Маленький кротик здох. Він лежав на правому боці і сум огортав його, наче імлиста субстанція, що прийшла на зміну аурі. Чотири його лапки паралельно горизонту довжіли зубочистками.
Чому він лежав на тій стежці? Невже він навмисне прийшов сюди помирати? Чи, може, він виліз поживитися травичкою?
Я не знаю, що їдять маленькі кроти. Я не впевнена, що для світу він був кротом, бо ніколи не знала жодного іншого крота особисто, ніколи не бачила їх на власні очі, та мені він видався саме маленьким кротиком.
Якби він дочекався мене, то не залишився б голодним. Я пригостила б його виноградиною. Великою. Йому вистачило б її надовго. Він присів би край стежки, їв свою виноградину і дивився, як я визбирую на городі картоплю.
Мій пес не відбирав би у нього їжі. Для свого пса я приготувала ціле гроно.
Мій пес не тривожить тіла маленького кротика не тому, що має відразу, а тому, що має повагу. Мій розумний пес.
Хоча зараз все неправильно: мій пес носить ім'я чужих йому гір, та колись все буде по-іншому. Колись на честь мого пса будуть названі гори, величні, як он та, що синіє скраю, ім'я їм буде – Найкращий У Світі Пес.
Ми втрьох могли б сидіти перед нею рядком, їсти свій виноград і задирати до вітру носи. Цікавий, мокрий і гострий – такі у нас носи. Але він не дочекався мене.
Варто б забрати його з тієї стежки, але я – людина, а в людини завжди стільки справ і турбот. Людина завжди кудись поспішає. Коли людина не може залишитись, вона каже: я йду, але обіцяю повернутися. Та насправді – йде, щоб не повертатися.
Я ніколи не піду, щоб не повернутися, бо на мене чекає голодний пес. Він не буде вимагати в мене не йти не тому, що має гордість, а тому, що має правагу.
Але я й без того не піду, щоб не повернутися, бо він чекає на мене.
Хтось чекає на маленького кротика.
01.10.2016Ілюстрація – Клод Моне, з серії "Стоги сіна"
Яка радість - маленький кротик знову здох!
Знаєте, Макі, із всіх Ваших творів цей дохлий кротик мені наймиліший. Не знаю, хто там ще чекав на нього, але він таки повернувся
The Croat is dead. Long live the Croat!
(Сподіваюсь, хорвати не образяться)
Хотіла сказати: він перейшов сюди жити. Та виходить, він перейшов сюди здихати від прочитання до прочитання. Тішить, що між окремими однорідними фазами завжди є проміжна. Назвемо її воскресінням!
І звісно я пам'ятаю, що схоже на крота, але маленьке це землерийка)
Мій найкращий в світі пес передає Вам, пані Людмилі і цілій Одесі теплий привіт! Виконую його волю з великою приємністю!
