Шевчук Ігор Степанович

Не від мене слово

Світ  не  з  Богом  як  слід  —
при  столиці  більше  місяця
     буде  іще  росія
тому  бомбами  сіють
і  м’ясами  їх  сіють
тому  Захід  бездушний
                                       і  бздушний
і  росія  бездушна  і  бздушна
тому  в  пекло  вони  шлють  —
                                                                                 своїх  же  послів...
Українських  же  в  пеклі  нема!
це  ви  трупи  усі!


з  вивалянням  всіх  трупних  росслів
із  валянням
                                     від  Заходу  мертвих  всіх  слів
слова  —  в  плівках...
ви  ж  з  дияволом  всі!!  —  показово:
                                                                       бо  не  з  Богом  як  слід!!
Українських  військових  –  душ  —
в  пеклі  нема!..
В  захисній  війні  —  ми  захищаємо
вас,  весь  світ,  —  ось  цього  нема.
Живий  Бог!  що  в  вухах  в  вас  зима
Живий  Бог!  —  
ми  прозрілі,
Слово-Бог  показав:  
що  дуща  і
що  тіло
і  що  діять!
                           не  на  комусь  —
                           на  Собі  доказав!


Я  від  себе  не  кажу.
Бог  —  сказав!

05.03.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2022

Все по Богові Поема

 

         

                             Вседержителеві  Слову
                             з  любов’ю  і  дерзанням
                             присвячується



Глибше  копати.
От  в  Богові
й  можливостях  —
копати.
Вдягнуся  вийду
та  й  молитись  і  писати!
Молильник  звик
в  кіно  землі  вливати...
тож  кому
духом  воскресати  —  воскресати...
кому  по  Бозі
помирати  —  помирати...
на  славу  Бога!

І  Македонський  от
зайшов  раба  спитати
бо  в  всесвіті
він  знав
що  ліпше  і  до  чого.
От  в  Богові
то  —  по  землі
глашатати...


Інакше  в  бункері  глашати  вам
і  вас  прийдуть
яко  диявола
ламати
і  не  вдягатиметесь
і  молитва  вам  не  йде
а  в  аді  вже  на  Бога  не  кричати!
Нема  вже  більш  Росії,
і  людини  в  ній  нема.
Загибельні  надуті  пухирі  —
одного  лиш  земноума.
Земне  в  підземне
сіють...
Бичачі  пухирі  з  затьмаренням  —
та  й  лежачи  —  чого
пересмикаєтесь?


і  колапсуючи  —  скисають  (смерть)
і  більш  скисаючи  —
до  згину  колапсіють...
Небесні  ми!
Ходять  на  головах
в  пітьмі  пітьми!
такі  от
несердечнії  уми...
Небесні  ми!
Усі  не  зауважують  —
бо  всі  на  головах...


Усі  на  головах,
яку  вам  кіноплівку  брати?
Ми  молимось!
Небесні  ми!!
Нам  вибирати  це  —  й  складати,
і  в  онтології
в  мусонах  і  пасатах,  за  тим  —
події  вторяться...
без  змін  повторюються..
і  світ  не  вискочить  із  кінокліті
в  яке  кіно  здобуток  в  Бозі
нам  вливати
бо  в  вас  —  явно  не-Божії  уми?


і  явно  чушь  по  всьому  світі
й  ви  —  смерть
й  ви  —  в  смерть
вам  смерть
ваші  війни  уми  —  не  в  Небо  це
явно  не-Божії  уми.


Небесні  ми!
Ваш  неслухняний  Духу
           золотоклондайк  Кирило
надумав,  що  його  здіймуть  —
                               на  вилах
за  благословіння  знищить  українців
рогами  інфантильників  цих,  адських!
Ви  глисти
в  задньому  проході:
на  вихід!
Ми  вас  помелемо  із  гомеричністю  народу!!


Ви  раби  —  у  території.
Награбування  їх  все  більш  —  це  ви.
Й  Отцю,  що  в  Небі,
війною  вашою,  щоб  світ
                               тут  жив  у  горі,  —
                               усі  ви  винні,
                               винні  супостати!  ви!
Мене  ваш  Демон  страху-й-величі
                               (державний)
піднімав  двічі,  імперськовеликотериторіальний,
а  ви  —  ніхто!
ви  поряд  з  ним  —  ніхто...
як  мокре  місце  —
скачете!..
(Андрєєв  в  «Розі  міра»  —  пише!)
тож  я  —  Христовий!!!
ви  здогадалися,  чому  Спаситель
бачить  мене  в  українській  мові...
ви  —  пусте  місце
і  доли  грунтові
бо  ви  —  руїна,  помилковий  край  руїн!
всім  ненависні  ви
ви  зла  імперія  для  всіх  країн

то  хто  ви?  і  чиї?

03.03.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2022

Мовчанням зраджується Бог!

*      *      *


Ум  зманений  дияволом  —
                               і  де  вже  Бог?
Мовчанням  зраджується  Бог*!
Ум  в  правді  серця  —  й  Бог  говорить...
І  ви  вже  вправилися  в  море,
і  ви  вже  попливли  у  морі
спасінь:
спасенні  правдою  говорять!
Спасенні  в  Бозі  —  правда,
й  Бог  —  Сонце  правди!..

01.03.2022
*  -  слова  святого  Григорія  Богослова,
одного  з  трьох  стовпів  Церкви

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2022

Захищаємо світ

         Захищаємо  світ


               Слову  Богу
               з  трепетанням
               присвячується


Бач,  ви  прийшли  дітей  вбивати.
І  ви  нас  хочете  в  землю
                               запхати?  —
Це  ми  вас  в  землю
всіх  й  позапихаємо!!


І  вас,  людей  ніби  «культури»,
Що  йдете  супроти  Христа  —
                               під  атом!
І  нас  —  багато,  весь  світ,
                               це  є  багато,  —
Як  ви  з  дияволом  —  так  ми  в  Христі!
не  ми  самі  —
словом  Христа  лупаємо!!!



Майбутнього  не  знаєте:
Могли  б  спитати  в  Лаврах
                               в  старців:
Непереможні  ми!
Світ  —  українці.  Люд  всього  світу,
                               вибір  світу
                               захищаєте!!

01.03.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2022

Війна агресора Росії з українською землею

       Війна  агресора  Росії
       з  українською  землею


Духу  Святому  присвячується,
хула  на  Якого
«русскій  мір»  і  війна  Росії


1

Багато  вам  копати  вглиб
                               з  відвагою
Много  на  це  потрібно  вам  уваги...
лиш  торкнутись
                               ліктя  благодаті
много  пропектись
                 крізь  холод  знаті
                 і  крізь  холод  «вати»!
крізь  брак  культури
через  продерті  мапи
ще  й  мафію  в  культурі
чотириповерхову  мафію
                               на  мафії
аж  раптом  —  мить!  —
сей  Духом  і  говорить:
це  все  життя  горить!
світильник
без  оливи  не  горить
ви  ж  ...
можете  замість  спастись
із  синтезом  тай  термоядерним
                               повідпадати
мов  листя  одірватись  

Кого  ви  слухаєте?


2

І  починаєте  робити
й  не  знаєте,  якими  бісами
й  дияволом
це  робиться...
Чи  то  здадуться  вам  ці
                               землі  України  —
як  ви  проти  Христа
і  проти  Богородиці??


Як  ви  рішили  українські  землі  брати
руками  молодих
задля  совєтських,
що  їм  давно  —  до  пекла  помирати?
Як  Бог  казав  разом  зі  мною,
що  не  послухають  й  обдурять  молодь,
і  принципово  —
лиш  дітей  і  молодь  убиватимуть...
Бог  вам  казав?  казав?
признайтеся  —  писав  я?  не  писав??
То  що  це  ви,  агресори,
із  бісами  вже  поєднались,
бо  ж  кров  сердець  здали
й  грошей
понашребали?  і
кров’ю  вбивств  —  у  одну
банду  об’єднались?
й  пеклом  накрились  —
             тай  рилами  з  чортами
             показались,
то  щож,  це  в  пеклі!

24.02.2022,  війна  Росії  проти  України,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2022

«Третій Рим» в подіях 21. 02. 2022 р.

       


               Богородиці  Діві
               і  Її  третьому  вибору  —
               місту  Києву  —
               з  любов’ю  присвячується


Той  Рим  упав,
цей  псевдо-Рим  упав,
Київ  —  встояв!!
І  хіба  був  би  вибором
він  —  вибір  Богородиці?
Інакше  я  був  би  не  я  —
Й  не  верховодила  б
долом  й  Небесними  світами
мова  моя!
І  це  є  —  щастя,
ніщо  бо  несподівано
       і  ні  із  чого  не  народжується.



Той  Рим
від  Христа  впав,
а  «третій»  псевдо-Рим  —
від  Євангелія!  —
а  він  неправда!  —
впав,
а  Київ  —  наскільки  в  правді,
настільки
він  встояв,
тому  правдивая  від  Бога
мова  моя!!
Бо  як  ти  шхуну  в  глюках  ще
назвеш,
то  так
вона  і  попливе...
Достойне  тільки  те,
що  правдою  в  Слові  живе!!

22.02.2022,
Київ
«Сьогодні  вранці  уві  сні  на  91  році  життя
відійшов  за  межі  цього  земного  світу
унікальна  людина  Іван  Дзюба.
Одне  ім’я  вже  говорить  багато.
Багато  –  бо  це  один  із  лідерів  національно,
духовного  відродження  другої  половини  ХХ
і  початку  ХХІ  століття."
(М.  Жулинський,  22.02.2022  р.)
 
Іван  Михайлович  Дзюба    -    мій  літературний  батько.
Царство  Небесне  найсвітлішій  душі!!    Мати  Божа  сказала  це.  -  І.Ш.

Відійшов  уві  сні...
Праведники
відходять  до  Бога
так!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2022

Цілування! Передчуття пластмасових людей. Поема

         Цілування!  Передчуття  пластмасових  людей

         Поема


Богу  Слову
і  дужому  вітру
з  любов’ю  присвячується


«Пам’ятай,  що  завжди  відпаде
той,  хто  вище  з  тобою
                                         не  йде»  
           Кн.  «Богословіє»,  1996  рік



На  хмарах  –
ніби  малюються
нові  вуста
Чи  час  —  сам  несе  їх?
Чи  так  він  збігає
                     і  не  перестав...
Чи  ти,  дужий  вітре,
чи  ті  ти  цілуєш  вуста?
                                       Ніхто  це  не  знає.
                                       Ніхто  і  не  винен!
                                       А  Бог  —  світло  вканув
                                       де  є  простота  й  прямота


Бог  винен?
Люблю  Тебе,  Боже,
люблю  Тебе  дуже!
                                       й  вуста
чував  я  від  музи!
чував  —  світів  дружніх!
і  чути  не  перестав...
і  прикро
що  світ
               ніби  готує
               собі  накладнії  вуста...
Люблю  Тебе  —  дуже!!


Чи  ми,  
вітре-друже  мій,  —
чи  ті  ми  цілуєм  вуста?


2

Пластмасові  хмари?
живі  хмари?
чи  живі  люди?
поет  з  точки
з  джерела  Бога  —  в  усюди
пісня  —  культурі
поезія  —  Богу
Бог  пізніше  засіє
і  вже  сіє
а  всі
в  пластмасі  є
в  таблоїдах
масово  масово!


може  людина  в  бункері
                                                                 є
і  керує  пластмасою
агов  під  скельцями
агов
а  над  —
хмари  пластмасовії??
бо  се
хтось  на  поезію
дихає
і  що  світ  ще  не
                           в  точці
звідки
               або  співає  —
               або  не  співає?


масово  масово
всі  ці  у  пластмасі


й  мед  —
пахучий  —  й  це  через  скельця?
може  чудо  це  сталось
може  старці  помолодіють
бо  17  літ  —  вже  нині
                                                     старість!
Любов  —
чути  крізь  скельця?
патока  й  мед  —  і  
                               крізь  скельця?


3


то  вже  точка  остання
виходитимуть  до  —
рідних?
цілуватимуть  друзів?
це  на  екранах
чи  в  квадрато(поки  що)-екранах
                     світ-цілування
                                     чи  світу  цілування??
а  чому  і  не
поезії
і  не  —  Бога  поезії  в  повітрі?
І  чому  це
є  так  не  по  вірі?
«Все,  що  є  не  по  вірі,  —  
гріх»  —
Павло  сказав.
І  суміжні  возносять!  —
й  це  поезія  
буде...
і  є  люди  —  поети!..
та  й
поети  —  є  люди
є  навчання  у  шкельцях



відпадають  пластмасові  
                                                       хмари
чи  відпадуть  —
з  світів  усіх
ці  пластмасові  люди?
Бог!
здіймає!
як  здіймає  Він  —  Він
піднімає!!!

21.02.2022,
Київ
«Сьогодні  вранці  уві  сні  на  91  році  життя  
відійшов  за  межі  цього  земного  світу  
унікальна  людина  Іван  Дзюба.  
Одне  ім’я  вже  говорить  багато.  
Багато  –  бо  це  один  із  лідерів  національно,  
духовного  відродження  другої  половини  ХХ  
і  початку  ХХІ  століття."
(М.  Жулинський,  22.02.2022  р.)
 
Іван  Михайлович  Дзюба    -    мій  літературний  батько.  
Царство  Небесне  найсвітлішій  душі!!    Мати  Божа  сказала  це.  -  І.Ш.

Відійшов  уві  сні...
Праведники
відходять  до  Бога
так!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2022

Є обличчя довільних справ обличчя обов’язком…

*      *      *


Є  обличчя  
довільних  справ
обличчя  обов’язком
липові  або  суконні
а  обличчя  з  Богом
нелогічне
законне  —
і  надзаконне!
жовте  обличчя  —  пізня  осінь
                                                                 й  зима
є  ще  червоні!

20.02.2022,
з  причастям

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2022

Бо є причастя. Й солея.

*      *      *

                           Це  Вам,  найбільшому  
                           скарбу  мого  серцедуха,
                           Слову  Отчому  і  Діві-Богородиці,
                           з  любов’ю  і  вдячністю  присвячується


Бо  є  причастя.
Й  солея.
Ніхто  і  не  напише
так,  як  я...
Тож  і  не  взнає
так,
як  я.
Як  дух  є  на  кордоні  раю...
Що  дух  тут  чує?
Сам  дух  тут...  і  відпочиває.
О  тільки  б  не  ...
                                             що  із  життя!
Життя  брудненького  
       не  хочеться!
Мучительство!  —  таке  життя.
О  велич  благодатного  Життя!!!


Й  —  цього  нема
                         як  не  в  Христі!!

20.02.2022,  
з  причастям,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2022

Вільний Христовий

     


                         Слову,  Премудрості
                         і  сяйву  Отчому
                         присвячується  з  любов’ю


1


Геній  вільний  Христовий
у  світі  постав,
Бо  це  серце  із  славою
тільки  Христа
і  веде  до  Христа!
Як  священник  під  сповіддю:
злине  йому  —
несподіване...
так  й  поет  —  майже  кожному...
і  секретнеє  з  ризиком
йде  у  народ...
і  у  мисленнях  і  почуттях  —
       всі  колінця  хрустять
бо  страшне!..  це  і  вище  —  пород!!
душа  падає
так!  бо  жахається  кожен  народ!
так  що  й  душі  зелені  —
тріщать  від  хвоста!
так  бо  слава  Христа  —
сія  в  серці  —  веде  до  Христа...
Клешоножить!!  —  з  упалих  на  плечі
                               Небесних  свобод!!
а  тут  —  тюрем!!
і  у  всіх  —  несвобод...
І  він  преться  —
приріка  за
народом  народи!


аби  дати
в  каміннях  сердечних  —  свободи  їм!!


2


Ато  цензи  старі  й  нові  —
хай  вже  осядуть  в  хвостах
це  бо  —
слава  Христа
сія  в  серці
й  веде
до  Христа!


Геній  сам  і  не  ляже  —
не  укласти  його
й  на  новий  тетрапод!
хай  це  Боже  і  переміщає  —  народ
                               й  зробить  новий  народ!!
(Все  душевне  —  це  совість  порочна,
всі  совєтські,  чи  дивляться  в  очі??)
Бо  це  слава  Христа
сія  в  серці
й  веде  до  Христа!..
Бо  —  ви  до  Бога  невхожі  є,
Росіє  і  США  і  Китай...


3


ви  духовно  ворожі  —
троє  —
ворожі  до  світу!!
це  ви  не-Христові  —
ухильні  в  загини!
кажете  —  за  це  і  покалічмо  Україну!
виродки,  —  хочете,  —  то  ви  воюйте  між  собою
виродки,  чого  лякаєте,
от  за  це,  що  виродки,  —  ударим  вільну  Україну!!
Се  бо  слава  Христа  —  сія  в  серці
й  веде  до  Христа...
Що,  —  відреченцям  може
вселити  Христа?

славу  Бога  серед  каміння  перстать??

19.02.2022,  Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2022

Ізраїль духу Поема

                     Всеблагословенній
                     Діві-Матері
                     з  любов’ю  присвячується

От  Ти  народилась  в  Ізраїлі...
Ізраїль!
І  центральніш  
всіх  крил,
всіх  історій!
і  міст!


Ізраїль!
центральніш  всіх  смислів
це  любов!  —
Одна  з  Неба
Бог  —  Один
Приніс  зміст
і  до  Неба  він  міст!!


Ізраїль!
центральніш  всіх  вмістів
і  це  —  крила!
вміст  для  миру!  —  начало  всіх  радостей!!
і  начало  для  дихання  
двох  Завітів!
і  нема  їх  в  Європі:
є  приземлення
й  дурнувата  проросійська  унилость.


Ізраїль!
ти  з  найбільшим  центральним  
прольотом  у  світі
ти  є  радість
нема  зраку
буде  ачи  була  апостазія
хай  там  шурхають  Дарданелами
бо  це  вище  від  мосту  чи
                                                       майбутніх  мостів
із  Європи  до  Азії!


Ізраїль!
Любове  моя
і  любове  усіх!!
твій  міст  —  в  Небеса
де  є  люди  —  мов  діти
де  всі  діти  —  
мій  сміх,  це  немов  вогнеквіти!


тут  старіють  —  й  по  всьому
подібні  воді
і  ні  в  чім  не  тверді
                               бо  рідкі  і  холодні,
бо  пересмик  у  справах,  —
Боже  мій!  звідки  взяв  би
                                                 Огень  я  сьогодні,
якби  Ти  не  з  Ізраїля???
і  як  Діва  родила  б  
Тебе,
якби  не  родилась  в  Ізраїлі!?


2

дитя  от  —  мов
забило  цвяха  попкою
і  зразу  ж  «пробки»
Який  затор?
і  яка  «пробка»?
знов  на  льодку  хлопчина  —
й  скрунувсь  —  і  животом  на  льодик
«А  я  тобі  казала!»
дитина  ж  істиною  й  пронизалась
                                               й  показала:
це  ще  нічого,  можна,
як  маєш  правильний  животик


і  ритм  є
й  Ритм
і  не  шкода
і  струменить  до  Сонця
вся  зеленкаво-золота  вода  І  СТРУМЕНИТЬ
ДО  СОНЦЯ  ВСЯ  ЗЕЛЕНКАВО-ЗОЛОТА
                                                                                           ВОДА
так  всі  в  трильйонах


це  роззираюсь  —
хто  який  звідки
повільні  —  Бог  притяга
бо  Божі  свідки
а  навкруги  —  одні  лиш
                                                                   Божі  діти
І  їхня  Мати  —
Ця,  серце  Ізраїлю,
серце
усього  світу!

18.02.2022,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2022

В життя і плани Сущих Трьох —…

*      *      *


                         Слову  Христу
                         з  любов’ю  присвячується!


В  життя  і  плани  Сущих  
                             Трьох  —
і  хай
в  серцях  не  зникне  «тьох!!»
несу
не-сущим
дуби  —  й  дошки  із  солов’їних  райських
                               кущів
з  землі  і  неба  витріщущим!
чи  вкрав  чи  в  дар  —
і  чи  проучим!


Серця  промиє  слово  й  голос...
Ще  в  серці  вкоренився  —
                                                   Слово-Колос...
правіше  чи  лівіше?
з  нижчого-вищого  змололось?
хай  це  —  змололось??
Але  Бог  ліпший!!!
Але  —  дай  Боже!
Ти  нетутешній  чи  тутешній
                                                                 Боже...
але  з  Богом  все  ліпше!  —  й  ліпше!!
Та  це  ж  я  хліб  —
                                   даю  від  Бога  їсти...
Він  —  Тіло  й  Кров,
і  Вічність...
         даю  хліб  їсти...
         і  так  необережно  —  мене
                                         із  хлібом  й  з  ніччю...

15.02.2022,
Стрітення,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2022

Перемога!

             Божій  Премудрості
             Ісусу  Христу
             присвячується


Прекрасний  час!
Гряде  —  це  їхній  час.
Прекрасні,  які  духом  сильні!
Володарі  дум  тим,
які  в  зворушеній  думок
чавильні.
Бо  вони  з  Богом.
Любов  і  мир  і  радість  —
                               і  нікого,
хто  міг  би  утікати
й  тим  зневажати  Бога...
Стійте  —  й  побачите
тут
Божу  перемогу!!


Тут  з  Києвом  і  правда  —  й  Божа
Мати!
Тут  Київ  створений  —
щоб
всіх  перемагати!

14.02.2022,  з  натхнення  Ісуса  Христа
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2022

Правда витвережуюча

   
                         Про  який  хід  війною  російських
                         православних  на  православних  українських
                         всі  говорять?


В  горІ  —  у  вас  —
в  ваших  каміннях,  щонайглибших,
Єсть  пальма  жива
що  від  Бога  —  й  Богу  дяка.
Душі  вговорюю:
                             облиште  те,
                             і  все  облиште!
Якого  просите  ви
знаку
чи  ознаки?
(Див.  Євангеліє)
Що  ти,  душе,  тут
захотіла  б  знати?


«щоб  Крим  не  одійшов  як  орден»  —
Писав  в  «Що  потребує  Крим»
                                   в  2000-якомусь  році...
там
найнеадекватніший  народ  —  є.
«Народець!»  —  виправляють  —  «Ще  той  зброд  є!»


Чи  Бог  не  знав?  Чи  те  не  бачив?
                                     А  є  краса  своя  у  кожнім  оці!..


Душі  —  вговорюють.
У  горі  ви?
лиш  поки  ще  не  в  горі.


Душі  —  вговорюють.
Чи  хто  є  у  впокорі?


Душі  —  вговорюють?
Поети  і  священники.
Нині  Богу  в  покорі?


Душі  —  переконують.
Душі  —  не  м’ясо,  скорозшитеє,
Душі  —  довго  переконують.


Душі  —  переконують.
Росіяни,
в  неправді  —  як  дасть  ведення
Божа  Мати?
Допоки  не  виправлена  помилка  —  не  встати:
якщо  не  покаятися  —
це  без  прощення  до  скону.


Душі  —  переконують:
любіть  Бога-Духа,
хто  хулить  на  Духа  в  Христі  —
той  без  прощення
і  після  скону.
Душі  —  не  м’ясо,  скорозшитеє,
от  так  довго  переконують.
Душі  переконують  —
хто  найбільш  любить  Бога,
Той  смиренним  —  благодать  дає...
що  більше  багаства  земного!
І  ясніше  —  усякого  закону!!
І  ось  вам  святе  говорю.


А  овид  ще  не  плаче
в  горі?
Чи  винен  Бог?  Чи  в  Бозі  нескладуха?


Бо  як  казав  Павло,  «й  я  маю  Духа».
Знов  щоб  Крим  не  одійшов  як  орден...


Думайте,  не  пийте.

12.02.2022,  свято  трьох  святителів-основ  Церкви
Василія  Великого,  Григорія  Богослова,  Іоана  Золотоустого                  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2022

До Вищого Ума

     Поема


                 Пресвятій  Трійцй
                 і  Пресвятій  Богородиці
                 з  благоговінням,  в  трепеті
                 присвячується


1

Бог,  Він  трима  безцінну
                     касу
додати  мені  часу?
сміливо  мене  взяти  з  часу?
серце  моє  в  сльозі
я  вивернувсь
і  от  опора  безіменним  —
                               весь  серце...
а  я  вам  підкажу:  це  не  про  мене,
                               все  не  про  мене...


цей  луг  —  й  метелики!
ось  мул  —  й  дитинні  ноги  й  сміх
                               і  не  за  щось
                               і  грім  так  легко  —  і
                               сліди  від  ніг  —
                   за  що  так  в  вічність  стелені??
любов  сердець  й  білі  метелики
                               чомусь
                               метелики
                               у  слід
                 —  хмари
                               білих  метеликів...
З  любовю  легко!
та  й  пурхають  метелики  —
                   метелики!
любов  і  вічність
                 і  то  сліди
                               у  вічність  встелені!
й  в  дитинстві  ми  є  велети!!
добре  як  з  серцем.
Бог  єсть  у  серці??
А  хто  в  дитинство  —
                   в  серці  з  Богом.


2

О  Несподіваний!  Вся  крутизна!
У  Тобі,  Отче,
знань  та  й  знань:
псалмів  я  ще  не  знав
й  не  написав,
а  Ти  їх  прочитав!!!
«Ось  ти  —  це  ти  сильніший  за  устав.
От  —  велич.»
Та  я  нічого  ще  не  знав,
лиш  чув  й  возтрепетав...


Невміти!
Є  ...  незрозуміле?
Треба  не  вміти,
а  серце...  і  стояти,
бо
це  Отець  усіх  сердець!!!


Й  під  пуловерами  —  щоб  не  диміти
і  щоб  в  печерах
не  пропали  сталагміти,
але  пищали  доломіти!..
Я  не  пищав  —
чи  менш
чи  більш
сухий  палкий  Огень
вміщав!!
Тож  весь  акцент
піднявсь  —  до
навпроти  невідомості  Його!
гадаю  —  аж  навпроти
бороди  Його!!


То  радувався  і  вжахавсь
вогнелитву
ливар  —
не  було  страху
але  було  —  чого!!
Трійця  Свята  спинала    в  с  е!!


3

і  правду  Божу  розяскравлюю!
то  мабуть  буду  скраю
це  так  як  в  небі
                     я  понижче  хмари  —  ходжу
                               скраю
бо  хмари  мов  би  гумові  —
ще  й  дивляться  так  на  пророче
я  в  серці    я  змолюсь  —
                     відсунуться
                               мов  би  відпустять
                 а  в  центрі  їх  —
                               і  владні
                 з  поволокою  ті
                             очі
немов  тягнути
                             хочуть
та  хоч  низам  полумянійте,
                             Отчі  доці,
                       тут  вись  із  силою
                       ума  —
                       я  є  —
                       мене  нема  —
                       одному  є  —
                       а  іншому  нема
                       а  ви  не  спокушайтеся
                       мене  нема  —
                       є  Вищий  Ум
       і  не  жартує
                   й  не  валує
блажен  вже  —  той  —
                               як  серцем  бачить
а  Бога  серцем  любить  й  чує!
А  в  небі
як  були  хто  без  ума  —
то  їх  нема.


Нема  тих  в  Бозі  —
хто  ще  в  серці  без  ума!!


4

а  що?
але
для  посірілого
немає  світу  —
світу  білого!
клац  —  бемц!
а  тут
ще  тут  комусь
є  щось  незрозуміле?
Із  коконів
сірі  метелики
обсіли  —  сіли  в  усі  телики
і  всередині  й  перед  теликами!
та  гучно  як!


і  більш  так  осіріли...  з  лихом...
то  жодної  яскравості...
і  зовсім
тихо...



Бог,
Він  приніс  безмірну
               касу
додати  мені  часу?
сміливо  мене  взяти
з  часу?
серце  в  сльозі
і  вивернувсь  навиворіт  —
весь  серце
хто  безіменний
я  є  опора  —  хто
без  мене


5

І  ми  літали
в  хмарах  —
кому  сказать!  —
усі  без  парашутів!..


Крила  —  ревуть,
потріскують,
о  вірте,  діти!
Тьма!
й  холод
мов  в  труні!!  —
                   й  куди  летіти??
А  в  президенти  совки  всовували
                 партійних  алкоголіків
                 це  ж  нині  наркоманів  —
                 ці  й  далі
                 шалапути.
А  наші  гинули,
в  морі  топилися  —
хмарами  втягнені!!
                         і  з  парашутами
               з  хмар  випадали
                               й  напівроздягнені  від  жаху!
                               й  без  парашутів


А  вийдеш  в  вишині  —  де
                               вже  земля  як  карта
о  вірте,  діти,  вірте,
десь  збоку  хмари  вийдеш  —
                               не  за  вітром!  —
ох  —  і  яка  картина!!
світ  п’є
голубизну  —
й  сонячна  кварта!!


там  слуха  й  Бог
а  Його  чисте  п’єш
наскільки  є  живий
(нас  звали  ангелами)
як  чоловік  (Бог  це  підтримує!)  то
ти  правий.


6

Ось  час  зорить!
—  А  ви  зробили  б  це  самі!
           Окрилення  умів!
                           Окрилення  умів!
                               Окрилення  умів!
Свіже  повітря!  —
Бог  подав.
А  ви  самі  —
         собою
         станьте...
Собою  стати  —  це  щасливим  стать!!
Це  те  ж:  прорватися  —
                               до  самосебності!
Собою  стати.
Закінчили!  —  лиш
                             до  самого  себе.
Як  я  —  вже  на  землі!
Ви  теж  —  ще  на  землі!
Щасливим  стать!  —  Самим  собою  на  землі.


Обов’язково  на  землі!  –
А  грім  і  блискавка!  —
                             є
                         щастя  вже  й  на  Небі:
               радію  я  за  вас  на  Небі,
               радіють  всі  —
               за  перемінених  —  на  Небі!
Були  ви  на  землі  —  зійшли  на  Небо.


Були  душевними  —
стали  духовними,
тож  кінь  з  крильми  летить  —  на  Небо!!
саморухливість
і  самодвижжя:
окрилює  і  Бог  саму  потребу!..
(ви  —  зрозуміли?..!)
Бог!!  —
прямо  вас  любить
простить  —  цілує...
ліпше  за  батька  й  матір  дасть,  що  треба!!


7

Дозвольте  собі  стать  щасливим!!
Чому  церковний  я  поет?
Як  не  волатиму
                   до  всіх  —
               до  всіх  планет?  —
вони  ж  послушливі...
їх  виверну  по  вірі,  так,  по  вірі...


...Отця  забудуть
і  Його  повітря
і  Його  Небо  й  сонце
й  в  зорі  —  безконечний  простір!!
не  матимуть  —
                 чу!  напалм!  —
     ні  в  хаті,  ні  в  душі  віконця...
хмарами  скриють  небо...
запалять  і  планету
                           аби  спаплюжити    —  людину...
так  щоби  в  бункери  —
і  вже  читать  інет...


но  —  аби  лиш  —  не  відірватись
                               від  інету...
Будьте  щасливими!!
Спочатку  —  в  волі!!
       в  волі  на  це  4,  5  секунд...
і  ось  рахунок
Ви  звільнені  —
і  Богом  і  поетом.


Як  бачите,
Бог  сходить  і  під  землю!..


8

Тоді  я  вчув:  «Коли  б  то  тайнам  чистим
Навчав  би  зрозуміло  богослов,
То  не  було  б  чого  робить  софістам.»*

*  -  Данте  (Рай.  Пісня  24)

09.02.2022,  свято  основи  Церкви  —  Іоана  Золотоустого,
10.02.2022,  свято  перенесення  мощів
святого  Єфрема  Сиріна

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2022

Богослов — Григорій!

               Поема

     


               Неймовірно  церковному  поету
               Григорію  Богослову
               і  в  житті,  і  в  спопеляючому
               полум’ї  слова  —
               нині  присвячується


1

Який  то  розум!!!


про  це  засвідчили
Василія  й  твої  діла  —
що  є  один
у  двох  тілах!!!
яка  поезія!
я  бачу  богослів’я  в  вас:
Творець  —  Поет!!!


це  сильна  Вічність!  —
де  ви  мачали  щось  у  час
там  видять  —  прозу!
так  непоети  справедливо  бачать  —
                               прозу...


о  Ти  мене,  Боже,  пригОрнеш
я  перевищу  і  щасливих!!
буде  розрішення  —
вина  й  оливи
як  богослів’я  —  Ти!
я  з  словом  йду
все  вгору  й  вгору
о  блиск!
сліпучість!!
Поет  є,  Слове,  Ти!!  —  а  Ти  —
оливи  і  вина
навіть  за  це  внизу  всі  п’ють
                 по-чорному!


Проза  в  яких  —
не  знає  вона  дна.


2

той  дім  так  діяв
сам  зіркопад  я  огортав
                               такою  силою
позаяк  бджоли  —
із  Небес
меди  духмянотанучі
                               серцям  —
серця  —  Богу  любов  носили
та  славу  Богу  під  вечірній  зеленкой
                               носили
і  не  скажу
біля  якого  лісу  він  —
як  ви  просили...


він  за  дари
так  несподівано  і  старомодно
                               говорив!!
неначе  Бог  і  був  —  ще  старомодним
                               до  пори
так  квапивсь
щоб  Бог  Сам  втрапив
з  уст  повечір’ям  —  першовеличним  розоривсь!
тоді  заліссями  махали  б  прапори
а  дім  би  мав  —
якби  так  трапилось
в  нутрі  осу
він  несподівано  висмоктував  би  ще  Йому  Красу!!
бо  це  ж  гора!  —
під  небом!  центромузик  зсув!!!


чи  не  казав  —  що  на  вершині  це  гори?
день  —  грав  він!
                         грав  і  грав  —  й  благав!..
цей  грішний,
а  їх  —  три!!!
я  думав,  що  на  трьох  воля  Божа
                               блага
то  трьох  й  відрахували  з  міста!


3

три-вулик!
увесь  час!  три-грав!
                               і  три-співав!!
що?  лиш  волі  Божій  звісно
відрахували  це  —  й  дорахувалися
їм  треба  Божу  —  з  перцем  —
                               пісню!?
чого  це  веселитися!
втекли!
о,  ви  ще  думаєте  сумно?
о  скільки  гряде  музик!  сума!
сила!!


і  не  скажу
біля  якого  лісу
Бог  й  цілий  світ  —
як  ви  просили...

07.02.2022,  свято  Григорія  Богослова

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2022

Чим не помітне?

                     Всецариці  Діві  Марії
                     з  любов’ю...



Чистота  ума  —
                               при  відсіченні  земнощів  —
                   надзвичайна
сніг  іде  —
і  високо
                   земну  бульку  вичерпують
                   чайки!
хліб  уваги
ось  мене  —  до  любові
                         Твоєї
підійма  й  обійма...
підійма!

06.02.2022,  свято  Ксенії  Петербурзької,
з  причастям

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2022

Бір

     



Усі  обходять  бір:    посутній
Поет  в  сорочці
мов  запитується  в
                               лютні*
От  ти  б  зіграв
                         на  білій
                         деці  лютні?




Усе  і  всі  і  з  всіх  усюд
                               присутні
і  всі  невидимі
                               некликано  присутні
а  ти  чіпляючи
виважуєш
їх  в  бір  по  суті



як  шлях  в  депо  —
               так  доторкання
                         рідним  краєм
і  нарікає  Бог  —  чого  нема,
                         те  Бог  вже
                               називає!
ну  от  ці  стовбури  —
                               які  висоти  знають
і  Він  торка
як  світло  в  сутінь
і  Він  торкає
як  слово  всіх  і  вся  чіпляє
і  ти  присутній  —  і  бір
                               й  край  бору  —
                       в  лютні

04.02.2022,  вечір,  свято  священномученика
Климента
Анкирського!..
*  тут    —    місяць  року
Духовно  здорова  людина  чує  Бога  і  Богородицю.  
Як  може  не  чути  Бога  Ісуса  Христа  благодаттю  Духа  Святого  
людина,  що  ведена  благодаттю,
вдосконалюється  благодаттю,  здіймається  з  її  допомогою,
живе  в  тому  світі,  що  до  нього  благодать  приготувала?
І  Мати  Божа  творить  все  в  Ісусі  Христі  Духом  Святим!!  Прозрійте!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2022

Лютий отямлюється

Як  тло,  як  спіднє  ночі  —
       на  схід
       та  й  східчасто  —
                       там  вітер
                           підняв  планку.
Як  чиста  вода
в  чистім  дзбанку
Сонце  —
в  дворах
заплескалося
                   зранку!

Отож!  Дзвенить,  літає  —
бо  крила
має!!

04.02.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2022

І сонце з медом нарізає Пахучі скиби неба …

           Нестримність  Вічності


                               Всенеосяжній  Вічній  Діві
                               присвячується...


1

І  сонце  з  медом  нарізає
Пахучі  скиби  неба:
Початок  лютого  себе  не  знає  —
Початок  лютого  —
завжди  бегеба.


2

В  що  ранок  звівсь,  що
                               його  вхопить,  —
Почув  що  серцем  пробігає...
І  вищий  зором
сліди  втопе!
Та  що  за  диво  стрів?  —  сам
розглядає.
Шалійте,  ні  —  жалійте,  всі  віки.
Поезія  і  вас  —  перечитає!..


3

Просто  як  в  полі  напрямки  —
Та  Вічність!    вік  —
                               за  вухом  скоротаєм...
Десь  реманенти,  десь  господарка  —
                         Прекрасен  Бог!!  —
на  серце
погляди  кидає...


4

Просочування  солоду
вчасно
втрапляє!

02.02.2022,
перша  спроба  невідомого,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2022

Живий я!

                 Тройці  Святій,
                 апостолу  Петру,
                 оковам  апостола  Петра
                 присвячується  з  любов’ю


                     «Всі  говоритимуть  ,  але  —
                                                                           не    т  е.»  (1985)


«Геть  з  Казахстану!»  —
                             гукнув  Ніх-Нюх
                             й  нема  Росії...


о-хо-хо-хо
хо-хо-хо-хо...
о-хо    —  і  виясняють
ху  іс  ху
під  плівкою
та  й  швидко  думки  сіють!
а-ха-ха-ха!


ох...ха-ха-ха!
і  хто  як
сторч  стоїть?..
і  чумно
хто  є  хто
Велика  сторч  й  велична  ієрархія  —
                                                 хто  на  що
                                                     гожий...
             а  ти  друг  Божий????
             співтворець  Божий???
             слуга  ти  Божий?
             (  ну  слугам  не  розказують...
                 казав  Христос)
             і  справді  далі
             непідложно
             є  раби  Божі...
і  як  любов’ю  їх
об’їдеш?
їм  скільки  вб’єш    —  
                                       то  стільки  в’їдеш...
на  ідіш
і  на  «мусульманськім»
та  й  на  китайському
а,  хоп,  —  в  провалля  з’їдеш...
             ох!  —  раб  диявола?
ти  виколупуєш...
Як  в  Дусі  уперед  —  природа  все  ж  позаду!!


Китай  пошкодиться,  бо  —  на  підмінах,
                                                                   як  на  мінах...
мовляв,  чому  з  Христом  лиш  —  переміни?..
А  всі  Христового  є  роду?
Китай  сколупує
в  своїм  заді  природу  —
під  непрозорістю  —
так  всі  —
тому  Ухань
і  кажани  —  що  від  диявола!!!  —  (!..)
й  все  в  тому  ж  роді...


Спитайте  у  хронічних  у  ковідних:
він  в  християн  найперш  і  зміщує,
 і  змістить  волю:
й  природну,
і  свобідну  
у  Христі!  —
Диявол  —  комуніст  —
в  Китаї!!
Всі?  —  
щось
видно?

о-хо-хо-хо
хо-хо-хо-хо...


То  дух,  чи  плоть??
хо-хо
Ха-ха!
хо-
хо...


Стояв  —  стою,
чи  не  від  сміху  —  на  Китай?
Прийду...
Що  не  було  —
що  на  Китай  і  Святий  Дух!
і  я  живий!  прийду!!
бо  завжди  з  Словом  —  Дух!!!

29.01.2022,  
апостола  Петра  оковам  вклоніння

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2022

Солодкодухмяний квіте Поема

               Тройці  Святій,
               страстотерпиці  і  молитвенниці
               вогненній  Тетяні
               з  любов’ю...


1

То  війна  масштабна,
чи  ні?
а  нема  масштабної
масштабу  немає
ходять-ходять  залізні  кийки
по  мені
штАби  
й  штаби
                     за  слово  з  Слова
догори  я  качаю
масштаби  смислу
й  змислові  штаби


І  Тетяна,  що  страстотерпиця,
і  огненна
і  вогонь  
я
і  її  кийками  впікає
через  воїв    —
вселенна!
і  за  неї  ангели
і  за  мене  ангели  —
б’ють  кийками
вселенну
і  (вона)  не  чекає  це
а  Росію  чекає  це
діаманти  
сиплються
і  стрічаються  —
           серце
смисли  догори  качає

бо  як  Христа  любиш
то  так  віра  торкається


2

масштаби  смислу
й  змислові  штаби?
Бог  весь  в  арцабах
Бог  виніс  вікна?
ти  виніс  вікна
Бог  в  одвірках  —  і  двері
                 ти  виніс  двері!!
ти  махав  ці  штаби
ти  орел
чи  баба


3

Тройцю  прошу!!
Коли,  Тройце,  вбиваєш  масштабом
що  ці  трюки
Москви
Вашингтона
й  Ербаба!
Коли  подаєш
Слова  й  Духа  плече
слово  із  невідомого  потече!
але  лиш  —
так  як  треба
кров’ю
чи  молоком
як  із  Неба
Бог  і  відгрюкне  все  слово  —  з-за  штаби!

ось  як  єпископ  на  орлецях  —
із  двосічним  мечем
то  ти  орел  —
чи  баба!!

25.  01.2022,  свято  мучениці  Тетяни  —  
солодкодухмяного  дівочого  квіту!  —
27.01.2022,
віддання  свята
Хрещення  Господнього  і  Богоявлення

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2022

Поети

         Поети

                 Діві-Матері
                 з  любов’ю  присвячується


Як  голОситься
як  ніби  певний  час
так  і  проситься
щоб  збутись  через  нас


Пальці  Бога
ввіткнуть  в  руки  галузкИ
нам  —
чіткіше  б
                         висікалися
                         роки


І  в  долонях  Бога
електролайки
                               й  шабутки
для  спускання  шкур
ось  як  люблю  я  Вічність
аж  нюхають  всі  січень
і  нюхає  тривоги  січень
у  січні  і  отримував  —  і  за  порядком
           й  навіть  —  більш
                               й  —  навколошки


Йоан  рукою  хрестив  Бога,  Вічність
безсмертна  Вічність
й  в  безсмертя  йтимуть  і  роки,
                       і  часоплини,
                               і  віки...

24.01.2022,  триває
свято  Хрещення  Господнього
і  Тройці  Явлення

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2022

Півні три дні не відчувають Сіріус…

*      *      *


                         Улюбленому  Івану  Лужину,
                         братові  в  Христі
                         присвячується


Слова  й  тоді  не  в  ряд
лягали  на  папірус
Півні
         три  дні
                     не  відчувають  Сіріус
і  тиша  значно  далі  ніж  в  вікні
і  білизною  відрізає  в  тишу
і  небо  помагає  білизні
хіба  що  десь  сколишеться  
                                                           в  мені
Хоч  миша  би
у  сніжну  цілину
Ні  пташки!
чи  то  було  побачив  я
                             малу
                             одну...

13.12.2021,
свято  апостола  Андрія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2022

Ліс проти сонця …

*      *      *


Ліс  проти  сонця  вийняв  
                     білії  хустинки
І  дзінко  плачуть  
                                   діаманти
                                   й  намистинки


Гостряться  блискають
бурульки  —
                             капель  збігом
І  перший  сніг
               приймає  сонця
                                       першу  нігу

11.12.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2022

Чистота природна

Смаковита  ж  ця  перша
                                               доля  чаю!
Та  всі  як  для  слова
досягайте  третьої
Друга  —  для  Бога
               і  витягненості  із  звичаю
це  Він  очищатиме
                   і  оновлятиме
                           ваші  портрети

09.12.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2022

Хрещення Господнє

                       Ісусу  Христу,
                       що  охрестився
                       заради  всіх,
                       щоб  спасти  всіх,
                       присвячується


Як  я  Тебе,  Боже?  де  не  розтисну...
Чи  тому,  що  забарилася    —  з  околиць...
Вийняти  з  віконниць  як  Весну!!
Де  Ти,  Боже?  —  що  співала  із  околиць
але  от!  —
що  є  ще  світ  віконниць!
щоб  не  забарилась  —  розтисну...
                                         серцем!


хто  присів  на
голку  —
                     адресну


за  художність  й  правду  боротьба
і  в  них  —  тривати...


де  ж  та  правда
як  тут
хтось  заснув?
о  Божа  Мати!!


чи  не  охрестивсь?
чи
охрестивсь  —  але
                                   заснув?


Ти  як  охрестивсь!!  —
     і  Небо  тріснуло
                                   розверзлося  —
із  Отця  голос!  із  Отця  Голуб!



кого  до  Сонця  Правди...
такого  й  сколупну
що  в  правді  тут  стоять  або  лежать
                                                   оголені!..


19.01.2022,  свято
Хрещення  Господнього  і  Богоявлення!!
з  причастям

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2022

Таємниць нахтігаль…

*      *      *


                     Сину  і  Слову
                     з  любов’ю
                     присвячується


         І  нецільні  в  Христі  діти
           розсіяні
           можуть  пізнать  —  лиш  
               брили  й  планети,
           що  в  них  Всесвіт  цей
                                                               розлітається...
                                                                       І.Ш.


Таємниць  нахтігаль
по-російськи  і  піє  і  п’є
                               й  пахне
як  сам  пан  гураль


Хоч  би  в  світі  поет
та  й  дійшов  до  пуття
до  прориву  до  совісті
аж  до  Неба!
і  на  Небо  взяття!
хоч  один  би  поет
так  дійшов  до  Життя!!


Зразу  інший  політ  —
Зразу  вишнє  життя!!
Та  февраль
унизу
волочіння  країн  і  руїн
Мимо  Господа  втрапити  —
розсипаються  всі
і  краї  —
нічиї
нічиї!

17.01.2022,  передсвято
Хрещення  Господнього
і  Богоявлення

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2022

І сонце сходить — і співає…

*      *      *


                               Отцеві  духовному
                               улюбленому  Олегу  М.
                               присвячується


І  сонце  сходить  —  і
                                                             співає
Все,  що  з  любов’ю,  —  виливає  і  співає
Світ  створено  любов’ю
                                       і  добром
І  корабель  великий
і  паром  —  це  церква,  коли
         в  Вічність  прибуває


О  що  з  берега  вічності  —
                                                                     нам  прилинає?
Любов!  —
Любов!  —
Любов!  —
Христос
нас  двох  в  любові  знає
отець  співвідкриває  та  й  —  співає
любов!  Любов!  —
і  дух  здобув  обнов!
отець  —  це  як  Христос  мені!
що  в  довідник  ви  заглядаєте?
                                                           питаєте?



та  киньте!
світ  в  страху  й  трясеться
я  й  так  знаю


та  ми  гарячі
ми  —  гарячі
ми  це  знаємо!


ось  Божа  Мати  —
як  партизанів  ніби
нас  ховає!

15.01.2022,
свято  Серафима  Саровського,  давнього  Вчителя

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2022

Василій, чомусь і за життя Великий

       Василій,  чомусь  і
       за  життя  Великий

             Поема


О  да
о  так  —  він
вольовик!..
і  з  Божою...  світу  невидимо
єднати  звик...
                     да  з  Василем  ліпше
                               і  зграйливіше
         та  й  вільніше
гаразд
злізьте  з  дерев,
з  Василем  ліпше  ж!
Василь  точніший
і  він  єпископів  вставляє
                             туди
що  корінь  жарить
                           й  розпаляє
і  це  —  згори!


хитав  і  всіх  єпископів  хитає!
«цей,  мабуть,  вмре...»
«цей  не  єпископ,  таж  згорить...»
і  "Шестиднев  так  напирає!"


образи-волення  —  немов
                               крізь  вітер  прапори!
полотнища
в  серце  —  думки  ведучі
                             догори!  ай,  ай!  Вогонь  —
тікай!!
о  це  лиш  Логос  й  Дух,
                               і  усміхайсь!!


І  щось  писнУть
й  порвуть...
не  занехай!
і  пахне  цей  Вогонь  Небес
                               нехай!!!
втікаю?!
                         та  до  Василія
                               знов  прибігають...


Знов  кола  є  небесні
лиш  нерозумний  —  чортихайсь
а  Літургію  —  нову  управля
щоб  не  сковзалася  земля!!
о  вже  й  святі  —  в  Стовпі
                               при  нім  —  летять
                 ого!  ого!  і  де  земля?
ще  й  Логос  —
                     усміхається...
           в  найзагадковішім,  здаля...
у  вас  що  —  плечі  й  крила
                           не  болять??
ой  ля
маля
весь  світ  —  маля...


оце  для  корабля
оце  і  капітан
й  писнУть  бла-бла
й  порвуть
ля-ля:  старий  цей  план
цей  світ  —  старий  розбитий
                               черевик
І  дар
Хто  дав
на  абразив
й  образівник
цій  «блясі»  вкоротить
                               язик!


от!  —
аж  звідти
до  цих  пір
Василій  вкоротив  —
                               язик!..

13.01.2022,
заходить  точно
на  свято  Василія  Великого
в  Києві!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2022

Матроси

     Поема

                         Всеблагословенній  Марії
                         Матері  Божій—
                         з  любов’ю...


Те  через  Бога
й  мене
те  через  Бога
й  тебе  —
так  і  ходить
тоді  це  світ
пронизує
і  небеса  —  й  народи!..


Ти  стрижень  грієш?
Вогнегарячий  аж  сухий
аж  серафічний
о  як  нешвидко
це  приходить  —  що
ти
вічний
бо  ще  роздрискують  тепло
й  холодні  сколи
що  через  Бога  
й  тебе
всесвіт  ходить...
Тепло  ти  й  Амадей  —
чи  —
тобі  «Реквієм»
                                 підходить?..


Давид  дівчатками
себе  аж  обтуляв
бо  холод
вже  гуляв!  —
Був  же  гарячим  все  життя!!  —
аж!  серафічним
і  я  ці  хмари  —  
                             обшмуляв!
у  мене  пукала  —  теплом
         земля!!
для  чого  ходите
ви  для  —
             як  тля?
для  чого?
що  і  Бог
і  я  —  єсть  вічні??


І  є  Марія,
для  чого  ви  моря
                           анти-Маріїні?


Змістили  сильнії
магнітнії                поля  —
                                 холодного  морського
                                                           корабля,
матроси  ж  ...
і  їх  зусилля  —
титанічні!  —
і  їм  не  зрозуміти  вже  
                   ніколи
що  серафічний  вогнь  
піде  до  школи
матроси  обнімались,  обнімались  —
                                                                                             обнімались!!!  —
бо  їм  холодно!!!


Чи  озираєшся
ще  на  холодні  сколи
чи  ти  стержнюєш  —
серафічно  серафічний
і  так!  —
не  швидко  входить
що
ти  вічний...

12.01.2022,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2022

Й сорочки забіліли!

                 Поема

                 Обручнику  Йосипу
                 з  любов’ю  присвячується


1

Допоки
у  серці  є  слух
і  в  серці  є  око
у  серці  є  й  буде  Різдво  Христове
                                                                                     правитись
а  слово  —
це  дух
й  життя  в  серці
це  буде  всесвітнє  і  все  буде  плавитись
широко  й  глибоко
широкий,  глибокий  —  світ  Божий
                                                                                     несеться!


І  в  серці  є  Йосип!
І  всяк  іде  правитись
бо  Йосип  й  був  в  серці  —
і  плавив
               весь  світ  в  Божу  Славу...


Не  сказано  
ангелом:
Маріє,  візьми  ось  Дитятко,  —
                                                                           й  в  Єгипет...
а:  Тут  же  встань,  Йосипе...
щоб  й  ранок  не  хлипав...


Порядок.
І  серцем  цим  Йосип  в  Єгипті.
І  з  серцем  із  Йосиповим  —  із  Єгипту.
І  в  серці  це  буде  правитись,
тож  я
буду  в  серці  
плавитись...


2

І  є  Пастир  малий  —
і  світ
ще  не  знає
пасеться.


Як  добро  ти  несеш  —
то  як  добре  несеться!
Є  Христос,  —
й  світ  весь
                       в  серці!!
Але  Йосип  Христа
і  весь  світ  носив  —  в  серці!!  —
                       й  на  руках  біля  серця...


Є  й  дванадцять,
дванадцять!  —  рочків!
ще  й  для  чого  спинаться...
а  от  вам  було  —  все
                                                 що  
дванадцять!  з  віків  —  що
дванадцять!
                                             дванадцять!
І  стежки  забіліли!
Й  сорочки  забіліли!!
До  небес  паруси  —
                                     що  на  тілі!


—  Нащо,  Сину,  зробив  так?
Бо  ось  батько
і  я
так  шукали  серцями  —  Тебе  —
                                                                   і  боліли...


Батьку  Йосипе!
мені  б  плавитись
в  серці  твоїм
тут  —  
ще  в  тілі

9.01.2022,
свято  Давида,  Йосипа  Обручника,
Якова  —  брата  Господнього,
першомученика  Степана

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2022

РІЗДВУ ХРИСТОВОМУ: А Ви от є!!. .

*      *      *


                       І  Сину  Божому,
                       і  Богородиці,  що  Його  
                       породила,
                       присвячується  з  любов’ю  
                       в  Різдво  Христове!



А  Ви  от  є!!
Хто  вірує,
хто  знає.
І  я  є  внутрі  пам’яті  печей...
бо,  Христе,
Ти  любов’ю  так  буяєш!!!
хай  хто  втече  —  то
                           така  пам’ять  !!  допече...


Хай  світло  мимо  ліктів
                                         в  серце  протече
         помимо  ліктів  й  в  край  мій  
                                                                                       затече
так  може  бачим  —  я  Вас  краєм
                                                                               обіймаю  —
о  така  пам’ять!    в  край  верне
і  пропече...
хай  краще  край  свій  знають

07.01.2022,
Різдво  Христове,
з  причастям

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2022

о, чи любов’ю …

*      *      *


о,  чи  любов’ю  Христос  
                                                             вселений?
бо  душа  —  храм!
і  у  любові  всі  веселі  є

29,12.2021,
пророка  Аггея,  
кликав  будувати  Другий  Храм
для  Обіцяного  і  Бажаного  всіма

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2021

всі вже вражені але не тим…

*      *      *


                     Младенцю  Христу  —
                     присвячується  любов’ю


всі  вже  вражені  
                                                   але  не  тим
не  гласом  світлим
і  не  Духом  Святим
але  Змієм  земним
змієлоїдом      дуже  гулким


раз  не  голосом  тихим
то  виходити  нам  —
і  за  білі  нитки
що  з  самої  любові
білий  день  розпускаючи
                                           розшивати  —
купол  неба
       осідатиме
й  так  наближати
шматки  праведним
                 й  Хто  Він
                 Хто  приходить  в  любові
                 Той  що  в  Нім  живе  слово...
                 любов  —  радість

                 28.12.2021,
                 Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2021

щасливі ці ліси ці відчайдушно забілілі…

*      *      *

                 Дитяті  Христу
                 задовго  до  Різдва
                 з  любов’ю  присвячується


Щасливі  для  людей  —
         щасливі  ці  ліси
         ці  відчайдушно  забілілі
те  не  знайшовши  
в  тілі  —
гей  у  душах  посвітлілі
в  них  злине  
слово
а  людина  уникає
все  лише  слово  —
що  її  
звільняє


                                       Ой  люлі  люлі
                                       а  людина  уникає
                                       у  світі  слово  —
                                       що  одне  її  й
                                                               звільняє



«Кажи  —  кажи  непрямо
прямо  граєм»  
і  плаче
                 завжди
слово
               що  звільняє
Отож  я  геній  радісний  —
                                       над  краєм!
Єсть  слово  Слова  —  тож
                                           сміюсь  над  краєм
а  що  людина  хитро  —  уникає
те  тільки  слово  —  що  її  спасає!..

14.12.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2021

З Миколаєм рай!

Заразивсь  його  словом,
Дочекавсь  влову  любові,  —
Все  ж  заразне.
Що  ж  це  за  радість?!
немов  за  небо  взявсь...
в  очах  зразу  ж,  —
ходжу  —  всім  усміхаюсь,  —
ангел  і  райдуга!
Простими  словами  казати  правду...


Нескаламучена  прозорість,
дочекавсь  чистого  дихання,
чисте  дихання  —  чиста  й  поезія!
нечисте  дихання  —  прозовість...


Чисте  є  в  кожного  —  хочем  відкрити:
що  б  Миколай  радив?
Ангел  прийде  —  треба  дружити:
простими  словами  казати  правду?


Що  ж  це  за  райдужність?
не  сягав  такого  ні  разу,
стрій  дитинний,  із  неба  підказувальний.
Бог  —  пізнається  зразу  ж!

2001

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2021

Признання в Києві. НА СВЯТО ВМЦ ВАРВАРИ

                       Прерадісній  вмц  Варварі
                       присвячується  з  любов’ю
                       більш-менш
                       досконалою

                       Радуйся,  бо  молотом,  що  бив  
                       тебе  по  голові,
                       вінець  Царства  тобі  сковано...



А  дівчина!!  безмірно
ти  розумна
й  суща  краса!
й  талановита  —  й  молода!!
І  світ  як  звір  усякую  красу
                                                                             мне
і  образну
і  мелодійну
й  напружно  гармонійну  —
що  ж!  да?
і  світло  гармонійну
й  усе  стражда  —  й  краса
                                                   стражда!
й  поетам  жаль!  —  шкода!
і  біль  весь  тобі  витримати  —  Христос  дав!!
аж  —...  страшно  молода!!!


поетам  справді  —  дерзновенно-й-сумно
проте  Ти  милосердний
і  все  —  від  Серця  дав...
Її  від  Богородиці  не  відрізнив  я  —
як  відкривались  —
                                                 коли  і  зору  я  не  міг  
                                                               підняти  й  не  
                                                                       підняв!!
як  то  Петро:  Фавор  —  й  не  знав  же  що  казав
проте  ж  от  якось  він  те  знав
так  я  і  визнавав  і  знав
та  й  бачив...
що  з  розуму    т  а  м    —  ледь  не  зпартачивсь

17.12.2021,
свято  вмц  Варвари  —    невісти  Христової

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2021

Вертикальні стовпи термічні й жінки

       


                               Вселюблячій  Матері
                               і  Цариці
                               із  здивуванням    присвячується


І  висхідні  стовпи
                     сховав
           Усемогучий
поміж  лісів  і  круч
                                   й  далі  за  кручі
бо  ще  художники  й  птахи
серцями  лапають
їх
ще  сніг  сипучий...
не  знає  третій  день  і
                           третю  ніч  —
                       і  ліку  й  трати
така  вилуплюється  тут  краса
щоб  конче  в  очі  втрапити
                               дитяті  —
перш  ніж  вознестись
                       знов
                               на  небеса!!



Це  ніби  сон.
Мацни  в  собі  таїну.
Бо  буде  шлях
у  Сонце!  —
і  любитись  й  задружити.

Візьми  таку  за  жінку  українку
щоб  не  порівнювати
               із  рівнинами  й  спожитками!!

13.12.2021,
свято  апостола  Андрія  Першозванного

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2021

я — серафим живу й очікую…

     При  чому  Пайсох?


               Слову  і  святій  великомучениці
               Катерині
               з  надією  і  любов’ю
               присвячується


я  —  серафим
живу  й  очікую
лиш  —  градус!!


Чого  це  Магомет
і  всі  пізніші
у  нім  сани
лик  бережуть  її  —
                               фірманами??


Чом  буде  вона
у  Вогні
як  згине
всякий  інститут!??


Чом  Купина
як  і  Мойсей  —
все  тут??


і  Богом  відданий  огненним
парусам
і  в  Огні  сам
й  як  серафим  —  зовсім
                               не  сам!
лиш  в  Бозі  радуюсь!
це  —  нею  радуюсь!
й  очікую  лиш  градус!!
і  в  вічності  —  і  на  часах!!


Синай,  і  Вихід  —  і  Песах
Пасха  Христа  —  й  вона:
ви  відчуваєте  —  хитатимуться  Небеса...
Бог  захитає
люблю  сильніш
і  сім  мільярдів  –  ув  огненних  парусах


ковтаєте  вогонь?
всі  наковтаєтесь  у  Сина
ви  ж  відчуваєте
стаю  пластичніш  —
   й  безупинніш


я  серафим
живу  й  очікую  —
на  градус!
я  Богом  радуюсь  —
               я  всіма  вами
                               радуюсь!..

07.12.2021,  ранок,
довгоочікуване  свято  вмц  Катерини!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2021

Від мамці білої — й біле лоша ссе так…

*      *      *


                   Всецариці  Діві-Матері
                   вдячним  серцем  присвячується


Від  мамці  білої  —  й  біле  лоша
ссе  так
як  ссе  моя  душа
ссе  несамопрогавлена  —  і  не
                                                                           зоставлена
бездонна  біла  глибина
й  біла  розсипана  обставина


А  звідки  в  моїм  серці
                                                           стільки  сил?!
Душа  духовна
в  небо  ухил
й  в  білий  схил


Душевна  ж  ще  не  біла  —
і  в  залізі
і  в  неї  смерк  і  пізно
і  в  неї  —  серця  пізність!!


Біла  душа  —  лоша...
Й  Син  лагідний  все  розріша!..
І  сила  в  Духові,  а  не  в  залізі

06.12.2021,  ранок,
післясвято  Введення  в  Храм
Пресвятої  Богородиці  і  Приснодіви

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2021

Яка Твоя музика!! Невже зорі…

*      *      *


                   Марії  Преблагословенній
                   з  любов’ю  
                   присвячується  


       Яка  Твоя  музика!!
       Невже  зорі
       стали  Твоїми-й-моїми  
       союзниками?  —
       І  яка  в  них  —
       проноситься  музика!  —  ...  яка
       і  спихається
       в  ліси  —
       казкові
       і  яка
       в  моїм  серці
       гуде
       й  вибух  зродженням  слів
       із  криштальністю  слів
аж  вкрай  —  Твоя  музика
яка  виявляє
                                                             лісів
                   зачарованість!!  
       людей  зачарованість
       які
       це  вчувають  —  й  не  знаючи  мови!!
       Поезії  і  заважає
       у  душ  —  зачарованість
       душевність  —  шипіння  одземків  —  огненному  Слову!
       Відчуджують  світлу  гармонію
       Слова.


       Й  шаленство  —  озвучення  включень
       й  шаленство  —  включання  
                                     озвучень
       б’є  блискавка  в  верх
       у  штришки  світляні  неминучі
       і  піє  до  дека  у  скрипки  —
               що  втомилась  з  розлучень!
         Ти,  Господи,  Вчитель,
         так  я  є
         Твій  учень...

03.12.2021,
передсвято  Введення  в  Храм
Богородиці-отроковиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2021

Подих-диво! — в слово…

*      *      *


                             Вседержителю  Слову
                             і  Матері  Божій
                             в  любові  присвячується


1

Подих-диво!  —
в  слово
диво...
друзів  омолодить
молодильне


Поклади
думки  ведучі
                             в  серце!
о  як  легко  й  світло!  —
         й  світ
         правдивий
чи  є  в  небі  ангел?
і  просвіт  —
й  сочивість?
і  в  кінці  просіки  —
синій
дивик?
Й  слово  —
що  пасе
це?


2

Впади,  зірко,  в  серце!!  —
                 й  вушка  в  тіла!
Грайте  туш!  —
       і  зграйте
туш!
землетруси  душ
і  землетруси
                               душ!  —
і  відважилось
сіроментальне
і  з  статевим  —  відлетіло!!
А?!  —  треба?  —
           зачну
«писати
зрозуміло»...

02.12.2021,
ліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2021

Хіба від того відчуваю насолоду…

*      *      *


                           Матері-Діві
                           в  любові  присвячується


Хіба  від  того  відчуваю  
                                               насолоду,
Що  щось  ховаю  —
й  не  ховаю  —
від  народу?
Вже  відчуваю  вічну
                   насолоду!!
Тому  —
                   хіба  що  Бог  сховає
                                             від  народу.


Де  зорі?  Храм  —
де  Бог,
у  мені  хід  
із  слів
в  чудах  й  дольменах
Гарно!
в  мені  у  тій  чи  тій  
печері
щасливо  спліднені
               входять  виходять  в  цім
                                                               крізь  мене
у  несказанній  всій  вечері!..


                                                         
                                                       наслідження?  —  зразки  погоди
                                                       два  виходи
                                                       два  входи?
                                                       немає  слів


і  Слово  —  істинна  є  насолода!!!

1.12.2021,
ранок

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2021

Послухайтесь Ліни Костенко

                   Послухайтесь  Ліни  Костенко

                                                               Оце  й  витримай!!  Не  лише  висловити  темні  сфери  душі,  
                                                               але  в  таїні  Божій  —  змістоформою  новою  подолати  їх,  —  
                                                               ось  
                                                               радість  титана,  трагедія  й  радість  за  звільнення  душ;  
                                                               у  нім  нема  песимізму!!
                                                                                                                                     І.Ш.
......................................................................................................
4

Cлід  послухатись  лише  кількох  людей.  Тих,  хто  не  зраджував  Бога  і  творчість.
Послухайте  поета  —  Ліну  Костенко.
Правильно  —  думати  тверезо:  думайте  серцем  (духовним).  Служіння  Ліни  Костенко  —  Україні,  Божому  цілому  світу,  тобто  Богу  Христу.
Світ  нині  іще  реагує  на  справжнє,  суттєве,  Боже.  Але  при  таких  людях  не  слухайте  більше  жодної  людини,  особливо  —  з  політичних.

Піднімітесь  поміччю  Божої  Матері  в  дух  над  природною  фрагментарністю,  у  знищення  пристрастей  згідно  Христовому  вченню  (що  те  саме  —  над  «боротьбою  протилежностей»,  теж  саме  і  в  Каббалі,  дзен,  в  суфіїв,  подолання  приземлених  бажань  —  в  буддизмі),  це  звільняє  для  Святого  Духу!
Вашим  духом  з  Духом  Святим  —  побачите…
Істина  Жива  —  Бог-Христос;  істини  маленької  (наукової,  тонкоенергетичної,  природної  і  т.п.)  —  нема,  не  передбачено:  то  є  самозакодовані  нещасливі  мізки  у  високих  думках  про  себе…  це  —  заблукування  людей  інших.
Світ  сильно  змінивсь,  він  не  такий  як  рік  тому…  він  шукає  і  реагує  на  енергію…  

Це  прояв  нового  задуму  Тройці  Святої.  
І  я  залишив  гниль  цього  віку,  я  лиш  в  майбутньому,  бо  я    тут  і  тепер  духом,  з  Христом  —  у  Центрі.  На  що  світ  нині  реагує?
Світ  зреагує  і  на  справжню  українськість!  і  на  оцих  —  котрих  Христос  (!)  взяв  духом  в  Дух,  бо  прорвались…
Носії  геніїв  і  сільський  народ  —  не  так  зіпсовані,  серцем  все  ж  —  справжні  в  Христі.
Китаю,  тепер  біомасі:  половина  китайців,  люблячих  сім’ю,  прийме  велику  віру  в  Спаса-Христа;  і  поменше  відволікайте  мене…
Бо  ви  і  не  здогадуєтесь  про  жах  і  печать  Божиих  геніїв.
Поет  Божий  ставить  поперед  себе  меч  слова  —  низькі  форми  відскакують,  боячись  Божого  змісту.  І  дочасові  відскакують,  учителі  таких  —  біси;  і  несправжні  опори  відскакують,  і  також  гниль  інтелігентська  «закучерявлена».  
Все  геніальне  просте.  (Бо  Бог  простий).  
Унікальне  не  воює  з  жодною  молекулою…

Якщо  не  послухаєтесь  Ліни  Василівни  —  то  чи  ви  сприймете  аристократизм  правдивий?
Якщо  не  послухаєтесь  її  —  нема  лицарства.  
На  тлі  поета  найчистішого,  найудосконаленішого  й  тому  здорового  —  видна  нечистота,  вся  недосконалість,  усе  нездоров’я  інших  усіх…
Бо  правда  гірка,  страшна:  як  ви  не  захочете  (в  силу  хворої  волі  всіх!..)  послухатись  її,  —  а  вона  відає  найпотрібніші,  бо  найменш  звідані,  смисли  буття  і  Промислу,  —  Україна  і  світ  премило  закотяться  в  провалля.

Як  вона  працює?  Немов  Моцарт.
«Лягаю  спати  опівночі,  встаю  о  п’ятій  годині  ранку.  З  ранку  до  вечора  працюю.  Від  такої  роботи  я  не  заіржавію,  чи  не  так?»  (Моцарт-віруючий  —  віруючому  своєму  батькові).
На  верхів’ях  геніїв  логіка  —  майже  не  потрібна,  бо  з  висот  світла  причасності  (Присутності)  логіка  є  нижче,  ув  пітьмі…  
Пітьма  ж  —  до  логіки,  але  не  до  Бога  ж…  Пітьма  схоче  —  не  до  Ліни  Костенко.
«Свободы,  гения  и  славы  палачи!»  —  ці  без  Христа…
Тож  таки  нема  жодної  надії,  окрім  Христа.  

Тож  християнське  життя  —  поєднання  волі  Божої  з  волею  людини.  І  цю  таємницю  слід  шукати  і  запитувати.  Якщо  мистецтва  взнавання  Божої  волі  щодня  не  творити,  то  не  знатимете  подій.
Бо  важливим  є  не  воля  людська,  чи  ще  щось,  а  пряме  благословіння  Боже.
Досконалих,  влаштованих  у  волі  Божій  —  їх-таки  запитували,  принаймі  —  до  революцій.
В  багатьох  було  дворянське  виховання.  Вони  не  хотіли  
нікчемно  загинути…  Царі  —  запитували  святих.  Що  буде,  якщо  «цар»  сьогодні  не  запитає  праведницю?  Мабуть,  він  помре.

Бог  зразу  ж  в  Старому  Завіті  висловив  сумнів:  чи  випрошені  царі  ліпше  керуватимуть,  аніж  прямі  Його  пророки?
Знав:  не  ліпше.

