Як тінь від сонячного світла,
Ти виглядаєш завжди загадково.
Ти як троянда неземна розквітла,
Тебе зустрів я зовсім випадково.
Ти як магніт притягуєш до себе,
Не буду опиратись , бо не в силі.
Для нас обох замало буде неба,
Летіти до зірок по небосхилі.
І серце у схвильованому ритмі,
З грудей так рветься до твоєго лона.
І кожен день і ніч душевні битви,
Моя солодка і така солона.
У течії шляхів далеких,
Ти променистим світлом станеш.
Летітимеш немов лелека,
Знайдеш мене, тоді розтанеш.
