| Сторінки (1/14): | « | 1 | » |
[i] «Моя Україно і мово рідна,
чистий солов’їний передзвін
Ти маєш струни вічного звучання
І невмирущий український рід.
Українська мово, – сила народу,
Ніким ще незвойована була.[/i]
[b]Неоголошена війна[/b]
24 лютого року 2022
Повітряна сирена вперше прозвучала
Це Путіним «спецоперація» розпочалась
На східних рубежах України війна настала:
Росія Україні напад завдала.
Жахіття руїн, розруху та нещастя
Приніс в Україну диктатор – «старший брат»,
«Освободитель земель русских» – агресор й окупант.
За три дні захопити Київ, а відтак – український народ.
Та не очікував ти, Путін, єднання й міць
Нації української на заході й сході.
З ворожої спецоперації війну ти розпочав,
України знищити: її волю й славу.
Розпочав ти, Путін, війну жорстоку,
Щоб загарбати землі родючі,
Щоб спустошити чорноземи українські,
Захопити годувальницю світову.
Твої молодики сусідньому народу знущань принесли без ліку,
Обпалені війною землі Ірпеня, Гостомеля і Бучі,
Сотні людей зарито в землю чорну –
Без прізвищ, без хрестів, без могил.
За людські душі, за тіла людські
Буде суд за злочини і сльози
Й не буде Путіну прощення від Бога
За передчасні смерті цвіту нації української землі.
За дітей загиблих, за розпачі, за сльози матерів й батьків,
Вбивце, Путін, на совісті твоїй півторарічне дитя Федько,
На совісті твоїй п’ятимісячне дитя – янголятко, а чи одне?
Де ж твоя совість, де гідність людська?
Людожерство панує та існує в тобі.
Як імператор сьогодення ввійти в історію ти хочеш,
Але ж, Путін, ти – рашист, фашист, диктатор і агресор.
Ой, як же соромно й ганебно буде твоїм дітям!
За злочини президента – батька,
За батька кривдника всього живого.
Звісно, своїх дітей сховав ти за кордоном,
В далеких країнах, тепер тобі чужих,
Комфорт своїм же – забезпечив і неабиякий.
А що зробив Путін з українськими дітьми?
За смерті, поранення й насильства
Твоїм нащадкам не мати доброї долі,
Щасливого майбутнього не мати їм.
Відповісти мусиш перед Богом й трибуналом
Прощення, Путін, не матимеш ні перед ким,
Прощення не матимеш поміж народів РФ,
І від Господа не сховаєшся ніколи.
Пам’ятай, злочинцю, розвалив ти РФ,
Тепер не сховаєшся від самого себе.
Прийде час, вже недалекий час
В твоїй країні тотальна економічна криза буде.
Примітивним і обмеженим контингентом легко було керувати
І повстане «в глубинке русской» твій народ,
Бо, нарешті, прозріє «русский гражданин»,
Дійде до нього неодмінно цивілізація та інтелект.
Verte!
А який же сором на цілий світ, яка ганьба!
Може в Китаї, а може в Індії чи в Кореї Північній
Отримаєш в презент
Сучасну ракету в подарунок.
Тоді ввійдеш, Владімір Путін, в історію
Як винятковий президент,
Відправишся на Марс-планету
Собі там збудувати мавзолей.
Не забудь прихопити із собою на Марс друга свого
Януковича ех-президента-втікача
«В двойом будет веселей,
…И на Марсе будут яблони цвести?»
Агресоре – кагебісте, запам’ятай:
Міцне коріння українського роду,
Москаль не підрубає його!
Твердо вірять українці в перемогу,
В щасливу, світлу й сонячну добу,
В перемогу демократії світу.
Вічна слава загиблим героям!
Слава Україні!
Героям слава!
20.06.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2022
Народжуються квіти
Між зеленню та блакиттю
Життя народжується
Лагідне, мов дитинка
І тремтить вона з переляку
І – в наступну хвилинку:
Чи життя це не стопчуть
Чоботом брудним,
А чи не зірвуть
Загарбною грішною рукою.
Ленін, Сталін, Путін…
На «одному п'ядесталі» повстали
Поєднала їх
Тиранія люта до народів
Чому ж і для чого
Вони у світ прийшли?
