Твоє легке платтячко весняне,
Вітерець ніжненько підіймав.
Прянощами пахла ти духмяно,
Я тебе до серця пригортав.
І світились ми, мов Сонце ясне,
Від любові в нас палав вулкан.
Знай ,кохання наше не погасне,
Бо на серці лютий ураган.
Знай, кохання наше буде вічне,
Ти і я , і тисячі ночей.
Бо кохання наше є комічне,
Ти як Андромеда ,я - Цефей.
