Посварились чомусь,розлучились,
-Вільний ти,- душа криком кричить,
То чому ж голова зажурилась,
То чому ж так у грудях болить.
Коли очі свої закриваю
В мене дивляться очі твої.
Я ж кохаю тебе,я кохаю,
Та сказати душа не велить.
Роз'їдає мій мозок образа,
Гострим болем у серце клює,
Я бажаю завжди бути разом,
Та образа мені не дає.
Переверну її,переможу
І зроблю для примирення крок,
Я кохаю, а значить я зможу
Негаразди прогнати з думок.
Все проходить,пройде і образа,
Кажуть все виліковує час.
Ми будемо в житті знову разом
Веселитись до нових образ.
ох, образи - вони такі впустиш хоч трішки в серце - виїдають ущент. але ними одна особливість - кожен вирішує сам, чи впускати. можна ж і не ображатись
впустиш хоч трішки в серце - виїдають ущент. але ними одна особливість - кожен вирішує сам, чи впускати. можна ж і не ображатись
