| Сторінки (2/185): | « | 1 2 | » |
N.V.
Давай пограємось з тобою у любов...
ти будеш підставляти свої губи,
червоні вишні, для мене такі любі,
я цілувати буду їх і знов, і знов...
Закривши очі ми граємось в любов...
тебе цілую я моя, кохана,
моя любов. як магма із вулкана
спалила нас до дійсності основ.
І я клянусь тобі у вічних почуттях,
я переконаний, що це для нас лиш гра,
не знаю, хто із нас у ній тепер програ —
ми, як сліпці, де кожен на своїх путях.
В цій грі в любов немає перемоги,
ми вже пограли ледь її почавши
і заблудились в лабіринт попавши,
але кохатись будем до знемоги.
18.01.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2024
Я думал, друзей теряют в ссорах,
а они просто растворяются во времени.
Бернард Шоу.
Я думав, друзів втрачають у сварках,
а вони розчиняються в часі,
нічого не мавши в запасі —
продовжують жити вічно у кварках.
У Вічність друзі мої пішли...
сперечатись продовжую з ними,
аргументами сиплю такими,
що разом з ними теж відійшли.
Вже не діють оті аргументи,
все ніщо перед їхньою Вічністю,
все в минулому стало епічністю,
і я згадую лише фрагменти.
04.01.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2024
N.V.
Ось вицвілі, старі, пожовклі фото...
з них дивляться давно померлі люди,
колись і їх любив до смерті хто то
вважав, що їх ніколи не забуде.
Та невблаганний час усе стирає —
стирає навіть грані піраміди...
оцифровщик із небуття вертає
і милі образи, і краєвиди.
У нього на екрані монітору —
пливуть роки з народження до смерті,
він повертає й відкриває зору
давно минулі дні на фото стерті.
Тримайте... згадуйте своє минуле...
старий чаклун не зможе повернути
і вас туди, щасливі дні майнули
та образи на фото не забути.
26.11.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2023
N.V.
Ти прийди до мене в сни,
відігрій замерлу душу,
я тебе чекати мушу,
як жаданої весни.
Я у снах такий розкутий,
ти у снах чарівно-ніжна,
в снах і дійсності — розбіжна,
я ж у юності — забутій.
Десь у юності — без тебе,
я впускав усіх до себе
в свою душу і думкИ́.
Ти одна в моєму серці —
пруть із нього мегагерци,
мов дзвінкі весни струмки.
24.11. 2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023
N.V.
Закреслена осінніми дощами
моя любов на вітрі замерзає,
і що робити далі вже не знає
відкинута безжально Вами.
Як холодно на крижаному вітрі,
і спогад літа теплого не гріє,
його бруківкою розвіє —
й розмаже по брудній палітрі.
Моя любов — як тепле літо —
зігрій мене у холоді космічнім,
ми з'єднані ланцем* трагічнім…
вернись до мене — Афродіто!
*ЛАНЕЦЬ, нця, ЛАНЦ, а, ч., діал. Ланцюг.
11.112023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023
N.V.
Я не сприймав життя всерйоз,
все було жартом — ніби грою,
та трапився колись курйоз,
неждано літньою грозою.
Гроза гриміла в підворітті,
дув бульбашки в калюжах дощ,
і я, вже тричі в повнолітті,
відправився шукати прощ.
З'явилась ти немов із сну,
із моїх мрій і марень дивних,
а я шукав тебе одну
в своїх бажаннях інтенсивних.
Мій янголе — намоклий під дощем,
прийшовши для сердечних втіх
приніс мені лиш серця щем,
та відчуття, що все це — гріх!
*проща — відпущення гріхів.
17.10.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2023
N.V.
Холодне Північне море —
на морі якраз відплив,
сурове, від сліз прозоре —
сьогодні туман закрив.
Бреду по мокрій бруківці,
сховавшись за комір плаща,
немов негатив на плівці —
навиворіт все сповіща...
Забуть назавжди тебе хочу,
зітерти твій образ дощем...
молю і весь час торочу —
візьми з мого серця щем.
*Бремергафен — місто та морський порт
на північному заході Німеччини.
06.10.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2023
N.V.
Все навалилось невпопад:
і у волосся сивина,
і біс в ребро вселився, гад,
і на душі якась вина...
Надумав я усе собі,
намріяв довгими ночами,
і присвятив його тобі —
твоїми вражений очами.
Втонувши у очах твоїх,
заплутавши в твоїм волоссі,
хоч знаю я, що це є гріх,
ма́рю тобою я і досі.
Роки говорять — зупинись,
тобі не до лиця любов —
душа зривається увись
лише тебе зустріну знов.
Лише, щоб ти була щаслива,
пливла хмаринкою легкою,
бажаю неземного дива —
лишитися завжди такою.
04.10.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2023
Но что ей до меня, она была в Париже…
В.С. Высоцкий.
N.V.
Я їй писав вірші,
присвячував романи,
і мріяв у душі
виношуючи плани...
Та я потрібен їй
неначе в бані лижі,
бо скучно їй одній —
вона уже в Парижі.
Сьогодні у Парижі,
а Познань буде завтра —
вражають дивовижі,
повторюється мантра...
Європа під ногами,
душа всьому відкрита,
а я не сплю ночами —
подушка слізьми вкрита.
Біле вино смакуєш,
жабячи лапки в клярі,
мою любов не чуєш,
серце твоє в футлярі.
Мої амурні співи
до нього не проб'ються,
не треба на Мальдіви —
додому б повернуться.
29.09.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023
N.V.
А Мулен Руж все крилами махає
і перемелює в муку́ дівчат,
а кожна з них когось в душі кохає,
та крила Мулен Руж про це — мовчать.
В Парижі все насичене любов'ю:
вино, каштани, музика, пісні,
і всюди все, на жаль, залите кров'ю,
бо жорна Мулен Руж дуже тісні.
Всіх перемелють: красивих, молодих...
старість з канканом ніяк не уживуться,
рожевий млин молотиме без них,
щасливі молодості дні — минуться.
30.09.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023
N.V.
Грайливо тепле літо промайнуло,
розтало наче посмішка твоя,
і синє небо спогадом війнуло —
де ти тепер живеш любов моя?
Моя любов із синіми очима,
та що приходить снами у ночах,
і я, неначе молодий хлопчина,
втопитись хочу у її очах.
07.09.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2023
N.V.
Чорна туга тебе огортає
і печаль в узголів'ї стоїть,
всяк додому весь час повертає
і думками важкими роїть.
Осоружна бридка чужина —
чужі звичаї, мова чужа...
рідний край у душі ожива,
але з ним розділяє межа.
Ця межа пролягла через серце
і розкраяла навпіл його,
там далеко у страшному герці
б'ються вої* для щастя твого.
Стисни волю свою у кулак,
тугу чорну від себе гони,
помолися за наших вояк —
Перемогу здобудуть вони.
Ти повернешся звідси додому,
рідний край від війни оживе,
ти тоді заживеш по новому,
чорна туга у даль відпливе.
Вона зникне в Німецьких туманах
і розтане в холодних дощах,
розчарує тебе у обманах…
вбачу щастя у тебе в очах.
* Во́ї (або ратники) — категорія військ у Київській Русі. На відміну від дружини
яка була постійним військом князя, вої набиралися з вільних селян і містян .
21.08.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2023
(Сонет)
N.V.
Багаття вже давно перегоріло,
і на вугли́нках попіл засірів,
вогонь лиш тлів та зрадливо чадів,
все скінчено — сумління шепотіло.
Легенький подих вітру ду́нув,
роздув багаття й оживив,
і жар всередині відкрив,
змертвілий попіл зверху зсунув,
Ти подих свіжий для багаття,
ти Птаха Фенікс із вогню
яку від полум'я звільню.
Для мене це якесь закляття,
з тобою в юності горю,
і сам не знаю що творю.
09.08.2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2023
N.V.
А ти в душі завжди самотня і одна,
навіть коли тебе хтось обіймає,
коли хтось хтиво в очі заглядає —
у душу не заглянути йому до дна.
Замерзла від самотності душа…
о, Боже! як же холодно тобі,
ховати почуття і серце у журбі,
коли хтось знову поруч спокуша.
Це все старе і все було не раз,
всі ті слова і клятви знову ті,
а ти весь час духовно в самоті,
і замерзаєш від шаблонних фраз.
Майнув твій корабель у даль вітрилом,
за обрієм розтанув назавжди,
у самоті тепер його чекай і жди,
коли забагряніє знов над небосхилом!
04.08.2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2023
N.V.
Той поцілунок ми звели на жарт.
Бувай — і поцілунок в губи…
простий цілунок чи був він того варт,
щоб привести мене до згуби.
У даль чужу тобі лягає шлях,
душа страждатиме від болю,
твій поцілунок у мене на губах
п'янить сильніше алкоголю.
Той поцілунок — для тебе він ніщо,
мені приніс пекельні муки,
я зацілую всю тебе, якщо,
зустріну після довгої розлуки.
26.07.2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2023
N.V.
Хай буде так! Я вигадав тебе,
я вигадав твої прекрасні очі,
і образ твій являється щоночі,
відносить у фантазії мене.
В уяві бачу твій дівочий стан,
високі груди, ніжні твої руки,
я весь зневіривсь з довгої розлуки...
