U_U_U_U_U_U
U_U_U_U_U_;
U_U_U_U_U_U
U_U_U_U_U_
U_U_U_U_U_U;
abab; aba cbc;
Посіяне насіння смерти людом,
Вже сходить, вже зростає тьма німа,
І ревом болю лине грізна смута
У серце тих, хто з неба начить нас.
Сини й доньки, нащадки і предтечі,
Куди ідете ви, в які краї?
Куди несуть вас руки порожнечі
Та чи поверне вас колись помин?
Старий кружляє ворон над полями,
А тінь його світліша за туман,
Що став повсюди хвилями дурману;
І спів його приємніший за громи,
За громи, що ховають в бурянах
Від нас той квіт, який не лишив плоду.
