| Сторінки (1/38): | « | 1 | » |
Дарма ти розплакалась мила,
Біля тебе квітучі садки,
Дарма ти, як щастя могила,
Біля тебе блакитні ставки.
Дарма ти повісила носа,
Біля тебе лиш барви ясні,
Дарма подивилася скоса,
Біля тебе щасливі пісні.
Дарма опустилися руки,
Біля тебе всі люди близькі,
Дарма поринаєш у муки,
Біля тебе доріжки слизькі.
Дарма піддавалася болю,
Біля тебе гучні солов’ї,
Дарма відпускаєш знов волю,
Біля тебе світи не твої.
Дарма закопалася знову,
Біля тебе постійно сім’я,
Дарма зупиняєш розмову,
Біля тебе назавжди і я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855781
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2019
Осінь наділа тобі рукавички
Знову прикликала холоду звички.
Сірими марами скутали хмари
З’їли твої всі чудеснії чари.
Хитро втягнули у суму тенета.
Швидше щодня йде до ночі планета.
Дьогтем все більше наповнена діжка.
Гірко сидиш, не вилазиш із ліжка.
Марно тепла ти випрошуєш в чаю.
Книга з пригодами нудиться скраю.
Знаєш у них там емоції, щастя,
Ніжно цілують дівочі зап'ястя.
Думаєш в тебе не буде такого,
Мирно киваєш до суму німого,
Весну чекають насуплені щічки,
Квітів все хочуть та теплої річки.
Справді ж усе це підступна омана,
Твердо не хоче загоєння рана.
Осінь нам вперто ж толкує: «Дається
Справжнє тепло не від сонця, а серця».
Холодом в’яже людей між собою,
Грає завзято із неба водою,
Щоб зігрівали ми ближнього свого,
Й линули ніжно тепла до живого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2019
Ці ехо згорілого степу
Всі храми незламного звіра.
З нікчемного сірого склепу
Віками несла слово «віра».
Біда йшла вкривавши вінками
Героїв й мокшанську породу,
Тіла залишила з зірками,
Все поїть кроваву погоду.
Зелені зростали по смерті
Вповитих нескореним снігом.
Енеї стогнали подерті,
Бо вилите зло знесли тілом.
Та билися злісно вовками,
Залишивши власні родини,
Давилися гірко сльозами,
Враз випивши наші новини.
А в ковдрі ти спала ще ніжно,
Без жаху та холоду в жилах,
Жалобі кричала невтішно:
«Не знаю для чого б тужила».
Казково бо вилита мантра
Про Его!.. В крові ваші лапки…
Готово новина на завтра,
Лише про вовків там ні згадки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849932
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.09.2019
Наше життя не романтики драма,
Наше життя не веселе кіно,
Не зафарбованих сліз мелодрама,
Наше життя це складне полотно.
Наше життя не прославлена ода,
Наше життя це не ніжний романс,
Не розмальована щастям пригода,
Наше життя їх скоріш декаданс.
Наше життя не епічна новела,
Наше життя не ліричний сонет,
Не голосів звучних пісня весела,
Наше життя це холодний стилет.
Наше життя не пісенна балада,
Наше життя не прославлений гімн,
Наше життя це натужна бравада,
Це безуспішний лиш біг навздогін.
Біг за всіма тільки жанрами прози
Лірики й епосу сотнями граф.
Наше життя це відлуння не кобзи
Наше життя це мерзенніший снафф.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830020
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.03.2019
Вічний корупціонер –
Дух що тіло рве до влади,
Рве щоб красти, рве до зради,
Він живе, він ще не вмер.
Ні розумнії закони,
Ні провладні заборони,
Ані судді шановані
Й поліцейські гартовані,
Ні бідуюче село
В гріб його ще не звело.
Він не вмер він ще живе!
Хоч в Європі дух руїни,
Та для нашої країни
Душу гарно досі рве,
І не гине, а міцніє
Та кишені власні гріє,
Словом сильним, мов катами
Міліони зве руками,
Міліони радо йдуть,
Всі йому хабар несуть.
Голос духа чути скрізь:
По державних установах,
По лікарнях, школах, сховах.
Доведе усіх до сліз.
І де тільки він роздасться,
Щезнуть гроші, люди, щастя.
Сила родиться й завзяття
Не чекать, а грабувать
У синів, батьків, дідів,
Враз у всіх хто не сидів.
Вічний корупціонер –
Гнида, злодій, чорт, хабарник,
Не упустить грошей зрадник,
Не дасть розвитку тепер.
Розрослася зла руїна,
Корупційная лавина,
І де в світі ця є сила,
Щастя й радості могила.
Що ж зупинить цю заразу
Та врятує нас одразу?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826096
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 19.02.2019
Наші слова колискова,
Співана тихо ночами,
Римами вкута розмова,
Ніжними моститься снами,
Рідним, коханим сповита,
Спали, щоб мило, прекрасно,
Ніби царя пишна свита,
Вранці щоб мислили ясно.
Пісня рясними словами,
Всіяна щирим коханням,
Мощена щільно рядками,
Миру та щастя вінчанням.
Ось так брехати я можу,
Вміло паплюжити віру,
Думку брехливу завожу,
Крашу реальність цю сіру.
«Справді ж кохання співають» -
Скажуть мені щиро сотні.
Правда, це дійсно всі знають:
Хворі, забуті, самотні.
Часто ж співаєм піснями,
Тихо, тихенько під носа
Ниці прокльони. Катами
Бридко ми дивимось скоса.
Наша звучить колискова,
Спати щоб вкласти навіки,
Чулась щоб втішна лиш мова,
Й крові йшли недругів ріки.
Правда ж десь там всередині,
Робить реальність цю сіру,
В пізній плекаю годині,
Я невеличку лиш віру.
Будем співать колискову,
Темними тихо ночами,
Римами вкуту розмову,
Ніжними мощену снами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823589
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.01.2019
Сонце ясне світило тоді,
Коли вперше тебе я зустрів,
Ти була на такій висоті,
Де немає людей і слідів.
Там де холод лихої зими,
Й захололи твої почуття,
Де яскраві страждань килими,
Висять стінами твого життя.
Я блукав кучугурами сліз,
Крижаних від твоїх холодів.
Я нахабно в глибини поліз,
Де і так твоїх повно рабів.
Всі вони полягли в схожу мить,
Впавши з серцем твоїм в боротьбі.
Це лиш зомбі, їм хочеться жить,
Враз без сил потонувши в тобі.
Я не впав від твоїх хуртовин,
Моє серце давно крижане.
Лиш від тебе жду щастя хвилин,
Що нарешті від зим збереже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2019
Ялинка засяяла гарно,
Та навколо співає народ,
Надворі мороз лютий, хмарно,
І солодким весь напханий рот.
Повітря наповнює хвоя,
Незліченно в руках мандарин,
Від суму зимового зброя,
Джерело лиш щасливих хвилин.
Навколо всі родичі любі,
За столами зібралися враз,
Забуті розмови всі грубі,
Та ні в кого немає образ.
І хочеш лишитись сьогодні,
Де ялинка з яскравим вогнем,
Потонути у щастя безодні,
Доки мирно вночі не заснем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820487
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2019
Я давно написав ці рядки,
Що від розуму в руки сповзли,
Для моєї душі смітники
Та думок нескоримих вузли.
Не радій, не для тебе вони,
Була муза колись в них своя,
Заримовані тут її сни,
І отрута в рядках цих моя.
Справді хочеш її ти на смак
Скуштувати напившись сповна?
Не найкращий життєвий це знак,
Як стікає щоками вона.
А стікає сльозами завжди,
Що палають на милих щоках,
Не лякайся ти правди, зажди.
Вони грають і в щастя струмках.
Хочеш спробуй чи справді це так,
Може просто я лиш графоман,
Звичайнісінький тільки простак,
А рядки всі нахабний обман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819086
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2018
Звук тиші лунає навколо,
У ньому поранений лиш звір,
Та дихання грає там соло,
Лавин люте сходження із гір.
Думки лиш про речі померлі,
Всі мрії, жага – все омана,
Згорівша вулкана у жерлі,
«Життя» влучна назва вулкана.
Навколо все темрява з'їла,
Тебе та найменші дрібниці,
На ліжко до мене підсіла,
Безсило стуляю зіниці.
