Чому так сталось у співочій Україні,
За що сьогодні ми вмираєм просто так.
І перетворені міста і села на руїни,
Чому тепер народ в чужих краях жебрак.
Чому мені немає місця в власній хаті,
Нема безпеки в краю де я народився.
Чому ридає над дитятком бідна мати,
Бо "русский мір"- над ним жорстоко поглумився.
Чому як стадо нас зганяють під кордони,
Втікай країно, ми не можем захистити.
Ще з дев'яностих крали з золотом вагони,
Тепер не можем зброї точної купити.
Чому коли ти скажеш щось про владу,
Тобі грозить тюрма тепер до віку.
Де демократія і вільна думка, гади,
Пузаті гниди , розумові ви каліки.
Чому ви бідкаєтесь про свої кишені,
І люкс автівки, і курорти й дачі.
Простий бідняк затисне гроші в жмені,
За них купити тільки сухарі й калачі.
Скажіть як сталось, що війна почалась,
Тепер ви кажете , що ви все знали.
Хіба сліпі були ,що до кордонів наближались,
Бур'яти , чурбани , кадировські навали.
Хто відповість тепер за все, що сталось,
За Маріуполь, Бучу, І Гостомель й Київ.
Життя за сотню діток наших обірвалось.
Ви вдосталь вже наїлися своїх помиїв.
Нам простягнули інші люди допомогу,
Шлють зброю, гумконвої - і харчі і одяг нині.
Я вірю в збройні сили і їх перемогу,
Я вірю що настане мир і спокій в Україні.
Відповідати рано чи пізно прийдеться...