тебе бажаю — душа моя вулкан.
Малюю образ твій, творю тебе я,
колись створив Пігмаліон для себе,
задовольнити щоб свої потреби —
на світ отак з'явилась — Галатея.
Моя любов, прекрасна Галатея,
ти моя Муза і моє натхнення,
перед своїм сумлінням одкровення,
квітка в душі моїй — моя лілея.
*Πігмаліон — у давньогрецькій міфології скульптор, цар
Кіпру.
Він начебто цурався кохання і жіночого товариства.
Зробив із слонової кістки статую прекрасної жінки й закохався в неї.
На його благання
Афродіта оживила статую, яка дістала ім'я
Галатея і стала дружиною митця.
01.08.2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2023
́
Павлушеньці.
На вранішній намаз*
лунає завивання муедзина*
і бусурмани всі ураз
упали на коліна.
"Аллах акбар! Аллах акбар!"
шумить поміж рядами.
"Аллах великий, Його дар
хай буде поміж нами"...
А поряд, прямо на шляху
забитім кіньми і волами,
клянучи доленьку лиху –
невільники поміж возами.
Захоплені в полон селяни –
жінки вродливі та дівчата,
всі православні християни,
тихенько плачуть дитинчата...
Далеко в дикому степу,
де все туман покрив,
де ковила між будяку,
раптово вовк завив.
"Урус-шайтан*!" — замокли всі...
заклякла суча зграя,
а степ хвилюється в росі,
і тільки даль безкрая.
Не ждано звідкись, із пітьми –
великий вовк з’явився
пройшов, як тінь поміж людьми
і в козака перетворився.
- Козак! Козак! Стріляйте... –
волали бусурмани,
- Ловіть його, мерщій хапайте! –
бісилися османи.
Схопилися за шаблі всі,
тугі напнули луки,
стояв козак у всій красі
на грудях склавши руки.
Злетіли роєм хмара стріл
ось вразять козака,
ужалять мовби сотня бджіл,
ой! жалко бідака!
Майнули стріли в пустоту –
немає там нікого,
ви ціль уразили не ту,
лиш марево від нього.
Розтанув сірий вовкулак*
хитнулось будяка стебло
ось був козак – і зник козак,
немов і не було.
«Що за напасть, якась мара...
– знов моляться османи, –
Нам вирушати вже пора,
Аллах, – завжди будь з нами!»
Розлігся свист і коні мчать
неначе вихор в полі.
і бранці з радості кричать –
діждались бідні волі.
Це козаків Сірко веде
на клятих бусурманів,
на землю ворогів кладе
немов німих баранів.
Розрубані ремінні пута,
уникнули полону,
рука кайданами не скута –
утри сльозу солону.
Вертайтесь люди в рідний дім,
працюйте в мирнім полі,
а козаки стоять на тім,
щоб бути вам на волі.
На вільнім полі хліб росте,
над ним небесні шати,
козак в степу стоїть на те,
щоб землю захищати.
Примітки:
Намаз – молитва.
Муедзин – людина, яка зазиває мусульман на молитву.
Шайтан – чорт, нечистий.
Вовкулак – людина, яка могла обертатися у вовка.
04.05.2023 р.
Єггермюлен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2023
Наталі.
Я зупинився вражений тим звуком,
Стояв задерши голову угору,
У небі високо, з журливим перегуком,
Летіли гуси у весняну пору.
Я їх не бачив за хмарами низькими
Та відчував всім серцем той політ,
Вони були мені колись близькими –
Звали кудись у даль з дитячих літ.
Ось так гелгочуть і тихнуть вдалині,
А я кричу – упевнений в одному –
Я так зневірися в багатій чужині,
Ой, гуси-гуси, візьміть мене додому!
29.03.2023 р.
Єггермюлен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2023
Наталі
Ти біля дзеркала стоїш,
вдивляєшся у інший світ,
із задзеркалля там привіт –
ніщо від нього не втаїш.
Не приховає люстро зморшки,
печаль в очах і сум
скорботу на лиці від дум,
прибріхує у формі трошки.
Чому ти люстро нагло брешеш?
На ліве – кажеш праве,
яке ж ти дзеркало лукаве...
це все не так – ти собі шепчеш.
Я ще красива... молода...
і вишукана форма тіла...
просто душа часто боліла...
роки спливають як вода...
Мене такою покажи -
що на весні цвіла як квітка,
чарівна росяна лелітка,
вернуть літа допоможи.
26.03.2023 р. Єггермюлен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2023
Затуманило скрізь, задощило…
Тихо осінь у гості іде…
Навскоси все дощами прошило –
Осінь зібраним полем бреде.
Вона вийшла із темного лісу,
У життєвім театрі на сцену,
І вітри їй підняли завісу,
Осінь грає для нас наречену.
Наречена багата, цнотлива –
Налетіли вітри парубки,
Закружляла у танці щаслива,
З кожним в парі вона залюбки.
Та недовго з вітрами кружляти,
Швидко зблякне дівоча краса,
Досить, дівко, полями гуляти –
День осінній так швидко згаса.
Зблякнуть фарби і шати твої,
З неба сіється мжичка нудна,
Розгубивши прикраси свої,
Тихо плакати будеш одна.
17.09.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2023
Старий з онуком ідуть ґрунтовою дорогою дачного товариства. Цього погожого, робочого, серпневого дня на дачах майже нікого не було. У вихідний тут вирує життя, а зараз лише на деяких ділянках можна побачити пенсіонера, та і то не на грядках, а десь у тіні, в садку.
Тиша і спокій панує навкруг. З безхмарного, вицвілого, вигорілого від літньої спеки – неба, сяє сонце, пройшовши пік свого злету в цій нескінченності й почавши невідворотний шлях до спочинку. Перевалило за полудень.
Мандрівники йдуть до залізничного тупика який зроблено недалеко від дач, поруч із двома основними вітками. Десь там, у південному напрямку, розташована товарна сортувальна станція і звідти тягнуться рейки, які закінчується тупиком біля їхнього садового товариства: «Залізничник».
Хлопчику дуже подобаються величезні гримкотливі поїзди, що пробігають повз них, коли вони сидять на теплому нагрітому сонцем бар’єрі тупика, зробленого з соснових шпал просякнутих смердючим креозотом. Він захоплено дивився широко відкритими очима на могутній потяг, який тягне голубі вагони, що миготіли вікнами повз нього і він іноді вихоплював у них людей, які сиділи всередині. Хлопчик обіймав дідуся за передпліччя і горнувся до нього: йому було лячно і цікаво.
Старий бачить, що хлопчик вже притомився і йому хочеться на руки, та вони відразу домовилися – на руки не проситися. Хоча дідусь з радістю несе його на руках та син сердиться і говорить: «Тату! Скільки раз тобі говорити – він вже великий, не тягай його на руках. Потім у тебе живіт болить...»
- Живіт у мене болить не від того, – та все ж опускав внука на землю і той чіплявся за його вказівний палець, дрібочучи поряд.
Хлопчик присів навпочіпки на зеленому моріжку на узбіччі дороги, удаючи, що він не просто стомився, а його зацікавив якийсь жук.
- Дідусю, ось гарна позиція для спостереження, давай тут почекаємо поїзда.
Старий записав собі у голові його нове слово: «позиція». Йому подобалось кожного разу під час їхньої зустрічі чути нове слово від онука та спостерігати як збагачується і росте його словниковий запас різними, іноді доволі складними і рідкісними – словами. «Це від батька», – думав старий відчуваючи гордість за свого сина.
- Та, ні. Підемо до тупика, ти знаєш, що там ще краще.
Тоді хлопчик поміняв тактику і сказав: «А знаєш, дідусю, я буду боятися потяга..., а на руках я нічого не боюся», – і він хитрувато поглянув знизу догори.
Старому нічого не лишалося як нахилитися і взяти його на руки. Той звично обійняв правою рукою дідуся за шию і скомандував: «Пішли!».
Вони пройшли стежиною через кленову посадку обабіч залізничного полотна і шурхочучи щебінкою насипу перейшли через рейки та дійшли до тупика. Тут дідусь поставив онука на землю і той насипом зробленим із ґрунту та обкладеним бетонними плитами побіг вгору до бар’єра зі шпал. Тут він почекав поки спочатку всядеться старий, а потім візьми його та посадить поруч. Так вони й сидять мовчки чекаючи поїзда. Кожен думає про своє. Зазвичай внук завжди засипає дідуся запитаннями. Йому все потрібно знати. У нього такий період у житті – а чому? Старий ніжно називає його: «Чомучка», але тут на бар’єрі тупика він мовчить. Він прислухається, щоб вловити стукіт коліс, які його тонкий слух чує на багато раніше ніж з'явиться пускаючи вгору чорний дим потяг.
Старий знає, що потяг скоро буде. Він тут проходить в один і той же час і тому вони приходять завжди о цій порі.
Нарешті далеко у полуденному мареві прогрітого повітря з’являється хмарка диму і до них швидко наближається великий важко дихаючи теплотяг який тягне вервечку вагонів.
