Поема
Пресвятій Трійці
з любов’ю
присвячується
Матерія як колапсує
й сила
й доля
то з неї промінь ясний —
що ж так сталось?
Журба мов райська —
що ж то сталось?
Мов хвилі поля
мов витік з долу
ану як небо
ану як рай
або вже рай —
повіє
Або Ти мене
вознесеш,
Весно, Маріє!!
Ти змаг
поле змагань
земних й небесних
Ти — центр
як центр для всіх корисний...
і як же світу не воскреснуть,
не вознестись?
Це треба різко!
Бо це любов! а Ти —
з Любовію! — Невіста:
це моє місце
а Моцартові його місто
від всіх ми сховані
цього ніхто не знає
і дихай раєм
дихай раєм!!
теплом згріваєм
любов’ю — крила! к Богу
здобуваєм!!
Маріє!
Весно!!
над пеклом — раю Симфонія!
й чутно буває...
і чутно
всім
буває
й світ молиться
світ — дзеркало
все вище
він молитвою сягає
з тим глибше —
в земне пекло проникає!
в силу землі!!
а сила — ворога задушує!
а сила!!!
землю цю не руш
не руш —
в цім сила душ!!
тут сила в правді свої душі
відчуває
і така сила — тайну правду
знає
хто як вмирає
така пісня тут лунає!
за раєм
світла печаль за раєм
ця сила — дзеркало
і тьму — до тьми
повідкидає
тут Бог все знає!!
і понад всим —
раю Симфонія
лунає!!!
а підлим — жом...
що Бог і доля — управляють
06.03.2022
