легкі.

Благодать  же,  якщо  слабшає  намір  і  знижується  градус  любові,  перестає  працювати...

Така  любов
До  сфер  зростає.
Ніхто  її
Ще  не  чекає!
Звід  неба
і  Гора.
Така  є.

Аж  та  любов,
що  ув  Горі,
Ревнує  світ,
що  угорі!
Язик,  де  —  слово  —  просихає!

І  якщо  не  підтримана  вона  кілька  разів  —  Вогненність  Духа  залишає  і  не  повертається...
Яка  ваша  відповідальність?  Які  змісти  і  форми  можуть  вам  зустрітися?  А  Ігор  Шевчук  –

Архітектор  високих  форм
Небо
плаче
і  води
скачуть

Бо  що  не  ввійде  в  форми  –  чи  спасеться?  Що  не  сприйняте  –  не  зможе  обожитися.  Як  все  хоче  спастись!  І    допомагаєте?  Любов  маєте?  Входите  в  усе?

декор
але  плаче  Піноккіо...
Допоможе  —
і  зникне.
І  —  велике  здивоване  око!!

Головне  для  християнина  —  рішучість,  так  вважає  великий  святий  Серафим  Саровський.

І  хто  дуже
любить  Бога,
те  йому  згадає:
у  щілину  —  що  безкрайність  —
златого  вкидає.

Слід  миттєво  звільнити  волю  —  рішучістю  привести  в  дію  сміливість  духу  свого.  Якщо  за  кілька  секунд  не  по-долати  своєю  звільненою  волею  в  бік  Бога  ситуацію  при  утримуванні  вас  диявольською  волею,  Дух  Святий  вас  залишить,  бо  Він  не  насилує...

Як  хто  любить  Бога,
То  той  Йому
милий!
Ради  того  здійме  хвилю,
Парус  держить  силу!

2.  Здивування  появляється

Бог  подає  Духом  Святим  благодать  в  Церкві  —  смиренним...

Тільки  лиш  —
не  було!
Й  звідки  знаю?
Серця  Божі  роси
прилітають!..

Любляче,  мирне,  неагресивне  —  це  є  справжнє  християнство..

Чуєш  Божі  співи  птиці
чуєш
так,  як  ясновидець:
тільки  де  любов,
любов!

Отці  Церкви  ствердили,  що  християнство  в  самій  суті  є  наслідуванням  життя  Святої  Тройці.

Як  волошки  у  житі
очі  так  щоб  любити
в  синь  летіти!
Перші  птиці  і  діти
Райські  квіти!  тендітнії!
ясніти!  тремтіти!
Перші  птиці  і  діти
В  звук  вогніти!

В  основі  творчості  стоїть  здивування.

Ми  витікаєм,  а  —
не  промовляєм:
Дві  шаблі-блискавки,  і  —
простір  виправляють!

Ви  здивуєтесь!

Широко
і  широко
і  —  широ;ко  —
і  розлив  Бог  —
буття  золоте  Око
Прийшли  дощі  і  йдуть
і  пріч  відходять
от  дивляться  у  Око  —
Богу  годять
Списали  ниви  —
написали  звіт.

Милосердний  Ісус  Христос  подає  Своїм  вірним  —  особливо  початківцям  в  Церкві!

Не  помилка
дальніх  видців  —
ловиш  світло
в  кожній  шибці
Тільки  за  любов  —
любов!

Настільки  великі,  що  аж  дивовижні  ласки,    буде  від  чого  вам  здивуватись!

І  дощаник,  і  лелека
із  дощами  —
блиск  за  блиском
Мир  всім,  що  були  далекі
Мир  всім,  що  постали  —
близькі...

Бог  відкривається  несподівано  і  –  здивовує!

Любов!
Аж  в  серці  голос
роздавався  б!
Дай  руку!  —
і  схиливсь  Господь:
Люблю,
чого  засумнівався?

(продовження  буде:  ч.3  "Розвиток  таланту"  і  ін.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2021


Псалом 77



                       Всевладній  і  всеутримуючій
                       Святій  Тройці
                       з  любов’ю  присвячується


Терпляче  сонечко  —  ім’я
моє  сьогодні,
смиренний  в  Богові  —  до  всіх
                               прийду
                               народів
як  де  є  праведники  —
в  серці  радість  сходить!


Що  відбулось?
Відкритий  вид  від  Воскресіння...
Що  відбулось?
На  серці  розумове  є
проміння!
Що  відбулось?
Що  усвідомлення
та  —  просто  розуміння...
Що  значить?
о  обняло  б
о  протягнуло  б...
                               піднесло!
Те  може  лиш  Крило  —
                               й  вакуум  в  Сонячності


Господь!!
велить  мені  вставати
яскравитись
й  сліпити
і  лягати
і  ось  чи  побіжать
від  Ока  десь  попереду
і  в  тьму  будуть  втікати?
то  нелегальні
і  легальні,
їх  темні  делегати?
Що  знати?
Те  може  лиш  Крило  —
                               й  вакуум  в  Сонячності!!


і  боляче  ж
як  відпадати
у  мові  тіл...
о  як
Богом  сліпе  тілесне
                 годувати!
                         Ласкаво  атоми  ласкати...


04.05.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2021


І благоденственне життя!

                           Любові  Божої  Матері  —
                           чистим  серцем  присвячується


Слави  Твоєї
крила  летять...
Може  я  від  свого
окрилля  трохи  відтяв
тим  що  не  мовчки
тим  що  я  кажу
заради  проникливців  з  інших
                               художніх
                               звитяг


«Слави  Твоєї
крила  летять»
що  я
як  собака  це  вчув
благоденственне  є  вже  в  цім  світі
життя!  —


може  це  в  тих  що  вже  мовчать
я  буду  вам
як  Божая  Мати  нам
ручкою  тільки  махать
а  з  всіх  просто  валитиметься
каяття!!!


навіть  —
це  ж  не  треба
каторжно-легко  писать!
(це  майже  смішно)
воно  само  виходитиме  до  яв
і  не  має  значення  я
                               є
                               чи  нема!
Навіть  з  вашими  сумними  кусочками
                               хлібів-уяв
не  слід  більше  літургісать


Слави  Твоєї
крила  летять  —
Любов  Твоя  —
обійматиме  сама
на  більше  я  просто  не  годен
в  першій  половині  дня  —

сьогодні...

03.05.2021,
після  проповіді  митрополита  Епіфанія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2021


Художність праведна в суді своїм

Радійте,  діти!
цвітіте,  квіти,
Христос  є!  —
неможливо  нам  не  радіти
Радійте,  діти!
що  з  Словом  всім  стрітись!
Закрившись  від  Сонця  —
неможливо  не  посіріти...
закрившись  від  цього  слова  —
неможливо  щоб  не  зголодніти!


Хай  висвічуєм  солодко
в  нутрах  праведну  молодість!
а  закрийте  —  й  що  чути?
то  наведений  голод!..
то  наведено
п’ють  і  б’ються
в  півдиявольських  динамітах
ви  закрились  від  Сонця  —
й  неможливо  не  посіріти!
Й  це  не  зникнути  з  словом  —
як  з  Бог-Словом
зустрітись
Христос  воскрес!
й  неможливо  вам  посіріти!


художність  —  Словоцентрична
це  важко  урозуміти?
це  страшно  —  щоб  зрозуміти
вона  не  ламається
по  вас  вже  є  міти...
і  зцілення  міти


є  снасть  до-церковна
все  блеф
все  брехня
а  художність
вся  ніжністю  й  нігою
                       повна
то  тяга  до  Бога  —
бо  вся  зціленням  
переповнена

02.05.2021,
благодать  Божа,  перший  день  Пасхи,  
а  якими  всі  будете  завтра?..  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2021


Розпинання


       Поема  духовно-художня


                               Синові  Божому  Ісусу
                               і  Матері  Божій
                               з  любов’ю  присвячується


Пройшов  до  впевнення  Парусії
Христос  по  моїм  серці
раєм!  —
ось  я  не  стільки  вірою
а
знанням  знаю...


і  ось  аж  пружусь  я
це  від  сердечного  художнього  —  напору
у  ту  єдину  П’ятницю
й  на  більшу  пору...


Христос  страждав...
(як  є  в  мені  агресія  —
просіть  щоб  вже  мовчав)  а  як  страждав!!!!
(й  бийте  як  біси
щоб  мовчав)  й  всіх
                               врятував!!!


Є  нині  хід  аж  на  Голгофу
серед  своїх  людей-кишок
усякі  маски  ставши  масзатєйніками
                                   трохи
катів  і  їхніх  жертв
лиш  в  себе  влюблять
і  наїдання  і  подригування
зі  сміху
                     животами  трохи
неізреченно  зніма  шок


Так  кримінало-«істи»  з  римських  всіх  держав
велять  і  хворим  й  нерозумним(без  благодаті)  —
сусідів  всіх  завоювати
так  щоби  там  і  там  не  здогадалися  б
що  світ  покращити  —  із  себе  треба  починати...
Та  й  довгий  шлях
веде
лиш  на  Голгофу
всі  чують  —  із  кишок


не  розуміючи
ні  Бога  ні  кишок
і  наїдання
і  подригування
                               животами  —  трохи  —
і  іржання  і  вбивання
неізреченно  зніма  шок
(люди  скрізь  люди)
що  ж  хочете
в  тьмі  задоволення  отримують...


хто  з  інших  посміється
і  загубить  —
себе  лиш  і  загублять:
бо
тихо  Марс
чіпляється...
хто  он  ще  дико  любить...
Не  стало  римлян  і  імперії
і  всіх  —  не  стане...
то  не  для  цього  на  Голгофу
Христос  іде...
заради  звільнення  —  дітей,
й  жінок,
й  рабів,
усіх  —
від  їхніх  лиш  гріхів!..
Він  звільнить  серце
Любов  тиха
тихо  гляне...

30.04.2021,
розпинання  Христа

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2021


На саме листя темність ще не тисне…



*      *      *


                               Слову-Христу
                               і  Марії  Діві
                               в  Чистий  четвер  присвячується


На  саме  листя
темність  ще  не  тисне  —
невинність
райськість  й  золотистість  —
куди  дивитись?
де  очі  взять
на  це  дивитись?
невинна  внутрішня  лиш  —
                               золотистість


передпасхальні  лиця-лиця

чи  думають  що  будуть  жити  золоте
серце  цвіте  —  й  лице  цвіте
краса  передається  —  лиш  дивитись
любовію  дивитись
мов  серцем  древо  золоте
і  тільки  сподіваюся  на  те


яко  рослинці
в  золотім  пилку-любові  витись
мов  після  Пасхи
дивлячись  як  мені  дивитись


             як  Оком  так  дивитись?
             щоб  тут  —  в  повітрі  —
             райськість
             золотистість...

29.04.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2021


Щедре серце


Серце  щедре
і  лиш  зовнішньо  фіксоване
лиш  як
чисте  серце
серце  незіпсоване
і  озерцем  всі  дерева
роздаровані


як  цар  духу  —
в  тісноті  
не  скований...


хто  цар  духу?
мигцем  дії  не  повторює
крутиться  навколо  —  світ
й  всі  тут
актори:
як  би  їм
з  цілої
правди
поживиться
і  розполовинено  вже  не  крутиться?!

27.04.2021,  
Великий  вівторок

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2021


Совість


                 Ісусовому  серцю
                 присвячується

Ти  їх  любиш.  І  це  –
                         єрусалимляни!
Які  сплять  і  дивляться  –
                               сни!
Серце  будиш  –  піють
                               «Лазар!»,  «Осанна!!»
Зовсім  будиш  –  закричать!  –
                               «Розіпни!!!»

Ось  Христос!  От  в  кутку
                               прояснив!
Візьми  –  і  засни?
Совість  маєш?  І  злигався
                               з  релігією?
От  тепер  –  і  засни?!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2021


Узваром відпоять

           Узваром  відпоять


           Поема


                               Пресвятій  Трійці
                               з  Пресвятою  Богоматір’ю,
                               відкривши  рот,  присвячується


О  Вічність!
Збіг  є.
Вічність  жити  —
Тебе  любить,
Тебе  любити!!
В  високих  горах
є  і  вищий  дар
і  відпадає  нижчих  чар
це  гірній  гірним  —
октеарн


і  чую
і  розпізнаю
я  люблю  гори
громокиплячу  вищу  річ!


і  те  що  нижчому  говорить
хоч  нижче  і  шурує  піч  —
                               то  відпадає
і  клекотання  і  часів  узвар  —
о  дар
це  вищий  є  удар
о  Вічність!


Вічність  жити  —
Тебе  любить!
Тебе  любити  б!
все  вік  непевнеє  говорить
я  жив  у  горах!!  —
бо  чую  ж  все
це  жив  Тебе  у  горах
це  ради  Тебе


днями  не  вдома  нині  —
то  не  в  горі...
а  хвилі
ще  над  Тобою  щось  говорять?  —
                               недавно  вийшов  з  місць
                                                                         що  нижче
                                                                                       рівня
                                                                                     моря??


в  любові  жити  —
це  Тебе  любити!
тільки  —  Тебе  любити...
                               дарма  що  обломилось
                                                       мертвим  море
                               дарма  що  там  назвали
                                                       Мертвим  море
тому  така  Твоя
                               громокипляча  річ!


І  не  сказать  —  моя
                               грозокипляча  річ
да,  я  буваю...
да,
Ти  їм  духовне  —
вони  ж  плотськи  сприймають...  а  ніч!..


буває  в  блискавці
нагай
є
й  що  така  мова  роздягає!!
а  я  від  Тебе
не  тікаю  пріч
тоді  у  скелі  блискавка  —
вдаряє!!

26.04.2021,
Великий  понеділок,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2021


Господь на осляті



От  Господь  в’їжджа
                               до  міста  миру  на  осляті...
А  розбійники  і  крадії  і  супостати  —
ті  і  в  місто  це
й  в  усі  міста
                       в’їжджали  на  коні  —
грабувати  і  вбивати...
грабували  і  вбивали...
сила-кінь  живе  в  новій  броні...
Але  Бог  не  в  силі,
а  у  правді:
не  звойованим  Він
землям  радий,
а  —  живе  людина
вбивством  і  насильництвом  чи  —  ні.
Біси  хочуть  швидко  всіх  вбивати!
Поки  ще  життя  —  як  ніби  в  сні!
І  півсонних  ще  людей  вночі
                               і  в  досвітку  хапати!
катувати  й  мордувати  —
і  вершина  їх  навчань  катів  —
це  не  давати  спати!  —
і  брехати  і  лякати  і  страхати  —
їх  диявол-батько  сам  бехун
за  злочин  викинутий  з  хати!


А  Господь  в’їжджає  мирний  на  осляті...
не  руку  комусь  звільняти,  —
від  гріха  весь  світ  звільняти.
Так  що  камінь  гострий  під  ослятком
зміг  би  з  радості  аж  закричати!
Христос  воскрес!
Третьої  ночі!
Єдиний  Бог,  Хто  зміг
смертю  Своєю  смерть  геть  всіх  здолати!!!
Є  одне  діло    вірити,
інше  —
Божу  Любов  і  відчувати  і
Божу  Матір  збачити  і  знати!!!
Його  найбільш  люблю!..
Його  Любов  хвалитиму  найбільш!!!
Його  Любов  і  Божу  Матір!..

25.04.2021,
в’їзд  Господній  в  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2021


Псалом 76

Псалом  76.  Любов  Твоя-й-моя

                               Святій  Тройці
                               і  Святій  Богородиці
                               з  любов’ю  і  трепетанням
                               присвячується



Мій  розум  пішов
за  Твоєю-моєю  любов’ю
а  в  головах  небо
та  хіба  безголов’я
бо  ж  серце  без  розуму
Тебе  не  побачить
а  розум  без  серця  —
мов  немоччя
й  плаче
тож  диво  що  долі
в  заліззі  повзуть  троглодити
повз  зорі  мов  кволі


а  зорі  з  нектаром
щоб  серцем  попити
та  й  медом  наллятись
та  й  небу  налити
по  небу
по  зорях
інакше  таки
проповзуть  —  троглодити


Щоб  вірно  любити
і  кріпко  к  Тебі  приваритись
усяк  хоче  в  крилах
і  скритись  —
й  любов’ю  укритись
і  ум  не  розфукать...
бо  голови  правлять  багатослов’я
і  розум  пішов  вже
за  Твоєю-й-моєю  любов’ю!

24.04.2021,
пам’ять  чуда  воскрешення  Лазаря

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2021


Треба молитися безнастанно? Cоната

   

                                   Спасителю  світу  
                                   присвячується  
                                   з  вдячністю  в  серці
     

Тайна  як  у  схроні.
Може  —  в  дуже  вже
великім  дзвоні...
при  зовнішній  і  двиготні  і
                                                 миготні...
у  ледь  мною  відчутій
Глибині
може  —  як  під  хмарою
               активно  біло-синьою
у  «дзвоні»...
й  тому  так  просто  й  світло  —
                                         ввечері  мені...
й  донести  :
Ти  ніс  мене  усі  ці  дні
Ти  —
ніс  безсмертя  всі  ці  дні
мир
простота
і  радість
ввечері  в  мені

23.04.2021,  
третій  день  шляху  до  Витанії  і  Єрусалиму

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2021


І як Його не розуміють!

           Соната


У  світі  цьому  жити
як  не  жити
як  бути  в  серці  —
і  Любов  Твою  любити


і  ті  що  навертають  жирний
                                                         смалець  —
«То  що,  на  всіх  нас  подаєш
один  лиш  палець?»


мені  б  лиш  пальця  не  злякать
Богоруки
і  пальця  б  лиш  торкатись
й  невтямки
всі  рухаємось


Всі  Божії  думки  —
надлюдськії
й  в  думках  про  цих  і  всіх  
не  вимовити    ї  х
Із  Богом  в  серці
для  зовнішніх
закриті  дверці!


Як  молишся,  казав,
зачини  дверці.
Не  відступаючи  від
Божої  Руки
то  все  одно
чи  напрямки
чи  знаєш
а  де  блисне  новизна?
Бог  зна.
І  що  робити?
Бог  —  зна.
І  як  Його  не  розуміють!!!


І  йдуть  в  страху
як  ось  все  —  нині
«Підемо  з  Ним,
і  з  Ним  разом  загинемо.»
І  —  чудо!
І  знов  з  Ним.
І  вірують  як  вміють.
Ось  перехлюпуються.
Бо  з  взаємної  любові...


Підйом.
Й  —  в  підйомну  силу.
Й  віра  —
кріпка  знову.
І  виднокіл  дивується.
Обнова.
Й  знов  в  обнові.
Як  чують  —
буде  витікання  слова.


Як  хочеш  віри,
то  приходить  віра.
Бог  зна.
І  все  так  йде  допіру.


Два  дні  як  Лазар  вмер.
І  пам’яттю  єдна  Христос.
Зайшов  хто  —
у  велику  віру.
Й  що  мусульмани?
Й  що  індуси?
Й  хто  не  вірить??

22.04.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2021


Любов шостого тижня



     Соната


                             Слову-Богу  з  любов’ю
                             і  надією  на  слово
                             присвячується


Поезія  —  любов  в  серці...
                               глибокістю
                               Духу  Небес    зобов’язана...
любов  ніби  —
шаснула  в  лазню
над  входом  —
                               інтелектуальні  атрибути!..
любов  —  це  поезія,  але  ненав’язлива
вони  ніби  блискають
якими  вони  не  хочуть  бути!


і  —  обоє  не  зв’язані
і  як  два  свідки!
і  навіть  в  місячнім  світлі
вони  мимоволі  світять  —
хочу  сказати  —  свідчать  —
якими
вони
не  хотіли  б  бути!..


Заплачуть  поети  й  поетки
любов  є  диво
не  згорить  —  а  хто  ви?
обоє  правдиві  коли  й  поезія  —
                               диво  й  любов  Христова
                               з  глибин
                               інопланетна.


Вкину  дві  лепти.
Знов  золота  монетка.

21.04.2021,
день  смерті  Лазаря

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2021


І піснеспів великий, бо Вогонь Великий

       

             Поема


                               Отже,  якщо  ми  відчуваємо
                               в  серцях  наших  холод,  котрий
                               від  диявола,  бо  диявол  холодний,
                               то  прикличмо  Господа,  і  Він,
                               прийшовши,  зігріє  наше  серце
                               досконалою  любов’ю  не  тільки
                               до  Нього,  але  і  до  ближнього.
                                                 Святий  Серафим  Великий
                                                 (Саровський)


—  Вогонь  прийшов  Я
кинути  на  землю,
і  як  Я  хочу,
щоб  він  розгорівсь!

Не  дивно  —  що  внизу
                   і  що  вгорі:
наш  Бог  —  Вогонь,
в  нас  тайну  робить,
розігріває  в  нас
серця  й  утроби,
у  нас  влаштовує  Свою  оселю.
Ми  сидимо,  чи  ходимо  в  оселі  —
над  нами
зорі  ходять  угорі
у  серці  Бог
що  тайною  уздрів
як  кинути
Вогонь  на  землю
художньо  —  як  кинуть  чемодан  гуркавищ
                               що  загорівсь!
                               що  кричимо  —  що  ми  не  творчі?
                               що  тут  диявол  лиця  корчить?
                               то  він  не  творчий  —
                                                                         тому  й  корчить!
                               він  навіть  морди  корчить?
                               але  ж  —  може  і  ви  то  заточились
на  обочині??

А  Бог    т  е    творить,
але
т  е    що  хоче!!!


Що?  кинуть  вам  цукерків?
а  може  —
діти  ви  не  в  Церкві?
Побіля  Тебе  не  обличчя  —
лики!


Боже!  який  на  Небі  Ти  —
Великий!!
здолати  йдеш  смерть  Лазаря  —
та  й  вбить  Свою!
і  піснеспів,  який  росте  обіч,  —
                                                                             великий...
трохи  чіпляється  реп’ях
культур,  що  дикі...
як  я  люблю  Тебе  із  Києва!!
який  і  теж  ніби  великий!

19.04.2021,
20.04.2021,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2021


Не вірите паланню серця?. .

*      *      *


                               Ісусу  Христу  на  шляху
                               до  Витанії  і  Єрусалиму
                               учасливо  присвячується


Не  вірите  паланню  серця?
Гріх.
Я  беру  участь  в  ділі  —  Бога  всіх.
Бог  же  один.
Мені  не  вірити  жертовності  людини?
Що  в  мені  серце
що  в  мені  є  осмос?  —
крильми
я  прихиляю
Небо  й  Космос!  —
лечу  в  дорозі  до  Єрусалиму...


Туга  і  світло!
Ще  чомусь  тут  —
учать!
Лечу-повзу.  Не  зле.
І  світ  ідеями  верзе.
Ну  я  повзу!  —  я
беру  участь...


Мені  не  вірити  —  жертовності
тутешньої  людини??
людина  скрізь  одна  і  та
немов  тварина
от  я
і  крила  напирає  осмос
і  —  прихиляю  Небо
й  Космос...


аж  ось  —  ми!
аж  ми  у  змах  крильми
але  у  чий  ми  —
змах  крильми?!!


Святим  не  вірити??
Як  Миколай  почистив  же  лице
від  брехень  та  й
архиєрею!!
і  так  щоразу:
Бог  не  дружив  з  брехнею!!
і  я
лечу  в  дорозі  —  до  Єрусалиму!
Спечна  любов
що  вже  одна
і  до  Христа  й  до  Неї  —
одна  свята  Неопалима  —
зробить  Любов!!!  —
вийдуть  у  море  утопить
смартфони!
Любов  —  не  втоне!
велика
булька  буде
для  Неї  фоном...

18.04.2021,  з  причастям

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2021


Марія Єгипетська

         

           Поема  духу


                               Отцеві  Небесному
                               і  святій  Марії  Єгипетській
                               з  любов’ю  новою
                               присвячується

                       ти  —  сильне  враження!..  ти
                       не  щезай...  і  —  чекай...
                       і  так  Церква
                       чекає...
                       Ти  споминай...
                       то  Церква  тебе  споминає!

                                                                                       І.Ш.



Отець  як  Вічність  —
і  що?  стоїть  Він  на  часах??
Він  милосердствує  лиш  —
на  часах!..


Марія...  тоді  просто  ще  Марі,
вона  лиш  пхалася  —  і  пхалася
в  дворі
де  храм  гудів
а  сила  Божа
це  —  летюча  сила  —
її  до  храму  не  пускала  —
й  не  впустила!!
«О  Мати  Божа!!!»
вмить  Матір  Божа  допустила...


