Я люблю тебе, Одарко,
Дістаєш мене завжди,
Не було у нас все гладко,
Не свята уже і ти.
Бував часто у Килини,
Посміхалася мені.
Ти кохалась із Якимом,
Сталися гі́ркими дні.
Навідував я ще Гапку,
Ти крутила з Василем.
Одягла ще мені лапті,
Любов була з Грицаєм.
Пам'ятаєш в очереті,
Ти казала, що переш.
Там з тобою був і Петя,
Обіймав ніжно тебе.
Бував я ще у Валюхи,
Не міг мимо я пройти.
Та й про тебе ішли слухи,
Із Омельком була ти.
А коли була з Івасем,
Ти брихала все мені.
Що подружка в тебе Настя,
Сама з ним пливла в човні.
Гостював якось в Наталі,
Дівка з гонором вона.
Був не в радощах, в печалях,
Ти закохана в Павла.
А з Дмитром коли кохалась,
Кращий хлопець на селі.
Мені Мотря уздрівалась,
Віддавалася мені.
А що з Гнатом ти робила?
Прогуділо все село.
Його жінку 'матом' крила,
Обіймало тебе зло.
А Семен втікав із хати,
Голим біг через город.
У чому родила мати,
Говорило все село.
Хоч на старість літ все стихло,
Тільки сни сняться мені.
В тому світі засну тихо,
Із чортами десь на дні.
Вітаю! Рада, що тобі сподобалась моя гумореска, дорога Світланочко! Дякую за гарний відгук та підтримку! Сонячного тобі настрою та море щасливих подій!