Білосніжка-Синьоочка.
⠀
У́смішки твої зустрічні,
Наче неземні.
Губ і пліч твоїх магічність
Дощ намрів мені.
⠀
Ти, з якоїсь казки точно,
В яв мій увійшла.
Білосніжка-Синьоочка
З нашого двора.
⠀
Що робити я не знаю, -
Ніби сам не свій,
Бо на осінь налітає
Зимній сніговій.
⠀
Календар листки скидає, -
Дні летять слідко́м.
Рік наморено минає -
Недарма цілком...
⠀
Хай, немов у днях раніших,
Ми - не вдалині. -
Слів лише бракує ніжних
І руки в руці.
⠀
Може й ліпшим є мовчання,
І не треба слів,
Раптом перше я кохання
Все-таки зустрів?!
⠀
Тож хай юно заплескочуть
Грози весняні!
В Місяцевім сяйві ночі
В очі глянь мої...
⠀
Не дарма ж, із казки точно,
В мене ти ввійшла.
Білосніжка-Синьоочка,
З нашого двора.
Автор Олександр Ковальчук
Переклад Yurii Shybynskyi
Оригінал
Улыбаешься при встрече,
Глаз не отведешь,
Твои губы, твои плечи,
Намечтал мне дождь.
Ты, какой-то дивной сказкой,
В жизнь мою вошла ,
Белоснежка - Синеглазка
С нашего двора .
Я не знаю, что мне делать -
Будто сам не свой,
А ведь скоро осень – белой,
Сменится зимой.
Улетит последний старый
Лист календаря.
Год уйдет совсем усталый,
Для меня не зря...
Пусть все также, как и прежде
Мы не вдалеке,
Не хватает слов лишь нежных
И руки в руке.
А быть может, просто может
И не надо слов,
Если повстречал я все же
Первую любовь?!
Пусть тогда весною юной
Всплещется гроза!
Ты мне ночью лунной-лунной
Посмотри в глаза.
Ведь не даром милой сказкой
Ты в меня вошла,
Белоснежка - Синеглазка,
С нашего двора.
