Колись пропагуватиму я ревно пацифізм.
На жаль, не про наше сьогодення мова.
Хай «Миру» вклоняться країни, народи всі,
А суперечку вирішить не зброя — Слово!
Я буду пацифістом у ідеально-гарнім світі.
В утопії — поправить хтось саркастично:
Війни багаття десь завжди буде горіти,
Бо війни були й будуть, бо вони ж вічні!
Та вірю я: настане Мир на всій Землі,
Війна відійде, як під час відпливу море.
Тоді й пропагуватиму щоденно пацифізм,
Аби з припливом знов не повернулось горе.
Та поки світ руйнує ворог, на моїх очах
Ракети, бомби нищать все і всіх довкола,
А люди заховались у підвалах та кутках,
Ідеї пацифізму я скажу: «Ти надто квола!»
Моє Добро — не мовчазне і не покірне,
Й не скориться тому, що сутність добра,
Воно зі зброєю буде відстоювать своє,
Воно ж — кмітливе, сильне та хоробре!
І поки самозахист на сторожі правди:
Добро повинне боронити думки й діла,
Не забуваючи, що є межа для оборони,
Бо легко у афекті опинитися на боці Зла.
Мирну Утопію збудуймо, друзі, разом.
Словом чи ділом, та хоч якось поможіть!
Коли війна не крокуватиме більше світом,
То й пацифізм зовсім інакше зазвучить.
Із Космосу ще не надійшов сигнал, що війни навіки зникають із планети Земля, а в людей бракує розуму і свідомості до цього додуматись! Не знаю, до якої категорії я належу, але мені потрібний тільки мир! Сподобався Ваш вірш, Яніточко!
Знаєте, у кожного свої здібності та аудиторія. Це можна сказати про буття яку галузь творчості.
У вас з-під пера виходять чудові переклали. А скоро (сподіваюся, дуже скоро!) будемо писати про Перемогу.
Завжди дивувався: навіщо людям війна. Ми просто від нудьги створюємо братовбивство. Братовбивство тому (в моїй філософії) що ми всі люди, незалежно від раси, віку, національності, рангової класифікації тощо. Ми всі один "вид". Ми всі брати, бо живемо на одній планеті, й перш за все маємо оберігати наш дім.
Я б заборонив усю зброю, особливо ядерну. Я був пацифістом, і є пацифістом. Мир має бути завжди, а війни повинні проводитися на рівні санкцій, не більше...
Проте, хто звичайних людей почує?
Дякую, Яніто, за цей вірш. Він, як ніколи, актуальний.
Читаю з захопленням
Так, світ би став краще без війн. А ще заздрості, ненависті, злочинів...
Але то все Утопія. Можливо, і в ній були б недоліки та вади, та я б не відмовилася пожити в такому світі.
В піку серйозності, суворості і сумності твору... за новими правилами орфографії, Вам вже треба писати не "Я буду пацифістом...", а "Я буду пациХвісткою..." (сподіваюсь, що в цей важкий час, Ви не втратили почуття гумору)
Певно, треба буде додати примітку, що Муза сьогодні привела свого кавалера і вже він нашепотів на вушко свого вірша. Не виправляти ж. Ще образиться. З моєю Музою посвариться. А мені потім її втішати. Чи ще гірше, вона більше не прийде?!
Як бачите, сьогодні у мене з почуттям гумору все нормально.