Ліворуч і праворуч сад дрімав:
В цегейках білих заспані дерева.
Куди не глянь - зимовий всюди крам,
Немов тулилася небесна сфера.
Ставок виднівся оком крижаним,
Дорога в діамантових крупинках.
Хоч нам хотілося скоріш весни,
Легкі спускалися до ніг сніжинки.
Хати забілені у два ряди, -
Це "заболотники", - казали люди.
І на подвір'ях втоптані сліди.
На вікнах - морозенкові етюди.
А на горі вже ліс у пелені
Нас вабив тишею у королівство.
Пірнали ми в м'якім снігів руні
І милувалися зимовим дійством.
("Із спогадів про дитинство". Частину с. Малий Фонтан Котовського (нині Подільського) району Одеської області люди називали "заболотники".
Зачарувала такою красою,
Ще згадкою про дитинство.
Бажалось вмитись сльозою,
Одягнути з калини намисто.
Теплом зігріла душу, дякую щиро за те, дорога Світланочко! Зараз хочеться повернутися в дитинство і забути про жахи сьогодення! Гарного тобі настрою та море позитивних почуттів!