І сонця світанок не гріє,
Та вірю хоч віра й не певна,
Що хтось серед темряви мріє,
Наяву чи в снах тих затемна.
В життя, те що все-таки добре,
Що вдасться хребет зламать світу,
І мати лиш серце хоробре,
Не впасти від лютого гніту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817915
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2018
У миті нервозні, страждальні,
Де посуду битого ріки,
Слова де кинджали безжальні,
Де ліжко та ковдра не ліки.
Закутаєш тіло безмовно,
І темряву впоїш собою,
Ведеш себе ніби жертовно,
Насправді боїшся лиш бою.
З надривом кричиш: «Пожалійте!
Мене ж обділив так усесвіт,
Будь ласочка щастя навійте,
Не любить мене от увесь світ».
Серйозно? Так дійсно простіше
На жаль обернути печалі,
З колін не піднятись скоріше,
А нити все більше та далі?
Питання ж таке риторичне,
Зна відповідь навіть «страждальник»,
Нутро та життя істеричне,
Для слабкості мов годувальник.
І як би життя не гнобило,
Страждання це смерті криниця,
І як би нутро там не вило,
Піддатись йому це дурниця.
Знай в болі завжди є причина,
І наслідок точно завжди є,
Причина це часто людина,
А наслідок кожен сам шиє.
Подумай читач мій! Тривога
Чи стане твоя лиш дорога?
Згадай як прийде знов знемога,
Поразка завжди перемога!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817786
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.12.2018
Помолися за наші гріхи,
Що чинили без сорому ми,
Та схиляли зла чаші віхи,
До своєї страждання тюрми.
Помолися за злісні думки,
Які плідно зростила сама.
Помолися вночі за танки
Із гріхами земними всіма.
За гординю навколішки стань,
Пригадай всю ту власну пиху,
Обійдись без прилюдних зізнань,
Та зжени цю проказу лиху.
Замоли свою жадібність ти,
Що не зробить тебе багачем,
А лише зажене у світи,
Де спочинеш в обіймах з мечем.
Помолися за зрощений гнів,
У душі, що буяє вогнем,
Що лишив безтурботних тих снів,
Без яких як раніш не заснем.
Замоли безсоромний той блуд,
Якщо й був він лише у думках,
Приведе лиш до хтивих паскуд,
Що звиваються в лиха струмках.
Замоли і зажерливість ти,
Що хоч трохи сліпила всіх нас,
Та без неї все ж легше іти,
До тих справжніх життєвих прикрас,
Згадай заздрість в молитвах своїх,
З середини, що їдко гризе,
Відганяє всіх друзів твоїх,
Із тобою в самотність повзе.
Наостанок зневіру згадай,
Що можливо найшла у цю мить.
Вона нищить увесь земний рай,
Вона душу нещадно щемить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816931
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.12.2018
Колії сніжним тим маревом,
Втомлені випросять спокою,
Глянуть на місячне зарево,
Заспані мрієй високою.
Бачили сльози розгублені,
Тих хто востаннє прощалися,
Долі навіки враз згублені,
Тих хто під світло кидалися.
Миті тривоги невиспані,
Погляду мокрого в відчаї,
Хлопців додому, що вислані,
В смерті дотримати звичаї.
Тихо проводили колії,
Горе сльозами зсолене,
Викрики змучені голі і
Кликали марення зморене.
Хочуть зустріти лиш мрійників,
Щастя, що їдуть знаходити,
Сотні минати відбійників,
Землі страждання проходити,
Шумом залізного потягу,
Вітру за вікнами шепоту,
Того незборимого потягу,
До губ коханого трепету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2018
Він гляне в те небо безхмарне,
Невже воно вчора горіло?
Горіло. Й те полум’я гарне,
Загнало в біль душу та тіло.
Те небо для нього мов книга,
Розкаже життя, як буяє,
Як зимно, коли та відлига,
Повідає серце що знає.
Чекає дощу він, як мани,
Води, яка з неба поллється,
Єдиний омити шанс рани.
Нарешті не з річки нап’ється.
Без блискавки грім той гуркоче,
Провісник жахливого жару,
Загнати у страх лютий хоче,
А в відповідь не дати кару.