«Йди  за  Йордан»  —
лиш  Матір  Божа
                               пожаліла


то  за  Йорданом  стала
і  їй  сталось
скільки  намотувала  —
стільки  відмотала
поки  із  кокона  —
метелик  і  гроза
й  пішла  по  водах
у  повітря  на  молитві  —
                     підіймалась
                               о,  ожила  —
і  —  Богові  сприймалась!
дзвени  й  поетові  —  бо
ти  свята  жила!
бо  ти  сказала  —  що  сказати  не  могла:
Любов  —  безлівна  є  Краса!!
нарешті  слово  Небесам
та  не  з  упалої  природи
бо  я  не  з  моди
і  я  як  ти  із  Богом  —
                         сам-на-сам!
нарешті  з  плоті  слово  воскреса
нарешті  —  вся  поезія  —
                               на  Небесах
любов  метелик
любов  —  метелики!
явив  веселість
й  договір  —
Хто  райдугу
                     таку  списав-сказав...

14.04.2021,  свято  прп  Марії  Єгипетської,
Маріїне  стояння

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2021


Божа Любов

           Поема  духовна

                                               Преблагословенній  Марії  Діві
                                               із  дивуванням  і  любов’ю
                                               присвячується


1

Вітер  для  зерен  слова
Вітер  ясний  здоровий
Киньтесь  на  мене  —
і  відлетить  полова


Віячку  має  Сила  —
Вписано  в  слові  Божім
Так  як  це  Сила  оголосила
то  і  не  йде  —
чи  не  кожен!..


Світські  ачи  церковні?
Джунглі  із  сил  мармурових!
Киньтесь  на  мене
і  відлетить
полова!


Дуже  я  свіжий  для  вдиху  —
Парус  —
хай  рота
обновить  —
Так  помчимось
над  безоднями  лиха!!
Дуже  я  —  
вітер  здоровий!


2

Я  хилитаю  пилок  межи
                                                               житом,
Божа  Любове,
Божа  Любове,
славно  єси
у  мені
і  у  всьому
розлита!
Славно  в  Тобі
і  Тобою
ми  житимем,
Божа  Любове,
Ти  і  в  Божому  слові!!


3

прямо  я  волю  бачу
прямо  це  й  коло  удачі
стану  край  моря  —  зі  скелею
                                                                         плачем
роси  і  сльози  зберу  —  так  до  неба
                                                                                   зітхаю!..


Любов  й  вищим  планом  —
Любов  ходить  ланом...
Любов  —  це  як  вічність
                                                   доходить  коханим!!


4

У  одязі  білім
на  вітрі  злетіли  б
а  сірі
одежі
канули!


Любов  Божа
в  серці  моїм
                                   сміється
до  Божих  коханих!!

13.04.2021,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2021


Архангел Гавриїл

 


                               Святій  Матері  Божій
                               і  Архангелу  Гавриїлу
                               з  цілуванням  присвячується


Як  я  скажу
то  всі  ручки  —
в  руках  переламають
бо  всі  чогось  шукають  тут  —
шукають!
а  вже  від  генія
і  вище
духа  плечі!
чи  дух  і  світ  тут  не  зачах?
Боже!  і  благовіснику  всесвітній
Гавриїле!
скажу  речі
ще  пласту  мас  —
й  ще  пласту  мас  —
тримаючим
пластмасу  у  руках?!


то  поламаються
скоротяться  —  в  верхах
                               й  в  низах!
Мов  ті  політики  —
у  них  відрізані  верхи  й  низи...


(їм  скажеш?..)
й  десь  є,  кого  б  ще
не  вразив?
               що  на  —  відсоток?
               я  замурованих  —  і  недоторканих!  —
               в  рази!  й  в  рази!..
Московнії,  що  хочете  страдать-страдать  —
і  повзати!
й  младокатолицькі  —  ну  зовсім  не  страждать,
ну  не  страждать!  —  (Христос  всіх  одстраждав??)  —
та  все  себе  й  низи  ялозити!


Теж  —  тільки  повзати!


Кому  я  щастя  покажу?
і  всюю  правду  всім  скажу?
Свідомість  —  вдрузки
б’ють
для  вітражу
для  колажу  —  й
для  колотнечі!!


Та  вже  від  генія
і  вище  —
духа  плечі!!
кому  я  своє  щастя  покажу?
кому  я  —  щастя  Гавриїла
покажу?
куди  свідомість  вцілить?
там  Небо!
тож  Христос  цілий!!!

08.04.2021,
свято  —
Собор  Архангела  Гавриїла

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2021


Реальність!

     


                               Спасителю  Ісусу  Христу
                               і  Пренепорочній  Матері  Сина  Божого
                               з  любовю  і  благоговінням
                               присвячується


Велика  тайна
у  Христі  предста
дух  звернений
та  не  на  себе  —  на  Христа
й  от  —  врощений  у  участь  —
днесь  Хреста!  й  Христа...
і  далі...
живота  світ  став  нереальним!
все  суєта...
ти  вийнятий
тайна  любові  ти
Любов  і  пам’ять  —  ти
і  боляче
торкнутися  до  суєти...


й  там,  в  церкві,  —  більшає
реальність
—!  і  —
в  Воскресіння
збіглись  вже  всі  далі!
і  радісна  —  веселість
і  в  Єдності  вже  ти!!
«Ад,  де  твоє  є  жало?»
Реальність!  —
смерть  більш  не  переважає!..

09.04.2021,
ранок

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2021


Всі в Благовіщенні

 


                               Хто  слухав  Сина  —
                               той  слухав  Отця!


                               Сину  Божому  і  Матері  Сина  Божого
                               з  трепетанням  і  любов’ю
                               присвячується


Як  хто  вернувсь  додому
І  з  інтуїції  і  як
бува
                       з  великої  утоми
Й  впала  зима
і  вздріла  в  ніс  —  весна  сама
і  діамант
що  ще  не  жив  —  в  томах  —
просто  із  серця
вийнявсь  діамант
кришталь  завідзігоривсь  в  домі
і  впав
ніби  він  з  світлом
вритим  у
свідомість
так  ніби  він  ще  —
дещо  —
усвідомив!


ніби  я  сам
і  між  землею  й  небесами
їх  написав
Любові  словеса
й  недоуміючі  в  своїх  часах  —
так  сприйняли  б  ...
і  як  би  їх
глибінь  ввібрала  б
вглиб?


а  то  ж  Вона!!
земна  краса  —
взята  була  на  Небеса
такого  свята  в  Небесах
такого  відгуку  в  сонцях!
й  такого  відгуку  в  серцях...
ніхто  з  раніше  взятих  —  не  досяг!!!


Ось  яку  музику
і  розуміють  більш  наступні  —
діждатись  музики


в  незримі  крила  і  незримі  ступні
втікає  музика
ох  в  суті
діждатись  музики
і  таку  музику
повідчувають  більш  —  наступні!..


і  в  слуханні  —
лиш  якість  слуху
і  віра  —  з  слухання
й  живий  стрибок  для  духу
і  виліт  —  духу!

06.04.2021,
07.04.2021,  свято    Благовіщення,
з  причастям

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2021


Отець вас любитиме (два утворення в однім Божім світі)

     Отець  вас  любитиме
     (два  утворення  в  однім  Божім  світі)


                                                             Духу  Святому  і  Діві  Марії
                                                             з  любов’ю  присвячується


І  плачу,  й  сміюсь  я,
й  всечасно  дивуюсь,
невидно  із  Словом  у  Дусі
спілкуюсь,
а  згодом  Отець  явить  словом  —
і  дощиком  плаче
наскільки  хто  любить  —
настільки  це  чує
чи  бачить
омиється  словом
і  —  слізки  сховає,
     підсушить,
любов  серце  гріє  —
і
світиться  сонцем  у  душу!


                 Душа  взнає
                 що  буде  й  два  явища
                 одне  з  словом  поетів
                 інше  —  так,  без  любові:
                 без  слова  і  без  поетів.
                 Та  Отець  всіх  любитиме!
                 хочу  щоби  це  знали
                 коли  так  поживете...


Доб’юсь,  Боже,  доб’юсь
у  собі  самозречення
і  вільно  тектиме
Любов  Божа  у  слово
Любов  Божа  —
і  речення...
Як  хто  хоче  —  мовчатиму
є  любов  і  без  слів
головне  щоб  у  нас
не  тулилось
хоч  десь
проти  Бога
якесь  заперечення!


Тому  у  Благовіщенні
Святий  Дух
й  Свята  Діва  в  любові
дали  плоть
для  Бог-Слова.
Як  це  Слово  з  любов’ю  —
і  любов
буде  в  нашому  слові.

05.04.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2021


Малка*

Малка*
Поема

1


Фіалка!..
Фіалка!
І  пахне  весною
мов  Малка,
жила  нехітливо  ж  –  бо
Малка!
живу  –  мов  хто  гляне
живу  –  і  не  стане!
Що  Бог?  голос  дав  –
губки  й  носик

а  вітер  безсмертний
із  носика  в  носик
із  носика  –
в  носик
любов
подаровану
Богом  –  розносить…



2

о  вони  розуміють  тоді
сходить  огнь  –  дальноглядний
іде  по  воді



3


і  Рука  тягнеться
крізь
мене!
любов  Христова  –  скрізь
спасенна!!
і  мене  б’є  Ріка  фіалок!
а  вам  не  здасться  –
що  –  замало…


а  тому  дав  хрестити  
                                                         Київ
бабуні  –  розібратись  з  Малом!
бо  ти  мала
а  ти  мала!
бо  ти  –  рабиня?
а  ось  тобі  –  любов!!
Я  Бог    –  тобі
                                           Любов!!!
і  за  твою  фіалкову
Я  за  твою  фіалковую  душу  –
за  чистоту!!  За  море!  І  цю  сушу!  –
Я    –  плакать  мушу!..

геній  змусить!..
Я  –  мушу…

18.05.2018,  19.05.2018,  
ранок

*-  11  вересня  2010  року  було  відкрито  пам'ятник  Малуші  з  Володимиром  Святим
 в  місті  Коростень  Житомирської  області.  А  памятник  ось  цей?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2021


Любов! — окрилення…

*      *      *


                                             Духу  Святому  і  Пресвятій  Богородиці
                                             з  любов’ю  присвячується


Любов!  —  окрилення
Найвищі  —  шестикрили
Вогонь!
І  Світло!  —
геть  паразнекрилення  естетики!
І  на  весні
і  на  поетах
горять  й  потріскують
жилетики


І  мова  білок  —  руді!  —
в  сіреньких  
жилетиках!
по  листю  —  врозтіч  бігають
не  просять!  —  вільно  летають
і  це  Богу  нагадує  поезію  —
                                                         й  поетику!
І  геть  знекрилення  й  обачливу  фасетику!!

Бо  в  Вогонь  хочуть  непомильно  —
Любов!  —  окрилення!

04.04.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2021


Хрест Христовий

Так  є.  Духом  —  відчуте.
                           Треба  мистецьки  написати...
Є  самозречення
Наш  Бог  був  з  Хреста  знятий
Є  Хрест
Сила  Хреста  —  весь  світ  спасати!
Не  відійти  би  
                             від  Хреста
нічого  вже  і  не  додати


тому  і  діток
чистих
пробують  повисувати
на  зустріч
із  Хрестом

Хресту  Твоєму  поклоняємось,
Владико,
і  святеє  воскресіння  Твоє
славимо,  славимо,  славимо!


03.04.2021,
субота  перед  Хрестопоклінною  неділею

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2021


Кирило Єрусалимський

         Поема  духовна


Друге  антибоже  воздвиження  
                             Єрусалимського  храму  —
Кирило  Єрусалимський  пророчо  вирік
як  і  раніше  Христос:
«...не  лишиться
тут  каменя  на
камені.»
Землетрус!
Хто  із  товстошкірих
піде  у  новій  вірі
за  нами?
У  заслання!  (вже  вдруге)
за  це  небесне  
підтвердження,
що  Богом  давно  на  Небі  ,
а  Сином  недавно  на  землі  —
затверджено.
Будьте  взаємовідповідальні
ви  таки  своїй  шкірі,
дуже  тонкочуючі!
дуже  відчуваючі  і  підпадаючі
під  відчуту  частку  —
і  поширюючі
її    на  Бога
і  на  всю  віру!


Побут  розбив  кохання,
творчість  вбив  побут  —
знову  вам  матеріальне?
і  думки  к  землі  тисне
страху  матеріальний  чобіт?
Господи,  благослови  і  цю  пику,
і  я  таки  стайєр  і  маю  віру  велику.
Господи,  благослови  пику  зовсім  дику.
Кирило  горить  коханням  —
чистим  коханням!
У  всі  глухі  земні  роки
усі  відступники  —  керівники
усі  керівники  —  
відступники
від  Тебе  


не  знають  ступеню  і  неспівставної
                                                           небесної  Руки  —
бо  вони  не  стайєри,
не  товстошкірі,
усіх  далі  рухаючі,  —
хіба  вони  єретики??


Кругом  арії,
благослови  Кирила
в  третє  вигнання.


А  моє  до  Тебе  кохання?
Я  цілував  би  Тебе  і  їх
і  тому  я  все  життя
взагалі  у  засланні!
І  тому  солодке  вигнання!
За  хмари  вигнання.


...І  він  не  жалів  застарілу  Церкву  —
продавав  речі  церковні,
втамовував  в  людях  голод  —
це  як  зараз  —
швидко  виганяє  швидкоплинність  єретиків
Кирила  з  центру  —
і  їх  задовбує  Молох  і  Молот.

31.03.2021,
свято  святителя  Кирила  Єрусалимського*

*  -  підтриманого  першим  явленням  Хреста  —  
над  Єрусалимом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2021


Це рай!


Ти  таки  рай,  Царство  Боже,
чоловіче  всепроникливий  Олексію,
я  —  вушко  голки  
                                 чи  чимось  схожий  
доторкнувся  ти  духом
аж  щось  випало  з  мене
і  я  вже  сію
і  ніхто  заперечити
що  слово  ще  тепле  —
не  може!
Ти  з  Духом  серце,  ти  рай!
чоловіче  Божий  Олексію!
і  то  всюди
і  всюди
і  люди  є  люди
тільки  від  мене  —  відходять
горді  верблюди...

30.03.2021,
свято  чоловіка  Божого  Олексія,
так  назвала  Божа  Мати

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2021


Світи



                               Присвячується  Всецариці  Марії
                               і  святому  Григорію  Паламі


І  слово  правди  світ  переверта.
І  слово  з  Світла  виговорюю.
І  так  було  те  Паламі  Григорію,
Хоч  дряпайся  аж  до  вершин  —
                                                       й  світло  Христа!  —
Та  знов  вертатися
з  посвяченням
у  людське  море...


А  слово  яке,  Господи,  даси?
Слово  пряме,  а  дивляться  в  історію.
Слово  із  вічності  на  всі  часи!
Ти  можеш,  і  таке  даси,
і  Ти  даси.
Я  виговорюю?
Та  електричні  є  —
і  це  б
заворушились  полюси?


Благословенний  Ти  єси!!

28.03.2021,  з  причастям,
свято  св.  Григорія  Палами

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2021


Перші крокуси

       


                                             Друзям  моїм
                                             Лесі  і  Назару
                                             Романюкам
                                             з  любов’ю  присвячується


Так  що  і  землю  в  небо
ще  струмить
ох  біля  церкви
злата  пахкалка  горить!


із  землі  виведено
як  за  одну  мить
мов  щоби  серцем  —
пошуміли
ми...


в  оздоблення  глибинам
вглиб  пливе
ввіря  серцям  глибокий
спокій
як  —
нове!


і  скільки  в  Богові  ми  —
ще  зітхне...  живе!


27.03.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2021


Втупилось щастя

       Поема

                                 Cину  і  Слову,  Пренепорочній  Діві
                                 з  любов’ю
                                 присвячується


1

Березень  —  аховий!
З  різкими  й  білими  змахами!
Трам,
якби  пролетів  —  над  Україною,
трам
би
крикнув  
хатам:
«Глибоко  відчутий  я  —  почуттям!
березнево-шаховий!»


протягну  нитку  із  серця
                 до  неба  рідного
гори-хати
над  високим  згірком
й  понад  горами  —
каскади  є  хмар  —
можна  здійнятись
до  поріднено  згідного
протягну  щось  до  Тебе,
Боже,  в  небі  рідному!
любов  ще  й  теплинь!..

Якщо  чиєсь  серце  ледаче,  —
«TikTok»?
«Тук-тук.»


2

А  що  буде  з  річчю?
Видима  —  щезне
невидима  —  вічна
бо  видиме  —  зникне
невидиме  —  вічне


слова  Твої  —
вічні  вогнисті
й  без  перегару
від  слів  стаю  гарним
від  слів  я  молодшаю
слова  і  я  гарні?  —
який  же  Ти,  Боже,  гарний!!


Яка  Мати-Діва  надхмарна!!
І  які  в  Ній  духовні  слова  златоусті!
Яке  в  Неї  серце!!
Який  в  Неї  —  усміх!..
Який  Її  успіх!!!


3

Так  ніхто  не  пише!



серце  світу
                 розідрасте
втупилась  зараза
щастя


зараза  щастя


як  мені  слова  родити
бо  являвсь  Ти  
світ  збадьорений
хотів  ще  жити
кому  являвсь  Ти  —
їх  ще  довго  
вговоряли  жити!


вибачайте,  гості
гості
гості
може  б  я  зважав  на  кості
щоби  не  слова  родити...
а  —  любити!
як  нагий  —  від  всього!  —  лиш  любити!!
хай  весілля  —  аж  вкрай  посту
тихо
тихше
нас  ніщо  більш  не  колише
ні  вмирати  ані  жити  —
лиш  любити!


блиска  час?  —
ні,  там  немає  нас
ми  це  випадок
щоб  так  Тебе  любити
зараза  щастя
в  серце  світу
                       розідрасте
то  одні  не  схочуть  жити
інші  захотіли  б
жити
світ  закінчиться
а  мені  плакать
і  сміяться
й  яке  там  щастя!!
мені  б  Тебе  —  любити!!!!

22.03.2021  —
24.03.2021,  
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2021


* * *


                           Вічній  Весні  —  Матері  
                           Божій
                           з  любов’ю  присвячується


Весна    -    світло  Бога
                               Єдиного
і  пахне  в  фіалках  і  в  душах
в  їх  скрутах
Весна  розпускається  ізсередини  —
Краса!  —  як  вдаряється
                               потайки
                               об  людину
мов  пальцями  Бог
довиплутує  душу  з  шипшини  —
і  дивиться  та
безподібними  в  Нього  очима



і  чує
де  холод
де  смерть  і  отрута
аж  шкода!  —  на
всьому  контрасті  з  весною  —
почуте...
Боже,  впасти  в  руки  Твої  —
жах  що  чути!
чому  запахи  лізуть
у  небо
чому  шкіра  сповзає
з  душі  —  яка
лиш  від  спокути



чому  пальці  весняні
не  дають  їй  —
заснути...



Так  закоханим
одноцільність  вдихнути
це  Тебе  вдихнути!
і  довколишність  —
з  духом
у  плеврі
зітхнути...

21.03.2021,
з  причастям,
свято  торжества  Православ’я

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2021


Моря

       Поема


                               Святій  Трійці
                               і  Святій  Богородиці  присвячується
                               з  благоговінням  і  любов’ю

                                                 Радуйся,  яко  всі  хвороби  людські
                                                 душевні  і  тілесні  милостиво  виліковуєш...

                                                 З  акафіста  іконі  «Благодатне  небо»  Богоматері


Ой  —  Ти,  Боже  коханий!
Бо  що  ж?  який  гігант  —
ще  оком  гляне?
Яку  поезію
неперевершену
читав  —
то  поволоку  по  землі  —
то  сонце  —
гляне
то  вигини
Дністер-ріки


ще  так  стебло  —  тримає  колос
Твоя  Любов  і  —  Духа  голос  —
і  я  під  хмарами
й  те  що  посіється
й  пожнеться
і  тут  —  і  там  —
через  роки  й  віки!..


й  мов  новозвільнені  —
кристали  див  —
опліднять  ниви  космосу
й  наповняться  патерики!!
з-за  хмар  —
з  владичної  Руки!!
в  огромі  слів!  —  то  Ти
сіяч?  такий?!


я  новозвільнений  ширяв
де  струни  —  вільність
і  дзвінка  зоря!


і  бризи  —  ввись
й  всі  кораблі  —  на  якорях
і  смирно  води  ріками
неслись
де  в  дельтах  смисли
пуголовками  —  ще  погорять


де  ті  що  у  водах  глибоких
творять  —
яке  є  в  мене  —
чисте  дихання  в  морях!
про  що  тепер  —
сніги  говорять!
про  що  у  вишніх  —
в  мені  крила  поморян!!



мов  голос  що  ізлинув  від  октав  —
се  музику
проотченашив
що  в  мені  Бог  напричитав
Ти  плакав?
і  книгу  мудрості  —  читав?


і  —  що?  і  як  пішов  Китай?
якби  я  не  смиривсь
ради  Любові  —  і  любов’ю
Тебе  і  світ  цей
не  тручав?..


є  ж  ті  що  у  глибоких
водах
творять  —
ті  Бога  знали?
аж  —  ось!  —  молились?
це  Бог  в  піднесенні?


і  з  губ  як  різкість
мов  в  святих
бо  ж  освятились  —
що  і  ні  світ  і  ні  зоря
кайтесь
моїм  гильцем
із  слів  гольцем  Богу
принесені...


який  роздряг!
як  чисте
дихання  в  морях
ви  думали  що  це  хороший  я!


із  моря
в  небо
хилитає
Бога  стяг!
У  Серці  Бога  я!

19.03.2021,
свято  ікони  «Благодатне  небо»  Богоматері,  
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2021


І ходьте правильно по тротуарах… Поема весняна

                       Весняній  Матері  Божій
                       присвячується


1

От  що  —  знов  березень
ходив  білими  п’ятами
нагнувшись  —  біле  в  безумі
знов  зголюють
лопатами


то  ходять
і  сніг  ходить
то  лопатники
мов  бритвами  —
знов
бриють  —
біле  —  в  чорне
ті  слідять
ті  оглядаються
мов  в  березні  ворони


заметушіння
і  тепло
так  всіх  кудись  і
згорне


агов
он  ту
та  не  смішіть!
он  тих  —
й  он  ту
тату
немов  відходить  і
у  висоту!
Дніпро  он  –
хвиля  —  
хвилю  одноторить...
й  всі  вийшли  від  дитинства  –
й  —  весну
горнуть!..


2

А  Сонце  як  сміється!
все
зрушується  у  людині
а  Сонце  як  сміється
а  Сонце  як  сміється!
дорослая  людина
дитині
й  не  мовить  —  «це  ходи
                     як  я
                                       віднині»  —
на  п’ятках
у  злегка  потопаючій
картині  —
в  оманливій  й  прихопленій
мов  би  картині:
у  хитрій  морді  тротуарній
«і  я  на  п’ятках  —дивний!  й  гарний»...
чого  б  на  п’ятках  вдруге  хто  поліз  —
у  воду  світлу?
та  дітки  —  
в  чобітках!
дають  вслід  нісака  —
купчастій
білій
пелерині...
і  ходьте  правильно  по  тротуарах...
і  Бог  це  дав  людині!!


3

А  Сонце  гріє!
чом  би  й  ні!  —
як  молитовно  
весело  
мені!
щось  —  одні  березень
                                                         й  мастило!  —
й  мастила  —
їх  настільки  попустило!!
що  райдужні  калюжі
теж  зіпнуться
на  —  весні...
і  так  земля  нас  народила
нас  й  однозапашні  мастила
в  ці  дні
і  потечуть  
потічки
різнокольорові  —
по  весні
як  слово
у  повітрі
й  у
мені


4

але  як  можна  
кашу  життя
взяти  —  то
лишнє  лихо
аби  научати
та  Сонце
як  сміється!!
мов  учить
в  білім  врем’ї
з  білим  словом
прохождатись
то  ж  Сонце!  —
й  як  сміється!!


