Мамо, а раптом літо вже не настане?
А за вікном так тихо падає сніг…
Мамо,а раптом завтра мене теж не стане
І я вже не зможу відчути солодкість криг?
Мамо, пусти мене долу, я хочу співати,
Хочу летіти з санчатами із кучугурів вниз,
Мамо, відкрий свої очі, годі вже спати!
Кличуть нас друзі досліджувать сніжний ліс…
Мамо, ти кажеш ще треба закінчити школу,
Треба терпіти, робити уроки щодня,
Мамо, це мовби пекельне та замкнуте коло!
Чуєш, хтось знову кричить нам: «Завтра війна!»
«Завтра» - таке загадкове для мене слово,
В мене є тільки «Сьогодні» - нестримні миті.
Мамо, будь ласка звільни нас обох достроково,
Хочу, щоб встигли надихатись, бачити, жити!
Що з тих оцінок, екзаменів, тестів тощо,
Що з них, якщо все раптово розвіє вітер,
спалить напалмом, розтрощить снарядом, абощо?!
Чи повернеться дитинство до мене звідти?
Мамо, я бачила темні, люті безодні,
Коли зазирнула в очі друзів зі сходу –
Чорним вугіллям знебарвленні, незворотні…
Душу на шмаття –
Така ціна за Свободу?!
27.01.2022