То  «царі»  і  патріархи  однаково  як  уникали,  так  і  уникатимуть  пророків-поетів,  
як  було  і  самого  Христа?
Ця  давня  суперечність  між  пророками  і  архиєреями  без  Богоматері  і  Христа  Ісуса  не  вирішувалась  ніколи…

Вивіскові  президенти  і  однобокі  патріархи  тепер  —  вони  не  спеціалісти,  
не  компетентні  в  найнасущнішому:  в  просвітленні  культури  Христом…
Це  ніби  початок  катастрофи,  бо  Христос  і  Сам  на  землі  перемагав,  і  перемагає  щораз  в  нужденному  житті,  тобто  культурі…
«Верхи»  кажуть,  що  їм  і  так  добре.  Не  Христу  добре…
Всі,  хто  провинився  перед  праведницею  Ліною  Костенко,  вклоніться,  як  допотопні…  

Ідіть,  кайтесь  —  в  Христовій  Церкві.
Кожну  людину,  як  те  відомо,  як  і  було,  можуть  визначити,  прописати,  змалити,  зігнути  —  та  й  загнати  в  клітчину,  наприклад  —  соціальну,  зролювати,  забрати  людяність  з  людей  як  то  нині  (гвинтиком  зробити,  як  в  СРСР…).  Це  покеровано  твориться  в  усьому  світі.
Зате  поета  геніального  —  ні.  Ніколи!  І  —  ніхто.
Інший  світ,  зброя:  свята  поміч  Христа…
Як  він  залежить  від  одного  Христа,  ніхто  йому  не  страшний,  Бог  такого  охороняє.

 Як  вільний  вітер,  він  боїться  лиш  Бога  одного!  І  княжий  дар  йому  не  потрібен.  Отямтесь!..
Тож  не  роз’єднуйте  те,  що  Бог  з’єднав  в  мені:  Христом  просвітлену  церквокультуру…  В  вас  культура  розцерковлена,  а  Церква  —  розкультурена!  
Бо  розумні  кажуть:  «Ви  не  праві,  васі!»
Бійтесь  Божого  суду:  ви  не  праві,  світські  і  глупі  церковні  пересварювачі!
Трохи  далі  я  поговорю  щодо  сотворення  форми,  особливо  —  великої  форми…
Тож  6  чи  7  мільярдів  людей  переконаються:  вони  є  ближче  до  райцентру  в  духові,  —  не  до  Центру-Христа.
Послухайтесь  ви  Ліну!!  Так  вам  ліпше.  
Легше  вам  буде.
Коли  все  спробували,  але  воно  не  спрацьовує,  Бог    доручає  Свою  справу  —  видющим  поетам…

Не  маєте  смерті  іще  ви?!  На  правді  —  гордість  виявляється,  гордість  не  приймає  її.  «Бог  противиться  гордим».  «Гордість  осліплює».  Що  можете  всі  бачить?  —  
Ви  ще  спроможні  велике  речення  запам’ятати  чи  дочитати??  Переплутуєте  внутрішню  Гідність,  достойність,  із  зовнішньою  диявольською  гордістю  творіння??

Мовте  Духом:  Хто  Ісус  Христос?  Гордих  не  запрошують  в  ученики,  —  їм  ще  вилікуватись  потрібно...

Подивіться  в  скло  або  в  дзеркальце:  як  Ви  стали  молодим  в  обличчі…  отже,  що?  є  багато  духовних  енергій  в  серці  —  і  вище…  це  якість  (!),  благородство  —  духовність  в  Ісусі  Христі.
Глибше  якщо  сказати:  Серце-Погляд  Бога...  
Це,  наприклад,  в  Наталці  Колісник-Половинці  з  «Майстерні  пісні»  у  Львові.
Літвикладачки  в  Літінституті,  в  місті  диму  й  болота,  наполягають:  нічого  ви  не  пишіть  з  великої  букви  в  поезії.  Це  бо  мізки  шиплячих  безумних  домашніх  гусинь...
Дякуйте  за  спасіння  Матері  Божій.  

Отже,  Ліна  Василівна  —  співтворець  і  провідник  Ісуса  Христа-Бога  є.  
Геніальний  Поет.
26.10.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2021

І що ж, у світі шум і шум бурунить…

*      *      *


             Українській  співачці  Святої  Богородиці,
             Заслуженій  артистці  України,
             лауреатці  Шевченківської  премії  —
             актрисі  зі  Львова,
             художній  керівниці  Театрального
             центру  "Слово  і  голос",
             лауреатці-переможниці  всіх  головних
             кінофестивалів  в  Нью-Йорку,  Торонто,
             Терні  (Італія,  Ватиканська  рада)  і  Маріуполі,
             світовій  зірці
             Наталії  Половинці  присвячується


І  що  ж,  у  світі  шум
                           і  шум  бурунить
                                                       й  шум!
Це
люди  в  головах  —
                   ідуть  під  воду
                       дум
Й  кінця  шумів  не
                                 стане?
Залишиться,  Хто  в  серці
так  зоріє,  зріє,
Скарб  коханий!



«Cлухаймо  Господа!..»  —
в  прозрінні  перейшли,
рішились
                   в  тверді  стати
друзі  —  як  посли.
І  що,  не  стане  хланей?
Єсть  в  серці  Той,
     Хто  й  світом  майоріє!  —
Скарб  коханий!
Він  хай  відкриє  всіх  сердець
                                                           вуста,
Бо  через  Нього  світ
                                           постав!!

25.11.2021,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2021

Ось тут!

*      *      *


Народи,  браття-листяні,  
                                                                           ліси!
Єсть  я,  що  ходить-крутить
                   маєм!


Показ  тверезий
                                         й  вихор  свіжих  сил!
Вже  Бог  цілованих  —
                                         в  кохання  повкидає!


Ви  рвіте  пломінь,  вгору  —
                                                   він  горить
Цілую
Істину!!  —  ізнизу  догори
то  ж  як  не  любиш  —
                                     то  цього  не  взнаєш
Вона  в  мені!
ось  —  тут!
                               і  ви  що  дню  —  досвічуєте
                             й  трохи  додимляєте
в  жахливу  Божу  простоту
ген  світить!  —  променями
ув  око-колодязь...  
А!  спантеличені!  кружляєте,  —
Є  епіклеза!  —  й  Озя  й  Ося
тут!
не  зирить  Бог  —
нічого  не  поясните,
(Господи...  та  що  ще  тут  місця  займаєте?)
й  нікого  не  переконаєте!
Ану  —  лиш  —  
тут!!  —
диха...
Ув  —  простоту!!!

23.11.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2021

Де є творчість з недороду?. .

*      *      *


               Цариці  Неба  і  землі
               Всеблаголовенній  Марії
               з  любов’ю  і  сподіванням
               присвячується



Де  є  творчість  з  недороду?
Може  драма  є
                         десь  й  з  недороду...
Творчий  безмір  і  надходить
                               і  находить
Заціловує  красу
і  творчі  рани  —  і  наповнені  ці
                     береги
де  понівечена  природа!
Боже!  де  я  дінусь  між
                               таємним  переходом
Небо  входить
Дух  же  віє  —  дихає  —  і  ходить
а  все  непроникне  є  —  свободі
й  мислення  тут  непроникне  є  —
свободі
й  під  землею  гризуть  корку
                               всі  народи
о  мій  Душе!  і  тоді  серця
         Тобі  лиш  знані  Ти  —
знаходиш...
на  яких  небозвичайність
за  народи...

Єсть  бадилля  й  безмір
в  надмірі
задля  народів!

21.11.2021,
свято  архистратига  Михаїла,
з  причастям,
свято  Гідності  і  Свободи,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2021

Це вже не від Бога про Коротича, від мене:

(з  надрукованої  2011  р.  на  моєму  сайті  статті  з  "Алея  любові"):

2.
       Чи  багато  знаємо  ми  про  ось  цю  конкретну  людину?
         Мало  знаємо,  завжди...
         Ця  таємниця  –  жива  особливість,  особистість:  людина  іноді  незбагненно  робить  жести,  правдиві  акти  волі,  як  час  від  часу  прозріває,  прагне  висловитись...  про  щось  найважливіше,  чи...  що  його  не  можна  втрачати...
           Прагне    людина  бути  почутою...
           Аби  ж  не  втратити  щілинку    –  з  якої  велич  Бога.
           Бо  щось  таки  залежить...  чи  життя  людини?  чи  світу  цього?
           Я  тоді  писав  одну  поліфонічну  поему  в  один  рік.  Правдиво  –    «не  відходячи»  від  небесного.
         А  тому  в  кабінеті  Головного  у    «Всесвіті»  Коротича  –  рідко  з’являвся...
           Віталій  Олексійович  із  здивуванням  докоряв  мені  за  те  «неодзивання».
           Народжувалась  Четверта.
           У  Віталієві  Олексійовичеві    –  кругообіг  і  життєдайна  доля;  У  Четвертій  і  мені  –незрушність:  Вічне:  зовсім  без  земного  і  часу.
           Якщо  б  Ви  проникли  поміж  утиском  вищих  речних  синтагмів  –  Ви  стали  б  значним  прозаїком,  чи,  якщо  не  вбивцею,  то  тими  з  Уолл-стрітт  
з  імперативом  –    4  млрд  людей  лишніми  є  ...
           Опущено  нині  і  ліниво  бачить  всяк  «проіскі  чєловєков»,  не  безжурну  і  суворо-мудру  длань  Живого  Бога.
           Бо  щось  вирішувалось.
         Так  ось  –  чи  пристрасно-гаряче  я  вдивлявся,  як  художник,  у  Віталія  Коротича?
           Маєте  серце?  –  чуєте  про  що  ...
         Поет  же  мені  з  першої  ж,  «бомбою»  ним  названою,  папки  поезій  із  здивуванням  підказав:  як  це  є,  що  мало  поезій  з  почуттів  кохання,  любові  до  мами,  просто  любові...
         А  в  мені  ?
           В  дотик  Надзавдання,  про  що  ніхто  не  чув  й  не  знав?  Що  не  полюбиш,  те  не  пізнаєш...  Як  же  відкрилось?..
           Шіллер  залюблено  казково  світлий  у  четвертому  класі  восьмирічки?
         Чи  самоосвіта  нестримна  –  за  чотирьох?  Шамани  московитів  на  обрії    луплять  себе  в  бубон  грудний  –  яскравий  астрал  дають  як  поезію...  Вчорашній  тон.
           Київ  для  мене  –  глуха  провінція...
         І  факт  той:  Віталій  Коротич  –  він  щось  чув  чи  знав  (іншого  такого  не  зустрів  –  з  інтуїцеєю,  розумом,  серцем,  нахідливістю  в  справі...).
         Скажете:  дивне  поєднання...
         Бог  все  робить  і  творить:  Бог  –  один  серцевідець.
         Вже  потім  вийме  його  брати  Москву,  Політбюро-Дияволіат,  статтю  шосту  –  «гегемонів»...
       Але  більша  цінність  –  Бог:  дух  спілкувань  правдивих  поміж  душами...
         Випробовуння  духу.  Сили  волі.
         Тому  цінність  така  –  серця...  Істинний  стиль,  зі  справжнього  «я».
       Будь  ласка:  не  поведете  далі  слова,  як  я.
       Художня  розташованість:  художня  молитва  –  єсть  Бог.
       Спробуйте,  переконаєтесь...
         Так  треба:  серце,  воля,  і  істинне  зрушення  духу.
           І  все,  що  йде  з  того  серця:  слово,  увага,  таїна  людини  і  космосу,  сама  любов,  що  дає  поетичні  проникнення:  шлях...
         Крім    М.Бахтіна,  контрабандно  надрукованого  в  кінці,  неоприлюдненого,  –  село,  дикий  край,  варвари  –  прикрашені  трішки...
           Страшніше  що  за  послід  самозадоволено-самозасліплений?  –  й  цілком  відповідний  «Огоньок»  до  Коротича,  –  хіба  серце  Державіна  очі  відкрило  таким??
         Хто  за  нього  смиренніший  Богу,  окрім  природи?
           Ще  художнє  і    здорове  бачимо?
         Що  конкретно  ми  залишаємо  малими  митями  –  в  серцях  людей?
         Не  раз  при  мені    з  серця  Віталія  Олексійовича    в  долю  секунди,  як  реакція,  виривались  правдиво  точні  слова,  імпульси  дії.  Це  не  вишкіл!  Таке  прямо-миттєве  не  вишколиш.  
Серце  –  скарб.  Де  скарб  –  там  і  серце...

         Залишаєм  в  серці  людини  які  скарби??
         Хто  вчув  тиху  і  єдино-неповторну  поезію  Віталія  Коротича  –  має  чуле  неповторно  своє  серце...  Наближення  –  дух,  розділяючись,    не  втрачає  якості,  як  вогонь  свічі  -    якщо  запалює  безмір  інших...  тож  тут  про  позамежне,  якщо  Ви  виховані,  питають  ласки  Божої...  Дух  нічого  не  втрачає,  як  буває  водночас  в  багатьох  безмірах  місць  і  віків...
       Ми  є    т  а  м,  а  всі  хоч  допускають  (вміщують?).
         Недосконалі  остерігаються  таких,  як  недорослі.

         Недоросль  Москви,  поверхове  вікове  і  віковічно  описане,  наївно  не  знаючи  хто  перед  нею,  зовсім  самовиказуючись  –  поверхово  докоряла  Коротичу  в  світськості.  Ліпше  буде,  коли  художнє  кольне  вас...  духовність  ясно  вказана  і  довизначена  тепер  в  монастирі  ніби  ...
         Тут  –  вільна  Особистість...  в  любові.  Так,  ніби  в  недопочутості  ...  А  мука  тут  і    т  а  м  –  як  не  здобулись  за  вік  любові.  Просто  як!
         Він  зробить  це  і  решту  благого  –  бо  він  любить.  Він  і  нині  тихий,  як  вільний  виклик...  зрящим    -    видимий.  Розуму,  життя  в  серці.  
Так  ніби  його  нема!  (що  ще  жертовніш?).  
Такий  собі  скромний  виклик...виховання  серця,  культури  розуму,  зібраності,  опамятування  присутністю...  совісті...сліз  мого  серця,  християнського,  –  можливо  ще  багатьох  інших?

         Київські  сумні  «патріоти»  –  його  донині  ненавидять.  Який  матер’ял  пропадає  для  сердець!..
         За  все  найяскравіше.  Що  відбувсь.
         За  велич  в  серці,  найвищу  культуру  розуму.
       Мудре  прощення  всіх.  Простив  –  Бог  тобі  простить.
       Запрошуваний  багатьма  на  віку,  згоджується,  працює,  Бог  веде...  Оце  велике  серце  –  йде  Віталій  Коротич...  запрошуєте?
       7  квітня  2011,  Благовіщення.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2021

Свідок Божий і молитва за Коротича

                         Логосу  Христу
                         Слову  Отчому
                         з  трепетанням  присвячується


Та  хіба  любов  колись  
                                             мине?
Без  любові
чи  з  любов’ю
                                     буде  —
кожен  день  
з  рожевості  в  пупур  і  промайне
Синій  вечір  стулить  його  губи
і  всі  уди
         і  сосуди
         і  посудини  —
тільки  серцю
не  накажеш:  воно  любить!!
взнаєш:  ти  любові  —  не  накажеш
вона  любить
і  любов  спасе,  хіба  загубить?
Так  —  любов  ніколи  не  мине!!


Так,  Ти,  Боже,  і  навчив
                                                                   мене...
Єсть  Коротич,  —  добре  серце!
                                                 Хто  дав  взнати?
Поруч  гралися  малі  іще
                                                                       коротичата...
Поет  запрошував...
(«як?  і  до  квартири  він  запрошував??»
«так  то  нікого  –  лиш  тебе»)
Книги  давав  на  вибір  свій  
                                                                               читати...
           «У  Вас  одного  чую  я  хребет...
           Його  не  зможуть  
           поламати!..»
Один  лиш  і  водив
по  Києву  до  селюків
і  пробував  надрукувати!
Городянин!  
вись  іпостасна...
а,  отже,  я  —  християнин!!


...  Дух  Святий  (!!)
звелів  учора  помолиться!
Сам  світ  сказав  —  «любов  не  промине!»
Світ  —  в  брехні,
                     простіть
                     за  правду
                     і  мене
бо  зараз  до  народу  ми  як
                                                                                 вийдемо  —
а  у  всіх  в  руках  синиці!!


Підняти  небо  —
серце  вибране  і  пломениться!
як  світ  цей  —  день  за  днем?

21.11.2021,  свято  архистратига  Михаїла,
з  причастям,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2021

Риза до Богородиці

               Діві  Богородиці
               з  любов’ю  присвячується



І  чорне  крісло  й  чорне
                               фортеп’яно
І  ти  забралася
на  гору
—  осяянну


І  чорна  ніч  —  на  забалконнім
                               небі
І  хіба  треба  небо
як  є  —
в  серці  в  Тебе
мов  ввімкнення  —
є  світло
і  чига-чига  —
й
нова
є  спрага!!


Але  —  риза
світлая  й  святая!
що  кімната
в  небі  чорнім  цім
                               літає!
Риза  що  й  смирення  —
золотая
квіти  серця
розцвітають
розквітають!
Може  що  тендітно
нам
світає!..

19.11.2021,
Київ,
Бах  і  Людмилка

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2021

Є липи — нависали із…

*      *      *


...тем  словом,  которое  придает  телесности
(не  отделяя  ее  от  слов  и  вещей)
несравненную  прозрачность.
Наш  язык  уже  не  тот;
возможно,  менее  целостный...
           Лосский  «Догматическое  богословие»


1

Є  липи  —
нависали  із  медовими  грудьми
над  тротуарами
чи  їх  просили
аж  прилетів
сей  —
вітерець  із  листопадними
                               крильми
і  від  культури
городської
на  два  кроки!  —
відступили!


2

Нічого  тут  не  пропаде
про  це  вам
звільна  нагада
як  дивимось  —
з  землі  і  Неба!  —
ми!..
З  крильми,
з  крильми!  —
то  ж  сяєм  ми!


3

Стражда!  —
не  знає  в  бік  добра
що  ми
безсмертні
немає  смерті  із  глибин  нутра
й  не  має  смерті  —  на  що  дивимся
хоч  їм  своя  звізда  —
стемніє  в  головах
закруглена
з  огранками  вода

18.11.2021,
ранок

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2021

Даються крила на початку

     Папі  Франциску
     присвячується  з  любов’ю            

                             Християнство  веде  поезію
                             до  правди.
                                             В.Гюго


1

І  цьому  ранку
сонячне  везіння  —
юність
з-орлилася
не  спогадом
а  духом!!
і  в  небеса  —  кидок  й
радіння
тверезіння
й  що  в  вас
із  слухом?
в  СРСР  —  «Не  кажи  правди!»


тут  все  скотилось
до  перевертнів
в  «царків»  й  есересерських  мух!
Де  воля?
І  де  сильний  дух?!
Слова  що  ви  не  знаєте
на  крилах  принеслись
і  от  від
мого  слова  відповзли
самі  ви
                 в  болота  —  в  приблизність...
Кого  ви  вибрали  усі!
лиш  карликів
ШП  —  «швой  парень»  —
з  низу...


2

З  Неба  —
не  хочете?
Що  ж  від  великого  всіх  відтягає?..
Й  великого  не  хочете??  —
Про  себе  лиш  недобре  знаєте!


Під  воду  мислення  зарилися
з  земним  —
водою  і  розквасились
                               й  заквасились
і  —  в  болотах  втопаєте?
Свобода  —
це  що  Бог  і  я  із  Ним!


Раз  крил  не  зносите  —
від  крил  втікаєте!
Свобода  —  як  мій  дух
від  всіх  найдалі
заплеснуті  всі  в  гроші
у!  важкі!
матеріальні!!
знекрилені!
повзучії...
в  вівси
і  на  крило  моє,  запарені,
рабує  те  —
роковану  фатальність?


3

І  Всесвіт  що  сам  опустивсь  перекосивсь
                               в  усюдах...
подальша  річ  —  не  лише  в  людях...
Що,  їдуни?  вже  їздуни?
а  буде
усе  рептильне
виживання  —
недолюду...
Мозжечків  прошивання
в  лад  із  смартфонним
перепрошиванням
так  нині  молотки  незримо
та  б’ють
в  потилиці
ідучих  до  спасіння...
цього  не  знають,  о,
ледачі,  які  мимо...
і  будуть  чути
лиш  дитячі  голосіння
бо  будуть  у  Христі  лиш  —
живі  люди...
та  й  так  по  всьому  світі  —
                               всюди


4

Поезія  й  любов!  —  безсмертні  лиш
у  Слові.
Й  густіша
наповза  імла...
Поезія  та  щедра  —  що  з  любов’ю!
Поезія  так  щедра  із  любов’ю!
Поезія  —  удар  крила!!

13.11.2021,
зайшло  на  свято  Косми  і  Даміана,  безсрібників,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2021

то й зварка Вибухом-Христом

Буває  —
               що  нема  ума
Буває  —  много
та  не  того
Цей  світ  —  тюрма
і  в  ній  лазів  —  нема
і  я  зєло  хітро  —
і  відпускаю  всіх  до  Бога!
і  піднімаю  всіх  до  Бога!!


Буває  турок  —
                                   ніби  німець
Буває  —  цей  є  —  німець
                                   але  —  турок!
Буває  —  я  письменник
всіх  по  століттях  обігнав
а  там  —  іди
хоч  виривай
               хоч  шарпай
                     хоч  відчиняй  двері
століть
«Чи  то  у  Бога  не  придурок!»
Страшний  це  як  для  тварі
                                                             Бога  зів
і  хід-таїна  в  Бозі  зів
і  хід-таїна  в  тварі!
я  це  робив  мільйон  разів
«Ви  знаєте  —  це  зварка
                                           Вибухом»
«Ви  взнаєте  —  в  звільненні  Вибухом!»
О  мої  зоряні  отари!!
мене  і  решту  Бог  бере  
                                                   на  плечі
і  кожній  тварі,  але  щасливо!  —
                                                         та  до  пари
Не  ороговіли
тепер  ви!
але  як  в  Богові  —
без  колотнечі

12.11.2021,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2021

З розумом

         Отцю,
         як  все  сколупуюче,
         любов’ю  присвячується



         «...і  дух  крізь  ребра
         випнуті
         засвітить.»
               (дехто  сказав  раніш)



Листопад!
на  те  він  брат  —
і  веселі  —  я  і  листопад!
Роздягнулись,  тьотю,
паче!
паче!
дух  обновлюється
та  коптять  ледачі



Та  листопад!  —
тайноглядач...
...й  не  плачте...
...тим  —  впопад
тим  —  невпопад!
Ідолопад!!  —
чи  я  йому
ручаюсь  —  і
розказую??
чи  я  як  Богородиця  —
рука  поставлена  —
на  Кого  це  показую?



в  вас  зір  зірветься
               й  вас  трястиме
               ще  роками
Ідолопад!!    іде
і  веселяться  —
я  і  листопад!
що  в  вас  з  руками?
Ідолопад  прийшов!
                 й  прийде!
на  очу  у  людей!!
Огромопад  —  й  над  нами!
     Цунамі  —
                         вже  над  нами.
Ідол  —  кошлатий  Всесвіт
       таба-ри
       таба-ро
       впадання  рами!
се  —  ідоли
єсть  —  Христа  дихання  у  серці!
Бог  же  і  так
                     десь  буде  з  вами:


десь  єсть  у  вас  же
розум...

11.11.2021,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2021

Поетеса

*      *      *


Відійшла  від  ковіду  до  Господа  —
поетеса


поетеса  —  це  Йовенко
звуть  Світлана
Царство  їй  Небесне
Царство  їй  Небесне
душі  світлій  і  настане
відійшла  з  поезією
з  творчістю!!

10.11.2021,
Київ
Помоливсь  Каноном  за  спочилу,  з  благословіння.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2021

Нестор-літописець

                       З  несказанною  любов’ю  присвячується  
                       святому  Нестору  
                       Києво-Печерському


Нетлінням  мощів  хто  лежить
то  серце
як  до  рідного  біжить!..
І  як?  —
а  як?  —
щоби  й  по  смерті
всіх  людей  любить...


О  батьку  мій,
чи  знав  ти  —
твоє  слово  буде  жить?
І  так  глибоко  йде  коріння
і  вічно
над  світанням  і  світінням
Один  і  Той  же
все  пройде  —  жить  і  любить,
і  точно
вічність  це  —
жить  і  любить.
Нічого  більш  й  не  треба!
Чи  з  більш  ще  чим  —
лежать  в  печері  і  торкнутись  —
Неба?


З  дитинства  —  пам’ять:
мощів  чудо  —
         і  мов  летіли  клином
                         понад  столами
                                         всі  слабо-коричневі
                                             і  —  всі  дивом  —  єдиним  —
                                                         в  надземній  залі
та  от,  малим,  пояснювали  —
що  тут
в  печерах
особлива  глина...


І  ось  у  Ближніх
на  повороті
сам  мене  притримав,
любове,  Несторе,
бо  ув  мені  є  справа  книжна...


Й  ребра  Ісусові
любов  —  оближе!!

9.11.2021,  свято  Нестора-літописця,
10.11.2021,  світає,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2021

Шевченко є великая природність

         Син  слова

                               Рухові  підтримки  Кобзаря  в  серцях  –  присвячую
                               з  Надхненності

Шевченко  є  великая  природність:
І  верби  над  дзеркальністю  води,
І  світла  синь  претихої  душі,
І  море  грає  на  сердечній  вроді,
Й  Цариці-Матері  вклониться  дух  спішить!


І  біль  народний,  що  біжить  у  слово,
Й  кохання  рушить  гори  –
                               й  кида  в  море,
Й  кохання  плаче
в  стисненій  коморі,
І  висота  небес  душі  розпуку  ловить:
Все  –  дух!!


Тарас  воздвигнутий  до  сяйва  Слова!!  –
Сліпуче  світло  трисяйного  Божества
Ще  на  підходах  велича  слова
Високими  послами,  Духа  ловом.

Із  моря  хвиль  Бог  душу  воздвига
На  поклоніння  слову  –  духу  Сина:
У  світлі  і  не  стати  ворогам
Слова  Єдиного!!

В  світлі  –  не  бути
ворогам
Слова  Єдиного!!!
29.04.2004

           Політ  в  Любовищі

Ви  сидите  у  малахітовій  оазі…
І  долинають  зблиски  світла  звідусіль.
Це  мови  сіль.  І  нею  ви  обняті  всі.

І  ви  щасливі  світлом  в  кожнім  разі.


Але  сидіть!  не  висувайтеся  на  самохіть,
Не  відаєте  ви,  які  є  навкруги  улови…
Благословляйте  блискаючу  золотую  кліть  –
Літературну,  та  прозову  мову.


Я  Синові  на  віру  здав:  Він  Дух  свій  дав.
О  капітель!  Капітуляції!  О  кап…  й  всього    багато!
І  владу  наді  мною  втратила  вода,
і  викид  у  повітря,  волі    блиск!!
І  біг  затемнень  між  рогатих…


Оурарадосамозахистпис!
                     і  інші  звуки,  й  писк,
І  раді  ті  ще,  що  жили  до  мене!
Попавсь,  артист!  –  тепер  більш  не  артист,
Зволь  управлятися  в  святім  й  скаженім…
Але  ж  політ!!
                             і  дрижать  всі,  що  дожили  до  мене…


Але  ж  і  –  пунш!  тіпун  тобі  –  і  пунш!!..
Дітки,  сидіть,  малі,  в  державніїй
оправі  –
теж  добра  кліть!  як  для  народних  душ…
Якби  не  піст  –  і  Духа  й  Діви  хист  –
то  б  сам  не  справивсь.


Дітки!  не  їжте  много  з  сеї  пунш-заграви…
Це  плаватимуть  за  спецсоком  за  екватор  –
дорозбавлЯть,  дорозбавлять  –  й  дорозбавлять  в  дозвіллях…
Бог  –  вільна  музика…  але  чиї  встануть  похмілля?

Орли!  та  в  клітці  –  і  чи  витримає  пір’я?
Син  –  Бог  Любовищи!  і  віри!  –  не  зневір’я…

17.12.2006
Книга  “Деміург»  надрукована  в  1992  році:  в  ній  Божий  світогляд
є.  Христос  щО  вас  запитає?  —  Любов  є?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021

ХХI-й вік (Валерію Шевчуку)

                               Письменнику  Валерію  Шевчуку,
                               лісовику  в  мові,  присвячується

Хмартеся,  хмари  синьоброві!
Зблискуйте,  іскри  пелехаті!
Склабся,  піввуску  пурпуровий,
Це  я  виходжу  на  грядку,
І  я  —  до  дідька  здоровий.


Хто  грому  боїться,  падайте.
Бо  я  виходжу  на  грядки.
Тож  я  й  собі  загадковий,—
Хто  хоче  падати  —  падайте.
Не  держу  за  стан  однобокість  —
Сестру  упадку.
І  як  мажара  й  цідилок  —  здоровий.


Бачимо?  В  самості  дубу
Цицьки  із  хмари  огненні!
Що  ви?  До  мене?
Як  то  до  мене?
Вимкну  і  викину  за  товщу  по  духу  —
Йдіте,  загрипнені  до  своїх  геніїв!


Що  ж,  в  дощ  лежати  під  дубом…
Захід  спомадив  уславлені  брови,—
Вечір  чухкий,  загадковий…

1.02.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2021

блаженні ангели за умовчанням…

*      *      *


                   Присвячується  двом
                   невідомим  ангелам


блаженні  ангели  за  умовчанням


якщо  ти  лишиш
на  когось  дитину  —
на  що  ти  понадієшся
усюди?


там  Бог  —  там  все
це  —
розуміють  люди


і  дитя-ангел:  «О...  калюжі!»
і  двохметровий  ангел:  «Так,
                               калюжі...»  —
й  схилявсь  направо
й  вів  —  за  руку  тримав  —
                               тихий  дуже,
тож  ранок!


я  чув  всю  солідарність
                 їх  мовчання  вповні
і  не  зникав  —
тут  трепетні  знання  любовні  —
це  я      якраз  був  у  калюжі

06.11.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2021

І собака — що то серцю? уму? вбік башку…

 
*      *      *


                     Всеблагословенній  Діві
                     з  любов’ю  присвячується






І  собака  —  
що  то  серцю?  уму?
вбік  башку  нахилив
щоб  зірвавсь  образчик
й  покотивсь
оцінити  куму



Що  ж?  maman  —
розсіка
прогресивний  туман  —
за  роялем
і  село
це  в  мільйон  слів  було
хурма  в  солоді
і  з-під  кришки
не  нишком  —
                         йде!  —
                               молодість!!  —
                                                                                             молодість!!!


і  в  DarkNet!  —
що  ж?  купити  і  бомбу
термоядерну
а  щоб  —  зрідка  було!!



За  роялем
як  зайці
що  серцю  й  уму  —
й  запливло
нахилили  Ви  правді
                               чоло?

лагідність  й  правда...

05.11.2021,
ранок

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2021

Хроніки неба

1

цей  вир
цей  зліт
з  Дніпровського  району  —
нема
перекладу
би  задовільного  синхронного


2

легше  їм  чуть
Бога  Живого
слухняним  —  подає
з  Руки
їх  дух  незаперечний
лиш  —  палкий!
                       стрімкий!
і  ось  же
точок  —  в  небі
много
много
много


послушники  Господньої  Руки
який  же  звук  сердець!  —
                               ваших  —
                               палкий!!
природа  вся  слухняна  Богу
люди  —  ні
стою  —  скільки  точніші
в  них  польоти  та  й  пісні!!


а  люди  —  ні  та  й  ні
птиці  —  слухняні
і  темна  смуга  —  й  над  Дніпром  не  бачим
так  і  зазначим

03.11.2021,
Київ
(Попередження  з  вересня  2011):«Геній  робить  те,  що  повинен,  а  талант  —  що  може...»  (хтось  з  науки).

Ви  будете  просто  ходити  і  дрижати,  прямо  трястись  —  що  відкриває  Бог.
19.09.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2021

Поема достойних

                   Градусності  Спасителя  присвячується


Грає  натхненний  листопад
він  тратив  свої  ноти
                                                       в  лад
і  він  заправив  всіх
                                 в  роботи
тре-тре
й  ридає  ридма  рудо-і-чорнотно!
А  хто  услід!
а  хто  вперед?
а  що  навпроти?
Й  хто  так  читав!
а  хто  зірвав  
всіх  до  роботи?
Й  чого  так  груди  —
                               радощами  повні!
Душевні  ж  труть  —  
                       мов  протирають  сон?
Душевні  ж  труться?
це  лежачи  із  листом
внутрішньо  і  в  унісон?
Але  —  стоять  духовні!!
Не  «Боже  Великий,  Єдиний...»
Не  блими-блими
         блими-блими
бо  віддаю  у  всесвіті  усім  належне!
не  факт  —  
що  ж?  Церква  це
                       юрфак?
це  я  виконую  всю  —  світу  протилежність!
А  «Боже  Великий,  Любимий!!!»
Любимий,  
наш  Боже  Любимий!..


Поезія  одна
із  потойбіччя  все  показує
                                       немов  являє
а  не  пояснює
не  обзиває


Де  листопад
що  з  музикою
проваливсь  у  потойбічність?
ну  одне  слово  викинь  —
й  де  та  вічність??

03.11.2021,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2021

Поема Духа

                 Пресвятій  Трійці
                 з  ошелешенням  і  любов’ю
                 присвячується



Якщо  в  світліючих  словах
було  повітря
наступним  буде  легкий
                               віддих
і  з  тим  благословенний  подив
і  в  ліру  увійде  —
як  йдуть  народи
й  народів  подих
як  сонце  в  сяйві
як  сонце  в  маєво  —
так  і  слова
по  вірі


слова  любові  —
слова  по  вірі
двоє  втекли  від  звірів
авжеж  вони  —  мої
слова  по  вірі
мов  корабельні  сосни  —
                               дві  —
по  вірі
шумлять  у  вітрі
квітнуть  у  вітрі  і  в  повітрі
любов  —  без  слів!
втекли  із  міста
щоби  моглось  чим  дихать
й  щоби  любов  казала
тихо
що  спекались  —  в  родинах  лиха
бо  все  з  повітрям
входить
і  не  розберись  лиш


о!  це  любов
бо  бач  —  не  в’яне
це  ж  голос  в  місті  —
не  любов
все  деревяне
і  падше  листом
а  ось  —  є  чисте!


спекались  гірших  звірів
точно!  їх  слово
я  оберігав
по  вірі
і  Слово!  —  їх  оберіга  по  вірі!
то  вже  і  слово  —  упаде
моїм  серцям  на  нитках  —
                               і  мій  лист
точне!  —  це  злитки  золоті
сонце  вкидає  в  ліс
й  що  я  приніс
та  бач  й  словА  навскіс  —
у  вишнє
тепліючи  у  Вишнє  подались
як  мирне  ще  живе
і  не  колишнє


я  буду  красить
як  у  Небі  класиків
левкасять
й  вони  свої  —  у  дошку
чи  ж  з  дошки  виступить  любов?
левкасять  емпіреями  як  сонце
ці  низи  у  товщі


і  клеять
і  левкаситимуть  —  знов
поки  лизне  любов
                               вища  Любов!
і  вибухаючі  припаси
ударить  молнія  як  Вишня  —
                               дОбра
і  розпадеться  сонце!
й  блисне  справді  —
образ


удвох  втекли  безумні  ці
ці  вишколенці!
але  і  в  цім
удар  є  Бога!
бо  вони  в  руці
Божа  Любов
і  Божий  Камінь  новий  —  й  гнів
що  плавить  струменем!  —
і  черстве  серце  й  камінці!
коли  неявлено  пала  і  в  слові  цім
навіть  —  у  місті!
все  сірі  джунглі
а  серця  там  —  камінці


що  вас  попалить
й  черствих  класиків
наприкінці
і  дощ  оплаче  вам  сліди
                               на  манівці
свята  любов
із  люблячих
з  Вогнем
подасть  іти  через  Огонь  в  кінці
пекучіш  зовнішньо
тоді  як  внутрі  тихо
гріють-світять  пломінці


якщо  світліючих
вбира  святе  повітря  зрання
то  є  величне
яко  над  морем  Сонце  Правди
й  Духа  зітхання!

