Червоніє калина
знов в дворах і садках...
Доглядає онука
і не спить по ночах...
У калини листочок
знов колишеться в сні...
"Виростай, будь щасливий,
ти на рідній землі!"
Ягоди на калині
знов блищать у росі...
Проводжає онука,
він всміхається їй...
У калини листочок
знов колишеться в сні...
Не барися, онучку,
у чужій стороні...
Червоніє калина,
знов тепер, як колись...
Внук шепоче бабусі:
"Повернусь, не журись!"
У калини листочок
знов тріпоче у сні...
Їй здається синочок,
усміхається їй...
Дякую, Оресте! Червоніє калина, знов в садках і дворах...Донечка десь воює захища вона нас, я дивлюсь на калину й допомоги прошу, щоб війна закінчилась, і посіялось добро...
