На полі пшеничнім корови блукають,
Замучені , втомлені , без пастуха.
Від болю молочного вим"я страждають,
Їх декілька днів не торкалась рука.
Он свині у вирві, від смерчу , в болоті.
Навкруг купи глини , в минулім-хати.
Подякувать треба російській сволоті,
Яких до нас в гості чорти занесли.
Асфальту на вулицях не залишилось.
Їх танками геть перерили усі.
Село наче вмерло , тут пекло творилось,
Російське нутро у великій красі.
Хто транспорта мав , ті тікали із дому.
Лишивши нажите, могили батьків.
Але й були ті, що не треба нікому,
Здавалося їх , навіть Бог залишив.
Спочатку без газу , без світла лишились.
А далі без ліків, без хліба , води.
Усім , що у погребі , теж поділились
Із тими , що в танках приперлись сюди.
Щоранку:-Дай гроші , пожерти , голілку!
І очі звірячі у тебе впились.
Для оргії хочуть знайти собі дівку.
Гарячой смоли б ви усі напились.
І так від знущань, від страху , та від смутку,
На цвинтарі стало ,ще більше горбів.
В оградці на лавці , курив самокрутку
Старенький дідусь , що дружину зарив...
Могила до пояса (сили не було)
Над нею в сльозах Отче наш прочитав.
У ковдру закутав...а з неба линуло.
І сам мокру землю руками згортав...
До них приєднався бездомний собака.
Худющий , аж шкіра на ребрах висить.
Дідусь покурив і тихенько заплакав.
-Де ж правда на світі? Як можна так жить?
Яка ж ота мати , що вас наплодила?
І ваші нащадки прокляті ростуть.
Знов треба потоп , щоб вода вас накрила.
І хвилі над вами біду рознесуть.
26.05.2022р.Олександр Степан.
Сильний вірш, дякую! 