Чомусь град давно не вода вже,
Що біло так падає й мерзло,
Тепер це руйнація завше,
Вогонь ворогів наших жезло.
І злива давно не водою
Сьогодні кидається з неба,
А сталлю й лихою бідою,
Якої нікому не треба.
Та навіть таке ж уявити,
У сні не вийде в страшному.
А зараз він хоче лиш вити,
Живим повернутись додому.
Він бачив летіли брати як,
Вночі літаками сумними,
Востаннє летіли ж позаяк,
Збирається янгол за ними.
Боїться вернутись так само,
Тихенько ногами чужими,
Удома не крикнути: «Мамо!»
Лиш знищити серце дружини.
Для нього все інше дурниці:
Три літери які ж написати,
Чи звільнять когось там з в’язниці,
Як схочуть цю війну обізвати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813373
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 10.11.2018
Ліс вкритий сном і жах у тому сні,
Не зійде він, не розбудить того,
Він тихо спить, загойданий в вогні,
Без рику, співу - говору свого.
А ми не спим, в нас ніч не зна кінця,
Наш чути крик, який немов чума,
Він їсть поля, незримі ще місця,
Природа де співа свій гімн сама.
А ми глухі не чули спів ось цей,
Свій гавкіт пхали жадно хто куди,
На зойк лісів, на тихий сміх алей,
Заткнувши їх, відправили у сон.
Хоч зараз в осінь тихо посиди,
Хай ліс співа і крутить вальс-бостон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812349
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2018
Коли запалиш лампу знов,
Вогонь запертий слушно в скло,
Що так втекти бажа немов,
Те зло, що в нас давно текло.
Вогонь це наша кара й дар,
Він символ честі, люті. Він,
Натхненням був страшних почвар,
Він перед горем тихий дзвін.
Розкажу я, який вогонь,
Блукав уперто по землі,
Обпік багато душ, долонь,
Засів стражданням в голові.
Вогонь, який палив міста,
Убив дітей, батьків, дідів,
Що був мечем катів зі ста,
Що нас лишив стількох степів.
Вогонь червоних розстрілів,
Що їх чинили злі вожді,
І відправляли своїх псів,
Гарчати в Сталіна гурті.
Вогонь, євреїв що палив,
Із дітьми у холодній тьмі,
Під крики болю, що дзвенів,
Й віддав те горе злій зимі.
Вогонь, що «відьом» в попіл стер,
Бо ті вродливі були вкрай,
Їх шкіру так безжально здер,
Відправивши зарано в рай.
Вогонь чуми, що раси з’їв,
Віками бувши чистим злом,
Тілами вкривши сонм гаїв,
І дав страхіть не один том.
Вогонь, що поруч від «братів»,
На Сході мов червоний мак,
Вони ж оділися в катів,
Раніш клялись в любові так.
«І що робити?» - скажеш ти:
«Прийняти страх усіх століть?»
Я скажу просто не тремти,
Нам не дозволено зотліть.
Проси у Бога, щоб вогонь,
Навіки сумно в лампі тлів,
Не дарував ночей безсонь,
Та пожалів і тих катів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811183
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.10.2018
Добре, що погляд може сказати,
Те що бояться вголос слова,
Те що словами і не передати,
Червоніє від чого знов голова.
Погляд ніколи не зупиниться враз,
Назовні витягне завжди нутро,
Покаже усім той внутрішній сказ,
Не сховати слів його у шатро.
Вогонь загорається спершу в очах,
Яскравіший світла зір опівнічних,
Жаркіший ніж у пекельних печах,
Ще трохи і добереться до вічних.
До вічних емоцій, жарких почуттів,
Що породити можуть лиш очі,
До перехоплюючих дух відчуттів,
Що зігрівають в найпрохолодніші ночі.
Погляд тихенько підкаже, що «Так»,
Навіть як «Ні» прокричали вустами,
Погляд закоханий прекрасного знак,
Навіть коли лютий гнів за словами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2018
Ти хмарою впадеш на покривало,
І ковдра заховає знов тебе,
Тепла тобі було сьогодні мало,
Але й не знаєш, відшукати його де.
І в тропіках шукала біля моря,
В холодну зиму, серед злих вітрів,
Позбутись намагалася від горя,
Шукала щиро, хто б тебе зігрів.
