У мого друга такі довгі пальці, -
Тримають добре пензля і перо.
Тримати і лопату є всі шанси,
Коли ж потрібно, - молоток і майстерок.
Дала би доля стати піаністом,
Вони і тут би проявили хист.
Можливо, не з руки було б і Лісту, -
Октави охопити так на повний зріст.
Рахманінов їм теж не дав би фори,
Хоч клавіші охоплював на раз.
І музику в мінорі, чи в мажорі,
Ми обираємо, чи доля - все ж для нас?
Чи ставить нам завжди свою платівку?
О, як майстерно міг би грати друг...
Та пальці грали лиш чудово в "стінку",
Немов самі монети сипались до рук.
Ту музику я б слухав без розбору.
О, як вона нечувано звучить...
Неслухані підспівують їй хори...
О, як звучить!
Про що ж душа мовчить?..
О, як життя летить!
Чудова присвята! 