5

А  якби  вас  —  не  попустило?
то  хто  б
ревниво
так  зрезонував
з  мастилом?!
світлом  тече
світлом  стає  —
і  в  Богові  прийшло
і  освятилось!
світло  і  тче...
й  десь  перестали  чути
це  є  ми
Він  каже  дітками
й  виводить  
серцем  діток
із  пітьми!
Куди  це  ми?


У  врем’я  біле
сяє
серце  ціле!
З  нестаріючим  словом?
і  підхопить
раптових  —  раптово
це  є
ми
у  Христовому
світлі


6

Супроти  Сонця...
по  розплавленій  дорозі
В  дитинстві  й  нозі
Нехай  Син  в  нас
а  ми  зітхаєм  в  Бозі??

Водою  у  воді  —
ці  життя  і  сліди
Навіщо  страхатись  води?
Помолись,
водою  в  Небо  іди.

13.03.2021,
Субота  всіх  святих,  що  в  подвигу  просяяли

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2021


От що — знов березень ходив…

                       Весняній  Матері  Божій
                       присвячується


От  що  —  знов  березень
ходив  білими  п’ятами
нагнувшись  —  біле  в  безумі
знов  зголюють
лопатами


то  ходять
і  сніг  ходить
то  лопатники
мов  бритвами  —
знов
бриють  —
біле  —  в  чорне
ті  слідять
ті  оглядаються
мов  в  березні  ворони


заметушіння
і  тепло
так  всіх  кудись  і
згорне


агов
он  ту
та  не  смішіть!
он  тих  —
й  он  ту
тату
немов  відходить  і
у  висоту!
Дніпро  он  –
хвиля  —  
хвилю  одноторить...
й  всі  вийшли  від  дитинства  –
й  —  весну
горнуть!..

13.03.2021,
Субота  всіх  святих,  що  в  подвигу  просяяли

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2021


Псалом 74. Тарасу Шевченку


                                         Тарасу  Шевченку  з  любов’ю
                                         присвячується


Псалом  це  знає
як  повносилість  Божа
край  переступає
як  повнокрилість  всього  —
вкрай  переливає!  —
Псалом  —  це  —  знає!
Всі  крила  мають  —
те  чим  —  небо
           набухає
хоч  нижче  ріже  спротив
Це  небо  —  що  навпроти?
все  небо  —  льоту
вже  треба  —  що  є  ризик  для  польоту


Все  Боже
у  трепеті  тицьнись
скрізь  —  Боже
От  вцілить  зцілений
                                     в  поезію  —
і  зможе!

09.03.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2021


На мелодію «Політ кондора» слова поета Ігоря Степановича Шевчука

«Політ  кондора»
слова  поета  Ігоря  Степановича  Шевчука,  КиївОрг  НСПУ,  
музика  Ласта  (в  основі;  і  відомий  розвиток)

1

Дивись  на  ці  поля,  ці  квіти  тайно,
                           це  єсть  Ти,
                           це  єсть  Ти…
                           і  це  є  таїна
                           і  це  є  таїна.
Весела  й  не  тремтлива  й  непечальна!
                                                                                 тайно,  Ти…
                                                                     безмежна  лиш  одна-одна…
…...........................О,  в  Бога  Ти  одна!

Приспів:
Лети,  Ти  серцем  Божим  –  визвана!
                                                                                           Ти  –  Весна!
                                                                                           Ти  –  ясна!
Сердечна  сило  висоти,
                                     в  окриллях  –  Ти!
                                     І  сильна  ж    –  Ти!!
І  вся  –  Весна  одна!!
                                                         Одна  …
                                                         Ти  –  Весна!..

2

Я  все  життя  літав,
                                         любив  же  тайно!..
                             клав  персти:
                             і  я  є  Ти?
                             і  це  є  таїна?  
                             і  це  є  таїна?
Весела,  не  тремтлива,  визначальна!  –
                                                                                   Бог  висоти!!
                                                       Ти  просто  є  одна.
                                                       Люблю,  бо  Ти  –  Весна!..
                                                       Ти  –  Весна!..

Приспів:
Лети,  Ти  серцем  Божим  –  визвана!
                                                                                           Ти  –  Весна!
                                                                                           Ти  –  ясна!
Сердечна  сило  висоти,
                                     в  окриллях  –  Ти!
                                     І  сильна  ж    –  Ти!!
І  вся  –  Весна  одна!!
                                                         Одна  …
                                                         Ти  –  Весна!..

3

Течи,  ріко  любові,  плавно…  й  плавно  –
                                                                                                   в  небі  ти!..
                             В  Небі  ти!
                             І  все  є  таїна…  
                             і  це  є  таїна!..
Цвітіть,  луги!  ліси  і  дні!  й  заплави!!
                                                                                     це  –  Весна!!!
                                                             Весна,  Весна  одна!!
                                                   Серцям  –  одна  Весна!..

Приспів:
Лети,  Ти  серцем  Божим  –  визвана!
                                                                                           Ти  –  Весна!
                                                                                           Ти  –  ясна!
Сердечна  сило  висоти,
                                     в  окриллях  –  Ти!
                                     І  сильна  ж    –  Ти!!
І  вся  –  Весна  одна!!
                                                         Одна  …
                                                         Ти  –  Весна!..

27.05.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2021


Університетські породження служб – короткі

 

Як  не  йдем  близько  від  шкіл  –
Воно  вже  добре;  як  я  знаю;
Школи  ізійшли  із  душ  і  тіл;
Не  подоби  вже;  іржать  і  ремигають:
І  очицями,  підпалені,  мигають!..
Років  десь  шістсот,
шістсот-сімсот  –
Не  ішли  магми  поем
в  університети:
Зроджені  Буттям  –
анти-Ісайї
нині,
більш  анти-поети...
«о  це  є  холод:
і  прийми  цей  сон...»

«Ти  вулкан!  і  –  вулкануєш».
«Біль  не  з  нами».
«Ти  гарячий!  і  –  ламаєш  рами!»
«Всі  достойні  –  в  рамці!»
«І  мухозвон  !–
наш  ректор:  а  ми  що?  Схолонь».
«Прийми  цей  сон...»

«Гасни  з  нами,
і  прийми  –  цей  сон...»

Я  люблю!
«І  від  любові  більш  не  сплю...»
«  То  подзвони  по  УКХ...»
«Не  руно  вона,  ти  –  не  Ясон»
«Не  Орфей  і  Еврідіка»
Я  бачу:
що  не  довгохвилевик  –
то  мухо-муко-звон:
ти,  головне,
прийми  їх  сон...

Бо,  науко,  ти  не  в  Абсолюті...
Не  поет.  Не  твір.  Ти  –  похорон...
Мерзляк  ти,
топиш  во  время  люте!..
Це  чого:  на  Бога  піднять  руку!!
Вже  вопієш:  прийми  цей  сон...

«Ти  вулкан!  ти  –  темперамент!
Відійди,
попадають  в  передпокоях
в  рамах...»

Як  би  опахалами  всі  віють  між  дворами;
Йдуть;  сопуть:  всі  чемно  в  унісон...
«Ти,  головне,  прийми  цей  сон...»

І  хто  як  підійде,  ніби
не  враже  каже;
і  тайно  одягне  на  смерть,  в  вісон:
Ніби  на  мумію  нарядить,  –
На  проказу...
«Прийми  цей  сон...»

І  я  спостерігаю  глибше,  в  очі;
Христос  то  вишнє  одкрива...
Чиє  це  біля  мене  стоїть  тіло?
Чиє?  Й  чия  у  нього  голова?
«Я  хочу...»  –  каже.
Краще  Христос  хоче.
А?
«Наука,  зіждь!»
Тепер,  науко,  з’їж.

Протезне,  і  –  косоворотку.
Абстракція-пам’ять:  коротка...
На  Кого  ти  в  університетах  –  руку?
Мертво-відволікальнице,
в  диявола  сполука...
Короткохвилевик  і  довгохвилевик  –  стоять
і  в  УКХ-протези  двонять:
«Прийми  цей  сон...»

«Поете,  оживи...
чи  ти  приймеш  цей  сон?»
Хороший  альпініст  –  це  альпініст  живий!..
ЗВІДТИ  Я,  а  звідки  –
це  ще  не  відаєте  –  ви.
Любов,  Любов,  Любов!
бо  ж  де  розлука?

На  Кого  руку?
На  Марію  –  на  Христовий  Дух  і  букву??

Життя  –  у  звуках...
Любов  –  поезія,  у  звуках!

21.1.2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2021


Сходи в Христі

                 Сходи  в  Христі  

                 Поема  березня  —  
                 березня  художнього


                               Преблагословенній,  на  Вічній  Раді
                               вибраній  Отроковиці,
                               з  любов’ю  присвячується


Я  даю  сходи
над  ароматом  —
безбожності
Бог  так  робить
оплотом  —
художність
і  в  ній  хтось  за
ніби
а  ніби  і  —
проти.
Слово  ж  —  центр
художнього  
цілого  
хто  цільністю
і  не  зцілений
виявляється  прагненням  —  розколотись!..
хто  за?  проти?
що  ви,  очманіли?
то  мовили:  в  двері  стукаю  
                                                                       неясно
ви  чуєте  що
з  вас  розтечеться  —
космічно  як
стану  я  зрозумілий??


і  хто  за  —  і  проти?
відколюються  айсберги
з  Швейцарію  і  Київ  —  величиною
місцями  контрольованої
Богом  —  моєї  роботи
і  той  хто  не  тримається  зубами
і  нігтями  —
               Божої-моєї  цільності
свій  намір  виявляє  —
розколоти!


Батьку  наш!
а  багатенькі  —  
розколотись!
а  —  голоти!
голод  голоти  —
                         розколотися!
що  й  гопники  в  політику
розколоти
і  —  розколотись!!
О  Твоя  цільномудрість,
Боже,  (крайня  художносте),
перескочити  сходину
вибити  —  це
Бога  проти
а  тому  любов  моя,  Боже,  —
безперервність  Божа
а  тому  мене  топчуть,  Боже!
і  Твоєю  Силою  —  божий!!


став  сходинками
для  світової  спільноти
що  копає  ями  для  таланту  глибоко
не  вірить  у  Божеє  Око!
я  як  нічий,  Боже,
хоче  всяк  об  свою
грудинку  надутую  —
розколоти
Дужа  цільномудрість!  —
а  в  них
турботи!!


Їх  на  ції  сходи  б!
та  й  Бог  в  тобі
та  й  ото  б  ти  вимухрив
в  який  бік  ти  проти?..



В  сіті-світі  
і  не  буде  —  рота
в  правді  ні  в  кого!  —
то  ж  всяка  правда  —  ізвнутрь,  з  Бога!
бо  вся  премудрість  —  
в  Христі,
в  находах  Матері
Його
Матері  всіх,  всього!..

03.03.2021,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2021


весняні води як нагородити?. .

*      *      *


                               Молодому  серцю
                               Богородиці
                               присвячується



весняні  води  як  нагородити?

як  по  безслів’ї  їх

прийде  любити

як  по  безслов’ю  їх

пройде  любов’ю...

все  старше...  дає  згоду...  ніби  жити
та  й  ніби  з  Етни
поп’є    екту
із  добре  фортифікованого
                             інтелекту


весняні  води!
залоскочуть  —  серцем  жити...


зелені  вруна!  зелені  вруна!
схочуть  і  здатні
                 пити

26.02.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2021


Серце — це духовне око ( поділитися тією святою небесною солодкістю)

                                       Серце  —  це  духовне  око

...Тоді  серце  такої  людини  наповниться  тихою  святою  радістю  і  безмежною  любов’ю  до  Бога  і  всього  Божого.  
Молитва  стає  для  неї  мовби  диханням,  вона  повторює  ім’я  Бога  безперестанно,  як  каже  пророк  Давид:  «Які  солодкі  слова  Твої  в  устах  моїх!  Вони  солодші  за  мед  на  язиці  моїм»  (Пс.  118,  103).

Не  складно  зрозуміти,  що  буде  виливати  з  себе  таке  серце.  За  свідченням  праведних,  тоді  для  людини  молитва  стає  великою  радістю,  бо  вона  немовби  поринає  в  Богові  та  ніби  сама  стає  часткою  божественного.  

Серце  наповнює  якийсь  невимовно  радісний  світ,  лагідність  і  любов  до  всіх.  Хочеться  всіх  обійняти  та  кожному  зробити  щось  добре,  
поділитися  тією  святою  небесною  солодкістю.  
Які  то  величні  прекрасні  переживання.

Чисте  від  гріховності  серце  також  здатне  бачити  (відчувати)  Бога,  
як  чисте  око  спостерігає  й  бачить  світло.

Серце  —  це  духовне  око,  
яким  ми  споглядаємо  невидиме  для  наших  чутливих  очей  і  неосяжне  для  розуму.  

Наскільки  серце  чисте,  настільки  воно  здатне  до  духовного  споглядання.    
(З  сайту  ДивенСвіт)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906131
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2021


Гарна річ Прохора К. -Печерського, Лободника



           Поема


                               Божій  Матері  і  прп  Прохору
                               з  Києво-Печерської  Лаври
                               із  замилуванням  і  любов’ю
                               присвячується


Не  першого
не  другого  Ісайю
це  Ти  мене
у  торбі
добрій
потрясаєш  —
Ти,  Боже,  добрий!


між  піднебессям  душ
де  ще  духу  немає  —
і  занебессям
що  і  душа  не  знає
тут  дихання
тілесного
й  душевного
немає...


І  так  як  слово
вперше  нарождаєш
його  й  на  Небі  ще  нема
і  ми  тут  добре  —
про  це  знаєм
й  що  я  ув  торбі
і  для  чого  потрясаєш



І  сіль!
і  сіль  —  із  сміття
сіль!  —
Прохор-Лободник
ще  задовго  до  весіль
голодів  з  смертю...
й  лобода  хлібом  стала!
й  попіл  —  сіллю!


князь  став  —  ніби  село!


Якби  в  мене  любов  забрали
й  мій  шлях  украли
без  слова
із  висот  —
все  ***  вернулося  б  у  чмо
і  стало  б  те  й  таким
яким  до  мене
і  було


вважаєте  —  з  в  і  д  т  и    народи
                               є  і  ці  і  ті


піднятись
можна  —
збутись  чимось
кимось
лиш  в  Христі!!



Князь  —  виправивсь
(о!  званий  Окаянним...
                               київське  тло)
та  знав  він  половців  з  селом



а    д  е    б  у  в    Прохор  —
половців  як  ви  здогадуєтесь
зовсім  не  було...

23.02.2021,
свято  Прохора  К.-Печерського,  Лободника

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2021


Богословіє Тройці ( Чи виломиш всіх з імітацій з прози…)

             Поема


                                                 Тройці  Святій  присвячується


Чи  виломиш  
всіх  з  імітацій
з  прози
чому  Ти  вилами
узяв
морозів
цю  зиму
і  поки  я  є
сколупує
виломує  —
являє
в  поезії
це  богослів’я  Тройці
мов  в  небо  хоче  —
штанга!
да,  як  приємно  їй  —
там  бути


Господи,  та  це  —  залізно
хоча  б  залізом
справжнє  чути!
ні,  люди  —  шланги...
більш  в  імітації...
начальство  —  в  еміграції  вже  —
в  імітації...


Господи,  дай  мені
ще  більш  любові
й  більш  жалю
то  закричу
я  добре  знаю
що
усе  Життям  роблю  —
усе  життя  —  ось  цим  Життям  
роблю
молюсь
вмоляю
вже  й  проглядає
та  не  штани  —  Тебе  люблю
терплю
цей  невесняний
в  підштанниках
від  грудня
до  сьогодні
люд


Ти  —  Бог
це  дух  мій
а  світ  —  
лох
без  духу
та  й  насідають
із  усіх  усюд!


хто  з  евтаназії
хто  із  прострації
хто  з  еміграції
між  життям  й  смертю  імітації...
хто  з  смерті
і  з  дегенерації
і  проглядаєш  Ти  —
і  всіх  люблю...
а  всіх  виломлюю
і  всіх  люблю
і  випоумлюю
й  нашумовлюю
і  в  тиші
напоумлюю  —
й  ще  більш  люблю...


а  вони  йдуть  на  ту  чи  ту
енергетичную  палю...


я  думав  хмари
їх  поллють
я  думав  —
небеса  зблюють!
ти  їх  знімай
люди  ж  ідуть
люди  ж  —  присядуть
на  енергетичну  більш  палю...


зніму
якщо  їх  полюблю
з  Тобою  в  тиші
знов  
зніму  вишумлюю
і  сам  з  Тобою  їх
Життям  Твоїм  роблю


я  роджений  із  цим  і  це  й  роблю
вони  ж  ще  заняття  своє  собі  видумують...
мовляв  для  чого  ми  тут  є?
всі  товстозаді  й  товстосуми...
ніхто  так
як  ось  я  —
не  роздає...


Іще  Давид  жалівсь:
що  це  —  душа  такою  є?
Це  —  дух  жиє!!
Серце  —  Твоє-моє!
Хай  буде  Дух!!  —
І  світ  відроджений  —  полями
славу  Тройці  воспоє!
й  лісами
славу  Тройці  воспоє!

24.02.2021,
Київ


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2021


Із лютого не у підручниках – з підручним виповзати…

*      *    *


                                                 Дуже  дерзновенній  і  молодій
                                                 Богородиці  —  і  не  дивно  це  —
                                                 присвячується  з  трепетом  і  любов’ю


Із  лютого  не  у  
підручниках  –
з  підручним  виповзати...
Тримаєш  серце  в  діамантах
і  небеса  земні  спішать  –
сказати!
А  —  матом!!
Це  я  вам,  
митрам,
зашклю
цей  живородний  блиск  —
у  діамантів?!
Народжу  я  —
не  задихтівши  й  адамантів
ви  в  піднебессі  паскуданти
мене  Бог  
звик
на  вдихові  сприймати  —
ще  й  протирати
діаманти!!


бідні  собаки  на  межі  —
живі  собаки  на  межі...
собакам  я  собака  в  діамантах
добре  пропущу  світло
й  народим  всі  
і  всіх  —  і  збережіть


ну  ви  як  архиєпископи-мужі  —
у  кінці  лютого
ви  підпишіться  в  сніг,  ви  білі  й  чорні,
та  й  спробуйте  —  убережіть!..

22.02.2021,
ліс,  тане

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2021


Так вже надіюся як ангели…

*      *      *


                               Духу  Святому,  що  нас  творить
                               особистостями  і  освячує,
                               з  любов’ю  присвячується


Так  вже  надіюся  як  ангели
                               на  Небесах...
Так  як  живеш  в  мені
Сам
ця  прорветься  крізь  душу  Краса!!
бо  і  геній  Христовий  —
не  улягає  часам!
«Перш,  аніж  був  Авраам,
Я  —  єсмь.»  —
Ти  сказав.
Боже,  Ти  чулий!!  —
А  як  же  людей  деформує  минуле!



Вже  є  Ти  у  мені  —
і  немає  —  «минулого»
Ти  як  один  Вічний  День
може  комусь  ще  «майбутнє»  іде
в  головах  є  і  «майбутнє»  в  людей...
Не  деформує
хай  більш
людська  і  рукотворна  яса
є  тільки  Ти!  —  й
цільна  Божа-і  людська-і  світу  краса  —
і  Краса!!  —  бо
я  сяю  —  і
геній  Христовий  не  улягає
століттям  й  часам...

19.02.2021,
ранок
«  в  Мій  День»,  «в  той  День»  —  Христос  навіть
не  роз’яснював  для  апостолів,  бо  вони  розуміли,
що  це  не  про  день  в  році...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2021


Горе вам, пики неблагообразні — багаті!. .

*      *      *

                                         Слову-Спасу  з  любов’ю  
                                         присвячується


Горе  вам,  пики
неблагообразні  —
багаті!  пики!
собі  на  скін  заразні...
Зачався  скін  неправд  —  великих!
Благословилося  і  газом  
                                                                             засмерділо  —
й  однак
вже  все  і  всі  одразу!
тут  сила  волі  моя
й  воля  духу  й  тіла
й  вже  воля  Гідності
аж  сильна  воля  вже  до
свого  газу!!
З’явилась  воля  —  це  до
свого  ж  газу.
Це  я  кажу  вам,
і  Слово  скаже:
ця  Західна  ось  Україна  —
і  інших  позвільня  од  сказу!


Хто  утопив  в  крові  повстання
                                       у  поляків?
Шопен  на  бричках  долітав
                                           тут  —  до  народу,
природний  геній  —  чи  черкнув  об  мене?
Були  там  стріляймени,  
діломени,
полісмени,  шоу-мени  —
й  жоден  із  них
не  став  Шопеном...


Я  так  люблю  Слово  й  Марію!!  —
що  якби  ви  так  стрімко
піднялись
озеленили  б  клоунів
і  принців  однойменних...

Які  ж  ви  всі  страшилки  —  побіля  мене!

18.02.2021,
Небесної  Сотні  розстріл,  роковини...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2021


Що дає Христова Церква поету? (закінчення)

4.  Створення  нових  смислів    в  Христовій  Церкві

Як  навчений  Богом,  вважаю,  що  оригінальність  мислен-ня  і  його  спонтанність,  знання  життя  і  світоглядів,  світо-почувань  різних  народів  і  культур  світу  потрібні  поету,  як  були  потрібні  св.  Василію  Великому  і  св.  Григорію  Бого-слову  –  як  підготовчі  речі  –  для  повнішого    і  точнішого  виконання  місії  в  служінні  Христу.  Лише  в  Церкві  мо-жуть  з’явитися  навички  богослівського  розуміння  речей.  Є  багато  таїн,  яких  навчає  лише  благодать  Духа  Святого.  Є  такі  речі  ,  які  робить  тільки  Бог.  
Впродовж  історії  Церкви  нові  смисли  Ісус  Христос  ство-рював  через  одного  або  кількох  чернеців.

