Ранкове сонце. В інеї ворота. Спросоння позіхає все село. Сусідський пес – незграбний Паваротті ніяк не розспівається, на зло. Ранковий кіт – з порогу на подвір'я. В сусідський двір простує крізь садок. Біжить туди, де знов йому повірять ранковий півник, в небі – літачок. Ранковий дах ще мружиться на сонце. Гука знадвору друзів-цвірінчат. Димар пряде з вугілля волоконце. Вже вулицею авта диринчать. Чим вище сонце – менше й менше ліні. Усе від потягеньок прийде в рух. Ворота плачуть: стрімко тане іній. Без нього що вони? – Металобрухт... © Сашко Обрій. 20.01.22
ID: 939309 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 05.02.2022 16:53:35 © дата внесення змiн: 05.02.2022 16:54:31 автор: Олександр Обрій
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie