Я не боюся забуття,
в цім світі усе тлінне...
Минають люди, як вода,
мину і я, то не біда,
світ існувати буде...
Цей світ цікавий, знаю я,
є небо, сонце і земля,
найбільша цінність - люди...
Весною все росте, цвіте,
але ж усе й минає...
Весна вже до кінця іде,
а літо нас чекає...
І я спішу, і не грішу,
чогось ще жду, чекаю,
планую щось і щось роблю,
що ще прийде , не знаю...
Надія й Віра в мене є,
й прийдешні дні, без воєн...
А час спішить, кудись тече,
хоч він мені і не пече,
все ж радості чекаю...
Вірю, що з часом мир прийде,
з ним вернеться і спокій,
і зникне сум глибокий...
Ось і сьогодні вже весни,
останні дні спливають,
І все навкруг росте, цвіте,
і сонце з неба світить...
І я радію, що живу,
наперекір невзгодам,
іду вперед, сиджу, пишу,
хоч світ цей і жорстокий...
І вірю я, що весь непотріб відійде,
й будуть щасливі люди...
Я не боюся забуття,
й боятися не буду...
Скільки відміряно мені,
стільки і жить я буду...
Я не боюся забуття,
