-Мамо,ми поїдемо на море?
-Звісно сину ,весну б пережити.
-А як ні, тоді гайнем у гори?
-Дай нам Бог і до зими дожити...
-Мамо, ти навчиш мене пірнати?
На спині триматись у воді?
-Звісно любий:-обіцяє мати,
Витирає сльози у пітьмі.
-Мамо,мені сумно у підвалі,
Вже не страшно,ні я не боюсь.
Руки мами до грудей його стискали
-Я ж за тебе кожну мить молюсь.
Тихо стало,вибухи завмерли.
І сирени зникли у ночі.
-Мамо.ми іще живі? Не вмерли?
Ну скажи щось ,тільки не мовчи.
Давай вийдемо,поглянемо на зорі.
Я до Бога в небо закричу!
Сльози по щоках течуть прозорі
-Добре мамо ,тепер я мовчу.
Розкажи мені,тільки не казку,
А як будем ми всі далі жити.
Про майбутнє розкажи будь ласка.
Бо мені так хочеться вціліти.
16.03.2022.
