Розсипало небо привабливі зорі,
Маленькі перлини всміхались, як долі
І дивно у вічі дивилися ніжно,
Щоб ми милувалися звабою вічно
А місяць сміливо дивився й сміявся,
Красунями ніжно усе милувався,
Схилявся все нижче, як ніби рукою,
Торкавши їх погляд, єднавши з красою
І ніби, як казка кружляла в тумані,
А ми опинились в чарівнім романі
І сяйво іскрилось, як диво-перлинки,
Із неба злітали зірки-намистинки
Красі неповторній всміхалося небо,
В його спілкуванні була так потреба,
В нічних колоритах сіяла картина,
Яка ж неймовірна створилась хвилина!
Красі неповторній всміхалося небо,
В його спілкуванні була так потреба,
В нічних колоритах сіяла картина,
Яка ж неймовірна створилась хвилина!
Мелодійно, неперевершено, казково, дорога Наталочко! Одна краса! Дякую тобі за неї!
Щастя тобі море та успіхів!
Зачарували!
Дуже красиво!
Закружляли,то в тумані,то між зірок...
То до натхнення напевно крок....
В чарівнім вальсі, в між сузір*ї...
Де почуття весняний струмок