На ліжку, серед тих вогнів,
Що запалила в темряві холодній,
За електричних тримаєшся вугрів,
Вони лиш сумно блимають з безодні.
І сіре місто тебе не зігріває,
Його вогні холодні і пусті,
Такі як люд, погляд що кидає.
А очі далеко вже не ті.
З обличчя твого зникли зорі,
Що випромінювали світло із душі,
Ті очі ще блакитні, та прозорі,
Немає блиску того розкоші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808370
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.09.2018
Для когось світло сонце в небі,
Для когось лампа на столі,
Комусь ліхтарик при потребі,
При пострілі вогонь в стволі.
Сліпому зігріваюче проміння,
Для матері її мале дитя,
Працівникові його вміння,
Що забезпечує життя.
Закоханим це очі пари,
Що сяють навіть в темноті,
Комусь в тій темряві примари,
Для когось образи святі.
Для мене ж світло це слова,
Що щиро пролунали вголос,
Дурним не повна голова,
І в полі золотистий колос.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2018
Я мрію знати одне слово,
Що вірю змінить все життя,
Дозволить жити кольорово,
Так розфарбує все буття,
Що кожен ранок стане гарним,
Засяє в мене посмішка ясна,
І новий день не буде марним
І навіть осінню прийде весна.
В душі я грітиму ті звуки,
У ліжку промовлятиму собі,
Не опускатиму більш руки,
Постійно буду в боротьбі.
Це слово означатиме усе,
Мій кожен подих буде варте,
Дамбу самотності знесе,
Eres mi segunda parte.
Радості це слово знак,
Колись почую знаю я,
На нього скажу точно «Так»,
Це слово лиш твоє ім’я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2018
А що ж насправді сміття?
Хтось мені правду покаже?
Без сорому, вагань, каяття,
Хто чесно й сміливо розкаже?
Можливо охочих немає.
Хтось просто відкаже: «Ой ні»,
А інший просто й не знає,
Доведеться говорити мені.
Сміття це брехлива розмова,
За спиною обзивання і сміх,
Сміття це спаплюжена мова,
Ненависть безпідставна до всіх.
Сміття це зрадлива дружина,
Чоловіки, що б’ють своїх дам,
Матері в яких їх дитина,
Голодна й підвладна сльозам.
Сміття це узурпована влада,
Над народом, що і так помирав,
Крики надірвані: «Зрада!».
Мерзотника, що крав і брехав.
Сміття це убивці природи,
Лиш інстинкти, що цінують свої.
Сміття «поціновувач» вроди,
Що сплюндрувати прагне її.
Сміття можновладців рій,
Безчинства їх валять у шок,
Сміття це люди без мрій,
А не пакет та пару пляшок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807454
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.09.2018
Я сон, Я грім,
Я блискавка у небі,
Я сум, Я спів,
Я добрий білий лебідь.
Ти сміх, Ти жарт,
Ти страх посеред ночі,
Ти крик, Ти фарт,
Ти добрі милі очі.
Я рух, Я плід,
Я з джунглів тихий рик,
Я ніч, Я зблід,
Я злий кориди бик.
Ти плач, Ти біль,
Ти мовчазна та мила,
Ти зойк, Ти сіль,
Ти в спину гострі вила,
Ми рай, Ми вечір,
Ми знов щасливі вдвох,
Ти янгол, Ти ті речі,
Що зігрівають нас обох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2018
Горять наші очі, ми такі молоді,
По коліна нам море безкрає,
Ми не пливем, ми ідем по воді,
Жоден суму і горя не знає.
Та зустрілися скелі на морі тут раз,
Гав даремно почав я хапати,
І хоч скелі далеко ці не Кавказ,
Їх не вдалося мені подолати.
Спіткнувся, полетів далеко униз,
Це не фільм, не зумів врятуватись,
Не вхопився рукою я за карниз,
Доведеться до дна аж дістатись.
До місця добрався швидко і я
Почав оглядати глибини,
Ліхтар не горить, не горить полум’я,
Так страшно, а не пройшло і години.
Але день за днем звикати почав,
Темно на дні, але і солодко тихо,
Що на другому тижні думку зачав:
«Залишуся на дні і не знатиму лихо».
