Ночував на теплотрасі
Безхатько Микола,
Хоч казали - зима тепла,
Мерз він, як ніколи.
Траса ця вела до школи
(Зроблена до діла),
Рятувала душу Колі
Й його грішне тіло.
А весною підійшов
Працівник підстанції:
-З газового господарства
Ось вам дві квитанції.
Читав Коля папірці
З сильним хвилюванням:
-За тепло щоб заплатив
І транспортування.
Бідолаха белькотав:
-Як же мені жити?
Газом я не скориставсь,
То за що платити?
Працівник тут розкричався:
-Як тобі не стидно?
Якщо вижив - розрахуйсь!
Далі - буде видно.
І надалі залиши
Свої забобони,
В нас однакові для всіх
Права і закони.
Ти знаходишся не в джунглях,
Несвідомий хлопе,
Пора знати, що живеш ти
У центрі Європи!
Папірець з боргами в Колі
У руці тріпоче:
Зрозумів хлоп, що в Європу
Він чомусь не хоче…
Гарно написали, Катюшо!
Болюча тема про нестерпних олігархів, непомірні ціни, які накручуються безпідставно, заважають розвиватися країні так, як треба.
Не мають совісті навіть зараз, коли війна...
Мирного неба нам, справедливості та добробуту в нашій багатостраждальній, але незламній Україні.
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Танечко, за такий правдивий коментар! Мирного і творчого Вам дня! Дуже Вам рада!
Чомусь усе в нашому світі упирається в гроші. Сумно звичайно. Хоча, що зробиш.
Дякую вам за такий правдивий вірш.
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Кажуть, не в грошах щастя, але якщо ти без грошей, щастя чомусь обминає десятою дорогою! Щиро дякую, Танечко за такий точний висновок! Мирного і творчого Вам дня! Дуже Вам рада!