27.10.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2021

Освіта

і  уповні
в  зимах  встане  світло?
хто  ж  це
серденько  моє  
питає?
не  роз’їдь  же  й  Ти  —  Весно!  —
мене  привітно
так  як  серденько  моє  розтане
милий  Боже!
й  Ти  це  знаєш


чи  уповні
єси  світло  встане?
і  зарозмовляє  вглиб  —  із  темним  гаєм?
чом  ти,  пташечко,
волосінь  всю  виливаєш
                                   іскротонко!
тонко  —  дбаєш?  
в  кінець  місяця  —  ну  Бог  зна
кінець  дня  чи
               добрий  вечір  —  Бог  зна
із  сосни  та  до  темниці  —
                                 чи  так  коматозно?
тонко-тонкий  глас  —  
як  —  цей
               передній  тормоз!!


чи  він  Бога  просить  
й  не  впливає
він  уже  стоїть
         й  воль  не  хитає...
що  він  знає?
що  —  він  грає?
челенджер?  —  але  то  Бог  зна!
він  притомлений
сиплявий?  —
він
так  тонко  Богу  виливає  —
яко  познах...


чи  ж  я  тормоз?
Бог!  —  Ти  Бог  мій!
Боже  —  Бог  зна...
чи  душа  моя  над  гаєм
битий  я
чи,  Боже,  тонко  не  розбитий
не  дай  Бог!  —  що
я  Тебе  десь  не  розчую...
і  не  проспіваю

23.10.2021,
Київ
Наступного  дня,  в  неділю,  з  причастям  в  церкві  відслужили  молебень  
з  о.  Олександром  на  Подолі  за  одужання  від  ковіду
лауреатки  Шевченківської  премії,  заслуженої  артистки,  діячки
світового  масштабу,  виконавиці  головних  кіноролей  Наталки  Половинки.
Керівники  України  і  інших  держав,  я  не  від  себе  говорю,  від  Неба:
хто  вас  витягне  зі  смерті?!
Думайте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2021

Вись

             Отцю  Небесному
             з  пам’яттю-любов’ю
             присвячується


1

хто  на  що  годен?
і  що  в  Церкві  хто  зможе?
Дух  запитує
і  ще  запитає
стали  осколком  —
невхожі
і  чи  був  хто
обожитись?


творчий  мій  вимір
голубизна!  —
глибина!!
може  даль  —  вимріє
може  поміряє
і  хоч  мало
хто  вимре
три  на  чотири  —
намолена  може  квартира?
синь  що  без  дна?


Божий  мій  спів!!
окликає  він  душі
іще
не  піднімає  тіла?

може  даль  в  тім?
голосна  піснь  Архангела
у  Вогні  піднімає  тіла
гріш  віддав!  —
все  віддав  —
спів  —  остання  це  лепта
була!!!


2

може  десь  катували  —
у  лице  їм
співали
може  де  хто  бувало  —
стріляли  —
у  лице  —
їм  співали?
до  очей  і  не  ...
                 і  не  ...
                 і  не
                             приставало


а  блакить!
Духом  спів  виривало
Дух  —  Огонь
мабуть  важко  в  тілах?
сині  очі  без  дна!
й  що  стріляло
на
коліна  ставало  —  о  Блакить!
і  в  два  боки  попало  —
Дух  без  дна
вибачалися
липке  не  приставало


значить,  тут  є  Начало
значить,  Церква
Що  ж?  тут  піснь  ще  лежить
і  цю  піснь  одспівали
бо  Любов  немала
бо  Любов!  —  кріпче  смерті
бо  ось  легко  зближає  до  Себе
лиш  легкі  тіла!

21.10.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2021

вітер — білі хмарки — …

*      *      *


                       Людмилці  Дружині


вітер  —  білі  хмарки  —
з-за  обрію
прямо  на  мене
в  блакить
чимдуж  
й  швидше
і  швидше!  летять
чи  —
кожне  слово  
шукає  своє  каяття


ми  й  Тобі,  Боже,
чи  годимо?
чи  то  солодко  всім
                   чи  лиш  нам?
ми  соло  Богу  —
                                             солодимо
ми  мабуть  тіні  не  кидаєм
один  від  одного
ми  не  відходимо
ми  з  Людмилою  храм


небо  ніби  безсмертне
нам  дарується  далі!
ось  затих  —  тра-та-та
                                     та-ра-рам
нас  раніше    до  рани
не  по  одному
а  вдвох  прикладали
ми  з  Людмилкою  —  храм!!



то  чи  кожен  у  слові
шукає
               своє  каяття
вітер
білі  хмарки
в  храм
в  сяючий  храм
що  над  нами
швидко  летять

22.10.2021,
ліс  в  жовтні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2021

Не я писав —

                   Слову  Отчому,
                   Премудрості  Отчій
                   і  Силі  Ісусу  Христу
                   посвячується


Досконалість  в  людині  —
Наскільки  митець  в  ній
З’єднаний  з  Духом
І  вчуває  в  собі
Й  по  собі  —  тільки  Руки
                               Бога  Єдиного!


а  не  здрастє  —  космічна  людина
поза  Церквою
поза  Отчою  Силою
остається  ще  гряззю!  змішана  з
                               глиною?..


А  як  хто  не  втеряється
Бог
Настільки  аж  в  Руки...
             хоч  не  хоч  є  такі  шибануті
             творить  круків  і  внуків
             у  Руках  —  і  усі  шибануті
             творить  в  Небі  з  розпуки!  —
             єсть  Божественні  Руки!  —
             я  кажу  а  хто  кається
             що  —  Бог  творить  —  все  більш
                               розпаляється!!

19.10.2021,
свято  апостола  Фоми

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2021

Бог сил

       Поема

                         Єдиному  Спасителю
                         і  Визволителю
                         з  трепетанням
                         присвячується



благодатна  іскра  —
   мов  геній  над  негеніальним
з  Богом  геній  розпалює...
               Бог  забув  вже
                         щодо  печатки
Боже,  Ти  готовий  із
                   моїми  спонтанками?
ну  ж  —  чийсь  низ  то  загасне
                               аж  далі
і  хіба  —  де  все  —  зможе  мовчати?
все  як  завжди,  нічого  цікавого
і  сьогодні  промахнулися
техностартапи!!
нічого  —  і  нічого
з  цікавин  під  небом
і  все  чека    звільнення
і  від  мук
й  хто  не  виправив
в  самого  у  себе!


Духа  полум’я  —
               і  свобода
         й  свобода
                         й  свобода
                         й  свобода!
Слово,  дай  всім  важливе  можливе
а  хай  кожен  в  своє
дивляться,  Боже,  з  Тобою,  —  народи!
Єсть  Бог  сил,  —
Дух  пронизує  жили!


         На  це  не  зважаться
         чотирьохвимірні  і  жодні  літаки
         як  за  Тобою  пролітати
         просто  посипляться  стручки
         чотирьохвимірнії  хмари
         і!  —  удар  печатки!!
         дати  посиплються
         і  хаос  зуби  схоче  —
                           показати
         й  не  ждати
         як  лет  так  і  поет
         Ти  допускаєш?  —
                         що  це
         мене  будуть  перекладати
         середні  лоції  —
         для  читача  середньої  руки
         в  них  же  емоції
         викручуватимуть
                         все  навпаки
         і  Твоя  Велич!  —  вимикатиме
         в  них  моції
         само  собою  що  я  наглий
                               і  нагальний
         я  Твоя  тінь  —  й  для  «ненормальних»  Ти
         завеликий!  Твоя  Велич!!  —
         нам  отаким!
         кого  братимуть  в  лапки?

14.10.2021,  свято  Покрову  Богородиці,
з  причастям,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2021

У вирій

                           Ісусу  Христу,  Слову,
                           присвячується  з  любов’ю


Пригасло  світло
і  примеркнув  жовтень-вир
тепер  незгасніш  в  небеса
                               дивитись
де  радикальніше
ягнятам-перламутрам
                       веселитись!
і  все  піднесення
і  —  райський  мир!
І  Твій,  Боже,  вспокоюючий
мир!

Серцям  піднесеним  у  супокої.
Приносить  зорям
             у  квартирний  вирій
сам  хто  піднявся
                 зіркою  —  простою...

04.10.2021,
віддання  свята  Воздвиження  Хреста

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2021

Чому сонця в душах святих

                   Всепрославленій  Марії,
                   Матері  Божій
                   присвячується  в  любові



о!  —  від’єднаються  хто  снить
ще  сни  трави
о,  сонце,  радуйсь!  —
і  в  тобі  Христовий  градус
ось  кілька  днів
опісля  Покрови
о,  сонце,  радуйсь  —
і  в  тобі  Христовий  градус
хто  у  Христові
закоріненоживий...
ми  з  сонцем  —  радість


тут  так  робилось
із  ступні  у  Діви
в  камінь  ввійшла
шістьтисячградусність!!!
слід  залиша
святих  небесних  радість!!


о  сонце!  ти  —
хоч  і  далеко  відлітаєш
та  є  в  тобі  —
Христовий  градус.

10.10.2021,
свято  прпп  Зосими  і  Савватія,  Соловецьких
чудотворців,
з  причастям

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021

Так! — я літав…

*      *      *


                     Вседержителеві,  Слову,
                     і  апостолу-євангелисту
                     Іоану  Богослову
                     присвячується  в  любові


1

Так!  —  я  літав
І  градус  мій  не  ждав
І  Той,  Кого
я  незабутньо  так  знаходив
Сам  готував  йому
                             народи  і
                   народи
І  так  між  ними
Його  Дух  зростав
                     Любові  й  правди:
                     Вогню  і  знань  —
Струс  небувалий  у  крилатості  —
Свободи!!
Де  ви  знайдете  час?
Бог  його  вбгав  —
І  він  в  час  Божий  переходить!
                           Бо  все  у  серці
                           й  всі.
                           І  Бог  їх  водить!


2

І  градус  є  свободи!!
Що  понад  морем
І  понад  горами
І  морем  із  людей
Та  з  чорним  горем!!


Життя  без  вибухаючих
                               і  вільних  слів  —
В  горі  й  проходить!..
Блаженний  Бог!  —
Блаженне  родження  всіх
                             Його  слів,
Що  вхід  у  вищий  градус
                 вам  знаходить!!!

09.10.2021,
свято  перенесення  мощів  Іоанна  Богослова

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2021

Земля дає таку вже змінену …

*      *      *


Земля  дає  таку
вже  змінену  колізію
терпку
все  це  Голандія  —
без  запаху  й  смаку
в  мені  ж  згори    і  збоку  —
                           духу  дійство
все  буде  в  центрі  —  та  нічим
всі  знову  ж
                 в  центрі  —  та  ніким
я  буду  краплі  духу
                                     як  в  грядки
в  їх  серці  збільшене  крутійство
земля  дає  таку
на  зцілення  —
цілість  художнику
(  Голандія  в  той  час
                           знову  під  воду  )


бо  духу  зцілення
ураз  і  сходу
якщо  не  злий
і  все  у  тебе  навпаки
і  ти  їх  піпаєш  —  де  ж
                                                       ті
художності  смаки
                                 духовнії  смаки...

02.10.2021,  свято
благовірного  великого    князя  Ігоря

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2021

І вам! —…

*      *      *


І  вам!  —  здвобіч  
танок  —  огромищ
їх  небо  зайняло  в  закроми
дивіться  —
кроми  —
в  проритість  як  впірне
                                               грімка  вагонність  —
й  в  наступну  мить
знов  серце  звеселить  —
що  променить
       гірський  вінок
       доріг  і  храмів!
поезія  йде  попід  небесами
припудрена  красивими  домами
і  всім  їм  жить!
чи  ви  —  чи  ліс-багрець  
                                                     дрижить
в  горах  сторчма  так  жить
небо  огненне  хоче  
                                       дати  нями
цим  митям!
й  за  всіма  нами  —
багрець  в  кружіннях...


в  Богові  тра’    жить!
Краса  така!  —
серце  тремтить!

04.10.2021,
віддання  свята  Воздвиження  Хреста

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2021

До Хреста

і  варто  слухать  нині  —
                             лиш  живе!
не  глибше  знайдеш  —
                             не  нове
колись  це  навіть  піснею
прийшло  й  було
А  потім  світ  поліз  
по  часу  стінах
на  головах
і  та  любов  постійна
якої  чути  —  навіть  в  часі  —
                                                             Джерело...
у  мене  
йшло  —  
за  Ним  ішло!  —
й  любить  могло!!


І  як  люблю  я  Джерело
для  інших  і  знецінюється  те  що  буде
тим  більш  —  
що  де  було
а  що  прийде  хай  і  світське
                                         але  не  з  чуда
навіть  церковне  та  не  з  чуда  —
за  кого  Бога  
мають  люди?
«А  ви  за  кого  маєте  Мене?»  —
чудо  любові  у  Христові  не  мине
чи  хочуть  совість  спалить  люди?


най  —  чудо  слова  
                       й  не  мине
Бог-Слово
чудне
день  за  днем

26.09.2021,  з  причастям,
зайшло  
і  на  свято  Воздвиження  Хреста,
і  на  свято  Іоана  Золотоустого

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2021

Це ж Богородиця!

             Пресвятій  Тройці
             з  Пресвятою  Богородицею
             з  любов’ю  присвячується


Сиджу  у  засідці:
усе  життя  —  в  надії
аскеза  —  й  тільки
вона  і  я  —  в  високе
о  Любов  Божа  несказанно  гріє...
О  Любов  Божа  —  несказанна!
й  гріє
й  відступить  —  і  шукай!..
о,  чим  же  блисне
                         в  серці  Вишнє  око!
Молюсь  й  прошу,
молюсь  й  прошу  —
вже  мов  Яким  і  Анна...
в  олтарі  сил    це  несказанне  —
птиці
приносять  пташенят  —
                               осанна!  —
звірі  приносять  звіренят  —
       й  все  ж  несказанне!..
й  земля  —  теж  плід!
                               смирення  —  і  пшениця  —
                               незрівнянне  ж!..


Безплідність  —  в  руці  Божій...
знає  кожен.  Що
Бог  —  спасіння,
                               й  це  —  безперестанно
як  молитва
як  єднання!!  —
Це  ж  Богородиця!  І  Бог  настане!..
Господь  і  Цар  —
і  Слово  —  і  від  Нього
           слова  дар!!

22.09.2021,  свято  —
святих  і  праведних  Богоотців
Іоакима  і  Анни

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2021

Христовий Дух

         Поема


                                         Єдиносущному  з  Отцем  Слову
                                         і  Всеблагословенній  Богородиці  Марії
                                         з  хвилюванням  і  любов’ю  
                                         присвячується


Гой  ти,  голубе!  —  клюєш
                               легший  спориш
і  бере  тебе
мова
мова  легша,  без  слів,
і  це  мова  любові  —
і  як  чую  ,  мова  Духа  Святого  —
і  ти  легшаєш  лиш...


Легшайте,  кияне,  —
не  злітають  важкі;
бо  як  в  Бозі  є  лет
то  ти  легшаєш  лиш
клюєш  ранок  раніш  —
клюєш  легше  —  і  в  Бозі  злетиш
і  як  з  Божої  бачиш  руки  —
що  ніхто  не  подінеться  —
раніш  радісний  —
ти  і  радісний  —  й  радо  легшаєш  лиш


і  летиш  —
ви  всі  в  Божій  руці
притирайтеся  ви  —
притирайтеся  всі!
з  українських  як  і  з  російських  
                                           боків
бо  я  з  Духом  із  юних  мистців
                                               чи  не  з  юних  стільців
притирайтеся  всі!
бо  з  хребтів  я  —  в  Красі!
бо  я  город!
і  я  з  горніх  —  як  з  гірних  —
                                                                               із  Духом  хребтів
і  я  впору:
притирайтесь  в  Красі!
бо  я  город
і  більше  за  город
бо  я  в  Бога  —  і  на  крилах
                                                   і  вгору!
                             і  вгору!
бо  я  з  Божіїх  ніг  —  оближу
                                                                 всенькість
                                         і  —  порох!
то  і  хочу  я  головою  не  в  гордість
корти
корти  і  корти  —  ну  їй-богу  ж,
попьорхнутиє  чи  поперхнуті,
де  ви  з  мене  —  таку  тертку?
знайдете?
я  все  знизу  —
а  Бог  все  зверху
і  рухається  така
збоку
тертка!
Гори  і  Бог,  й  ще  зубатий  я,
зубата  в  Богородичнім  океані
найвихованіша  моя  колія-течія!  —
то  може  скажіте  мені  ви  щось  зверху?


2

Куди  ви,  хмари,  претесь?
Ви  ж  як  мене
під  Богом  побачите  —
зразу  об’єднаєтесь
я  вибачаюсь  —
і  не  помітивши  того
                                       й  цього  —
                             притретесь!
Звідки  ж  це  ви,  хмари,  —  як
не  від  серця  страстей  всіх  —
                                                         беретесь?


Може  до  Бога
вас  ще  не  припре  —
а  мене  припре,
і  тоді  я  очима  витріщусь
а  який  в  Духа  рефрен?
Ой  ти,  голубе,  клюєш
                         легший  спориш
і  легко  в  травах  гориш...
що  бере  
мова  Неба
безслівна  мова  —
мова  любові...


Куди  ти  подінешся!  —
як  Бог  піднімає
то  ти  легшаєш...
і  ось  ця  стежка  є
і  кинеш  ти  погляд  теж  на  стежки
то  чим  нижче  —
города  збільшуються
то  чим  вище  —  города  зменшуються
і  все  для  вишніх
притирайтеся
притирайтеся
ви  ще  не  знаєте
як  і  що  попереду
для  всіх  вершиться
а  стиснувши  зуби  і  злоблячись  —
                                                   не  співається!..
хто  встигне?
хто  здогадається?


найвирішальніше  у  Христі
бо  навіть  Дух  —  Христовий
бо  Він  від  Отця  —
в  Христі
бо  і  янголи  скажуть
спільні  усім
зуби  розтиснуться
відпадають  щелепи
хто  бачить  себе
як  такого  —  що  усвідомивсь
у  Божій  Красі
в  Любові  Божій
і  все  і  всі
усвідомлюється  в  Божій  Красі


3

Жінка-в-Сонці!  сліпучіш  за  блискавку

нас  підносить  —  й  не  спиш!  —

і  все  в  легших  травах  гориш!!
Ой  ти,  голубе,  клюєш
                                   легший  спориш
і  легко  в  травах  гориш...
що  бере  
мова  Неба
безслівна  мова  —
мова  любові...

17.09.2021,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2021

Навіть якщо — то що?. .

*      *      *


                             Матері  Христа  Ісуса
                             з  любов’ю  присвячується


                             весь  світ  волає:  крил  і  неба
                             як  я
                               ("Богословіє")



Навіть  якщо  —  то  що?
Бога  ізрадили  при  Самуїлі.
Бог-то  пасе,
я  допоки  ще  в  тілі;
кожний  каже  зелений  —
«гроші  сильніші  за  мене!»
Хто  биллям  лікував  —
зміг  би  акордеоном,  борщем,  —
Бог  сильніш.
При  Шьмюелі
випросили  царя  зелені...


викинулись  мов  кити  на  берег,
Бога  зреклись,  не  мене,  та  при  мені...
Навіть  якщо  —  то  що?
Навіть  взяв  мене  Предтеча  на  плечі,
то  я  й  орлом  —
                               з  Предтечею...
крила  великі
не  на  землі  підмітати.
І  як  тепер  мені  більше  Христової  —
як  не  в  любові  в  Христі  ширяти??


Крил  відреклись?  І  як
вам  при  всьому
цьому
дотриматись  Слова??

15.09.2021,  свято  Антонія  і  Феодосія
Печерських,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2021

Великий Іоан!

Поема

1

Ось  ти,  що  голову  віддав  
                                 за  Бога,
І  точиш  мед
       і  мед
       і  мед
       і  мед  —
і  більш  нічого!
і  невідомо  хто
десь  за  дверима
і  мед
і  що  створИмо  —  і
не  затворИмо
і  це    н  о  в  е    п  р  и  й  д  е
як  вже  освячена  урина
як  світ  —
що  в  ньому  все  є  поборИмо!
І  ще  —  б  і  л  ь  ш    з  р  и  м  о?
Є  серце  —  що  побіля  Бога  ти
і  я
не  буду
гіркоти  нести


й  не  зможу
згоджусь
що  Бог  не  хоче  —  не  нести


2

Ти  колосальність!
і  здивована  —  людина
і  більш  залюблена  
                     є  середина
і  більш  із  вушками
послушлива  —  і  драйвами  спонтанна
                   середина
Бог  так  як  двигне!!  —
дух  злетить  —
парадоксальне
любить  рідне  вмить
і  сильно  і  парадоксально!
Ну,  де  у  тобі-й-мЕні  —  гіркота!!


Ну  що    
історія  уся?
Кагальність!!


3

Люблю  Бога  собі  по  праву.
А  Бог  ще  любить  й  світ-ораву!
Стійте,  поеми.
Стійте,  стихи.
Це,  може,  ось  на  Іоана  —
світ  лихий?!
Очистяться:
о...  Бог  —  такий...
І  що  вздовж  цих  доріг  —
                     історії  
                     осинові  кілки?
Захід  —  о,  Бог    —  такий...
Схід  —  о,  Бог  —  такий...
За  Іоана    —  щонайсильніше
виллялись  поеми!
Іоан  же  —  інший...
за  Іоана  —  найбуравніші
найвідзігорніші  і  медом
                             славимі
                                                     стихи!!
Боже  правий,
так!
Ти  —  більш  —  Іоановий!!!
Ти,  Боже,  —  зовсім  інший!!!!


й  «ви  всі  задовбані  якісь»  —
ви  в  Бога  світ  украли  —
й  світ  задовбаний  якийсь...
Стійте,  поеми.
Хай  йдуть  вперед
поеми  від  Йоана  —  усі  живі!  —  й  живі  
солодкороджені
                                                               стихи!!
Ай  —
марш!
В  низи!
В  верхи!!

11.09.2021,
усічення  глави  Іоана  Предтечі,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2021

Хронос в кайрос

                 Дуже  серце  хоче
                 присвятити  Пресвятій  Богородиці,
                 Їй  присвячується


                 Важливо,
                 коли  одна  людина
                 наповнює  все  життям...


«Це  —  ми  літні?  чи  вже  осінні?»  —
Нічні  красуні.
Що  то  осінить?
Я  не  казав  вам,
що  вас  жде  смуток.
Поет  з  глибин  вийме  —
виткану  суму!
поки  ж
по  вас  побіг
вересневий  стосунок
поки  все  проникає  –
вересневий  стосунок



В  храм  —
випадаєте  в  щасті  і  в  горі,
ілюстратори...
проходьте,  ще  у  коридорі,
треба  ж  ...
то  темінь  як  сон  насуне
ба!  у  вас  стоїть  вересневий
                               стосунок
поет  проглядає
заглушки  й  форсунки  —
в  суму!  —
оглушені  словом  просунетесь
у  всьому  стоїть
вересневий  стосунок



каштанчики  падатимуть
підскочать  із  шумом

09.09.2021,
Київ
Христова  Церква  –  жити  не  запрограмованим  ніким;
світ  людей  обдурених  –  мати  програму,  мертвість,
і  діяти  запрограмовано...  використаним  –  і  викинутим...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021

ДО ЗІР, КАЖЕТЕ

 

     Поема

                             Животворчій  Трійці
                             з  любов’ю  світлою
                             присвячується


1

Люди,  що  ви  відаєте,
де  є  мед,  —
Вийдіть  півкроку
До  мене  вперед...
Скоро  не  любитимуть
                           власних  дітей!
Вас  же  любили
Ви  подивіться:
он  той  є
               он  той  є
                         он  той  є
           он  та  є
                               і  —  он  те!
Будуть  віртуальненькі
           і  —  не  зовсім  люде
Вони  повивітрюються
І  чим  любити  не  буде!
Вони  розпорошаться  —
більше  —  онлайн  нині  кволі  люди!  —
одні  з  них  згорошаться
он  ідеш  між  люди  —  не  буде  —
                             кволі  є  досі!  —
ідеш  по  горосі!..


і  в  поросі  —  всі
вся  планета  в  поросі
                 в’язне
порох  документів  хто  не  заразний!


Всі!
якщо  чуєте  —
що  на  глибинах
є  в  мені  мед  —
         вийдіть  до  мене!
         вийдіть  до  любові  вперед:
це  ж  до  Христа!
Планета  під  запитанням
коли  ми
мед
питимем?


2

Чим  вам  зайнятись?
А  як  відрізнятимете  —
                 чим  не  зайнятись?
Живе  —  як  живим  є  —  те
                     серце
Благословенне  —
                             життям  і  любов’ю
                               займатись...
Як  ми  займемося  небом  у  мирі?
В  Небі  —  ця  глибина  серця,
                           бо  щирість!!!


Бог!  —  і  побігли
                     по  землях
                     нещирі  кумири
Бог!  —  а  в  вас  слово  —
у  глибині  серця
хто  би  попробував
сяять
й  озватись  нещиро...
«Вийдімо  з  миром!»  —
           хто  точно  знає
           коли
           ми  виходим  не  з  льодом
           а  з  медом  із  храму
           світ  —  король  без  порфири
           і  так  це  багато
ми  світ  одягаємо  златом
бо  ми  —  слово  щире...


3

Чи  ви  любові  вже  не  матимете...
А  любов  є  —  діти  не  зможуть
                               відчувати?
І  хто  за  серце  вас
                             візьме?..
сказать  по  щирості  —
у  всіх  вже  гіркий  мед...
                             А  діти  —  як  ніхто  —
                             так  люблять  щирість!!
А  плакатимуть  за  поріг:
           чому  я  маму  не  беріг?
                 й  чому  я  тата  не  зберіг?
а  тато  плакатиме
за  поріг:  це  до  доріг:
«Чому  я  сина  не  любив?  —
не  виповзу  вже  за  поріг
мушу  —  тримать  відкриті...
щоби  якісь  серця  проникнули
                 й  ввійшли  —
                 щоб  не  смердів  —
                               смертний  моріг...
Чому  я  дочку  не  опам’ятав
                               і  —  не  вберіг!?»


Допустимо  буде  любов  —
а  діти  те  не  зможуть  відчувати??
А  геть  у  світ  тікати!!
А  Бог?
А  Бог!
А  Він  поету  —  подавав,
Бог  же  —  любов...
я  щирість  —  чув
а  дуже  гіркий  у  всіх  мед
а  вийдіть-но  до  мене
                               по  горосі...
хто  як
півкроку  —
     а  вперед...

07.09.2021,  пренесення  мощів  Варфоломея
                               (Нафанаїла),
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2021

Всі в красі!

   

         Поема

                             Рожденному,  несотворенному  Христу
                             і  Цариці  Неба  і  землі
                             Всемилосердній  Марії
                             з  любов’ю  присвячується


1

Скільки  моє  серце  не  огороджуй...
Боже,
Боже,
чи  пошли  по  листочкові
кожному


Але  яке  моє  серце
викликав,  Боже!
аж  відвикнути  сяяти  —
небо  не  може...


І  скільки  мою  душу  не  огороджуй...
Але  як  в  душі  народилась
                               білість!
В  якому  б  він
дневі  —
як  в  білому  тілі...
А  він  біле  сяйво
                           носити  може...  —
і  я  як  брат-вересень
випадаю  за  огорожі!
шукаю
де  серце
         і  в  ньому
         просяять
         можемо!


2

Любов  в  красі  є
     любов  красу
   у  саме  денце  всіє
Вознеслася  ще
вереснева  пісня  Манасії

Прозорості  вступилася
позавчорашня
                   ще
                           волога
В  Прозорості!  —
вам  —  змога  Бога!!


3

тривога  —  це  волога
і  кликнуть
ви  тривожні  —  йдіть  в  кіно
там  є  тривога
там  є  кіно
кіно  і  сонце
а  що  ви  дивитесь  давно
це  сонце  і  кіно...
чи  не  тому  що  відреклися  Бога
ще  закопаються
й  під  землю  —
це  мов  підуть  в  кіно


в  прозорості  ж
є  змога  Бога
і  скрізь  тривога  —  скрізь
волога
мов  підсушитися!  —
знайти  дорогу
й  прозорості  найбільшу  змогу
а  ангели  читають  —
                 а  як  слово  впадатиме
                 під  землю
                 де  вже  всі  є
Бог  всіє
всі  у  красі  є
як  потенційно  всі  —
       в  любові  є!


4

Радість  і  мир,  і  простота,  і  спокій
чи  не  тому  —
                       що  це  любов?
що  це  жнива
і  це  жнива  ясніючі  —  високі
котять  перлини
                   чиїйсь  душі  що  спочива
                   та  й  ожива
котять  перлини
             із  поцілунками
                               глибокими
біла  роса  ці  колоски  поназива...
ми  думаєм  що  це  тільки
                               слова
але  чому  так  просяться  слова?
хто  любить
тайно  слізок  серця
               нахова
Божій  росі
видно  куди  збиратися
допоки
знов  —  сіять  радість  мир
                   і  простоту
                   і  спокій
і  проявляється  Божа  любов
що  завжди  дихає
й  цілує  —  знов  і  знов...
Христос  народиться

04.09.2021,
05.09.2021,  з  причастям,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021

Небесне

                               Вседержителю  Бог-Слову
                               присвячується


Всі  в  небо  духом  проникаєте?
Початку  вересня
хмарки
все  певно  так
         поважно
                   знають
святу  глибінь  нам  відкривають
і  смисл
         там
         більший  за  людський...


а  як  такеє  відкриває
то  —  Хто  такий?


небо  серця  повідкриває
і  плачуть
а  чого  —  не  знають!
і  хочуть
а  чого  не  знають!!


хай  дух  літає
в  Христові  духом  Неба
                               досягають
і  хай  поезія  що  перш  за  все
                         що  вище  думки  —
вниз
           злинає!


Христос  в  поета  вільно  протікає  —
той  літніми  кристалами
                               засяє!
Бог,  Він  не  спить!
Що  ж!  хай  поет  привносить  –  сяйво
                           й  не  всихає!


Поезія  така  є
як  любов  чиста  —
й  не  вмирає!!

03,    04.  09.2021,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2021

Якщо не сказати, продовжуватиметься війна

             Якщо  не  сказати,  продовжуватиметься  війна

В  зрілому  мозкові  людини  при  різноманітнних  станах  її  
панують  цілком  певні  діапазони  електромагнітних  коливань.  

Освоєні  більшістю  і  частково  вивчені  стани  людини:  
Ритми  мозку:  Діапазон,  Гц  (хвилі  людини):  (стан  людини):  
Дельта  0,5  –  3,5,  сон  
Тета  4  –  7,  тривога  
Альфа  8  –  13,  спокій  
Бета  14  –35,  розумова  робота  
Гама  33  –55,  емоційне  збудження  

Маловивчені  і  малоосвоєні  стани  людини:  
Ро                            вище  мислення  
Сігма                творчість  
Ета                        осяяння  
Епсілон      яснобачення-пам’ять  
Омега            найвищий  стан  

Найбільш  важливі  для  виживаня  в  тваринному  світі  
альфа-хвилі  і  тета-хвилі  набуваються  раніше  інших,  
в  ранньому  дитинстві.

...Якщо  не  сказати  —  продовжуватиметься  війна,  нижчий  шлях  регулювання.  
Носії  геніїв  можуть  іти  проти  хвороби  усіх  до  вищого  шляху.  
Єсть  духовні  знання  вищих  стосунків,  здержування  безуму;  
до  найвищих  мало  хто  прийшов.  
Не  траться  на  подолання  інертності  —  суспільної,  літературної,  політичної  —  все  одно,  
це  один  рівень  енергоінформацій  природи,—  
поведешся  —  і  наберешся,  
невільно  станеш  бездарним  в  загальній  посередності  
і  гіпнозі-паралічові  людей  в  наростаючій  всеодинаковості  життя;  
в  природі  за  цим  —  безпристрасні  відповідності;  
подолай  себе  —  
дійди  до  святості.  
Вмісти  все  —  
і  зостанься  вільним.  

Грудень  1987  р.,  з  «ТРИВАННЯ  ЗАПОВІТУ»  книги  «Деміург».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2021

ТРИВАННЯ ЗАПОВІТУ ( З книги "Деміург" продовження і закінчення)

Тривання  заповіту  (  продовження  і  закінчення):

V.    Надихання  обставинами  і  вищими  енергоінформаціями.
Перший  практичний  крок.
1.
         З  наперед  підігнаними  ідеями  народжувати  упорядкування  світу  –  невірно.

2.
         Вірне  духу  –  що  народжується  у  вищій  енергоінформаційній  сфері  і  мозкові  із  вищих  енергоінформацій  світу,  що  «тільки-тільки  появляється»,  вперше  перетинається  в  одному  і  перетворюється  у  відмінне.

3.
         Записування  –  це  не  тільки  реалізація  накопиченого,  але  й  порив  сферою  і  вищими  мозковими  діапазонами  (структурами),  до  співдержання  енергоінформацій  вищих  градієнтів  світу;  тривання  на  більш  високому  рівні  ускладнює  організацію  людини,  оптимізує  структури  зв’язків,  концентрує  енергоінформації  і  піднімає  психізм  на  більш  високий  рівень.
         Таке  надихання  обставинами  і  вищими  енергоінформаціями:  музикою  ближніх  і  віддалених  зчеплень  світу,  що    склався  і  твориться.
         Без  натхнення  не  буває  ведучого,  навіть  серед  групки  людей.

4.
         Записане  у  вірній  стрункості  і  чистоті  викликає    почуття  позамежної  правильності  в  розвинених  особистостях,  почуття  любові  –  в  зріднених,  оживлення  –  у  близьких,  тривоги  –  у  нижчих;  наведені  слідом  на  сферу,  співдержателі  близького  настроюються  і  пориваються  в  напрямкові  ведення.
         Слід  пахне  чистотою  первісних  проникнень  духу;  далі  –  признання:  "  Не  винуватий,  браття,  не  я  писав,  Бог  писав".
         Щоб  жити  у  вищому  –  не  можна  нічого  говорити:  отримавши  із  сказаним  доступ,  засмічують  і  збивають  із  чистих  джерел  духу,  стягують  і  прив’язують  до  бездарної  машини.
         Розмовляючі  політики  –  це  ляльки,  в  снах  і  потім  наяву  їх  шарпає  за  язики  і  за  члени  нижчий  світ  нитями  енергоінформацій  і  вони  практично  перебувають  в  ньому  без  виходів  до  вищого,  загіпнотизовані  і  гіпнотизують,  ні  про  що  не  здогадуються,  не  знають,  як  вірно  йти.
         Вищий  тип  свідомості,  що  ввімкнувся,  діє  –  відходячи.  Напрямком.

