познайомився з жінкою, що фонтанує прозою.
її очі подібні до двох важких саквояжів;
а ніс – до смертоносного турецького меча.
ходить величним повагом, непоквапливим перевальцем;
може мене підійняти, підчепивши за комір пальцем.
сьогодні вранці осідлав рябеньке поросятко,
й причвалав до неї додому.
зустріла, запросила. в хаті – розгардіяш
богемний, вона пояснила. каже, вона поетеса,
ще й рідкісна. – ні, вона каже: рідинна.
пропонує розперезатися, й для початку сама розв'язала
поясок у себе на талії, а далі – й всю поведінку.
можливо, я закохаюся в цю незвичайну жінку.
принесла напої; й по-домашньому п'є з пляшки
крафтове, каже, пиво "ніжність до непритомности";
а в другій руці тримає мене,
й так само потроху відсьорбує.
потім вона поклала мене до банки з-під помідорів,
і роздивлялася так зачаровано, ніби я – рідкісна рибка.
ви мені, каже, такий цікавий, як стоповерхнева
сороміцька, напевно, лайка, та ще й угорською мовою;
а я навпаки відчував себе малесенькою дюймовочкою.
наступне, що пам'ятаю: ця дівчина в мене під боком,
вбрана в лаврове листя, з віночком на голові.
я запитався, як її звати; вона сказала: germaine,
і попрохала, щоб заспівав їй дюймового рокенрола
one inch rock, t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=JrnWGN_Uzpc
