Ви знову одна і до скону самотня,
Чатуєте коло нічного депо.
Ніхто ще не знає, що ви вже невтомна -
Умить віддалили усе, що було.
Саме́ тільки небо залите чорнилом
І тоне у ньому несміла душа.
Здавалося, білому писане біле,
Однак у житті так нечасто бува...
Вона стереже ту завітную шану
Коло сумного, як очі, депо,
Зробивши із цьо́го дитячу забаву,
Зробивши із цьо́го незріле кіно...