Під’їхавши до них машиніст дає сигнал і гудок потяга гучно свистить оголошуючи околицю – стережись! Там, попереду, транспортний переїзд і машиніст попереджає про наближення та старий першого раз сказав онукові: «Це він тебе вітає. Помахай йому рукою...», і хлопчик у захваті махав руками та щось кричав, та слів не можна було розібрати від стукоту коліс.
Потяг прогуркотів повз них і скоро зник у північному напрямку.
- От і все, ходімо додому, – мовив старий злазячи із теплої нагрітої сонцем – шпали беручи внука, щоб зсадити його.
- Стій, дідусю, стій! Іще один їди... почекаймо.
- Нічого там не їде. Не вигадуй, – старий знав, що більше до пізнього вечора поїзді тут не буде.
- Поглянь! – внук вказав на рейки, які тяглися у напрямку товарної станції звідки дійсно вихопилась мотодрезина з підіймальним краном та робітниками у помаранчевих жилетках на платформі.
Хлопчик весело загукав вимахуючи руками й робітники побачивши його теж засвистіли та замахали сміючись, а машиніст свиснув сигналом добавивши радості у дитяче серце.
Дрезина проторохтіла й онук покірно дозволив зняти себе із бар’єра. Старий зав, що його розпирають запитання та хлопчик мовчки дочекався поки дідусь переніс його через рейки та опустив на землю на тихій дачні вулиці.
Далі посипався град питань про цю саму мотодрезину які скоротили їхнє повернення і хлопчик почав стукати кулачком у гримкотливі двері їхньої хвірточки зробленої із дешевого китайського профільованого листа, – Бабусю, ми прийшли!
Кінець.
09.03.2022 р.
Єггермюлен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2023
Ось під ногами розхвалена Європа,
рівненький плиткою бульвар,
вітрини манять — ходи сюди до "шопа"
купи найкращий мій товар.
Чомусь не радує тебе це розмаїття,
цей ярмарок – де завжди свято,
в твоїх очах стоїть війни страхіття,
і пережито так багато.
На тебе дивиться із дзеркала вітрини
безодня сповнена печалі,
чоло накрили спогадів хмарини...
людський мурашник на вокзалі...
довга поїздка в забитому вагоні,
ніхто не знає їй кінця...
і пів життя скінчилось на пероні –
в минуле вже не буде вороття.
Сомнамбулою ходиш чужим містом
тут тільки твоє тіло нині
таке життя, на жаль, пусте за змістом –
душа лишилась в Україні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2023
Нежная Правда в красивых
одеждах ходила… ( В.Висоцький.)
Горда й незламна брела світом Правда,
гнали її звідусіль...
ти нездоланна — усе це неправда,
гірко-солона, як сіль.
Ти жалюгідна, сіра, убога —
люди не люблять тебе.
Тебе лиш чека безкінечна дорога —
кожен на ній за скубе.
Йди собі далі — не наші печалі,
хто дасть прихисток тобі,
кому ти потрібна! — гнівно кричали —
сміх розлягався в юрбі.
Сяє Брехня у красивих обновах,
пахнуть парфуми терпким,
медом солодким в солодких розмовах
всіх поливає сиропом липким.
Всім догоджає і всіх розважає –
нікчема — підходить усім,
той хто солодку Брехню зневажає —
буде всіма поносім.
Ті хто змирились з Брехнею легкою
бачать усе в рожевих тонах —
той хто вживає Правду гіркою —
гірко стражда в батогах.
Ось так і блукає Правда по світу
гірко-солона від сліз,
згорблена вся від брехливого гніту:
гнана, обпльована – скрізь.
21.10.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2022
Туман завісою упав –
реальний світ від нас закрив,,
в брехні відвертій потопав
брехнею весь народ зморив.
Туман з московського болота...
він все ховає й розмиває,
ним користується сволота
в якої совісті немає.
Туману більше напустить,
та чорне називати білим,
брехливий світ за правду мстить,
повірили щоб в світі цілім.
Встає поволі сонце правди,
туман над світом розганяє,
і згинуть в болотах назавжди,
московські жаби — кожен знає!
19.10.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2022
Ці довгі безсонні ночі,
чекання неспішного ранку,
прокручую думки пророчі,
шукаю розірвану ланку.
Події, що зібгані в мичку –
ніяк не дійти до кінця…
Я нехтував кожну дрібничку
не знаючи задум Творця.
Та все у житті послідовне,
з минулого все витікає,
здавалось життя невгамовне
і краю й кінця в нім немає.
Як ніч доплива до світанку
і це добіжить до кінця,
прозрієш і ти наостанку
йдучи у обійми Творця.
16.10.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2022
Коса Смерті.
Притча.
Кував коваль Василь підкову,
В горнилі грів та відпускав
Бив по злізу, гнув і знову,
Підкову молотом плескав.
Коли закінчив добре діло
Виріб у воду потонув…
– Та ти мастак і робиш вміло –
В себе за спиною почув.
За ним з косою Смерть стояла!
Коваль оглянувшись закляк,
Коса в руках її сіяла,
Скував все тіло переляк.
Ось і прийшла моя година,
Не зможеш смерті обдурити...
"У мене просьба є єдина —
Дозволь цигарку закурити".
"Та ти не бійся… діло є…
І я прийшла не за тобою,
Поглянь на знаряддЯ моє –
Допоможи мені з косою.
Відбити треба й поклепати,
А потім добре намантач,
Мені потрібно працювати,
Я поспішаю… ти пробач.
Коваль узяв косу до рук
І обдививсь її уважно
По лезу клацнув, почув звук –
Коса звучала так протяжно…
Нагнала масу почуттів…
Здалося мов заплакав хтось…
Коваль сказав: «Скільки життів
Їй вкоротити довелось!»
"Ти подивись як цабе!" –
Тут Смерть розлючено сказала –
"Це ви вбиваєте себе
А я нікого не вбивала!
Коли дівчам малим була
Я ваші душі в руки брала,
Щоб не боялись – їх несла
Куди ті душі посилали.
Я надивилась на вас грішних!
Ви одне одного вбивали...
Я забирала вас невтішних…
"Забрала Смерть!" — ви так казали.
Я виплакала свої очі,
Моя краса від горя зблідла,
Трудилась я і дні та ночі,
А ви вважали, що я підла.
Вдягнулась я в одежі чорні.
(Раніше все яскраве мала).
Риси лиця свого потворні
Під капюшоном заховала.
Поглянь, на що я стала схожа?..
Я квітами вас зустрічала...
Замість краси мерзенна рожа…"
І Смерть зажурено мовчала.
Коваль на неї не дивився,
Був дуже зайнятий косою,
Бо над ковадлом він схилився:
"Тягаєш нащо із собою?"
Ось за гріхи вам зась до раю!
Косу тепер ношу з собою,
Тягаю скрізь, бо добре знаю –
Дорога заросла травою.
12.10.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2022
Не говоріть до нас, що ми брати...
Що ви не винні...
Це справа карлика дурного!
Побачивши тепер, що вам кранти,
Мерщій валіть усе на збоченця одного.
Ви винні всі, бо ви його зростили,
Він є продукт пропащого народу,
Ви до загибелі свій шлях мостили,
Цілуючому в зад –
Кишкові гази в нагороду!
15.09.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022
Розповідь римського легіонера.
О, БогИ! Ну, що за дикий край!
Страшні, непрохідні ліси…
О, Аполлон – помилуй, не карай,
Наші життя у жертву не неси.
У жертву Марсу – богові війни,
І наші негаразди – обмини.
Жереб Фортуни випаде на нас,
Нехай нас милує її небесний дар,
Нехай Юпітер чує війська глас,
Й когорти виведе із лісу Вар.
І ми перейдем Тевтобурський ліс –
Ліс молитОв і наших сліз!
Ми продираємось крізь дикі хащі,
Обоз з жінками стримує наш хід,
Наш легіон немов у звіра в пащі
Зник в цьому лісі не лишивши слід.
Із неба дощ холодний поливає,
За нами всі сліди змиває.
Це перший мій похід в Германію.
Я записався в римський легіон
І зголосився йти у цю компанію,
Щоб і за Рейном був закон.
Закон, що Римом давно править
Херусків теж на вірний шлях направить.
Ці дикі варвари Рим не визнають,
Всі непокірні в ненависті зміїній,
Порядок і закон не признають,
А їх підбурює на це – Арміній.
Наш командир – Квінтілій Вар,
Покладе край предмету чвар.
Я наймолодший серед легіону.
Мої товариші згуртовані в боях
Мене послали до загону,
У хащах прокладати шлях.
Ми сили пробиваючись втрачаємо
І звідки ворог нападе – не знаємо.
Ось так і є! Мабуть біду наврочив!
На ар’єргард напали вороги
І авангард теж у халепу вскочив,
Куди не глянь – херуски навкруги.
Ми не збираємось вмирати
І будем бій тримати.
У хащах нам не розвернутись
І построїти фаланги стрій,
Назад не можем повернутись –
Спина до спини і до смерті стій.
Цих варварів супроти нас без ліку,
Гуде і стогне ліс від крику.
Мов дикі звірі вдягнені у шкіру,
З таких же звірів диких, як самі,
Вони принишклі чекають нас допіру,
Ховаються у лісовій пітьмі.
Із зброї – тільки палиця в руках,
Вовками виють, наганяють страх.
Я бідний Міко, шукавши свою долю,
Я син рабині з Скіфії й колона,
Пішов до війська заслужити волю
Та очі скоро виклює ворона,
І хижі звірі тіло розтерзають…
Де легіон поліг – у Римі не узнають…
Цей клятий дощ, розкисла вся дорога,
Щити намокли, важкими стали обладунки,
Лишається милитись лиш до бога,
Вже скоро будуть близькі із ним стосунки.
Якщо орел із легіону вже в полоні,
То легіон загинув – написано в законі.
Ми гинемо! Їх незліченна зграя!
Арміній об’єднав усі племЕна.
Племен цих в лісі – рать безкрая,
І римські схилилися знамЕна.
Квінтілій Вар, щоб не попасти у полон
Себе сам заколов – такий закон.
І офіцери – за прикладом його.
Самі себе убили героїчно,
Тож вороги добилися свого,
Зламався стрій – тікали всі панічно.
У варварів, мов між вовків гризня,
Уже не битва, а страшна різня.
В полон розбитий легіон не брали,
Всіх стратили забивши в лісі,
Не милували, хоч як їх не благали,
А під кінець всі піддалися втісі:
Жінок наших з обозу ґвалтували,
Центуріонів, що лишились – катували.
Я бачив все сховавшись в кроні дуба,
Кремезний, височенний дуб зберіг мене,
Я вирішив сидіти тут поки лютує згуба,
Я пережду коли кривавий пир мине,
А потім, за Рейн у Галлію подамся –
Живцем у руки варварам не здамся.
Втомившися вбивати, Арміній повелів
Залишених живими у лісі прикувати
Та скласти капище з відрізаних голів
Своїм богам і жертву і хвалу воздати.
А тих нещасних, що до дерев в’язали,
Щоб дикі звірі згодом розтерзали…
Пізно вночі спустився з свого схову
І кинувся в той бік де сонце сіло,
А дощ періщить і періщить знову…
Я прислухавсь до всього підозріло,
Лиш крики помираючих лунали
Та до дерев приковані стогнали.
У же у Галлії за Рейном я узнав,
Один легат – Нумоній Вала,
На себе командування взяв,
Із бою вирвався загін кінноти – ала.
Три легіона від германців полягли,
І вийти з лісу не змогли.
Коли до Риму ця звістка досягла
Імператор Август мов сказився,
Найкраща армія в Германії лягла!
Від люті лобом об одвірок бився…
Кричав мов навіжений, ніс прокльони –
Квентілій Вар – верни нам легіони!
А я… я і не дійшов до Галлії,
Пристав у прийми у германському селі,
Не повернувсь до рідної Італії,
Працюю хліборобом на землі.
Дітьми як патріарх обріс…
Шумить тут поряд Тевтобурський ліс.
07.09.2022 р.
Єггермюлен. Тевтобурський ліс.
Примітки:
Тевтобурській ліс – гряда болотистих лісів у складі німецьких земель Нижня Саксонія.
Аполлон, Марс, Фортуна, Юпітер – римські боги
Римський легіон – найвища структурна одиниця у римській армії.
Херуски – германські племена.
Арміній – вождь херусків.
Квінтілій Вар – намісник Галлії і Германії.
Фаланга – стрій римської піхоти.
Колон – напівзалежний селянин у Римській імперії.
Орел римського легіону – головний прапор і найвища святиня легіону. Втрата – ганьба і розпуск легіону.
Ала – римська кіннота.
Нумоній Вала – легат, втік з кіннотою кинувши піхоту.
Єггермюлен – село у Нижній Саксонії округ Оснабрюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2022
Приїхавши в російськомовне місто,
Щоб не розкрили простака сільського,
Не зміг "по-руські" говорити чисто,
А вдавсь, чомусь, до суржика сумського.
З роками затаїлась рідна мова,
Уже не «говорив», а лиш «балакав»,
Не знав, що мова – нації основа,
А снилося село – ночами плакав.
Здійнявсь до неба прапор жовто-синій
Під гучні крики – Слава Україні!
Нарешті зрозумів – тобі єдиній
Належать мої рими солов’їні.
Мова моя забита кацапізмом,
І винісши важкі руйнації,
Залишилась здоровим організмом,
Була і будеш ДееНКа нації.
4.09.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022
Бездонне синє небо угорі
І листя попід ноги опадає…
Щасливий я нараз о цій порі –
Пора ця мені юність нагадає.
Я берегом ставка із школи йшов…
В моїй душі творилось незбагненне…
Я золото в твоїх очах знайшов –
Ти на перерві поглянула мене.
04.09.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2022
Павлику.
Мені наснилося – закінчилась війна…
Онук біжить до мене по росі…
Не бійся – не повториться вона,
Ти не спіши, серденько, не спіши…
Тапер ми будем разом назавждИ.
З тобою поруч буде тато.
Все відбудуємо – ти тільки підожди,
ПопЕреду щасливих днів багато.
Прокинувся – на груди давить камінь…
Ми всі розкидані по чужині…
Коли вже ми зберЕмося у храмі
Святої української землі.
24.08.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2022
́
Навіяне прослуховуванням «If You Go Away».
Якщо підеш ти у цей літній день,
Заберіть в мене сонце і птахів пісень.
Коли наше кохання було молоде,
І серця розривало почуття це святе,
Коли день догорав, як жаринка до тла,
Солов’я слухав місяць і ніч довга була…
Якщо ти підЕ́ш…
Якщо ти підЕш…
Якщо ти підЕш…
Якщо лишишся ти – я день новий зроблю,
Ніби він не вмирав – так тебе я люблю.
Ми до сонця злетим, під дощем пробіжим,
Нам дерева розкажуть і снігів білий дим –
Як кохалися ми… тільки ти не іди,
Якщо підеш, хоч крихту кохання у жмені лиши…
Якщо ти підЕш…
Якщо ти підЕш…
Якщо ти підЕш…
Якщо підеш ти – я порожнім зроблюся,
В порожнечі кімнат я один загублюся,
Світ без тебе пустий, моє серце пусте,
Безнадія і смуток у ньому росте…
І порожній мій погляд і очі пусті,
Не йди, не лишай одного на хресті!
Якщо ти підЕш…
Якщо ти підЕш…
Якщо ти підЕш…
19.08.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956954
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2022
N.V.
В наш прагматичний вік —
усім на лірику — начхати!
Гони бабло — отримуй все, що хочеш!
Та здуру я себе прирік
любовну лірику писати,
з якої ти, лише регочеш.
Я римувати вже втомився:
любов і кров, кохання — зрАння,
про місяць в небі серед зір,
що хмарами від нас закрився...
Мабуть ти є любов остання,
остання... чуєш... ти — повір.
Не осідлаю я Пегаса,
в чоло не цьомне мене Муза,
не задзвенять на Лірі струни,
не вийшло з мене ловеласа,
і в рукаві немає туза,
весь час я бачу зад Фортуни.
Ну, що ж... не вийшло!
Хай від тепер все буде так,
всі відвертаються від мене,
життя тепер пряме, як дишло,
а я закінчений мудак...
Прощай життя моє натхненне!
15.12.21.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2021
N.V.
Сюжетов рой толпится в голове,
но не рифмуются слова,
и надобно мне в этой кутерьме
порядок навести сперва.
Поставить в очередь: полупустых намеков
и обещаний полностью пустых,
за ними следом толпы экивоков
и благодарностей скупых.
Все взвесив, ты решися наконец —
закрытый путь тебе к Эдему,
замолк не признаный певец...
Стихи не пишутся! Закроем тему!
14.12.21.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934129
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.12.2021
N.V.
Тебе так манить світло дискотек:
цей гамір, музика і танці,
ти любиш повертатись вранці
по вулиці — без ліхтаря й аптек.
Адреналін іще шумить в крові...
тобі не дістає адреналіну,
не знаєш ти, що все підвладне тліну,
там кожен раз емоції нові.
Цей ритм стрімкий як і стрімке життя,
"заводить" все і збуджує тебе,
кудись у ілюзорний світ веде —
тобі приносить нові відчуття.
Над озером останній промінь згас...
тут плюскіт хвиль немов хорали Баха,
і я бреду — такий собі невдаха,
про тебе думаю весь час.
11.12.21.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2021
N.V.
В наш двадцять перший вік —
вік: вайбера, вацапа, телеграм,
фейсбука, у контакті, інстаграм —
зв'язок з тобою є повік,
і дням моїм згубився лік
чекати наших мелодрам.
Я кожен звук свого смартфона
ловлю і серцем відчуваю,
це пишеш ти — я точно знаю,
і образ твій — моя ікона,
в душі зринають віршів грона —
з тобою на зв'язок чекаю.
А може десь, колись, якОсь...
ти перешлеш свою світлину,
до тебе в мріях серцем лину —
моє бажання враз збулось.
Благословляю цю хвилину,
в якій усе переплелось.
10.12.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2021
N. V.
А біля озера гуляє свіжий вітер,
б'є хвилями в пустельний тихий пляж,
стирає на піску твоє ім'я із літер,
що натоптав любовний мій кураж.
Я так хотів щоб вітер назавжди,
геть видув з голови ім'я і образ твій,
омріяне, то замок на піску — не жди,
що здійсниться хоч щось, із твоїх мрій.
