Світло темна ніч сховала
Зорі сяють та далеко
Лиш летять туди лелеки
Люди крил таких не мають
Ось тому вони й страждають
Хтось давно внушив не те
Норми, мораль, розтлумачив
Те, у чому сам профан
Лиш валіза й чемодан
Серце своє на замок
І вперед не до зірок
Чомусь вчитись та трудитись
Не літати, а пахати
Не радіти, а ридати
Не кохатись, а чекати
Того, що уже не буде
Що подумають, що скажуть
Лиш накази, графік, час
А в житті все лиш для нас
Зрозуміти слідце вчасно
Ми алмази, ми живі
Ми огранка для душі
Просто слід лише сіяти
Жити, жити, не чекати
І від себе не тікати
Що твоє не відпускати
Просто, просто ж це літати
Ум та норми відключати
Мрії в мить в життя впускати
Не боятись, лиш літати
Що твоє, оте й кохати
Все бажанне в мить робити
В щасті і радості слід жити
Нами хочуть управляти
Нами хочуть керувати
Наше щастя відібрати
І життя не цінувати
Владу, владу хочуть мати
Нас всі хочуть усипити
І на цьому заробити
Слід кохання берегти
Знаю я це
Знаєш й ти
Йти завжди лиш до мети
Що говорять, то пусте
Що навчали нас бариги?
Що навчили на батьки ?
Це не ми, це все вони.
Ми то ми
І всі ми різні
Карма в нас всіх не така
Вічне й цінне лиш душа
Все пусте, все лиш обман
Ти собі лиш довіряй
Любиш, віриш - то й літай
Не чекай, не озирайся
І не жди, лети, лети
Вище зір, ти неповторна
Сама ярка та красива
Ти лелека чорноброва
Ти красуня й дивний птах
Серце піснею лунає
А душа твоя літає
Ось такою вічно будь
Посміхнутись не забудь
І нікого ти не слухай
Будь собою
Будь такою
Будь шаленою зорею
Небо завжди відчиняй
Раз жива, сміліш літай
Крилами з небес махай
В свіжім просторі порхай
Насолуджуйся життям
І губами цьом, цьом, цьом
Слався вічно нічний стон
Це не сон, це мить життя
Ти щаслива, ти вродлива
Моя Ладо, чорноброва
Ти лелека, ти веселка
Ауру лиш прояви
Та себе в собі відчуй
В яснім небі ти мандруй
Кожну мить люби й цінуй.
Гарний вірш! 
