Сніжинкою вісточка всілась на шибку,
Губами торкнулась холодного скла…
Сльозою зигзагом скотилася нишком...
До самого серця дорогу знайшла.
Не стримує злету душа моя в небо,
Де в хмарах пузатих пухнастиків рій.
Шукає красунь, що у вальсі прелюбо
Мережили щастям наш берег надій…
Літали, здіймалися вихором долі...
То падали й танули, в розпачі днів.
Життя в почуттях їх коротке на волі,
Рай - далі, в полоні омріяних снів…
Лиш пилом кохання розтопиться крига,
У ду́ші сніжинок весну принесе.
Здавалося б, вже у дописану книгу,
Пролог із зага́дкою доля внесе.
25.12.2021
Л. Таборовець
Дуже-дуже рада вітати Вас, моя дорогесенька у Новому році! Спасибі, що завітали! Веселих та щасливих Різдвяних свят Вам, та усіляких гараздів усій родині!
Прекрасна поезія Любонько!!! Справжня казка з чудовими образами!!! З Новим роком вас і зі всіма Різдвяними святами!!! Здоров*я вам міцного, щастя, радості і здійснення бажань!!!
Моя дорогесенька, неймовірну радість відчула вже лише від того, що побачила ваш коментар! Враження таке, ніби зустрілася... :hand: Спасибі за теплі слова, моя хороша! Радісних зимових свят, безмежного щастя,здоров'я, любові, і усіляких гараздів!!!
Саме так, Володимире... Бо таких казково-реальних почуттів і відчуттів, напевно, бажає мати кожен. Дякую Вам щиро, що втішаєте увагою і теплим словом! Завжди Вам рада!