Десь там, під снігом, тихо-тихо,
вже прокидається Весна…
Землі шепоче : «Глибше дихай,
твої вже барви бачу в снах…»
Сонливо сонце ніжить плечі,
З-за хмарки зирка крадькома...
Все виглядає ключ лелечий,
який сховала десь Зима.
А он гілля, вже жде розлоге,
пухнастих котиків юрбу.
Їх коси, скупані вологі,
мов юнку, вбрали ту вербу.
Скрегоче пані Завірюха,
і Вітер злий гуде вночі…
Весна під боки Зиму штурха,
а та лиш плаче, і мовчить…
18.02.2022
Л. Таборовець
Неймовірно гарно написано
Здавалося б ну скільки можна про ту весну, що ще не описане? А виявляється, що не прогадала я зайшовши до Вас у гості. Задоволення отримала, взяла, щоб перечитувати
Безмежно вдячна Вам за гостину і увагу, та такий приємний коментар! І я так думала... А ось подивимось, скільки прекрасної неповторної поезії принесе з собою ця пора року! Гарного творчого дня Вам!
Втішаюся, Наталочко, Вашими позитивними нотками весни, якими Ви щедро поділилися. Спасибі, дорогесенька за увагу і тепло! Хай день буде для Вас надзвичайно радісним!