Комуну збудувати
Та не збудували
Вони прийшли у світ цей
Щоб тортури реалізувати
Вони у світі цьому
Як самозванці з'явились,
Щоб через насильство
Нещастя людству нести.
Не від Господа
Душі Ваші!
Путін – ти нащадок Леніна,
Ти – «син» Сталіна,
Ти, Путін, злоненависник власного народу.
Молодиків своїх із зброєю в руках
Женеш до кордонів України.
Опам'ятайся загарбнику
"земель русских",
Де твоє совість, де справедливість душі твоєї?
А ще переступаєш поріг храму Божого!
Облуднику, кагебісте, завойовнику
Від Бога не сховаєшся ніколи
Путін, ти – ворог всіх народів,
Ти, Путін, – агресор-окупант,
В тебе вселився штам насильства
Ти сформував в собі
Психо-емоційний стан:
В твоєму мозку застряли
Шизофренічні кристали
До головного психіатра РФ
На консультацію тобі треба,
Бо жорстокість твоя без меж.
Збудував ти замок-бункер
В "русском подземельи",
Та не сховаєш себе там
Знай, безсилий ти
У цьому світі,
Де демократія існує
Де верховенство людського права.
Збудуй собі, Путін, на Марсі мавзолей,
Одвічний мавзолей
Із каменю марсіанського,
Бо тільки там на Марсі
Путін, тобі на цій планеті
Місце живим чи мертвим
Бо саме там не Марсі
Кістяку твоєму місце.
Ось тобі дороговказ:
Покинь планету Земля, Богом дану,
Без тебе злочинцю проживуть
Друзі твої самопроголошені
Та самоназвані товариші.
Не лякай цей світ
Жорстокістю своєю
Задумайся на мить: скільки руйнувань приніс ти
Своїм цивільним побратимам
В Луганську та Донецьку,
Скільки неспокою й біди
Приніс ти, Путін,
Росіянам "ДНР" і "ЛНР".
Дай, Путін, спокійно жити в Україні.
Запам'ятай: Україна –
Не твій край,
Це суверенна держава!
Припини зазіхати!
А свій загарбницький штам
На Марс із собою забирай,
І "…на Марсе будут яблони цвести…"
Слава Україні!
Героям слава!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2022
Любов до Вітчизни,
До рідного карпатського краю
Ввійшла в долю людини
Не простим дарунком,
Ввійшла в єство
Композитора, художника-митця
На жаль, передчасно
Втрачене його життя,
Проте свята народна пам’ять
Вона ж бо вічно є жива!
Красу людську, вроду і талант
Передчасно знищили «брати зі сходу»
Жорстокими руками, на руках яких
Кров людська не буде змитою ніколи.
Ці вбивчі руки ламали пальці співакові,
Щоб ноти не писати, щоб пісні не звучали.
Красиві очі викололи!
Щоб не милувались землею України.
В Брюховицькому лісі били й катували,
Петлю на шию закладали,
Отак життя майбутньому герою відібрали.
На шию кати петлю заклали,
Немов беззахисному, бідолашному ягнятку.
ЧИ щасливим став ти кате?
Куди ж сховав ти докори совісті своєї?
Забрав ти душу молоду з життя,
Свою ж – потворного вбивці, дияволу віддавши,
… а може у тобі душі людської й не було?
Ти, злочинцю, в далекому 1979 му
Медаль нагородну «За Доблесть» здобув
За бандитський вчинок, за вбивство,
Ще одну «звездочку» на погонах розмістивши.
Смертельний гріх та не один
Вчинив ти, вбивце-людожере,
Перед Господом Богом відповісти мусиш
За душу страждальну молоду, погублену тобою
А тут на землі твій кістяк, напевне,
Прикритий урною червоною із п’ятикутною «Звездою»
Місця на Небесах тобі Богом не відведено, тиране,
Бо плачуть у вічній жалобі Володимира рідні
Та сльози їхні не просихають на очах,
Бо плачуть та ридають друзі Івасюка,
На могилі плачуть квіти,
Плаче українська нація його!
Завмерли ноти й ключ скрипічний,
Недописані пісні в пісенному альбомі,
Милозвучних сто сім пісень сумують у жалобі,
В них краса, в них дух вольниці Карпат
В ста семи піснях – віра, надія, любов –
Дарунок безцінний рідній Україні.