5.
         Той,  хто  зачепився  за  висхідний  потік,  не  доказує,  а  вказує  напрямок  –  відходом.
         На  кожному  досягненому  рівні  духу  все  відмінне  від  попереднього:  енергоінформації,  хід,  вихід  до  більш  високого,  наперед  не  знаний;  правильно  іти  «не  розуміючи»  по-старому,  без  нижчих  обмінів.
         Ті,  що  поза  духом,  перебувають  в  атомарно-грубоматеріально-психічних  машинах  безуму,  що  остались  і  продовжують  варити  під  різними  іменами  в  усі  часи  рабів  і  панів,  котрі  вважають,  що  позбавились  цього,  що  позбавитись  легко  після  –  хоча  б  одного  –  примикання;  потім  не  можуть  мати  знань  духу,  калічать  дітей,  калічать  душі  і  мізки.

6.
         Доктринаризм  і  релігія,  що  зупиняє,  неприкладні  до  вищих  рівнів  організацій  (вихованняя).
         Виховання  особистостей  і  суспільств  партійними  і  непартійними  повторювачами-попами,  що  одне  єсть  в  природі,  невірне,  якщо  інерційно-гіпнотичне.
           Потрібно  мати  дар  і  «поза  всякими  порівняннями»  силу  мислення,  щоб  запідозрити  це  і  вирватися  із  все  і  всіх  затягуючої  хворої  машини  дурману  –  в  шкільному  віці.  Без  програмацій,  цільним  характером  (картиною  т.з.  біополя).
         Така  «страшна»  для  недуховних  (втягених  в  машини)  правда  безпристрастної  природи  з  її  безумовними  законами,  але  це  –  правда.

7.
         До  повідомлень  по  рівнях  (знаннях  духу)  і  їх  носіїв  вірно  приходити  самому  по  ходу  зсередини  себе:  здобувати  знання  –  і  звіряти  пізніше  із  записаним  ними:  метою  єсть  розвиток  особистості,  характер  наростання  могутності,  методів,  засобів  і  навичків  самовдосконалення  і  підйому  по  обломках  попередньої  своєї  самоорганізації,  знаннях  своїх  і  інших;  що  стає  життєвою  істиною,  діалогом  всього.  Все  інше  –  споживацтво.
         Інше  –  не  народжує  особистості,  вірного  ходу,  звучання,  котре  відвертає  загальнолюдську  хворобу  з  її  намаганням  зняти  особистість  стадом.

8.
         Майже  всі  люди  перебувають  в  родовому  безумі  –  в    несвідомому  гіпнотичному  сні,  що  ніколи  не  закінчувався,  що  взаємовикликається  роботою  мозків  на  нижніх  діапазонах  хвиль  0,5  –  3,5  Гц  («Сон»),  4  –  7  Гц  (Сприйняття  неприємності,  тривога»),  8  –  13  Гц  («Спокій,  готовність  до  дії:  агресії  чи  втікання»)  –  найбільш  важливих  для  виживання  в  несвідомій  природі,  що  об’єднують  гіпнозом  так,  як  прості  організації  об’єднуються  в  масиви  реверберацією  автохвиль.
         Не  маю  права  обдурювати  їх  –  розмовляючи  довго,  як  зі  здоровими,  як  тими,  що  вміють  справлятися  з  автохвилевими  процесами,  які  придушують  розум,  особисту  волю,  пам'ять,  вищі  діапазони);  як  з  тими,  що  мають  структури  вищих  діапазонів,  що  народились  в  духові  і  справляються  із  застраханим  спадком  стадних  тварин  (зі  спадком  для  тварин  від  ще  нижчих  рівнів,  і  для  нижчих  –  від  іще  інерційніших).
         Отямитись  людям  не  дозволяють  не  одні  безумні  уряди  і  засоби  масової  інформації  (самогіпнозу),  а  весь  світ  за  ними  –  психічний,  біологічний,  клітинний,  молекулярний,  атомарний  –  в  ритмах  єдиного  поля  фундаментальної  взаємодії.
           Панування  низьких  діапазонів  енергоінформацій  людства-звіра,  що  зрісся  з  рівнем  хаотичного  несвідомого  в  єдності  всього  світу,  закінчується  з  розвитком  вищих  (духовних)  діапазонів  енергоінформацій.
         Всякий  шлях  розвитку  світу,  що  самовдосконалюється,  є  насильницьким  і  веде  по-нижчому,  крім  шляху  духовного  звільнення  людини  для  формування  структур  вищих  діапазонів  енергоінформацій,  отримання  духовних  знань,  ведення  духом  і  –  сходження.  То  –  вищий  шлях,  єдино  вірний  духу.
         Інший  шлях  –  низхідний.
         Без  ведення  духом  низький  світ  рухається  частковостями,  що  зіткуються,  енергоінформаціями  блукання,  повторів  і  інерції.

9.
         Момент  переходу  людини  в  гіпноз  низького  –  непідконтрольний:  нерозвинений  не  знає  про  це,  не  може  чинити  опір,  коли  в  нього  ввійде  і  вчепиться  вібраціями-кігтями  низьке,  -  він  не  має  структур  вищих  діапазонів  мозку  і  не  витіснить  автохвилі  гіпнозу  з  себе,  не  вижене  з  інших;  далі  людина  не  відповідає  за  себе,  за  свою  мову  і  дії  –  говорити  і  діяти  її  заставляє  нижче,  це  воно  діє,  переварює  людину,  в  ньому  вона  знаходиться  більшість  часу:  або  людина  переварить  час  і  підніметься  організацією  сфери-душі  по  вищих  енергоінформаціях  на  недосяжний  рівень  –  або  час  переварить  її  за  своїм  ритмом  (звучанням).
Не  має  смислу  суд  над  людьми  і  кара.
         Для  них  прокинутись  нелегко.  Душею  і  мозком  прокинутись  нелегко  –  без  внутрішньої  роботи,  потрясінь  і  ретрансляторів  вищих  вібрацій.
         Влада  безуму  і  (відповідна)  умовна  влада  нездоланні  без  носіїв  духовного,  безумовного  впорядкування.
         Цього  не  знають  лікарі,  що  лікують  і  калічать,  і  формальні  керівництва  країн.

10.
         Є  тільки  рівні  організації  природи,  їх  взаємодії  і  взаємоперетворення:  вищі  –  впорядковуючі  духом,  і  силові  нижчі  –  придушуючі,  або  виштовхуючі.
         Нижча  організація  не  може  описати  вищу,  але  піднімається  і  стає  вищою,  поївши  енергоінформаційно  вищого;  народи  вдячні  тільки  тим,  хто  жертвує  ради  них  собою,  турбується,  віддається  для  виникнення  в  них  вищих  діапазонів;  а  з  ними  –  активації  душі  мозків,  звільнення,  радість.
         Ось  суть:
         Всі  діапазони  енергоінформацій,  –  нижчі,  вищі,  –  взаємостирають  сліди  протилежного  в  енергоінформаційній  сфері-душі,  відкриваючи  кожен  себе  відповідним  градієнтам  зовнішнього  світу.
         Тих  клавішів,  що  відкриті,  торкаються  пальці  відповідної  музики  оточення;  нижчі  самі  і  відкривають  і  натискують  –  гіпнозом  низьких  автохвиль,  переважно  закладених  зчепленнями  ранішими.
         Єсть  тільки  музика  світу,  що  легко,  чи  тяжко  торкається  пальцями-мислеобразами  струн  душі  і  мозку  людини,  творить  її  і  твориться  нею,  –    вібраціями  творить  себе  всесвіт,  духовними  енергіями  творить  світ  Бог.
         Важлива  висотність  точок  збудження,  їх  настроєність  для  яснобачення.
         Надмірне  тривання  на  більш  високому  рівні  духу  «висушує»  людину,  на  більш  низькому  -  з’їдає  її  психічну  могутність  і  лишає  її  ведіння  духовного  (т.з.  «везіння»),  на  критичних  –  глушить  душу    і  душа,  як  всяка  закрита  система,  іде  до  виродження.
         Правильним  для  людини  є  перебування  на  своєму  рідному  рівні  в  діалогах-співзвуччях  з  близькими  за  держанням  поля.
         Не  бути  з  тими,  що  не  со-держать  поля:  нема  со-держання  (змісту).
         Який  рівень  духу  людина  поступово  переслідує,  який  переслідує  її,–  як  вона  вловлює  перероджує,  –  перероджується,  –  тим  стає.

11.
         Правильно  виправляти  себе,  а  не  весь  світ,  котрий  не  під  силу,  не  по  знаннях.
         Пізнаєш  себе  –  пізнаєш  світ.
       Вдосконалювати  себе  –    трудніше  нема  нічого;  тому  лінивіші  намагаються  виправити  інших;  повчати  інших  –  це  від  незнання  і  зупинки.
         Хто  вдосконалює  себе,  той  взнає,  що  світ  виправляти  не  потрібно  так,  як  він  вважав  внизу.
         Вдосконалений  взнає  мудреця  за  світлом  душі.
         Чим  стійкіше  ведення-провертання  вищих  впорядковувачів,  тим  стійкіше  яснобачення  їхніх  душ.
         Наддовершений  взнає  про  зрідненого  на  другому  кінці  світу.
         Світ  не  знає    і  не  повинен  знати  упорядковувачів  хаосу.
         Шлях  –  мученицький  напочатку  –  радісний  для  тих,  хто  зачепився.

12.
         Нерозвинений  мозок  дитяти  має  острівки  фрагментарностей,  що  самонавчаються,  з  некріпкими  зв’язками,  що  поступово  оптимізуються;  поступово  до  5  років  формуються  структури  низбких  діапазонів  хвиль;  пізніше  –  наобляються  жорсткі  (нетворчі)  алгоритми,  програмації  забабонів  минулого  через  т.з.біополе  тих,  хто  його  оточує:  дитина  ломається  присутністю  людей  минулого  через  біополе.
         З  діапазонами  хвиль  розумової  роботи  дитина  частково  піднімається  над  тваринним  світом:  автохвилевий  гіпноз  несвідомого  переривається  на  певний  час  роботою  вищих  діапазонів.
         Гнучкість  і  творче  самоуправління  у  вихованні  –  головне,  тобто,  чутливе  взаємовиховання.
         Рівень  більшості  людства  –  це  зіпсоване  дитинство  мозку  і  душі;  це  найбільше  підлягання  процесам  реверберації  автохвиль  страху  –  з  найменшим  перериванням  їх  вищими  діапазонами.
         Я  заберу  у  вас  дітей.  Не  руками.
         Неправильні  теорії  абсолютів,  демократії,  «рівної  рівності»  –  нема  знань  природи  людини  і  світу,  виховання;  без  знань  і  організації  рівнів  втрачають  покоління,  чередуються  тупості  виправляння  світу,  а  не  себе;  «люди»  не  ломають  жорсткі  свої  колії  мізків  для  самовдосконалення,  для  знань  духу  і  правильного  світогляду.
         Діти  найменш  схильні  підлягати  забабонам;  вбивають  душі  дітей  в  усьому  світі,  роботизують  їм  мізки  за  своєю  подобою  люди-роботи,  що  не  можуть  знати,  як  позбавити  себе  від  своїх  колій  в  голові,  що  не  стираються  в  реальній  природі  –  від  розкручених  грубоматеріально-психічних  пошкоджених  машин  всього  втягнутого;нема  гіршого  виховання,  ніж  машинне  пошкоджене.
         Дитинство  мозку  в  дорослого  влаштовано  так,  що  людина  найменш  розуміє  просте.–  Що  чуже  забобонам,  закладеним  в  мозок  в  дитинствій  поглибленим  папугами  пропаганди,  установами,  засобами  масової  інформації.
         Короткі  тривання  на  високому  не  часті  у  «вищих»  керівників,  «начальників»,  «суспільних  діячів»,  а  при  родно  частіше  бувають  в  тих,  кого  вони  називають  «простими»  –  при  розривах  стереотипних  зв’язків  мозку  при  потрясіннях;  потім  повертається  тюрма-машина  низького  автоматичного  гіпнозу-сну.
         В  душах  нерозумних  партійних  письменників  єсть  каламутні  бачення  при  концентрації  психічних  енергоінформацій;  це,  майбуть,  найгірші  серед  людей:  через  неміч  вийти  до  знаннь  духу,  через  боягузство,  через  «славу»  і  гроші  блудять  людей…

13.
         Людина  приходить  до  розуму  тільки  з  виходом  із  загальної  спадкової  хвороби  людей.
         Люди  не  готові  до  цього,  вони  виросли  в  цій  родовій  хворобі,  дихають  її  повітрям.
         Дух  простоти,  вищий  дух  викликає  в  неготових  головний  біль  і  відразу,  як  чисте  розріджене  повітря.
         Доведенні  звільненням  аж  до  непереварювання  психікою  –  прийдуть  і  скажуть:  "Зв’яжіте  нас,  заберіте  назад  свободу".
         Ті,  що  піднялися  в  духові  за  рахунок  фамільного  виховання,  або  дарів  духу,  не  гризуться,  –  вони  будуть  гинути,  жертвувати    собою  низам,  що  гризуться;  вони  знають:  вся  природа  священна;  якщо  хтось  гризеться  –  це  низ.

14.
         Низьких  можна  відризнити  без  особливого  духу:  вони  говорять  про  «свої  власні  матеріальні  інтереси»:  без  високого  духу  люди  не  знають,  в  чім  їх  істинні  інтереси  у  всьому  бутті  –  більшому  за  людське.

15.
         Соціальні  теорії  минулого  єсть  минула  (шкідлива)  програмація,  я  сказав.

16.
         Музика  світу  руйнує  людей  і  культури  і  складає  по-новому:  близьке  до  близького.
         Людина  має  свою  організацію  енергоінформацій  –  ритм  звучання,  що  змінюється.
         Погано  звучать  нечисті  –  з  пануванням  тваринного  устрою,  погано  пахнуть  в  духові.
         В  житті  вища  натура  присипається  нижчою,  –  пробудження  нижчої  і  виростання  –  рідкісне  явище.
         Тонка  організація  може  ставати  творчо  неплідною  після  народження  дитини  і  природного  опускання  матері.
         Звучання  (колір)  людини  створюється  її  рівнем  духу,  чистотою  тіла  і  духу,  знанням  законів  світу,  якістю  оточення;  склад  їжі  грубо  змінює  звучання  («душа  бреше»).
         Першопочатки  звучання  особистості  вище,  ніж  партій  і  народів.

 17.
         Безумовні  закони  природи,  –  безумовна  музика  світу,  не  обдурюйте  далі  людей;  це  єсть  єдина  справедливість  світу.  Милосердя,  довготерпіння.

18.
         Носії  вищого  –  поети  з  геніями-  універсумами,  справжні  центри,  що  вміщають  всі  рівні  духу;  політики  ж  ,  що  поставили  себе  в  центр,  розкладаються;  за  природою  своєю  їм  не  під  силу  підняти  надра  душ.
         Найвищий  дух  –  основа  всіх  освоєнь  людини.
         Тим,  хто  зачепився  за  дух,  вірно  йти  за  ведінням  духом  у  відповідності  з  особистим  звучанням:  співзвуччя,  гармонія,  розрив,  стрибок  до  співзвуччя  з  більш  високим.
         Співзвуччя  єсть  ступінь  взаємовходження  близькьго.
         Гармонія  єсть  найбільш  здорове  (економне)  находження  в  обставинах  і  енергоінформаціях  створеного  і  нествореного  світу,  що  зчепились:  як  низьких  (більш  силових,  енергетичних),  так  і  вищих  (більш  духовних,  інформаційних).
         Розрив  –  це  очищення  від  зв’язків,  що  віджили.
         Енергоінформаційні  повідомлення,  що  готують,  підйом  психіки  на  більш  високий  рівень  організації,  одержуються  (співдержаться)  в  резонансах  з  вищими  рівнями.

19.
         Енергоінформаційний  резонанс  мозків  і  мислительних  складових  енергоінформаційних  сфер  (тобто,  розуміння)  відбувається  у  відповідних  структурах  при  співпаданні  хвиль  прийому-передачі  повідомлення,  якщо  приймаючим  вже  співдержиться  його  частина  (що  назріла  як  результат  внутрішнього  життя),  що  і  підготовило  структури  одинакового  з  передаючим  діапазону.
         Вище  не  попадає  неготовому  –  не  співдержиться,  не  отримується.
         Така  безпристрасна  тяга  впорядкування.
         Так  справедливий  поет,  що  передає  людям,  без  засмічення  від  себе,  невідомий  для  них  хід  вищої  і  нижчої  природи.  Геній  говорить  йому;  геній  один-єдиний  говорить  правду.  Не  для  середнього  розуму.
         Для  духу.
         Не  скоро  розберуться.
         Взаєморозуміння  можливе  при  близьких  рівнях  розвитку.  Єднає  –  закон  резонансу  (розуміння,  а  в  духові  –  чуттєзнання,  любов).

20.
         Резонанс  чуттєвих  складових  енергоінформаційних  сфер,  що  близькі  одна  одній,  їх  взаємовходження  і  обмін  енергоінформацією  (здорове  кохання)  єсть  велика  подія  космосу,  що  перероджує  все  підйомом  до  найвищих  діапазонів  і  виходом  з  існуючих  границь  в  нескіннченність.
         Чи  зрозуміють,  чому  завжди  роблять  і  усвідомлюють  менше  того,  що  могли  б?  що  шукало  виходу?
         Хто  йде  в  любові  і  подвигом  перемагає  інерцію,  той  народжує  все:  і  неможливе,  таке  стійке  ведення  вищими  діапазонами  енергоінформацій.  Таке  життя  за  перевагою.  Так  високий  просітлює  духом,  перероджує  безпосередньо  і  вслід.
         Так  осяває  випромінене  світло  і  залишений  «в  повітрі»  слід.
         Те,  що  сказав,    прониже  одиниці  і  народить  їх  чистим  світлом  вождів.  Люблячих.

21.
         Духовна  любов  (рівень  небесної  любові)  вище  будь-якого  освоєння.
         Майбутні  носії  народжують  геніїв  високими  рівнями  любові  і  розуміння.
         На  найсвітлішу  душу  і  голову  корону  земну  не  насадиш,  геній  і  корона  несумісні;  було  б  це  обдуренням  людей  в  найпотаємнішому  –  як  держати  душу,  куди  іти  і  як  вірно  іти,  що  головне.

22.
         Головне  в  людині  душа.
         Якщо  людині  насильно  змінити  енергоінформаційну  сферу,  вона  стає  зовсім  іншою  людиною  з  тим  же  мозком.
         Часткове  виродження  самого  чуття  особистості  спостерігається  в  нездоровому  коханні  і  агонії  його  загасання,  що  викликається  розполовиненням  сфери;  далі  –  муки  перебудови  для  того,  хто  остався  придушеним.
         Така  доля  більшості  жінок.
         Жінок  не  допустили  до  знань  духу  і  духовної  любові,  не  давали  в  житті  духовної  складової,  покалічили  душі.
         Коли  жінки  оволодіють  знаннями  духу,  вони  більше  доведуть  себе  до  високості,  аніж  коли  лютіше  за  всіх  бунтують  і  при  цьому,  як  завжди,  більше  всього  утримують  існуюче.
         Рівень  розвиненості  шару  суспільства  визначається  його  духовним  рівнем,  культурою  самовдосконалення.
         Кожен  духовний  рівень  має  свою  енергоінформаційну  поведінку  і  природний    стосунок  з  жінкою.

23.
         Не  проти  грошей,  влади  і  хіті  до  жіночої  краси  не  можуть  встояти,  –  підсудні  і  нещасні  судді  не  відають,  що  ними  говорить,  –  а  не  можуть  змінити  того,  що  складається  раніше  в  духові  усим,  події  ж  приходять  автоматично,  нещастя  –  невільно  і  нерадісно,  заздалегідь  відчутні.
         Говорю  тут  не  очищуючим,  але  доступним.
         Задовго  до  проявлення  неблагих  подій  на  копилі  минулого  не  можна  давати  виводити  себе  з  глибинної  ясності  і  спокою  всіх  своїх  центрів  (фізичного,  вітального,  емоційно-вольового,  розумового  і  духовного),  щоб  не  спуститися    і  не  попасти  в  зчеплення  низької  музики;  людина  чує:  вгору  вона  йде  в  духові,  чи  вниз.
           Тих,  що  не  піднялись  на  вищі  (духовні)  діапазони,  пережовує  гризня  несвідомого:  гризуться  низи,  що  зрослись  з  мінералами,  з  грубоматеріальним  здоганяючим  минулим.
         Правильно  –  підніматися  самому  і  з’єднуватися  з  народами  якісно  вище,  піднімаючи,  а  не  наслідуючи  народи.

24.
         Жінці  необхідні  знання  духу,  інакше  вона,  більш  близька  несвідомій  природі,  у  вирішальній  мірі  стирає  нестриманістю  негативних  посилок  своїх  те,  що  зародилось  в  сферах  вищими  діапазонами  і  одержує  нижче  –  біди,  нещастя,"тяжкі  випадки",  неведіння  вищим.
         Правильна  –  добра  позитивна  воля  чоловіка,  подвижництво  його  пошукового  духу,  в  гармонії  з  жіночим  духом,  консервативним,  обживаючим.  Цілокупно  на  висоті  –  дух,  що  творить  все.  Принизивши  душі  жінок,  чоловіки  не  піднімуться,  не  піднімуть  дітей.
         Суспільству,  що  знаннями  духу  не  народило  кожного  творцем,  не  справитися  з  інформаційним  бар′єром  –  вирішальним.
         Ви  об’являєте  себе  посьміховиськом  для  народу,  називаючи  себе  «верхами».
         Що  ви  робите,  засунувшись  в  ящики?  –  твердите  незнання  духу.
         Знання  духу  народжують  людину  в  духові,  вільною  і  творчою,  знімають  рукоблуддя  розчавлюючих  «верхів»,  що  і  гіпнозі  машин.

25.
         Механічна  передача  духовних  знань  тим,  що  не  дросли,  неправильна,  віддала  б  катастрофами.
         Духовні  знання  подвигаються  духовною  любов’ю.
         Науковці,  що  не  взяті  нею,  єсть  продуценти  сили  і  насильства,  мозкові  фашисти,  що  не  усвідомлюють,  чи  приховують  свою  пошкодженість.
         Такі  майже  всі.
         Нема  справжньої  волі,  нема  свободи  синтезу  і  польоту-становлення  світу  –  як  без  крила  знань  духу,  так  і  без  крила  розумових  вібрацій.
         Звільнення  –  це  розрив  звя’зків  закріпачених  мізків  злетом  серця  і  розуму.
         інше  –  ні  серцю,  ні  розуму;  в  цілому  нема  еволюції  душі.
         Але  хто  покинув  тюрму-машину  –  той  сам  вище  в  одержуваному,  аніж  ноcії  будь-якої  інформації  (не-енергоінформації)  в  тюрмі  (наприклад,  академіки  з  їх  неволею  душі  і  мозку,  з  несвободою  духовної  любві).
         Духовна  любов  можлива  при  звільненні  людини  від  закріпачень,  при  вільних  енергоінформаціях.
         Без  духовної  любові  сходження  нема:  ні  людини,  ні  народу,  ні  людства,  –  сказано:  нема  резонансу  з  вищим.
         Кібернетика  (формальна  тільки-інформація)  єсть  допоміжне,  формальне;  і  без  вірного  світогляду,  що  змінюється,  вона  зациклюється,  вбік  відводить  людей  –  носіїв  живих  енергоінформацій.

         Пам’ятайте  розумом  і  душею  різницю  між  інформаціями  і  енергоінформаціями,  пам’ятайте  завжди.
         Так  розділиться  все  на  світі  на  любов  і  нелюбов.

         Єсть  тропи  з  порогами  і  бар’єрами.
         Скажуть  ті,  що  не  доросли  до  любові:  все  підкорити  тільки-інформації,  щоб  справитися  з  інформаційним  бар’єром.
         Знайте:  вірний  хід  –  вищий  енергоінформаційний  (духовний),  він  природний,  звільнює  від  розчавлення  низьким  гіпнозом,  веде  душу  від  хвороби  до  переродження  душі  і  всієї  людини,  до  духовної  любові,  до  яснобачення,  до  радості  повноти  життя  –  і  подоланні  інформаційного  бар’єру.
 
         Неправильно  –  приймати  вогні  за  око  сонця  духу,  ніхто  нічого  не  знає:  залишивши  машину,  давати  їй  свій  слід  –  це  намотувати  суміш;  де  суміш  –  там  пекло,  неведіння  («невезіння»).
         Життя  –  все  зовсім  інше,  аніж  знають  і  говорять-гіпнотизують;  люди  не  вороги  собі,  вони  не  знають.
         Незнаючі  бояться  смерті  –  природно.
         Хто  ні  разу  не  вилітав  душею  через  голову  і  не  сприймав  несказанне  –  для  того  все  це  тільки  слова.
         Безсмертя  власної  душі  і  справжні  інтереси  для  її  підйому-еволюції  –  відкриються  дозрілим,  як  плід;  невірно  нікого  ломати  передчасністю.  Страх  смерті  –  єдине,  що  сковує  світ  і  кожну  незнаючу  людину.
         Страх  смерті  –  жене  біос,  біжать  і  пищать  від  страху.
 
             Знання  про  безсмертя  душі  зробить  всіх  іншими,  дасть  глибинний  спокій  центрам  людини  —  звільнені  центри  врятують  її:  атмосфера  могутніх  думок  розжене  нижчу  атмосферу  самогубства  душ.
           Самогубства  душ  —  єдино  остерігайтеся.
           Перший  практичний  крок  —  підняти  світогляд  і  вже  без  страху  реорганізовувати  суспільства  якраз  в  напрямкові  природи:  по  вертикальному  підйому  духу  —  шарами  відповідно  рівням  духу.  Організація  по  вертикалі  духу  йде  шарами:  такі  мозок,  душа  людини,  планета  і  світ;  реорганізовувати  за  знаннями  природи  людини  як  вона  є  —  це  для  здоров'я,  любові  і  єднання  нерівної  рівності  природи  як  вона  є.
           Такий  природний  енергоінформаційний  порядок,  майбутнє,  еволюційний  хід.

26.
         Не  зупиняйтесь,  переступайте  границі,  дозрівши  —  не  бійтесь  розривів  із  шаром,  що  склався:  більш  висо  ке  безпристрасно  зоставляе  тих,  хто  зупинився  в  пере  слідуванні,  а  нижче  дожене  і  зломає.
         Допоки  я  не  зміню  світогляди  світу,  будуть  говорити,  що  виховання  душ  і  мізків  дітей  не  вдається.

27.
 
           Кожен  розрив  і  підйом  —  вирішальний  для  стійкості  сфери-душі  і  її  гнучкості.
         Не  стане  вистачати  частинок  горизонтального  зв'яз  ку  —  відійди  і  очистись,  любов'ю  укріпись.
         В  стражданні-руйнуванні  себе  попереднього  і  в  рухові-рості-народженні  нового,  в  новому  співзвуччі  —  до  нової  гармонії,  і  далі  —  в  стійкості  духу.
 
28.
 
         Підключення  до  вищих  правильні  в  заграничній  чистоті;  «благодіяти  механічно»,  в  ширину  —  неправильно:  тимчасове  низьке  з'їдає,  засмічує  ясність  аури.  Знайте  числа  клімато-часів,  і  те,  за  котрим  з'їдають.
         Нема  ні  добра,  ні  зла;  єсть  вірне  і  невірне  сходження  по  рівнях  організацій  з  їх  способами  взаємодії,  що  складають  єдину  музику-картину  світу.
         Те,  що  йде  вірно,  саме  ведення  до  радощів  через  звільнення,  люди  називають  добром.
         Те,  що  іде  невірно,  самі  биття,  що  зводять  з  духовного    шляху  сходження,  люди  називать  злом.
         Вихід  за  межі  того,  що  склалось,  до  духовного  чуття  з  вищими  градієнтами  енергоінформацій  (початок  щастя)  є  рух  вірний.
         Реалізація  духовних  процесів  на  базисі  своїх  вищих  енергоінформаційних  центрів  в  лад  із  заграничним  звучанням  гармонійної  музики-картини  світобудови  (щастя)  єсть  найбільш  повне  існування.
         Тимчасове  колапсування  з  вищих  рівнів  у  обмежену  оболонку  свого  стійкого  рівня  (кінець  щастя)  єсть  природне  самозбереження  психіки.
         Переддвір'ям  щастя  єсть  порив  душі  до  вищого.

29.
         Грубоматеріальне  життя  —  це  колапсування  до  тяг  низхідних  вихорів,  що  ведуть  до  інерційних  рів  нів.
         «Вбивання  часу»  єсть  приховування  гіршої  суті.
         Правильне  —  економічне  звільнення  і  звільнення  від  минулих  нижчих  зчеплень  в  напрямкові  сходження:  психічному,  духовному.
         Після  недуховної  революції  весь  рух  зчеплених  —  недуховний,  через  незнання.
         Підсилений  —  знищенням  носіїв  вищих  і  звичайних  обдарувань,  природною  боротьбою  етносів  і  їх  попів  —  скорботних  носіїв  етнічних,  зоологічних  рівнів,  гризні  низів.
         Щоб  остатися  самими  собою,  вірними  духу,  не  опус¬каються  і  жертвують  всім  ті,  що  народжені  в  духові  і  мають  знання  духовного  впорядкування,  і  ті,  що  мають  народне  почуття  порядності  і  цільний  характер  (кар  тину  аури).

ЗО.
Духовні  стани  правильно  берегти,  як  зіницю  ока,  щохвилинно:  дивитися,  хто  прийшов,  від  вищих,  чи  від  нижчих,—  якщо  ще  нема  передбачення  майбутнього.
Розвинений,  не  ввімкнувши  захист,  в  товаристві  гру  бих  не  почуває  себе  самим  собою,  з  нього  витягують  не  його  слова,  понижують  здатності  душі.
Низькі  люди  (і  психічно  травмовані)  особливо  за  ставляють  іншого  зразу  ж  прийняти  роль,  що  йому  на  в'язують,  як  вони  уявляють  світ  і  його  в  світі:  для  таких  єдино  важлива  психічна  влада  негайно,  щоб  встановити  ролі  так,  щоб  придушити  іншого  для  видирання  з  провалля  по  ньому.
           Психічно  пошкодженим,  людям  низької  душі  і  людям  без  коренів  пам'яті  не  приходить  в  голову,  що  безпам'ятність  між  здоровими  —  це  дикість,  непотріб  ність,  бо  у  стійких  все  зовсім  інше:  спокійне  почування  душі  і  поважні  стосунки,  засновані  на  запасі  здоров'я  душі,  на  стійкості  особистості,  на  духовних  знаннях  чи  на    здоровому  народному  сприйнятті.
Трудніше  за  всіх  євреям,  що  не  мають  народу  біля  землі,  коренів  культури;  цей  процес  убивчий  і  для  вищих  і  для  нижчих.  Неправильне  насильство;  вищі  знання  —  це  єдине  милосердя  щодо  всіх  людей.  Всім  духовним  дам  знання  для  нового  світогляду:  ним  ряту  ватимуть  всіх  з  любов'ю.
 
31.
Я  не  буду  мати  ніякого  відношення  до  існуючого,  крім  божественного.
Прийде  мить,—  якщо  будуть  відводитись  невірно,—  я  розповім  все  своє  життя,  нехай  спробують  стати  поряд.

32.
Підключення  нерозвиненої  до  розвиненої  сфери  загрублює  останню,  понижує,  зв'язує  і  роз'їдає,  що  дає  збої  творчої  функції.
Зв'язок  атомів,  біопсихохімічних  ансамблів,  потоків  випромінювань  і  полів  взаємодії  —  взаємопродовжується.
Шкідливі  —  попадання  сферою  в  промінь  свідомості  хворої  або  паразитуючої  душі,  що  вміє  впізнавати  і  на  строюватись;  ще  гірше  —  попадання  в  хворі  маши  ни.
Вищим  можна  бути  тільки  незнаним.
Заставляння  грати  «метушливі»  ролі  людей  з  психіч  ними  придушеннями,  розслабленнями,  відхиленнями  і  створення  собі  теплого  самопочуття  за  рахунок  відбору  енергії  інших  єсть  передтеча  слави.
Слава  —  це  найгірше  з  існуючого:  не  тільки  вампірізація  тепла  душ  в  некерованій  машині,  що  розкручується,  але  й  духовне  блудіння  інших,  несвобода  тих,  що  славляться,  і  їх  жертв  в  нерозривних  зчепленнях.
Виривання  гіпнозом  енергоінформацій  інших,  вкорі¬нення  цього  уявленнями,  мислеобразами,  думками,  а  потім  —  незмінними  ролями,  коли  «верхи»,  що  розкла¬лись,  невільно  вимагають  все  більше  і  більше  «крові  душ»  для  себе  і  тих,  хто  приєднався,  і  машина  невіль¬ників  розкручується,  втягуючи  все  —  до  руйнування  –    ось  що  роблять  з  віку  у  вік.
Чим  хвора  людина.
Така  схована  від  людей  всіма  «розумниками»  суть:  пограбування  душ  під  різними  найменуваннями,  приводами,  умовностями.
Горе  силовим  утворам,  що  грають  ролі,  дають  безу  мовній  суті  умовні    імена,  займаються  блудом.
Начальники,  що  придушують  інших  —  хворі  люди.

33.
Погано  народам  в  зчепленнях,  що  затягуються.
Депресії  розмотують  «прості  люди»  між  тими,  що  ще  не  мали  зривів  психіки,  поміж  природою;  так  виліко  вують  свою  душу  в  товщах  народу,  підвищуючи  тим  хімічний  захист  мозку,  покращуючи  ритми  і  психосома  тичний  настрій  всього  себе  і  своїх  близьких.
Якщо  задихаєшся  —  іди  до  пастухів.
 
34.
Легко  бути  у  вишині,  я  знаю,  що  це,  я  сказав.

35
Що  не  взаємодіє  з  носіями  геніїв  —  іде  в  биття...
Учитель  розуміння  і  любові  викликає  рух  до  впоряд  кованості,  порядності,  ясності.
Розвинені  прийдуть  до  знань  духу  раніше,  ніж  інші,  це  природно,  кожен  матиме  природне  місце  в  духові;  сьогоднішнім  людям  найтяжче  змиритись  саме  з  цим:  знайти  і  знати  своє  здорове  справжнє  місце  в  природі.  Та  на  цьому  будуватиметься  нове.  На  знанні  природи  людини.  І  місця  в  космосі.  Як  вони  є  насправді.
Ніхто,  якщо  знає  природу  людини,  не  живе  одним  народом.
Багатство  вогню  душ  нескінченне,  шукайте.
         В  тих,  хто  відрізняє,  що  єсть  що  в  духові,  особливі  взаємодії.
Знають,  хто  є  хто.
Скрізь,  де  бувають  люди,  взаємовідтискуються  сфера  ми,  відкриваючись  вищому  чи  нижчому.
На  найвищих  діапазонах  стають  присутніми  скрізь;  подібно  цьому  стан  творчості  вміщає  всі  попередні  діапазони  хвиль.
 
