***
Сьогодні знову оберу мовчання,
хай серпень осам віддає серпи,
коли десь на межі самозгоряння
руйнуються нерушені стовпи.
Коли десь поза вихором сумління
на землю сливи гупають собі,
а день в оковах дивного стремління
клепсидрить час у впертій боротьбі.
Гамселить словом і гамселить суттю
того, що каже, і про що ще ні...
А серпень, оси просто хочуть бути
попри війну і ці палкі вогні.
На тлі отав і схимного вагання,
в оковах спеки й віддиху громів.
Я нині знову оберу мовчання,
дзижчання ос і хлипання серпів.
12.08.22 р.
Друзі, щиро дякую за добрі слова! Даруйте, не можу відповісти, бо чомусь смартфон не відкриває мені цю опцію! Але я уважно читаю Ваші коментарі і дякую за них!
досить цікаво. не скажу супер, бо оси - то не моє. не люблю. ти, певно, солодка.)) плюсую. Учора, до речі, гортав твою книжечку ВІД ДУШІ ДО ДУШІ. Класні речі там...