Засмучена не тільки радість ношу
І колить серце в грудях час від часу
Ступати плавно більше вже не можу
В тобі ж премудрість корчить пику ласу
В тобі мости бетонні вже будують
Їздиш в трамваї безсоромний наче
Кричиш на всіх мов ангели не чують
Вони ж прощають коли душа плаче