36.
         Духовні  знання  не  руйнують  общинність,  колективізм,  релігію:  вони  якраз  є  тим,  без  чого  впорядкуванням,  любові  і  вірним  організаціям  не  бути.
Входячи  в  клімати  як  вони  є,  знайте,  що  будуть  натис  кувати  на  клавіші,  але  чи  зіграють  вами  нижче,  чи  ні  —  від  вас  залежить.  Воля  —  в  вас.
Наївне  життя,  яке  не  знає,  яким  повітрям  воно  ди  хає;  гине  все  незнаюче,—  як  далі?  що  відбувається?
Цільні  гори  викличуть  ненависть  недуховних,  бруд  них,  грубоматеріальних,  що  обманулися  в  своїх  мізках.
Міщанство  (колапс  душ)  перетирає  всіх  на  дрібних  через  втрату  орієнтирів,  через  втрату  пам'яті  і  шостого  чуття  —  в  духові,—  як  іде  еволюція.
Суспільства  Європи  і  майже  всього  світу  йшли  в  устрій  міщанський  і  прийшли,  засмоктались.
Народжені  в  особливі  часи  покоління  за  природою  своєю  не  мають  коренів  глибинної  пам'яті  і  схильні  до  тотальних  приєднань  до  загальноприйнятого,  до  фашизму  психічного;  їх  психізм  страждає  при  проти  борстві  стада  і  особистості;  не  кажучи  вже  про  тих,  що  страждають  невротичними  реакціями  через  травми,  і  про  страждаючих  від  найменших  відхилень  вбік  від  рівноваги  їх  уявлень  про  світ.
Стадні  люди  називають  носіїв  геніїв  психічно  хво  рими,  носії  геніїв  знають  про  родову  психічну  хворобу  стадних.
Насправді  ж  і  те,  і  друге  —  різні  прояви  єдиного  цілого  поля  відповідно  рівням  духу  і  своїй  природній  поведінці  на  кожному  рівні  (своїй  «правді»).  Носії  ге  ніїв  з'єднують  небо  і  землю  і  дають  мить  впізнавання:  що  ніщо  не  є  іншим.
Язики  полум'я  окислення  білків  піднімуть  театр  жи  вих  мерців  у  п'ятому  акті  —  після  зміни  ритму  всесві  ту  —  і  заснуть  нічогонезнаючі.
Учитель  молодший  за  учня:  молодість  душі  залежить  від  оновлення,  обміну  з  найвищими  сферами  і  градієнтами  поля.
Поля  вищих  енергоінформацій  новородять  душу  і  тіло.
І  навпаки.  Хімізм  тіла  і  душі  найшвидше  стариться  полями  низьких,  тертям  душі  з  ними.
Любов  може  пробити  колапс  душі  і  витягнути  з  «  повільної  смерті».—  Інакше  життя  проживають  не  як  душа  хоче,  а  як  їх  живе  низьке:  не  вони  живуть,  а  їх  живуть.
 
37.
Політики  найменше  серед  всіх  знають  сфери  природонаукового  і  духовного,  вони  покликані  низьким  інстинктом  висловлювати  безумні  машини,  які  їх  і  обмежують,  і  дають  ролі.
Арифметичний  підрахунок  голосів  —  неправильне  ведіння:  недуховне.
Мало  в  мене  апостолів  духу.
Правильна  —  обраність  від  природи,  а  не  прикликаність  людьми.
Літератори,  журналісти,  уряди,  інститути  держави,  чиновники,  вчені,  революціонери  один  наперед  другого  підхоплюють  безум  несвідомого,  знаходяться  в  ньому:  раби;  бездуховність.
Політичні  зусилля  без  знань  ще  більше  розладять  емоційно-вольові  імпульси  народів,  зістарять  душі,  дезорганізують  дух,  що  люди  називають:  народити  зневіру.
 
38.
Старий  ритм  не  зміниться  до  1996  року.
Воля  —  це  життя  відповідно  особистому  рівневі  духу.
Надсвідомо  усвідомлена  необхідність  —  це  дозвіл  діяти  тільки  за  вищими  знаннями,  з  найменшою  нега  тивністю  наслідків  для  всіх  зчеплень.  На  вищих  рів  нях  —  знання  майбутнього,  ведіння  вищим,  спокій,  тер  піння  і  мовчання  в  досягненнях.
 
39.
         Затягування    функцією  —  віддає    зниканням    гнучкості  і  особливостей  особистості,—  протилежне  психічній  сконцентрованості,  самому  сходженню.
         Підйом  свідомості  —  рух  до  єднання  з  більш  високим.
         Ведучі  в  духові  дають  смак  життя,  з  ними  найвище  світове  багатство  духу  і  радість.
         Сходження  кожного  знаходиться  в  зв'язку  із  сходженням  всіх  і  всього:  щоб  піднятися  вище,  правильно  підімати  вслід  наступний  рівень.
         Той  учитель,  хто  поведе  серцем  звірів  і  дітей.
 
40.
Коли  народові,  із  задушеним  старими  зв'язками  ду  хом,  явиться  хоча  б  один  носій  вільний  і  знаючий  —  в  цю  мить  стануть  смішними  невільні  кровопивці  наро  ду,  втратить  загальнообов'язкову  силу  складнохаотичне.
Засобам  масової  інформації  стане  менше  справи  псу  вати  смак  і  ціле  життя  живих.
Засоби  масової  інформації  —  це  протези,  замінники  розвитку  людини,  розсадники  гіпнозу  і  убивці  худож  нього  синтезу;  це  убивці  творців  —  не  дають  розвива  тись  всередину:  в  душу  і  дух  самостійний.
Тваринна  хіть  підсилена  цим.
 
41.
Розпутай  душі  —  зітри  нижче.
Переори  мізки.
Зорай  народ  —  інакше  не  кидай  зерен.  Будеш  проклятим  за  біль  переродження  мізків  до  ви  щого.
Відходь  у  вище,  не  стирай  досягнене  в  тобі.
«Поети-комуністи»  рівні  «поетам-капіталістам»,  це  відхід  з  чистоти  сприйняття,  з  вищого.
Хто  допустив  одного  разу  нечесність,  відхід  з  чистоти  в  грубоматеріальність  наперекір  природі,  що  вела  йо  го,  —  лишається  природно  найвищого  духовного  веден  ня:  чистих  Божих  джерел.
 
42.
Горе  носієві  вищого,  що  явився  народові,  якщо  не  знав  чисел  часу;  біда  тому  народові.
 
43.
Суперечності  між  привитими  «ізмами»  і  власним  розвитком,  навичками  і  знаннями  духу  дають  трагедії  мозку  і  душі.
Трагедія  людей  з  привитими  «ізмами»  —  повторюється,  розчавлює  всіх;  завжди  невірно  обходились  з  гнучкістю  душ  і  мізків.
Не  із  записаних  іншими  схем  говорю,  в  них  крупинки  знань,  я  із  своєї  практики  говорю  незначне,  щоб  не  поламались  психіки.
Виривайтесь  в  дитинстві,  поки  не  запрограмували  і  не  відвели  від  волі  і  щастя.
 
44.
Перші  приносять  себе  в  жертву  звірові  усвідомлено,  як  правило.
З  носіями  геніїв,  «небажаючими»  жертвувати,  зчеп  лення  поля  обходились  так,  що  надовго  відбивали  ба  жання  в  очевидців  стати  ясновидцями;  всьому  в  природі  є  відповідні  енергоінформації  із  законами  взаємодій  між  рівнями.
 
45.
Ясно,  чого  їм  це  варто  і  що  витримують  їхні  душі.
Найбільша  шкода  —  застарілі  помилки:  світогляди,  доктрини,  релігії,  уряди,  політики,  що  масою  волочуть  застарілу  ієрархію  цінностей  і  прямування  людей  до  них,  установки,  програмації,  машини,  трагедії,  ме  тушню.
Того,  хто  говорить  духом,  будуть  заставляти  сказати  домашнє,  болотяне:  ти  з  нами,  ти  говориш  з  нами  —  ти  теж  болото  і  тварина.
 
46.
Де  ти  будеш  —  люди  будуть  стрибати,  як  рибини  на  сковорідці;  відійди,  коли  з'їдять  тебе  ті,  що  почали  прокидатися,—-  мерці  ще.
Сила  викликає  протисилу.
         Духовна  любов  єсть  найбільша  здатність  духу,  безу  мовний  рух-народжуваність  космосу.  Без  любові  нема  ходу  в  живу  душу.  Душа  страждає  без  рівної.
 
47.
Ніколи  нікого  не  допускайте  закрити  верхні  ходи  сфери-душі.
 Не  допускайте  придушувати  психізм.    Недопускайте  збивати  вогонь  геніїв,  і  не  ждіте  п'ятого  акту.
Хто  являється  з  вогнем  правди  —  спускає  на  себе  із  зчеплень  всіх  собак  світу,  без  чийого-небудь  підступу:  природа  діє  безвідносно  понять,  люди  ні  в  чім  не  ви  нуваті.
 
48.
Мозкова  рівність,  що  примірялась  за  основу  устрою  суспільств,  неприродна.
Музика  світу  гармонійна,  низ  єсть  основа  гармоні  зації.
Музика  силова  виходить  із  еволюцій  тіл  і  в  тіла  по  вертається.
Тіло  —  для  творчості,  опора  сходження  душі.
Довершена,  чиста,  вища  музика  —  виводить  на  верх  ній  шлях;  засмічення  такої  музики  веде  до  биття,  руйна  ції,  хаосу.
Мудрий  завжди  відповідає  чистотою  на  будь-яку  дію.
Вірно  не  відкриватися  низькій  музиці,  не  брати  її  на  себе,  щоб  не  передавати  заразу  далі.  Бруд  той,  що  в  душі.
 
49.
Дітей  несвідомо  вбивають  минулі  за  нестерпну  чистоту.

Стадні  руки  автохвилевих  процесів  вдушуючі,  але  короткі.  Відкинь  їх  —  і  воля.
Відкинути  вдушуючу  хворобу  дорослих  від  дітей  вірно  настроюванням  дітей  на  вищі  енергоінформації,  вільні  знання  духу.
Мало  кому  можна  торкатись  дітей.
Єсть  тільки  вищі  (обдаровані,  світлі,  легкі)  і  нижчі  (тяжкі,  бездарні)  —  вони  єсть  тільки  взаємовідповідності  рівнів  енергоінформацій  світу,—  єсть  боротьба  тільки  між  обдарованими  і  нездарними,  а  кожного  підтримує  і  гріє  тільки  близьке  його  душі  і  розуму.
Тому  не  підходьте  до  дітей.
Не  калічте  далі  дітей,  я  сказав.  Серця  —  не  власність.
Заберу  у  вас  дітей.
При  мені  живому  і  при  несучих  співзнання  ви  говорите  «ізми»,  не  освоївши  і  школу  поета.
 
50.
Нижчелюдське  і  вищелюдське  живуть  за  нелюдськи  ми  законами,  з  іншими  со-вістями  і  по-ведінкою;  нема  м'язів  вірніших,  аніж  духовні,  що  зміцніли.
Якщо  до  тебе  навідується  стид  за  свою  психодуховну  могутність  (чи  неміч)  —  ти  ще  людина  і  не  порвав  зв'язку  з  людьми.

Грудень  1987  р.

VI.      Дойдіте  до  св’ятості
Не  переживайте  за  свої  книги  і  дітей,  якщо  вони  ві  докремились  і  живуть  самостійно:  несучих  в  своїх  структурах  еволюції  світу  і  свого  рівня  не  мине  свій  шлях  в  припливах  і  відпливах  думки,  духу  і  буття.
Говорю:  як  відкрилось  душі  вище,  так  людина  піде  в  обертаннях  вищого  і  нижчого,  поневолюючись  часовими  ритмами  чи  ні.
Так  піднімаються  і  опускаються  книги-сліди,  періода  ми  знаходячи  відгуки  в  спорідненому;  люди  мовлять  про  часткове:  що  кожна  книга  має  долю.
Люди  бояться  говорити  про  головне  —  про  себе,  про  свою  душу,  відчуваючи,  що  в  недовершеному  житті  де  що  в  людях  непідконтрольне  їм:  невільно  випроміню  ється  і  сприймається,  вчеплюється  і  придушує  їх  самих;  необхідно  остерігатися  жорстоких  закріпачень  своєї  душі  і  мозку  від  їх  уявлень  і  гіпнозу,  що  затягує.    
Тому,  що  є  незакріпачене  майбутнє  і  єсть  долі  лю  дей  у  відповідностях  природі;  єсть  високий  дух  і  бачення  ним  майбутнього,  управління  майбутнім;  і  єсть  весь  світ  —  невірно  зорієнтований.
Весь  світ  мучиться  без  високого  духу,—  світ  без  бачення-чуття  майбутнього.
Правильно  —  мати  духовне  знання  подолання  себе  попереднього  для  подолання  ритмів  і  бар'єрів  при  сходженні.
Правильно  —  знати  рівень  кожної  записаної  книги  і    природних  відповідностей;  вірність  —  щоб  вела  до  людини-бога.
Політики  в  цьому  ні  при  чім,  вони  підвищуються  самообдуренням,  ненасправді,—  не  дякуючи  своєму  вищому  дарові,  сходженню  в  духові,  самовдосконаленню
своєї  організації  і  впорядкуванню  світу  духом  і  знан  ням;  будучи  залишені  крісел  і  гіпнозу  місць  —  зовсім  жалюгідні.
Неправильно  —  вимагати  «нової  психології»,  «нового  мислення»,  «нових  суспільних  відношень»,  не  ска  завши  людям  про  низькоінформаційний  гіпноз  і  пси  хічні  машини,  що  склались  і  не  дають  людям  змінитись,  про  природу  гіпнозу  цього,  його  збудження,  хто  може  справлятися  з  ним  і  як  справлятися.
Це  найперше  в  ділі  —  сказати  про  цей  гіпноз,  навчи  ти  невільників  позбавлятися  розбещення,  що  накопичу  ється,  очистити  їх  від  програмацій  для  вищого  світо  гляду.  Раніше  така  робота  підмінялась  переведенням  країни  у  війну,  в  біди.
Якщо  не  сказати  —  продовжуватиметься  війна,  
нижчий  шлях  регулювання.  
Носії  геніїв  можуть  іти  проти  хвороби  усіх  до  вищого  шляху.
Єсть  духовні  знання  вищих  стосунків,  здержування  безуму;  до  найвищих  мало  хто  прийшов.
Не  траться  на  подолання  інертності  —  суспільної,  літературної,  політичної  —  все  одно,  це  один  рівень  енергоінформацій  природи,—  поведешся  —  і  наберешся,  невільно  станеш  бездарним  в  загальній  посеред  ності  і  гіпнозі-паралічові  людей  в  наростаючій  всеодинаковості  життя;  в  природі  за  цим  —  безпристрасні  відповідності;  подолай  себе  —  дійди  до  святості.  Вмісти  все  —  і  останься  вільним.

Грудень  1987  р.

VII.  Текучість  твоя
Центруй  висхідне;  стань  сонцем  духу.
Відринь  духом  гіпноз  світу-звіра  і  не  являйся,  підніми  надра  до  любові,  народи  в  духові  —  або  тебе  перекинуть  і  наречуть:  політиком,  або  гірше  —  літератором.
З  відходом  найвищого  приходять  біди,—  залиши  про  держання  світу.
Багатодовершеному  невірно  об'являтися:  невірно  давати  ім'я  записаному.
Ведення  текучості  людини  далі  вище  —  іншими  диханнями  людино-богів.

Березень  1988  р.

VIII.  Пісня  в  польоті
Європейці  в  розпиленості  думки  в  бік  матерії  часто  задовільнялися  сирівцем-пливуном  на  цьому  запущеному  "огороді".
 
Отже,  впродовж  століть    (насправді  –  МОЖЛИВОСТІ  у  ВІЧНОСТІ)  отримували  загнивання  думки,  жахливо  заплутаної,  і  відпадання  від  прямоти  цільною  духу,  який  в  єднанні  з  Небесним  Духом.
 
Думка  всього  світу,  привита  європейською  наукою  про  матеріальний  свіг,  пахне  некерованим  плавуном.  що  самозноснться:  все  далі  від  Бога,  і  має  часове  ім'я  цпвплізапії,  кінцевості.
 
Отже,  гниль  атмосфери  їхньої  є  їхньою  радістю,  в  ній  вони  є  дійсні  мастаки  –  і  не  знаюгь,  що  інші  не  хочуть  захворіти,  ну  не  хочуть  здорові  заразитись  -  і  все.  Ні  для  чого  це  керованим  Духом  в  їхній  практиці    єднання    молитви    і  богомислення.
 
Один  письменник,  що  не  мав  чистого  верха,  мусив  з  безвладного    духом  генія  визнати  Європу    могильними  плитами  і  цілувати  їх  з  вдячністю.  Чоловік  вискочив  з  безодні  завдякн  цвинтареві  Європи...
 
А  сотні  мільйонів  душ  не  прагнуть,  не  хочуть  і  не  знають,  як  вилізти.  Ще  каліки  в  Тройці  І  холуї,  а  -"Не  хочу!"
 
           Отже,  мислення  не  навчене  на  практиці  переходити  в  здорову,  все  більш  животворну  цільність.  Це  не  є  справою  теорії,  а  лише  практики:  єднання  одухотворенного  мис  лення  і  одухотвореним  серцем  (в  рівновазі!)  в  одну  цільність  в  духові  внутрішньої  людини.(Так,  як  в  практиці  святих).
             Здорова,  гармонійно  зцілена,  і  звернена  до  вищої  досконалості    –  піднімається  душа  Св.Духом  в    правильному  творенні,  до  живішої  єдності,  до  Живоначальної  Пресвятої  Тройці.
Священник  Павло  Флоренський  кількома  рядками  слів  прояснив  неможливість  механічно  матеріальної  Європи  і  її  намагань  заставити  Бога  дати  інтелектуальне  пояснення  істини  і  світу.
 
Як  видно  навіть  по  думці,  Бог,  щоб  не  творити  роботів,  дав  свободу,  а  самочинно  хворі  однобокістю,  фашиствуючі  вчені  відкинулись  від  любові  Небесної  і  –  суха  скукотища,  яма  розпаду.
 
Як  видно,  в  нескінченній  Божій  любові  всі  мислячі  полегшено  усміхнуться,
 
Мислителі,  митники  і  філософи  князя  світу  цього  мають  відстати,  з  погляду  безпеки  їхньої,  від  провідника  Духу,  шо  являє  силу  Животворної  Пресвятої  Тройці.
А  хто  практикою  віруючий  і  вже  випробуваний  Богом,  і  знає  місце  і  джерело  слова  кожного,    нехай  запитає  владного  Духа  про  мене  по  духу  своєму.

1998  р.

 
IX.  Океан  Божої  Матері  і  Христа
 
         Говорю  тільки  про  те,  що  добре  знаю,  що  дав  Бог  сягнути  ділом  і  словом.
           Святі  бачили  духом  з  Духом  Святим,  але  є  у  мені  бачення  краще  і,  можливо,  перспективніше  –  бачення  словом…  З  практики  моєї  говорю,  сказали  б  –  духовної,  проте,  точніше  –  художньо-церковної.
         В  чім  річ?
         Унікальне,  єдино  неповторне  (  в  любові)  місце  –  цільно-свідоме  –  після  Баха  і  Моцарта  –    моє:  нероздільність  творчості  і  життя  на  церковне  і  світське.  Решта  не  закидала  провалля  між  світським  і  церковним.  І  тому  не  вигодувала  кров’ю  свойого  життя  і  творчості  нових,  майбутніх  людей.
         Матері  Божій  і  Христу  завдяки  це  відбулося.
         Не  руйнуйте  новий  океан  –  океан  Божої  Матері  і  Христа,  цільність  настарану  Ними,  точніше  –  Ними  зі  мною.
           Полюбіте  наскільки  зможете  і  як  зможете  ваш  вихід  в  океан  Богоматері  і  Христа.
         Недосконала  поки  ще  моя  любов,  –  я  є  художник,  звісно  –  не  ангел.  Проте  художність,  як  вказано  Ними,  бачить,  бачить  тепер,  і  це  є  щастя.
         Серце  в  любові  співа:  не  посоромив  Христос  ні  одного,  хто  всі  надії  поклав  на  Христа,  -    ось  слову  Його  неможливо  нічого  заперечити,  
як  Він  і  сказав  на  Землі.
15.11.2010  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923980
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021

З 1987 р. : наближується знищення людей від інформацій кібернетичних

                                               «Люди  поруйнувались  інформаційно.»  (Ліна  Костенко,  
                                                                                                                                                                                     недавно).

(Далі  з  «Тривання  заповіту»  книги  «Деміург»):

43.
Виривайтесь  в  дитинстві,  поки  не  запрограмували  і  не  відвели  від  волі  і  щастя.

25.
Духовна  любов  можлива  при  звільненні  людини  від  закріпачень,  при  вільних  енергоінформаціях.  
Без  духовної  любові  сходження  нема:  ні  людини,  ні  народу,  ні  людства,  –  сказано:  нема  резонансу  з  вищим.  
Кібернетика  (формальна  тільки-інформація)  єсть  допоміжне,  формальне;  
і  без    в  і  р  н  о  г  о      с  в  і  т  о  г  л  я  д  у,  що  змінюється,  
вона  зациклюється,  
вбік  відводить  людей  –  
носіїв  живих  енергоінформацій.  

Пам’ятайте  розумом  і  душею  різницю  між  інформаціями  і  енергоінформаціями,  пам’ятайте  завжди.  
Так  розділиться  все  на  світі  на  любов  і  нелюбов.  

Єсть  тропи  з  порогами  і  бар’єрами.  
Скажуть  ті,  що  не  доросли  до  любові:  все  підкорити  тільки-інформації,  
щоб  справитися  з  інформаційним  бар’єром.  
Знайте:  вірний  хід  –  вищий  енергоінформаційний  (духовний),  
він  природний,  звільнює  від  розчавлення  низьким  гіпнозом,  
веде  душу  від  хвороби  до  переродження  душі  і  всієї  людини,  
до  духовної  любові,  до  яснобачення,  до  радості  повноти  життя  –  і  подолання  інформаційного  бар’єру.

Організація  по  вертикалі  духу  йде  шарами:  такі  мозок,  
душа  людини,  планета  і  світ;  
реорганізовувати  за  знаннями  природи  людини  як  вона  є  —  
це  для  здоров'я,  любові  
і  єднання  нерівної  рівності  природи  як  вона  є.

31.  
Я  не  буду  мати  ніякого  відношення  до  існуючого,  крім  божественного.  
Прийде  мить,—  якщо  будуть  відводитись  невірно,  —  я  розповім  все  своє  життя,  нехай  спробують  стати  поряд.

32.
...Виривання  гіпнозом  енергоінформацій  інших,  вкорінення  цього  уявленнями,  мислеобразами,  думками,  а  потім  —  незмінними  ролями,  коли  «верхи»,  що  розклались,  невільно  вимагають  все  більше  і  більше  «крові  душ»  
для  себе  і  тих,  хто  приєднався,  
і  машина  невільників  розкручується,  втягуючи  все  —  
до  руйнування  –  
ось  що  роблять  з  віку  у  вік.  
Чим  хвора  людина.  
(1987  р.)
-------------
Відповідь  архиєпископа-хірурга  геніального  святого  Луки  (Войно-Ясенецького)  
щодо  сталінського  вождізму:
“Зло  неискоренимо  общественными  институтами,  усилиями  любой  власти.  Своей  Кровью  и  Телом  Своим,  которых  мы  причащаемся,  Он  дает  нам  силы  в  борьбе  со  злом,  к  очищению  сердец  наших...  Вот  почему  Он  для  нас  —единственный  Святой  Вождь.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021

З днем знань і весни!

Весни  духовної,  бо  без  неї  не  утворюється  любов,
любові  хочуть  всі,  і  прагнуть  любові,  це  ж    знання  без  любові  —
не  до  добра.
(Далі  з  «Тривання  заповіту»  книги    «Деміург»)

49.
Дітей  несвідомо  вбивають  минулі  за  нестерпну  чистоту.

Стадні  руки  автохвилевих  процесів  вдушуючі,  але  короткі.  
Відкинь  їх  —  і  воля.
Відкинути  вдушуючу  хворобу  дорослих  від  дітей  
вірно  настроюванням  дітей  на  вищі  енергоінформації,
вільні  знання  духу.
Мало  кому  можна  торкатись  дітей.
Єсть  тільки  вищі  (обдаровані,  світлі,  легкі)  
і  нижчі  (тяжкі,  бездарні)  —  вони  єсть  
тільки  взаємовідповідності  рівнів  енергоінформацій  світу,—  
єсть  боротьба  тільки  між  обдарованими  і  нездарними,  
а  кожного  підтримує  і  гріє  тільки  близьке  його  душі  і  розуму.
Тому  не  підходьте  до  дітей.
Не  калічте  далі  дітей,  я  сказав.  
Серця  —  не  власність.
Заберу  у  вас  дітей.
При  мені  живому  і  при  несучих  співзнання  ви  говорите  «ізми»,  не  освоївши  і  школу  поета.

12.

   ...  Гнучкість  і  творче  самоуправління  у  вихованні  –  головне,  тобто,  чутливе  взаємовиховання.
         Рівень  більшості  людства  –  це  зіпсоване  дитинство  мозку  і  душі;  
це  найбільше  підлягання  процесам  реверберації  автохвиль  страху  –  з  найменшим  перериванням  їх  вищими  діапазонами.
         Я  заберу  у  вас  дітей.  Не  руками.
         Неправильні  теорії  абсолютів,  демократії,  «рівної  рівності»  –  нема  знань  природи  людини  і  світу,  виховання;  
без  знань  і  організації  рівнів  втрачають  покоління,  
чередуються  тупості  виправляння  світу,  а  не  себе;  
«люди»  не  ломають  жорсткі  свої  колії  мізків  для  самовдосконалення,  
для  знань  духу  і  
п  р  а  в  и  л  ь  н  о  г  о    с  в  і  т  о  г  л  я  д  у.

         Діти  найменш  схильні  підлягати  забабонам;  вбивають  душі  дітей  
в  усьому  світі,  роботизують  їм  мізки  за  своєю  подобою  люди-роботи,  
що  не  можуть  знати,  як  позбавити  себе  від  своїх  колій  в  голові,  
що  не  стираються  в  реальній  природі  –  
від  розкручених  грубоматеріально-психічних  
пошкоджених  машин  всього  втягнутого;  
нема  гіршого  виховання,  ніж  машинне  пошкоджене.

         Дитинство  мозку  в  дорослого  влаштовано  так,  
що  людина  найменш  розуміє  просте.–  
Що  чуже  забобонам,  закладеним  в  мозок  в  дитинстві  
й  поглибленим  папугами  пропаганди,  установами,  
засобами  масової  інформації.
         Короткі  тривання  на  високому  не  часті  у  «вищих»  керівників,  «начальників»,  «суспільних  діячів»,  а  природно  частіше  бувають  в  тих,  кого  вони  називають  «простими»  –  
при  розривах  стереотипних  зв’язків  мозку  
при  потрясіннях;  
потім  повертається  тюрма-машина  низького  автоматичного  гіпнозу-сну.  
(1987  р.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2021

Свіжість лісу

                     Всеблагій  Богоматері
                     вдячно  присвячується



Свобода  лісова!
Ну  що  тобі  сова
                           всува?
Щоби  було  —  можливе!!
Без  тупиків,
         як  це
         бува.
Оце  —  свобода  лісова!
Душа  —  знає  глибінь!
                       і  це  важливо...
Убив  ти  вік??
             й  чи  все  —  пропік?
             а  що  ж  оточує?  —
                 у  жилавих...
     Й  чи  ти  
     дракону  —  зуба!  —
     виломив???
Важливо  —  що  Христова  Церква  є  жива.
І  там  завжди  онлайн-оффлайн  бува...
Й  таки  —  бува!
Чи  ти  злякаєшся  —  бо  ж  несподівано!  —
                 з  ялини  аж  шеберхнеться  
                                     сова?
Хо-
хо.
Ов-ва!  Ов-ва.
Важливо  —  що  й  концерт  бува:
ти  чи  підеш?
Хо-
хо!!
Ов-ва.
Сміється  ж  ліс
це  є  —
свобода  лісова!

29.08.2021,
літургія  післясвята  Успіння  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2021

Не підробиш цього!

                   Пречистій  і
                   Преблагословенній  —  присвячується


І  не  підробиш  це.
Ніхто  сам  не  помолодіє!!
Що  є  поезія  —
А  це  єсть  літургія...
І  медом  —  Твої  впишуться
                               події!
На  серці  і  світліє  —
й  молодіє,  —
все  благодать!  —
як  мед  —  у  серці  діє!!


Та  й  досить  —
тут  —
хто  Бога  серцем  просить:
ніби  не  сильні  медоноси...
Ніби  не  кріпкі  —
                               ніби  майже  осінь.
А  я  цілую  серцем
так  —
як  вмію
Надію  із  надій
одну  неосоромную  надію



За  поворотом  пасіка,
Й  ніхто  повік
сам  не  помолодіє!!
Які  ж  уста  серця
                               Твого!!
Медова  смуга  надвечір’я  —
                               потемніє,
Та  вічна  —  Ти,
Ти  завжди  молода!
Я  навіть  не  запитую,
                             що  буде  далі.
Ти  —  захват!
я  в  захваті
я  —  в  горнім  захваті!
і  мене  тягне,  палить!!
і  жалко  —  хто  не
в  вертикалі!
всіх,  хто  залишиться  тут  на  землі,  —
                               шкода...

28.08.2021,
з  причастям,
свято  Успіння  Богоматері

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2021

ДО УСПІННЯ ЇЇ

               Смак  підсушується,  хана  земним


Перш  ніж  Фома-апостол  в  Гефсиманію
Зайшов  –  власне,  в  точило,
В  гріб  Богоматері  –
бо  з  Індії  Фому  неясно  як  носило,  –
Встав  третій  день  від  поховання...


І  чую,  це  він  став  в  цю  ж  мить  –
святим!
Він  –  висох:
чи  те  згадав,  що  воскресіння  Господа
неясно  в  нім  ішло...
Язик  й  дно  віч  –  все  всохло
в  нім  і  перед  ним:
Ніде  –  й  в  дні  гробу  Тіла  не  було!
 
Так...  плащаниця!..
Так?!  плащаниця  оце  ж...  перед  ним!  


Мій  Гефсиманський  смак!
Єрусалимський  стиль...
Фома,  не  знаю  як,  сам  підсушивсь  –
він  мусив  стать  святим.
Мій  Гефсиманський  з  Діви  смак  –
Єрусалим  і  спів  святий.
І  Господь  знає  –
а  хто  як?  –
мій  підсушився  стиль...


А  хто  від  цього  став  святим?
Ні  хтось  десь,  і  ні  я.
Швидше  комп’ютер  всохне  ставши,
він  зміну  стилю  в  вишнє  чує  завши...
Не  те,  не  те  вже  благочестя,  як  колись...
І  це  ми  так  чути  Марію  –  дожились!..


Точило  є  –
для  витискання  соку  із  маслин.
Нічого  більш  не  взнаєте,
це  я  сушусь  один.
І  всі  б  ви  кінчили  це  брудне  діло
й  сушили  б  смак  і  –  стиль!!


І  вам  палали  б  душа  й  тіло
на  зготування  Переходу:  і  маслин,
овець  і  кіз,  й  навіть  людей,
що  ходять  у  «Святе  святих»...


І  ось,  те  тіло,  там,  як  це
промовила  Сама,
Інакшим  єсть!  –  рудиментів  нема.
І  завжди  серце  в  теплоті  сухій
горіло  б!
А  з  мене?  Не  чекайте  
земний  епос.
 
Оце  –  святі:  Божественнійший  Ерос...
А  тут  про  епос...
Та  чуєте  ж:  це  –  сміх!!
Божественний  ви  сміх.

19.03.2007

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2021

І бігали — з обличчями в драже і бігають — …

*      *      *


                         Всецариці,
                         Богородиці  Марії
                         з  трепетом  і  любов’ю
                         присвячується


І  бігали  —  
з  обличчями  в  драже
                                           і  бігають  —  
з  обличчями  в  драже
і  розум  мій  у  серці  вже  —
                 тисячоліттями
і  бачте  скільки  буркунів  —
на  спинах  днів!
це  тих  що  в  голові
а  не  бур’ян  буркун
і  світ  в  дикість  процвів
то  —  на  глибинну  правду
                                                                   зголоднів!!
Блаженні  всі  голодні  і  спраглії  правди!
Любові  хочете?
Вдихнуть  вас  твори  —
                             свиснуть!  Бога  камеради!
Й  лупні  —  Бога  камеради!
Пишу  у  клекіт  правди!
                                                                 Бога  ради,  —
дерева  ці  стояли
дерева  ці  стоятимуть
                         кричатимуть
                         співатимуть
під  вашую  движуху  безпорадну!
Все  і  згорить,  що  є  не  чудо  —
                                         що  не  з  правди,
І  ви,  як  писано!  —  спасетесь  —
як  в  огні
як  чрез  огонь,
всі  ваші  кінчики  чуттів
                                                   дрижатимуть  в  вікні
що  все  проплачено
але  не  передбачено.  Богом  блаженство  те
не  передбачено!  —
щоб  неправдиві  —  і  спаслись
                     в  огні!..
Дрижіть  і  ви  в  мені!!  —
               як  тут  художність  з  правдою
                                     ясні...
Так  чи  ні?  художність  із
                                         любові  —
                               сама  глибінь  в  мені!!
А  в  вас?  —  думки  людські,  сумні!
Скільки  цих  грив
         від  буркунів!  —
                   на  спинах  днів...
Дихтіть,  і  кучери
розчісуйте
спрямляйте
аби  у  серці  виявить  —
Бог  —  Огонь  що  поїдає,
і  губи  ваші  поцілує
щоби  запричитали  —  що
                                           любов  живе  в  Огні!!

27.08.2021,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2021

Танцюйте й плачте кожним днем

                                     Слову-Світлу,  Христу,  
                                     і  Вселенському  Патріарху  Варфоломію
                                     присвячується  з  теплотою  духу  з  Духом


Чим  більше  любиш
і,  люблячи,  нового  бачиш
о  Боже  —  Ти  —  мене  —
тим  більше  із  сльозою  слів
тим  більший  із  росою  —  спів
а  —
усе  інше  прохідне




   чи  йому  вистачить
   Тебе-й-мене?


усе  це  бачення  —
воно  
є
неземне
це  краплі  бачення
все  інше...
прохідне
Твій  кріпкий  досвід
       в  мені-й-світі  
       не  мине!!  


і  Ти  є  Таїнство
і  розчиняюся  і  тану  в  Євхаристії
й  танцюйте  й  плачте  кожним  днем!
«Вийдімо  з  миром!»  —
п’ятками  зблискують  —
                           у  прохідне...
А  з  усіма  —  Твоє  Єдине  і  конкретнеє  одне!

21.08.2021,
після  онлайн-зустрічі  
з  Вселенським  Патріархом  Варфоломієм

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2021

Преображення серця

         Поема


                               Спасителю,  Слову,
                               що  все  збудовує,
                               з  трепетанням  присвячується


                           no  koment
                           лиш  безсмертя  живе  —
                           із  Руки  написавши!
                               Поезія  «Вичинка  і  дублення»  (Любов  над  усе)


1

Слова,  що  богоосяянні,
знайдете  ви  —
                               у  Богородичному  океані,
де  я  дозрів  —  до  блискавичного
                               письма
у  яснім  небі  —  раз!
                   і  в  Небі  зблиск  —
                         і  для  низів  —  пітьма...


Нема.
Й  нема.
Кого  нема?
Нема  Перервності.
                       «Христос  —  прийде!!!»
як  гостро  любить-боліть
                               за  людей...
все  зосталось  для  каяття
Не  повторити  трепетної  атмосфери
як  для  любові
зачинить  всі  двері


2

Мій  дух  спокійно
дивлячись  ув  вічі
рокам  —
роки  —  в  вічність  —  кладе!  —
Христос  прийде!