Власть  Максима  в  Умі

Максимові  святому  —  і  всім  християнам,  
які,  бувши  в  Церкві,  йшли  і  ще  йтимуть  
найважливішим  шляхом  
багатостраждального  Йова  —
присвячується…
(нехай  непрацюючий  тут  —  не  їсть…)

Біда  пливла  —  всезагальність!
Все  змелось.  Не  було  ще  й  вокзалів.
Ви  чули,  що  Імператор  сказали??
Всі  знаєте?  —
що  й  низина  патріархів  сказала?..
І  —  Максим!..  розібравсь
доскональніш.
Рухались  земні  тіні.
Бог  —  був.  Рухались  —  на  базальтах!
—  Максиме,  визнаний  Другим!
після  мене,  Іраклія!  бога  в  плоті!
найрозумнішим…
Максиме,  секретарю!  благоволив  тобі  —
заглянуть  
в  небесні  і  божественноумнії  
ніші!..
Спокійніше…
Я,  
в  августійшому
літі…
Що  Православ’я?  Ми  —  світила  і  зорі,  —
і  скільки  на  тебе  голітів…
Один  вперся?!  —  І  —  як!  —
ти  один  не  приймеш  Монофелітство??
Ха,  ха!!  Смішно.  Що  ж  далі?
Єдина  єсть  власть:  в  Бозі  ум…
Максим  розумів  доскональніше!!
(З  повагою  до  керівників  нинішніх  —
на  рівень  дохідливіший  
перекладаю:)
—  Пішли  ви  всі,  патріархи,  —  дуже  
середньо-земні,  —  
пішли  ви  всі  президенти!  —  В  НАХИЛ!!
І  Максим-сповідник  —  переплив
річку  перед  палацом  —
і  постригся  в  монахи…
І,  чую,  купа  патріархів  засовалась:
Божественний  Ум!  Смаленим  запахло!..
(тьху!  політичним  муленням  спахло…)
Спокійно,  породи…
Спокійно,  базальти…
Спокійно,  міжконфесійні  байбарки,
треба  правдоказати…
Спокійно,  століть  прийдешніх  піднебесні  собаки…
Максим!  —  Богом  має  захист:
неглупі  до  Нього  і  притяглись…
Живобожі  слова  де  взялись!
Один!  став  перемагать  патріархів…
та  і  світських!..і  всіх,  іже  архи…
Та  й  що  світу  монархи?!
З  Церкви  —  у  Православ’я  перебігали!  —
оп(?)  —  засмиканії  ієрархи…
якісь  вічнії  піри...  оп?  —  оп?
у  Нечувану  тут  Науку!
Ха!  —  схопили  за  руку  папу  Мартина!  —  перебігав  —
Божий  чоловік!  —  єретики  темні:
одрізали  руку!!
Папі!  —  одрізано  руку…
Спокійно,  міжцерковні  півбайки…
Спокійно,  будучнії  собаки…
Спокійно,  міжнародні  атаки…
Папі  —святому  Павлу  Другому  —що?
дано  в  Москву  запрошення  —?  —
нащо  Папі  правду  нести  було…
ще  й  правду  казати!..
Спокійно,  базальти…
Спокійно,  ігрові  поля…  гравці  Поля…
диявол  не  любить  нас,  він  в  вас…
і  наскрізну  правду  сказати…
Дайте  ж  мені,  стражденному,  донести  
Христову  Науку!  —  Ви,  фюрери!!..
Божі  ми  люди  —  всім,  значить,  руку…
Схопили  Максима!  —  божа  людина  —
одрізано  руку…
Щоб  не  пописував!..
сице  —  живоруку  не  пропагував...
бо  язиком  ще  проповідував…
Скільки  їх  катували!!—Православ’я
перемагало!
Скільки  їх  —  не  втомлюю?  —
викликали!!  Все  всередині  поодбивали…
Православ’я  перемагало!!
Не  могли  найти  зрілу  муку!..
Писали,  бо  мали  ліві  руки!
Треба  б  —  і  ці  руки?..
Що  ж!  як  тяга  до  слова  —
і  до  Христа  така!
Схопили  Максима  —Божа  людина  —
й  нема  язика!
Схопили  Мартина  —  Божа  дитина  —
і  —  німий  у  віках…  Папа  —  без  язика…
І  —  Папи
не  стало…
А  Православ’я  —  тільки  тому
перемагало!!!
тільки  тому  перемагало
пітьму  й  перемагало…
Німий!..  без’язикість  в  Максима…
Світ  —  полова…  і  Поле  —  полова!
Невіруюче  в  Христа  Живого  начальництво  й  правдиві  левіти!  —
вічно  лякаються  живого  пророка  слова…
Фюреро-царів  !
Однопарт-першосекретаризму!!
не  любові  й  слова  з  Любові...
Німі!  нема  вини…  я  не  проповідував  —
завжди  Христа  —  Живим  пропагував:
тільки  апостольські  слова…
Пророчі  слова!
Бо  —  Христове  начало:
тому  Православ’я  (тоді)  перемагало…
Умучили  Максима!..  Кінець...
то  і  всяк  за  Христа  постражда!
максимально  Максим  прикурити  дав…
Що  ж  далі?  
А  Бог  те  —  зна:
з  усім  в  Богові  розбиратися  доскональніш…
3.02.2007,  пам’ять  св.  Максима-сповідника

Особливість  православної  духовності,  як  стверджує  тео-лог  Ольга  Седакова,  для  мирян  така:  богослів’я  тут  більше  всього  відомо  в  формі  поезії  (  і  в  формі  пластич-них  образів:  «  богослів’я  в  барвах»),  не  в  формі  трактатів  чи  підручників.  Після  П.Флоренського  пройшло  майже  сто  років,  а  він  Леонардо  да  Вінчі  в  самоусвідомленнях  Церкви  Христа.  Седакова  розвиває  синтез  мистецтв  –  поезію  Христової  Церкви.
І  ніхто  не  зможе  заперечити  перевіреним  Богом  людям,  коли  вони  вслід  за  глибоким  зосередженням  ума  в  мо-литві  свідчитимуть  про  все  –  з  відкритих  їм  Богом  гли-бин:  викликані  Богом  і  дані  Духом  Святим  образи  в  по-езії  –  більш  літургійнотворча  поезія  одягає  наскрізними  богослівськими  смислами,  так  що  звучить  навіть  не  якийсь  ряд,  а  континіум  правічних  церковних  смислів  і  значень.  І  Христос-Слово  в  центрі  будівництва,  ікономії  Його.
Висока  чи  літургійна  поезія  неминуче  приносить  світло  в  силу  постійного  зосередження  ума  поета  на  Богові-Світлові!
І  така  ж  справа  з  іконописцями,  що  перебувають  в  світлі,  з  райськими  чи  білярайськими  композиторами,  співака-ми  і  співачками,  навіть  з  духовними  живописцями,  яких  за  найсильніший  вплив  зображень  на  народ  диявол  ста-рається  найбільш  унеможливити.
Хіба  можна  сказати,  що  культура,  богослів’я  з  хреста,  врешті  самоусвідомлення  тіла  Христового  залишаться  такими,  якими  були  до  поета?  Ви  з  радістю  підтвердите  промисел:  що  слово  повинно  було  дозріти  не  лише  в  мені,  а  й  навкруги:  у  внутрішньому  і  зовнішньому.
Бо  ніщо  в  Бозі  не  зупиняється:  в  світлі  настає  споглядан-ня  все  більше,  а  діяння  менше;  і  в  музиці  Божій  в  повноті  звучання  ні  на  Небесах,  ні  на  землі  нема  дрібниць  –  все  слухає  Бога.  Так  Богом  створено:  з’ява  нових  смислів  бу-де,  та  лиш  через  тих  поетів,  які  неухильно  уподібнюють-ся  Богу,  йдуть  в  Волі  Божій.  Справа  не  зовсім  в  подвигах!  Подається  значиме  й  смислове  –  лиш  за  послух!!..

5.Міра  світла  в  вірах  світу

В  основі  передання  Східної  Церкви  лежить  догмат  Святої  Тройці.
Коли  розум  очищений,  заспокоєний  і  заведений  в  глибо-ке  серце  внутрішньої  людини,  Бог  з’єднує  його  з  серцем,  утворюючи  ніби  аналог  органу  світу  надмисленного  і  духовного;  а  після  умудряння  і  вдосконалення  його  бла-годаттю,  поет  навчається  бачити-сприймати  художні  образи,  які  подає  Бог,  бачити  завдяки  Духу  Святому  ду-ховними  очима  серця...
Божа  Мати  своїми  молитвами  сприяє  внутрішньому  ходу  і  з’яві  шляху  з  любові,  шляху,  якого  тільки-що  небуло!..
Ви  бачите  зараз,  що  ви  раніше  ніби  й  знали:  на  відміну  від  релігієзнавців  і  філософів  поет  сягає  ідеалу  завжди,  бо  вони  –  по-земному  і  від  земного.
Бог  хоче,  щоб  християнські  поети  свідчили  про  христи-янських  поетів.Щонайменше  в  цім  вбачається  християн-ська  допомога  поетові-християнинові.Ти  допоміг  іншому  –  Христос  допоможе  віднайти  дальший  шлях  тобі.
Найперше  свідчу  про  велику  християнську  поетесу  і  по-движницю,  доктора  теологічних  наук  Ольгу  Седакову.  Розумова  сила  Ольги  Седакової  воістину  павлівської  по-туги,  про  що  раніше  свідчили  найкращі  християнські  розуми  в  Росії.
Росією  вона  не  запитується,  вона  понад  Росією,  дорога  її  трансцендентної  поезії  –  світова,  і  в  Слові  нескінченна.  Чесна  Ольга  Седакова,  при  всіх  царях.  Тому  вони  її  не  слухали  і  не  збираються.
Ліна  Костенко,  всесвітньої  величини  християнська  по-етеса,  можна  її  не  відрекомендовувати...  І  тому  її  теж  не  слухали.  Просвітлена  гармонія  поетеси  Ліни  Костенко  забезпечена  усією  її  більш  ніж  каторжною  роботою,  її  небесним  життям  у  слові,  в  слові  з  розріджених  висот,  проникаючим  всесвіт,  а  тут  на  землі  –  спалюючим,  бо  слова  не  витримують.
Василь  Герасим’юк  –  великий  християнський  поет,  смі-ливо  витворюючий  вихід  з  антиномії  чи  не  найбільших  суперечливих  сил  –  автентичності  різких  сил  природи  гуцулів  і  автентичної  євангелізації  у  сповіді  –  перед  ли-цем  Христа.  Він  має  шлях.
Майданович  Тетяна  –  дивовижна  християнська  поетеса  кришталевої  роси  в  серці,  і  з  роси  Духа  –  такого  ж  слова:  небувалої  кришталевості!  Про  кого  свідчили  ще  отак?  –  Її  книги  –  це  «катехізис  православної  віри  в  художніх  словах»,  так  промовив  про  неї  один  священник.  А  ось  Тетяна  Майданович  про  джерело  сліз  духовних  із  глибо-кого  серця:

«...Живлющі  сльози  гасять  лютий  гнів,
Бо  вищі  і  за  правду,  й  за  неправду,
Сильніші  і  за  вірність,  і  за  зраду,
Мудріші  за  підступність  ворогів.

Усе  нас  очищає  від  гріхів,  
Все  може  послужити  для  спасіння!  
Це  Задум  Божий,  це  любов-терпіння,
Щоб  жар  життя  повік  не  відгорів...»

Микола  Воробйов  –  великий  білярайський  поет,  і  світло  художніх  образів,  які  він  приносить,  –  безмежне,  транс-цендентне,  він  улюбленець  Богоматері,  що  і  сказано  мені  Нею.
І  на  цьому  зупинюсь,  не  все  знати  мені.
Всі  ці  поети  –  з  православної  конфесії  Східної  Церкви.  Найсуттєвіше  те,  що  православне  передання  за-знало  найменших  деформацій  у  світі.  Про  це  засві-дчено  і  історією  сходження  Благодатного  Вогню.  Право-славна  традиція  опирається  не  на  Гетсиманську  ніч  в  скорботах,  як  передання  Західної  Церкви,  вона  опира-ється  на  Фаворське  світло  (!):  згідно  догмата  Східної  Це-ркви  ці  поети  отримують  найсвітліше  натхнення.  Розум  людини,  як  те  знають  містики-богослови,  найбільш  пе-ремінюється  від  засвоєння  догмату,  до  речі  –  як  і  від  за-своєння  в  постах  того,  що  принесено  Ісусом  Христом  і  Духом  Святим.
Справа  Святої  Трійці  –  в  засвоєнні  данного  Нею,  аби  брати  участь  в  справах  Святої  Тройці.
Християнство  –  прообраз  Святої  Трійці,  воно  –  в  уподіб-ненні  життю  Святої  Трійці.  Бо  в  Ісусі  Христі  благодать  Святого  Духа  розкриває  через  зготовані  нею  розуми  по-етів  –  таїни  Святої  Тройці  і  сотворіння.  Ці  поети  можуть  побільшувати  таке  розкриття!!

Не  хочу  мати  на  землі,
Ані  на  небі  кращої  отчизни,
Як  Його  серце,
бо  тут  все  –  приблизність:
І  слуги,  і  раби,  і  королі,  і  плюралі...
Встаньмо,  Син  спас  мене:
Та  і  не  дав,  щоб  дух  змалів!..
Возстаньмо:  гляньмо  кожен  сам  на  себе...
Хіба  надбання  межиріч,
і  ятерів,  гостюг  і  берегів,
де  вмре  ще  й  Божа  річ  –
внесуть  на  Небо?
Якими,  кровопивці  хто,
заявитесь  –  нетребні...
Коли  –  Ріка  любові  –  Діва,  Її  Син
і  я...  одну  красу  й  любов!
одну  красу  й  любов
зносять  поети  з  Неба!..
А  як  –  Краса?..  та  слід  кровавить
Точність!  Потрібен  дух...
Здай  кров,  як  ти  такий.
«Дай  духа!»
«А  здай  кров!»  і  ції  –
сточки...
«Дай  духа!»
«І  яка  потрібна  точність?»
«То  в  Небо  пустите?»
«Та  в  Неї  не  «платочки»...
і  ти,  такий...»
«Долу,    т  е,–
опустять?»  І  –  і  –  і  –  точка!  а-а!
І  точка  –  й  промінь  –  звідки
точність:
Про  неї  чули  співаки  (!..)
Та  спрага  гірня  не  мине:
Сидиш  і  слухаєш  прекраснії  дурниці...
А...
разом  всі  –  їли  небесні  полуниці...
А...
вдосконалювать  –  чомусь  завжди  мене!
Небесно  їли,  і  так  треба!..
Красо  душевних  протиріч,
Може  –  на  писках  ягоду  тиснути  треба?..
Що  на  обличчях?  що  –  з  облич??

Бога  називають  Творце-Поетом.  Так  оспівують  Його  гре-цькі  церкви:  Поет  неба  і  землі!  Вічні  тільки  любов  і  поезія!  
І  цими  поетами  сказано:  поезія  –  вічний  ніби  «елемент»,  він  пронизує  космос  з  вічності,  і  кожен  час,  і  кожне  місце,  й  всі  події,  все-все.  Подібно  до  того,  як  беруть  аналізи  на  наявність  в  людській  крові  складової  якоїсь  і  визначають  відсоток  її  в  крові,  нехай  визначають  «відсоток  поезії»  в  будь-чому...  
Милістю  Божою  поет  щоразу  зцілює  у  небувале  художнє  ціле.  Як?  Приносячи  художнє  відкриття,  небувалими  художніми  образами  з  невідомого.  Тобто,  він  на  місці  свого  служіння  робить  художній  жест.  Звершує  з  Богом  невідоме  до  цих  пір,  відмінне  від  всього  попереднього  рішення,  дуже  важливе.  Божа  Матір  звеліла  не  виставляти  на  передній  план  навіть  пророцтва,  бо  вони,  відбувшись,  застаріються,  а  художні  рішення,  художні  жести  вічністю  пахнуть,  Божим  ароматом,  –  вічність  просвічує  крізь  художні  жести,  тут  формо-змісти!
Люди  хочуть  відкриття  світла!  В  цих  поетах  воно  відбувається!!!

Небувалого  в  антиномічності  Божественного  Павла  тому  і  називає  поетом  Вічності  отець  Софроній,  учень  св  Силуана  Афонського,  засновник  небувалого  монастиря  у  Великобританії.

Син  Божий  Ісус  Христос  Любов’ю  Своєю  всіх  наближує  до  Себе,  Центру,  Поета  всього,  що  на  Небі  і  на  землі.  Спасіння  –  це  вічне  життя  в  Ньому  і  з  Ним.
Можна  здогадатися  з  цього,  що  в  Христовій  Церкві  з  її  догматичністю  колективної  свідомості  і  відбувається  єднання  з  особистісною  творчістю  поета  (містика-богослова)  –  поєднання  на  благо  їм  взаємозалежне  і  взаємотворче.  Тут  саме  в  цій  взаємоєдності  традиція  і  новизна  відкриттів  антиномічно  розвиваються,  подаючи  шлях  для  спасіння  в  умовах,  що  змінюються.  Іншими  словами  –  вони  перебувають  в  діалектичному  розвиткові.

О,  виходить,  як  глянути  –  я  вже  на  шляхах
далеких  і  високих  водночас!
Не  чекай  помочей  від  когось.
А  Він,  наближуючи  момент,
притискує
мене
явно  натякає,
що  витисне  Він  із...
(попустити  треба...)
із  мене  схоже  і  зміст  –
і  форму...
в  цій  Величі  туманній!
Так  і  я  ж  –
за  представимість  цілого!!
Ні,  я  доб’юсь,  Боже!
представимості  художньо-цілого!!
Блискавичні  удари  –  удари  неповторні!
Так  підігрів,  божу  атмосферу,
то  хто  тепер,  Боже,  пригорне?
пригорне  Тебе  при  цілому?..
при  таких  палких  жилах...
О,  дозріва  оригінальне!
з-за  глибин  Його  з’являється  унікальність,–
або  можливість...
Дивиться  Бог  і  нею  пізнає  
мене,  я  бачу  туманне  Його:  
не  скажи:  величний  Божий  задум,
ніби  Промисел...
хто  це  скаже??
О,  я  справлюсь  
з  непомірним  всього  найкраще,
але  не  станем  спини  латать:
тримайсь,  Боже,  бо  найкраще  –
спонтанний,
ні  Тобою  ні  мною  –
хрещусь  –  непередбачений  хід!!
і  справді  неймовірний  результат!..–
нехай  в  зглибних  хрящі  тріщать...
Гарячий!  
трепетно
гарячий,  гарячий  звір  –
трепечучий  з  форм!!
то  Тобі,  Сину,  не  студіозуси  –
рветься!
пала!  рветься!
зараз  жахне  по  п’ятах,  на  землі,  Твоїх,  –
стане  Тобі  зовсім  не
до  віртуозності!..
А  мені  б  солодкого  колача!  –
скоро  буде  нам  –  як  в  себе
я  скрізь  вдома!
о  як  добре,  Боже,  невідоме...
сице  –  словом-з-духом  –
душа  моя  Тебе  велича!!
упразднися  тьмо  в  свіжих
й  нових  днях!
розрішітеся  підодіяльно  узники  на  ночах:
як  Марко
голий  од  Господа  утікав!

я  вас  напоюватиму  грудьми  
мов  Марія
того  клірикового  –
що  зачах...
першозданну  життєпроникливу  велич  –
душе,  величай!
я  тобі  покажу,  життя  в’яле,
самоусвідомлення  художника  –
від  крутого  від  Христового  плеча!!
щоби  тілько  світ  святий  не  закричав!
вип’ємо,  Боже,  аби  це  мобільні  з’їли
(в  стиду)  з  пуза  задзвонили  довжникам...
Вип’єм  –  ми!,  Бог  ти  мій,  отже,
до  дна
мені  можливого!
вип’ємо
щоб  не  чіплялися  з  відомого...
Дух  –  й  черезжильно:
дух  у  жилах  і
по  жилах!!
Бач,  в  кутку  –  мов  щось  живе  –
заворушилось...

Внутрішній,  що  набухає,  жар-жар–
жар!!–  управ...
аби  більше  сих  не  набухав!
–  Кого  шукаєте?–
Ісус  в  добрі  пита:
і  то  се  так  –
по  той  бік,  й  сей  бік
творища,  щоразу...(!)
Й  Папи  мовчать  (?!)
це  й  папірці  мовчать.  
Бо  –
блідолиці  дивляться  –
«торчат»...
храмові  «газди»
дивуються  оплавленим
тональністю
дитинною
частинам:
єдиною...
це  папірці  бо  винуваті
серця  порваті  й  неєдині:
«Оце  –  Людина!!»  –
розкрив  порив  добра  
цей  крик  в  Пилатові!

Бо  жінка,  Клава,  трохи
цим  водила,
що  без  паперу,
у  грудині:
є  –  для  чогось  воно  є...
дано  непередбачливій  людині:
Чого  ж  не  бачать  ці  художньо-цілого?
Не  люблять  Христа.
От  би  сказав,  прийшов,  Син:
це  плавлене  й  оплавлене  
сердечне  ціле  –
більше  
аніж  в  папері  є...
Ціле  –  більше  суми  частин:
Як  так?
поет  Христа  єсть  двері:
любов  Сина,  Отця  і  Духа  –  на  всіх  більш!
Ціла  й  жива  –  Любов!!
та  любитесь  ви  понятійним,  
і  віруєте  понятійним,
тож  мисль  вся  в  понятійність
і  опускаєтесь  в  постійність
сих  адських  антикрил...
Чого  б  Бог  за  любов  цю  кришку
не  відкрив!?
Та  всі  –  тікать  від  Данте,
справді  духовних  ієрархій...

Залюблення  моє  вражаюче  –  до  пекла  я
не  посадив  
й  душі...  

Бог-Син,  мабуть,  мене  любив.
Всі  без  страху  вже  нині?
Немає  страху  у  Христа  людині...
Вся  безхарактерність,
ця  безхребетність,  лжа  –
вам  не  до  крил,  –
самі  бо  те  зробили,  –
навчилися  Христа  реформувати.  (!)
А  що  захтіть  природі  –  вздоровитись:
відрегулюватись?
їй  захтіть  спастись?  Кого  ж  то  виріжуть??
Підтягую,  бо  розвіваються,  поли  плаща:
здасть,  не  здасть  екзамен  чиновник  і  єпископ?
Слів  нема,  
як  остерігаюсь  Діву  засмутити!..
Диявол  за  Її  милість  і  надихання  мстить  
і  більш  лютує,
як  загибель  свою  чує...

Вона  ж  стоїть  вище  над  колишнім  місцем  Денниці,
цього,  через  заздрість,  Вбивці...
Спаситель  і  Співспасительниця  спасають  нас  усіх.
Слава  їм.  І  любов  наша.  Амінь.
6.05.2009  –  свято  Юрія  Переможця

Як  явлення  Третьої  Особи  Тройці  в  П’  ятидесятницю,  Дух  Святий  розвиває  особистості  в  свободі  синів  Божих,  свобода  розкривається  в  їхній  творчості.  
Але  досягнення  їхні  затверджує  службова  ієрархія  Хрис-тової  Церкви,  і  влада  їй  дана  тим  же  Духом  Святим,  через  подих  із  уст  Ісуса  Христа.  І  по  Ользі  Седаковій  це  видно.  Бо  вона  визнана  єпископом  Римським  –  святим  Іоаном  Павлом  Другим,  –  і  православним  єпископом  в  Мінську.  І  по  Ліні  Костенко  це  видно:  її  визнав  Ватикан.  Право-славні  менше  є  в  соціальному  служінні,  своїх  поетів  від  Бога  –  вони  не  слухають.

Найважливіше  –  не  виходити  поза  дві  оберігаючі  і  розвиваючі  руки  Отця,  Який  на  Небі:  Ісуса  Христа  і  Духа  Святого,  спасаючись  в  Христовім  тілі.  Бо  –  «дурна  безконечність»...

І  догматичність  свідомості,  що  сильно  впливає,  і  якомога  вища  чистота  розуму  в  серці,  і  живий  досвід  Богоспілкування  –  виникають  при  житті  в  Богові,  в  Церкві  Христо-вій.

В  митцях  Західної  Церкви  втрачена  пам'ять  раю,  білярайськості,  а  в  богословах  –  зміст  від  втрати  традиції  ісихазму  та  творчої  роботи  Ісусової  молитви  і  відновлення  в  ній  Ісусом  Христом  первозданної  краси  душі  при  постій-ній  пам’яті-любові…  Протестантизм  –  звільнення  до  розвитку  особистості  Духом  Святим.
Найяскравіший  приклад  живого  досвіду  в  Богові,  і  звільнення  –  і  принесення  незмірних  багатств  в  розвитку  традиції  –  Йоган  Себастьян  Бах  з  німецького  протестантизму,  найвищий  поет-композитор  духовної  і  райської  музики.  Благословляється  слухати  його  музику  в  строгі  пости.  Й.-С.  Бах  і  засміченність  –  поруч  не  живуть!!!
І  хто  з  християн  таке  припущення  висловить,  ніби  це  з  ним  відбулося  без  помочі  Подательниці  всіх  благ  –  Божої  Матері?!

Ісламізм,  який  вчить  про  спасіння  лише  душ,  чи  не  найбільшого  сягнув  у  перських  поетах-класиках  13-15  століть.  Це:  Фірдоусі,  Хаям,  Сааді,  Навої  (навіть  узбецькою  мовою  написав  одну  з  книг),  сердечно  палахкотючі  Рудакі,  Румі,  Нізамі,  Божественний  Хафіз...
Найбільше  опертя  вони  чинили  на  чуйну  людяність,  на  гідність  людини,  бачачи  перед  собою  підозрілу  практику    феодального  магометанства...  Хафіз  точно  знав  про  сина  Марії  Ісу  (Ісуса  Христа),  що  він  воскрешав  мертвих,  благодать  сприяла  йому  за  пожертвування  всім  ради  світла  небесної  поезії  вже  в  похилому  віці,  він  славив  її,  настільки  молодо  жив,  словом  славив  її,  що  майже  всі  думали,  що  він  пише  про  юну  дівчину  ...

*      *      *
Милістю  Божою  поет
зачувши  серцем  легкий  подих
гортанно  натяга  струну
й  бринить  розрішення  молитву,
рятуючи  непевнім  дню  налипле.

З  ласки  Божої  поете,
за  це  з  космічного  підлипу
ніхто  не  сотворить  милитву
тобі,
милістю  Божою  поете.
1989

Велика  віра  в  Ісуса  Христа,  Сина  Божого  –  повніша,  як  видно  жадаючим,  від  ісламу  і  юдейства.  Вона  має  принесену  Істиною  істину  щодо  майбутнього  воскресіння  в  духовних  тілах!!  З  живого  досвіду  життя  в  Богові  поети  відають,  яку  велику  перевагу  мають  при  збільшенні  світла  Божого  в  серцях  і  душах.  Тим  більше  –  при  великому  світлі  від  Святої  Трійці...
Воскресіння  в  духовних  тілах  –  майбутній  поворот  у  вірах  світу.
 Свідчу  лиш  те  –  що  Бог  дав!

