Ще не навчило нас життя
Не вірити вождям, що брешуть, –
Колись прийдуть до каяття,
А зараз язиками чешуть.
Тягли ми руки, як могли,
Щоб панував закон і щастя,
Всі сподівались навкруги –
До люду розвернуться власті.
Враз в жартах роджена чума
Надією заполонила –
Махаюча, як меч, мітла
Нас новизною підкупила.
Ми вірили ще рік чи два,
Хаос сприймаючи за тезу,
Та зрозуміли, що дарма,
Оцінюючи все тверезо.
Цинічно стелиться брехня,
Прориви, обіцянки тощо…
А руху уперед нема,
І в гаманці не гроші – мощі.
Нової влади вже рука
Здавила горло – стало важко,
Товста нацбанківська казна
Нас в кінну запрягла упряжку.
Немає логіки ні в чим,
Вовтузимося десь в безодні,
Недовго, схоже, бути їм –
Але дістало вже сьогодні.
Навчило вже лихе життя
Всіх знати, хто нам гладко бреше.
З ганьбою підуть в небуття…
Та нам від того знов не легше.