Слава Україні!
Героям Слава!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870202
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2020
Крокує коронавірус по планеті
Кордонів для нього не існує
Бо є він, як напасть лиха.
Його інфекції вірулентність висока
Впертою ходою крокує Covid-19
Людей веде до хвороби, нещастя й біди.
Немає в нього кращих й гірших,
Немає в нього багатих і бідних,
Не диференціює людей елітних від звичайних
Лиш коронавірус контагіозність високу має,
Неабияку токсичність і є вірусом Covid-19!
Коронавірус континентами поширюється
Цей збудник пандемію у світі утворив,
Світ цивілізований на коліна схилив.
Людські життя, мов косою косить.
О Господи, Любове наша, будь милостивий,
Змилуйся над людьми і захисти!
Підступний Covid-19 планету заполонив,
Пандемію на материках утворивши,
Він без обмежень тисячі людей інфікував
І жертви хвороби в сиру землю тисячами поклав.
Covid-19 – винахід китайський
Патогенність його неабияка,
Цей вірус змусив розумам включитись
Та, на жаль, профілактики активної досі ще нема.
Збудник коронавірусу – досягнення вірусології-науки,
А може це людська помилка?
А може – цілеспрямована мета?
Не знає світ, ніхто не знає,
Всевишній відає про все,
Лиш знають небеса і розуму Господнього сила.
О Господи! Недугу цю страшну зупини
Захисти народи від неймовірної біди.
Досить вже нещастя на «Землі»-планеті
Урагани, землетруси, війни: -
В Україні на південному сході і в Сирії,
Де гинуть діти матері «Землі».
Єднайтесь народи мудрістю й небайдужістю своєю,
Захистіть себе і ближньому допоможіть,
Бо тільки Божа мудрість
Розумом покерує людським,
Спасе від напасті недуги, загибелі й біди.
[i]Автор Ольга Сирко-Федорова
М. Борислав. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2020
Крокує коронавірус по планеті
Кордонів для нього не існує
Бо є він, як напасть лиха.
Його інфекції вірулентність висока
Впертою ходою крокує Covid-19
Людей веде до хвороби, нещастя й біди.
Немає в нього кращих й гірших,
Немає в нього багатих і бідних,
Не диференціює людей елітних від звичайних
Лиш коронавірус контагіозність високу має,
Неабияку токсичність і є вірусом Covid-19!
Коронавірус континентами поширюється
Цей збудник пандемію у світі утворив,
Світ цивілізований на коліна схилив.
Людські життя, мов косою косить.
О Господи, Любове наша, будь милостивий,
Змилуйся над людьми і захисти!
Підступний Covid-19 планету заполонив,
Пандемію на материках утворивши,
Він без обмежень тисячі людей інфікував
І жертви хвороби в сиру землю тисячами поклав.
Covid-19 – винахід китайський
Патогенність його неабияка,
Цей вірус змусив розумам включитись
Та, на жаль, профілактики активної досі ще нема.
Збудник коронавірусу – досягнення вірусології-науки,
А може це людська помилка?
А може – цілеспрямована мета?
Не знає світ, ніхто не знає,
Всевишній відає про все,
Лиш знають небеса і розуму Господнього сила.
О Господи! Недугу цю страшну зупини
Захисти народи від неймовірної біди.
Досить вже нещастя на «Землі»-планеті
Урагани, землетруси, війни: -
В Україні на південному сході і в Сирії,
Де гинуть діти матері «Землі».
Єднайтесь народи мудрістю й небайдужістю своєю,
Захистіть себе і ближньому допоможіть,
Бо тільки Божа мудрість
Розумом покерує людським,
Спасе від напасті недуги, загибелі й біди.
[i]Автор Ольга Сирко-Федорова
М. Борислав. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2020
27.10.2017
“A już jesień złota,
Cudowna tegoroczna jesień …”
Pod łaskawym promieniem słońca
Drżewo zielenieje jeszcze,
Barwi się w pięknotach swego życia,
Do słońca podnosząc liśćie.
I znowu, przyroda z piękną urodą
W nieskończonośći jest ona.
Przychodzi czas, nie stety już nadchodzi,
A słońce nie porzuca nas,
Tylko na mig powolutko się odchyla.