Для  вас  ліпше  почути  це,  аніж  би  я  промовляв  про  душероздиральні  страждання  душ  і  духу  поетів  близьких  до  нас  19  і  20  століть  –  юдейських  (як  Целан),  і  з  мусульма-нів.  То  є  глухий  кут.  А  в  математиці  теж  існує    тупикова  функція!..

Крила  вересня
1

Одягнувшись  у  неба  шматок,
опустившись  на  крилах,
доторкнешся  землі,  –
обнімають  тебе.  –
худне  і  тане  твоє  друге  тіло.

2

Ранок.
І  солодко  діти  літають  у  сні
На  духові.  Сходить  Сонце.

3

Розліт  брів  –  політ  свободи.
Свободу  цілує  серце  поета.

4

Що  для  поета  –  осель  і  острогів  краса!
Що  йому  це!
Якщо  враз  роздягне  догола
взявши  душу  його  понесе
жарке  дихання  вічного  сяйного  ангела.
Що  йому  світу  порок!  –
Не  провалиться  світ  –
коли  чистій  душі  є
всього  як  десяток  літ.
1985

Аби  великий  відсоток  поезії  вселяв  в  Вас  радість  і  любов    спасіння,  поезія  і  в  трактаті  сповна  має  дихання  Богині.  Чи  не  так?
26.05.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2021


Краса Бога (з книги "12-поемність Майдану")

           Поема

                                           Пресвятій  Тройці  із  Богородицею
                                           Любов’ю  присвячується

Шехіна  біла
потривожить
певну  мить!  —
Любов  безсмертна
над  Горою
майорить!  —
і  дряблі  котяться
з  Фаворської  гори!!

За  мить!
Це  саме  вічність!  —  Мить!

З  мойого  серця!  —  
ясна  річ...
За  піч!
за  піч!  —
сховатись  до  свекрухи  —
щоб  не  було  розруху!
Муху,
муху  —  з  людей  робить...
 
Як  норма,  о,  потрясенна!  
потрясенна!!
од  праведника  в  благодаті!  —
мить!  —  блискавки  у  браті...
і  тільки  Істина  —  і  форма!
тільки  Істина  —
як  благовіст...
і  вільний  міст
й  крізь  просвіт
є  в  них  любов:
форма  п’є  зміст!!

Запліднення!    —
зерно  плідніння!  —
у  вуха  міст  ...
Є  праведники  —
ув...  Успенський  піст!!!

Не  муки  вам!
Не  треба  муки  —
а  трисіянним  світлом  розкрутить!!
Шевченко  вам  казав?  Дух  сколихнуть!  —
як  випивосі  в  діжку  з  мелосом!  —
дихнуть!  —  вдихнуть  —
й  дух    полетить!!

А  в  праведниках  –
світ  осяйний  запустить...
сплакнуло  б  серце
в  крайню  мить:
чого  не
робите  оце?
Горить
з  Слави  й  Любові
дух  розкутий!  —
 цілий!  
зцілений!

Одійдіть  од  духу,
всі  зарази,
«водолази»!
Ви  в  морі  тріщин,
зміщені!

Прищі  
і  —  тік  платіжки...
Як  у  Бермудському  трикутнику  —
що  сидите  
на  базі...

Дак  крила,  гетьмани,  
я  дав  наразі!!!
І  на  частинах  із  голів
й  буття  —
на  Істину  —
ви  —  виливаєте  виття!..
Високонедотумні,  високобумні...
та  Він  не  дивиться,  —  Іов  сказав,  —
високоумних...


І  діла  Божі,
і  бажання  Божі!  —
рішать  вельможними??
Ви  капкани,  ви  й  миші!  —
і  гляне  Бог,
якщо  я  це
от  вам  напи;шу...

Бо  —  самозрікся  діл:
які  не  ті,
 бо  не  від  Бога,
од  природи.
Природно  —  несвяті!
Що  ж,  ви  ловите?

«Чого  це  нас  тягає??»
Га?  я  до  Шиви  вас  тут  —  запускаю???
Там  наїстеся  короваю  —
мій  дух  —
я  вище  поціляю!

Чи,  може,  вже  й  не  дух?
Христе!  літає  
тільки  пух!
видно?  —  літає  —  в  прах  і  пух!!

А  Святий  Дух?
Він  дасть  —  в  чім
Він  присутніший,  Він  –  Дух!..
Що,  Він  мене  це  упрости;ть?  —
що  я  проскурки  споживаю?
із  храмів  воду  
попиваю...
Скаже:  алло...  (та  може  —  й  не  алло)
візьми  —
і  винеси
у  слух!!

Господарський,
як  видно,  Дух.
Й  тому  святі  —  більш  примовкають!..

Так,  діла  Божі,
бажання  Божі  —
й  слово  з  Слова  (Боже!)  —
 прологотипите  через
вельможних??
Ви  й  недотумки!
Кожен!!


—  Но  —  невозможно!!
—  Но...  —  несомненно...


А  пух  літає,
пух  літає...
які  ви  будете  мені  як  судді?
любов  оповиватиме  рассудок.

По  суті  —
ви  утікайте  —
на  цьому  місці
Бог  перемагає!!
випаде  черствість,  мертвість...
підчеревнії...

Та  й  брат  в  Христі  —
від  мене  утікає,
отоді  віра  —
виникає...
О,  ревнії?

(«Виникає!»)
Бо  з  екстремальності,  що  в  мені,  —
зріють,  хто  партачив...
бо  з  екстремальності
справжню  свою  природу  бачать!!


(Кого  –  за  кут  
й  влуплю  догматом  —
 весь  Київ,  інтелігентщина,  —
волає  матом...)


Атоми  ми...
атоми...
душ  атоми...
я  в  серці  Богоматері!  
хай  не  святий,
але  багатий!!

в  смислі  —  догмат    у  атоми!


Істина  в  Небі,  —  а  ми
друзки...
з’єднатися  ізсередини!
зцілитись!
ми  багаті...
субатомні!!!
Я  поливаю
словом  —
і  тікають...
І  прилітають  птахи  з  вирію
приходять  в  віру...

А  ти  на  тезисі  сидиш,  як  наглий,
то  звідки  віра??
чому  допомагаєш  ти?
Основа  і  уток  —  удвох  допомагають?  
В  тканині  —як  це  написав
намалював
то  не  стирається!
Вам  треба  –    
стара  історія  оця?!
Тканину  нащо,  неслухи,  урізнобіч
ще  розтягаєте?
Я  у  твердій  надії,
і  Бога  відчуваю,  та  ви  
про  що  судачите??
Надію  свою  —  бачите?
що  ж  тоді  надіятись  —  як  бачите?..

Й  за  те  у  Бога
і  в  людей  
пробачтеся...

Бо  каже  Дух  Святий:  алло...  
(може  й  не  алло)
куди  ти  дух  це,  їхній,
запускаєш??


З  стрілою  —  як  Любов
пала!  —  пала!!  –
у  серці  —  ви  знайдетесь??
Палай!  палай!  —
у  інших  слова  як  такого  
ще  немає....

Чи  я  –  аби    в  вас  зобразивсь  Христос,
чи  
алла-алла!  —
і  швидко  півмільйона  постріляють
десь  євреїв?

Чи  в  Бога  ще  заслужите
ви  іншу  —  панацею?
ось  вічність  –
булькає  в  
антиномічність!!!


Од  правди  всеї
вам  в  місті  жаб  всиді;ть,  євреї?
 
Думайте  серцем!
Бо  ж  –  Космос!
Всі  покидьки  й  непокидьки,
«усі  розбійники  і  злодії...»    
і  нерозумні  і  розумні  —
були  до  Слова.  Й  до  Слова,  що  в  мені!

П;ють  кров  із  молодого
мене!!!
Китайці  —  ті  прийдуть!
візьмуть,  хай  слово  й  безіменне
хай  –  безіменні!

Та  –  християнськії!!

Поскачете,  всі!  підляки  й  бандити!!
невпевнені  ви  «бізнесмени»!!!  —
В  любов  —  або  у  рік  засохлість!
У  Божу  Матір-Мудрість  —  
                                             або  трохи  в  лохи!
Інакшого  нема!
Нема,  кажу;
немає!


І  «зрегулюють»  в  манівцях...
Любов!  оця  ...
від  Сина  Божого  й  Отця  —
Натхненник  —  кедрами
ливанськими  
хитає!!!

Любов  від  Бога  –  серцем  набухає!!

Падає  краплями  у  ясний  день!
У  рідке  скло  з  пісень!
Пісень!
 
Натхненник-Тройця  мене  —
з  гумором  тримає!!
Кого  наразі  знає-має?!
Єднаймося!!
Єднаймося!!!
тут  й  далі  так...
Любов!  у  мені  серце  продирає!!

26.08.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2021


Що дає Христова Церква поету? (прод. : 3. Розвиток таланту)

3.  Розвиток  таланту

Хто  я?  Бог
її  влаштує
Засипає  золотом
з  натхнення
Бог  —  цілує
(Він  —  цілувальник)
і  я  —  цілую!
голову  уклав
я  —  на  смирення!
Дивна  річ.

Поет,  якщо  він  не  християнин-практик  з  щонедільним  причастям,  не  може  вимучити  за  все  життя  одну  чи  дві  поезії  від  живого  почуття  до  Ісуса  Христа.  

І  з  верху  серця
іскри  далі
й  над  —  
літали
з  надміру  серця
возвеличені
недбалі

І  дивні  горлиці
що  кочували  моря  й  суші
наготували
нам  любов  трави  й  конюшки.

Наготували  —
нам  любові  Сонця
й  зі;рок,  —
ми,  Боже,  віримо  Тобі!
і  в  Тебе  віруємо!!

Навіть  просто  на  «релігійну  тему»...
А  як  є  велике  почуття  до  Ісуса  Христа  —  а  його  неможливо  підробити  —  воно  чутне,  і  слово  чується  дивне,  слово  неждане.  

Бо  тут  полум’янію  —
Приходжу  за  медом.
Ви  вдома  підвіситесь
із  меблями!
й  з  пледом...
Й  на  диво
сусідам
літатимете
літатимете

І  завжди  результат  несподівано  спонтанний,  й  серце  оживає...
Чесно  себе  запитайте:  що  означає  оцей  прорив  —
не  одна-дві  поезії  —  а  розвій  океанський  36  книг?  

Парк  захитає
кармінно  —  
дверима  —
Вогнь
бо  я  серцем  
незриме  
затримав...

Або:

Ти  наширо;тивсь  щоб  і  шосе
шерехтіло  до  мене,  —
по  мені  можна  ходити
і  дорога  і  цикламени  —
одно  в  моменти
Христе!  Слове!
Ти  є  шия  —
на  Тобі  висять  продуценти!

Бо  на  Заході  мріяли.  аби  хоч  в  одній  книжці  гриміло  Ім’я  Ісуса  Христа,  та  на  ділі  зробив  оте  Христовий    служка  покірний:  а  люди  зарилися  лицями  в  земний  пісок,  не  встають  й  води  не  просять:  гримить  Ісус  Христос??!!  

Меди  одні...
Золоті  вікна
світу  любові.

Або:

Мов  струмоприймачі
небесній  правді!
І  струмом  б’є!
І  —  з  міріад!  трясуться  міріади!

Бо  при  СРСР  лише  кілька  поетів  боягузами  не  були,  не  вступили  до  компартії,  забороненими  були,  з  багатьма  книгами  поезії  ненадрукованими  були.

Праведним  хмарам
у  праведнім  небі  біліти
чистії  лікті
дитині  омити
у  світлі

Страшно  впасти  в  руки  Бога  Живого!!  Так,  апосол  Павло  істинно  мовив:  це  єдине,  що  насправді  страшно  вчинити.
Щоб  змінити  в  світі  все  в  духові  і  слові,  треба  мати  природжену  велику  силу  духу.  Патріах  Філарет  казав  про  це.

Ой  ми  у  літі!
Серцем  світленьких  нашию
в  Божому  світлі  —
міт
крил
і  ліктів
гірляндою  —
Богу  на  шию...

А  що  найтрудніше?  Зректися  самого  себе,  взяти  свій  
хрест...
В  самопожертву  Богові  принести  свою  природу...

Величезная  місткість  сприймає
Де  окована  златом  
діжа  є
І  де  серце  що  злата
не  знає
Настає  вмить  краса  —
золотая
Тру;сить  і  потрясає!

Від  гордості  відмовлятися,  бо  сам  Бог  цього  не  забирає...
Бог  подає  самого  Себе,  —  здогадуєтеся  ,  від  чого  слід  відмовлятись??  Ви  –  в  Церкві  ж?

Передаю  Небесний  покров!  —
вимкніте  мобпередачі:
і  все  хліб-кров
хліб-кров
земля  ж  плаче!

Диявол  дав  би  вам  світ  весь  матеріальний  (!),  аби  ви  забули...  про  все  Боже…  і  про  слово,  щ0  через  мене  йде.

Засмійтесь,  братіє,  знов  —
На  землі  дивне  буває.
Нам  —  земним!  —  Бог  помагає:
Саме  і  Тіло  і  Кров!

Відмовлятися  від  слави  людської  все  життя  —  це  важко,  але  ради  любові  Божої  —  хочеться  відмовлятися.

Він  здер  
цю  здобич
із  начал!
і  як  на  те  —
із  піднебесниїх  властей!
І  Він  вказав!  —
що  Логос
і  поет  тут  роблять...

Із  любові  Бог  подає  Себе!!!—  і  яким  стає  тоді  –  це  життя...  і  хоч  відмовляйся  –  від  самого  життя!..

Клірос  зліва  —  клірос  справа,    
антифон  —  і  антифон.
З  нами  тонка  лісу  справа...
він  здіймає  на  озон...

І  скільки  таємниць  відкриває    нам  Бог!!!    І  все  ради  слова,  як  океан  і  гори.

Мох  як  море!
І  парадно
сироїжки  в  нім  горять!
Мов  в  ляльковому  театрі  —
мов  ввімкнуті,  —  й  майорять!
І  все  слова  Бога  ради...

І  щож,  відмовився  поет  якийсь  від  людської  слави??  Майбуть,  ні  (крім  автора  «Слово  о  полку  Ігоревім»).  А  це  —  душевна  хвороба,  та  іще  ін’єкції  потрібні...  Будь  щасливий  здобутком  вічності,  Христом.

Бо  як  ти  будеш  творчим
щиглик  з  червою
і  небесна  олива  —
як  ти  сам  і  протоки
й  проточини  —
до-звук  чути?
то  будь  щасливим

Будь  щасливим!!
Диявол  —  нетворчість.
Сточим
сточимо
його
сточим.
Ти  —  будь  творчим!

Та  й  відкривається  в  деякий  момент,  що  Бог  творить  більше,  аніж  поет.
Ви  розумієте,  що  вся  культура  в  світі  —  підготовча?
 
Бути  з  Христом.
Не  бути  в  хвості.
І,  себто,
бути  де  є...
...Ретроградний  Меркурій
пролітає  —
не  дістає  

Світська  поезія  –  загрунтування!  І  ти,  як  іконописець,  якщо  не  станеш  в  Світло  —  не  відкриєш  замежне,  Поезію  Церкви.  І  справжню  церквокультуру,  отже.

Ніхто  і  не  знає.
Темінь  —
а  правди  сонце  піднімає
щасливих  серцем
жить...

Так  все  ж  в  Церкві?  І  можливе  —  світло  в  Світлі?
Силу  Божу  знаєте  ви  і  Писання??

Крила  білі-білі
З  серця  виростають.
Глибокая  річка  —
Плавно  протікає.

В  Церкві  як?  Благодать  творить.  Благодать  на  всіх.  Від  мого  незадоволення  собою  й  тручання  себе,  і  очищення,  проходження  постів,  любові  сильної  до  Бога,  відмовлян-ня  від  всього,  крім  Бога,  —  а  Він  відновлює  втрачену  красу  й  дає  Свою  Красу,  —  і  відкривається  буття  більше  за  людське.  І  не  проекція  —  живе  древо.

Ким  би  поет  не  був
чи  був,
амінь  —
не  в  нім  вина
а  в  злеті  —
приносити  вино
й  ремінь  —
свята  жила  поета...

Репнете  як  фортеця  —  влине  в  просвіт  Боже:  і  поета,  й  натхнення,  й  підготовку,  слово  й  образи  Бог  творить  більш,  ніж  поет.

*      *      *
Дозвольте
вічності  дзвеніть
святій  живій  —
що  у  мені...
Може  на  руки  —
як  маля.
Може  то  в  серці—
ангеля!

Вам  ясно?  Не  ображайтесь,  виховував  Її,  Богоматір,  а  Вона  любляче  притерла  мій  характер.  Просто  сказано?  Поступово  переродила  з  природнього  в  духовного,  любов  і  перевиховування  постійні,  Богоматір  —  мене,  а  я  —  Її,  я  не  здавався,  бо  я  цільний,  сформований.

             Віра

                                                           Ліні  Костенко,  що  любить  
                                                           серцем  всіх,  присвячується

джерельцями  тихо  б’є
у  середині  серця
Бог  як  є

орлам  і  дітям  і  митцям
й  —  святим
відрада  б’є
джерельцем  золотим

орлам  —  це  Бог  провів  до
дзьоба-носа
орел  як  дивиться  —  то  Сонце
зносить

в  малій  дитині  Бог
от  є
і  о;рлі  і  здивовані
вони  є  —  навзаєм!

Єсть  Бог
що  в  Слові  —  Пелікан  є:
поет  п’є  Кров
коли  смиренно  зволікає  
канти

І  віра
що  у  всіхній  суті
над  віками  є
вона  є  з  нами
у  серцях  присутніх!
Амінь:  краї  стираються
у  сутіні...
24.11.2016

І  здавалось  —  всі  безодні  пекла  і  диявола  появлялися  і  проскакували,  й  також  небесні,  але  любов  Її  перемагала!  І  щедрість  прямо  як  гора  низпадала  на  мене,  мене  це  вбивало!  Збирався  з  силами,  а  любов  Її  сильніша.  Та  це  окрема  книга.

Я  зробив  крок,
коли  краще  не  спати  —
і  міцним  серцем  пащу
леву  зміг  порвати!

Так  ось,  природній  поет  (що  не  в  Церкві  в  повноті)  виписується  в  41-45  років  життя.
«Криза  вікова»  —  кажуть,  насправді  ж  —  початок  кінця  природного:  задля  дальшого  переходу.  Воно  й  скучно  про  це.
 
Коли  прозрінням
без  ліні
голубінню
так  рівноважно  зириш  Ти
на  води,  риби,  й  на  каміння...
А  з  каміння  —
як,  Боже  Слово,
наробить  Тобі
стовпів?
Боже,  та  —  остовпінням!!

В  мені  влади  ніякої  нема,  відрікся  й  не  потрібно,  та  Богоматір  —  така  влада,  що  й  жоден  керівник  світський  чи  з  кліру  нічого  не  пікне  про  мене  (!),  аби  з  ним  не  трапилось  чого.  

Можна  долати  —
дати,
розпущеність,
гріх,
слиз
в  городах,
смог  в  городах  —
холодно!  не  можу  я,  Боже,  й  
дихати!  —
кажи  швидше  —  так??
Да!  да!

Це  так,  про  невипадковість  всього,  що  до  Вас,  глибоко  нещасного,  долетіло...
Отже,  до  когось  дійде:  мав  постійний  вже  досвід  Божественної  реальності,  в  якій  я  жив,  брав  участь  в  житті  й  промислі  Св.  Тройці,  бо  не  сам  писав.  Це  ж  писалося  мною  із  надформного  світу  (надмисленного  і  духовного),  не  з  уяви.  Я  трактат  пишу,  бачите,  ліпше  ж  стояти  в  мов-чанні  ума  —  перед  Богом  ...  Раз  так,  то  чи  не  осунеться  десь  правий  берег  ріки?..

І  як  ти  любиш,  любиш  —
цю  таїну
тебе  й  прониже  на  ту  мить,
у  ту  ж  хвилину!
О  —  це  б  вернутись
до  очей  —  які  в  дитини...
вони  глибинні  теплі  раді
не  під  зтином  —
                           світів  мочальних
                           і  холодних
                           й  безначальничих.

Що  ж?  Бог  —  начальник?
Він  Світло  —
Він  цілується
світлом  цілується
в  серці  цілується
навік  цілується  —
єсть  Бог  —  дитина!

От  не  йдуть  до  церкви  в  45  років  і  не  випрошують  благодаті  —  й  що  далі?
І  чи  не  заглушить  тоді  кропива  ягоди  і  лісу,  і  мого  серця??..  Селяни  з  очима  ось  ніби  якими:  тривожна  кропива  в  очах...

Кому  очей  не  присиплять
і  кому  серце  оголять
долоні  в  тих  болять  —
як  від  чепіг  —  і  то
настільки  випадково
в  мені
в  Тобі
Боже,  в  Тобі…
хто  чує
біль
почує
слово

Ось  вони,  45-річні,  бачите:  п’яниці,  матеріалісти,  статево  стурбовані,  хулять  святих  —  естрадно  возносячись  і  над  святими  і  над  праведниками,  хулять  Бога  (в  дияволові  не  можна  зупинитись...),  отримують  премії  від  керівників  держав...  виходить  –  подібні  до  подібних.
Не  читаючи  слово,  що  через  вибраного  Богом  поета  з  новими  відкриттями,  можна  вважати  себе  порядним,  й,  не  знаючи  того,  бути  повністю  заодно  з  дияволом,  неза-лежно  від  посади...

Ізографив  —  ізбороздив??
вискочив  я  —  як  в  рази!
святе  —  святим!!
стоять  ліси!  —
як  Твої
живі  образи!
Під  небом  оголюючись!  —
щоб  хто  не  сказивсь.

Настільки  «знаючі»  державні  чиновники,  що  за  злочини  не  хочуть  добровільно  піти  в  тюрму,  аби  відпрацюванням  спасти  душу...

Чи  то  світильники
чи  наскрізні  корені
Бог  іншовисокий
я  Ним  створений

Які  серця  —  така  буде  Україна.  «Така  буде  нам  Україна,
Які  у  нас  будуть  серця.»  (Тетяна  Майданович).
Ясно,  що  Бог  пересіє    політиків,  –  а  для  чого  вони  само-вільно  і  по-нерозумному  «позіціонують  себе  вище  поетів»?  Диявол  і  далі  обдурює  і  всі  народи,  і  політиків,  і  академічних  учених,  вони  справедливо  остерігаються  суду  своєї  совісті...  

Як  стане  добре
за  грудьми  вам
в  цементних  трубах
в  цементних  квітах
           в  аніліновім
                         цеху
в  конституціях
в  видатках
мене  ще  треба  оправдати
я  слово  —  ведене
                       світ  споглядати...

А  запитайте:  хіба  грязь  і  оці  остерігання  совісті  є  в  тій  людині,  яку  Бог  очистить,  зцілить  і  в  ній  є  тому  тиша,  спокій,  любов,  мир??  

І  з  верху  серця
іскри  далі
й  над  —  
літали
з  надміру  серця
возвеличені
недбалі

І  дивні  горлиці
що  кочували  моря  й  суші
наготували
нам  любов  трави  й  конюшки.

Наготували  —
нам  любові  Сонця
й  зі;рок,  —
ми,  Боже,  віримо  Тобі!
і  в  Тебе  віруємо!!

Бачите  —  що  дає  Христова  Церква???  
Як  є  благодать,  любов  —  то  які  страхи?  які  складнощі?  звідки  непростота?  
А  ви  —  це  страхи,  складнощі,  непростота.  Значить,  не  в  Церкві  ви,  як  слід  ще  не  покаялися!
Ви  смерті  боїтеся?
Слідкуйте  далі  за  кожним  словом.  

я  слово  ведене  до  Джерела
із  фокусовок
і  ви,  які  високії,
згляньтеся  —  на  чисте  око

Якщо  в  Вас  нема  радості  від  можливого  залишення  тіла  —  в  якому  Ви  стані,  скажіть  чесно??  Боїтесь  місця,  –  до  якого  Ви  потрапите,  –  куди,  отже,  Ви  потрапите??..
Не  гавте  жодного  слова,  бо  не  вловлюватиме  –  що  відбувається...