І справді, я залишився на дні,
Тихенько сиджу лиш сам у собі,
У солоній воді прісні стали дні,
Від парадоксу стало не по собі.
Померти самому у тиші глухій?
Померти ось так на фальшивому дні,
Як якийсь кочівник у пустелі сухій?
Ні дякую, я люблю світанки парні.
І вчасно згори промінь схопив,
Прекрасний такий, темноволосий,
Із радістю вгору до нього поплив,
Говорить до мене солодкоголосий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2018
І все ростуть години опівнічні,
Темні години нашого життя,
Хвилини темряви цієї ніби вічні,
Та серед ночі охололо почуття.
І біло все навколо, мов стерильно,
Візьмеш у жменю снігу трохи ти,
І холодно у руку дуже сильно,
Хоч холодно і в душу не тремти.
Я знаю, не мороз тебе лякає,
І не хурделиця страшно що мете,
Все вітер цей мені розповідає,
Не притаманне йому хоч щось святе.
Дізнався, як плакала ти вчора,
Зажмурився, стало мені не по собі,
Не знають Біблія, Коран і навіть Тора,
Як зупинити зиму посилилась що в тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2018
Дарма ти плакала мила,
Дарма лила сльози так часто.
Біля тебе не чорна могила,
Біля тебе все світло і ясно.
Дарма ти повісила носа,
Біля тебе одні барви ясні,
Дарма дивилася скоса,
Біля тебе щасливі пісні.
Дарма опустилися руки,
Біля тебе люди близькі,
Дарма поринаєш у муки,
Біля тебе доріжки слизькі.
Дарма піддаєшся болю,
Дарма ти знову в собі,
Дарма відпускаєш волю,
Дарма не девіз to be.
Біля тебе гучні солов’ї,
Біля тебе рідна сім’я,
Біля тебе світи твої,
Біля тебе назавжди я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2018
Весна нарешті прийшла,
Повітря солодке таке,
Зоря гаряча зійшла,
Небо блакитно-м’яке.
Радо вікно розпахнув,
Ось-ось все зелено буде,
З полегшенням тихо зітхнув,
З весною щастя прибуде.
І тут у відкрите вікно
Попала поранена птаха,
Померла? Сховати в сукно?
Зарано, жива бідолаха.
Я ніжно взяв її в руки,
Не пручалася бідна вона,
Хотів покінчити ці муки,
Але з раною вона не одна.
Сховав далеко від люду,
Не поранять більше її,
Оберігати зламану буду,
Не пожалію сили свої.
Зцілю її тіло і душу,
Подарую щиру любов,
Врятувати я хочу і мушу,
Не дам ранам з’явитися знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786620
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.04.2018
Привіт, як тут поживаєш?
У відповідь мовчання. Де слова?
Печаль у посмішці ховаєш,
Але і з сумом опустилась голова.
Знову він тебе образив,
Вкотре познущався з почуття,
Всю ніч із іншою пролазив,
Для нього ти не більше ніж сміття.
Такий у тебе був він не один.
Слова солодкі влучно говорили,
І стільки просиділа ти годин,
В печалі. Що ж вони зробили?
А ти мовчиш. Гадати тут не треба,
Просто забрали щастя в тебе все,
І заглядаєш вночі в глибини неба,
Питаєш: «За що мені ось це усе?»
Звичайно, ти не заслужила,
Образ, брехні і стільки зрад.
Може десь неправильно вчинила,
Але я точно тут не для порад.
Я сяду поруч, ніжно пригорну,
І заспокою, ніби сон це,
Та посмішку милу поверну,
Засяєш знову моє сонце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2018
Надворі мряка, знову хмари,
Але мусиш ти кудись іти,
Горять надворі лише фари,
Та світла їх не зберегти.
Шукати сонця серед люду,
Зайти у пошуках в степи.
Добратися до свого суду,
Так ще недовго, потерпи.
Їх погляди тебе осудять,
Людей, що поруч завжди йшли.
Страшні мов сни тебе розбудять,
А сонця так і не прийшли.
Чекати їх безглуздо, друже,
Свої ти очі просто підведи.
Там десь далеко промінь був же,
Від сонця, що осяює сади.
Воно осяє тобі душу,
Обійме мов матінку дитя.