Zielone liśćie, rdzewieją,
Różnobarwnymi się stają,
A w nocy liśćie te
Pieśći życiodajna rosa,
Aby óżywić krótkie życie to.
Jesienny liśćik zaniemógl z drzewa spadł,
Spadł jak by w ramiona „matki-ziemi”,
Jeszcze na ciepłe „mamy dłonie”.
A rosy błysk krysztalu
Ożywić życie zawieszone chce.
Tu na ziemi przchodzi czas:
Zasypia drzewko oraz ziemia,
Pogrążając się w sen, niby letargiczny,
Obudzą się, kiedy im pozwoli wiosna.
A życie ludzkie to – gałęż przyrody,
Rozwija się i kwitnie w pięknośći swojej:
Dziećiństwa radość
I pełny rozwój życia dorosłego…
Nie stety, przychodzi nagle starość,
Starość potrzebująca pomocy,
Jak liśćik żółty potrebuje rosy.
Ta starość, ciągle potrzebująnca miłośći,
Pragnie szacunku i cierpliwośći
Od dziecka każdego od córki, od syna.
Ta starość oczekuje miłośći
Od serca ludzkiego.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858094
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.12.2019
Під ласкавим сонячним промінням
Дерево ще зеленіє, забарвлене
В красі свого життя
До сонечка гілочками й листочками тягнеться воно
Під Господньою опікою
Сонце пестить те життя
І знову природа із своєю вродою
Нескінченною є вона.
Та, на жаль, приходить час, а вже надходить,
А сонечко не покидає нас:
Лиш відхиляється, немов на мить.
Тільки поволі відхиляється воно.
Зелене листя ржавіє
Пожовклі листочки тремтять,
Бо різнобарвними стають,
А вночі кольорове листя те
Пестить цілюща роса,
Щоб оживити коротке це життя.
Осінній листок знеміг і впав,
Впав, немов в обійми матері-землі
Ще на теплі «мамині долоні».
А роси кришталевий блиск
Оживити хоче завершене життя
Тут на землі настає пора:
Засипає дерево й земля
Занурюються в сон,
Мов летаргічний пробудяться вони,
Коли скаже їм весна.
А людське життя – це гілочка природи,
Що розвивається і квітне у своїй красі:
Дитинства радість і
Розквіт повноцінного дорослого життя …
На жаль, несподівано приходить старість,
Старість потребує допомоги,
Як жовтий листок, що потребує життєдайної роси.
Ця старість прагне любові,
Прагне поваги та терпеливості,
Від кожної дитини, від доньки та сина.
Старість очікує любові від серця доброї людини.
Ольга Бориславська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858093
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2019
[i]Гей, ви там наверху!
Гей, ви там нагорі![/i]
Швидко час для вас спливає
Та для народу-заручника олігархів-ні!
Для декого з вас гіпернаживи час минає,
А дехто в мріях впевнено крокує,
Бо знову до наживи буде шанс!
Ви мрієте про час майбутній по-своєму:
Щодо збагачень особистих безмежно хитро-мудро,
Не для народу добробут і про суспільство,
Лише каденцію наступну ще раз, щоб здобуто було.
На газ ціну ви встановили не ринкову,
Щоб за людський ресурс вибори цілеспрямовано з метою,
Бо ви є категорією такою:
Людина без честі, без совісті є безнадійною і ви є такою.
В Україні надра і ресурс
Господом народу дані.
Та ні! Не думається вам про те,
Й про індустрію українську газонафтовидобувну теж.
В Україні надра – невичерпний ресурс
Суспільству подарунок Божий,
А ви, гей, там наверху для вас
Збагачення, тільки збагачення – це тріумф, це ваш шанс.
Ваша мета у владному ядрі
Гешефт бізнесовий акумулювати
Та у власні кишені безсовісно капітал вкладати,
На жаль, не вирують у ваших головах болісні думки,
А там в окопах гинуть людські діти.
Байдуже вам і совість вас не мучить,
Бо, як на вас, - для України закупити дорогий газ,
У ваших задумах лише олігархічний сан,
А що вам галузь нафтогазовидобувна?!
Ви твердо вкорінялись з подачі плеяди олігархів,
Вони – це ваше майбутнє, перспектива й шанс
Взаємна довіра й взаєморозуміння
Кому із вас потрібен в світі України авангард
Економічний ріст потуга військова країни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2019
Україно, моя земленько, як мати рідна
Всім нам і кожному ти дорога,
Збагнути, врешті, треба:
Якою ж повинна бути українська земля.