18.11.21.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2021
N. V.
Там де море цілується з небом,
хвилі б'ються у берег віки,
ти стоїш, мов намазана медом —
липнуть поглядом чоловіки.
Тіло вабить красою граційно,
тоне хтиво у їхніх очах,
почуття не сховать емоційно —
кругом йде голова на плечах.
Їх дружини штовхають під ребра:
"Куди вилупивсь, рота закрий!
Витри слинку, не зиркай, не треба,
в мене борщик не гірший, смачний."
А ти стоїш примруживши очі,
коло тебе самців табуни —
ой, які до чужого охочі
ці жонаті старі пердуни.
11.11.21.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2021
N. V.
У цьому суєтному світі,
рідко зустрінеш ти того,
з ким просто й легко полетіти
у мріях серденька свого,
Сказать відверто, не втаїти,
близьких брехнею не труїти.
Кругом відверта брехня лине,
і кожен хоче надурити,
а хтось від цього прямо гине,
а хтось не може із цим жити.
Ханжа твердить тобі лукаво,
та це тобі вже нецікаво.
Він щось розводить про мораль,
про святість і порядність всУє,*
красивих слів пливе вуаль —
брехню від нього серце чує.
Так рідко можеш ти зустріти
із ким відверто говорити.
*ВСУЄ, присл., ц.-с. Марно, даремно.
12.11.21.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2021
Не вернуть тогорічного снігу,
не впірнуть у ту саму ріку,
не спинити шаленого бігу
навіть мить на своєму віку.
Не лишай все на потім, на завтра —
зрозумій в цьому світі просте,
кожна мить, то безцінна утрата —
живи зараз і думай про те.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021
N. V.
Моя муза не лине до мене,
не дарує прекрасний мотив,
а без неї життя не натхненне,
і у ньому нема перспектив.
Десь літає далеко-далеко,
і не радує видом своїм,
а без неї мені так не легко —
сум і холод у серці моїм.
Ой як важко поету без музи,
не тече поетична ріка...
ти прийди — і відкриються шлюзи,
задзвенить моя пісня дзвінка.
05.11.2021.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2021
N. V.
Ти наче Мавка, що із казки вийшла,
стоїш між мальвами і сяєш чистотою,
така принадна, наче стигла вишня,
що визріла під сонця теплотою.
Красують мальви, тягнуться до неба,
ти поміж них неначе справді квітка,
і хочеться лиш запитать у тебе,
як ти потрапила сюди і звідки.
Жаль швидко промайне це літо,
а осінь прийде — мальви відцвітуть,
усе мине в житті опалим цвітом,
і молодість прекрасну — не вернуть
05.11.2021.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2021
Маленьке, кругленьке —
любого пана з
коня зсадить.(загадка)
Що знаєш, ти, про діарею?
Це срачка, дрисля, чи понос,
це розлад шлунку у "рознос!...
Ти зміг насолодитись нею?
Чи ти ховався по кущах?
Думка одна була у тебе,
нічого іншого не треба —
стоїть лиш унітаз в очах.
Сфера твого життя зісралась
до місця, де сховатись можна,
і виклика собака кожна
заздрість — сере й не сховалась!
Це так нагадує тайфун
те божевілля, що у пузі,
і ось отримав по заслузі —
ти не герой, бо ти — серун!
26.07.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2021
Забились русалки у плавні,
у хащах сховавсь лісовик —
до гаму такого не звик,
Купалу зовуть "православні".
Багаття палає до неба,
вінки із пляшками пливуть,
тут демони п'яні живуть,
для віри такого не треба.
Язичництво "пре" із народу,
Христос десь далеко стоїть,
він прагне крізь призму століть
розгледіть число цього коду.
Три шістки в багатті витають,
три шістки по хвилях пливуть,
всі звіра до себе зовуть,
Христа серед нас не вітають.
07.07.2021.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2021
для пані Пісаренчихи.
Липневе сонце плавить мізки
всі потяглися до води,
в “бікіні” струнконогі “кізки”,
прогулюють туди-сюди.
Дачна сусідка теж запріла,
сонце голівку напекло,
бікіні враз вона оділа,
та тіло з нього “потекло”.
Полізло все мов з діжі тісто,
звисає жир і тут і там,
показує нам урочисто
бомбу — сто двадцять кілограм.
Мила сусідко! Знайте міру!
Сідло вдягайте на коня,
а на корову — не йміть віри —
сідло корові, то — брехня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2021
Десь глибоко на дні мойого серця,
заваленого мотлохами днів,
я чую іноді журливий спів,
мов сльози чистого — озерця.
Як хочеться щасливі дні вернути,
почистити живильне джерело,
забути все —ні чого не було —
і в кришталеве озеро пірнути.
01.05.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2021
В ту мить коли тебе не стало Тут —
нас розвели в безмежних цих світах —
я враз осмислив цей вселенський жах
своїх невмотивованих спокут,
своїх блукань в містичних снах
в людьми покинутих містах.
Я тут живу, але мене немає,
я десь блукаю в пошуках тебе,
печаль мені весь час в душі шкребе,
тихий жаль за плечі обіймає,
серце з грудей моїх виймає,
яке вогнем горить-палає.
Безсмертний квант мого кохання
загублений в безмежності світів,
з тобою поєднатися хотів,
таке до Господа прохання —
навіки в суть одну єднання,
в житті було таке бажання.
23.04.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2021
Він їсть, падлюка, наше сало,
п'є найсмачніший самогон,
та і цього йому все мало,
зве “руській мір” через кордон.
Чого ще треба? Балалайки?
Чи лАптями сьорбАти щі,
не можеш жити без нагайки —
“какая разніца, ведь ми товаріщі!"
Манкуртом виріс і манкурти діти
що не скажи — "всьо можем повторіть",
не хочеться, ну ніде правди діти —
срать поруч з ним, не те щоб "гаваріть".
Підсрачника під зад надати,
у зуби чемодан — вокзал,
кожен москаль повинен знати —
для України він — вандал
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2021
Цей Ной на старість з'їхав з глузду!
Будує корабель серед пустелі,
чуть світ піднявшись із постелі,
день божий віддає безглуздю.
Синів замордував тяжким трудом,
дружина, дочки і невістки, мов рабині,
від поту сорочкИ розлазяться на спині,
цей корабель їм вилізе горбом.
Сам ходить у лайні та кізяках,
до корабля по парі всіх зганяє,
сарну і лева поряд він тримає,
тримає їх гуртом вселенський страх.
Сміялись люди, а Ной робив уміло
по кресленнях, що йому бог послав,
свій корабель, бо таємницю знав.
В той час на заході уже гриміло...
13.04.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2021
Стара нам істина гласить:
“За все приходиться платити”,
проскочив поворот — і в мить —
іншим життям повинен жити.
І мучишся тепер в житті,
чому не повернув — “Туди”,
і пухнуть мізки в каятті,
шукаючи з минулого сліди.
21.03.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2021
О, мій маленький принц! Куди зник?
З тобою я давно не говорив...
З дитинства я до тебе звик —
тобою марив і тобою жив.
Де опанча, якою витирались сльози?
Де вірна шпага — гостра та швидка?
Я впевнений у нашій перемозі —
нехай дорога буде нелегка.
Де хитрий лис якого приручили?
За нього ми тепер відповідаємо...
також троянду вередливу, що зростили -
ми любимо, цінуємо, і знаємо.
Планета, що у всесвіті найкраща,
занедбана, бо ми не зустрічались,
без нашої турботи геть пропаща,
її довкілля не прибрані остались.
Маленький принц, о! ти пробач мені,
що я все рідше з тобою зустрічаюсь,
закінчаться шляхи мої земні —
і на твоїй планеті я лишаюсь...
27.02.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2021
Цей спомин події минулих часів
намертво у мізках у мене засів
і крутить німе чорно-біле кіно
все ніби учора, не так вже й давно.
І крутиться плівка, кадри мигтять,
та дія на місці, події стоять,
герой недолугий чекає повтор
і грає його невдаха-актор.
Та дублю не буде і все нанівець
у цій мізансцені найгірший кінець,
порвалася плівка аорта від ран
сліпучий стовп світла на білий екран.
12.02.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2021
Ілюзії.
Приємно бути молодим і сповненим надій
в майбутнє прагнути сміливо — час мерщій
старе відкинемо в смітник — не заважай
дай вільно жити молодим — дорогу дай.
Стрілою час летить і на узбіччі ти
не повернутися назад — зруйновані мости
о зрілість, юності ілюзії розвій
лишився тільки спомин тих часів і тих подій.
11.02.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2021
Сніг
Згорнувши з лавки сніг
зчавив його в сніжок
цей сніг недавно ліг
накривши моріжок.
Сніг руки холодив
доходив аж до серця
і спомин там збудив
у душу мою вдерся.
Колись зима прийшла
і сніг на землю ліг
від мене ти пішла
я зупинить не зміг.
10.02.2021.р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2021
Читаю Буковскі.
Коли я читаю Буковскі
печінка ниє моя
коли я читаю Буковскі
біжу я ураз
лякать унітаз
коли я читаю Буковскі
перед очима усмІшка твоя
і ниє печінка моя.