хоч  щось  —  а  добре  я
створив  вже  для  людей...
воззріть  —  так  люблять  Слово
                               й  Матір  Божу
                               рідко  —...
й  далі  любов  моя  літа  —
       а  світ  на  сковорідці...



А  скільки  з  Неба
земля  —  світлих  цих
плодів
світлих  спасінь
розпалена
зведе?
Кому
коли  іде?..
і  дух  наскрізний  —
це  світло  відає,
це  які  люди  різні!


Хай  Спас  спасе  і  яблука.
І  плід  сей  —  дивлячись
пресвітлим  Оком!  —
в  серця  впаде
і  в  білий  світ  введе
й  в  вічність  введе!
Христос  —  прийде  ж!


3

Христос  заради  світу  і  людей
і  запалив
в  серці  —  Свій  День!!
Христос
прийде!


це  я  весь  час
в  молитві.
А  як  цих  всіх  людей  любити  —
як  —  не  заради  них
молитись  і  творити??


Створив  мене  й  дитиною
й  світла  дитина
                               в  світлі  —
каже  так  до  дітей-людей:
Христос  —  прийде!!


І
трішки  стало
ніби  ясно  в  світі.

18.08.2021,  на  свято  зайшло,
19.08.2021,  з  причастям,
свято  Переображення  Господнього  на  г.  Фавор

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021

Хто з райських і вознесень і принесень…

*      *      *


Хто  з  райських  
                         і  вознесень  
                               і  принесень...


Господар  той  запланував
                   зібрать  після  обіду
а  ми  обнесли
за  —  
15  —
і  —  ні  сліду


                   о,  ми  обнесли
                   за
                   15!
                     і  ні  сліду!


                                                 Стоп.  Стіймо.
                                                 Дихайте  тихше,  діду:
     вони  злетять
     а
     я  поїду


звук  опустивсь
                                   в  шпаках
як  дим  десь  —
               до  запічка
шпаки  звучать
   як  в  осінь
         річка

17.08.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2021

Ось прилетів вже … (закінчення: АБО ПОМРЕ ПОМИЛКА, або - молодь. )

                       Стихія  і  поет

                       (продовження,2)

8.

Для  країни  найголовніше  зараз  —
змінити  застарілий  світогляд  і  створити  світогляд
найвищого  рівня  узагальнення:  світового.
Як  цього  досягти?
Новою  картиною  знань  природи  людини  і  світу,  що
змінюються,  і  новим  місцем  людини  в  світі.
Чого  саме  не  було  в  змісті  і  застарілій  формі  матеріалізму?
Принципово  змінюється  питання  духу  і  духовності,
безсмертя  душі.  Дух  так  чи  інакше  розумівся  раніше  як
містика.  Духовність  —  як  ідеальна  форма  кристалізації
суспільного  досвіду  і  практики,  виражена  з  допомогою
оперування  знаками  в  системах  значень  (наука,  література,
мова  і  ін.)  в  результаті  людської  свідомої  діяльності.
Іншими  словами,  була  духовність  —  розумова  річ,
виціджена  на  практиці  з  п’яти  людських  почуттів  і
виражена  знаками  (те,  що  намальовано,  надруковано  і  ін.).
Значить,  духовність  —  це  бездуховність  (без  духу).
Значить,  живого  духу  нема.

В  останньому  двохтомному  труді  «Ленінська  теорія
відображення  в  світлі  розвитку  науки  і  практики»
(Софія,  1981  р.)  нема  головного  —  переходу  кількості
в  якість:  нема  природи  духу  і  духовності,  стихій,  людини
і  Космосу.  Цікаво  подивитись,  як  явища  відірвані  від
природи  і  відсунені  на  загальні  епітетні  місця.  Яке  вже
тут  спільне  благо?!
Дух  і  духовність,  безпосереднє  формування  стихій
природи,  що  визначає  саме  життя,  —  без  грунту!  Та  це  ж
неперевершена  трагікомедія  всіх  часів!
Чудовий  час  і  місиво  для  духу.
Тепер  я  зауважу  вам,  великі  носії  духу,  безсмертні
дослідики  і  поети,  що  результат  вашої  праці  як  бачите,  —
сьогоднішнє  виродження.
Те,  що  ви  створили  шедеври  і  говорили,  що  чули  Бога
і  записали,  —  обдурення.  Те,  що  ви  виростили  для  цього
наймогутніші  енергоінформаційні  сфери,  свій
геній-дух,  —  містика.

Псевдопоети,  псевдоінтелігенція  і  псевдоепоха
дивляться:  чого  це  Шевчук  перероблює  все?  І  не  можуть
зрозуміти,  в  якому  вони  становищі.  Що  жоден  науковець,
літератор,  селянині  робітник  не  створять  свій  геній,
якщо  не  переродити  думку  і  життя.  Не  створить  —
в  знущанні  над  землею  і  духом.  І  чому  поет,  якщо  вже  він
«помилково»  вирішив  допомогти  людям  і  спустився
з  висот  поезії,  перероджує  думку,  ігноруючи  переробку
особистого  складу  ЦК  Компартії  чи  інститутів.
Рано  ще  сміятися,  небесні  мої,  колись  наївні!  Ось,
виявляється,  як:  «  Ленінська  теорія  відображення  грає
еврістичну  і  прогностичну  роль  в  розвиткові  сучасної
науки  і  соціальної  практики.  Ця  роль  здійснюється
як  свідомо,  так  і  стихійно:  дослідники  «відчувають»
дух  діалектики».

Дослідники  зворушливо  «відчувають»  дух  діалектики.
Не  відчувають  безпосередньо  весь  духовний  діалог
світобудови,  а  «відчувають»  абстрактний  продукт!
Звідки  ж  взятися  геніям!  Ха-ха!  Нехай  обмежений
розум  і  підпадає  під  власну  програмацію,  під  помилки.
Природа  навчить.  О,  все  глибоке!  Дух  —  не  вигнати
з  народу,  як  і  з  мови.
Не  гармонійному  генію,  а  обмеженому  розуму
віддано  совість!  А  життя?  Справжня  стихійність,
особливе  безпосереднє  чуття  світового  духу  —  поза
життям    і  його  орієнтацією  в  світовій  стихії.  І  хто
орієнтує,  ви  подумайте!  Ось  це  —  трагікомедія.
Прекрасний  матеріал.

І  Шевчук  «опускається  з  Неба  на  землю»  —  оновлює
думку:  чому  так  ось  розуміти  духовність  —  це  пітьма.
Це  і  є  першопричина  потемніння  живої  духовності
і  всенародної  деградації.
Тепер  ви  зрозуміли,  безсмертні,  що  є  життя?
Духовність  є  здійснення  діалогу  в  єдиному  взаємозв’язку,
взаємовпливові  і  взаємоперетворенні  всієї  матерії
на  всіх  рівнях  організації,  в  тому  числі  і  на  рівнях
органічного  світу  і  духовного.

Далі.  Ствердженням  духовності,  об’єктивно  існуючої
в  природі,  є  відкриття  природознавством  єдиного  поля
фундаментальної  взаємодії  матерії.  Духовність
необхідно  поширюється  і  на  попереднє  тваринне,  що
існує  донині  в  людині,  на  тваринно-рослинний  світ,
на  всю  природу.
Кажучи  просто,  духовність  є  безпосереднє  знаходження
в  єдиній  поступвій  висхідній  градації  матерії,
від  інерційної  —  до  духовної.  Світовий  дух  —  єдність
взаємознаходження  всіх  рівнів  природи  з  їх  станами,
властивостями,    і  законами  взаємовпливу:  вищими
(Світлий  дух)  і  нижчими  (темний  дух).  На  кожному
рівні  —  відповідний  закон  взаємоведіння  природи
(своя  поведінка).
(Людьми    в  о  д  и  т  ь  —  чим  же  вони  винуваті?)

Як  йшла  наука  до  відкриття  єдиного  поля  взаємодії  матерії?
Пропускаю  великий  ряд  відкриттів  єдності  матерії.
Перехід  фізики  від  сил  далекодії  до  полів  був
революційним  кроком  до  прозріння  картини  світу.
Після  нових  підходів  виникла  теорія  єдиної  матерії,
саморегулювання  і  самооптимізації  матерії.
Відкриття  природознавством  єдиної  фундаментальної
взаємодії  і  наступне  розуміння  сил  природи,  котрі
вважались  різними  силами  (гравітація,  електромагнетизм,
сильні  і  слабкі  взаємодії),  як  різних  виявів  одного  і  того  ж
єдиного  поля  взаємодії  матерії,  вимагали  експериментальних
підтверджень  —  в  усіх  ланках  взаємодії.
Експериментальні    підтвердження  слабких  і
едектромагнітних  взаємодій  отримані  недавно  в  Женеві
(W-частинки  в  1982  р.,  Z-нуль  в  1983  р.),  електромагнетизму
і  біополів  живих  об’єктів  —  значно  раніше,  гравітації
і  біополів  людей  —  також.  Строгій  науці  недостатньо.
А  вичерпаності  експериментів  не  існує.  Зупиняєтесь?
Матеріалізм  отримує  нову  картину  світової  природи
і  нове  місце  людини  в  Космосі.  Матеріалізм  змінює  свою
форму  в  зв’язку  з  новим  змістом,  іманентно  вбираючи,
ущільнюючи  і  піднімаючи  на  якісно  вищий  рівень  і
подоланий  гегельянізм,  і  печерний  матеріалізм.  Все  і  всі
теоретично  розставляються  на  свої  місця,  відповідно  духові,
згідно  природному  розвитку.

Змінюється  метод:  з  розумової  діалектики  перероджується
у  вищий  —  універсальний.
Кажучи  просто,  підтверджено  народне  знання,  розлите
по  всьому  народові:  «Всі  під  Богом  ходимо.»  Тобто,
життя  і  діяльність  кожної  людини  в  кожну  мить  залежить
від  того,  як  думають  і  почувають  себе  всі  інші  і  вся  природа,
що  вже  є  і  має  бути.  Народ  передчуває  майбутнє  своїм
великим  тілом  і  душею,  впливає  на  майбутнє  і  готує  його  вид.
Народ  несе  на  собі  все,  а  кожна  думка,  не  будучи  навіть
сказана  вголос,  діє  на  все  так,  як  і  сказана  вголос.
Підсвідомість  —  на  підсвідомість.  Клітина  —  на  клітину.
Ось  чому  важлива    к  о  ж  н  а    л  ю  д  и  н  а.

Важливий
стійкий  резонанс    в  с  і  х    на  світлий  дух.
Все  залежить  від    к  о  ж  н  о  ї    л  ю  д  и  н  и,
бо  сьогодні  кожний  кривий  крок  —  до  катастрофи.
Народ  чи  етнос  гинуть  тоді,  коли  втрачають  шосте  чуття  —
чуття  духом  Бога  і  природи.  Що  і  відбувається  зараз.
Тому  реорганізація  життя  Союзу  (Радянського  –  І.Ш.)
неминуча.

Буде  новий  світогляд  —  будуть  нові,  справжні  цінності
і  добровільне,  усвідомлене  спрямування  людей  до  них,  тобто,
цілком  нове  ненасильницьке  життя,  високий  дух,
справжній  вихід  в  Космос  —  душами.

Майбутнє  народу  залежить  від  спільного  поля  духу.
Зібраний  і  піднятий  дух  чи  ні  —  ось  що  вирішить  долю  світу.
Пробудження  спільної  психічної  енергії  людей  —  така  ж
стихія,  що  й  будь-яка  інша,  але  еволюційно  вирішальна.
Перемагає  не  химера  історії,  темний  Мамай,  пангерманізм,
сіонізм  і  ін.,  а  перемагає  свідоме.  Високий  дух  чи  ні  —
ось  що  вирішить  все.  Усвідомити  —  перемогти.

Об’єднаний  світлий  дух  людей  і  думка  їх  творять  майбутнє,
а  воно  —  їх.  Це  дійсна  жива  соціальність  —  щомиті  твориться
майбуття  духом.  Знаряддя  спільного  духу,  спільної
психічної  енергії,  гармонія  її  з  вищими  організаціями  матерії  —
те  вирішальне  знаряддя,  яким  все  перетвориться.  До  вищого
світу  є  перехід  тільки  через  духовну  революцію.  До  її
перемоги  перевагу  буде  мати  тваринне.
Де  нині  вищий  світогляд?

Філософія  нині  —  жебрачка,  жалюгідна  сестра-вампір  поезії,
колись  повнокровної.  Сучасна  філософія  наукоуподібнюється.
Новий  світогляд  —  планетарний  —  вже  попадає,  як  світло,
до  носіїв  геніїв.
Що  сьогодні  роблять  філософи?  Що  вони  можуть  робити?
Негеніальні  мислителі  ніколи  нічого  важливого  не  створять,
вони  не  в  природі  таких  речей.  Вищі  розуми  йдуть  шляхами,
які  недоступні  в  духові  для  нижчих.  Філософи  не  працюють
в  високому  духові,  працює  —  поет.  Це  принципово  різні  рівні
і  різні  речі.

Найважливіше  для  вдосконалення  кожної  людини  —  не
проміжні  істини  духу,  а  сама  праця,  процес  праці,  що  привів
до  них,  все  те  подолання  незнань,  що  пройде
в  найрізноманітніших  областях.  Бо  тільки  величезна  власна
праця,  тільки  цей  власний  хід  в  муках  і  радощах  дає  людині
оригінальний  аромат  особистості,  наповторні  особливості  і
врешті  свої  навички,  а  навички  несподівано  відкривають  шлях
до  плодів  значно  вищих,  аніж  думають  попередньо.  І  дух
піднімається  до  вищого!

 І  загартовується,  стає  безстрашним.
Ось  в  такому  ростові  й  дозрівання  кожного  й  всіх  —  зміст
життя  людини  і  всіх.  Зміст  життя  людини  —  піднімання  в
духові  до  космічного  розуму  і  піднімання  з  собою  людства.
Людина,  отримуючи  з  підйомом  духу  тонку  психічну
організацію,  сьогодні  найшвидше  може  бути  знищена  старим
оточенням,  низькою  темною  інерцією.  Особливо  зараз.  Поезія
в  підпіллі,  мистецтво  придурюється,  бо  приречене,  наука
загальмована  стоянням  соціальних  наук  і  соціуму,  матінка-лінь,
люди  обдурюють  самих  себе,  знищують  землю  і  світлий  дух.
Чи  здійснюють  сьогодні  філософи  величезну  всеосяжну  роботу
в  живій  поезії,  в  науці,  в  мистецтві  і  філософії,  в  фізичному  труді?
Ні.
Який  же  їх  власний  процес  подолання  перешкод?
Обмежений.
Які  навички?  Мізерні.  Який  приклад  подають  іншим?  Не  на  благо.
Збіднені  філософи  сьогодні  —  міщанство,  паразити  на  тілі  й  душі
народу.    І  паразити  не  проти,  щоб  велике  життя  народу,  велику
пам’ять  і  великий  досвід  вкласти  в  обмежену  ложу  науки  —
в  одну  з  багатьох  форм  суспільно  свідомості  —  і  в  офіційну  систему,
тобто  в  малу  пам’ять  і  малий  досвід.  І  духовність  вони  визначили,
як  формальну,  тобто  мертву.  Яких  же  геніїв  духу  вони  могли
створити?  Вони  дійсно  низькі  духом  і  знаннями.

Далі.  Чому  ви,  вузькі  спеціалісти,  войовничі  і  милі  діячі  з  окремих
областей,  такі  немічні?  Ви  в  природному  принципі  організації
неправильні.  і  якби  знали  більше,  то  не  захотіли  б  і  не  змогли  б
зоставатися  в  окремому  —  у  вузькому.
Чому  ж  ви  всі  тягнетесь  до  «самодержця»  Шевчука?  —
Тільки  філософи,  тільки  літератори,  тільки  політики,  тільки  науковці,
тільки  творці  мистецтва,  тільки  робітники,  тільки  землероби,  —
тільки  вузькі.

З  якої  такої  причини  Ви,  пане  Сол  Кріпке,  займаючись  філософією
на  службі  в  буржуазії  США,  боїтесь  остатися  філософом-
посередністю?  Ви  займаєтесь  філософією  —  і  вже  цим  визначено.
Аналітична  філософія  не  буває  живою  поезією,  живим  духом
і  багато  чим  іншим  в  одночасному  живому  зчепленні  (синтезові),
як  живий  метод  пізнання,  —  якщо  не  хочете,  освоєння
перетворенням  себе  і  світу  в  бік  високої  духовності.  І  внутрішнє,
і  зовнішнє  звільнення  людини  для  ось  такого,  об’ємного,
найзначнішого  мистецтва  освоєння  життя  —  це  і  є  звільнення
людини  в  бік  високого  духу.
Бо  всякі  звільнення  людини  —  політичні,  економічні,  наукові,
емоційно-вольові,  мислительні,  психічні  —  це  все  задля
звільнення  душі  і  духу  людини,  для  переходу  до  вищих  духовних
взаємин  між  душею  і  Космосом  (отже,  й  Богом).

Я  знаю,  що  над  Вами,  як  таким  ,  що  не  знайшов  справжньої
точки,  сміється  буржуазія-хаос.  Ви  зрозумієте,  що  це  справедливо.
Сміється  над  Вашою  неволею,  незнанням.  Сама  вже  вона  —
сміх  ніби  Божий,  а  над  Вами  сміється.  Не  знайшли  Ви  знань,
головної  точки.

Слов’янський  етнос  вигодував  поета,  не  розуміючи.
Але  це  є  єдиним  способом  самовираження  всіх  людей.
Ним  вони  взнають,  що  вони  хочуть  сказати,  і  всі  і  все.

9.

Буде  духовна  революція.
Першими  під  її  очисну  дію  підпадуть  Україна  і  Індія.
Духовна  революція  буде  планетарним  потрясінням
людського  духу.  Підготовка  її  вже  практично  розпочалась
з  вивченням  природи  людини  —  як  вона  є.
Наукова  революція  стала  на  перехід  до  духовної.

Природознавство  надто  повільно,але  все-таки  дало
відкриття,  з  яким  матеріалізм  неминуче  змінить  свою  форму.
Необхідною  умовою  переростання  наукової  революції  в
духовну  стало  стояння  філософії  обмеженого  матеріалізму,
що  закріпачувало  всі  науки,  всі  культури  і  все  життя.
Достатньою  умовою  революції  духу  стане  утворення
планетарного  духовного  світогляду  із  справжніми
інтересами  всіх  людей,  коли  вивчать  природу  людини
і  світу,  зберуть  світлий  дух  і  висвітлять  атмосферу
випромінювань  Землі,  всіх  психік.
Без  духовної  революції  (як  відповідності  еволюції  з  її
спрямуванням  до  космічного  розуму)  зупинити
потемніння  атмосфери  психічних  випромінювань
Землі  неможливо.
Для  цього  необхідна  депрограмація  психік  від  застарілого,
від  самих  себе  застарілих,  попередніх.  Вищий,
духовний  шлях  —  це  просто  еволюційний  шлях,
тому  єдино  доцільний  і  правильний.  Без  революції  духу
зупинити  розпад  єдності  людської  і  космічної
неможливо.

Тому  прикрашати  застаріле  недоцільно  —  жодному
народові.  Без  планетарної  духовної  революції  діяльність
будь-де  буде  розпадною.  Без  переходу  до  культури,  до
духовної  революції  всі  попередні  діяння  йдуть  не  на
благо:  якщо  не  еволюція,  то  інволюція.

Розвинена  людина  будь-якої  нації  все  своє  життя  жертвує
собою  задля  нижчих  за  розвитком.  Майже  весь  час  її
купає  купіль  брудного  темного  духу,  —  людина  тільки
інколи  стає  сама  собою,  душею  чистою  і  високою,
ніби  згадує  —  хто  вона.
Все  це  є  різні  стани  матерії  з  різними  законами  поведінки
на  відповідних  рівнях  духу.
Люди  атрофувались  духовно  настільки,  що  стали  небезпечними
для  правильності  розвитку    в  с  ь  о  г  о.
Розвинені  люди  знають  тепер  —  що  з  ними  можуть  зробити.
Духовна  революція  направляється  на  вивчення  природи  людини,
на  первісність  духу  і  духовності,  на  зібраність  світлого  духу,
на  подолання  ним  темного  інерційного  духу,  який  поневолює
людей,  на  просвітлення  атмосфери  випромінювань  Землі.
Тобто,  на  подолання  світу-тюрми,  що  навалюється  на  тих,
хто  виривається  в  творчість  в  будь-якій  сфері  діяльності.
Перед  багатодосвідченою  в  своїй  темноті  буржуазією  і
псевдокомуністами  стоїть  і  гине  думка  в  її  сьогоднішньому
вигляді.  Так  чи  інакше,  проте  скрізь  молодих  носіїв  геніїв
знищує  дух  старого  життя,  старе  поле.
Буржуазія  має  право
посміхатися,  дивлячись  на  всезростаючу  повсюди
посередність.

Народ  каже:  святі  люди  світлі  не  аскезою,  а  недопусканням
анархії  в  духовній  ході,  тобто  дисципліною  духу.  Сьогодні
не  дивна  розумова  анархія,  в  киданнях  і  безвиході  котрої
весело  утверджується  неминучість  Страшного  суду.
Самовикриваються  —  поспішаючи  в  старе.

Дивно:  покалічені  руки  біля  Богом  поставленої  поетичної
руки.  Дивно:  виродження  літератури  в  форму  меча  і  роз’єднання
ним  себе  і  своєї  думки  з  думкою  інших  народів.  Творці  інерції,
пітьма.  Метушня  через  незнання.  Невже  нікому  не  ясно,
в  Чиїх  руках  зберігається  неформальний  порядок?

Всі  моделювання  вибухових  критичних  процесів  —
неправильні:  вони  не  поширюються  на  духовність,  для  них
невідомий  дух,  душа,  Космос.
Вся  пошлість  сьогоднішнього  життя,  апаратів  управління,
літературного,  філософського,  а  за  їх  прикладом  і  неправди
інші  —  до  катастрофи.
Пошлість  —  світове  міщанство  і  буржуазія.  А  над  всіма
народами  розповзається  не  «бездуховність»,  ні,
 а  темний  дух  —  пляма  в  психобіосфері,  РАК  КЛІМАТУ.
Духовна  революція  і  реорганізація  життя  —  або  катастрофа.
Або  ПОМРЕ  ПОМИЛКА    —    або  молодь.
Проти  посередності  в  народу  є  одні  зцілювачі  —  носії
геніїв,  а  в  природи  —  переведення  на  НИЖЧИЙ  РІВЕНЬ.

Дійсно,  нехай  прийдуть  до  духовної  революції  і  старші,
й  молодші,  старих  молоді  поважають,  але  від  майбутнього
не  відмовляться.

В  природи  є  єдино  правильний  шлях,  всяке  відхилення  від
якого  недоцільне  і  регулюється  природою  нещадно  і  без
умовностей.
Є  в  природі  пряма,  проста  правда.
Потрібно  не  атрофувати  людей  в  духові,  а  загартовувати
й  розвивати  дух  заля  чуття  ним  правди.
Духовність  існує  задля  чуття  шляху  правильності  —
відповідності  природі.  Шлях  людський  —  в  світлій  спільній
духовності  як  етапові  еволюції  до  вищої  форми  життя.
Відступитися  від  правди  духовності  —  значить,  стають
можливими  всякі  звірства,  вмертвлення  людей  і  народів,
землі  і  душ:  все  так,  як  в  нижчій  організації  матерії.
Масове  вмертвлення  людей  стає  тоді  необхідним  для
виправлення  ухилу.
Люди  поза  високою  духовністю  —  поза  життям,
поза  законом  високості  і  цілком  божевільні  щодо
правильності    в  с  ь  о  г  о.  Запам’ятайте:  не  зачіпайте  низького
своїм  духом,  думкою  і  словом,  бо  забруднить  і  засмокче.

Недосяжні  для  інерційної  пітьми  тільки  носії  високого  духу.
Ось  —  крок  до  Бога  і  поезії,  що  є  ще  в  незіпсаваних  дітях.
Це  слово  —  тільки  маленька  підготовка.
Варвари,  яскраві  кров’ю  Сонця,  буде  новонародження  в
Слові.

Не  плюйте  в  джерела  небесні  —  не  підривайте  джерела
статтями:  джерела  ваші  слабкі.
Прости,  Велика  Природо,  що  опускався.  І  тим,  що  освячував
теорії  водогону,  захиляв  Красу.  Я  з  собою  забираю
серце  і  найвище  Джерело.  Дар  Бога.

Грудень  1984,
січень,  лютий  1985  р.,
м.  Київ
Так  духом  бачу,  в  зв'язку  з  оновленням  вселенної  в  кожні  8  років,  річ  ця  виходитиме  вперед
в  потребах    для  оновлення  духу  в  Сині  Божім,  Слові  Отцевім...то  через  Нього  все...16/07/2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2021

Ось прилетів вже … (продовження, ст. "Стихія і поет")

*      *      *

Пророк  від  Бога  —
то  й  слова  від  Бога.
Ось  прилетів  вже
чорний  лебідь  —
пуштун-Афган  —
тож  Індія  повірить  в  себе
поету  —  дано  було  слово
як  перша  така  
змога
і  —  слово  —  не  марнується
у  Бога.


Тож  Індія  повірить  в  себе
і  в  США
й  оскільки  в  неї  є
крилатая  душа
й  в  поета  Слова  теж  —
крилатая  душа
і  буде  Україні  вічна  перемога.
З  усього  цього.

16.08.2021,
Київ
             Стихія  і  поет

           (продовження,1)

6.

Індуїзм  і  марксизм  —  це  дві  однобокості  єдиного
освоєння  світу,  універсуму.  Але  методом  цілісності
універсуму  живе  й  творить  носій  генія  духу,  поет,
що  не  вичерпується  нічим  відомим.
Не  існує  в  природі  методу  діалектичного  пізнання  і
методу  освоєння  світу  духом  у  чистих  видах,  ізольованих
один  від  другого.  Історично  культурою  експериментів,
абстрактного  мислення  і  розумовим  методом  діалектики
пізнання  володіє  переважно  Європа.  Історично  самобутньою
культурою  духовного  і  мислительного  освоєння  світу  і
методом  літання  духу  володіє  переважно  Індія.
Зараз  вже  йде  взаємопроростання  культур  експерементальних
наук  Заходу  з  духовними  Сходу.
Відмінності  виникали  на  історичному  грунті  і  в  духовності:

1)  «зовнішній»,  по-марксистськи  —  ідеальній,
2)  «внутрішній»,  по-індуськи  —  безпосередній.

Видно,  що  негеніальність  —  це  пережиток,  хаос,
сміх  Космосу.

Хто  з  європейських  носіїв  геніїв,  якщо  вони  ще
зостались,  сховавшись  од  всезмітаючого  загальноприйнятого
потоку  мислення,  встане  на  весь  зріст  і  скаже,  що
бачення  серцем  —  не  є  основа  творчості,  а  ігри  неносіїв
геніїв  —  не  «натяжка»?  Але  бачення  серцем  —  це
опосередковане  баченням  духом,  так  звана  «внутрішня»
духовність.

Хто  з  індуських  носіїв  геніїв  (каналів  вищого  духу)
встане  і  скаже,  що  знакова  думка  в  системах  значень
ніколи  не  була  на  його  шляху  збудником  натхнення
і  піднімання  психіки  до  високого  духу  й  самовдосконалення?
Але  думка,  передана  в  знаках,  —  це  елемент  так  званої
«зовнішньої»  духовності.

Але  ж  це  тільки  іскри  мого  випробування  вас  на  стан
геніальності,  всього  лиш  геніальності  в  межах  епохи,
і  вам  це  ясно.
Тоді  другий  крок:  чому  ви  до  цих  пір  мовчали?

Але  ж  лозунги:»Марксизм  —  це  все»  і  «Індуїзм  —  це  все»  —
є  однією  і  тією  ж  реакційністю  темних,  випробуванням
на  інший  стан:  не  планетарний.  Хто  з  вас  може  пройти
випробування  на  стан  держання  поля  гармонійного
генія-універсума?

Як  ще  доносити  знання  генія  духу  і  саме  знання  про  це
знання,  якщо  не  тим,  що  творити  слід  у  високому  натхненні
н  е  д  о  с  я  ж  н  о  г  о    духу  і  залишати  сліди  духу?  Тоді  вони
«вистелені»  так,  що  сонний  дух  людини,  попавши  в  їх
фокус,  «скипає»  і  піднімається  сам  до  того  ж  стану,  —
прямо  стає  частиною  вищого,  і  тільки  це  має  значення.

Все  інше  засмічує  дисгармонією.
Як  же  ви  живете  в  засланні  в  середнього  розуму
посередностей  з  їх  атмосферою  дисгармонії?
Чи  може  бути  вам  —  там  —  ясним  хід  життя?

Марксизм  на  своєму  історичному  грунті  в  рамках
нинішньої  форми  матеріалізму  ніколи  за  своєю
природою  не  вимагав  відхилень  від  картини  світу,
що  змінюється.  Але  відхилення  були,  що  лежить
в  самій  основі  діалектичного  матеріалізму.
Основна  вимога  діалектики  пізнання  —  розглядати
кожну  конкретну  істину,  як  зчеплення  всіх  конкретних  умов,
що  означає  наближення  пізнання  себе  і  світу  до
закономірностей  його  розвитку.

Індуїзм  не  раз  замикався  на  націоналізмі.  В  основі
освоєння    світу  духовним  методом  —  та  ж  вимога
конкретності  істини  в  процесі  отримання  знань
безпосереднім  знанням-чуттям  в  духові.
Метод  приведення  життя  до  відповідності  Космосу  —
основа  зближення  Сходу  і  Заходу.
Самооптимізація  динамічного  самоосвоєння  всієї
матерії  в  діалогові  —  єдиний  метод,  універсум.  Єдність
мети  життя  в  природі,  суміжність  мети  життя
з  метою  природи  —  спільна  основа.

Крок  від  однобокості  до  універсального  методу
зробить  Захід  —  історично.
Крок  від  однобокості  до  універсального  методу
зробить  Схід  —  історично.

7.

 Серйозна  робота,  що  змінюється,  не  передбачає  повчання
інших.  Хто  не  працює,  той  учить  інших,  втягуючи  їх  в
інерцію  повторень.
Навчаючи  —  вчись.  Бо  природа
високого  духу  вимагає  головного  —  здійснення  роботи  
к  о  ж  н  и  м    для  вдосконалення  себе  і  інших.  Бо  хто
не  працює,  той  не  світліє  і  «їсть»  світліших,
залишаючись  нижчим  за  організацією.
Вийти  вперед  в  градації  —  значить  віддавати  світлий  дух.
Кожна  світліша  організація  матерії  знаходиться  в  зв’язку  із
іще  більш  високою,  для  котрої  вона  темніша.  Низькі
організації  матерії  несуть  на  собі  відтиски  ще  більш  темних.
Тепер  ясно,  кого  паралізують  страхом  смерті  сліди  низької
«муки  матерії»?

Ясно,  що  є  кігті  низу,  інерції?
Ясний  зміст  життя  людей,  як  вдосконалення  себе  і  інших?  —
і  навіщо?
Ясно,  що  смерті  для  людини  нема  —  в  такому  розумінні,
як  прийнято  нині?
Ясно,  що  вдосконалення  затримується  страхом  смерті?
Ясно,  що  страх  смерті  —  від  всякого  чіпляння  за  власність
аж  до  бажання  слави  —  є  одна  найвизначальніша  сила,
що  жене  світ  в  безумі,
тобто  по  коридору  низьких  енергоінформацій,
з  кітів  якого  виходу  нема?
Ясно,  що  тільки  у  високому  духові  низький  дух
стирається  і  тому  тільки  любов  зцілює  і  одкриває
вищий  світ?

Ясно,  що  душа  є,  а  смерті  нема,  як  обриву?
Ясно,  що  значать  ці  справжні  знання  для  поневолених?
Ясно,  що  настає  нове  життя  —  не  технологічне,
а  саморозвою  душі  і  духу  людини?
Можна  передбачення  майбутнього  і  керування  ним
назвати  й  так,  як  назвало  природознавство:
«випереджаючим  відображенням»;
це  власивість  природи  давати  кожному  за  його  станом  душі  —
відповідним  духом,  котрим  він  творить  події.
Поет  не  може  бути  зрозумілим.  Хто  пояснює  свій
талант  —  той  самовикривається,  підриває  струми  своєї
природи,  стає  неплідним.  Що  і  відбувається  завжди
майже  з  усіма.  Хто  з  носіїв  генія  скаже,  що  зараз  праця
на  Україні  серйозна?

Поет  принципово  не  може  засуджувати  будь-що
в  матерії:  вона  на  своїх  рівнях,  а  на  кожному  —
природне  своє  ведіння  (поведінка).

Хто  з  вас  знає,  що  робити?  Просте  примирення  з
поетом,  який  наперекір  всій  країні  і  безвихідності
попередніх  росте  і  зріє  до  високого  «духу  бога»  —
може  бути  тільки  всенародним,  переломним,  бо
жодна  психіка  не  може  стати  поряд  і  витримати  це.
За  принципом  відповідності  духу.

І  чи  серйозно  це,  що  поет  має  право  переродити  все
творчістю,  всю  думку  і  все  життя  всіх,  але  різко
підняти  до  «духу  бога»  психіку  конкретної  людини  —
не  має  права!  Щоб  не  зломати.
Ясно?  Що  милосердя  —
враховувати  реальний  рівень  духу.

Далі.  Правильність  формування  планетарного  напрямку
розвитку  —  небувале  в  житті.  Вже  є  в  країні
вульгаризація  досягнень  Сходу.  Не  могло  бути  здорового,
природного  і  переконливого  шляху  єднання  Сходу
і  Заходу.  Бо  ніхто  справжній  не  міг  прийняти
застояної  думки  радянської,  що  обмежувалась
посередностями,  дискредитувала  ідею  спільного  блага,
справжнього  «комунізму»  —  нерівної  рівності  природи.

Єврейський  етнос  нині  в  найскладнішому  стані:
необхідне  розуміння  і  любов  до  нього.  Євреїв
тисячоліттями  гнали  всі  по  світу,  громили,  переслідували  —
і  в  них  найбільша  память  страху,  бо  ніким  не  були
люблені.  Їх  зображували  напівлюдьми.
І  тільки  Гоголь
першим  художньо  показав  єврея,  як  гідну  людину.
Вже  Лев  Толстой  пояснив  тенденцію:  що  ж,  відтіснили
нас,  євреїв,  до  лавок,  ми  візьмемо  до  рук  гроші,  а  тоді
і  вас.  Бо  єврейське  вірування  приземленіше,  порівняно
з  християнським,  пониженіші  також  світогляд  і  побут,
тому  й  чіпкіші  до  земного  життя.
Як  всередині  етносу,  так  і  міжетнічно  гризуться  —  тільки
низи,  що  зрослися  з  зоологічними  і  геологічними
планами  буття.

