Скаженні пси рвуть людське м'ясо,
І гублять душі молоді.
І лжеотці у чорних рясах,
Хрeсти на пузах золоті.
А ти душа терпи як можеш,
Твій час співати не настав.
Цей світ ніяк не переможеш,
Бо він із попілу повстав.
Бо він вогнем загартувався,
І кров'ю впився одвіків.
У небо ти так сильно рвався,
Підеш у землю до батьків.
