Немає у світі такого причалу,
Де вічно жила б ненастанна любов.
Немає у світі такого муару,
Який би знебарвив омилену кров.
Не чули ніколи про віддані зорі,
Що ніжно торкаються рами вікна
(Щоночі одно́го) тендітно й прозоро,
Так, мовби інших таких не бува.
Не знали нічого про місяця спогад,
Який виринає із темних думок.
Не знали про вислів, - Не бійся, я поряд, -
Який заспокоює сонцем казок.
Не вірили в щастя, хоча і тримали
Його первозданний, заманливий цвіт...
Ранку без ночі в житті не буває...
В любові ж омана нещадно кипить...