У кожній жінці бачу я блядь
коли я читаю Буковскі
їй краще це знати
до кого у ліжко лягати
коли я читаю Буковскі
мене ти розрадь.
Прийди
я стомився
чекати.
07.02.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2021
Я не увидел здесь Ассоль…
Тростинкой тонкой у причала,
С власами черными как смоль,
Здесь алый парус ты встречала.
Смеялись люди над тобой,
Крутили пальцем у виска,
Ты, оставаясь неземной,
На все смотрела свысока.
Надежда, вера и любовь
Тебя все к пристани толкала,
И алый парус вновь и вновь
На горизонте ты искала.
Когда закат залил все алым,
Тебя надежда поманила,
И ты шагнула из причала,
Волна в пучине тебя скрыла.
Я не увидел здесь Ассоль…
Глаза и душу горько жжет
Извечная морская соль…
Ассоль здесь больше не живет.
13.07. 2013 г. Севастополь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020
Осіннє місто поволі затихає,
лягають сутінки в провулки та двори,
душа моя далеко десь витає
цієї депресивної пори.
Бруківка Бремена у мене під ногами,
в колодязь вулиць місяць загляда,
підперте небо шпилем і дахами
і хвиля Везера парусник хита.
Якийсь містичний сон — середньовічний Бремен.
Дивись, що раптом вийде гном з-за рогу.
Чи злого чаклуна ховає темінь,
чи вірного прочанина, що йде молитись богу?
Над тихим Пслом я згадую про Бремен,
що там бував — то дякуй за те Богу,
далекий Бремен чекаю я взаємин,
на скору зустріч і легку дорогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020
Зашуганий ковІдом нанівець
сховавсь на дачі — і копаю,
на зиму землю утішаю,
я знаю людство не кінець.
Весна прийдЕ — чи з вірусом, чи ні,
земля прокинеться від сну...
чекати буду ту весну
не вмре надія у мені.
Без маски я всміхатись буду,
і тиснуть руки й обійматись,
і перехожих не лякатись,
як сон страшний усе забуду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020
Вибори пройшли і виборець-дурак
пускає слинки чекаючи тепер,
коли це на горі вже свисне рак,
та виглядає дощичка в четвер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020
Пілат
О, бОги! Чому вони кричать?
Чому не можуть помовчати?
Навіщо так весь час кричати,
спокійно можна все сказать.
І не збиратися юрбою,
як зла пустеля сараною.
Я так стомився їх карати...
їм не на користь цей урок...
кричать, що був розіпнутий пророк!
Як буцім я повинен знати
хто серед них пророк-месІя,
а хто нещасний гречкосія.
Скоріше б закінчився строк...
до Риму я не попаду,
тут у Юдеї й пропаду
де кожен третій — то пророк,
де сонце спалює мій мозок,
тупіючи від гуркоту повозок.
А Той, що в п'ятницю розп'Яли
не йде мені із голови…
Його слова, (їх зміст злови),
в спраглій душі моїй запали.
Він мабуть дійсно має дар,
Він справді над царями — Цар!
18.10.2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020
Раніше працював я на заводі,
Крутивсь, як білка, я біля верстата,
Та врешті-решт сказав: „Все! Годі!" –
Дуже ж мала була зарплата.
Не міг звести кінці з кінцями,
Хоч самогон смердючий пив,
Дешевими труївся цигарками,
Не жив, а ледве-ледве скнів.
Тепер я на завод – „наклав”!
Верстат лише в кошмарі сниться...
Нове життя я розпочав
І на базарі став крутиться.
Я кури-гриль тепер печу!
Шкварчать рум'яні мої кури,
І п'ю і їм до не схочу –
Не праця, а лиш перекури.
Дурні хай на заводі гОрблять
За жалюгідні копійки,
Грижу лише собі зарОблять –
Я ж багатію залюбки.
Духмяний скапує жирок,
І капають в кишеню гривні,
Я не рахую копійок –
Діла твої, о Боже! – дивні.
Не думав я ніколи зроду
На курях гроші заробити,
Жаль, що колеги по заводу,
Ніколи, не зможуть їх купити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020
Жбурну «бичок» в стрімкий Саскачеван,
Нехай до Вінніпегу віднесе,
На жаль, Саскачеван не витікає в океан,
За океаном Україна мене жде.
Ех, мила Україна – не чекай!
Мені і у Канаді не погано,
Не повернуся я до тебе — знай,
І у Канаді сала теж «навалом».
Тож не суди мене, і все мені пробач,
Бо риба, як відомо, мешкає де глибше,
Ти сльози витри, посміхнись, не плач —
Я буду жити там де мені ліпше.
*Саскачеван - річка в однойменній провінції Канади.
Вінніпег - озеро в Канаді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020
Мамині руки
Я Ваші руки, мамо, пам'ятаю —
потріскані, шершаві та сухі.
чомусь мені здавалось, я не знаю,
що з вигляду вони якісь брудні.
Мені тоді так соромно було
перед своїми друзями за Вас...
кудись далеко все це упливло,
як швидко промайнув мій юний час.
Тепер кручусь безсонними ночами,
не сплю від сорому, мечусь від муки...
Я б зараз мив гарячими сльозами
і поцілунками сушив би Ваші руки.
17.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2020
(Oscar Benton - Bensonhurst Blues)
Безпробудний блюз
Я п'ю безпробудно, вже майже три дні,
кохання втонуло, ха! у чарці на дні.
Кохання не стало, я лишився один,
як горілки замало, я іду в магазин.
Ось горілка у пляшці, вона втіха мені,
що тебе замінила безпробудні ці дні.
Ти мене заманила, у тенета свої,
моє серце розбила, вкрала думи мої.
Приспів:
Буль буль буль буль буль бубубуль...
Ми кохати клялися до спочинку в труні
ну і звідки взялися ці підозри мої.
Ти холодною стала і любові нема
ніби раптом настала серед літа зима.
Хто розбив наше щастя, хто цей злодій і тать,
що зашкодив причастю, по між нами смів стать.
Як склотара пуста, я порожній лежу,
твої ніжні вуста, я горілку з них п'ю.
Приспів:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2020
О, панно Ганно, панно Ганно...
не повертайте мене в сни
отої юної весни.
О, панно Ганно, панно Ганно...
Ви краще знаєте за мене
де те поділося дівча,
і не для красного слівця
згадалось почуття шалене.
Сказали Ви — немає Галі!
Рудий очкарик там лишився,
і під ногами лід кришився,
в холодну ніч пішов я далі.
О, панно Ганно, панно Ганно...
і холод в серці із тих пір...
словами грію я папір,
вони для Вас — о, моя панно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2020
Жінка
Ріка у повінь греблі рве,
Гучний потік реве, вирує,
А повінь стихне і спаде –
Вже ніжно береги цілує.
На морі шторм, цунамі, буря –
Враз потопляє кораблі,
Страшенний вітер свище-дує...
Та тихо десь у глибині.
Ти – наче буря, шторм жорстокий,
Кипить енергія в тобі,
Поглянеш в очі – тихий спокій,
І смуток десь у глибині.
Багато років мушля жде,
Перлину у собі ховає.
Хто вгледить суть, розкриє хто тебе –
Душі окрасу відшукає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2020
Безкорисливість
Усе свою має ціну.
Хоч не маю я прейскуранта
та добрі діла оціню
і бачу мурло спекулянта.
Мовчали б про дар без корИсті,
на продажних телеканалах,
промови свої урочисті
знайдіть у біблійних анналах.
У притчах там знайдеш рецепта,
як бідним в цей час помогти,
цінніша там вдОвина лепта
від мільйонів, що жертвуєш ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2020
Під крапельницею
Кап-кап.
У крапельницю крапають хвилини,
кінця тортури довго ще чекати...
Ех жаль! На брудершафт із вами не пили ми
і я не знаю як Вас називати.
А тут іще деменцій із альцгеймером у парі
мій мозок розрідили на кізяк
у вену штрикають такі гарненькі кралі,
як звати їх — не згадую ніяк.
Валюша, Люда, Юля чи Лариса —
калейдоскоп прекрасних лиць літає,
у кожної своя чарівна риса,
забитий мозок — імен не пам'ятає.
Кап-кап.
Гіпнотизують краплі у польоті...
може й не вірно зАраз Вас назву
закінчу вірш на величавій ноті
від Вашої турботи – оживу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020
Чому
Павлуші
Струмочком срібним твій сміх в мені дзвенить,
і небо синє з твоїх очей сіяє,
я все тобі повинен пояснить,
твоє "чому" скрізь цілий день лунає.
Чому картопля у землі росте?
Чому бджола над квіткою літає?
Або таке питання начебто просте —
як поїзд з рейок повертає?
Я все тобі віддам і все зроблю,
на всі питання відповіді маю,
лиш на питання чому тебе люблю,
як не крути — я відповідь не знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020
Вінсент
Із глека голови схиливши
зав'яли соняхи в журбі,
іриси серце веселивши
зронили пе́люстки тобі.
Пшеничне поле сліпить очі,
залитий кров'ю виноградник,
кружляють зорі серед ночі,
а ти лежиш тут безпорадний.
Осколок сонця в животі.
Зі спраглих губ ледь шепіт чую...
Прошу, як не просив в житті, —
його розріжте, вийміть кулю.
06.08.2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2020
Моє кохання… чи було,
а чи наснилося так давно
чи то фантазії юначі
тепер старече серце плаче
забути юність не дано.
Нам право вибору належить
Господь за нами тільки стежить
дорогу вибираєш сам
а зараз і життя віддам
за те що так мене бентежить.
Бентежить — не туди пішов
не ту тропу в траві знайшов
спішив заглянути за обрій
і вірив кожній чутці добрій —
тебе чекає там любов —
я йшов і падав знов і знов.
Ну й що, і що ти там побачив?
та обрій в далині маячив
і так же все мене манив
і я усе у мріях жив
і все в житті своїм партачив.
26.07.2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020
Ось спирт розведений водою,
у ньому мабуть сорок п'ять,
обличчя спалені журбою,
жінки засмучені сидять.
П'ють не вино ліричне,
тонкий не ловлять аромат,
а глушать спиртом зло одвічне —
стирають старості печать.
Залити цим душевні рани,
відчути молодості мить,
забути про свої обмани,
розбите серце звеселить.
Обличчя в зморшках розпашіли,
у вицвілих очах печаль —
о, де ви ро́ки? відшуміли...
і промайнуло все на жаль.
У пляшці градусів за сорок,
а їм уже за шістдесят,
майбутнє — безпросвітній морок
і дні, як ластівки летять.
Не зваблюють обвислі груди,
звисають складки на боках,
сухі без поцілунків губи,
вени, як змії на ногах.
Усе в минулому давно...
заморських принців не чекають,
дешевий спирт, а не вино —
жагу кохання заливають.
25.07.2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020
Читаючи Ліну Костенко
Читаю на дозвіллі Ліну…
своїх емоцій не таю,
її поезію нетлінну
неначе в спеку воду п'ю
Її мелодію незриму,
що так п'янить, бентежить душу,
отриману від бога риму,
ніяким чином не порушу.
Слова, як істина звучать.
А роздуми — моїм співзвучні.
Цього не можна замовчать
усе у ціль, всі стріли — влучні.
09.07.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020
Адаме! Навіщо яблуко ти взяв?
Чи мало куштував їх у саду?
У руки Єві його Змій уклав,
а ти про все забув, мов у чаду.
Казав же Батько — не лізь куди не треба!
Гуляй собі по травці у саду...
Тепер вже не просися ген до неба,
тебе попереджали — до себе не візьму.
Хватайсь тепер за ребра і шкреби макітру...
Їх менше стало, забрав Створивший світ,
а ти візьми у Змія сліз півлітру,
напийся з горя, та згадуй про Ліліт!
11.07.2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020
Самурай
Зібравши волю свою в руку
я на колінах, на татамі...
ось кусунгоба для сеппуку,
життя неначе орігамі.
І сакура укрита снігом білим...
я розчарований у вірі,
стою з волоссям посивілим,
готовий вже зробити харакірі.
Тут, щось не так … я бачу це давно.
життя не склалось «від» і «до».
Лиш харакірі – вихід все одно,
мене штовхає – бушідо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2020
Про кохання
Голубка сиза кинула перо –
пиши, Миколо, вірші про кохання…
та мозок мій судомою звело,
не можу виконать її прохання.
І я, дивуючись з свого життя,
набив на лобі гулі й синяки,
нічого не відчув крім каяття,
і на папір лягають матюки.
А може я, нещасний, не кохав!
І не пливла земля у мене із під ніг,
у синім небі птахом не літав,
що описати почуття не зміг.
О, ні! Я теж колись кохав безмірно!
Замріяно над хмарами літав,
та описати почуття ці вірно
Господь, (на превеликий жаль) не дав.
21.04.2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2020
І я колись був молодим,
світанки радісно стрічав,
прощавсь з дитинством золотим,
без жалю кожен день втрачав.
З транзистора бітли лунали,
портвейну пляшку п'єм на трьох,
дівчат красивих цілували,
жили на зламі двох епох.
Серпа і молота епоха
за сині джинси заховалась,
ера не ляканого "лоха"
на їх теренах починалась
Як навіжені мчались дні,
роки розвіялись мов дим...
Та все ж не піддаюсь хандрі —
і я колись був молодим!
19.04.2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2020
Мої вірші
Мої вірші пішли від мЕне...
Я їх від себе відпускаю,
пройшло життя моє натхненне,
куди пішло — на жальне знаю.
Нехай тепер кудись бреде
в цій мурашиній метушні
де кожен щось собі гребе,
а я писав лиш для душі.
В своїх віршах я викладав,
чого не міг сказати в слух,
писав так, як Господь надав,
як дав натхнення Святий Дух.
Може й не складно я писав
та нікуди все ж правди діти
я ні на йоту не брехав
і всі вірші мені, як діти.
Нехай ідуть, я відпускаю...
на зміну їм мо прийдуть нові...
одне я тільки твердо знаю,
вони родилися з ЛЮБОВІ.
16.04.2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2020
Зоря
Павлуші
Десь там на небі є твоя зоря,
вона весь час слідкує за тобою,
куди б не йшов, хоч за які моря,
бери її завжди у путь з собою.
Твоя зоря — то твій дороговказ,
то очі мамині, що світяться зорею,
і пам'ятай про батьківський указ —
будь чесним синку і не криви душею.
15.04.2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872206
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2020
Не сплю
Julii
Десь серед ночі сон згубив...
а місяць заглядає у вікно,
показує мені німе кіно,
що я не так в житті зробив.
Не ту стежину протоптав,
не там звернув і не туди пішов,
а що шукав того я не знайшов,
хоч від життя не мало брав.
Злякавсь стрімкої течії
і загубились мрії в далині,
ріка життя стоїть на мілині,
пересихають ручаї.
І лиш у снах кудись біжу
та хочу вилізти з болота,
набридла фальшива позолота,
загублене в душі бужу.
Бужу дощі та буревії,
сніги по пояс, заметілі,
хліба у полі пожовтілі,
там де світанок рожевіє.
13.04.2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2020
Пори року
Г
Хотів я повернутися до тебе
та білий сніг сліди мої заніс
чому не повернувсь... мабуть так треба,
щоб цю печаль усе життя проніс.
Збирався по весні почать все знову,
та буйним цвітом стежина зарослА —
топтать нову, чи руйнувать основу
яку заклав я будувати біля Псла?
Буяло літо різнобарвним сном,
у цьому сні весь час ішов до тебе,
печаль свою хотів залить вином
спустивши нанівець усі потреби.
І плакав дощ і темна осінь за тобою,
дороги всі розквасило ущент,
пора уже зайнятися собою
і знову, як завжди, я упустив момент.
Бреду втягнувши голову ув плечі,
волосся сиве... під ноги сивий сніг,
і плутають в снігу думки старечі:
"Чому ти повернутися не зміг?"
10.04.2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871498
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2020
Коронавірус
внукові Павлуші
Злий вірус натягнув корону:
я, наймогутніший! Я — цар!
Прибув до нас із-за кордону
приніс мільйони різних кар.
На карантин усіх відправив
і ми не бачимось з тобою,
цей хитрий вірус нас заставив,
впритул зайнятися собою.
Читати можем, малювати,
дивитись мультики, чи що.
Чи просто іграшками грати,
якщо уже на те пішло.
Коронавірус не лякає,
не відмінить його указом,
і кожен з нас напевне знає,
що скоро будемо ми разом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2020
Загублений
Після перегляду серіалу "Lost"
Де таємничий острів мій
у теплім лоні океану,
де я очищусь від обману
від "наркоти" рожевих мрій?
Я розберуся там в собі,
відвію зЕрна від полови,
узнаю острова умови,
не стану потурать юрбі.
Відчую там я дружбу друга,
і ворога в упор побачу,
на острові я друга втрачу,
як мене зрадить друг-хитрюга.
Загублений там без умов
знайти себе повинен знову,
а ще найти всьому основу,
просту, як істина, любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865004
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2020
Лист
Хотів би я отримати листа,
який ти написала на папері,
не Ес Ем Ес бездушну нашій ері.
а лист — де чути серця теплота.
Де кожна літера — твій подих,
де кожне слово — ніжний погляд твій,
що ранить душу з під казкових вій
не давши мені шансів жодних.
І букв тремтливий на папері ряд
кардіограмою писав про почуття,
що віддають мені сердечні відчуття,
та несучи думок твоїх заряд.
Я між рядків читав би потаємне,
вдихаючи бентежний запах тіла,
і згадував, як ти мене зустріла,
відповіла на почуття взаємне.
Тримаючи в руках твого листа,
я ніби пестив твої ніжні руки,
тамуючи свого кохання муки,
цілуючи немов твої уста.
То ж напиши, прошу, мені листа...
Та знаю я, що пошти там немає,
і біль у серці мене не відпускає,
поштова скринька завжди моя пуста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2019
Сонні поїзди́
Павлику
Хлопчик маленький — засни...
Сон під вікном сновигає,
зіроньки в небі гойдає,
та й приколисує сни.
В снах приїздять поїзди́,
довгі такі, безкінечні,
зустрічі звозять сердечні,
хай відпочинуть з їзди.
Сплять поїзди́ у депо,
їхали довго вони,
сняться і поїзду сни,
ми теж, мій внучок — заснемо.
