Поема
Богу-Слову, що все збудовує,
і Матері Божій, що всіх спасає,
з любов’ю присвячується
Щодня казав
— Христос воскрес!
і сам торкався з каменя —
Небес
й щодня дві тисячі
о свято! — десять тисяч...
— Христос воскрес!
любив Сина Давидового
по каменю
й по всьому —
видно
і приповзали й відповзали
різне казали!
тяжко завидували
а він любив Христа, Сина Давидового
а деякі й так спокушалися
й десятки тисяч — «Радість моя,
Христос воскрес!»
Зате я справжній оптиміст! —
Бо хто вам народив
не з ваших цих , серце-камЕнь —
до Неба міст —
з слова Христа —
самого Сина Давидового!
Христос воскрес!!
я із Присутності й натхнень —
з Сина Давидового!
Сило Небес! — по мені
видно?
І ще? Силу Небес — по мені
видно?
А, жмурики?
отямитесь, воли?
я Божу Матір
любов’ю так притягував
що думав що план Божий —
завалив!
й мене з-під Неї —
взагалі не видно!!
Й — Христос воскрес!!
тепер Славу Небес —
на мосту видно?
28.2022,
Світлий четвер,
Київ