І скаже: «Ні не мушу,
А хочу освітить тобі життя».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2018
Зал, столи, свято, вино,
Від суму не врятувало й воно.
Люди, юрба, натовп, один,
Ще потерпіти пару годин.
Ударні, гітара, струни, вокал,
За мить піднявся на ноги весь зал.
Дівчина, очі, погляд, вогонь,
Не залишитися більш осторонь.
Шлях, кроки, обійми, руки,
Це ніби сон, закінчилися муки.
Танець, долоня, талія, ноги,
Забирають з життя всі нотки тривоги.
Волосся, вуста, шия, повіки,
Так хочеться, щоб була твоєю навіки.
Тиша, обійми, слова, імена,
Не втече з твого життя точно вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2018
Зліва від мене знову вікно,
Долаю проторений шлях.
Автобус пронизує це полотно,
Край мандрам зовсім в далях.
Зустрів так багато людей і машин,
І стільки в них болю побачив,
На загнаних схожі більше тварин,
А не на тих, хто щось значив.
"Чому так сталося?" - задумався я.
На волі всі ж ми родились,
І є душа у кожного своя,
Є й та, з якою споріднились.
Хоча, це мрійника слова,
Так не було, навряд чи буде.
Від цього опустилась голова.
Це що, й мене весь світ забуде?
Можливо ніхто так і не скаже,
Що я любив, чи я помріяв,
І фото, як моє покаже,
Промовить: «Він лиш сум навіяв».
На подібне просто засміюсь,
Ніколи я так не закінчу,
Вже краще об скелю розіб'юсь
Але і з сумом все ж покінчу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779422
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2018
Вже ніч, а очі все відкриті,
І сон покличу, мов рятівника.
Емоції різноманітні пережиті,
Я пам’ятник, чекає що вінка.
Та іноді так важко, сумно,
Не повноцінно все навколо нас
І повно криків, знову шумно,
Не вистачає для життя прикрас.
Та крики ці набридли вкрай уже,
Але нарешті падаю в той сон,
І поринаю в інший світ. Невже
Радості почнеться марафон?
Світ снів, у кожного він свій,
У когось гроші, клуби, влада.
Давайте заглянемо у мій,
Душа моя там бути завжди рада.
Різноманіття у ньому не знайти,
Спочатку барви, сонце, свято.
Але якщо глибше нам пройти,
Таких речей буде не багато.
Їх змінять дощ та хмари,
Туман, імла непроглядна
Але світять мені очі, мов фари,
Світло це б’є душі аж до дна.
Але в цю мить наступає ранок,
І в мене думки такі непрості.
Виходжу подихати на ганок,
Шукатиму в світі очі ті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2018
Нарешті літо настало,
І сонце на небі горить,
Але чомусь щастя не стало,
Прийшла в світ сумна мить.
І живеш ночами надворі,
Повітря прохолодне їсиш,
Заглядаєш угору на зорі,
Та з другом так годину сидиш.
А друг лиш махає хвостом,
В ньому нема цих прооблем,
Іде за тобою слідом,
Добрий пес і повно дилем,
Не залишають душу твою,
Та падають всередині дощем,
Піду до ставка постою,
І увінчаю ніч цим кінцем.
Та не лише закінчилася ніч,
І сум в одну мить швидко згас,
Тепер в голові одна річ,
Як припините той сказ,
Що смуток швидко спинив,
Запаливши в душі лиш вогонь,
Свідомість так захопив,
Що не залишитись більш осторонь.
І включився рішуче в життя,
Не шкодуєш такого слівця,
Щоб не пожалів, не було каяття,
Стоп... Наступна історія ця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2017
Зима
Розпочала життя моє,
Дарма
У спину їй весь люд плює.
Зла
Говорять, що вона й холодна,
Імла
Заповила все, така голодна.
Хоча
Рятує нас, а не вбиває,
Свіча
В холодну ніч в душі палає.
Тепло
Зимой знаходим в людях ми,
Зійшло
Воно у серці і робить нас дітьми.
Весна
Приходить за зимою, зігріває,
Красна
У світ всіх відправляє.
Цвіт
Огортає нас її квіток,
Світ
Наповнюється щастя лиш діток.