19.11.2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2019
Соломон
Соломон
Весь світ сьогодні проти тебе.
Ляка майбутнім невідомим,
і залиша весь час свідомим,
що нанівець твої потреби.
Коли усе не так іде,
життя чорніша від гудрона,
згадай про перстень Соломона —
"Усе минає — й це пройдЕ".
16.11.2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2019
Фараон
Мені так тяжко відчувати цей тягар!
Ці глиби каменів і масу піраміди,
і лиш віки рахують радіонукліди,
бо я чекаю, коли сигнал пошле квазар.
Стомивсь я тут лежати в саркофазі.
Жерці примусили чекати на Богів,
коли діждусь — вмолити мушу їхній гнів,
життя людей закінчиться в цій фазі.
Не буде знищена Земля Богами,
перейдемо на іншу форму існування,
кінчИться злого Сета панування,
не будуть на Землі народи ворогами.
Ось так лежу причавлений віками,
націлена на Сіріус вершина,
може комусь я просто мертвечина,
та я зв'язок в віках людей з Богами.
15.11.2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854819
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2019
З онуком
Павлуші
Ми сидимо на шпалах, в тупику,
нам літнє сонце спини припікає,
в безпеці ми на цьому острівку,
ніхто нам мріяти не заважає.
І кожен дума мовчки про своє,
нас шість десятків років розділяє,
та це пустим для нас нараз стає,
бо сенс життя і цінність кожен має.
Гуркоче поїзд і мигтять вагони,
вони несуть тебе кудись у даль,
роки і дні, шалені перегони,
мені несуть лише гірку печаль.
Не хочу я у невідому даль летіти,
я хочу в цьому тупику лишитись,
у теплім літечку з тобою вдвох сидіти,
і як гуркочуть поїзди дивитись.
12.10.2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2019
На дачі
Я копаю на зиму на дачі.
Я не скиглю, я просто мовчу.
Ну, нема в мене іншої вдачі —
я живу, як у ступі товчу.
Товчу воду у ступі щоденно,
дні проходять близнятами схожі,
і життя прошмигнуло буденно,
як по вулиці вранці прохожі.
Всі біжать кудись в справах нагальних,
кожен хоче схопить мить удачі,
я це бачив у рисах загальних,
і копаю на зиму на дачі.
10.10.2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851004
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2019
Осіннє
Нудить сонною мухою,
б'ється лобом у скло,
тисне груди ропухою —
тепле літо пройшло.
Мізки квасить капустою,
димом в горлі шкребе,
вітер віє розпустою,
листя в купу гребе.
08.10.2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2019
Депресія
Осіння депресія давить дощем,
накриває минуле мокрим рядном,
кожен спомин вмикає сердечний щем,
перекручує душу вверх дном.
Я майбутнє не бачу в сірій пітьмі,
і нема мотивації спротиву дій,
та найбільше нервує на цьому тлі,
кислотна відрижка минулих мрій.
05.10.2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2019
Храм.
Макаренко Наталії
Можна тесати кожен день,
і камінь поливать сльозами,
за жалюгідний трудодень,
за тяжкий труд під небесами.
Тесати камінь також можна
за таку саму зарплатню,
і знати, що копійка кожна,
піде в сім'ю на дітлашню.
Як мало бачив я людей,
що в спеку, холод і сльоту́,
в полоні сонячних ідей,
віддають сили долоту́.
Вони не просто тешуть камінь,
радіють жартам і пісням,
мов Господу здають екзамен,
в душі своїй будують храм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2019
Груші падають
Марині
А груші падають в саду,
достигли груші, перезріли...
Я тихо літо проведу
думками, що в мені назріли.
Тук-тук — і покотилися в траву
плоди цього палкого літа,
о, де ти молодість, зову,
коханням і теплом зігріта.
Як літо швидко промайнуло.
Надалі осінь йде нудна...
В мені життя тепер заснуло —
лишилась вдома я одна.
Далеко внуки відлетіли...
А груші у саду тук-тук,
без внуків все враз опустіле —
і тільки серця мого стук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2019
Ода гівну
Акела схибив і гепнувсь сторчака,
бичок вибрикуючи щез у далині,
була надія завалить бичка,
та підковзнувсь Акела на гівні.
Лежав обкаляний він з ніг до голови,
звести не в змозі дух, що груди розривав,
а де бичок? попробуй лиш — злови,
це він, падлюка, Акелу обісрав.
Обісрані всі подвиги старі,
пожива, що для зграї здобував,
обісрані і цуцики малі,
потомство сук, яких він покривав.
Проходить мимо зграя в забутті,
минає геть його мов чужака,
і кожен думає, як легко у житті
узять і обісрати вожака.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2019
Гра богів
Якщо цей світ є матриця творця,
а все життя лиш гра, якою грають бо́ги,
мені дісталась роль нікчемна ця,
не приведе вона гравця до перемоги.
Гравець мені діставсь нездара і тупак,
зіграти міг би краще в кінці туру,
щоб йшов я по житті хоч, як пішак,
та знав, що поміняють на значущу фігуру.
Наприкінці життя хотів би стать ферзе́м.
Ходити, як захочу — брати, що візьму,
Не плазувати по життю отак вуже́м,
свою дорогу мати чесну і пряму.
Як легко все тепер списати на гравця,
свої невдачі, промахи та хиби,
у всьому є чомусь вина творця,
а не твоя, за це йому – спасибі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2019
Ке́ркія
Сергійкові
Сиджу, мовчу, курю, дивлюсь кудись у даль,
плюю бездумно в Іонічне море.
Не зрозуміть мені Уліссову печаль,
мені не зрозуміле його горе.
Сім довгих років був ув'язнений Каліпсо,
до цього його гнали скрізь немов собаку,
і чи чекає Пенелопа ще — не звісно,
та серце прагне повернутись на Ітаку.
На що тобі здалась далека та Ітака?
Стара, беззуба, вся у зморшках Пенелопа?
Тут кожен день дзвенить вино, звучить сиртака,
Каліпсо поруч струнка, як антилопа.
А на Ітаці плебс пиячить без упину.
Брудні, ліниві, розбещені, тупі раби.
І Телемах синок, що дихає у спину,
та тихо гострить ніж на батька, тільки жди.
Чи Пенелопа йому вірність береже?
Чи килим ткати вистачить терпіння?
Старий слуга чи ще покої стереже
в яких він зберіга своє творіння?
Чи ліжко ще живе, яке Улісс зробив
у кроні дерева, невтомними руками,
для вірної дружини, яку так полюбив.
і розлюбить не зміг, блукаючи роками.
А може все ж з Каліпсо й далі жити.
Забуть Ітаку, сина і дружину.
Стомився неприкаяним тужити,
поневірятись в мандрах до загину...
Сидів, курив, дививсь кудись у даль,
плював у море і думав про Улісса,
у кожного із нас своя гризе печаль,
ну що мені взялась ота Ітака в біса!
Чекає Пенелопа кожного із нас.
Щемить Ітака в серці кожного своя.
Шукай, терпи і вір, і прийде час,
на горизонті з'явиться й твоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2019
Помалу літо котиться під гору,
і довгий день згорає непомітно,
чудово в цю прекрасну тиху пору,
в саду помріяти, залишившись самітно.
В уяві райські острови у океані…
всміхається закохана в мене модель...
та я гоню чудні думки спонтанні —
читаю листування Меджі та Фідель.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806602
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.09.2018
Павлуші
Мій синьоокий янголе — дивись,
який прекрасний незнайомий світ,
і мені вперше все було колись...
тепер я твій — я знову неофіт.
Нові слова я вчу з тобою знову.
"По" — поїзд стугонить у даль по рейках,
біжим — як взяти рух наш за основу,
то ти увесь немов на батарейках.
"Го" — голуб сизий прилетів до нас,
ти можеш його хлібом накормити,
"ко" — котик милий десь мабуть на час
прийшов до тебе в гості погостити.
Розвів руками й мовив тихо — "ма,"
знать нам не повезло і все пропало.
Та сумувать не будем! Не дарма
мене старого так життя тріпало.
Весь світ з тобою нам назвати треба.
Я кожен день мов цілий рік живу,
хвалю я бога і молю до неба —
з тобою на цім світі довше проживу.
20.08.2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2018
А матриця дає збій все частіше,
я все частіше відчуваю дежа-вю,
це все було, це все було раніше,
колись було все те, чим зараз я живу.
Я ці слова вже чув одного разу,
лише не пам'ятаю: де, як, і коли...
і де я підчепив оцю заразу —
події ці зі мною вже колись були.
Кохати вже не раз клялися вічно,
і друг за мене рвав сорочку на собі,
і кращало життя у нас щорічно —
минулих ідолів ми прирекли ганьбі.
Вже все було, повторюється знову
і по спіралі йде весь час життя,
і якщо матрицю узяти за основу —
немає приводу мені тут для ниття.
10.08.2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802612
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.08.2018
Онук
За палець мій вхопившися рукою,
не сміло дріботять маленькі ніжки,
ми біля озера гуляємо з тобою,
долаєм версти довгої доріжки.
Прогулянкою гордий я цією,
готовий цілий світ віддать тобі,
та буде це мізерною платнею,
за те, що ти весь час даєш мені.
03.08.2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2018