Вже  самозамкнені  —
і  от
ви  і  лояльні
і  як  індуси  бездіяльні
ви  й  українці  самоприсипляльні
прокиньтеся!!

Навіть  в  яскравій  особистості  людське  відстає  від  художнього  поета,  а  якщо  не  каятися  й  не  вимолювати  благодать  —  то  що  буде?

...з-під  опинала  і  —
до  опинала!!  —
любов  тілесная
що  оживала...
і  до  Небес
і  до  Небес!!  —
Красою  утікала...

так  —  що  було  
на  Сонці  га;ло
кохало
мене  й  дивувало
й  передчуттям  —  у  Небо  закликало
о,  мене  зцілювало
занебеснеє  начало!
понад  загалом

Чому  поет  пробуксовує,  повторюватись  починає?  загинається  на  очу  всіх?
Бо  втрачає  внутрішній  хід.
І  якби  тільки  одні  великі  випробування  –  ви  не  витримали  б,  і  якби  лише  велике  блаженство  –  поет  не  витримає!!

Весь  світ  стає
як  здивування  —  
далі
і  толерантно-бездіяльні  —
намотані  на  колінвалі
мов  стали  кіньми
і  ангельський    здивуваннями
           рій  мій!

Так,  ви  здогадались!  Що  Бог  милосердний  і  своєчасно  забирає  поета,  аби  не  згіршилась  душа.
 
Однаково  без  слів
За  тим,  хто  дитинний  
чи  юний
Заходили  в  море  —
дюни

За  пальці  самі  лоскотали
й  за  п’яти
Всього  мов  хотіли
обняти…

І  з  тим,  що  є  слово
і  слово  те  юне  
Заходять  у  море
дюни

Під  сонцем  ці  білії
білі  підноси  
самітнії  дюни
їх  но;сить

і  свіже  аж  гостре  
повітря
як  білії  коси

Нічого  доброго  нема  в  ранньому  передчасному  відході  Шевченка,  і  всіх  хулителів,  содомітів,  спрямовуючих  себе  в  матеріалізм!  

Серпень  губи  зализькав...
та  дерева  вчинили
серпневую  греблю:
всі  як  небо  тримають
всі  як  небо
та  міцніш  учепились  за
землю

І  здогадайтесь,  чому  працює  тут  багато  страшна  поезія  –  щоб  відповіли  на  страшні  питання  віку...
А  як  лиш  труднощі  –  то  всі  втікають...Бо  в  світі  –  інфантилізм...

Ось  Ліна  Костенко,  милістю  Божою  поет,  і  довголіття  —  і  світло  любові,  і  просвітління  душі!  Не  втікає.  А  ви  смокчете  інфікованих  соціалістів,  збоченців,  дияволів-комуністів...  Служіння  слову  —  це  як  меч:  або  в  пекло  заженеш  свою  душу,  або  очистишся  для  раю.

та  бульварні  ряди  —
як  бульварні  ряди  —
ще  міцніш  учепились  
                   за  землю

А  на  все  відповідь  в  християнинові  —  любов,  благодать.
Якщо  проходиш  пости,  дух  оновлюється  —  слово  оновлюється,  й  нічого  дурного  в  тобі  нема,  Бог  все  підготовлює  й  своєчасно  подає...  
А  несправжнє  все  ж  є,  цвіте  на  людях.

ходять  вражені
годять  —
глибоко  всаджені:
             як  позбутись
         несправжнього?..

І  бачиш  ти,  натякнуто  древнім  про  піднімаюче  крило  Боже,  що  тьма  одесную  тебе  пада,  й  тисячі  світлих  поча-тківців  —  ошуйя  тебе  падає,  як  всі  князі  й  президенти,  не  чують  слова  і  не  мають  його,  зверхні,  бо  ж  серцем  нерозумні  (без  благодаті).

Бо  всіх  подій  єсть  дух  —
цей  геній!
Та  всіх  їдять
залізнії  пельмені!
О  хто  ви?
Чи  ви  —  в  авто;-vip?..
Бо  то  й  мене  прониже  слово
най  крізь  залізо!  і  —  раптово!

Спостерігайте:  що  тут  відбувається,  яка  помічна  поезія!  й  чому  не  розвиваються  в  світі  таланти,  а  тому  таланти  –  розвинулись  в  Церкві!..
І  множина  хоронить  таланти  зараз  по  всьому  світі,  ревуча  й  отемнена!!..
А  любите  Богородицю?
Покинутих  і  забутих  —  витягує  ...
І  спасає  —  фарисеїв,  самозадоволених,  вони  не  пізнали  себе  як  слід...

         Нехристі  світові

Зубрів!  зубрів!  —
сам  Бог:
а  може  хто  бовкне?
Вносяться  окремо
заграва  лісова
слово
й  окремо  зуби...

А  як  воно  бахне!
Може  хто  замовкне!
Арт-
і  ракетна  підготовка!
Зубрів,  зубрів!
А  як  слово  бахне!
як  вчепиться?
бріолети  і  каби  —  врозтіч!
А  біля  камінів  —
камінь  віку
й  післямовка...

Серце  вирву  там  —
гаряче!  —
ковка!
26.09.2014

Можна  палити  цигарки?  Не  благословляє  ...
Можна  горілку  пити??  –  Колупайте  совість!...
Чи  жити  неповінчаними?!  Не  благословляє...
Марія  вас  спасає,  і  еклісіологія,  і  маріологія  ...
Поет  без  законної  дружини  всихає  мов  гілка...
Бо  не  в  Волі  Божій,  чи  не  так?..

                   Чи  випадково  це??

Стемніло  небо  —  чемодан
                   гурка;вищ!
Із  неба  вниз  —  вогонь!
І  реп!  І  тріск!  —
             І  в  рваність  вниз!  —  і  трісь!  
                           вогонь  проллятий!

Прийшла  гроза!  —  достойна  імені  Твого!    
о  рве!  —  і  трісь!  Як  чужій  жінці
білі  груди  взяти...
Оце  гроза!  достойна  імені  свого!  —
так  сила  Імені  вперед  заходить...
І  —  во;ди!!!...
що  я  упав  від  цих  стовпи;щ
на  задок  імені  свого!  

Ого!  —
авто  проштовхували  світляні  колоди...

Я  би  правду  —  обридав:
що  не  дух  —  то  на  зад  і  —  вода.
Ну,  ти!  ну,  небо!!  світляні  дереворити!..
Крізь  запах  між  розбоєм  і  бідою!..  —
Скульптор  провчався  Небом  —  із  Тобою,
що  треба  вийшлу  грудь  закрити,
                         затулити...

Ну,  так!!
Ну,  буде  ж  скора  сірість  і  стакани!
Але  поезії  —  не  стане...
А  без  поезії  —  радість  й  на  небесах
                   прив’яне.

О—о—о!  бум  води!!!
Ти  —  спеціально  мені  глянула!  —
і  я  від  аналоя  —  аж  сюди:
а  тут  —  димиться  море  щастя  п’яного.

Ну,  це  не  дивно,  так  собі  скажу,
що  Ти  як  хочеш  правиш  океанами...
Давай  я  хоч  струну  Твою  
побережу:  не  покажу.
Чого  я  став  гаркавить?
А  —  це:
відбій!  просунувсь  чемодан  гурка;вищ...
07.08.2005

Бо  й  промисел  ще  не  певність,  лиш  вже    в  волі  Божій  —  люди  самопожертвувані,  Бог  же  їх  і  веде,  і  береже…
Поет,  якщо  і  з  природним  генієм,  —  він  всиха,  як  природа;  а  як  є  благодать  —  то  вічна  ріка.
Є  любов  Христа,  та  навіть  святі  не  спасають  —  бо  Спаситель  лише  один  Христос  милосерний...

         В  польоті  ростемо

Блаженний!  кому  в  утисках
живеться.
Над  ким  у  скло
стосонний  світ
сміється!
То  —  як  на  скелях  первоцвіт.

Це  він  сміється  —
ареал  блаженств!..
«Він  розіб’ється!..»
душею  —
вільно  в’ється...
і  злет  —  й  завал...
а  розсміється  —
й  догори  й
вниз!
а  —  то  карниз!

Отоді  світ  й  не
розіб’ється
як  в  його  слово  —
й  сипне  бриз!..

А  він  —
вже  знов!  —  не  застарілий!
свят  Себастьян!  —
він  ловить  стріли!!
Орел  сміється!
21.02.2015

Співспасительниця  —  Богоматір.
*      *      *
Який  трап?
плечам  –  
пасати:
то  єсть  Твоя  нічна  сторожа
найшлась  на  мене  теж  
премудрість  Божа

Бог  створив  й  сонце  –
Любові  дав  такі  права
щоб  я  не  викинув
більш  цільне  серце  на  слова…

або  слова  скинуть
комусь  трапа  гірчатого
або  Любові  мед
нитку  напне  мовчати…
така
таємна  Ти!
19.01.2004

А  де  всі?  
Під  намулом  земності.  В  поета  душевного,  без  благодаті  тому  натхнення  —  один  раз  в  тиждень.  
Вирваний  з  під  землі  руками  Отця  в  Небі  поет  —  яке  то  страшилище:  натхнення  —  є  щодня  в  глибокому  серці  у  внутрішній  людині!  
*    *    *
Господь  вернув  мене
на  Гору  —
В  Господнє  серце  золоте!
Тепер  я  горам  наговорюю
маловідоме  і  просте.

Відмеженням
не  відмежовуюсь.
В  полудень  —  тінь
без  голови.
Небесні  корови  дожовують
що  Бог  багатий  і  з  трави!  —
Бог  просто  з  серця  уловив.
27.05.2012

В  день  може  написати  з  серця  любов’ю  Божою  багато  поезій,  іноді  з  десяток  поезій,  справжніх!  І  має  тисячі,  тисячі  таїн  життя.
Ось  приклад  з  книги  «П’ятки  любові  над  страшним  судом»:
*    *    *
Скеля  біла?
Бог  з  нею,  з  лоцією...
Бог  
згада  нині  Данта
І  не  «метелика»  —  
білого  банта!  —  Бог  зав’яже  Собі
на  шиї  мою  білу  емоцію!!

Так,  емоцію.

Мабуть,  хтось  в  землемірах  був  —
я  в  земледумах,
бо  я  виліз  із  шкіри
вірите  —  виліз  я  із  інтегралів  назад  —  
до  учнівства  і  сумки
Я  продираюсь  над  скелею!
мене  зчисляють  лоцією!
Хто  закрив  мої  сайти?  якісь  товстом’ясії  —  
їм  зовсім  не  ясно,
Де  дзвінкує  небесна  спадщина!
Поезія  —  від  всього  —  кращає...
Я  вовчище-орлище  —  і  сумніви?!
Богородиця  буде  кращою  знов  —  аніж  думаю...
8.9.2011

     Безсмертя

П’ють  гори
       синь  безсмертя  
       надпивають  —
і  чисте  серце
хто  нестримне  має
Серце  Отця
в  своєму  сині,
що  те  знає:  

що  бачить  квіти  спраглі  нині
жаліє    
з  ними  п’є
відповідає  —  
безсмертю!  
це  в  безсмертній    сині
8.9.2011

*      *      *  
                                 Матері  Божій  присвячується
Кров  твою
чують  черви
чи  ангели?
чи  вони  розп’яли?
Чи  то  мригали  —  бевкали,
чи  зірниці  
                 були?

Чи  сковзались  по  схилах  —
обізлились,  кляли?
Всі  вітри  —  неслись  стрімко?
і  похилі  були?

Череда  зачиналась
навздогад
невпопад?
Дрібка  вуст
окликалась  —
а  зігрівсь  листопад?
           снігопад?

Кров  твоя  возвергалась
а  лавина
несла  все  назад?
Співпадали  розгули
біло  ребра  тиснули
а  коли  знов  заснули
один  спав
білолиць  горілиць...

Опадали  затули
свято  янголи  чули  —
співзвуччя    польоти    і  птиць  
і  моливсь...
8.9.2011

               Феодосія

В  ній  —  ворушились  в  серці
вуста  Христа:
люблю  її
терплю  її  —  досі  та.
Поставте  пам’ятник  Феодосії,
поставте  любові!  її  устам!

Важкий,  тяжкий  —  у  великій  дозі  я:
розпливається  в  горах  блиск  моря
плистку  її  вставлять  в  устав
Зелена  печаль  —  матросія
тружденна  даль  —  торосія
Проб’ємось  —  поставим  скелю-статую
над  Феодосією:  
хай  вознесе  догори    Христа  маєстат!!

Як  в  Ріо:  ставте!  —  й  краса!
8.9.2011

*      *      *
в  далекім  забутім
селищі
благословеннями  
селять  щем...
людям
і  —  літа  трояндам...
тріади
сплески  душі  
плеяди
а  біля  стін  троянди  —
передають  любов...

І  поїзд  столичний  пішов.

Не  знають  в  які  в’їдуть  зради...
Вивіска  «Живі  квіти».  Впаддя.
розчавлена  одна  троянда
тротуару  передає  любов,
небес  любов
8.9.2011

*      *      *
Чи  ви  мене  чуєте?
І  вилізете  з  підрам’я?
Гора  —  камінь  для  храмів,
А  для  гір  —  святий  храм  є.

Хроматизм
на  підгір’ях.
Хмар  зараяннє.
Аж  він  вас  піднімає!  —
...  і  свята  віра.

Серце  —  храм
що  за  маєм.
Гора  є!  гора  душу  тримає!
Гора  душу  взяла!  –
а  тепер  відпускає...
Гора  храм  є.  
8.9.2011


         Есхіл.  Схил
                                                             Неповторній  Ліні  Костенко  любов’ю  присвячую

Жінка  —  раковина!
із  піщиною  —  перлиною.
Хай  би  помолився  Христодул
Хай  і  помолився  б  Хризостом
Перший  —  той  поет
що  засурмив
мов  заструмив  з  піском

Жінка  ніби  мре.
Схил.  Есхіл:
білозуба  усмішка  дерев!..
Велич!
Цей  —  як  продере  —  то  пробере!..
Схил.
Портики  від  мрев!
Уселенна  без  Христа?    —  помре.

Жінка!  —
раковина...
і  перлина  від  піщинки.  То  з  Христом.
і  —  поет
він  засурмив  краєм  душі  їй  —  із  піском.
Білозуба  посмішка  дерев  —
Есхіл  прийшов!  Хто  мре?
8.9.2011  

Отакий  я  «сам  собі  монастир,  сам  преподібний...».
Це  і  не  дивно,  я  учень  легкого  крилатого    святого  Миколая,  який  всіх  випереджує!

       Норма
                       Св.  Миколаю,  другові  Норми,  
                                 приглядачеві  канону
                                 присвячується

Слово  з  образу  Божого
рождене  із  Неба  з  таємної
точки
світло  пульсуюче  і  
впізнаване
приймається  в  серце  —
й  не  зна  повідочків...

Ба,  в  нім  все  збувається
в  нім  все  забувається
а  що  Миколай  є  поетом  —
запам’ятається
точно

Норма!  
як  з  кілочка-гвіздочка
17.9.2011

Приносимете  з  роботи  енергетичні  «наліпки»,  ви  краще  знаєте  —  які...  ну  то  жах  буде!  Сім’ї  жах  буде...
Благодать  же  знає,  умудряє  і  веде,  все  наперед  підготовлює,  для  раю,  і  все  на  благо  ...

Вже  в  тихім  німотінні
норд  і  зюйд  блаженно
мовкнули,
а  крило  сходу
вивищувалось  в  дух  –
й  ним  сходив  жар  
благоговінь,
отінюючи  крила  другого  схолоду  –
й  тим  схід  у  трепеті
прощав  доріжку  –  звідки  дар
зійшов,  по  ній  тепер  богопослушливо  
відходив,
по-царськи  серцем  розіллявши
насолоду…

тіло  трояндове  ж…
душа  з  небес  теж  благословена  –
сходом  ум’якшена  краса  
м’який  сам  запах  литії,
є  в  небесах:
краса  –  у  взорі  Божім  єсть  вона;
найбільш  –  Бог-Взір:

поле  благоволінь  цілунків  тіл
тим,  хто  у  Взорі    в  крилах  писав…
мовчки,  бо  є  надія:  Богоблагодатна.  
04.07.2004

Прибуток  маєте?  —  та  Ви  в  Євангелії  і  в  любові??  Любов  —  все  природне  роздає...  
Дайте  Її  поезії  вас  спасати.

         Богоматір

І  як  
облобизати
океани?
а  голос  океану!  —  
він  коханий!..
із  серця  прозирає  атом
й  атом
а  як  
те  слову  розказати?

і  от...
Ти  мене  чуєш?
я  ж  в  розлуці!!!
а  з  Океану
світлом
ру;ці...
руці...
руці...
руці...
руці...
30.07.2015  

Особистості  своєї  не  розвинули  в  Церкві,  Ви  ж  не  продає-те  фабрик  і  заводів,  й  сиротам  і  вдовам  фронтовиків  не  подаєте  –  мізеру…
Хто  Вас  міг  би  покалічити  більше,  аніж  Ви  самі  себе??

         Видовбування  таланту
         з-під  асфальту

                                     «Ти  добрий,  Давиде?
                                       Як  добрий  —
                                           паси  блискавки!»

Бог  вдарив  блискавкою!  —
бив  прямовисно
як  той  визнаний
я  Ним  пізнаний
був  біля  блискавки!
Вийде  —  то  винесуть
з  благословіння  Неба!!

Громоподібне  —  теж  через  тебе!
Кесарю  —  кесареве!
Богові  —  Боже.
Що  ж!  вийде  —  враз  винесуть
з  благословіння
Неба!..

Тим,  хто  знає  ієрархію  сходження,  –  що  Ви  кажете?  Є  більший  тюремник  Вам,  ніж  Ви  самі  собі??
В  Богові  Ви  певність  маєте  –  чи  впевненість  в  собі?  Вірите  в  самого  себе?
І  лицедії  театральні  стараються  не  приносити  енергетично  з  роботи  до  дому  свого  нічого...  бо  жах  забезпечено  стався  б  ...

       Ясна  любов  прокинулась

Хтось  в  гавані!  –
у  глибині.
Такий  –  
і  впав  би  навіть  косо  –
то  ангел  Божий  розчесав  би  
йому  коси,  –
молився  б  в  серці.  

А  що  бігають  матроси
недальніх,  не  в  великій  воді  плавань??

Цей  –  в  Небі    в  глибині,
у  гавані.

«Цей,  –  скаже  Дух,  –
вник  надто  в  біль,  то  полюбіть».

І  щоб  не  глипав
і  не  ікав  з  вселюблення
то    усадіть  у  липах
хай  п’є  любов  ясну
він  в  серце  увійшов,
заживо  з  часу  випав…
03.09.2004

Як  Ви  психічно  здорові  —  де  мудрість,  хіба  Ви  ворог  собі??..

золоте  є  Начало
не  починати  іноді
думати
позбутись  земної
біди

і  досить  —
єсть  Начало
за  ним  сліди!
животворчі  сліди
золоті  великі  метелики

Ви  ж  прирекли  без  благодаті  усю  молодь  всього  світу  —  не  вияснивши  їй  натхнення,  справжніх  чуттів,  творчості,  ієрахії  цінностей,  краси  почуттів  (що  виліковує  гени!!),  оригінального  мислення,  служіння,  нових  смислів  (гідності  і  щастя),  що  мною  і  іншими  Бог  зводить  докупи  —  в  зціленість...  нової  церквокультури.

а  любов  тут  ходить  
просить
ніби  перли  їм  кидати:
«Не  женися  на  багатій,  
бо  вижене  з  хати!»
Доста!
Боже,  кажу  —  доста!
я  —  
більш  не  писатиму!!
запах  Бога
тут  і  зараз
доки  не  переважатиме!!

Замість  цього  життя  і  смислу  ви  дали  камінь  наукового  богослів’я  (невихованість  плачевна  й  волаюча!  невихо-ваність  православ’я  світова  ...  по  суті  загибель),  замість  життя  ви  дали  крайнощі,  що  суто  нежиттєздатні:  або  олживе  смирення  (сірість!  ніби  то  духовне!),  або  робочу  твар  (чистоганом  гроші  плюс  секс  згідно  Фрейду-маразматику  і  плюс  аналітичне  мислення,  земне,  що  не  піднімає  на  крилах  —  як  то  вільний  синтез  в  творчості...).

І  пам’ятаєш,  тебе,  чистим
у  чистім,  мати  нарядила
і  вивела
і  спорядила  —
в  місті  зуроченім  та  урочистім
тебе  залишила??
і  пташкою  легко  ходила
у  дружбі  найсердечнішій
тут  ходила
світла  зоре!
моя  ти  мила!!..

і  правда  хороша
допоки  без  грошей  

Що  означає  прорив  цей?  —  випірнем  з  чавильні  молоді  без  смислу,  з  пресуючої  хвороби-страху:  як  би  встигнути  «добра»  цього  набратися.

вище...  вище!
чавіть  в  серці  м’які  вишні
бо  не  замерзає
всесвіт  тихий  —
всесвіт  вільний!!
крила!  Божі  білі  —
з  темряви  зростають!!
крила  тиші  —
тож  моліться!  —
земля  з  серця  виростає
в  серце  Боже...

Поетові  хіба  добре  буде  ще  й  працювати  на  літпосаді?  —  і  що  буде  з  словом,  і  серцем.  й  домом?  
*  *  *
Опустивсь  Дух  ногами  по  вантах  –
корабель  літа  дольного  стрімко
і  рушив;
піднялись  паруси  похідні  великі,    і
і  носові  піднялись  паруси,
щось  шваргочуть  дерева-матроси
й  оп’яніли  в  собак  від  розширення
душі
і  біжать  в  кораблі
а  матроси  опинають  і  гладять
ледь  ясні  тканини,  
незримої-гладять-краси,
й  напинають  і  плещуться  вітром  канати
ще  не  напнуті

А  скажіть  –  чим  поводяться  ці,  що
найнижчі  у  кораблі
під  гукаючими  –
ну  от  –  що  найнижчії,  квіти?!
соромливі  і  тихі,  рожеві,  подібні
і  на  паруси  і  чимось
м’яким  на  жінок
І  у  сонці  в  зеніт  піють  щогли  
і  серцем  усім  кораблю
не  маліти!
Навіть  якщо  в  селіннях  і  днив
й  ночував  і  ходив  одинок.
10.06.2004

Ліпше  це  є  від  змішувань  театральних?..
З  Ким  лукавите?

Ось  те:
дивитися
любити  і  —
просити...
Це  Сина  Божого  просить!
й  мене  простить...
й  людей  простити...

І  людина  внутрішня  буде  тоді  більша  за  зовнішній  світ?..
Як  поету  з  Ісусовою  молитвою?  

По  голові
в  стрибках:
«Ох  ка...»
«Ой  ка...»
«Ех  ка...»  —
кашкети  гудзикам!
і  серце  при  дорозі:
а  над  усим
лиш  Бог!!  —
і  Баха  музика...

Наскільки,  все-таки,  високий  «процент  поезії»  в  крові  світовій?!..  
Переміщений  акцент  на  Бога  і  Матір  Божу,  нема  акцентування  на  мені.  Маєте  вмерти  і  народитись  щодня,  як  апостол  Павло.  Чи  ви  не  в  духовному  процесі?  –  не  до-зріває  ваша  кров?  

*  *  *
Як  пух
як  дух
як  сонце  з  черемух:
і  як  то  цілим  серцем  
не  любити?
і  як  не  віддавати  тобі
квіти,
що  ангели  несуть  в  росах  
на  слух?

То  справді  Бог
чи  отроча
чи  дитинча
чи  пропалилось  людське  серце
у  зеніті?
чи  оперезуєш  людину  –
жінку  в  літі
і  посилаєш  квіт  –  хто  вже  почав:

як  цілувати  рай  жіночого  плеча
то  задзвенять  у  грудях  
тихі  струни
хто  бути  в  правді  з  Богом  розпочав
той  оживе  і  буде  вічно    ю  н  и  й

…Вклонюся  в  серці  юнім  цим  полям,
Впаду  і  з’їм  трави  як  в  першій  рані:
Все  ж  не  такі  ми  в  гречкосіях  
забуянні
І  ось  у  серці  плаче  немовля…

Як  пух
як  дух
як  сонце  з  черемух:
і  як  те  добрим  Богом  не  любити?
і  як  не  віддавати  тобі  квіти?  –
їх  ангели  несуть  в  тобі  на  слух.
30.01.2004

Цьому  ж  поетові  Бог  з  дитинства  і  досить  чистої  юності  (дружину  пізнав  в  29  років)  ввів  Небо  —  пронизав  кров  і  жили...  аж  до  розрізняння  душі  і  духа.  Кров  приносить  інформацію:  більш  небесну  чи  земну...  Боретеся  вже  Ви  за  кров  як  носія??
Інтуїтивно  люди  хочуть  зберегти  хоча  б  дрібку  крові  трансцендентного  (ніби  консистенцію  внутрішнього  зв’язку...).

