В оточенні дзеркал – так легко закохатись! (олександрин)
U_U_U_//U_U_U_U
U_U_U_//U_U_U_
U_U_U_//U_U_U_
U_U_U_//U_U_U_U
U_U_U_//U_U_U_;
abbab;
В оточенні дзеркал – так легко закохатись!
Із серцем я борюсь, але така краса,
Такий чарівний шарм і ці тонкі вуста
Мене полонять так, що гріх їм не віддатись –
Сладка любові мить! Сладке серцебиття!
Як не любить себе самому Аполлону?
Бажаю я свою рожевую щоку,
Що манить так мене, у тайному краю
Цілунком вшанувать, однак того не зможу:
Я пробував не раз пограти в тую гру.
Та відчаєм гірким, котрий долає душу,
Не можна врятувать себе від того зла;
Любов спасе мене! Цнотливою вона,
Що розцвіла з дзеркал, тепера бути мусить,
Але то буде дар, а не страшна туга.