Щедротами Україну Господь обдарував:
Поля, озера, ріки, багаті надра і моря,
Гори багатством покриті,
Що здавна ласою часткою для деяких є.
Сучасний бізнес – штука доволі хитра
Й державна підтримка - неабияка.
Лідер в бізнесі – це ж «слава яка» !
А виконавець-трудар – то ж, яка йому ціна?
Вибори, рейтинги, передвиборний час –
В Україні «традиційна пора»,
А вибори – це формальність така собі вона:
З програмами спішать кандидати у президенти
До перспективного завтрашнього дня.
Бо тут в Україні, багатій ресурсами,
Де терплива й працьовита рука,
Можна успіх здобути - в офшори злетіти
Та в історії місце належне знайти.
За роки останні зрозуміть пора,
Як у суспільстві ціниться праця трударя,
Який добробут він в Україні має?
Кили ж з-за кордону повернення
Дитини своєї даремно чекає.
Повернення дитини своєї
З війни чекають батько й мати,
З війни, якої не повинно б було бути:
Загарбництва, крові, сліз і всякої біди.
Ніколи Україна не повинна бути
Придатком сировинним
Для нинішнього окупанта – «брата»,
Жорсткого агресора Путіна-ката!
Побратиме мій, відкрий широко очі,
Довкола роздивись, всім єством відчуй:
Хто і куди поведе Україну нашу,
До якої пропасті підведуть Україну Мою і Твою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2019
- Страх і боягузливість - великий гріх, -
З висловлювань Героя.
Риси такі переконання руйнують,
Здеформовані переконання - до зради ведуть.
Ні страху, боягузливості - ні!
Хоч путінські прибічники
Жорстокий вирок винесли Йому,
Та присягнув Він Україні:
"Не зраджу я ніколи! Ні!"
- Я потайки й таємно
Душі моєї пристрасний вогонь
Всім політв'язням України
По жариночці щедро я віддам.
За що нам в'язням пекельна кара неба?
За що нам свідомий голодомор?
Бо прагнемо, щоб незнищимою й міцною
Українонька наша була.
Я - бранець України!
Не скривлюсь від слабкості та болю
Знайте, вороги, вороги мого народу
Я присягаю, клянуся щиро:
Не грітимусь при вашому вогні.
Я прагну правди, як полин гіркої,
І сонячної краси людської
Від власних переконань не відступлю,
Бо Україну я люблю. -
За справедливість поборник полум'яний
Зрадником не стане він ніколи.
Вітчизною віє - так боляче в грудях
Про біль той нестерпний не відає ворог.
О, скільки ним ще не зіграних ролей,
О, скільки сценарій не створено ним?
Та все ж не відійде Олег Сенцов у забуття,
Бо сподівався щастя й долі в Україні.
Жертовний хрест несе Герой:
Тортури, терпіння і страждання.
Його єство й талант нівечуть підло,
Однак Він смерті страх долає мужньо,
Мізкує й вірить твердо:
До тенет в'язниці в рабство вороття нема.
Слава Україні!
Героям Слава!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2018
Похиляюсь над краплиною води -
Маленьким-великим чудом Світу,
І своїм поглядом огортаю її,
Бо в ній відшукати прагну
Ключ до Джерела.
Коли ж очі до неї приближаю,
Бачу: в перлину змінюється,
Як вся променіє на сонці,
Потім відпливає й зникає,
Очам залишаючи слід,
Чимсь подібна до камінця,
Що загубивсь в океані вод.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783447
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.03.2018
Білосніжна калина навесні,
Мов наречена в білому вбранні,
Милує очі мої,
Дивлюсь і посміхаюся у вікні.
Моя Україна цвіте калиною
І весна в ній прекрасна, красу несе,
Та все живе радіє в цій красі:
І пташка маленька кмітлива,
І лелека в поважній ході.
Ласкаве сонечко землю пестить,
Цілюще проміння, розсіваючи щедро
І калину-красуню не оминає,
Червоними плодами наділяє.
Красується червона калина,
Зодягнувшись в намисто червоне,
Гордо стоїть, як молодичка,
Милуючи око людське і пташине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783446
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.03.2018
Війна неоголошена, гібридна триває.