         Всемогутній!  
1  
Обійдеться  Хафіз  без  віз:  
Він  розвалив  школу  і  шаха  —  
І  всіх  сучасників  —  із  шиї  махом!  
І  Бог  —  його  трояндою  поніс...
 
Що  ж,  обійдеться  й  без  коліс  
цей  знов  
Кого  Бог  цьомнув  із-за  хмар  —  
любов’ю  
А  що  підуть  у  Всемогутню  руку  —  
Зніме  Бог  з  пліч  ліхтарозвучність  
муки...  
І  зразу  —  т  е  
—  розкрилення  росте!  

2  
І  кілька  друзів  —  
лиш  на  Бога  уповаху...  
А  головне  є  —  пристрасть  шахову  післати!  —  
в  палац...  
щоб  мешкала  вона  в  палатах...  

Й  візир  —  
поменшає  в  рази.  

(Хафіз  
стоїть  один  між  звізд):  
«Дав  —  так  як  в  юності  —  писати!!!»  
Як  в  юності  писати!  —  
І  юність!  —  серце  і  любов...  
і  Мудрість-мати.  
те  о  те  о  
те  о!  5  
те!  
раїв  —  розкрилення  росте!!
 
3  
О  який  я  розквітлий!  
Як  сонях,  що  в  світлі...  
І  Хафіз  —  руки  й  голову  
вклада  на  віз:  
«Це  ти  з  Богом,  Хафізе»  

Бо  хто  з  Божих  побачень  —  
до  землі  
огненосних  не  зніс  
Божих  сяйв?  
оних  крил!  
різнозначно  
те  судачим  
у  промінь  
й  пробачили...  
«Бо  ти  з  Богом!  Гафізе»
 
4  
А  багатства!  —  як  юність.  
Її  хочеш,  
й  все  —  хочеш,  
та  Бог  не  дає  
І  сокочеш  —  й  сокочеш  
Бог  молодшає,  —  
небо  молодше...  
виймись  з  чобота  —  все  те  і  є.  
А  Хафіз  —  
руки,  голову  кладе  на  гарбу  —  
що  десь  лине  до  звізд...  
2012

Говорив  я,  не  вірите,  —  казав  Ісус  Христос;  раз  один  говорив  вже:  яка  страшна  Ліна  Костенко!  Внутрішньою  свободою!!  Таких  лише  одиниці.  Не  знають  її.  Серце  лиш,  яке  Божим  є,  знає.

         Наближення

Живу  любов
квітучу  віком
і  в  неї  хата  вільна
повна  —  вікон

Живу  любов
і  нас  ніхто  не  бачить
ніхто-ніхто
зате  ми  бачим
не  ледаче

Нам  кажуть  друзі:
я  —
у  всьому  світі  вдома!
а  ніжу  я  любов
що  —  невідома

Живу  любов’ю
ми  світучі  віком
а  в  Бога  хата  вічна
світло  —  з  вікон...
18.10.2014,  «Аерос»

«Приступить  людина,  і  –  серце  глибоке…».  Не  ваше  воно  –  Боже…

           Священнодійство  слів

Літу  слід  би  послати  зірких
ще  й  стійких  послів,
І  сердечно  схилити  до  обширів
Матір  Божу,
Хіба  можуть  міста  знести  в  серце
більш    Божих  слів?
Ось  чому  я  відходжу.
Відходжу.

Виінакшується  на  підходах  їх  душ
сам  словник:
Я  знедавна  був  більш  ніж  міцний
на  памірській  погоді:
Але  в  луках  я  можу  найти  серце
мого  народу,
Мій  прихід  словниковий  в  містах
з  «ненародом»  зник.

Але  тут  є  язик  нічиєї  простої  троянди!
І  жасмин  теж  нічий  десь  на  розі  –
він  має  в  нас  хід:
І  у  травах  душею  –  й  горять,
плачуть  і  віють  пахнючі  плеяди.

Серцем  в  небі  –  й  зірками  стоїть  
мій  вінчальний  прихід…

Але  літу  слід  слати  зірких
ще  й  стійких  послів!!
Світлих  духом;
без  Матері  вам  –  боронь  Боже!
Хіба  навіть  зірки  можуть  знести
більш  Божих  слів?
Боже,  Слово!
я  за  серцем  Її  відходжу,
відходжу  в  глибини,  відходжу.

Слово  –  й  Діва:
в  стеблинці,
і  в  хмарах,  і  всякій  погоді…
Взявши  духом  –  і  блискавка  в  слово  –
бігом!
Я  веду  і  пронизую  Духом  Христа  –
силу  силенну  природи!
Ради  Слави  Твоєї  і  Ймення  святого  
Твого!

Боже-Слово!!
Ану  вертикаль  возсіяє!!  –
Сильна  блискавка  ся  до  землі  сеї
з  неба  гряде!
Висота  тільки  Духу  Христовому  вся
улягає!
Більш  народному  серцю  і  перепаде.
28.06.2004

Хто  не  має  «точки  перетину»  з  Богом  в  творчості,  аби,  як  він  каже,  не  втратити  регіональної  автентичності,  він  розповідає  про  свою  творчість  доконечно  ...
А  хто  має  розумову  силу  близьку  до  апостола  Павла,  той  не  в  літературі  світовій  чи  національній,  той  в  Божій  нескінченності...  Трансцендентне  —  це  в  Стусі,  Ліні  Костенко,  Воробйові,  Герасим’юкові,  в  інших.

       Передгроззя

Бджоли  гудуть,  чують,
де  квіти  найкращі...
Печі  день  печують
де  грім  любить  хащі!!..


Слава  не  з  жінками...
Щасливе  –  що  вдома!
Лежить  за  лотками
дригоніжка-втома.
10.04.2009

В  мене  є  в  книзі  «Собор»(вибрані  поезїї  про  святих)  цілі  окремі  розділи:  св.  Миколая,  апостола  Павла,  Великого  Іоана  Предтечі.  Іманетний  хід  назустріч  в  єдності  з  трансцендентним  Божим  святі  звершили  ,  нині  наповнені  Богом  є,  і  не  міг  я  написати  жодного  слова  художнього,  допоки  Бог  в  них  і  їхні  особистості  не  зволили…  
Трансцендентне  є  настільки  іншим  —  ви  ходили  б  і  били-ся  головами  об  дуби  (вибачаюсь,  бо  в  Божій  тканині  відповідність  страшна,  вбивча,  кажу  —  неминуча).  Св.  Силуан  кулаком  бив  себе  в  лоб    —  вас  би  вже  не  було,  коли  б  дав  один  лиш  раз  кулака  такого  –  до  лоба  вашого!!  

*  *  *
Вже  в  тихім  німотінні
норд  і  зюйд  блаженно
мовкнули,
а  крило  сходу
вивищувалось  в  дух  –
й  ним  сходив  жар  
благоговінь,
отінюючи  крила  другого  схолоду  –
й  тим  схід  у  трепеті
прощав  доріжку  –  звідки  дар
зійшов,  по  ній  тепер  богопослушливо  
відходив,
по-царськи  серцем  розіллявши
насолоду…

тіло  трояндове  ж…
душа  з  небес  теж  благословена  –
сходом  ум’якшена  краса  
м’який  сам  запах  литії,
є  в  небесах:
краса  –  у  взорі  Божім  єсть  вона;
найбільш  –  Бог-Взір:
поле  благоволінь  цілунків  тіл
тим,  хто  у  Взорі    в  крилах  писав…
мовчки,  бо  є  надія:  Богоблагодатна.  
04.07.2004

Щодо  святих:  трансцендентне  слово  є  наскрізним  в  усіх  значеннях  і  творимих  Духом  смислах,  Дух  єднає  подібне  до  подібного...  —  в  слові,  значеннях  і  ,  головне,  способі  життя...  Таїнники  Тройці,  ми  так,  чи  не  найбільш  щораз  відмінно  й  жахливо(!),  в  міру  свою  уподібнюємось  Богу!  Боже!  я  сорок  років  прошу:  наблизь  до  мене  в  плоті,  щоб  був  як  апостол  Павло!  Сцик….и  —  утікають!  Перевірки  бояться?
А  святих,  і  Матір  Божу,  й  Себе  Ти  —  мені.  

*  *  *
                                                             Людмилі,  дружині

Хто  це,  крім  Слова,  мій  Душе,  напише?  –  
де  любов  попереду  події  ішла,
де  рука  твоя  чашку  з  водою  несла
зупинився  мій  видих,
щоб  видіти  раптово  тишу…
26.03.2004

Їм  нема  слів  навіть  і  визначень  земних:  і  поезію  великої  християнської  подвижниці,  поетеси-теолога  Ольги  Седакової  росіяни  нарекли  трансцендентною  поезією...
А  Пресвята  Богородиця  сказала:  не  Вона,  а  Любов  Божа  —  в  авторстві  уподібнених  Богу.  Скромно.  Просто  я  в  свій  час  любов’ю  і  новим  словом  більше  з  Богородицею  змагався...  Бог-Слово  мене  виручав,  до  речі.
А  Божа  Матір  —  океан,  і  більше...  Хто  що  після  Неї  сказати  може?!  Кинувся  б  хто  в  цей  Океан  —  мав  би  свій  портрет  лиш  ...  своє  обмеження!  

*    *    *
Я  так  люблю  Тебе!!  —
якби  любов  була  пружиною
то  витягла  б  куски  пред  лице  Сина!  —
а  що  то  в  ямі  людській  я  пророчу?  —
чи  треба?  —  мабуть,  ні,  —
сказали  б  Слова  царські  очі...
я  так  люблю  —  як  серп  спішить  в  обжинки!
А  в  ямі!!
А  в  надриві  у  земного!  —
Що  й  Дух  Святий  з  Небес
знайшов  такого  —
І  пальцями  своє  заволікає  знов:
О,  кісточка,  це  селезінка,  а  —  де  кров?!
і  пальцями  та  й  ну  перебирає,
і  в  анатомію  —  любові  дошиває,
не  тіло  смерті  —  стану  я  —  одна  любов:
Я  так  люблю  —  як  серп,  що  дожинає!  —

Усе  земне  стає  поперек  серця!
Я  так  люблю  Тебе  —  що  нависаючі
горби  й  пригорки,
мов  кістка  огнем  в  горлі!

А  хто  як  плакав??
А  хто  б  не  вибравсь,
якби  плакав  —  яко
чернець:
«Боже,  де;  я?»
і  паки  з  ями:  «Боже,  де;  я?»
і  —  «Непорочная!»
І  —  в  серце  кидає  незримо
й  приносить  явно:
і  гладіолуси,  і  орхідеї,  і  камелії...

Я  так  люблю  —  що  дивно  й  сокровенно
в  серці  пишеш:  «Я  тебе  не  залишу...»

Нема,  воістину  нема
нікого  кращого  Марії...
І  що  тут  гори  знов...  та  ще  златії!
Все  протилежне  Духу  і  Марії.
Я  так  люблю  Тебе!  Й  любитиму  іще!
Й  ще!  Що  над  землею  нетутешній  щем!..
Піду  —  нагадуватиме
про  Весну  вічну  кожна  гірка!
І  —«Боже,  де  я?»
«Боже,  де  я?»
А  хтось  запізниться  заплакать
                                                   й  стане  —  згірклим...

Та  обіч  нього  проростатимуть  камелії...

Сину,  роби  щось  —  і  зі  мною
й,  може,  з  Нею.
09.07.2005

Бог  не  робить  випадкове  або  що  непотрібне.  Новизна  вся  ця  —  смирення  Бога-Слова  і,  майбуть,    смирення  наше  перед  Ним:  художні  відкриття,  ікономія.  
Чи  нагадувати?  —  Він  неспівмірно  більший...
Гряде  велика  подійність.
Потрібні  серця  чисті.

Щоб  вам  пришвидшитись  —  бачте:  якщо  поет  вроджені  таланти,  дари  і  велику  силу  духу  зберігатиме,  розвива-тиме,  художні  образи  отримуватиме  не  з  уяви,  а  з  глибо-кого  серця,  всі  в  зрілості  його  і  своїй  матимуть  іще  різкішу  відмінність  в  усім.  
Ви  матимете  досвід,  з  ним  пов’язаний,  вчені  проекстра-полюють.  
Слова  його  незвичні,  духом  розкішні  й  ріжучі  безумовністю  й  гостротою,  властивою  для  святих...  Ви  попередже-ні:  справа  вся  не  в  авторові  в  плоті...  «страшний  і  для  народів,  страшний  і  для  царів».  Вистачить  вам  цілих  Небес.

       День  увінчаний
                                                           Пренепорочній
                                                           з  любов’ю  присвячується

Ти  красива  —
як  стрижі  —  у
віражі!  —
Щоби  очі  не  змигнули
краще  не  кажіть

Так  і  кинулась
з  порога  —
свіжість  
вмита  —
і  поля
і  грунтові  дороги
й  радість  літа
20.06.2016

Бо  Ісус  Христос,  втілившись  в  Вифлеємі  не  тільки  в  плоть,  а  й  в  земний  час  —  будучи  Вічністю  —  зробив  великий  Вибух.  Ним  Він  переобразив  світ  весь.  Бог  підняв  Ним  світ,  наблизив  до  Небес.
Нічого  іншого  не  творить  поет.  Він  художніми  образами,  втілюючи  вічне  в  часове  (!),  вибухово  підриває  все  і,  зі  старих  світських  культур  звільнюючи  серця,  переображує  художніми  творами  весь  світ  —  ставлячи  усе  і  всіх  перед  Богом,  Ісусом  Христом!  На  задники  падають  всі  зі  всім,  —  а  хіба  можна  так  творити  вибухом?  
Не  хвилюйтесь,  ви  живете  у  Вибухові,  і  буде  так,  як  хоче  Бог.
Ліпше,  отже,  поету  зачатися  у  чистому  місці,  бо  початок  важливий  в  чистоті,  і  народитися  в  місці  досить  чистім,  народитись  поетом.
 
*      *      *
1
Але  от  жив  він  
на  Горі
І  зорі  —  зорі
                     в  ятері…

І  час  горів.
І  він  горів.
І  час  згорів…

І  то  нічний  
його  налов
Струшував  зоряний
пилок

А  із  глибин
сердечний  лов
Більше  такого  
не  було

І  похитнулись
якорі
І  осяялось
                 угорі

2
І  простягнулась
у  віках
Благословляюча
рука
11.09.2013

І  не-мати-не-знати  нічого  земного,  яке  протилежне  небесному,  навпаки,  мати  вже  силу  духу.  Буде  стремління  в  Небо,  і  слова  будуть  огненні,  як  в  стихійного  вогню.
І  розвиватися  спокійно  і  поступово  належним  чином.
Як  Ісус  Христос  в  дитинстві  розвивався.
Шиллер,  а  в  Україні  Всеволод  Нестайко  (ось  же  —  Всеволод!),  світліючи,  світлом  підготовлять  ранню  закоханість  світлу-світлу,  дитинну.  Є  Боже  явлення  (теофанія!)  в  поетові,  в  люблячім  серці!
З  дитинства  —  недоторканність  земним!
Спочатку  при  написанні  поезій  натхнення  є  опосередковане,  у  м’якості  муз  природних...
Із  затиханням  кохання  народжуються  пісні  і  поезії  вже  з  душі,  знає  Бог  чому,  в  родових  муках.
На  початку  пишуть  недосконало,  але  дуже  багато.  Душа  ж  горить!
Писання  корисне  для  душі  молодого  поета!  Не  гасіть  ні  себе,  ані  поетів  інших.
Далі  пишуть  сильніше,  проте  мало.  Мужніння.  Світла  печаль  за  теофанією.
І  тільки  значно  пізніше,  дозрівши  духом  і  цілісністю,  пишуть  сильно  і  багато  поезії...

Дяка  Ісусу  Христу,  я  жив  дитинством,  але  в  церкві  теж  був...  Як  багато  значить  світла  ласка  й  любов.  І  сонячна  ласка,  і  лагідна  південна  природа,  вчасне  відведення  на  Божу  службу  до  розташованої  поблизу  церкви,  дитинство  щасливе  й  освітлене...  і  зерна  посіяні  в  чисту  душу  дитини  —  це  найвагомішим  є  для  життя!
Мабуть,  так  ще  з  композиторами  є.
Чисте  і  лагідне  дитинство,  враження  дитинства  —  найвагоміші.
Як  дрова  сухі  ліпше  горять,  так  виявлена  схильність  душі  і  різні  таланти  горять  ліпше  у  відповідній  атмосфері,  творчій,  добрій  і  пронизаній  променями  світла  Божого...
Потрібна  рівновага  розуму  і  серця.  І  педагогічно  правильно  не  засушувати  серце  розвитком  знань  освітянських,  навпаки,  розвивати  спочатку  серце  з  раннього  дитинства!..
Чуйність,  виховання  співстраждання  в  бідах  й  до  матеріально  бідних,  любов  і  розкриття  краси  у  любові,  шляхетність  і  чесність,  підтримування  незіпсованих  боків  харак-теру,  подання  світлих  перспектив  для  людей  з  добрим,  вихованим  серцем,  радість  як  результат  освітління  серця,  радість  нізвідки  —  від  чистоти...  радість  буття.  
Божий  дар  —  буття,  життя  з  чистим  серцем  —  радість  постійна...  присутність  Духу  Святого...
Коли  розум  в  серці,  то  і  думайте  в  глибині  серця.  «Думайте  серцем»  —  кажуть  в  народі,  бо  й  живуть  цим,  народним  серцем,  надійним.  Серце  без  розуму  сліпе,  а  розум  без  серця  немічний.

З  дитинства  мав  однаково  сильно  діючі  ліву  і  праву  півкулі.  Це  виняток,  має  бути  сильнішою  одна...  Усяка  пере-вага  з  винятковістю  подає  великі  можливості.  Мабуть,  рука  Божа:  в  школі  учитель  фізики  Петяншин  Дмитро  Петрович  факультативно  давав  концентрованість  інтуї-тивного  розуму  в  фізичих  задачах  значно  більшу,  ніж  ми,  вибрані  учні,  могли  вмістити;  навіть  спочатку  й  не  припускали,  що  таке  може  бути...  Ми  тижнями  сконцентро-вувались,  щоб  розв’язок  знайти,  –  вчитель  не  знав  розв’язку!  
Зате  в  студенські  літа  я  сягав  неземної  сконцентрованості  цільного  розуму:  доїв  поеми  з  Неба,  як  з  корови:  одна  поема  небесна  —  за  один  рік!  Корова  –  ще  та:  інколи  найкращі  образи  художні  відбирали  при  спусканні  вниз,  мов  би  —  те  передчасне,  чи  не  годний  отаке  мати...  тобто,  будь  собі!  Не  міг  згадати  —  що  ніс  до  землі.
Згадав,  що  всі  мене  з  неба  стягували,і  все  життя  так,  –  ясно,  що  і  всі  в  Божій  руці...

Кажуть:  збудувати  внутрішню  людину,  нею  й  вирішити  творчі  свої  вибраності,  та  й  відбутись  в  соціумі,  завдання  повирішувати  на  землі.  Кажуть  те  правильно.
Ще  в  яслах    було  не  по  собі    мені  в  дитячих  колективах,  міг  сидіти  на  штакетнику  –  дивитись  на  дорогу!  Сконцентровуватись.  
Дух  сильний  мав,  свободи  тільки  хотілося!  Можливо,  якісь  питання  на  небі  і  на  землі  вирішувались  за  мої  данності  від  Бога...  Ісус  Христос  спочатку  був  спеленутий  і  в  ясла  покладений.  Сконцентрованість  розуму  —  єдине,  що  прагнуть  монахи...

Дух  єднав  в  мені  фізика  і  лірика.  Це  потрібне  тепер?  
Тоді  –  так  само.

Головне  —  не  гасити  таланти,  а  всі  сили,  дари  і  таланти  спрямовувати  до  однієї  справи  служіння  Богу.  Бо  й  зараз  можуть,  щоб  «на  всю  ввімкненість  всіх  сил».
Довіряю  Богу:  посилав  мені  кохання,  так  щоразу  оживає  поет,  «хто  не  любить,  той  і  не  живе!»
Ум  був  на  висоті,  земних  помислів  не  утворював  і  ніщо  земне  мене  не  вампірізувало,  бо  не  сягало!  Цілий  день  в  поезії  міг  знаходитися,  їсти  не  хотів,  —  з  ким  тут  порадишся?  Духом  висот  я  жив.  Дяка  Божій  Матері.  З  молодших  класів  школи  —  курірувала  мене.  Сам  св.  Миколай  –  натякнув!

В  1990  році  —  така  любов  до  Любові  Калєнської!!  Слово  перетрушувало  світобудови.  Після  цього  подав  мені  Бог  небесного  генія.  Дяка  Матері  Божій!
Так,  я  любив  сильно  і  недосконало  св.  вмц  Варвару,  написав  Акафіст  Медовий,  і  не  тільки.  Вона  втримала  від  загибелі  мене  і  напоумила!!

Але  і  це  не  завершення.  Я  любив  Матір  Божу,  любов  Її  така  повна,  що  навіть  святі  не  відають,  і  не  скажуть...

«Чим  більша  любов,  тим  більше  страждань  душі;
чим  повніша  любов,  тим  повніше  пізнання;
чим  гарячіша  любов,  тим  полум’яніша  молитва;
чим  досконаліша  любов,  тим  святіше  життя.»  
(св..  Силуан  Афонський)

                               Смута
(з  правди  святителя  Афанасія  
Великого  —  бійця  Христового)

А  жовчність  була  жовта!!  Дика.
За  ним  і  цар  ганявся,  і  владики,  —
Всіх  ж  аріани!  А  він  їх  вражає!
Святого  Афанасія-єпископа  
світ  знає:
і  він  —  втікає…

це:  вже  й  від  друзів  утікає…
…Куди  ж  це  —  я  —  втечу??
Де  із  землі  не  виклубляться  змії  —
вчепити  й  здати  палачу?

От  я  —  орел  —я    вже  —
лечу…
Аж  —  золото!!!  —
Але  це  дивне  золото  —  з  плачу…

В  Нім  серцем  стану  —  
що  там  аріани…
Сльози  самі  з  очей  
течуть…

Бо  —  серце  Царське…  стріло…

Судіть:  
В  пустелі  якби  стрів  хто  
адаманта  в  паранджі,
В  оазі,
де  в  ній,  в  Любові,  —
все  є  —  як  згущене,  усі  Божі  дари,
й  усі  таланти,  і  все  зразу,
земне  ж  —  позаду,  каліч,
холодні  скалки,  міражі…

 (Вас  доганяли  —  як  виявилось!  —
міражі!..)

Судіть:
якби  з  вами  те  трапилось  —
то  що  б  оце  казали?
Таж  кажіть!!

…Шість  років  йому  ноги  мила  —
александрієчка!  красива!  молода!..
Ховала.  У  такої  —  не  шукали…
Бог  подав.
Йому  так  —  Бог  все  підказав…
Бач,  браття…  а  це  де  ваша  сльоза?..
Стій,  братіє!  а  де  ваша  сльоза!
…Мене  ж  ввібрало  й  приховало
Маріїне  і  Бога  серце!
28.07.2006  

Я,  як  поет,  десь  скорочував:  чим  вогненніша  любов,  тим  більше  блаженство!  Просіть  про  дар  розпізнавання  духів,  не  тільки  тому,  що  є  вогненні  лукаві  духи,  але  тому,  що  нема  культури  без  розпізнавання…  і  відбору  ліпшого,  що  від  Бога…

Блаженство  —  це  Богородиця,  я  знаю,  і  коли  б  подавала  більше,  я  б  згорів  би,  або  не  витримав  би.  
Я  міг  бути  тоді  в  Її  любові,  тільки  плакати  і  плакати,  та  нічого  вже  й  не  хотілось  писати...чи  не  моглось...  чи  те  і  друге.  
Єднання  з  Богом  в  молитві  дає  лад,  Бог  спасає  завжди.
І  любов  до  Ісуса  Христа,  дозрівши,  вийшла  вперед.

