Зоря вечірня, ніжна, усім закоханим засяє.
Та попри гіркі долі, щаслива зірка запалає.
Адже кохання не відміниш, образиться природа.
Течіння чистих почуттів, то є незмінна врода.
Дівчата для коханих, вимолюють спасіння в Бога.
Їх почуття, то – оберіг, їм подумки лягла дорога
В небесні хащі до Творителя, він кожну думку чує,
Аби зумів уберегти, щоб не були старання всує.
А зорі надихають на любов, хоча й гроза надворі.
Чисте кохання не відміниш, воно гуртує долі.
Піклується літня природа, усіх красою обгортає.
Тільки щаслива доля, нехай закоханих спіткає.
Гроза, хоча і затяжна вона, та все одно минає.
Вічне кохання із теплом, якщо у долі завітає,
Не стане місця у серцях, їхнім стражданням.
Ворожі наміри ніколи не вб’ють святе кохання.