А далі
Літо замінює сестру свою,
І далі
Далекі вносить у мою
Свідомість
Хапає що красу навколо,
Вагомість
Дрібничок кожних носить коло.
Смакот
Куштуєм в цю прекрасну пору ми,
Так от
Літо, як ніхто, рятує від пітьми.
Осінь,
Сира і мокра, та така похмура,
Досі
Всі кажуть: "Це лише зажура."
А ні
Для мене дощ немов вода свята,
І дні
Після дощу мов сталь лита.
Раз
Небо і хто на ньому плаче,
Сказ
На землі лиш примха наче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738065
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.06.2017
Звук тиші лунає навколо,
І в ньому поранений звір,
Лиш дихання грає тут соло,
Лавин мов сходження з гір.
А думки лиш про речі померлі,
Про мрії, бажання. Нема вороття.
Все згоріло вулкана у жерлі,
Ім'я у вулкана "життя".
Навкруги все темрява з'їла,
Всі речі і навіть тебе,
На ліжко поруч мов сіла,
Потехеньку втрачаю себе.
І сонця світанок не гріє,
Але віриться, напевно, мені,
Що хтось серед темряви мріє,
Наяву, або хоч ві сні.
Мріє, що життя все-таки добре,
Що вдасться підкорити його,
І мати серце хоробре,
Не впасти від гніту цього.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737657
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.06.2017
Чорне небо, страх, печаль і біль,
Ця історія для мене в рану сіль,
Розбили серце для цього юнака,
Убили душу, мов пілота літака.
Що хворобу віз смертельну,
Яка породжувала кару цю ретельну.
Вона убила не лише його,
А й радості серця ще свого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2017
Крик мій лунає у вогні,
Вогні печалі, смутку, болю,
І закопався я на дні,
Немов утратив свою долю.
А доля та в одних очах,
Що повні світла й повні вроди,
Вони мов полум'я в свічах,
І символ втраченой нагоди.
Та не одні вони картають,
Мене за слабкість й боязливість,
Навколо бджоли мов літають,
І жало їх мені за милість.
Та вдячний я за ці слова і вчинки,
Вони потрібні, справді, не брешу,
Це ніби пазлу половинки,
Складу я їх і напишу,
Яку картину все ж побачив,
Що справді щойно склав собі,
І той вогонь таки щось значив,
Вогонь, він заключався в боротьбі.
У битві із самим собою,
Солдатом сповненим духовних ран,
Що все-таки вступив до бою,
І став собі так знову пан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2017
Сни
Лиш залишилися мені,
Вони
Щасливим роблять уві сні.
Але
Обман у них один,
Зате
Я там ніби раю син.
Одна
Засіла там усередині,
Вона
Щоночі і у ясній днині,
Горить
Сонцем наді мною,
Мить
Щасливу робить із собою.
Впаду
На коліна перед нею,
Зійду
Воскресившись я зорею.
Коли
Прокинувсь знову я,
Плили
Човни, на них лиш полум'я.
Звук
Вогню, що там горить,
Мук,
Лишає всіх у мить.
А ні
Вони залишилися усі,
Не в сні
Муки горять у всій красі.
Чому
Це сталося зі мною?
Тому
Що не прийняв я бою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2017
Прекрасне завжди притягувало нас,
Як небо і пелюстки троянди,
Про це казав Шевченко ще Тарас,
Прекрасне відправляє нас у мандри.
Проте що зовні, не передає всю суть,
Від цього можем стати ворогами,
Такий обман дає скажену лють,
Природа й світ пожартували з нами.
Але ж як зрозуміти середину,
Те що справді сховано в душі?
Щоб не зостатись у страшну годину,
З розбитим серцем в полі пустоші.
А лиш потрібно заглядати в очі,
Правда схована у них,
Так в нас минають дні і ночі,
Повні істин непростих.
І після цих важких вагань,
В душі в твоїй, що всередині,
Готовий до простих зізнань,
Що душу гріють у годині,
Годині страху і печалі,
Що в кожного буває з нас.
Але ж ті почуття зі сталі,
І не потрібно їм прикрас,
Бо ідеальні вони є,
І власником їх є лиш ти,
Доки годинник не проб'є,
І доведеться вам піти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735863
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.05.2017