           Сонячний  вітер

Церква  не  встигне  і  ахнути!
Розчахнуте!
Моє  сердечко  розчахнуте!
Вітер  любові!  —
великая  сила
за  те,  що  Ти  вітер
вільно  любила...

Люби!  —
полюби
вільний  вітер  у  полі
бо  вільне  кохання  —
щасливая  доля!

Та  й  слід  хоч  
за  вітром  полюбиш
то  все  збережеш
і  ні  що  не  загубиш

Бо  щічок  Твоїх
вільний  вітер
торкався
любив  і  любив  
і  до  мене
дістався!

Не  губить,
не  згубить  любов
сильне  сонце  недільне!
Усе  збереже  —
вільне!
світові  —  
як  божевільне!..

Розчахнутим  —  вітер  такий
поводир
в  полі  чистім
Лиш  вітер,  що  сяє  —  відкритий,
святий,  —  урочистий!!

І  сльози  як  зорі  —
він  сяючи  витер
І  сльози  і  зорі  і  сяючий
                               вітер!!!
11.05.2016

Спитають:  є  такий  занебесний  розвиток?
Все  є  в  книгах,  я  кажу,  що  вони  найбільш  Богородичні,  Богоматір  сказала,  не  повторює:  їх  автором  є  Божа  Любов.  
Є  помилка  в  людях:  вони  вважають  —  для  того  вони  тут,  щоб  жити.

А  насправді  —  лиш  для  Богоспілкування,  тут  брати  участь  в  житті  Святої  Тройці.
Є  буття  в  книгах  більше  за  людське  і  Великий  досвід  .
Хто  вмістить  це?
Христова  Церква!!

(продов-я    див.  далі)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2021


Що дає Христова Церква поету?

Що  дає  Христова  Церква  поету?
Поезія  в  трактаті

Найважче  першопрохідцеві.  Бог  повертається  несподіваним  боком,  щоразу  творить  відмінне.
Рівень  твору  все  вирішує,  та  ще  —  масштаб,  і  світ  –  втікає.

*      *      *
Отак  воно  з  першопрохідцями
буває
скакне    у  с  е    —
здивується
і  відповзає
та  й  дивиться...  —  
й  аж  рот  не  закриває...
щелепу  ба  рукою  піднімає
не  закривається  ж!

І  от  до  вечора  так  ходить.
Але  про  щось  доходить  
на  другий
день...
Щож?  —  дай  пісень!  —
жадно  очима  з  Небесами
хороводи  водить

але  є  я
перст  Божий
раніш  рубали  голови
всім  першим  до  колоди!..

1.  Рішучість  чи  сміливість  духу
Головне  для  поета  в  художній  образотворчості  —  сміливість  духу.  

           Народження  Твоє

В  небо  вилом  —  
оце  Твої  двері!
Зорі  —  й  вила,
солома  і  —  ери!
перші  вірні,  перша  вечеря,
вічна  зірка  
всім  —
у  вічну  любов!

Вийшов  в  дім  —
і  вийняв  до  світу,
у  Любов  —
в  кому  неба  є  світло...
Бог-тектон
поверта  
нас  в  любов.

Вільне  небо!  —
оце  Твої  двері!
Се  є  Ти:
Ти  —  і  вірні,  й  вечеря,
Ти  любов  там,  
де  бідні  в  печері...
Ти  нас  виніс
в  небеснії  сфери,
бо  Твоя  
ми  любов!!!

І  хто  скаже  хоча  б  щось  про  36  поетичних  книг  Ігоря  Степановича  Шевчука  —  із  сучасників?  
Чому  не  кажуть  (крім  поета  Івана  Лужина  і  духовного  отця)?  Дух  несмілий  не  летить,  на  місці  тупцюється,  і  нічого  нема.  І  не  приносить  відкриттів  художніх  в  Ісусі  Христі.  

Лелі  любові  —  крилам!
струменіти!
З  небесної  землі,  що  тут  є  —
легіт  —
Тіла  не  чуть  яко  небесні  діти!
Духом  щипати  струни  паралелям!..
Що  чомусь  легкі.

Благодать  же,  якщо  слабшає  намір  і  знижується  градус  любові,  перестає  працювати...

Така  любов
До  сфер  зростає.
Ніхто  її
Ще  не  чекає!
Звід  неба
і  Гора.
Така  є.

Аж  та  любов,
що  ув  Горі,
Ревнує  світ,
що  угорі!
Язик,  де  —  слово  —  просихає!

І  якщо  не  підтримана  вона  кілька  разів  —  Вогненність  Духа  залишає  і  не  повертається...
Яка  ваша  відповідальність?  Які  змісти  і  форми  можуть  вам  зустрітися?  А  Ігор  Шевчук  –

Архітектор  високих  форм
Небо  
плаче
і  води
скачуть

Бо  що  не  ввійде  в  форми  –  чи  спасеться?  Що  не  сприйняте  –  не  зможе  обожитися.  Як  все  хоче  спастись!  І    допомагаєте?  Любов  маєте?  Входите  в  усе?

декор
але  плаче  Піноккіо...
Допоможе  —
і  зникне.
І  —  велике  здивоване  око!!

Головне  для  християнина  —  рішучість,  так  вважає  великий  святий  Серафим  Саровський.

І  хто  дуже
любить  Бога,
те  йому  згадає:
у  щілину  —  що  безкрайність  —
златого  вкидає.

Слід  миттєво  звільнити  волю  —  рішучістю  привести  в  дію  сміливість  духу  свого.  Якщо  за  кілька  секунд  не  по-долати  своєю  звільненою  волею  в  бік  Бога  ситуацію  при  утримуванні  вас  диявольською  волею,  Дух  Святий  вас  залишить,  бо  Він  не  насилує...

Як  хто  любить  Бога,  
То  той  Йому
милий!
Ради  того  здійме  хвилю,
Парус  держить  силу!

2.  Здивування  появляється

Бог  подає  Духом  Святим  благодать  в  Церкві  —  смиренним...

Тільки  лиш  —
не  було!
Й  звідки  знаю?
Серця  Божі  роси
прилітають!..

Любляче,  мирне,  неагресивне  —  це  є  справжнє  християнство..

Чуєш  Божі  співи  птиці
чуєш
так,  як  ясновидець:
тільки  де  любов,
любов!

Отці  Церкви  ствердили,  що  християнство  в  самій  суті  є  наслідуванням  життя  Святої  Тройці.

Як  волошки  у  житі
очі  так  щоб  любити
в  синь  летіти!
Перші  птиці  і  діти
Райські  квіти!  тендітнії!
ясніти!  тремтіти!
Перші  птиці  і  діти
В  звук  вогніти!

В  основі  творчості  стоїть  здивування.

Ми  витікаєм,  а  —
не  промовляєм:
Дві  шаблі-блискавки,  і  —
простір  виправляють!

Ви  здивуєтесь!

Широко
і  широко
і  —  широ;ко  —
і  розлив  Бог  —
буття  золоте  Око
Прийшли  дощі  і  йдуть
і  пріч  відходять
от  дивляться  у  Око  —
Богу  годять
Списали  ниви  —
написали  звіт.

Милосердний  Ісус  Христос  подає  Своїм  вірним  —  особливо  початківцям  в  Церкві!

Не  помилка
дальніх  видців  —
ловиш  світло
в  кожній  шибці
Тільки  за  любов  —
любов!

Настільки  великі,  що  аж  дивовижні  ласки,    буде  від  чого  вам  здивуватись!

І  дощаник,  і  лелека
із  дощами  —
блиск  за  блиском
Мир  всім,  що  були  далекі
Мир  всім,  що  постали  —
близькі...

Бог  відкривається  несподівано  і  –  здивовує!

Любов!
Аж  в  серці  голос
роздавався  б!
Дай  руку!  —
і  схиливсь  Господь:
Люблю,
чого  засумнівався?

(прод-я  див.  далі)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2021


Зустріч з Христом продовжується

1

Який  в  нас  Бог?
Що  люблячіший  і  вірніший  за  основи
і  застанови  —
                                     і  на  віки!..
І  до  небес  впаяв  зірки
проте  на  заході  —
хмара  великая
біліє...
це  живе  Стрітення
в  красі  ніяк  не  обміліє!..
Від  Люблячого  та  і  йде  —
яку  ще  не
чекаєш
над  Києвом  —  яку  Красу  
тримає!
Воістину  Новий  Єрусалим!!
Й  пливуть  до  нього  в  щасті
                                       невеличкі  острови.


2

З  правди  життя  свого  сказав
Священичий  той  чоловік:
Якщо  Христа  ти  сильно
пострічав  —
То  буде  із  тобою  цілий  рік...

15.02.2021,  Стрітення,  
пізній  вечір

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2021


Стрітення

Чи  вам  душа  за  зиму  
                               спохмурніла?
Чи  за  десятки  зим
схмурніла?
Скрізь  натовп  зим  і  рам!
Може  занадто  вже  довільний  трам?
Й  чи  не  занадто
тарарам  де
ми  проносимося  тілом...


Виносим  щастя.  Та  це  є  щастя!
посеред  лютого  —  причастя!
Ах,  скільки  духу
по  дорозі  нам!


Молитва  не  стріляє  сонце  з  рам?
То  по  дорозі  —
зо  всім  довго  —
тілом...
А  сонце  б’є  в  бубон  відвалів  білих!!
Ворони  п’ють  лютневий  тарарам!
Усе  відвалено!
під  благодаттю  Стрітення
й  згідно  закону


Далі  —  то  буде  танення!
казкових  схронів!..  Боже  червоне.

15.02.2021,  Стрітення,
з  причастям

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2021


Кохання — і робота Поема



Зоре  над  моїм  краєм,
я  Тебе  вічно  люблю
                             Вічно  люблю  —
                             вічність
                             люблю
я  тільки  в  часі  кохаю!
Зоре  над  моїм  краєм,
це  —  солоди  серцем  перебираю
хто  таке  скаже
як  не  вип’є
він  —  меду
це  —  ще  з  небес  самограю?!



природу  писати
погоду  писати
все  писати
прямо  як  діти
я  йду  до  внутрішньої  кімнати!!
Чи  хай  мені  зорі  посвітять
                               чи  ми  так
й  зустрічатимемось  —
раз  у  століття!


зорі  аж  впали  на  задник
Космос  відповз
повз  —
повз  —
повз...
зараз  почнеться!  —  Зорі  своїй
буде  співати!
незламниїм  серцем
ось  так  було  б  —  в  часі  кохати!..


Із  лісу  —
й  до  лісу.
Душевні  —  гульвіси.
І  що  як  Отець  цього  —
зробить  інакшим
той  ліс  і  оцей  —
увійдуть  за  завісу!!
І  це  непростительно
добре  аби  ще  сам
а  то  ж  з  лісом...
се  —  аз  не  продакшен...
Та  мабуть  за  ліс
поб’ють  ці  сліпці  —
люди  і  біси,  —
Зоре  Живая
над  моїм  краєм!!
я  Тебе
вічно  люблю


Вічно  люблю
вічність
люблю
то  так  воно  є!  —
якщо  у  часі  кохаєш...
В  часі  тих  гасять!


—  Ми  тут  всі  мучимось  —
а  ти  ліс  возиш  в  часі...
І  я  про  якісь  роботи!
Небо  сія  —  лісу  навпроти!
хоча  би  ріску  в  серце
чи  я  обдиратимуся  —  об  марноти??
хоча  би  іскру
під  чорного  Космосу
                               рота!!
Шалена  —
робота

13.02.2021,
свято  цілителів-безсрібників  Кира
і  Іоана

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2021


Не направляй своїх думок в часів лещата…

*  *  *

Не  направляй  своїх  думок  в  часів  лещата...
Вони  живі,  будуть  тріщати  і  пищати,
І  буде  чути  голова,  як  чує  мати.
Застряг  у  часі!  Пізно  повставати.

Нащо  тобі  поезія  і  шати  —
Якщо  цього  не  будеш  знати?

Чим  більш  це  значить,
Тим  більше  час  йде  розвінчати!

Ти  —  вмієш  розігнати
Гної  тисячоліть?
Болить  душа  —  та  як  болять  думки...
Як  духа  думою  йду  космос  лікувати.

1995

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2021


В Стрітення

                                         Господу  Слову
                                         і  праведному  Симеону
                                         з  любов’ю  і  великою  радістю
                                         присвячується



Це  —  двоє  першими  і  стріли
                               та  й  просповідали:
Дитя  —  Христос...
Це  —  тільки  в  сорок  днів!!
О,  де  ви,
ковшики,
що  життя  брали  брали
брали
і  Життя  зачерпнули  —
і  в  вічність  вбрались
сповіданням  —
і  з  словом
зір  ваш
вище  тих  дахів
яснів??
Як  любов  —  вічність
що  вам  
дірки  днів!..


Заступлять  зір  вам
яко  безгласні  і  
без’яблучні  —  тоді??



Яко  любов  всезряча  вічність
що  вам  —  на  дні
дні  самоосліпляючі  
тоді??
І  —  плавно  де...
в  ногах  у  свого  сьогодення
колишні  є  не  більше  п’яні
колишні  є  —  не  більше  християни
ніж  давні
й  нинішні
чи  я  не  в  більшім  потрясенії
я
землетрус
і  з  Духом
я  в  безпристрасності
відображусь  в  ході
тоді
і  у  воді



А  де  ж  ви  всі
вгорі  чи
всередині
чи  на  дні?
І  як  же  ця  любов?
що  любить  й  бачить
й  для  стріч  прямує  в  дні
Дитя  —  Христос!!!
я  відкрив  блискавку  щоб  їла  смердні
пні!..
є  тіснота  —  та  не  
                                   в  мені
та  збився  морок  —
й  вільно  —  у  мені!!

13.02.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2021


Впасти заважає чиєсь серце. І піднятись…

             Трьом  стовпам  і  учителям


                                               Святителям  Василію  Великому,
                                               Григорію  Богослову
                                               і  Іоану  Златоустому
                                               з  любов’ю  присвячується



Впасти  заважає
чиєсь  серце.
І  піднятись  допоможе
чиєсь  серце!
Плачте  від  небожиїх  находів,
Плачтеся,  далекі  зорі  і  народи...

Плачтесь  на  тяжкі  народні  
                                                                 води
Плачте!  —  і  розплатитесь
                                       із  тим,  що  ходить
з  грішми  як  з  дияволом,
там  всі  безсердечнії
                                                       вельможі.
Серцем  плачте!
Дух  поможе,  
й  тьма  відходить.
Та  й  находять  —  Божії  находи
як  на  світлі  зорі
                   й  тихі  води...

12.02.2021,
свято  трьох  святителів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2021


Один Бетховен Поема

           Один  Бетховен
               Поема

                               «Бог  є  Любов.»  (ап.  Іоан)

                               Богові  любимому  Христу  Ісусу,
                               Спасителеві  всіх  і  цього  світу,  присвячується

Міські  —
як  катакомбні  сховини
а  я  любов’ю  переповнений…
Хто  Богородицею  повен?
один  Бетховен
один  Шевчук
в  безмірнім  —  люблячому  слові

Народ  з  народом  демонічні!

Вічним  —  печу!
Правді  —  влечу…
Війна  є  —  у  народі?

Поет  на  правду
єсть  голодний!!
Страшний  він  для  царів  —
страшний  і  для  народів…
Мов  сонце  вийде  —
в  правді
верхи  мислі
погорять:
страшна  така  —  могильникам
страшна  така  й  царям…


Вона  не  до  московних  саркастична,
і  не  до  Риму  архаїчна.
А  гірше  —
вона  гіркіша  —
Вічна!


Страшна  відкопана
як  корінь  вічний,
То  найгіркіша  —
поцейбічним…
Та  й  найсвітліше  —  потойбічним!


І  хто  тоді  за  неї  дбає?!
Так  як  Христа
хто  в  тілі  має  —
мов  дріт  зі  струмом!
той  тримає!!


«Голий!!»
«галай!»  —  аж  всі  тікають…


Я  ж  з  Богородицею!
В  мені  рай!

«галай
галай!»  —

«а  ми  не  ангели!
це  ми  не  в  рай»

«галай
галай!»  —

«тримайте!»
«голий!»

«зголив  правду!»
«о!  огалай!»

Я  переповнений!

«Він  огалай!  —
тримайте!»


один  —  Шевчук
один  —  Бетховен
бо  —  один  Бог
і  одна  —
Божа  Мати
ви  ж  —  голі
(є  підколоднії
й  вже  можна  закопати)
оголені!  від  слів  і  музики
з  любові  Богоматері!!

Бо  Вона  більш,  ніж  вічність!!!
І  з  потойбічних
і  з  поцейбічних  —
Вершина  Тройці!
Любов  Бога
із  геройцями!


Любов  —  вічна:
І  тріщати  вічності  —
де  взяти  їжі  ротикам
й  навіть  земній  еротиці??
Чистої!!


Я  врятований  за  віру  —
але  скільки?..
Говорити?
Говорити??—
аж?  настільки??!
Як  же  мені  —
зцілитись?

Боже!  плаваю  в  любові…
Тут  злетіть  —
а  Ти  стільчики!
…потерпи  —  для  них:
столи  і  стільчики
столи  і  стільчики!
Їдять…
й  столи  і  стільчики!
і  —
столи  і  стільчики,  всі  кусні,
Цільність  мою  їдять!!


То  перестанете  ви
один  одного  вбивать??


Один  словесник
і  один  Бетховен
є  —  один  Бог
є  —  одна
Божа  Мати!
А  ви  самі  оголені
од  Його  правди!
і  від  Її  любові!!  —
                               може  …


Ви  безпорадні
бо  ви  не  карані
святі  і  карнії
в  периметрі  мойого  перикарда…
ви  стали  піснею!!
Церкви  змовкають.
Бо  не  мають  слова?
Бог  —
дає  слово!!
Хто  не  роз’єднаний.
А  єдність  є  в  мені.
Бо  ж  вам
не  тісно?


Один  є  речник
і  один  Бетховен
один  є  Бог
одна  всім  —  Божа  Мати
ви  стали  —  піснею!!

І  з  чистим  серцем
як  співати
окликнеться  любов’ю
Божа  Мати!
Вона  не  може  —  щоб
не  окликатись…
Любов  же  чиста,
Мати  Божа  —  Чиста!!


Страждала.  За  любов  –  страждати…
Бо  —  один  Бог.
І  одна  —  Божа  Мати…

П’ятниця…21.08.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2021


Фівейський Павло


           Поема  духовна

Ну  що  ж,  пустиня...
Ходьби  чотири  дні  —
і  після  третього  —
куди  —  те  Бог
лиш  знає


ходи  чи  не  ходи
води
немає...


і  —  Той,
і  в  Нього  є  чиїсь  —  сліди...
бо  так  було
перед  одним  Павлом  —
Він  гору  розсуває
а  вже  печера  є
а  в  ній  вода
є...


!  як  сталось??
смерть  же  життя  —  та  блискавично
                                                                                 виявляє!..
й  хто  воду  Божую
сховає?..


«Заходь,  Антонію...
Як  добре  —
ти  прийшов...
Скидай  сандалі».  А  видно  —
й  так  все
знає...


«А  Той  для  праведника  —
й  Сонце  утискає».  —  
мо’  скажуть  ті,
хто  в  Бозі  знає.


«Ти  сам  —  чи  в  тайні...
Від  слави  людської  —
чи  сам  втікаю?»


«І  лев  —  пустиню
й  Бога  краще  знає».


«Підеш  і  принесеш  —
щоб  мене  в  плащаницю  
загорнути».


...Заледве  встиг  Антоній
повернутись  —
прийшли  два  леви
й  вирили  яму!..


Що  в  тайні  —
в  тайну  може  загорнутись.


І  може  з  тайни
хтось  більше  виповзе
до  тями...

30.01.2021,
пам’ять  начальника  всіх  монахів  Антонія  Великого
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2021


«Була зима. І ми були….

*      *      *


«Була  зима.  І  ми  були.
Зима  минула.  Ми  пройшли.»
весело  в  прозі
з  теплом  мов  підіймаються
морози.
М’яке  є  серце
що  й  лід  зігріє
аби  —  в  Бозі!

10.02.2021

*      *      *

це  —
горобці  в  кущах  жасмину
цвірінькодзвонять!
парять  зимі  спину


от  теплолюби!
в  ознаці  вишній
як  упарить
то  —
ойкає
душа  людини!

10.02.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2021


Хто в тактовність?


                                       Мамі  рідній  Галині  Панфілівні
                                       з  любов’ю  присвячую



І  так  —  вже  не  чекали  першизни
а  все
засвічує  від  снігу  білизни
лиш  відчини  балкон
аж  все  засвітиться
із  ним



Як  перед  Богом
здивованість
це  оніміння
осіло  б  небо
роди  хоч  слово
так
нетактовне  перед  небом  говоріння



дитинність  —  плід
тільки  дорослого  життя
і  ніби  Хто  як  в  вишину
                                                 протяг
в  той  край
де  вічне  промовля  Буття!

09,10.02.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2021


Якщо не запропонувати кайрос


                               Слову-Спасителю
                               з  любов’ю  присвячується



Ах  те?  Ах!  —
те
чого
в  мені  —  ніби  неправильно
росте


А  крила,
Миколай  і  гумор!
Не  помирали
з  гумору?
І  засікайте  —
і  прийде  відсічка
і  —  тут  для  часу
помрете!
Коли  душа  і  Бог
то  проступається
все  й  рівно  й  одне  —
                               т  е.


Весь  інститут  у  грипові
я  —  ні!
А  я  й  не  покладавсь
на  інституції
у  їх  колишненькій  борні!
І  —  видно  ви  в  мені
чи  я  у  вас
чи  знов
ви  у  мені?


Весь  інститут  у  хмелеві
і  жовті  виразки  —  на
них
на  мені  —  ні!
І  Ігор  ще,  борець  вільного  стилю,
на  ньому  —  ні!
Христос  казав:  «Я  притягну...»
а  я  наслідник
чи  наслідувач
я  теж  —  ану!
І  потягнув!
А  що  тобі?
На  те  тобі!  —
може  є  справа
в  вільній  боротьбі


А  я  живу  —
як  Бог  зуміє.
А  вони  знов  знаходять
алергію!


І  якщо  кайрос  нелінійний
не  хаває
лінійний  світський  час
то  саме  час
схаває  й  вас


А  потім  час
на  своє  диво  напоровся
і  я  віддався  Диву
                               що  Правдиве  —
й  далі  Христос
за  мене  поборовся!..


Отче  наш,
не  лиши  мене  найвищої  із  мрій,
Твоєї  мрії!!
а  час  ховає  жовтизну
а  час  й  трима  за  жовтизну
                               в  надії...

09.02.2021,
свято  одного  з  найбільших  стовпів  і  учителів  Церкви—
великого  святителя  Іоана  Златоустого  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2021


Стріла в серці — це меч у вустах

Отче  Феодоре,  ти  вчився
глибоко  й  широко!  —
не  знавши  мене,  а  —  допомагаєш...
Хто  чує  —  той  чує,
хто  бачить  —  у  відблисках
                                                   Око,
хто  знає  —
той  знає!


І  нишкнуть  як  пуп’янки  
                           в  землях  —
і  блискавки  з  громом
           Отой  і  метає  —
Бувало!  —  хтось  дбав
                                 у  кубельці
і  виткнувсь  —
з  стрілою  у  серці
а  люд  ще  і  того  не  знає...
бо  Вогнь  сухий  
у  одземковий
пломінь  —
ледь  що  —  і  вдаряє!..
А  пломінь  —  письменний
а  ум  у  нім  —  не  загусав
Вогонь  каже  —  з  Мене
він  мусив  би  витекти  
у  срібно-ясний  устав!
А  потім  лопочуть
в  віках  —  це
студитський  устав...


Бо  той  голку  встромив
а  той  нитку  водив  —
Серцевідець
лиш  шив
шив
шив!
і  не  перестав...
Він  чує  не  тільки  наш  запах  —
ми  любим
не  знаємо  як
Огонь  Серця  —  й  —
                         духмяні  уста...

08.02.2021,
свято  прп  Феодора  Студита

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2021