На землю українську смуток і скорбота,
Мов густий туман сповзає.
Жалоба, розпач материнські очі
Слізьми гіркими наливає.
Кортеж черговий та почесний
Дві домовини до рідного краю,
До рідного дому з війни проводжає
З АТО, з війни ворожої Московії,
Серця краян до болю нестерпного вражає.
А сонце світить і за хмари себе ховає
І вітер теплий дмухне та затихає,
Чорні хустини жалобою обвіває,
Земля тутешня себе смутком огортає,
Тугою та скорботою напуває.
Роса вечірня та ранкова немов оплакує нещастя
Жертви війни з батьківськими слізьми
Під сіро-голубою покрівлею небес
В сльозах, в розпачі батьків
Пекучий смуток розпирає.
На превеликий жаль, з нічим не зрівняти:
Батьківську розпач і страждання болючі,
Плач над дитиною в журбі, в скорботі, смутку невимовнім.
О, милосердний Боже! Сили дай батькам у горі.
Сини їхні героями не народились,
Героями стали вони!
Вдячні Вам, Герої, краяни ваші
За спокій, мир і захист рідної землі,
Низько Вам вклоняємось, патріоти-герої!
Ваш подвиг героїчний Україну прославляє.
Вдячна Вам ненька Україна!
Загиблим героям України слава!
Слава Україні!
Героям слава!
[i]Літо 2017. 24 червня
[b][/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2017
[quote][i]«Топтати можна перлини,
Стоптати можна і людину,
Похилитись над брудом будь-яким,
До гріху притулившись,
Хліб до смітника покидати
Й вигляд подати, що нічого не сталось
Люди без честі, без совісті,
Без сумління – безнадійні люди …
[/i]
[/quote]
Знаменний рік 1991 й серпня 24го
День історично-пам’ятний
І Господом благословенний День.
Мовчали в здивуванні стіни й купол
Схлипнув від радості В’ячеслав Чорновіл.
Це Чорновіл, світлої пам’яті, - народний скарб,
Усміхнений від щастя та на своїх руках
До зали вносить жовто-блакитний стяг,
Це він-української нації діамант.
Земна хвала дисидентові- борцеві
За ідею, за волю та свободу,
Що збудив любов велику в серці
До Вітчизни любов та ще міцнішу в тенетах в’язниці.
Печаль в душі його з’ятрили
Та Україна в єстві його понад усе була!
Батьківщини влившись сльозами
Поборник – в’язень В’ячеслав
Любові краплинами бальзаму ідеї оживляв.
Жовто-блакитний стяг гордо майорить
На куполі Верховної ради,
Століттями очікуване щастя в Україні,
В Україні вільній, в Україні незалежній.
Яке ж піднесення, яке ж омріяне те щастя
Всіх українців та дисидентів, одержимих одним почуттям:
Левка Лук’яненка, В’ячеслава Чорновола,
Стуса Василя,
Дисидентів Симоненка й Пантелеймона Куліша.
Передбачити ніхто не зміг,
Що існуватимуть потаємні сили реакційні,
Що поборник справедливості й свободи Чорновіл
Зайвим для них буде в Україні.
Щоб скарб народу Чорновіл,
Не ступив у «соціальний ліфт»,
Успіху не сягнув й висот,
Щоб Україну як державу до євроцивілізації не привів.
Та передбачити ніхто не зміг:
Що України імідж слабким у Світі буде,
Що олігархи приберусь до рук усе,
Що суверенна Україна зубожіє,
А ворожа Московія війну розпочне.
Вони ж бо перевертні жорстокі
До благодатного майбутнього шлях розчистили собі,
І тільки України народний скарб – Чорновіл.
До влади не прийшов,
Президентом України, щоб не став.
На злочин черговий в Україні не розкритий
Запрограмоване спецзамовлення відбулось.
Невже ув’язнення не було досить для людини?
Невже не досить, що на чиюсь людську совість
Упала тінь, довічна чорна тінь?!
Та буде суд за злочини, за сльози,
Кипить ненависть у живих …
Як шторм … про помсту
До Господа голос возносить …
[quote]
В’ячеславу Чорноволу посмертно слава!
Слава Україні! Героям Слава![/quote]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2017