Не  гризуться  тільки  духовні  верхи,  що  піднялися  в
духові  або  за  рахунок  інтелігентного  виховання,  або
вродженої  еволюційно  високої  душі.
Буржуазія  —  є  продовження  безуму:  родової
хвороби  людей.  Низькі  вібрації,  пропускання  через  серце
торгу  і  грошей,  власницьке  почуття  –  цим  все  сказано
для  знаючих.  Страх  смерті  —  ось  які  вібрації  носять
незнаючих  темних  людей,  гризуть  низи  і  роблять  все,
що  ви  бачите,  й  за  що  вони  чіпляються.
Єврейська  буржуазія  (буржуазія  США  і  ін.)  з  її
«богообраністю»  вимагає  цілком  природно  свого
законного  середовища,  щоб  залишилась  невідомою
природа  людини  як  вона  є,  і  природа  високої  духовності
з  її  ясним  спокоєм  і  вказуванням  природного  місця
кожної  людини  в  духові,  хто  є  хто  в  світі.
Важливе  ось:  відома  «впертість  єврейської  думки»  —
яка  вона  сьогодні?  Єврейський  образ  мислення,
властивий  носіям  етносу  —  який  він  сьогодні?
Де  єврейські  носії  геніїв?

Важливе  ось:  з  новим  світоглядом,  зі  справжніми
цінностями  настане  реорганізація  життя  така,
що  всі  уявлення  зміняться,  всі  сьогоднішні  втратять
силу  загальнообовязковості  і  стануть  смішними,  —
то  де  носій  генія  в  країні,  який  не  віддасть
єврейський  етнос  і  думку  —  буржуазії  і  —
на  загибель?

Генезис  єврейського  етносу  —  стихія,  котра,  маючи
центр  в  єврейській  буржуазії  з  її  застійним  духом,
впливає  на  світовий  дух,  в  котрому  все  вирішується.
На  той  дух,  що  не  визнаний  комуністами:
нинішні    «комуністи»  і  буржуазія  —  одне  і  те  ж  в  природі.
Це  серйозна,  прихована  від  євреїв  і  від  всіх  річ  —
недуховне  користування  єврейською  буржуазією
генезисом  свого  етносу.

Торг  (буржуазія  і  псевдокомуністи)  як  тяжкий  пережиток
не  переживе  приходу  світлого  всепланетарного
світогляду,  поля  духовності,  духовної  революції.
Торг  не  може  не  знати,  що  ні  духу,  ні  думки,  ні  ритму
Космосу  ніхто  не  може  зупинити.
Торг  не  може  не  знати,  що  Шевчук  мав  право  сказати
необхідне,  але  не  заграничне.
Вібрації  страху  виганяються  думкою  і  любов’ю;
єврейска  інтелігенція  —  фермент  думки,  без  чого
не  буває  спільного  блага.

Нехай  нижчі  вдосконаляться,  пізнають  і  розкажуть
іншим  те,  чому,  якби  євреї  поневолили  світ,  загинули  б
євреї.  І  було  б  ще  одним  сміхом  більше.

Шевчук  не  ворог  нікому  і  нічому.
Весь  світ  —  поетовий;  всьому  є  своє  місце,
не  більше  і  не  менше.

Я  маю  дух:  застосування  в  низах  протиприродне.
Що  даю  початком  духовної  революції?  1)  право  на  юність
наперекір  старим  заслугам,  2)  право  на  необмеженість  знань,
3)  право  перемогти  вищою  думкою  нижчу,  4)свободу  духу.
Жодна  людина  не  заявила  даних  забезпечити
теоретично  і  практично.  А  це  ж  —  дрібниці
в  порівнянні  з  життям  в  недосяжному  духові.

Не  можу  торкатися  в  духові  з  посередностями.
Я  працюю  в  духові  і  живу  в  Богові;  то  є  недосяжність
поета  для  низьких.

Говорю,  що  не  маю  права  зраджувати  Святий  Дух.
З  мого  кроку  країна  може  зробити  кроки  до  світла
духу.
                 (продовження  буде...)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2021

Ось прилетів вже …

*      *      *


Пророк  від  Бога  —
то  й  слова  від  Бога.
Ось  прилетів  вже
чорний  лебідь  —
пуштун-Афган  —
тож  Індія  повірить  в  себе
поету  —  дано  було  слово
як  перша  така  
змога
і  —  слово  —  не  марнується
у  Бога.


Тож  Індія  повірить  в  себе
і  в  США
й  оскільки  в  неї  є
крилатая  душа
й  в  поета  Слова  теж  —
крилатая  душа
і  буде  Україні  вічна  перемога.
З  усього  цього.

16.08.2021.,
Київ

           Стихія  і  поет
           Грудень  1984,
           січень,  лютий  1985.
                               Геній  Божественної  ясності  —  явище  природи  духу  —
                               з  високих  енергоінформацій.
                               Поетові-богові,  якщо  він  народився  і  рано  пізнав,
                               сховався  і  став  носієм  генія,  не  тяжкі  народи.
                               Не  має  права  мислитель-поет  убити  в  собі  сонце  духу  —
                               досягнення-політ.
                               Ніхто  не  знав  і  не  міг  знати,  хто  єсть  поет-мислитель:
                               розуміння  можливе  на  близьких  рівнях  сходження;
                               енергоінформаційний  резонанс  відбувається  на  однакових
                               частотах  полів  в  структурах  відповідості,  що  вже
                               співдержать  споріднене.

1.

Індії  необхідно  допомогти:
необхідно  підтримати  Індію  думкою.
Думкою  не  вбивається  самобутність  і  незалежність.
Індія  —  самобутній  спосіб  життя  і  самобутня  культура;
вершина  їхня  —  думка.
Англійці  і  з  ними  вся  цивілізація  Заходу  переконались,
що  їхня  духовна  експансія  не  задушили  корінної  культури  Індії.
Думка  Індії  пробудилась  від  знайомства  із  Заходом
і  розвивається.Імперіалізм  з  цього  (1984)  року  буде  робити  все,
щоб  роз’єднати  Індію  і  вбити  її  дух.
Чому  це  так?
Західний  грунт  вперше  масово  втратив  душі,  котрі
кинулись  до  світогляду  Індії,  до  новоутворення  сект,
звульгаризованих  культів  з  грунту  Сходу  і  ця  нецільність  душ
чекає  правильного  виходу...
Необхідно  вберегти  Індію  думкою  планетарного
масштабу,  нею  ж  переродити  всю  планету.
Перемога  вищої  думки  над  нижчою  відбудеться  тільки
на  планетарному  рівні,  котрого  не  сягають  нарости  на
неортодоксальному  індуїзмі  і  західництві.  Вже  відбувається
взаємопроростання  світоглядних  знань  з  духовних
освоєнь  Сходу  і  експерементальних  знань  Заходу.
Нижче  цього  —  планетарного  —  рівня  необхідно
звершилася  б  катастрофа.
В  світі  вмирає  духовність.
Чому  вмирає  духовність?

2.
Середня  людина.
Її  передбачали.
В  Росії  мовчки  обійшли  її  найбільш  обдаровані  в  духові
люди,  окрім  надсовістей  Гоголя,  Толстого  і  Достоєвського.
Передбачався  феномен  XX  віку  —  посередність.  Вік-виродок
для  носіїв  високого  духу  ставав  неминучим.  Неминучим  —
після  самозвільнення  непросвітлених  людей,  придушених
в  житті  і  духові.  17-й  рік  —  вихід  темних  мас  на  простір
життя,  прояв  законної  в  собі  стихії,  до  цих  пір  не  зрозумілий
цілком  жодною  людиною.
Середня  людина  напустила  свій  дух,  визначила  як  і  чому  бути,
в  усіх  діяльностях  створила  свою  атмосферу,  своє  середовище,
свої  безвилазно-глибокі  колії  інерційних  психічних  випромінювань.
Вся  еволюція  пішла  на  поводі  в  середньої  людини.  Не  зрозумівши
цього,  загинули  всі  несередні.
Середня  людина  —  це  та,  котра  не  здійснює  сходження  до
високого  духу,  людина  з  утилітарними  знаннями,
напівзнаннями,  що  найгірше.
Середня  людина  сформувала  за  образом  і  духом  своїм
утилітарні  покоління.  За  тишею  посередності  виросла
буря,  бо  для  самотворення  духу  народу  немає  нічого  більш
відразливого,  аніж  застій  посередності.
Буря  наближується,
бо  пошкоджені  розуми  —  це  шлях  до  атастрофи.
Сьогоднішній  шлях  посередностей  —  шлях  до  катастрофи.
Це  хворі  люди.
Депрограмацію  сформованих  утилітарних  калік,
оновлення  самого  шляху  думки  і  реорганізацію  життя
здійснять  нові  люди-боги  на  землі:  вони  вже  є.
Про  середню  людину  потрібно  сказати,  щоб  кожна  людина
знала,  що  про  це  знають.  Буде  знати  правду  про  себе  —
зможе  розуміти  світ  далі.  Строго  —  це  необхідний  перший
крок  до  одужання.
Кричали  завжди:  «Ліки!  або  ні  слова  про  хворобу!»
Це  минуле  (зле).  Кричали  ті,  що  не  знали  природи  людини  —
як  вона  є.
 І  нині  не  знають,  як  зцілювати  правдою,  Святим  Духом.
Суть  проста:  носії  середніх  діапазонів  духу  не  допускають
до  народу  носіїв  вищого.  Вони  не  винуваті:  така  взаємодія
вібрацій  в  самій  природі.  То  все  ляльковий  театр  на  нитках
низького,  котрий  нічого  з  природи  людини  і  Космосу
не  знає,  бо  є  рабом,  а  не  вільни  духом.  Нижче  не  знає  вищого.
Чому  вмирає  духовність?
Найвища  духовність  пропала  із  загибеллю  всіх
найвищих  поетів  і  мислителів.  Поети  як  пророки  і  водночас
центри  кристалізації  культури  загинули  від  низьких  вібрацій,
отримуваних  від  темних  думкою  середніх  людей.
Найвищі  і  найтонші  поети  —  одиниці  ясновидців,  що  чули
Бога,  —  не  змогли  вижити  в  каламутних  потоках
напівпросвітленості  і  темряви  зіпсованих  людей.  Поетові
з  його  вирощеним  світлим  духом  просто  фізично  стає
нестерпним  опускання  в  темний  дух,  —  це  першопричина
руйнувань  і  вмертвлювань  душ  і  тіл  поетів,
до  цих  пір  напіввідома.
Вирвавшись  в  заграничне,  повертаючись  в  надра  і
піднімаючи  їх,  не  витримують  в  собі  боротьбу  всього  народу,
всіх  стихій.
Мова  йде  про  вождів,  богів  на  землі.
Поетів  убили  недальновидністю,  вважаючи  й  до  цих  пір,
що  шлях  у  майбутню  гармонію  з  Космосом  лежить
на  основі  філософії  і  науки.  Це  закономірно  в  середовищі
темних.  Правильно  зробили,  що  вибили  очі,  котрі  дійсно
бачили  в  духові.
Загинули  найдуховніші  поети,  не  ставши  в  природну  точку,
в  невідомості,  звідки  давали  б  світу  «материнську  вібрацію».
Повторюю,  не  в  точку  практичної  формальної  влади,  а  в  ту,
що  знаю  я.
Це  прелюд  всіх  трагедій  і  щастя  —  просвітити  інших,
коли  твоє  просвітлення  в  той  час  для  тебе  —  убивче.
І  особливо  —  просвітлення  твоєю  думкою  тієї  частини
народу,  що  мав  розумовий  зсув  в  однобокість.
Ця  частина,  середні  люди,  утилітарні  каліки,  породжує
життя  подібне  собі,  грибами  темного  духу  сіється
над  землею  і  знищує  здоровий  народ.  —  Потрібно  тоді
знати  рівень  недосяжності  в  духові  і  думці.  —  Хто  з  вас
може  мати  справу  з  пандемією  найнещаднішою  —
в  духові?
Як  утворилась  організація  життя  і  світогляду,
котра  вмертвлює  народ?
Де  найбільш  рання,  корінна  помилка  в  розвої  життя,
що  привела  до  однобокості  життя,  до  вмирання
світлої  духовності?

3.
Праця  мислителя  —  праця  світова.
В  природі  нема  ізольованих  «ідей  Заходу»  та  «  ідей  Сходу».
В  природі  є  принцип  невпинного  оновлення  життя  в  зв’язку
з    у  с  і  м      б  у  т  т  я  м.
Сказане  далі  справедливе  для  усіх  мислителів.
Я  скажу,  що  тим,  хто  мислитиме  надсильно  й  оригінально,
 слід  чекати  ударів  і  в  серце,  і  в  голову.  Не  символічних,
і  не  від  урядів,  а  психічних,  з  єдиного  поля  взаємодії.
Тим  сильніших,  чим  більшої  кількості  людей  зачіпається
психіка  «за  живе»  і  чим  більше  ви  змінюєте  їх  уявлення  —
розбуджуєте  енергію.  І  вбивчі  удари,  коли  піднімаєте
за  собою  надра  всього  народу.
Вбивання  мислителів  на  рівні  психічних  енергій  —
законне,  в  законі  природи,  у  властивості  матерії
спорідненій  свідомості  —  в  змінюваності  матеріальних  полів
з  допомогою  матеріальних  агентів,  що  йдуть  від  процесів
мислення,  кажучи  просто.  Дух  —  у  зв’язку  з  матерією.
Ось  це  розряджання  на  свою  душу  і  серце  всіх  потенціалів,
що  накопичились  від  повторювань  загальноприйнятих
мислеобразів  нижчими  —  справа  поетична.
Правильно  буде  брати  аналіз  на  поезію  в  кожній  діяльності  —
скрізь  є  співвідношення  творчого  (світлого)  й  інерційного
(темного).
Тільки  розвіювання  в  духові  загальноприйнятого  блискаючою
думкою  веде  до  звільнення  інших  від  тієї  пітьми,  бо  на  справі,
безпосередньо  висвітлює  розум  і  душу,  відкриває  вищі  центри  —
піднімає  розумово-психічні  стани  інших.  Вирощує  генія.
В  цьому  сенс,  це  є  подальшою  еволюцією  людини,  котра
направлена  у  вищий  дух.  Концентрована  думка  —  наймогутніша  сила.
Потрібно  ПІДПІЛЬНО
одкривати  в  собі  оригінальні  центри  мислення,
щоб  було  чим  концентрувати  непереможну  оригінальну  думку.
Якщо  ж  милитель  не  буде  злітати  над  стихією  загальнолюдського
потоку  мислення-сугестії,  в  нього  в  результаті  буде  виходити
те  ж  саме,  що  й  в  інших,  —  зачарована  посередність.
Буде  середня  людина,  вбивча  для  носіїв  вищої  мислі.  Заклекоче  —
а  виходить  так,  як  в  інших.
Так,  як  в  середовищі-смітті.
Потрібно  мати,  що  називається,  художню  душу.  Слід  мати
особливі  поетичні  проникнення  духом  генія.  —  Для  початку.
Функція  урядів  —  бути  урядами.  Уряди  йшли  і  будуть  іти
за  вождями  духу  й  думки,  бо  уряди  —  невільні,  вони
визначаються  середньою  людиною  і  для  неї  природно
створенні  нею  ж  таки.
Кожному  періоду  часу  відповідає  свій  тип  таких  діячів.
На  старших  сидить  час.
Люди  мовлять,  що  втомились  від  самих  себе;  втомлених
не  слід  запрошувати  на  передній  край  мислі,  де  гинуть
найдужчі:  природа  не  знає  умовностей,  знає  свої  закони.
Україні  і  Індії  слід  допомогти  розвоєм  думки,
ви  вже  знаєте  чому.  Піднімає  тільки  вищий  дух,  перемагає
тільки  вища  думка,  в  кожної  з  них  свої  носії.
Це  праця  не  урядів    і  не  партій,
це  праця  одиниць  найвищої  генерації  життя  —
одиниць  з  обома  крилами:
чистою  духовністю  і  чистою  думкою.

4.
Суверенність  поета  починається  з  вічності.
Краще  народитись  поетом.
Поетом  —  потрібно  народитись.
Поет  —  посол  Неба,  випад  з  майбутнього.
Найголовніше  для  нього  —  вирватися  з  народу
і  дійти  до  Бога,
з’єднати  Бога  і  народ.
Поет  зразу  ж  бачить,  з  ким  має  справу,  з  яким
співвідношенням  світла  і  пітьми,  змінюваності  та  інерції.
Ненародності  поета  нема;  закрившись  від  емоційно-вольових
полів  народного  середовища,  поет  втрачає  розвиток.
З  іншого  боку,  не  вміючи  відірватися  від  народу  і  піднятися
в  духові,  щоб  з’єднатися  з  народом  щоразу  на  більш  високому
рівні,  він  —  не  поет.
Не  вміючи  підніматися  до  Бога  і  опускатися  до  народу,  щоб
очищувати  народ  від  слідів  нижчоъ  організації  матерії,  він  —
не  поет.  Бути  в  народі  цілком,  або  цілком  відірватися
від  народу  —  значить,  ні  разу  не  бути  поетом.  Поет
проводить  ясність  через  себе,  як  провідник.  Чим  ближче
розвиток  поета  до  Бога,  тим  більше  він  не  тільки  провідник,
а  й  творець.
Свавілля  творче  поета  визначається  природно  тими
вібраціями  народу  і  Космосу,  якими  він  живе.
Народ  раптом  чує  поета,  коли  один  Бог  говорить
устами  поета.  І  тільки  тоді.  Все  інше  не  має  значення.
Коли  через  поета  говорить  Бог  —  народ  чує,  чує  нутром.
Чує  —  якщо  поет  сам  іде  за  Богом.
Поет  повинен  вказувати  своїм  ходом  —  куди  і  як  йти
народу,  як  думати  і  що  робити.
Народ  ніколи  не  ходив  і  не  піде  за  розумовими  доказами,
бо  розумові  докази  для  нього,  —  у  великому  тілі  якого  є
всі  знання,  то  нісенітниця.  Народ  ходив  і  піде  тільки  за  Богом  —
так,  як  чує  своїм  нутром.
І  він  відрізняє  своїм  великим  нутром:  хто  ж  його  чистить,
нутро  народне?  Хто  чистить  великого  звіра?
Поет  визначає  «по-божому»  ще  не  створений  світ,  що
шукає  нової  форми,  і  цим  він  —  творець  того  життя,
яке  буде,  ще  втілиться.
Поет  —  око  духу,  самопросвітлення  зору  завдяки  даній
йому  властивості  чути  Бога  і  завдяки  знанням.
Поет  —  центральний  активний  вузол  перетворення  всіх
вібрацій  від  носіїв  освоєнь  природу  в  наймогутнішу  —
художню.
Середні  люди  не  зобов’язані  псувати  напівзнаннями  матеріал
поета  ще  до  творення,  а  також  ніхто  не  може  завадити  йому
чути  Бога  в  творенні.
Як  діють  плоди  високого  духу  і  сам  дух  безпосередньо?
Тільки  біля  найвищого  носія  духу  і  його  плодів
спадає  з  очей  пелена  і  кожен  бачить  духом  світ  і  хто  він  є
сам  ,  і  чого  вартий  він  і  його  попередні  клятви.  Буде  рухатися,
чи  зрадник  руху,  лінивець.  І  бачить,  що  в  світі  є  одвіку  сили  —
високий  талант  до  Бога  і  наївний  жах  буття.  Високий  талант
своїм  духом  розкриває  пелюстки  серця  і  мозку  кожної  людини
під  промені  любові  всього  світу.  На  мить  переводить
непідготовлену  людину  в  стан  всевидіння,  єдності  з  Космосом,
після  закінчення  цього  —  знову  тільки  автоматизм
сприйняття,  гіпнотичний  сон,  психологічні  бар’єри.
Ось  що  творить  благородне  мистецтво  і  думка,  являючи
шлях  в  безсмертя  —  звільнення  від  неволі.
Високий  дар  духу  і  в  житті  запускає  від  носія  до  сердець
людей  ниті  вищих  вібрацій  —  розкриває  високому
безпосередньо  і  прямо.
Чи  це  не  мука  для  людини?  —  обпікання  Красою  і  Божою
благодаттю  серед  принуки  фізичної  і  духовної  на  землі?  Це  ж
не  придушення  людини  сугестією,  навіюванням,  невисокою
думкою,  гіпнозом  посередності,  а  дія  єдино  правильна  —  духовним
(ненасильним,  резонансним,  любовним)  подвижництвом.
Тільки  так  милосердно!  Ось  глибина.  Все  мистецтво,  література
і  мисль  —  це  сліди  від  вищої  організації  матерії.  Все,  що  від  Бога.
Поетичні  проникнення  —  первісний  корінь  здорової  природи
творчості.  Дух!  проникнення  духом,  —  розум  добудує.
Птиця  свідомості  —  з  двома  крилами  найвище  летить.
Найбільше  нерозуміння  в  мистецтві  —  те,  що  мистецтво,
ніби-то,  мислить  образами.  Мистецтво  строго  космічно  працює,
як  поезія,  живе  в  природі,  як  здорове  самооновлення  життя,
самотворення  попереду  життя,  відповідає  на  коливання  життя
і  Космосу  і  йде  попереду  —  в  майбутньому,  в  примірці  нового.
Носії  вищого  духу  знають-чують  в  духові  ще  ніким  не  відкриті
закономірності  перетікання  матерії  і  передають  їх  духом  для
нижчих.
Сильні  духом!  —  ось  глибина  майбутнього.
Пророки  живуть  тільки  в  майбутньому,  живуть  в  його  одягові,
перетворюють  його  духом,  а  сьогоднішні  люди  розуміють  цю
таїну  так,  що  то  мислять  блискітки  одягу,
такі  собі  образи-моральності.
Сьогоднішні  нічого  не  розуміють.  Об’явився  звідки.
Ніхто  з  тимчасових  не  пробував  ходити  за  плугом-генієм
поета:  найвищі  сили  є  поза  тимчасовими  (взаємнонелюблячими,
невільними,  земними)  моральностями  сирих  людей.
Видно,  як  небагато  потрібно,  щоб  самовикритися  неносієві
генія.
Посередності  паразитують  на  авторитеті  Леніна  і  його
некомпетентності  в  художності  (Святому  Духові).
На  практиці  після  нього  ця  обставина  найшвидше    повела
до  самогуств  і  катастрофи.
Ленін  не  створив  головного  в  теорії.
Абсолютузувати  Леніна  —  неправильно,  повторювати  —
катастрофа.
Необхідно  розвивати  світопогляд  підніманням  на  вищий  рівень
знань  природи  і  Космосу.  Видно  ті  місця,  на  котрих  зупинявся
посередній  розум,  не  проходила  смертна  думка.
Поет  запалює  нове  сонце  духу  —  і  жодна  людина  не  йде
в  темряву.Такий  закон  духу.  Поет  —  спирається  і  повинен
спиратися  на  світовий  дух-розум  і  на  народи.  Це  —  великий
поет  вічності.  Біля  нього  держави  ворушаться.
Він  рухає    в  с  е.
Псевдопоет  спирається  на  офіційний  малий  досвід.
Маленький  псевдопоет  стверджує,  що  він  є  ідеологом
партії  —  і  не  розуміє,  чому  він  реакціонер.  Вічності  усміх
ласкавий.

5.
Так  ось.
Корінна  помилка  —  однобокість  філософій  XIX  і  XX  століть.
В  їх  основу  панівно  покладено  обмежену  науку  і  онтологічні
зв’язки.  Ясно,  що  в  них  нема  природи  духу  і  духовності,
людини  і  Космосу,  ненаукових  культур  творчості,  самої
цільності  буття.  На  це  вказав  М.  Бахтін.
Однобокість  філософій  XIX  і  XX  століть  —  це  наслідок
спільного  ходу  еволюції  середніх  віків  і  обставин  звільнення
самої  науки.  Наука,  не  досліджуючи,  наперед  заперечила
існування  душі  людини.  Це  —  головне  з    у  с  ь  о  г  о.
Д.Ліхачов  вказує  на  науково-технічну  революцію,  як  на
причину  бездуховності  і  катастрофи.  Це  неправильно.
НТР  —  не  причина,  а  другий  наслідок  поряд  з  першим  —
«бездуховністю».  Обидва  наслідки  вказують  на  свій
спільний  корінь.
Там  помилка  в  корені  —  в  філософіях  XIX  і  XX  століть,
в  тому,  що  в  основу  світоглядів  панівно  лягли
позитивстські  теорії,  що  базуються  на  гносеологізмі.
І  я  знаю,  як  «рішуче»  прикрашували  їх  онтологічними
звя’зками.
Ціле  життя  всі  чесні  розуми  лоскотало,  що  живе  випадає
з  уваги.  Що  поети,  виявляється,  були  недосяжними  у
вловлюванні  змін  в  Космосі.  Що  так  званий  містицизм
встигав  і  встигає  швидше,  ніж  наука.  Що  гинуть  носії  геніїв
і  розкладаються  душі  людей.
Для  глибокого  дослідження  природи  людини  і  світу
ні  наукових  підтверджень,  ні  тонкого  художнього  дару
особисто  в  Леніна  не  було.
Наука  і  розумова  діалектика  пізнання  переплітаються
між  собою  і  практикою.Ця  єдність  за  своєю  природою
допускає  помилки,  принципово.  Сьогодні  настав  час  не  її,
а  носіїв  геніїв  і  думки.
Наука  набрала  панівного  значення  згідно  з  світоглядом.
А  сама  наука  що  таке?
Наука  обійшла,  обминула  цілий  материк  явищ  біосу.
Обминула  явища  безпосереднього  зв’язку  між  людьми
і  Космосом.  Будучи  обмеженою,  філософія  заперечила
наперед  все,  що  є  живою  природою  духу  і  духовності.
Є  багато  підтверджень  обмеженості  сьогоднішньої  філософії
і  дефомування  нею  природного  ходу  наук  на  всіх  їх  шляхах.
Це  є  вже  знаходження  сьгоднішнього  життя  поза  првильністю
розвитку,  в  інволюції.
Той  факт,  що  наука    і  філософія  обминули  найголовніше,
викривив  сам  спосіб  мислення  до  панування  диференційного
(роз’єднуючого),  знищив  інші  підходи  до  находження
життя  як  природної  ланки
єдиного  цілого  буття  матерії.
Зараз  наука  повернулася  до  раніш  обійденого  материка
біосу,  до  вивчення  природи  людини  і  Космосу.  Головне
вирішується  не  на  рівні  наукових  ідей  і  тенденцій  світу.
Головне  —  глибше,  в  корені:  в  підходах  до  світу.
Чому  наука  зацікавилась  суттю  людини  —  тим,  за  що
весь  час  вбивали  шукачів?  Чи  не  ясно,  що  без  цього
неможливий  природний  розвиток  світу?  Чи  не  ясно,  що
донині  панівна  тенденція  технічного  розвитку  —  допоміжна,
а  настає  духовний  розвиток  самої  людини,  якісно  новий
підхід  до  світу?
Згідно  яких  космічних  законів,  крім  земних,  економічних,
стає  неминучою  градація  людства  від  землі  до  Неба:
від  поневолення  нижчими,  темними  вібраціями  до
звільнення  вищими,  світлими?  І  вирішальне:  хто  зможе
знаходитись  в  зв’язку  з  носіями  геніїв  духу?
Якщо  хтось  з  літераторів  мовить,  що  світ  врятує  моральність,
то  це  утопія,  це  прекрасне  побажання,  він  говорить,
що  йому  не  вести.
Вузькі  знання  забавно  шукають  в  собі  виходу  з-під  загроз  —
не  у  великій  природі,  яка  регулює  себе  нещадно,  згідно
своїх  законів,  помимо  нерозумних  і  підневільних  людей.
Всеосяжні  космічні  знання  і  любов,  що  їх  одкриває,  —
ось  шлях.
Вузькі  спеціалісти  з  вузькими  знаннями  не  знають,  як
і  навіщо  їх  переплавляє  в  огні  високого  синтезу
одиницями  життя.  Такими,  якими  їх  створила  природа  і
вони  —  самих  себе.
Наука  не  врятує  світ  від  катастрофи,  наука  сама
потребує  допомоги.  Всі  однобокі  світогляди  стоять
перед  переходом  до  якісно  вищого  рівня  узагальнення  —
світогляду  планетарного  братства  розуму  і  любові.  Іншого
шляху  нема,  я  сказав.    Зміст  життя  —  очищуючись,
піднімати  душі  свої  і  всіх  до  космічної  свідомості.
Підкреслюю  загальне  заблукання:  не  керівний  апарат
вимагає  свого  оновлення,  а  все  життя  країн  і  світу
вимагають  свого  оновлення  і  з’яви  носіїв  найвищого
дару  Бога  —  для  цього.
Не  тільки  переорганізація  господарського  і  керівного
апаратів,  чого  прагне  компартія,  а  повна  і  цілковита
переорганізація  і  переродження  всього  життя  світу  —
з  метою  стати  кожному  на  своє  місце  в  природі.
Атрофуватися  в  знанні-чутті  світового  духу  —  зась.
Зі  старим  світосприйняттям  і  низькою  організацією  —
катастрофа,  перетягне  нижча  ланка  природи,  старе
поле.  З  новим  світоглядом  і  організацією  життя  —
шлях  без  катастрофи,  переважить  вище  поле  космічного
розуму.
Дійсно,  для  народу  нема  нічого  небезпечнішого,  ніж  стара
помилка  і  відсутність  нового  вождя.  Після  Леніна  помилка
в  філософії  ніким  не  виправлена,  філософія  якісно
не  піднята  ніким.
Помилка  проявилась  найтяжче  в  тому,  що  жоден  носій  духу
не  зібрав  в  собі,  не  синтезував,  і  не  забезпечив  своїм  життям,
і  не  вказав  (крім  частково  генія  М.Бахтіна)  на  те,  що  до
філософії  потрібно  йти  від  більшого.
Хто  знає,  що  це  таке?
Про  це  пізніше.
В  результаті  однобокості  світогляду  побудоване  однобоке
життя  народів  і  в  результаті  всіх  —  неоптимальний  шлях
розвитку.  Бо  втрачено  високу  духовність  і  правильне
космічне  життя  душ  людей.  Втрачено  найвищі  особливості
вільних  особистостей,  все  зуніфіковано,  свідомо
зтоталітаризовані  і  пошкоджені  до  границі,  основи
космічної  людини  зруйновані  настільки,  що  народи
ще  навіть  не  знають,  що  з  ними  зроблено.
Це  прекрасне  поле  діяльності  для  мене.
Ясно,  філософ  не  може  бути  філософом;  може  —
поет,  не  зв’язаний  земним  духом.

Світ  ловить.
Ясно,  що  через  часових  отуплювачів  поет  вимушений
ізолюватись  від  темного  духу  утилітарних  калік;  щоб
допомогти  народу,  кожен  день  він  повинен  пройти  крізь
леза  сірих  полів  утилітарних  людей,  порізатися  об  їх
енергоінформаційні  сфери.
Нема  нікому  необхідності  підтвердити  себе  —
побажанням  для  поета  відректися  народів  і  стихій.
           (продовження  буде...)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2021

Чого це ви проти Христа і Богоматері?

От  —  політикам  відрізано
                   верхи
                   і  низи
й  в  них  все  протікає...
Меркель  їде  казитись
                   і  тільки  казитись
хто  про  це  знає?
вона  про  це  знає?
може  вискочити  із  борозни?
не  може
вже  й  не  казиста
бо  не-казистість...
якісь  не-духовні  люди
і  птаха  незряча  над  ними  літала
вона  якась  використана  —
                                               як  недосконала...
От  німці
окремі
до  нас  —  окликались:
прийдіть,  українці!
з’ясніть  цілу  сліпість:  без  Христа  ми
                             і  ні  дольки  Христа
й  вже  без  Христових  храмів!!
Ввійдіть,  українці!!  —  шакали
                   тут  в  душах...  шакали!  
і  попід  небесами
шкарлупи  пусті  —  із  шакалами!
вона  ж  про  тіла  комсомольські
                                               тут  відповідала
ніяких  душевних  якостей
ніяких  Христово-духовних  —  радостей!
ви  смішні
Володимир  й  Ангела  речуть
вони  —  недосконалі...
повирубуйте,  кажуть,  ліси
повитлумлюйте,  кажуть,  зірки
все  вгашайте!  —
станьте  бездарними  як
                                               усі  наші
відрікайтесь  Христа!  —  як  ми
                                                                         відрікайтесь
плюньте  на  Небеса
як  ми  плюнули  соковито  —
                                       на  вас  в  душі  ваші
крилаті  —  але  ваші
та  й  в  полон  до  нас  

здайтесь!


То  ви  —  увійдіть
і  з’ясніть,  українці!

14.08.2021,
перший  день
Богородичного  посту...  КИЯНИ  ВНЕСЛИ  СВЯТІСТЬ  ДО  ЄВРОПИ:
                     Знайомтесь!  АГАТА  КИЇВСЬКА  королева  Англії.  
Дружина  короля  Едварда,  донька  Великого  Князя  Київського  Ярослава  Мудрого  і    Інгігерди  -  доньки  шведського  короля  Улофа  III.  Агата  Кіївська  мати  Едгара  Етелінга  -  короля  Англії.  Старша  дочка  Агати  Маргарита  обвінчалася  з  шотландським  королем.  Четверо  синів  Маргарити  стали  в  свій  час  королями  Шотландії.  Маргарита  -  королева  Шотландії,  внучка  Ярослава  Мудрого  стала  першою  шотландською  святою.  Дочка  Агати  Матильда  була  королевою  Англії,  прабабусею  легендарного  короля  Річарда  Левове  Серце.  
Рідні  сестри  Агати:  
королева  Франції  АННА  Ярославна,  дружина  короля  Генріха  І;  
королева  Угорщини  АНАСТАСІЯ  Ярославна  (Аґмунда),  дружина  короля  Андраша  І;
королева  Норвегі  ЄЛИСАВЕТА  Ярославна  (Еллісіф),  дружина  короля  Гаральда  III  Суворого,  потім  дружина  короля  Данії  Свейна  II  Данського.  
Рідні  брати  Агати:
князь  ВСЕВОЛОД  Ярославич,  чоловік  принцеси  Марії,  дочки  імператора  Візантії  Костянтина  IX  Мономаха  (1046),  від  шлюбу  народився  Володимир  Мономах;
князь  ІЗЯСЛАВ  Ярославич,  чоловік  принцеси  Ґертруди,  дочки  польського  князя  Мешка  II  (1040);
князь  СВЯТОСЛАВ  Ярославич,  чоловік  німецької  графині,  внучки  цісаря  Генріха  II,    імператора  Священної  Римської  імперії;
князь  ІГОР  Ярославич  чоловік  німецької  принцеси  Кунігунди,  графині  Орламіндської;
князь  ВОЛОДИМИР  Ярославич,  чоловік  німецької  графині  Оди,  дочки  великого  графа  Ліпольда  фон  Штаде.
В  літописах  згадки  про  королеву  АГАТУ  датовані  1066  роком.
(В  ті  часи,  на  місці  Москви  квакали  жаби,  в  лісах  бігали  дикі  мокші)
ПАМ'ЯТАЙ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2021

І я спахнув як луг… Світлизни скільки виссано!. .

*      *      *


                 Вседержителеві
                 і  Діві  Марії
                 світло  і  з  любов’ю  присвячується


І  я  спахнув  як  луг...
Світлизни  скільки  виссано!
Молока,  Боже,
з  небес  скільки
                               виссано!
Все  мені  в  світло
                             на  писку  написане!



А  я  пив  —  золоте  —
Тополин  скільки  виставлено
Сторінкам  із  небес  стільки
                               виставлено
Все  світло  йде
             з  ликом  тиснеться  —
                               все  як  написано

14.08.2021,
свято  Маккавеїв,
початок  посту  Богородичного